Причины возникновения инфляции и ее суть icon

Причины возникновения инфляции и ее суть



НазваниеПричины возникновения инфляции и ее суть
Дата конвертации15.07.2012
Размер217,08 Kb.
ТипРеферат
Причины возникновения инфляции и ее суть


План Вступ. І Інфляція, її види та суть.ІІ Причини виникнення інфляційних процесів, та її наслідки.ІІІ Проблеми (оздоровлення), подолання інфляційних процесів в Україні, в період формування ринкових відносин. Висновки. Вступ Інфляція як економічне явище харакиеризує якісний стан грошового обігув умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталостігрошей. Невипадково термін “інфляція” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст.стосовно до грошового обігу в Північній америці, переповненого паперовимизнаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу віншироко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо післякраху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошовогообігу і більш ранніх епох — докапфіталістичної і домонополістичногокапіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозміннихбанкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періода французькоїреволюції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росіїкінця XVIII — початку ХІХ ст. та ін.) Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошовогомеханізму та самих грошових форм. На початку винекнення паперових грошей,коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках усуб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першоюознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золотімонети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповіднодо зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошовоїодиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називаєтьсядизажіо. У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний зв’язокгрошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показникиінфляційного процесу. Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаківвідносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобтопадіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуваєзатяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньомуринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку вцілому. Виникаєзнецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить дозниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. І. Інфляція її види та суть. Інфляція, як економічне явище існує вже довгий час. Вважається, що їїпоява пов’язана навіть із виникненням грошей, із функціонуванням яких вонанерозривно пов’язана. Термін інфляція (від латинського inflatio - розбухання ) впершепочав використовуватися в Північній Америці за часи громадянської війни1861-1865 рр. і означав процес розбухання паперово-грошового обігу. В ХІХст. цей термін використовувався також в Англії і у Франції. Широкерозповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХстолітті одразу після першої світової війни. Найбілш лаконічне визначення інфляції — зростання загального рівняцін, білш загально — переповнення каналів обігу грошової маси зверх потребитоварообігу, що визначає знецінення грошової одиниці і відповідно зростаннятоварних цін. Однак трактовку інфляції як переповнення грошового обігу знеціненимипаперовими грошами не можна вважати повною. Інфляція хоча вонопроявляється тілки ву рості товарних цін, не є лише грошовим феноменом.Інфляція є тонке соціально-економічне явище, яке породжене диспропорціямивідтворення у різних сферах ринкового господарства. Одночасно, інфляція — одна із найбільш гострих проблем сучасногорозвиткуекономіки практично у всіх країнах світу особливо в нашій державі. Суть інфляції заключається в тому, що національна валюта знецінюєтьсяпо відношенню до товарів, послугам та іноземним валютам, які зберігаютьстабільність своїй покупній спроможності. Деякі вчені-економісти до цього переліку додають і золото, надаючийому роль загального еквіваленту поряд із грошима. Зріст цін може бути пов’язаний із перевищенням попиту над пропозицієютоварів, однак така диспропорція між попитом і пропозицією в більшостівипадків не є інфляцією. Прикладом тому є енергетична криза 70-тих років у США, колинафтодобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші видитоварів і послуг в цей же час ціни зросли на 7-9 %. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватисьвнаслідок зростання продуктивності праці, циклічних або сезонних коливань,структурних здвигів в системі відтворення, монополізації ринку державногорегулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації іревальвації грошової одиниці, змін кон’юктури ринку, впливузовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і ще можна привести безлічприкладиі. З переліченого видно, що не всякий ріст цін — інфляція, томуособливо важливо виділити саме дійсно інфляційний. Так, ріст цін, що пов’язаний із циклічним коливанням кон’юктури неможна вважати інфляційним. Ціни підвищуються у фазі бума і падають у фазікризи, потім знову зростають у наступних фазах виходу із кризи. Підвищення продуктивності праці за умои інших рівних умов призводитьдо зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивностіпраці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку — інфляціявитрат підвищення зарплати в якійсь галузі дійсно супроводжуєтьсяпідвищенням загального рівня цін. Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідокстихійного лиха на якійсь території зруйновані будинки. Це призводить допідвищення попиту на будівельні матеріали, послуги будівельників, транспорті т. д. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулом длявиробників до збільшення обсягів виробництва і в міру насичення ринку цінибудуть знижуватися. Таким чином до найважливіших інфляційних причин зросту цін можнавідносити наступні: 1. Диспропорціональність — незбалансованість державних витрат і доходів, а саме дефіцит держбюджету. Цей дефіцит покривається за рахунок використання “друкарського верстата”, що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок — інфляція. У нашій державі це мало місце у період “ходіння” купоно-карбованців, майже аж до введення нової грошової одиниці — гривні. 2. Інфляційно небезпечні інвестиції — переважно мілітаризація економіки. Асигнування на військові потреби ведуть до створення додаткового платоспроможнього попиту, і як наслідок — збільшення грошової маси. Надмірні воєнні асигнування, як правило є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.На данний час для України це не актуально. Окрім питань пов’язаних із чорноморським флотом і повернення України до ядерної держави. 3. Відсутність чистого вільного ринку і конкуренції як його частки.Сучасний ринок у значній мірі огополістичний. Оскільки огополіс зацікавленний у скороченні виробництва і пропозиції товарів робиться дефіцит який він використовує для підтримання або підвищення ціни на товар. 4. Інфляція яка імпортується. Її роль зростає з ростом відкритості економіки і тягне її в світогосподарські зв’язки тої або іншої країни. Можливості у боротьби у державі доволі-таки обмежені.Метод ревальвації власної валюти, іноді застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідни, одночасно “тормозить” експорт. 5. Інфляційні очікування — виникнення у інфляції характеру самопідтримки. Населення та суб’єкти господарювання звикають до постійного зростання цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасаються товарами очікуючи їх скоре подорожчення.Виробники боячись підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаютьв ціну своїх товарів прогнозуємий ними ріст цін на комплектуючі вироби і тим самим розкручують маховик інфляції. В Україні це спостерігалось у 1993- 1995 роках. Раніше інфляція виникала, як правило, при надзвичайних обставинах.Так, під час війн держава часто випускала велику кількість незабезпечинихпаперових грошей для покриття воєнних витрат. За останні 20-30 роківінфляція стала хронічною хворобою економіки багатьох країн світу. Інфляція може протікати помірно — бути повзучою, в умовах якої цінизростають не більше, ніж на 10% в рік. Багато сучасних економістів, в томучислі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса, вважають такуінфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляціядозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до змінних умов виробництва іпопиту. Галопіруюча інфляція, при якій характерний ріст цін від 20% до 200% врік, є вже серйозною напругою для економіки, хоча ріст цін ще не важкопередбачити і включити в параметри угод і контрактів. Найбільш пагубною для економіки гіперінфляція, яка являє собоюастрономічний ріст кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічнийріст товарних цін. Роль грошей у таких випадках різко зменшується, інаселення та промислові підприємства переважно переходятьна іншу, хоча іменш ефективну форму розрахунку, наприклад — бартер. В окремих випадкахз’являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют.Гіперінфляція наносить дуже сильний удар навіть по найбільш забезпечинимверствам суспільства. Більшість економічної літератури приводить прикладНікарагуа періоду громадянської війни (33000% - середньорічний ріст цін),або післявоєнну Угорщину, чудовим прикладом може бути інфляція тагіперінфляція нашої держави у 1992-1995 роках. Однак приклад Сербіїпоказав, що це ще не межа. Щодо Сербії, то в результаті економічногоембарго світової спільноти проти цієї країни, річний ріст цін склав3.000.000.000%, а для прикладу, середня зарплата становила сумму, щодорівнювала 1 DM (нім. марка) при тому, що ціни виросли ще більше, а багатопромислових товарів просто зникли із пропозиції. Різке зростання цін можна пояснити за допомогою формули MV=PQ. Недивлячись на рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігугрошей V. Внаслідок втрати господарськиим суб’єктами довіри до національноївалютиобороти грошей надзвичайно збільшуються, що в данному випадкурівносильно збільшенню їх кількості. Відповідно ціна збільшується набагатобільше, ніж кількість готівкових грошей в обороті. У розкрутці спіралігіперінфляції надзвичайну роль також відіграють інфляційні очікування. Всі ці види інфляції існують тільки при її відкритому стані — тобтопри відносно відкритому ринку. При подавленній інфляції ріст цін на товариі послуги може і не проявлятись, а дефіцит грошей може виражатися якдефіцит пропозиції Розрізняють два типи інфляції — збалансовану і не збалансовану. Призбалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно набільшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічногоросту цін піднімається процентна ставка банку, і таким чином ситуація стаєрівносильній ситуації із стабільними цінами. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різноманітні товари іпослуги підвищуються і по різному на кожний тип товару.Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, очікувана інеочікувана. Очікувану інфляцію можна прогнозувати на якийсь період часу і вона восновному є прямим результатом дії уряду. Неочікуванна інфляція характеризується раптовим стрибком цін, щонегативно відбивається на системі оподаткування і грошового обігу. У випадку наявності у населення інфляційних очікувань така ситуаціяпризведе до різкого збільшення попиту, що створить труднощі в економіці тавикривлює реальну картину суспільногопопиту. Це в свою чергу веде до збою впрогнозуванні тенденцій в економіці, а за умови нерішучості уряду, щесильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть впливати на ріст цін. У випадку коли раптовий стрибок цін має місце в економіці, яка не“заражена” інфляційними очікуваннями, то виникає так званий “ефект Пігу” —тобто різке зниження попиту у населення в надії на скоре зниженняцін.Внаслідок знижнення попиту виробник змушений знижати ціну і вертається в стан рівноваги. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Індекс цін євимірником відношень між ціною, певного набору товарів і послуг, які векономіці мають назву “ринковий кошик”, для певного періоду часу іідентичною ціною групи товарів і послуг в базовому періоді. Вказанийорієнтир або початковий рівень, називається “базисним роком”. Якщопредставити сказане у вигляді формули, то отримаємо наступне:[1] Для розрахунків темпів інфляції, тобто швидкості зростання цін, існуєтака формула[2]Отже на прикладі виміряємо рівень інфляції за 1988 рік для США. Індекс цінна споживчі товари 1982-1984 років використовується в якості базисногоперіоду, для якого встановлюється рівень цін, який дорівнює 100. В 1988році індекс цін був приблизно рівний 118. А це означає, що в 1988 році цінибули на 18% більші, ніж в 1982-1984 роках, або простіше кажучи, даннийнабір товару, який у 82-84 рр. кОштував 100 долларів, то вже у 1988 р.стояв 118 долларів.Темп інфляції для данного року можна виміряти наступним чином: віднятиіндекс цін минулого року (1987) від індексу цього року (1988), а потімпомножити на 100. Наприклад в 1987 р. індекс цін на споживчі товаридорівнював 113,6, а в 1988 — 118,3. З цього випливає, що рівень інфляціїдля 1988 р. вираховується наступним чином: ІІ. Причини винекнення інфляційних процесів, та її наслідки. В теоріях західних економістів виділено як альтернативу дві концепції:інфляція попиту і інфляція витрат. Ці концепції розглядають різні причинивинекнення інфляції. Інфляція попиту — порушення рівноваги між попитом і пропозицією збоку попиту. Економіка може спробувати витратити більше, ніж вона можевипускати; вона може прагнути досягати тої точки, яка знаходиться позакривої виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти нацей вигаданий попит збільшенням реального об’єму продукції, тому, що всімаючі в запасі ресурси, вже давно вичерпані. Тому цей надмірний попитпризводить до зростання ціни на постійний реальний обсяг продукції івикликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту пояснюють фразою “Дужебагато грошей полює за дуже малою кількісью товара”. Але відношення між попитом з одної сторони, і обсягом виробництва,зайнятостю і рівнем цін — з другої, набагато складніше, ніж описано зверху.Малюнок 1-1 допоможе зрозуміти вище сказане. На першому відрізку — загальні витрати, тобто сума споживання,інвестицій, державних витрат і чистого експорту, до такого ступеня низькі,що обсяг національного продукту сильно відстає від свого максимальногорівня при повній зайнятості. Іншими словами, реальний обсяг ВНП дужевідстає. Рівень безробіття великий, а велика доля виробничих потужностейпідприємств не приймає в цьому участі. Уявимо, що попит зросте. Тоді обсягвиробництва збільшиться, рівень безробіття зменшиться, а рівень ціннезначно зросте, або зовсім не зміниться. Це пояснюється тим, що великакількість матеріальних і трудових ресурсів не залучена до діла, які можнапривести до дії за допомогою існуючих на них цін.Безробітний не проситьзбільшити йому зарплату, коли наймається на роботу. По мірі того, як попит продовжує зростати, економіка переходить додругого відрізка, наближуючись до повної зайнятості і до більш повноговикористання ресурсів. Але рівень цін може почати зростати ще до того, якдосягнена повна зайнятість.Чому? Тому, що по мірі розширення виробництвазапаси не залучених ресурсів не щезають одночасно у всіх секторах економікиі у всіх сферах промисловості. В деяких сферах промисловості починаютьз’являтися вузькі міста, хоч в більшості всробничих сфер є великі виробничіпотужності.Деякі сфери промисловості раніше інших вичерпають свої виробничіпотужногсті і не зможуть відповісти на подальше збільшення попиту на своїтовари збільшенням пропозиції.Тому ціни на них будуть зростати. По мірізбільшення попиту на ринку робочої сили, деякі працівники починаютьвикористовуватись повністю і їх зарплата в грошовому вимірі збільшується. Врезультаті збільшуються виробничі витрати і фірми змушені збільшуватиціни.Зменшення ринку робочої сили розширює можливості профспілок приукладанні колективних угод і допомагає їм збільшувати заробітну плату.Фірми готові уступати вимогам профспілок про збільшення зарплати тому, щоне хотять страйкувань, особливо в той час, коли економіка стає на шляхрозквіту. Крім того, при збільшенні загальних витрат більш високі витратиможна легко покласти на покупця, піднявши ціни. Нарешті, коли досягнутаповна зайнятість, фірми вимушені наймати на роботу менш кваліфікованихпрацівників, що призводить до росту витрат і цін. Інфляцію на другомувідрізку, іноді називають “передчасною” тому, що вона з’являється за довгодо з’явлення повної зайнятості в країні.Коли загальні витрати досягаютьтретього відрізка, повна зайнятість відноситься до всіх секторів економіки.Всі сфери промисловості більше не можуть відповідати на збільшення попитузбільшенням обсягу продукції. Реальний обсяг національного продукту досягсвого максимуму., і подальше збільшення попиту веде до інфляції.Попит,перевищуючий виробничі можливості населення веде до збільшення рівня цін. При постійному рівні цін (відрізок 1) номінальний і реальний ВНПзбільшується однаково. Але при передчасною інфляцією (відрізок 2)номінальний ВНП необхідно дифлирувати, щоб визначити зміну обсягу продукціїв фізичному вираженні. При чистій інфляції (відрізок 3) номінальний ВНПзалишається незмінним.[3] Інфляція може також виникнути в результаті зміни витрат і пропозиціїна ринку. В останні роки було декілька періодів, коли рівень цін виростав,не дивлячись на те, що сукупний попит не був вичерпаним. В нас булиперіоди, коли і обсяг продукції і зайнятість зменшувались з одночаснимзбільшенням загального рівня цін. Теорія інфляції, обумовленної ростом витрат, пояснює ріст цін такимифакторами які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витратина одиницю продукції — це середні витрати при певному обсязі виробництва.Такі витрати можна отримати розділивши загальні витрати на ресурси накількість виготовленної продукції, тобто:[4] Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці зменшує прибуток іобсяг продукції, яку фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. Врезультаті зменшується кількість товару і послуг в мсаштабі всієїекономіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, збільшує рівень цін.Отже, по цій схемі витрати, а не попит змінюють ціни, як це робиться приінфляції попиту. Два основні джерела інфляції, які тісно пов’язані з ростом витрат —це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію. Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурнаі монетарна. Прихильники першої концепції вбачають неминучість інфляції впроцесі економічного зростання за умов наявності структурних “вузькихмісць” в економиці. До таких “вузьких місць” вони відносять диспропорціюсуспільного відтворення, дефіцити державного бюджету. З точки зоруприхильників цієї концепції, збільшення грошової маси дає змогу інфляціївиявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом. Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, щозумовлений “мякою” грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитнефінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту та помилковіоперації Національного банку на валютних ринках). Вони вважають структурні“вузькі місця” наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, що,в свою чергу, спричинене інфляційними процесами і спробами уряду стриматизростання цін у певних межах. Щодо причин інфляції в країнах, що розвиваються, і пост комуністичнихкраїнах, то тут головною причиною інфляції називають ціновий механізм, якийза відсутьністю або не досконалості ринкових структур неминуче призводитьдо дефіцитів, незбалансованості та порушенням міжгалузевих пропорцій іпропорцій відтворення. В таких умовах зростання цін сприяє перерозподілудоходів із галузей споживчого комплексу на діяльність неефективнихструктур. Урбанізація та зростання доходів населення зумовлюють швидкезбільшення попиту на продовольчі товари, які незадовільняються існуючимиможливостями сільського господарства. Підвишення цін на продовольствонеминуче призводить до компенсаційного збільшення грошових доходів, а далі— до зростання витрат і цін. Таким чином розкручується інфляційна спіраль. Однією з причин інфляції є також характерне для зазначених країнзавишення офіційного валютного курсу національної грошової одиниціпорівняно з ринковим курсом. Це заважає зростанню експорту, призводить дозбільшення негативного сальдо платіжного балансу і до зниження реальнихдержавних доходів. Інфляція розвивається також у наслідок покриття дефіцитудержавного бюджету грошово-кредитною емісією. Головними негативними соціально-економічними наслідками інфляції є:перерозподіл доходів прихована державна конфіскація грошей у населеннячерез податки, прискорена матеріалізація грошей, нестабільність економічноїінформації, падіння реальної процентної ставки. Як бачимо, інфляція є дуже небезпечною для економіки, порушуючимакроекономічну стабільність. Інфляція має цілий ряд наслідків у багатьох сферах суспільного життянасамперед у соціальних та економічних. У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілудоходів поміж найманими працівниками та підприємями на користь останніх.Зростання товарних цін, як прояв інфляції, беспосередньо спричинюєзбільшення прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників,службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари зазростаючими цінами.Інфляція знецінює заощадження. Для тих, хто зберігає гроші в готівковійформі або в банку чи вкладає їх в облігації, кожне підвищення цін зменшуєкупівельну спроможність грошей. Банки захистять клієнтів від втрат,пов’язаних з інфляцією, лише в тому разі, коли встановлений ними процент повкладах перевищуватиме рівень інфляції.Інфляція зменшує поточне споживання. Навіть якщо із підвищенням цінвідбувається перегляд ставок зарплати, то поточне споживання зменшується,тому що, по-перше, ніколи не буває 100-процентних індексацій доходів; по-друге, перегляд ставок потребує часу, протягом якого ціни можуть зрости щебільше.У наслідок інфляції поглиблюється майнова нерівність. У структуріспоживання є товари нееластичного попиту, обсяг споживання яких не можезменшитись із підвищенням цін. Якщо багатші прошарки суспільствапереключають частину своїх заощаджень на збереження старої структуриспоживання, то бідніші змінюють цю структуру, скорочуючи споживання товарівеластичного попиту. Прикладом такої ситуації є зменшення споживання овочіві м’яса і збільшення — хліба та картоплі у період масового підвищення цінна продовольчі товари.Інфляція зменшує зацікавленність у продуктивній праці. Під час інфляціївтрачається сенс кращої роботи, бо додаткові доходи поглинаютьсязростаючими цінами. Інфляція викликана підвищенням зарплати є різновидом інфляції якавизначена ростом витрат. При певних обставинах джерелом інфляції можутьстати профспілки. Це пояснюється тим, що вони в деякій мірі контролюютьномінальну заробітну плату, колективних угод. Припустимо, що значніпрофспілки будуть домагатися і доб’ються великого підвищення зарплати.Більш того, припустимо, що цим підвищенням вони встановлять новий стандартзарплати для робочіх, які не є членами профспілок. Якщо підвищення зарплатив масштабі всієї країни не врівноважується якою-небудь протидією, такою, якзбільшення обсягу виготовленної продукції за одиницю часу, тодізбільшуються витрати на одиницю продукції. Підприємці у відповідь на цескоротять обсяг продукції випускаємої на ринок. При незмінному попиті цескорочення пропозиції призведе до підвищення рівня цін. Оскільки винуватцемє велике підвищення номінальної заробітної плати, цей тип інфляціїназивають інфляцією викликаною підвищенням зарплати. Другий основний тип інфляції викликаний збільшенням витрат, інодіназивається інфляцією викликаною порушенням механізму пропозиції. Вона єнаслідком збільшення витрат виробництва, а отже і цін, які пов’язані зраптовим, непередбачуваним збільшенням ціни на сировину або витрат наенергію. Рухомим прикладом є значне підвищення ціни на імпортуєму нафту в1973-1974 рр. і в 1979-1980 рр. Оскільки за цей час іни на енергіюпіднялись, збільшилися також витрати виробництва і транспортування всієїпродукції в економіці. Це призвело до швидкого росту інфляції, викликаноїзбільшенням витрат. На практиці не легко відрізнити один тип інфляції від іншого, всівони тісно пов’язані і постійно взаємодіють і наприклад, ріст зарплати можевиглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат. Ще один приклад,припустимо, що воєнні витрати різко піднялись і це значить, підвищилисьзагальні витрати, викликавши інфляцію попиту. Коли стимули для підвищенняпопиту діють на ринку товарів і ресурсів, деякі фірми находять, що їхвитрати на зарплату, матеріальні ресурси і паливо зростають. В своїхінтересах вони змушені підняти ціни. Хоч в цьому випадку має місце інфляціяпопиту, для багатьох підприємств вона виглядає, як інфляція викликаназбільшенням витрат. Тяжко визначити тип інфляції не знаючи первинногоджерела, тобто істинної причини росту цін і зарплати. Більшість економістів рахують, що інфляція, викликана збільшеннямвитрат і інфляція попиту відрізняється одна від одної ще в одному важливомувідношенні. Інфляція попиту продоовжується до тих пір, поки існують занадтовеликі спільні витрати. З іншого боку, інфляція викликана збільшеннямвитрат, автоматично самасебе обмежує, або сама себе виліковує. Цепояснюється тим. Що зарахучок зменшення пропозиції реальний обсягнаціонального продукту і зайнятості скорочується і це обмежує подальшезбільшення витрат. Іншими словами, інфляція викликани збільшенням витрат,породжує спад, а спад в свою чергу здержує додаткові збільшення витрат. Цінаслідки дуже складні. Незначні темпи інфляції сприяють частковомуоживленню кон’юктури росту цін і норм прибутку. По вірі збільшення темпівінфляції воно перетворюється в реальну перешкоду для виролбництва ізагострює економічну і соціальну напругу у суспільстві.Галопіруюча інфляціядезорганізовує виробництво, руйнує економіку, тормозить проведенняекономічної політики. Нестабільний ріст цін дає, також, диспропорцію міжсферами економіки, портить систему споживчого попиту і загострює проблемуреалізації товару на внутрішньому ринку. Галопіруюча інфляція активізуєпопит до рівня на якому він не може бути забезпечиним промисловістю, атоварний дефіцит, в свою чергу, підриває стимул од накопичення грошей.Заощадження населення обезцінюються. Збитки несуть банки і інші кредитуючіустанови. Інфляція являє собою як би “зверхподаток” на населення і якнаслідок, відставання доходів населення від зростаючих цін. ІІІ. Проблеми подолання інфляційних процесів в Україні в період формування ринкових відносин. Формування Україною ринкових відносин, власної державності з основноюструктурою проходить доволі важко і складно, супроводжуючись гостримивалютно-фінансовими і загальноекономічними кризами. Вони посилюються підвпливом свідомої інфляційної політики нав’язанної нам з-зовні та некритичносприйнятої українським Урядом. Сьогодні, як першочергові постають проблеминегайного введення жорсткої антиінфляційної політики, стабілізаціїстановища , економічного пожвавлення, прискорення ефективного реформування(з одночасним збільшенням вмілого керування економічними процесами,подоланням товарного дефіциту, дефіцитів платіжного балансу і державногобюджету), а також становлення та розвитку валютно-фінансової та банківськихсистем держави. Перетворення економіки України на сучасну соціально орієнтовануринкову модель з оптимальною структурою динамічного розвитку вимагаєдокорінної структурної перебудови, економічно ефективної приватизаціїгосподарських систем, зміни в цьому напрямі державної та господарськоїполітики, здійснення конверсії та диверсифікації капіталу, активізуваннядіяльності сучасних ринкових регуляторів його руху (включаючи, крім товаріві послуг, рух грошей і цінних паперів, робочої сили, інтеликтуальногопотенціалу тощо). Але ж вихід з гострої кризи не можливий без розробки і здійсненнявсебічно важливих стратегічних і тактичних програм і рішень на всіх рівняхієрархії управління. Країну із 52 млн. населення, яка знаходиться всередині європейського континенту, можна порівняти з досить великимпароплавом, невміле керування яким здатне перекинути його і пустити на дноокеану. Парадокс полягає в тому, що навіть досить привабливі програми ізаходи, які Уряд прийняв до сьогоднішнього дня і від яких очікувавпозитивних зрушень, обернулись протилежними наслідками. Банківська іфінансова системи України (включаючи і їх іноземних радників) виявилисьнеспроможними забезпечити грошово-кредитову стабілізацію в країні. Під політичними гаслами архіреформаторів про невтручання держави векономічні процеси економіка України стає дедалі хаотичнішою ідеформованішою, тим часом досвід економічно розвинених країн показує, щотільки надійна система управління, яка грунтується на наукових засад звикористанням новітньої інформатики, оперативного системного аналізу івибору оптимальних рішень, здатна забезпечувати конкурентноспроможністьпідприємців як великого і середнього, так і малого бізнесу на внутрішньомуі зовнішньому ринках. Не якої анархії і безладдя ринкова економіка нетерпить, адже це — найбільш жорстка система розвитку і економічноговиживання , при вільному виборі та діянні юридичних та фізичних осіб вмежах чіткого правопорядку. (як було сказано вище) Слід зазначити, що уряди багатьох країн світу в різні історичні епохипрагнули і прагнуть тепер використовувати початкову фазу інфляції, якдодатковий стимулюючий каталізатор економічного зростання. Вихід же за цюмежу, як свідчить досвід нашої країни, переходить у стадію негативноговпливу на валютно-фінансову стабільність і загальноекономічне становище. Саме я вважаю, що досвід боротьби з інфляцією в Україні показує, щобільша частина заходів грунтується здебільшого на прикладах з“підручників”, тоді як успіх в боротьбі з цим злом можливий тільки в томувипадку, якщо брати до уваги всі тонкі особливості ситуації. Тонкістьборотьби з інфляцією грунтується саме на тому, щоб правильно зловити івикористати саме ті, зумовленні місцем і часом явища. Як нам відомо, чітко визначити який із типів інфляції має місценеможливо тому, що вони сильно переплітаються між собою.У випадку інфляціївитрат ціни зростають тому, що виробник хоче продати свою продукцію забільш високими цінами, а при інфляції попиту покупець продукції прагнепотратити гроші якомога скоріше. Явно, всі ці два випадка мають місце внашій дійсності. Більшість економістів вважають, що якшо використовуватитільки один важель — регулятор грошової маси від інфляції врятуватисьнеможливо. Методи боротьби з інфляцією можуть бути як прямими так і непрямими.Частіше за все проявляється наступна закономірність — чим скрутнішаситуація, тим більш продуктивними є прямі методивпливу Уряду і Центральногобанку на економіку і грошову масу. Непрямі методи включають: - регулювання загальної маси грошей через управління “друкарським верстатом” - регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центробанком - обов’язкові грошові резерви комерційних банків - операції центрального банку на відкритому ринку цінних паперів Непрямі методи не можуть працювати у нашій економіці на повнупотужність по причині її недостатньої “ринковості”. Повноцінний ринокцінних паперів в тому числі ринок державних зобов’язань у нас відсутьній івідповідно центральний банк не може впливати на грошову масу через купівлю-продаж цінних паперів. Пряме регулювання купівельної спроможності грошової одиниці включає всебе такі методи: - пряме регулювання кредитів і їх розподіл державою - державне регулювання цін - державне регулювання обмежень заробітної плати - державне регулювання зовнішньої торгівлі і операцій з іноземним капіталом - державне регулювання валютного курсу Практика регулювання грошової маси широко застосовується на заході.США неодноразово у 60-ті. роки запроваджували фіксовані ціни на деякітовари. Приблизно п’ятнадцять років після Другої світової війни країнамзахідної європи потрібно було для початку лібералізації цін, і то неповної.Франція повністю лібералізувала ціни на внутрішньому ринку лише у 1986році. Франклін Рузвельт виводив США з глибокої кризи тридцятих років шляхомжорсткого державного регулювання економіки. В більшості країн існувалиспеціальні закони обмежуючі прибутки від торгівлі та посередництва. Нормалізація валютного курсу є абсолютно необхідною умовою дляприпинення всіляких нееквівалентних міжнародних торгівельних операцій.Реально оцінюючи можливості регулювання валютного курсу за рахунокінтервенції центрального банку слід сказати наступне, щонадії на успіхтакої політики практично не існує. Очевидно, що курс доллара зростестрибкоподібно — в деякий момент центробанк не має можливості утримуватикурс і його як би “прориває”. Останнім часом центробанк навчивсявикористовувати політичні моменти для таких стрибків. До тих пір , покиіноземна валюта не буде використовуватись лише для задоволення імпорту іінших поточних платежів, політика “гри на пониження” приречена на поразку. В цілому, потрібно зазначити, що реально у нашій країні насьогоднішній день по-справжньому ефективним є лише прямі методи боротьби зінфляцією — регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулюваннявалютного курсу і зовнішньої політики. Висновок. Писавши цю курсову роботу, я в деякій мірі набагато ближчепознайомився з таким поняттям, як інфляція. Зрозумів, що інфляція невиникає раптово, а розвивається поступово, як тривалий процес. Інфляція, якекономічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, колиперестає діяти механізм автономного забезпечення сталості грошей. Завдяки курсовій роботі я зрозумів також, що інфляція не завждиприносить шкоду (якщо це, звичайно, не гіперінфляція), а навіть в періодінфляції можливо дещо збільшити свій власний капітал.. При постійномузагальному обсязі продукції реальні доходи зростуть у тих, хто маєфіксовані грошові прибутки. Кредитори виграють за рахунок дебіторів. А увласників заощаджень в результаті падіння ціни зросте купівельнаспроможність їх заощаджень. Але неочікувана інфляція може призвести і додуже значних збитків. У інфляції відсутня загальна суспільна свідомість,тому вона забирає у одних і віддає іншим, чи то багатим, чи бідним, чимолоді, чи літнім людям, чи здоровим, чи хворим. Перелік використаної літератури. 1. “Гроші та кредит” — під кер. М. І. Савлуч. — К.: Либідь 1992 2. “Економіка” — П. Самуельсон — К..: Мысль 3. “Економіка” — С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шнолензі — К. : 1994 4. “Економікс” — Кемпбел Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю — М. : Республіка 1992 5. “Макроекономіка” — за ред. А. Г. Савченка — К. : Либідь 1995.-----------------------[1] «Основи економіки», стр. 162.[2] «Основи економіки», стр.163.[3] «Економікс» — Рівень цін і зайнятості, стр. 166. Коли збільшуються загальні витрати, рівень цін звичайно починаєзбільшуватись до того, як досягається повна зайнятість. При повнійзайнятості додаткові витрати стають чисто інфляційними.[4] «Економікс», стр 166.----------------------- Індекс цін в данному році= Ціна ринкової корзини в д. р. Ціна ринкового кошику в базисному роціХ 100Х 100 118,3 – 133,6 18,3= Темп інфляції= 4,1%Мал 1-10Рівень цінР QfРеальний обсяг національного виробництваQВідрізок 1Відрізок 3Відрізок 2Обсяг національного виробництва при умові повної зайнятості Загальні витрати Кількість одиниць продукції= Витрати на одиницю продукціїХ 100%Індекс цін поточного року – Індекс цін базового рокуІндекс цін базового року=Темпінфляції




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Причины возникновения инфляции и ее суть iconСодержание Сущность и причины возникновения инфляции 2 Либерализация цен и российский вариант инфляции 5 Список литературы 15
Прежде чем говорить об особенностях российской инфляции, я считаю необходимым рассмотреть определение инфляции, её сущность и причины...
Причины возникновения инфляции и ее суть icon1. Сущность,определение и причины возникновения инфляции. Типы инфляции и способы ее измерения
Для Украины с началом перехода ее к рынку инфляция превратилась в одну из самых болезненных проблем
Причины возникновения инфляции и ее суть iconСущность инфляции, формы ее проявления и виды. Социально-экономические последствия инфляции
Причины инфляции спроса и инфляции издержек. Особенности инфляционного процесса в России
Причины возникновения инфляции и ее суть iconРазвитие взглядов на сущность, причины возникновения и формы инфляции

Причины возникновения инфляции и ее суть iconКонтрольная работа по дкб на тему: сущность инфляции, ее причины и методы регулирования (
Сущность инфляции, формы ее проявления и виды. Социально-экономические последствия инфляции
Причины возникновения инфляции и ее суть iconКонтрольная работа по дисциплине «Деньги, кредит, банки» на тему «Сущность инфляции, ее причины и методы регулирования»
Сущность инфляции, формы ее проявления и виды. Социально экономические последствия инфляции
Причины возникновения инфляции и ее суть iconКонтрольная работа по теме №7 : «Сущность инфляции, ее причины и методы регулирования» Дисциплина: «Деньги, кредит, банки»
Сущность инфляции, формы ее проявления и виды. Социально-экономические последствия инфляции
Причины возникновения инфляции и ее суть iconСущность инфляции, ее причины и методы регулирования
Однако большинство развитых стран добились существенного снижения уровня инфляции. В то время как в российской экономике эта проблема...
Причины возникновения инфляции и ее суть iconИнфляция и ее особенности в современных условиях
Причины и характерные черты современной инфляции. Особенности инфляции в россии
Причины возникновения инфляции и ее суть icon1. причины и сущность возникновения инфляции, ее виды и формы 4
Инфляция это очень сложное социально-экономические явление. Инфляция, как правило, проявляется в росте товарных цен и относительном...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы