Значення туризму для допризовної підготовки План icon

Значення туризму для допризовної підготовки План



НазваниеЗначення туризму для допризовної підготовки План
Дата конвертации29.07.2012
Размер91,34 Kb.
ТипДокументы



Значення туризму для допризовної підготовки

План

  1. Значення туризму для допризовної підготовки.

  2. Особиста гігієна та харчування у поході.

  3. Спорядження для походу.

  4. Організація походу. Обладнання табору.

  5. Практичні поради.

Туризм — це не тільки форма масового відпочинку, фізичного загартування та зміцнення здоров'я допризов­ників, а й ефективний спосіб підготовки їх до військової служби, формування необхідних навичок і вмінь. Важ­лива роль у вихованні якостей особистості майбутнього воїна належить воєнізованим походам з елементами до­призовної підготовки. Багатоденні воєнізовані походи проводяться на другому році вивчення курсу допризов­ної підготовки як польові заняття.

Юнак, який хоче взяти участь у туристичному поході, повинен бути фізично підготовленим, здоровим і мати на це дозвіл лікаря. Попередньо потрібно здійснити такі про­філактичні заходи: вилікувати хворі зуби, пройти огляд у отоларинголога, позбутися мозолів на ногах, зробити профілактичні щеплення та ін.

У туристичному поході слід дотримуватися правил особистої гігієни (дбати про чистоту обличчя, тіла, рук, ніг, зубів, одягу, взуття) та режиму дня (графіка руху на маршруті, харчування, відпочинку). Харчування має ком­пенсувати затрати енергії: в раціоні повинні бути вуглево­ди, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, питна вода. При визначенні потреби у продуктах організатори воєнізо­ваних походів (викладачі допризовної підготовки, вчителі

фізкультури) орієнтуються на власний досвід, можливості школи, мету туристської групи, тривалість походу.

Надзвичайно важливе значення у поході має питна во­да. На одного туриста на добу необхідно мати до 3 л води. У воді, як відомо, можуть бути хвороботворні мікроби та організми, а тому її необхідно кип'ятити. У спеку не слід часто пити, бо надмірна кількість води виділяється з ор­ганізму з потом, забираючи з собою потрібні організму солі. Щоб поновити сольовий баланс, організм збільшує потребу в питній воді, а це викликає спрагу. Доцільно на сніданок напитися вдосталь, в обід випити до 0,6 л рідини, увечері знову напитися досхочу. В дорозі краще не пити; можна прополоскати рот і обмежуватися лише 1—2 ковт­ками води.

Продукти, підготовлені для походу, розкладають у по­ліетиленові кульки по 1—2 кг і складають їх у великий мішок. Розподіляти продукти потрібно так, щоб кожний турист мав при собі весь запас продуктів (хліб, крупа, цу­кор тощо) і міг би користуватися ним окремо.

Для приготування їжі та зберігання харчів у похід найкраще брати зручні, легкі алюмінієві відра, каструлі, казани з кришками.

Туристичне спорядження має бути міцним, легким, зручним, безпечним. Вибирають його відповідно до мети, тривалості, складності походу, кліматичних умов.

Особисте спорядження — бавовняний (лижний, трену­вальний) костюм чи бавовняний одяг на зразок військово­го, легкий плащ у вигляді накидки з капюшоном (прогу­мована тканина, хлорвінілова плівка), легка шапка з поля­ми чи козирком, легкі черевики (кросовки або кеди з тов­стою устілкою із повсті чи поролону), рюкзак, предмети особистого туалету, комплект білизни, дві пари шкарпе­ток, нитки, голка, кухоль, столова (краще дерев'яна) лож­ка, миска, сірники, ніж.

Групове спорядження — легка сокира у чохлі (одна на З—5 чоловік), 2 алюмінієві каструлі чи відра з дуж­ками з дроту (ємність — по 0,7 л на людину), казани, складаний чи столовий ніж, аптечка (йод, бинти, вата, стрептоцидова емульсія, лейкопластир), чохли для посу­ду, сталевий ланцюжок (2—3 м), сталевий трос діамет­ром 3 мм, гачок з дроту для підвішування над вогнищем казанів, ополоник з довгою березовою ручкою, шнури, страхові карабіни та ін.

У похід тривалістю біль­ше одного дня беруть намет (один на 3—4 чоловіки), спальний мішок чи легку вовняну ковдру на кожного, светр, запасні шкарпетки, електричний ліхтар, карту. У кожного туриста має бути компас, щоб орієнтуватися на маршруті походу.

Важливо правильно скласти речі в рюкзак (мал. 201): на дно покласти картон, спочатку скласти важкі речі (кульки з про­дуктами, консерви), потім — решту так, щоб рюкзак був збалансованим. У тій частині рюкзака, що буде біля спини, укладають

м'які речі. Намет у чохлі прив'язують зверху або знизу рюкзака. Навантаження на одного юнака залежно від йо­го фізичного розвитку — 14—18 кг.

Починається похід у визначений час із шикування взводу (роти). Керівник і старшина перевіряють готовність до воєнізованого походу кожного учасника і групи в ціло­му. Перед початком руху оголошується маршрут, роз'яс­нюються завдання і тактична обстановка, повідомляються дані про «противника» та ін. Похід організовується у формі військово-спортивної гри, мета якої — удосконален­ня навичок і вмінь з тактичної, вогневої, фізичної, психо­логічної підготовки, військової топографи.

Обов'язки і ролі під час гри розподіляє керівник. Він же проводить аналіз і оцінку дій кожного допризовника, підрозділу. Враховуються побажання учнів, їх підготов­леність і можливості групи.

Сприятливий вплив на розвиток організму юнака по­хід матиме за умови рівномірного фізичного навантажен­ня, чергування його з відпочинком. Середня відстань, яку може подолати юнак за день з рюкзаком середньої ваги, — 20—25 км. Похід здійснюється в нежаркий період доби — на початку і в кінці дня. Опівдні влаштовується тривалий відпочинок групи.

Розбивати табір доцільно завидна. Краще раніше ляга­ти відпочивати і раніше вставати для продовження похо­ду. Через кожні 50 хв руху робиться 10-хвилинна перерва; після третього переходу — 20-хвилинна перерва. Спочатку темп руху має бути повільним. Через 15—20 хв від почат­ку руху робиться зупинка для приведення у порядок спо­рядження.

Для походу призначаються ведучий і замикальний. Перший вибирає шлях і задає оптимальний темп руху. За­микальний не допускає відставання, допомагає тим, хто стомився, подає сигнали ведучому.

Необхідно вміти правильно вибирати безпечне і зруч­не для відпочинку місце, швидко поставити намет, а якщо його немає — спорудити тимчасове укриття, в будь-яку по­году розкласти багаття, приготувати їжу. Для відпочинку вибирається .захищене від вітру, сухе, рівне місце, непо­далік від якого є дерева, вода; на обідній привал слід розміщуватися в тіні.

Для ночівлі треба вибирати місце в рідкому хвойно­му лісі, де ґрунт засипаний сухою хвоєю, дерева далеко від багаття, на рівній ділянці з м'яким ґрунтом краще на тому місці, яке зранку освітлюється сонцем. Не мож­на обладнувати табір у густому чагарнику чи хвойних за­ростях, тому що тут існує небезпека виникнення поже­жі, а також багато комарів. Поблизу намету не повинно бути сухих, гнилих дерев, що їх може повалити вітер. Не слід розміщувати табір біля самої води, в незручному чи небезпечному місці.

Ставити намет починають із закріплення його нижньої частини. Під дно намету кладуть сухе листя, гілля, траву, папороть, мох, на дно всередині намету — плащі, накид­ки, порожні рюкзаки пряжками донизу, інші речі. Розтя­гуючи верх, стежать, щоб не утворювалося складок, про­висань. Для захисту від дощу навколо намету викопують рівчак глибиною 8—10 см з відводом води по схилу.

Після заходу сонця вхід у намет закривають, щоб від роси чи туману не відсиріли речі та продукти. Продукти розкладають всередині намету біля стінок. Освітлювати на­мет краще електричним ліхтарем (свічкою небезпечно).

Багаття розпалюють дрібними сухими сосновими і яли­новими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо (мал. 202). Під час дощу багаття розводять під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо ба­гаття прибирають суху траву, мох, хвою, щоб запобігти пожежі. Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі. Перед сном багаття гасять і заливають водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначають чер­гового або засипають багаття попелом. Для підвішування казанів, каструль, відер над багаттям натягують стальний трос; можливі й інші способи (мал. 203). Для просушування речей збоку від багаття на висоті 1,5—2м натягують шнур чи будують загорожу у вигляді плоту.

В одноденних і дводенних походах можна організува­ти ночівлю і без наметів. Знаходять сховища від вітру і до­щу — природні порожнини, обриви, скелі; їх використову­ють як рефлектор тепла, що йде від багаття, розкладеного у кількох метрах від місця відпочинку.

У походах слід строго дотримуватися правил безпеки. Забороняється купатися у необстежених місцях, відразу після маршу, у холодних водоймищах. Потрібно бути обе­режними під час рубання і заготівлі дров, розкладання вог­ню, готування їжі. Під час грози необхідно припинити рух, швидко, оперативно зійти з висоти; не слід ховатися під поодинокими високими деревами, бігати; металеві предмети потрібно залишити на відстані від людей.

Табір розташовують на зручній галявині, рівній або з невеликим схилом для стікання дощової води. Не слід розміщувати табір під кам'яними схилами (може поси­патися каміння), поблизу ліній електропередач. Заборо­няється при розпалюванні вогню використовувати легко­займисті матеріали (бензин, гас, ацетон та ін.), розкла­дати вогонь у наметі.

Із числа учасників походу призначається проінструк­тований лікарем учень (санітар) з метою надання в разі не­обхідності долікарської допомоги.

Встановлення намету


Покласти підстилку на обране для намету місце і за­кріпити її за кутові петлі (мал. 204); скласти верхню пе­рекладину і протягнути її крізь петлі гребеня намету (мал. 205); протягнути вістря вертикального штока в отвір на верхній перекладині і у відповідний отвір на гребені на­мету (мал. 206). Прив'язати кутові розтяжки і перехрес­тя до кілочків і закріпити петлі основних розтяжок на вістрях штоків (мал. 207). Розтягнути намет, натягуючи основні розтяжки, забити решту кілочків і закріпити розтяжку так, щоб на наметі не було складок (мал. 208). Намет встановлено, і в ньому можна жити (мал. 209).

Заготівля дров для вогнища


Слід пам'ятати, що тверді породи дерев (ясен, бук, глід, дуб, гостролист) горять добре, повільно і довго.

Швидко загоряються і добре горять дерева з м'якою деревиною: береза, ліщина, ялина, модрина, сосна. Погано горять каштан і платан; зовсім не придатні для багаття в'яз і верба.

Перш ніж користуватися великою сокирою, потрібно попрацювати сокиркою. Піднімаючи сокиру для удару, плавно пересувають праву руку по держаку до основи со­кири (мал. 210).

Відрубуючи гілки від стовбура, треба стояти з проти­лежного від напряму сокири боку .

На рубання дерева треба мати спеціальний дозвіл.

Перший удар — у напрямі падіння дерева .

Пилка безпечніша і легша від сокири, нею можна обрі­зати і перепилювати невеликі гілки .

Загострюючи сокиру, треба тримати пальці якомога далі від робочої поверхні точильного каменя .

Готуючись рубати дрова, треба взути черевики з міцно­го матеріалу.

Перевірте, чи немає над головою яких-небудь переш­код (мал. 216). Стати треба зручно і міцно, не напружуватись і дивитися на місце, на яке ви націлюєтеся соки­рою.

Несучи сокиру, слід тримати її за держак лезом від себе. Якщо ви передаєте сокиру іншій людині, од­нією рукою тримайте її за держак, другою — за основу.

Найкращий кут удару — 45° . Після роботи сокиру треба загнати у колоду, на якій рубали дрова .

Відчувши втому, припиніть роботу і відпочиньте.

Розпалювання багаття


Хмиз можна знайти під сухою модриною, березою, ялиною .

Зніміть дерен із площі в 1 м2 і покладіть його у сирому місці. Увіткніть вертикально в землю кілочок . Якщо земля сира, покладіть на неї шматок фольги. Постав­те «курінчиком» хмиз навколо кілочка . Постав­те тоненькі палички щільно навколо хмизу, залишаючи трохи місця з боку вітру, щоб запалити сірником. Запаліть сірника, прикриваючи долонею полум'я. Запаліть хмиз, добавте трісочок (сухих гілочок) до кожного язика по­лум'я, доки воно не розповсюдиться на товстіші гілки. Як­що потрібно, роздмухайте вогонь, присунувшись близько до багаття.

Приготування їжі


Колоди для багаття треба покласти з обох його боків так, щоб не заважали доступу повітря і щоб на них можна було поставити казанок, решітку.

Їжу готують на жевріючих вуглинах . М'ясні та інші продукти краще готувати в «грубці». Для цього треба викопати невелику яму і розкласти у ній 5агаття. Коли воно перегорить, скласти продукти так, як показано на малюнку 226. Через 1,5—2 год їжа готова.

У великій картоплині вирізати середину і вилити туди сире яйце. Накрити зверху зрізаною верхівкою картопли­ни і спекти на вуглинах .

Із борошна і води зробити тісто і спекти його на рожні.

Можна засмажити шашлик із м'яса і овочів.

Яблука, насаджені на палички, можна спекти на вуглинах .

Гігієна туриста


На привалі обладнується місце для вмивання: із дзеркалом, підставкою для склянки із зубними щітками, підставкою для ніг . Можна влаштувати і душ.

Мийте посуд відразу після їди, не залишаючи «на по­тім». Коли готуєте їжу, нагрійте воду для мит­тя посуду.

Коли чергуєте на кухні, мийте казанки (гарячою водою) відразу, як вони спорожніють, щоб жир не присох до них.

Обладнання табору


Табір другого загону поряд, але його не видно й не чу­ти. Купка дров, місце для рубання дров. Майданчик для «їдальні». Місце для вмивання. Вода. Кухня. Газовий ба­лон. Траншейне вогнище. Піч. Яма для попелу. Мотузка для сушіння одягу. Харчовий намет; харчі зберігаються на полицях у коробках.

Вирушаючи далі в похід (або закінчуючи його), потріб­но навести після себе порядок: зібрати банки з-під консер­вів; папір та целофанові кульки спалити; вогнище загасити і накрити його дерном, який до цього зрізали; сміття при­копати; зняти всі позначки і ще раз перевірити територію?




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Значення туризму для допризовної підготовки План iconОснови туризму значення туризму для допризовної підготовки
Важ­лива роль у вихованні якостей особистості майбутнього воїна належить воєнізованим походам з елементами до­призовної підготовки....
Значення туризму для допризовної підготовки План iconЗначення туризму для допризовної підготовки План
Важ­лива роль у вихованні якостей особистості майбутнього воїна належить воєнізованим походам з елементами до­призовної підготовки....
Значення туризму для допризовної підготовки План iconЗначення творчості та етико-філософської спадщини м. К. Реріха для підготовки лікаря

Значення туризму для допризовної підготовки План iconРозділ 1 Організація спортивно-оздоровчого туризму
На сучасному етапі розвитку туризм для багатьох країн є провідною галуззю економіки. Різноманіття туристичних послуг, що пропонуються...
Значення туризму для допризовної підготовки План iconФорма ввода реквизитов договора для менеджера по туризму. Основная форма
Это основная форма с которой будет производить работу менеджер по туризму. Здесь
Значення туризму для допризовної підготовки План iconШляхи вдосконалення змісту та організації підготовки фахівців з страхування
Україні Закон "Про освіту", який передбачає рівневу систему підготовки фахівців, ліцензування та акредитацію навчальних закладів,...
Значення туризму для допризовної підготовки План iconВодні ресурси України, проблеми їх раціонального використання. Річкові системи України
Е І комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму...
Значення туризму для допризовної підготовки План iconГуманітарної підготовки
Блок – схема ступеневої підготовки фахівців галузі 03. 05. „Економіка та підприємництво” напряму 030504 „економіка підприємство”
Значення туризму для допризовної підготовки План iconГуманітарної підготовки
Блок – схема ступеневої підготовки фахівців галузі 03. 05. „Економіка та підприємництво” напряму 030504 „економіка підприємство”
Значення туризму для допризовної підготовки План iconСтройова підготовка
Навички, набуті на заняттях із стройової підготовки, вдосконалюються на заняттях з вог­невої, фізичної підготовки й у повсякденній...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы