Биография Маланюка icon

Биография Маланюка



НазваниеБиография Маланюка
Дата конвертации30.07.2012
Размер84,42 Kb.
ТипБиография
Биография Маланюка


Народився Євген Филимонович Маланюк 20 січня 1897 р. в Архангороді наХерсонщині (тепер селище Новоархангельське Кіровоградської обл.) в родиніінтелігентів, які любили рідне слово й шанували національні святині. Родина була не зовсім звичайна, хоч, може, й типова для степовогопівдня. В лінії батька були чумаки, осілі запорожці. Дід замолоду щечумакував, мав виразну поставу гуцула. Мати була донькою чорногорця ЯковаСтоянова, військовика із сербських осадчих, що їх спроваджувала Катерина IIдля колонізації земель Запорозьких. В їхньому старому, мурованому з степового каменю домі жилося «на двіхати» — дідову і батькову. В першій хаті панував дух віків, старовинногопобуту, тисячолітніх звичаїв і обрядів. В другій хаті панувала атмосфера«українського інтелігента», неспокушеного ані далеким Петербургом, анінавіть близькою Одесою. Мама померла у 1913 році. Батько щолітарежисерував в театрі, та займався суспільною діяльністю «вчительства тапросвітительства» — і ціле не дуже довге життя (помер 1917 р.) був людиною«без определенных занятий», як було занотовано в реєстрах поліції. Родина нарікала на батька за таку його «кар'єру», але саме батькозаклав основи інтелектуального й світоглядового розвитку Євгена. Доситьзгадати, що, мавши яких 13-14 літ, він з рук батька дістав нелегальнийпереклад книги де-Кюстіна «Russie en 1839», багато історичних матеріалів з«Русского Архіва», львівські видання «Зорі»І.Франка, празьке видання«Кобзаря», раннього Коцюбинського, Карпенка-Карого. У 1906 році Євген вступив до Єлисаветградського реального училища, дездобув середню освіту, і після закінчення його вступив до Петроградськогополітехнічного інституту. Звідтіля його, з початком І-ї світової війни,мобілізували до царської армії. Закінчивши Київську військову школу,отримує офіцерське звання і стає начальником кулеметної команди 2-гоТуркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті. У листопаді 1917 року молодий офіцер переходить у розпорядженняполковника Мєшковського, котрий під час встановлення гетьманської влади вУкраїні стає керівником оперативного відділу Генштабу Армії УНР, з якою1920 року вийшов на еміграцію, живши спочатку в таборі для інтернованихукраїнських частин у польському місті Каліші. Тут разом з Ю. Дараганомзаснував журнал «Веселка», де з'явилися його перші твори (1922–1923). Згодом перебрався до Чехо-Словаччини і там у Потєбрадах закінчивгідротехнічний відділ Української господарської академії (1923). Потімпереїхав до Варшави, де працював інженером. Після одруження тридцятитрирічного письменника з Богумілою Савицькою,поет нарешті знайшов спокій родинного життя в складних умовах еміграційногопобуту в Польщі, і рядки: Ще сяє день. Ще високо блакить, Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час – ти подаруєш сина, –цілком і повністю передають і суто особисті, й земні бажання та емоціїавтора. Збірка "Земна Мадонна" і син поета Богдан з'явилися у світ одночасно,у 1934 році. Дружина, син, родинне життя надзвичайно багато важили у житті поета-вигнанця. Згадаймо, що митець з дитинства був окрадений повнокровнимвідчуттям рідної домівки квартируванням з дев'яти літ в Єлисаветграді, уреальній школі. А потім п'ятилітня війна, потім бараки в таборахінтернованих, згодом знову студентські митарства по квартирах. Все цевилилося у мрію власного Дому і родини. Той єдиний прихисток зруйнуваларозв'язка війни. Спогади Богдана Маланюка про своє дитинство можна найлаконічнішепередати його ж словами: "Сім'я була ідеальна, а в мене було ідеальнедитинство". За традицією дитячої пам'яті батько запам'ятався вдома записьмовим столом, над рукописами, статтями, книгами та в час сімейноговідпочинку в Кунштаті (Моравія), на дачі відомого польського письменникаЯ.Івашкевича. Є.Маланюк дуже любив відвідувати Моравію, яка йому нагадувала Україну.Богдан Євгенович згадує, що поет любив розтирати в руках полин і довго-довго вдихати його запах. Збирав материнку і чебрець. У щоденникахписьменника збереглися засушені степові квіти. До речі, за спогадами сина, вже у США Євген Маланюк дуже сердився наприроду Америки. Говорив, що там не пахнуть квіти і не співають птахи.Рабин - єдиний, який видає звуки, почне співати і ніби засоромиться.Бракувало йому соловейка. Надзвичайно багатий матеріал для висвітлення родинних стосунківМаланюків містить унікальна книга Оксани Сембай-Галицької "Весна на віки",видана у США (1997). Вона містить листи поета до авторки за п'ятнадцятьроків (1953-1968). Зацитуємо кілька рядків із них . "…Сниться мені часом мій Богданчик, саме завжди малий, – або немовлям,або в 5-6 літ. Щось знову не маю вістки. Він саме тепер "у війську" - щоб Мати Божанад ним мала свій Покров… Бо з таким прізвищем та ще й "у війську" – річ недуже приємна" (02.01.1960). "Моєму внукові 26.12. буде повний рочок. Згадайте за моїх двохБогданів, дружину й мене грішного на Свят Вечір. Та випийте добру чарку, бото ніколи не шкодить" (15.12.1962). "Прошу Вас замовити Службу Божу за спокій душі раби Божої Богумили,яка залишила мене й сина увечері 4.10.63. Це єдина, незаступна, найдорожчаДружина. Стан мій такий, що писати про нього не варто. Мушу пережити іякось далі жити, але сенсу життя вже майже немає" (06.11.1963). Цитовані уривки листів та поезія Євгена Маланюка вияскравлюютьставлення письменника до своєї сім'ї після того, як він змушений бувзалишити родину. Письменник, тверезо оцінюючи ситуацію, розумів, що залишатися уВаршаві – це свідомо приректи себе на загибель. Події на територіяхзвільнених земель давали чимало підстав у тому переконатися. Ще у грудні1944 року Петро Одарченко розповів у листі до поета про жорстоку розправуенкевеесників над поетом Юрієм Липою, який залишився у селі Бунів наЯворівщині, що в Галичині. Із наближенням фронту до Варшави Маланюки вирішили залишити Польщу ("УВаршаві ми, властиво, все покинули, як стояло… аж страшно згадати!" - листдо О.Сембай-Галицької від 09.05.1961). Першою переїхала до невеличкого села Кунштату в Моравії пані Богумілаіз сином. Там мешкала рідня її матері. Отож, як протягом десятиліттямістечко приймало родину Маланюків на відпочинок, так мало дати прихистокїм у неспокійні місяці закінчення війни. Євген Маланюк приєднався до сім'ївесною 1945 року. Коли ж у травні радянські війська зайняли сусіднє із Кунштатом село,то пізно увечері до Маланюків завітав місцевий поліцейський і розповів, щорадянська військова комендатура має списки російських та українськихемігрантів, які підлягають негайному арешту. У тих списках значиться іпрізвище поета Євгена Маланюка, отже, йому потрібно терміново залишитиКунштат. Рідня з дружиною спішно зібрали письменника в дорогу. Часу на роздумипрактично не залишалося, оскільки кожної миті до Кунштату могли увійтивійська. На найнятому ріднею авто Євген Маланюк уночі відбув до найближчоїзалізничної станції, а звідтіля до Праги і далі. Через той поспіх тахворобу сина дружина не змогла залишити Кунштат. Рішення переїхати до села Кунштату можна пояснити. Євген Маланюкпокинув Чехословаччину ще у 1929 році. Отже, його тут не знали, і,очевидно, родина й вирішила перечекати кілька місяців закінчення війни углибоко провінційному містечку, загубленому в Моравії, далеко від великихміст і культурних центрів. Наївна недооцінка енкевеесівського відомства. Щезадовго до вступу радянських військ на територію Чехословаччини булискладені надзвичайно повні списки "антирадянських" елементів з числа білоїта петлюрівської еміграції. Побутує думка, що невільно злу послугу НКВС принесла унікальнаенциклопедична праця Семена Наріжного "Українська еміграція. Культурнапраця української еміграції в 1919-1939", видана у Празі 1942 року. Сотніімен, названих у книзі, включаючи і список 140 жертводавців на здійсненнявидання книги, стали для НКВС одночасно і своєрідною картотекою, іпідставою для вироку. Це вповні стосується і Євгена Маланюка, якомуНаріжний приурочив не одну сторінку в своїй книзі. Але навіть тоді, у травні 1945 року, від'їзд Є.Маланюка не сприймавсятрагічно. Жила надія, що це тимчасове розлучення і поет ще зможеповернутися до Кунштату. Ніхто тоді не думав, що радянські військазалишаться в Чехословаччині на довгі десятиліття. Коли ж стало очевидним тривале перебування військ, тоді, як свідчитьБогдан Маланюк, мати спробувала перетнути кордон із сином нелегально. Непосвячуючи у свою затію сина, вона, прибула в район Шумави на кордон з ФРН,проте була затримана. Обійшлося поясненнями, що вони заблукали. Від того травня 1945 року листування було єдиним спілкуванням родини.Спершу були листи із Регензбургу (ФРН), згодом, зі США, куди він переїджаєу червні 1949 року. Інколи поет збирав для родини якісь гроші, надсилав чотири посилки урік. Робив це щоразу під іншим прізвищем, аби не зашкодити синові. Матірвсіляко підтримувала у сім'ї культ батька, проте теж намагалася зробитивсе, щоб тінь батька-емігранта не лягла на сина. Міркуваннями синової безпеки була зумовлена і перша через сімнадцятьроків зустріч Євгена Маланюка з дружиною не в Празі, а у Варшаві восени1962 року. Вийшовши на пенсію, поет зважився на ризиковану для ньогомандрівку до слов'янського світу. Ще у США, в посольстві Польщі, йому булозаявлено, що вони не відповідають за нього у Варшаві. І все ж письменниквирішив відвідати місто, з яким було пов'язано стільки років життя. ПаніБогуміла не покликала на зустріч сина, піклуючись за його майбутнє. Задумбув мудрий. Поет приїздить до Варшави, туди ж прибуває до своєї рідної сестри йогодружина. Таким чином, двоє вже літніх людей без жодних перешкодзустрічаються і губляться у великому місті. Так мріялося хоч тепер обхитрити спецслужби, та дарма. "За обома,татом і мамою, – розповідає у листах Богдан Маланюк, – стежила таємнаполіція у Варшаві, а потім у Секочині (16 км. від Варшави), де тітка маласвій будиночок. Вони туди втекли, але незабаром і за будинком у лісі вжетакож стежили два-три агенти, так що вони вночі задвірками через поле йболото вернулися до Варшави й сховалися ще в одних знайомих. Під часвідльоту літака на Нью-Йорк тато прийшов у останню хвилину, і знайоміобступили його так, щоб його не змогли затримати, коли він виходитиме нааеродромне поле. Мама вернулася до Праги розхвильована, але дуже щаслива.Невдовзі по тому її допитувала держбезпека у Празі; 1963 року вонапомерла". Письменник неймовірно тяжко переживав смерть дружини. Не давало спокоюпочуття вини, якої, власне, й не було. Корив себе, що так і не зустрівся ізсином. Свідомість цього не давала спокою, виливаючись новими творами. Миколо Зерове, втративши сина, Ти спромігся написати сонет. Поможи, це до тебе вимога єдина, Бо наразі не маю інших мет, Крім одної: вернути не рівновагу, Тільки власне погоду духа (це знає кожен поет). Цей твір народився у квітні 1964 року, напередодні чергової річниціїхнього з Богумілою шлюбу... А Богдан приїхав до батька наприкінці літацього ж року, додавши тим самим поетові життєвої сили й душевної рівноваги. Дбаючи про синову безпеку, запрошення для приїзду до США булооформлене від імені поетової доброї знайомої пані Гайворонської(Пелехович). Пані Гайворонська дуже багато допомогла поетові з його власнимоблаштуванням на Американському континенті, свого часу вона поручилася увидачі громадянства США самому поетові. А Євген Филимонович з допомогоюдрузів організував гарну програму для синового знайомства зі США (Нью-Йорк,Вашингтон, Річфільд, Стемфорд, Філадельфія, Ніагара, Буфало, Гантер). Осінь вони прожили разом, багато мандруючи, а ще більше – розмовляючи.Саме ця зустріч із сином додала письменникові тих кілька років життя долютого 1968 року. Євген Филимонович чекав від сина листів, чекав на новузустріч. І вона відбулася влітку 1967 року тепер уже в Європі, у Франції. Дев'ять днів віддали Парижу. Приймав їх Жуковський, у котрого батькоіз сином і мешкали у передмісті Парижа Серселі. Там Євген Маланюкзустрічався з багатьма представниками української, польської, чеськоїеміграції. З Парижу батько із сином перебралися до Італії. Це було їхнє останнєпобачення. Запам'яталися відвідини Неаполя, Риму, Монте-Карло, папськоїрезиденції у Ватикані. Поет із сином були гостями кардинала Бучка. На йогозапрошення Євген Маланюк прочитав лекцію для вихованців УкраїнськоїПапської Малої семінарії. Це вже вдруге син слухав виступ батька передаудиторією (вперше у США на академії науки й мистецтва). Вразило, щовиступав вільно, без тексту, а, одночасно, логічно, переконливо. Брав нетільки змістом сказаного, але й голосом, ритмом, логічними акцентами. Мавнеймовірне відчуття аудиторії і гарне почуття гумору. Умів заставити себеслухати. Роки вже брали своє, проте поет не міг відмовитися від набутихпротягом життя звичок. Так, він був неймовірним кофеманом. Попри заборонулікарів, не обминав жодної кав'ярні і говорив щоразу офіціанту: "Дайте,будь ласка, слабенької кави зі сметаною". Його незмінним супутником булалюлька. Знову ж на вимогу лікарів трубка була маленька, але й не витримувавпоет довгої дороги, щоб її не викурити. 16 лютого 1968 року Євген Маланюк помер на удар серця у своємусамотньому помешканні в Нью-Йорку. Його знайшли день пізніше на підлозі вйого кімнаті в позі молитви. У кишені його був квиток до опери якраз навечір його смерти. Помер на ходу. Час вніс свої корективи. Незалежна Україна повернула свого сина-поета.Збулося його пророцтво: Мій ярий крик, мій біль тужавий, Випалюючи ржу і гріх, Ввійде у складники держави, Як криця й камінь слів моїх. Довелося і синові пізнати батька не вигнанцем, а найвидатнішимукраїнським поетом ХХ століття. Їм випало зустрітися ще раз. Тепер уже – наземлі предків, у поетовому Новоархангельську, де на центральній площімістечка на честь святкування 100-річчя від дня народження батька синовібуло доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка. Євген Филимонович Маланюк (1897 – 1968)




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Биография Маланюка iconБиография Маланюка
Народився Євген Филимонович Маланюк 20 січня 1897 р в Архангороді на Херсонщині (тепер селище Новоархангельське Кіровоградської обл.)...
Биография Маланюка iconКнижна лексика в ліриці Є. Маланюка
Серед лінгвістичних розвідок варто назвати статтю Л. В. Бублейник [3, 343-349], працю С. Я.Єрмоленко “Біль слова Євгена Маланюка”,...
Биография Маланюка iconБиография
Жанр исторической художественной прозы. Современная биография выявляет, историческую национальную и социальную обусловленность, психологический...
Биография Маланюка iconБиография В. В. Маяковского Биография Владимира Владимировича Маяковского. (Составлена из произведения "Я сам") Владимир Владимирович Маяковский родился 7 июля 1893 года в селеБагдады, Кутаисской губернии Грузии

Биография Маланюка iconБиография А. И. Неусыхина Биография А. И. Неусыхина Александр Иосифович Неусыхин исследователь и педагог родился 19 января 1898 года в Москве
После развода родителей, тяжко пережитого единственным сыном, мать Неусыхина работала в сёлах Ярославской губернии
Биография Маланюка iconКонстантин Бальмонт. Биография и творчество Константин Бальмонт. Биография и творчество
Константин Дмитриевич Бальмонт родился 3 июня 1867 года в деревне Гумнищи, Шуйского уезда, Владимирской губернии
Биография Маланюка iconБиография и вклад в науку Н. И. Вавилова Биография и вклад в науку Н. И. Вавилова
Вавилов Николай Иванович (25. 11. 1887г. Москва 26. 01. 1943г. Саратов), советский генетик, растенивод, географ, создатель современных...
Биография Маланюка iconБиография Иммануила Канта. Догматический и критический этапы творчества Биография Иммануила Канта
Две вещи наполняют душу все новым и нарастающим удивлением и благоговением, чем чаще, чем продолжительнее мы размышляем о них, звездное...
Биография Маланюка iconИнформационное письмо приглашаем Вас принять участие в Международной научной конференции «биография и творчество с. А. Есенина в энциклопедическом формате»
«биография и творчество с. А. Есенина в энциклопедическом формате», посвященной 116-й годовщине со дня рождения С. А. Есенина
Биография Маланюка iconАнастасия Заворотнюк биография «моей прекрасной няни»
Заворотнюк, биография которой до тех пор в основном была известна только критикам и театральным гурманам, исключительно за «красивые...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы