Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман icon

Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман



НазваниеКорран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман
Дата конвертации26.07.2012
Размер198,9 Kb.
ТипРеферат
Корран та Сунна - святий переказ та святе письмо мусульман


Міністерство освіти України Львівській національний університет ім. І. Франка Економічний факультет Контрольна робота з курсу: “Релігіезнавство” на тему: “Коран і Сунна – Святе письмо та Святий переказ мусульман” Роботу виконав студент групи Екі-21з Дмитрів Тарас Степанович Львів – 2000 План: 1. Коран – «книга книг» ісламу 2. Коран і ранній іслам 3. Історія людства по Корану 4. Сунна 5. Шаріат – правова і богословська система 1. Коран – «книга книг» ісламу У багатьох релігіях світу маються книги, що шануються віруючимияк священні. Такі Веди в індусів, Авеста в зороастрійців,Біблія (Старий завіт) в іудеїв, Біблія, що включає крім Старого завітуНовий завіт, у християн. Звичайно в них містяться сказання про бога іпро богів, їхніх вісниках, посланниках і пророках, розповіді про загробнецарство, ангелів і чортів, раї і пеклі, про те, як і ким створені світ,земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди і звичаї,визначені учинки віруючих, часом навіть перелічується, які з нихпохвальні, гідні нагороди - земної і загробної і які - засуджувані,переслідувані людськими і небесними законами... Проповідники всіх релігій затверджують, що тільки книги їхньої віриправильні, божественні, боговдохновенні. Наука ж підходить до всім цимкнигам однаково, об'єктивно, без упередженості. Так вона розглядаєі Коран - головну священну книгу однієї з найбільше розповсюджених іщодо молодих релігій - ісламу. Спочатку пророчі одкровення передавалися в громаді неписемно, попам'яті. Але згодом, у Медині за вказівкою Мухаммеда стали вестисясистематичні записи. Канонізація змісту Корану і складання остаточноїредакції відбулося при халіфі Оліфі (644-656 р.р.). Коран наказує арабамзалишити "звичаї батьків" на користь правил, встановлених ісламом. У самомуКорані його правова значимість визначається в такий спосіб: "Отже, миниспослали його як арабський судебник" (№3 стор. 165-166). Коран складається з 14 глав (сур), розчленованих на 6219 віршів (аята).Велика частина цих віршів має міфологічний характер, і лише близько 500віршів містить розпорядження, що відносяться до правил поведінки мусульман.При цьому не більш ніж 80 з них можна розглядати як власне правові (восновному це правила, що відносяться до шлюбу і родини), інші стосуютьсярелігійного ритуалу й обов'язків (№6 стор.420). Сури розташовані без усякого порядку, просто по розмірах: більш довгіближче до початку, більш короткі - до кінця. Сури меккійські (більш ранні)і мединські (більш пізні) перемішані. Те саме повторюється багатослівно врізних сурах. Вигуки і прославляння величі і могутності Аллаха чергуються зрозпорядженнями, заборонами і погрозами «гієною» у майбутнім житті всімнепослушникам. У Корані зовсім непомітно слідів такої редакційно-літературної обробки, як у християнському Євангелії: це зовсім сирі,неопрацьовані тексти. Велика частина положень Корана носить казуальний характер і являє собоюконкретні тлумачення, дані пророком у зв'язку з окремими випадками. Алебагато встановлень мають дуже невизначений вигляд і можуть набувати різногосенсу в залежності від того. який зміст у них вкладається. У наступнійсудово-богословській практиці й у правовій доктрині в результаті доситьвільного тлумачення вони одержали своє вираження в суперечливих, а нерідкоі у взаємовиключних правових розпорядженнях. Сури Корана різного розміру: у 2-й, найбільшої з них - 286 аятов, ав найменших - 103, 108 і 110-й - усього по трьох аята. Довжина сурзменшується, якщо не вважати невеликих відхилень, до кінця книги. Першасура - "аль-фатіха" - "Відкриваюча [книгу] " містить усього сім аятов;уживається як молитва, свого роду мусульманський "Отче наш". По віровченню ісламу, Коран - книга нестворена, існуюча предвечно,як сам бог, Аллах; вона його "слово" (2:70; 9:6; 48:15). Назва "Коран"походить від арабського дієслова "кара'а", що означає читати вголосречитативом, декламувати. Оригінал Корана, згідно ісламу, написанийарабською мовою на аркушах - сухуф і сувої з ним зберігаються насьомому небі, звідси й одне з його назв - Світки, Книга (74:52; 80:13;98:2). Коран - "Мати книги" - розум аль-кітаб, знаходиться підпрестолом Аллаха; і тільки один Аллах у цієї небесний книзі "стирає, щобажає, і затверджує" (К., 13:39) Природно, що створення настільки великого добутку, як Коран, хоча івиробляючого при найближчому ознайомленні враження збірника висловлень,проповідей, сказань і правових норм, як правило, тематично іхронологічно не систематизованих, було справою непростим, так ще внароду, що не мав до цього настільки великих письмово зафіксованихрелігійних чи світських творів. Не випадково в самому ж Кораніпоява цього великого письмового пам'ятника не раз витлумачується якнебувале, чудесне. Від імені Аллаха в ньому написано: "Скажи: "Якбизібралися люди і джини, щоб зробити подібне до цього Корана, вони б нестворили подібного, хоча б одні з них були іншим помічниками" (К.,17:90). Звідси ж випливає, що для сочинивших цю фразу казкові демонічнісили - джини -були настільки ж реальними, як і люди, їм здавалосянавіть, що люди і джини могли спільно виконувати ту саму роботу,допомагати один одному. Судячи з цього більш пізнім даним мусульманської традиції,"одкровення" Аллаха передавалися пророку приблизно в 610-632 рокахн.е., а їхній запис, збирання зафіксованого й особливе складання книгирозтяглися на довгі роки. Труднощі, що при цьому довелося переборювати, якпобачимо, не зводилися лише до відсутності в арабів у минулому подібноїпрактики. Історія, як відомо, підносить людям часом чимало несподіваних уроків. Уїхньому числі і той, що книга, з початку додавання якої пройшло майже 14століть, і в наші дні в ряді країн зберігає значення не тільки якісторичний і релігійний пам'ятник, але і як добуток широкогосоціального змісту. У країнах, де іслам – державна релігія, з положеньКорана виходять багато правових норм, законодавство - шаріат,на Корані присягають і дають клятви, порушення яких визнаєтьсянайважчим гріхом, злочином. Вивчення Корана і його тлумачень (тафсир)є одним із профілюючих предметів багатьох навчальних закладів у такихкраїнах, як Пакистан, Іран, Саудівська Аравія. Пояснимо інтерес доцієї книги й у тих сучасних закордонних державах, де труднощів пошуку"третього шляху" сприяють звертанню до минулого, плекають надію знайти вньому бажаний вихід... Коран вивчається давно: не буде перебільшенням сказати - століттями.Але в країнах поширення ісламу, за рідкісними винятками, вивчення його булопідлегле задачам конфесіонального і правового порядку. У регіонах, депануючими є інші релігії, особливо католицизм і іудаїзм, ця задача нетільки в середні століття й у Нове час, але часто ще і тепер визначаєтьсяцілями місіонерства і тісно зв'язаного з ним колоніалізму інеоколоніалізму. Крах колоніальної системи імперіалізму вніс чимало позитивного вжиття народів Ближнього і Середнього Сходу, розбудив і підняв напринципово нову висоту історична самосвідомість і національні інтересинародів, що звільнилися, спонукав їх об'єктивно оцінити минуле і сьогоденнясвоїх країн, щоб намітити можливі шляхи в завтрашній день, у майбутнє. 2. Коран і ранній іслам Іслам зародився в Аравії в VII столітті нашої ери. Походження йогоясніше, ніж походження християнства і буддизму, тому що воно майже ізсамого початку висвітлюється письмовими джерелами. Але і тут багатолегендарного. За мусульманською традицією, засновником ісламу був пророкбожий Мухаммед, араб, що жив у Мецці; він нібито одержав від бога ряд«одкровень», що записані у священній книзі Коран, і передав їх людям. Коран- основна священна книга мусульман. Рівень пізнання основ мусульманської релігії дуже різний в різних шарівнаселення й у різних країнах традиційного поширення ісламу. Усякиймусульманин знає арабське звучання і зміст символу віри релігії ісламу:"немає ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммед - посланник Аллаха". Туткоротко виражені два головних догмати ісламу: існує єдиний, один, і вічнийусемогутній бог - Аллах; своїм посланником Аллах обрав араба з Мекки,Мухаммеда, через нього бог передав людям текст священної книги - Корана,його руками він заснував громаду віруючих (умма). За 14 століть з невеликоїгрупи Аравії вона перетворилася в багатомільйонну масу людей різнихнаціональностей, різних мов, різних соціальних шарів і культурнихорієнтаций. Зв'язок віри з традиційним життям був характерний для ісламу за всіхчасів, але особливо очевидним він постає сьогодні, коли ідеологи іполітики, що виступають під гаслом ісламу, намагаються якнайбільше людейоголосити мусульманами тільки тому, що вони дотримуються багатьох звичаївсвоїх батьків. У сучасному розумінні іслам – і релігія, і держава через активневтручання релігії в державні справи. "Іслам" у перекладі з арабського означає покірність, "мусульманство" (від арабського "муслім" ) – відданий Аллаху. Засновником ісламу є арабський "пророк" Мухаммед (Мухаммад чи Магомет),вплив якого на загальну долю людства важко переоцінити, тому на ційісторичній особистості треба зупинитися особливо. Велич бога - Аллаха - виражено в багатьох формулах, добре відомих усіммусульманам і часто повторюваних ними в мові, молитвах, побутових вигуках,а також що постійно зустрічаються у витонченій в'язі арабського письма, напам'ятниках мусульманської архітектури в Азії, Африці, Європі й Америці:"Аллаху акбар" - "Аллах наймогутніший!" і т.д. Основні догмати ісламу складались поступово, та й досі в них єрозбіжності між різними напрямками мусульманства. Взагалі цих догматівп'ять: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість таправосуддя Аллаха; 3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, щойому передували; 4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5)вчення про верховну владу (імамат-халіфат). Перші чотири догмати спільнідля всіх мусульман. Питання про верховну владу — головний предметрозбіжностей між різними течіями. Найкоротший виклад головного догмата ісламу міститься у 112 сурі (главі)Корану: "В ім'я Аллаха милостивого, милосердного! Скажи: "Він - Аллахєдиний, Аллах могутній. Не народжував і не був породжений, і не було нікогоподібного йому, ніколи". По мусульманській доктрині, люди, що не сповідаютьіслам, - "невірні", серед них іудеї і християни виділяються особливо, якахль-аль-китаб, тобто "люди Писання". Відповідно до Корану вони вірятьнібито в того ж бога, що й мусульмани. Цей бог і їм посилав своїхпосланників - Адама, Ноя, Авраама, Мойсея (Мусу), Ісуса (Ісу), але Мухаммедвище їх. Однак люди спотворили і забули те, чому ті вчили. Тому Аллах інаправив людям Мухаммеда, свого останнього пророка, з божим словом -Кораном. Це була як би остання спроба наставити людей на праведний шлях,останнє попередження, після якого повинен настати кінець світу і Суд, коливсім людям буде віддано по їхніх справах - вони потраплять у райські садичи в пекельний вогонь. Існують ангели і злі духи (джини), утім, останні, щоперейшли в іслам із древньоарабских вірувань, не завжди злі, вони тежперебувають під владою бога і виконують його волю. Аллах зображується в Корані як істота з чисто людськими моральнимиякостями, але в чудовому ступені. Він то гнівається на людей, то пробачаєїх; одних любить, інших ненавидить. Як і іудейський і християнський боги,Аллах заздалегідь передбачив долю одних людей до праведного життя імайбутнього блаженства, інших - до беззаконня і загробних мук. Проте, вКорані, як і в Євангелії, бог багаторазово йменується милостивим.Найважливіша якість Аллаха - це його могутність і велич. Тому найважливішедогматичне і моральне розпорядження в Корані - це вимога повної,беззастережної покірності людини волі Аллаху. 3. Історія людства по Корану У Корані відсутне представлення про людину як "вінці утвору", а також про поступовість розвитку життя на Землі, її біосфери і тимбільше ноосфери - сфери людського розуму. Відповідно до Корана, створенню Аллахом людини передував актстворення їм ангелів і джинів, його небесної крилатої опори. У суре"Ангели" про це сказано: "Хвалу Аллаху, творцю небес і землі,створившему ангелів посланниками, що володіють крилами подвійними,потрійними і четверными. Він збільшує в утворі, що йому завгодно" (К.,35:1); він "створив джинів з чистого вогню" (К., 55:14); "з вогнюпекучого" (К., 15:27). І все-таки акту створення людини Аллах, судячи повикладеному в Корані древнеарабскому сказанню, додає особливезначення. Навіть після того як їм був виліплений свого роду манекенлюдини і залишилося лише його оживити, Аллах вирішив обговорити свійучинок з раніше ним створеними многокрылыми помічниками. Деякі з новітніхкоментаторів намагалися углядеть у цьому "обговоренні" ознака особливоїдемократичності всевишнього. Тим часом, якщо виходити з Корана, це "обговорення" чи "рада","бесіда", "змагання" з "верховним сонмом" ангелів виглядає дужедеспотично. У всякому разі, у цьому "обговоренні" не почувалося якої-небудь терпимості, уваги до скликаного ангельського сонму, навіть ознакитолерантності. Творець заздалегідь визначив своє рішення і, вислухавшиєдиного що возражали, відразу суворо покарав його. Коран у декількох сурах повертається до цього епізоду, але щоразвикладає усього лише сухий конспект, як би канву розповіді про "раду".Так, у суре 38 читаємо: "От сказав господь твій ангелам: "Я створюю людину з глини. А колия його завершу і вдуну в нього від мого духу, то упадіть,поклоняючись йому!" І упали ангели всі разом, крім Ібліса[З цього аята(38:74) виходить, що Ібліс - з ангелів, а, згідно аяту 48 18-й суриКорана, "був він із джинів". Намагаючись знайти вихід з цьогопротиріччя, автори тафсиров приводять складні "доводи", по одним з якихІбліс - з ангелів, але судячи з його вчинків - із джинів, а по іншим -він по природі своєї джин, але жив серед ангелів і навіть командувавтисячами з них.], - він загордився і виявився невірним. Аллах сказав: " Іблис, що удержало тебе від поклоніння тому, що ястворив своїми руками? Чи загордився ти чи (виявив зарозумілість. -Л.К.) виявився з вищих?" Ібліс. сказав: "Я краще його: ти створив менез вогню, а його створив із глини". Аллах сказав: "Виходи ж звідси;адже ти - побитий каменями. І над тобою мій проклін до дня страшногосуду". Він сказав: "Господи, відстрочи мені до дня, коли люди будутьвідроджені!" Аллах. сказав: "Воістину, ти з тих, кому відстрочено додня визначеного терміну!" Ібліс сказав: "Клянуся ж твоєю величчю, яспокушу їх усіх, крім рабів твоїх серед них чистих!" Аллах сказав:"Воістину, я говорю правду, наповню я геєну тобою і тими, хто пішовза тобою, -усіма!" (К., 38:71-85). Отже, створення першої людини, відповідно до Корана, одночасно з'явилосяактом падіння чи джина ангела "з числа вищих", що стало дияволом,сатаною, шайтаном, царем пекл. Утім, у 2-й сурі Корана падіння Ібліса, атакож уведення людини в рай зображено вже с іншими подробицями.Насамперед, тут сказано не тільки про першу людину, але і про йогочоловіка. Адам вже одушевлений і представлений ангелам у якості"намісника" Аллаха "на землі". А ангели дають зрозуміти Аллаху, що вонивже знають, на що здатно людей, і явно їх не схвалюють. Ангели говорятьАллаху: "Хіба ти установиш на ній(Землі) того, хто буде там робитинечестие і проливати кров, а ми підносимо хвалу тобі і святимо тебе?" Слідом за цим у Корані знову продовжена досить сухаконспективна мова: "И навчив він Адама всім іменам (ангелів; а потлумаченню шиітських богословів - ще не народжених на землі їхверховних імамів), а потім запропонував їхнім ангелам і сказав:"Повідомите мені імена цих, якщо ви правдиві". Вони сказали: "Хвала тобі!Ми знаємо тільки те, чому ти нас навчив. Воістину, ти - знаючий,мудрий!" Він сказав: "ПРО Адам, повідом їм імена їх!" І коли вінповідомив їм імена їх, те він (Аллах) сказав: "Хіба я вам не говорив, щознаю сховане на небесах і на землі і знаю те, що ви виявляєте, і те, що ховаєте?" І от, сказали ми ангелам: "Поклонитеся Адамові!"І поклонилися вони, крім Ібліса. Він відмовився і звеличився і виявивсяневіруючим. І ми сказали: " Адам! Оселися ти і твоя дружина в раї іхарчуйтеся відтіля на задоволення, де побажаєте, але не наближайтеся до цього дерева, щоб не виявитися з несправедливих". І змусивїхній сатана спіткнутися про нього і вивів їх відтіля, де вони були.І ми сказали: "Зваліться, [будучи] ворогами один одному! Для вас наземлі місце перебування і користування до часу" (К., 2:28-34). З незначними змінами цей текст приведений у сурах 15, аяти 26-43і 20, аяти 114-126. Зміни відносяться, зокрема, до уточненню того, зчого створена людина. Слід зазначити, що в Корані немає по цьомупитанню єдиного погляду. Так, у сурі 15 тричі повторено: "зі звучної,із глини, убраної у форму". Крім цього говориться, що бог створивлюдину з пороху (3:52; 22:5), з сутності "глини" (7:11), із глинисухий, звучної, як судина, глиняне блюдо (55:13), ще з глини липкою, щопристає, отже сирий (37:11), із глини гончарної, "бідніли" (15:26);нарешті - "з води". З вологи - "із краплі" - людин і розмножується (25:56;80:17-18). По останньому питанню в Корані викладений, утім, і іншої, погляд, висхідний, як з'ясовується[Див.: Винников И.Н. Кораническиезаметки.], до концепції, широко розповсюдженої в древньому світі:бог "створив людину зі згустку" крові (алак - К., 96:1-2); з нього ж вінформується (23:14). Розходження цих версій зайвий раз підтверджуєскладність і неодночасність складання Корана. Вигадливим нагадуванням про нелегку аравійську дійсність у 20-йсурі є звернені до Адама і його дружині слова Аллаха, сказані післятого, як Иблис відмовився поклонитися. " Адам! - попередив Аллах. -Адже це - ворог твій і твоя дружина. Нехай же він не изведет вас з раю,так не виявишся ти нещасливим! Адже тобі можна не голодувати там (у раї. -Л.К.), і не бути нагим, і не жадати там, і не страждати від спеки" (К.,20:115-117). Однак у наступної ж рядку виявляється, що ці попередження всіАллаха, що визначає, виявилися даремними. "І нашептав йому (Адамові)сатана, він сказав: "Адам, чи не вказати тобі на дерево вічності і владанеминущу?" І вони обоє (Адам і його дружина) поїли від нього, і виявиласяперед ними їхня скверна, і стали вонизшивати для себе райські листи, іослухався Адам добродії свого і збився зі шляху" (К., 20:118-119). У сурі 7, спокушаючи Адама і його дружину, Ібліс уточнив:"Заборонив вам ваш господь це дерево тільки тому, щоб ви не виявилися чиангелами не стали вічними" (К., 7:20). Лише після "гріхопадіння" своїх створень Аллах виявив завзятість. У20-й суре, слідом за нейтральним аятом 120 ("Потім обрав його господь іпростив його і повів прямим шляхом") читаємо: "Він (Аллах) сказав:"Зваліться з нього (з раю) разом, ворогами друг другу! А якщо прийде довас від мене посібник - те, хто піде за моїм посібником, той не зіб'єтьсяі не буде нещасливим! А хто відвернеться від спогаду про мене, утого, воістину, буде тісна життя! І в день воскресіння зберемо мийого сліпим"... Звичайно, покарання майбутнього життя сильніше і довше!"(К., 20: 121-123, 127). Достаток у "слові Аллаха" подібних настроїв, зв'язаних зобіцянками близьких змін у житті арабів і настанням "кінця світу",світопредставння, привело окремих дослідників до висновку про тім, щоКоран (за винятком тих його місць, що мають законодавчий характер і зачасом свого походження є більш пізніми) є новий "Апокаліпсис","одкровення про кінець світу". Як ми знаємо, у Корані дійсно говориться про "годину" і про тім, що вінблизький. "Я (Аллах) готовий його відкрити, щоб усяка душа одержалавоздаяние за те, про що намагається!" (К., 20:15-16). Однак історіяпідтвердила, що не мотиви, зв'язані з чеканням світопредставння,що містилися в проповідях пророків раннього ісламу, споювали і піднімалинарод на боротьбу проти погрози чужоземного ярма, за об'єднання арабськихпологів і племен, не вони відбивали процес. Безнадійність, розпач, думки про те, що порятунок і воздаяння прийдуть після смерті, ніколи не піднімали на боротьбу, не служили надійноюпідтримкою людям. Якщо вважати, що "життя найближча", то є єдиназемна дійсність, "тільки користування оманне", як написано в Корані(К., 57:19-20), те чи коштує за обман бороти? Коран же цю думку щепідігріває домислом про тім, що, "хто бажає посіву для ближньої (інакшекажучи, земного життя)... немає йому в останній (посмертної) ніякоїдолі!" (К., 42:19). "Люди! - застерігає Коран. - Бійтеся добродії вашого істрашитеся дня, коли батько не відшкодує за дитину і породжений (віднього) не відшкодує нічим за свого батька! Воістину, обітовання Аллаха - істина; нехай же тебе не зваблює життя найближча..." (К., 31:32-33), - це єдине земне життя. Характерною рисою численних закликів Корана до віри в посмертнудолю, що буває двох пологів - доброї і злий, прекрасної йогидний, є те, що вона мислиться як воздаяння за земні справилюдей; яка вона буде - залежить від поводження, учинків,переконань, дій людини. У доісламских культах арабів подібної віри вскільки-небудь розробленому виді не було. З чужоземних религий цезнаходимо тією чи іншою мірою в християнстві й іудаїзмі і більш чітко - у зороастризмі, якому близькі і деякі картини потойбічної"життя", намальовані в Корані. Для того щоб араби повірили в ці обіцянки, як видно з Корана, проповідники його "істин" повинні були прикластичимало енергії. Їм насамперед було необхідно переконати людей у тім, що їхпостійні життєві спостереження, їхній досвід, що свідчать про те, що тіло, що розпалося після смерті, що змішалося з землею, розсіяне,распилене по піску і т.п., неможливо відновити, неправильні. "У всякого народу - своя межа; і коли прийде їхню межу, то вони несповільнять ні на годину і не прискорять... Хто ж кривдніше того, хтовигадав на Аллаха чи неправда вважав неправдою його знамення? Цих осягнеїхня доля з книги (тобто визначене, визначене покарання). А коли прийдутьдо них наші посланці, щоб завершити їхнє життя, вони скажуть: "Де ж ті,кого ви призивали крім Аллаха?" Вони скажуть: "Утратилися від нас!" Ізасвідчать проти самих себе, що вони були невірними. Він (Аллах) скаже:"Увійдіть серед народів, що пройшли до вас із джинів і людей, увогонь!" Кожен раз, як входив один народ, він проклинав йому подібний. Аколи вони зібралися всі там, те іншої сказав про перший: "Господи! Цізбили нас, пішли ж їм покарання подвійне з вогню". Він (Аллах) сказав:"Кожному - подвійне, тільки ви не знаєте!" І сказав перший іншому: "У вине було переваги перед нами; укусите ж покарання за те, що ви придбали!"(К., 7:32, 35-37). Такі "гуманні" відносини між людьми, навіть цілими народами,виховували Кораном. Для досягнення більшого ефекту писавший одинз аятів 7-й сурі прибіг навіть до відомого євангельського виречення, утім,близькому образам аравійської дійсності: "Воістину, ті, які вважалинеправдою наші (Аллаха) знамення і звеличувалися над ними, не відкриютьсяїм врота неба, і не увійдуть вони в рай, поки не увійде верблюд у голковевухо (порівн. євангелія від Матфея, гл.19, с.24; Луки, гл.18, ст.25;Марка, гл.10, ст.25. - Л.К.). Так відплачуємо ми грішникам!" (К., 7:38). У рай же, де "течуть ріки", "прийшли посланці добродії... зістиною, і було виголошено: "От вам - рай, що даний вам у спадщина за те, що ви робили!" І воззвали мешканці раю до мешканцям вогню: "Ми знайшли те, що обіцяв нам наш господь, істиною, чи знайшли виістиною те, що обіцяв ваш господи?" Вони сказали: "Так". І виголосивглашатай серед них: "Проклін Аллаха на несправедливих, яківідвертають від шляху Аллаха і прагнуть звернути його в кривизну і невірують вони в життя майбутню!" І між ними - завіса, а на перешкоді - люди,що знають усіх по їхніх ознаках. І воззовут до мешканців раю: "Світ вам!" -і ті, котрі не ввійшли в нього, хоча і бажали... І виголосятьмешканці вогню до мешканців раю: "Пролийте на нас чи воду те, чим наділиввас Аллах!" Вони скажуть: "Аллах заборонив і те й інше для невірних..."(К., 7:41-44, 48). Отже, коли в попавших у рай прокинуться почуття жалю,людинолюбства, те їх відразу заглушать забороною всемилостивого Аллаха. Більш того, "коли вони ( щопотрапили в пекло. - Л.К.) будуть благати продопомогу, їм допоможуть водою, подібної до розтопленого металу, що будепалити обличчя. Болісне питво! Томливе місце відпочинку!" (18:28). "Щораз, як захочуть вони вийти з нього (пекла), з мучень у ньому, вонибудуть повертатись в нього: "насолоджуйтеся мукою в полум'ї!" (22:22).Коли ж страждальці валу віддадуть перевагу смерті випробовуваниммученням, їх позбавлять і смерті. "Вони викликнуть: Малік[У даномувипадку слово "Малік" - власне ім'я ангела, що володарює над джаханнам - геєною,пеклом. Крім нього в кораничному пеклу 19 стражів (74:30-31).],господь твій послав би нам кончину! Він скаже: ви залишитеся тутназавжди" (43:77). Але грішники не заспокояться. "І коли вони,зв'язані одні з іншими, їм (Маліком. - Л.К.) будуть повалені в тіснепоместилище, тоді вони там будуть просити собі знищення. У день цей, -учить Коран, - не просите собі однократного знищення, але просите собібагаторазових знищень" (25:14-15). Але у геєні "йому (винному передАллахом. - Л.К.) ні смерть, ні життя" (20:76), "він у ньому (у великомувогні) не вмре, але і не буде жити" (87:12-13). "Там, - возвещаетКоран, - вони пробудуть, поки існують небеса і земля[Твердження, що маєсуперечливі тлумачення.], якщо тільки господь не захоче чого-небудьособливого: тому що господь твій є повновладний совершитель того, що хоче"(11:109). Таке людинолюбство розглянутої нами книги, що часом і тепер люди,як випливає в ній не розібралися чи довіряють її мінливим тлумаченням,свідомим перекручуванням, характеризують як добуток послідовного високогогуманізму. 4. Сунна Якщо Коран — це святе письмо мусульман, то святим переказом ісламу єСуна — збірка переказів (хадисів). Вона містить приклади з життя Мухаммадаяк зразок та керуванні для усього мусульманського загалу та кожногомусульманина зокрема, як виток відомостей про те, яка поведінка чи думка довподоби Аллаху. У звичайному лексиконі суна може означати просто правильні,відповідаючі Суні вчинки («суна» — звичай,, приклад). Чотири канонічнихзбірки суни були укладені ще в .IX ст. У хадісах також можна зустріти різні правові нашарування, що відбиваютьрозвиток соціальних відносин в арабському суспільстві. Остаточнередагування хадісів було здійснено в 9 столітті, коли були складені вортодоксальних збірниках сунни, найбільшу популярність з який одержавБухарі (помер у 870 р.). З сунни також виводяться норми шлюбного іспадкоємного, доказового і судового права, правила про рабів і т.д. Хадисисунни, незважаючи на їхню обробку, містили багато суперечних положень, івибір найбільш "достовірних" цілком відносився до розсуду богословів-правознавців і суддів. Вважалося, що мають силу лише ті хадіси, що булипересказані сподвижниками Мухаммеда, та на відміну від суннитів, шиїтивизнавали дійсними лише ті хадіси, що прийшли до халіфа Алі і до йогоприхильників. Таким чином, "Сунна посланника Аллаха" (повна назва Сунни - звід текстів,що описують життя Мухаммеда, його слова і справи, а в широкому змісті -збірник благих звичаїв, традиційних установлень, що доповнюють Коран.Навчання Сунні - важлива частина релігійного виховання, а знання Сунни іпідкорення їй - один з головних критеріїв авторитетних проводирів віруючих. 6. Шаріат – правова і богословська система Шаріат (мусульманське право) органічно пов'язане з ісламом, його вченням.Відповідно до юридичної енциклопедії: "Шаріат – збірник релігійних іправових норм, укладений на основі Корану і Сунни (мусульманських священнихпереказів), що містить норми державного, спадкоємного, карного і брачно-сімейного права . Іншими словами, шаріат - це правові розпорядження, невід'ємні від теологіїісламу, тісно зв'язані з його релігійно-містичними уявленнями. Ісламрозглядає правові догми як частину єдиного божественного закону і порядку.Звідси велінням і заборонам, що складають норми шаріату, також приписуєтьсябожественне значення. Шаріат поширювався як суто конфесійне право. Особливо на початку шаріат уцілому і його нормативна частина (фікх) увібрали в себе не тільки правовівстановлення, але і релігійну догматику і мораль. У результаті нормишаріату (правила, розпорядження), з одного боку, регулювали суспільні("людські") відносини, а з іншого боку - визначали відносини мусульман зАллахом (ібадат). Введення в шаріат божественного проведіння і релігійно-морального початку знайшло своє відображення у своєрідностіправосприйняття, а також у оцінці правомірності поводження. Так, тіснийзв'язок права з теологією ісламу знайшов своє вираження у встановленні вшаріаті п'яти видів дій мусульманина, яким надано рівною мірою правовий іморально-релігійний зміст: - обов'язкові, - рекомендовані, - дозвільні, - попереджувальні, але такі, які не несуть за собою покарань; - заборонні і такі, які належать до покарання. Визнання божественного призначення в шаріаті з неминучістю породило івелику значимість питання про рамки волі мусульманина. Релігійно-філософські школи, що зіштовхнулися з цього приводу, зайняли різну позицію.Так, одна з цих шкіл (джабаріти) узагалі заперечувала вільності людини . Норми, що містять також обов'язки, визначають усе життя правовірногомусульманина (щоденна молитва, дотримання посту і правил поховання і т.д.).Не випадковою особливістю норм, що складають шаріат, є те, що вонизастосовуються тільки до мусульман і у відносинах між мусульманами.Ранньому ісламу і шаріату були притаманні норми, що були встановлені ще дообщинного ладу, вони містять елементи колективізму, милосердя, турботи прокалік. Але в шаріаті знайшли своє відображення й поняття про безсиллялюдини перед богом, про споглядальність і покірність. У Корані особливопідкреслювалася необхідність для мусульманина виявляти терпіння ісмиренність: "Терпіння, адже Аллах є терплячим"[8:48]. У такий же спосіб ушаріаті закріплювався обов'язок мусульманина підкорятися халіфу і державнійвладі: "Коріться Аллаху і коріться посланнику і власникам влади серед вас"[4:62]. Як конфесійне право шаріат відрізнявся від канонічного права в країнахЄвропи в тому відношенні, що він регулював не чітко обкреслені сферисуспільного і церковного життя, а виступав у якості всеохоплюючої івсеосяжної нормативної системи, що затвердилася в цілому ряді країн Азії йАфрики. Згодом норми шаріату вийшли далеко за межі Ближнього і СередньогоСходу, поширили свою дію на Середню Азію і частину Закавказзя, на Північну,частково Східну і Західну Африку, на ряд країн Південно-Східної Азії. Однакнастільки бурхливе і широке поширення ісламу і шаріату спричинило за собоюй усе більший прояв у ньому місцевих особливостей і розходжень притлумаченні окремих правових інститутів. Так, згодом із утвердженням двохголовних напрямків в ісламі відповідним чином відбувся розкол у шаріаті, депоряд з ортодоксальним напрямком (суннізм) виник і інший напрямок - шиїзм. Іджма Третє місце в ієрархії джерел мусульманського права займала іджма, щорозглядалася як "загальна згода мусульманської громади". Поряд з Кораном іСунною вона відносилася до групи авторитетних джерел шаріату. Практичноіджма складалася із співпадаючих думок по релігійним і правовим питанням,що були висловлені сподвижниками Мухаммеда чи згодом найбільш впливовимимусульманськими теологами-правознавцями (імамами, муфтіями, муджатахідами).Іджма розвивалася як у вигляді інтерпретацій тексту чи Корана Сунни, так ішляхом формування нових норм, що уже не зв'язувалися з Мухаммедом. Вонипередбачали самостійні правила поведінки і ставали обов'язковими в силуодностайної підтримки муфтіїв і муджатахидів. Такий спосіб розвитку норм мусульманського права одержав назву"іджтіхад". Правомірність іджми як одного з основних джерел шаріатувиводилася з вказівки Мухаммеда : "Якщо ви самі не знаєте, запитаєте тих,хто знає". Велика роль іджми в розвитку шаріату полягала в тому, що вона дозволялаправлячій релігійній верхівці Арабського халіфату створювати нові правовінорми, пристосовані до мінливих умов феодального суспільства, що враховуютьспецифіку завойованих країн. До іджме як джерела права, що доповнює шаріат,примикали і фетва - рішення і думки окремих муфтіїв по правових табогословських питаннях. Кіяс Одним з найбільш спірних джерел мусульманського права, що викликає гострірозбіжності між різними напрямками, був кіяс - рішення правових справ зааналогією. Згідно кіясу правило, встановлене в Корані, Сунні чи іджмі, можебути застосоване до справи, що прямо не передбачена в цих джерелах права.Кіяс не тільки дозволяв швидко врегулювати нові суспільні відносини, але ісприяв звільненню шаріату в цілому ряді моментів від теологічного нальоту. Але в руках мусульманських суддів кіяс часто ставав і зброєю відвертоїсваволі. Найбільше широко даний метод був обґрунтований Абу Ханіфа та йогопослідовниками- ханіфатами. Як додаткове джерело права шаріат допускав і місцеві звичаї, що не ввійшлибезпосередньо в саме мусульманське право в період його становлення, але несуперечили прямо його принципам і нормам. При цьому визнавалися правовізвичаї, що склалися в самому арабському суспільстві (урф), а також учисленних народів, скорених у результаті арабських завоювань. Список використаної літератури: 1. Ю.А.Калінін, Є.А.Харьковщенко. “Релігієзнавство”. - Київ: Наукова думка, 1998 2. Л. Климович “Книга о Коране”. – Москва: из-тво политической литератури, 1986 3. Ислам. Проблеми идиологии, права, политики и экономики /Под ред. Г. Ф. Ким. – Москва: Наука, 1985 4. С.Токарев “Религия в истории народов мира”. – Москва: 1986 5. Религии мира. Энциклопедия. Том 6. Москва: Аванта +, 1996




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconСлово Тараса Шевченка і Святе Письмо
Вступ. Тарас Шевченко – національний пророк
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconСутність І походження релігії
У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо­жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconСвяте письмо у творчості
Біблії на формування світогляду Т. Шевченка, розкрити роль поета як національного пророка серед поневоленого фізиично і духовно українського...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconНаправление 050303. 65 «Иностранный язык»
Некоторые виды деловых писем: письмо-запрос, рекламное письмо, письмо-предложение, письмо-заказ, письмо-рекламация. Язык делового...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconНаправление 050303. 65 «Иностранный язык»
Некоторые виды деловых писем: письмо-запрос, рекламное письмо, письмо-предложение, письмо-заказ, письмо-рекламация. Язык делового...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconМир вам, милость Аллаха и Его благословение! Резолюция международной конференции «Умеренность – добрая традиция мусульман Российской Федерации и стран снг»
Татарстана Марат хазрат Марданшин, представитель Республики Саха имам-хатыб г. Нерюнгри Дамир хазрат Нафиков, входящие в Совет муфтиев...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconЗаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення. Контрабанда
Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconБрачно-семейное право мусульман

Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconМусульманский мир: модель экономической организации общества
Совокупность этих воззрений обозначается термином «социально-экономическая доктрина»; ее изначальным источником во всех случаях являются...
Корран та Сунна святий переказ та святе письмо мусульман iconДокументы
1. /мусульман.doc
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы