Поняття ліквідності банку показники ліквідності icon

Поняття ліквідності банку показники ліквідності



НазваниеПоняття ліквідності банку показники ліквідності
Дата конвертации14.07.2012
Размер238,99 Kb.
ТипРеферат
Поняття ліквідності банку показники ліквідності


Поняття ліквідності банку показники ліквідності


Зміст

Понняття ліквідності...................................................................................................3

Оцінка ліквідності балансу комерційного банку......................................................7

Механізм управління ліквідністю.............................................................................11

Коефіцієнти ліквідності..............................................................................................17

Розрахункова частина.................................................................................................19

Література....................................................................................................................21

Поняття ліквідності

Термін «ліквідність» (від лат. Liquidus - рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.

Поняття ЛІКВІДНІСТЬ комерційного банку означає можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів.

Іншими словами, ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним коштами шляхом оперативного керування їхніми структурними елементами.

З урахуванням цього у світовій банківській теорії і практику ліквідність прийнята розуміти як «запас» або як «потік». При цьому ліквідність як «запас» містить у собі визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій області невикористаних резервів.

Ліквідність як «потік» аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку спроможності комерційного банку протягом визначеного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності або запобігати погіршенню досягнутого, об'єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обгрунтованої економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Крім того, діяльність комерційних банків, що виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні кошти у виді заощаджень, і тими, хто в них потребує, полягає в тому, щоб раціонально залучати ці кошти і надавати їх у позичку або інвестувати по більш високих ставках для забезпечення загальної прибутковості, у тому числі одержання прибутку.

Для здійснення операційної діяльності, пов'язаної з залученням коштів і їхнього розміщення в умовах ринкової невизначеності майбутніх попиту і надходжень наявних коштів за визначений період, банку потрібні кошти в їхній ліквідній формі, тобто такі активи, що могли б бути легко і швидко перетворені в готівку з невеликим ризиком втрат або взагалі без нього.

Таким чином, ліквідність комерційного банку - це можливість використовувати його активи в якості наявних коштів або швидко перетворювати їх в такі .

Комерційний банк вважається ліквідним, якщо суми його наявних коштів і інших ліквідних активів, а також можливості швидко мобілізувати кошти з інших джерел достатні для своєчасного погашення боргових і фінансових зобов'язань. Крім того, ліквідний резерв необхідний для задоволення практично будь-яких непередбачених фінансових потреб: укладання вигідних угод по кредиті або інвестуванню; на компенсування сезонних і непередбачених коливань попиту на кредит, поповнення коштів при несподіваному вилученні внесків і т.д.

У вітчизняній економічній літературі, на відміну від сталої міжнародної банківської термінології, часом мішаються два поняття - ліквідність балансу банку і платоспроможність останнього, що в наступному призводить до ототожнення методів і засобів підтримки ліквідності і платоспроможності кредитних інститутів. Якщо перше в більшому ступені справа самого банку і він самостійно вибирає в конкретних умовах ті або інші засоби підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених норм, то друге, як правило, відноситься до функцій держави в особі Центрального банку.

Отже, банк вважається ліквідним, якщо суми його коштів, які банк має можливість швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють своєчасно виконувати зобов'язання по пасиву. Необхідно підкреслити, що з метою підтримки своєї стабільності банк повинний мати визначений ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

Ліквідність балансу. Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів по активу покривати термінові зобов'язання по пасиву. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається рядом чинників, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив по терміну, таким повинний бути й актив; тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном вивільнення коштів по активу в грошовій формі і сумою і терміном майбутнього платежу по зобов'язаннях банку.

На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більше частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку. Активи банку по ступені їхньої ліквідності можна розділити на трьох групи: 1. Ліквідного кошти, що знаходяться в негайній готовності, або першокласного ліквідного засоби. У їхньому числі - каса, засобу на коррахунку, першокласні векселя і державні цінні папери. 2. Ліквідні засоби в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені в кошти. Мова йде про кредити й інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізованих цінних паперах, зареєстрованих на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках), і інших цінностях (включаючи нематеріальні активи). 3. Неліквідні активи - це прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку і відносяться до основних фондів .

У міжнародній банківській практиці самою ліквідною частиною активів вважається касова готівка, під яким розуміються не тільки гроші в касі, але і кошти, що знаходяться на поточному рахунку даного кредитного інституту в Центральному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважають першокласні короткострокові комерційні векселя, що банк може переоформити у Центральному банку, цінні папери,, гарантовані державою. Менше ліквідними є банківські інвестиції в довгострокові цінні папери, тому що їхня реалізація за короткий термін не завжди можлива. Як малоліквідні активи розглядаються довгострокові позички і вкладення в нерухомість.

Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: чим більша частка высокоризикових активів у балансі банку, тим нижче його ліквідність. Так, у сформованій практиці до надійних активів прийнято відносити наявні кошти, а до высокоризикових - довгострокові вкладення банків . Ступінь кредитоспроможності позичальників банку робить істотний вплив на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку: чим більше. частка высокоризикових кредитів у кредитному портфелі банку, тим нижча його ліквідність. Ліквідність залежить також від структури пасивів балансу. Якщо по вкладах до запитання вкладники вправі зажадати гроші в будь-який момент, то строкові вклади знаходяться в розпорядженні банку більш-менш тривалий період, і, отже, за інших рівних умов підвищення питомої ваги вкладів до запитання і зниження, частки строкових вкладів знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ, також впливає на рівень ліквідності балансу.

Ліквідність балансу банку оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників, що відбивають співвідношення активів і пасивів, структуру активів. У міжнародній банківської практиці частіше усього в цих цілях використовуються коефіцієнти ліквідності. Останні являють собою співвідношення різноманітних статей активу балансу кредитної установи з визначеними статтями пасиву або, навпаки, пасивів з активами. Показники ліквідності в різних країнах мають різноманітні назви, неоднакові методики їхній числення, що пов'язано зі сформованою практикою. і традиціями залежать від спеціалізації і величини банків, проведеної політики в області кредиту і ряду інших обставин. Звичайно для оцінки ліквідності застосовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності; вони обчислюються як відношення короткострокових ліквідних активів або середньострокових активів до відповідним по термінах пасивам. У ряді країн ринкової економіки банки зобов'язані підтримувати коефіцієнти ліквідності не нижче визначеного рівня, називаного нормою ліквідності.

Норми ліквідності в одних країнах встановлюються органами банківського і валютного контролю, в інших - банківським законодавством; їхня величина визначається з урахуванням накопиченого досвіду і конкретних місцевих умов. У нашій країні з метою контролю за ліквідністю комерційних банків також були введені норми ліквідності. Оцінка рівня ліквідності банку досягається шляхом зіставлення значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з установленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку, специфіки клієнтури, особливостей виконуваних операцій, можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг.

Оцінка ліквідності балансу комерційного банку

У процесі аналізу ліквідності балансу комерційного банку ставиться завдання визначення фактичної ліквідності, відповідність її нормативам, виявлення чинників, що викликали відхилення фактичного значення коефіцієнтів ліквідності від установлених Національним банком.

Основними якісними чинниками, що визначають ліквідність, є види залучених депозитів, їхні джерела і стабільність. Тому аналіз депозитної бази служить відправним моментом в аналізі ліквідності банку до підтримки його надійності.

Використовуючи методи порівняльного аналізу пасивних операцій, можна виявити зміни в обсягах цих операцій, визначити вплив їх на ліквідність банку. Основне місце в ресурсах банку займають залучені депозити, розрахункові і поточні рахунки. залучені кошти по строках вимог, тобто ступеня ліквідності, можуть бути підрозділені для аналізу на такі підгрупи: 1. Термінові депозити. 2. Депозити до запитання (кошти державного бюджету і бюджетних організацій, розрахункові і поточні рахунки підприємств, організацій, кооперативів, орендарів, підприємців, населення, а також кошти в розрахунках). 3. Кошти, що надійшли від продажу цінних паперів. 4. Кредитори. 5. Кредити інших банків. Питома вага окремих підгруп у загальній сумі притягнутих коштів характеризує місце і роль у кредитному потенціалі кожного виду ресурсу і відповідних економічних контрагентів.

У процесі здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно використовувати такий математичний інструментарій.

1. При визначенні середнього строку збереження вкладної гривні, що відбиває в динаміці стабільність внесків, що особливо важливо для оцінки внесків у якості ресурсів короткострокового кредитування.

,

де: СД - середній строк збереження в днях;

Оср - середній залишок внесків;

В - оборот по видачі внесків;

Д - кількість днів у періоді.

2. При визначенні рівня осідання коштів, що надійшли у внески:

,

де: Ок - залишок внесків на кінець року;

Он - залишок внесків на початок року;

П - надходження у внески.

3. При визначенні частки коштів від планової виручки, що осідає на розрахунковому рахунку, що без збитку для підприємства може бути розміщена на терміновий депозитний рахунок:

,

де: Дос - частка коштів від планової виручки підприємства, що може бути приміщена на терміновий депозитний рахунок у планованому періоді:

Оср - середній залишок коштів на розрахунковому рахунку за відповідний період минулого року (3, 6, 9,12 місяців), розраховується як середня хронологічна на підставі фактичних залишків на місячні або квартальні дати;

Пфакт - фактичні надходження на розрахунковий рахунок (фактична реалізація за відповідний період минулого року);

Ппл - очікувані надходження на розрахунковий рахунок (план по реалізації) у планованому періоді.

Найважливішим інструментом депозитної політики є відсоток. Чим надійніші пасиви, тобто чим більший термін і сума депозитів, тим більший відсоток гарантує банк. Крім того, відсоток по депозиту повинний враховувати рівень інфляції.

Депозитна політика вітчизняних комерційних банків починає застосовувати інструменти закордонної практики - це депозитний сертифікат на пред'явника, що з'явився наприкінці 1990 р., що може обертатися на ринку як будь-який інший цінний папір. Він має дві переваги. По-перше, депозитні сертифікати на відміну від інших інструментів депозитної політики є предметом біржової гри, і, отже, покупець може розраховувати на одержання додаткового прибутку в результаті сприятливої зміни кон'юнктури ринку. По-друге, у випадку здійснення урядом намірів про заморожування депозитів підприємств придбання сертифіката, що має вільне обертання на ринку, дасть їхнім власникам деяку свободу маневру. У цій ситуації сертифікат стає альтернативним засобом платежу.

Банки повинні мати свою стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якості обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення терміну ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз.

У процесі аналізу ліквідності балансу доцільно виявити міру дотримання принципів ліквідності за допомогою підтримки оптимального співвідношення між термінами депозитів і термінами коштів, розміщуваних в активних операціях. Аналіз доцільно проводити шляхом розрахунку таких коефіцієнтів:

К1 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів з обмеженою ліквідністю (кошти на рахунках до запитання, кошти на строкових вкладах із термінами до 6 місяців);

К2 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів із середньою ліквідністю (кошти на термінових рахунках із терміном від 6 місяців до 1 року);

К3 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів із високою ліквідністю (кошти на термінових рахунках із терміном від року до 4 років).

Всі три коефіцієнти ліквідності можуть бути розраховані по одній формулі:

,

де: Кл - коефіцієнт ліквідності (К1, К2, К3);

Зк - заборгованість за позикою, наданою відповідно на 6 місяців, на рік, від року до 4 років;

Р - притягнуті депозити відповідно з зазначеними коефіцієнтами на термін до 6 місяців, до року, від року до 4 років.

Зазначені коефіцієнти повинні бути, як правило, нижче 100%.

Додатковими чинниками підтримки ліквідності є обмеження розміру кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів установи банку, і видача кредиту можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування, що мінімізує втрати банку від порушення умов повернення позичок.

Банки звичайно за участю держави практикують «трансформацію» ліквідних грошових нагромаджень, насамперед депозитів, у середньо- і довгострокові кредити . Деякі банки скорочують короткострокові позички при одночасному розширенні середньострокового і довгострокового кредитування, зокрема, житлового будівництва, домагаючись високого коефіцієнта «трансформації» ресурсів короткострокових у довгострокові. Коефіцієнт розраховується по формулі:

,

де: R - короткострокові ресурси;

S - короткострокові позички;

К - трансформація ресурсів по терміну може бути однією з причин загострення банківської ліквідності. Тому необхідно регулювати трансформацію ресурсів шляхом страхування і резервування частини короткострокових ресурсів на рівні 10-20%.

Досвід закордонних і вітчизняних комерційних банків свідчить про те, що головними чинниками, що визначають ліквідність, є тип притягнутих депозитів (терміновий або до запитання), джерело їх походження і стабільність. Як відомо, Національний банк для підтримки комерційними банками своєї ліквідності, тобто спроможності своєчасно, цілком і безперебійно робити платежі за своїми обов'язками, установлює визначені обов'язкові співвідношення між власними коштами банку і залученими ресурсів. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально припустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку комерційним банкам наказується в місячний термін призвести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів притягнутих ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що притягнення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

Якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим встановлене мінімально допустиме. те діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку . У цьому випадку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по притягненню коштів у якості кредитних ресурсів. Стан ліквідності активів аналізується через відхилення фактичних значень від нормативно встановлених співвідношень різноманітних груп активних статей балансу і капіталу банку, депозитних рахунків, виділення і порівняння ліквідних активів із загальною сумою активу балансу. Якщо співвідношення виданих кредитів і суми розрахункових поточних рахунків, внесків і депозитів систематично перевищує нормативно встановлене, то банку варто змінити свою стратегію і тактику убік активізації депозитної політики, розвитку супутніх залучень внесків банківських послуг із метою розширення ресурсного потенціалу .

Механізм управління ліквідністю

Повсякденна робота комерційного банку по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження банку, умовою якого виступає безперебійне виконання зобов'язань перед клієнтами. З організаційної точки зору вона припускає дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у визначених показниках. Такі показники підрозділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішіх відносяться показники, що встановлюються, відповідно до чинного законодавства, Національним банком. Вони являють собою форму державного управління діяльністю комерційного банку. Що стосується внутрішніх показників, то, відповідно до державної функції, вони визначають найбільше загальні пропорції, необхідні для забезпечення фінансової стійкості банку. Так, показник поточної ліквідності розкриває співвідношення загальної суми ліквідних коштів до зобов'язань банку по рахунках до запитання. Його значення для банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів, - 0,2 означає, що 20% активів, що відповідають сумі залишків рахунків до запитання, необхідно тримати в найбільше ліквідній формі: залишків грошей у касах банку, залишків на його кореспондентських рахунках, облігацій державних позик, виданих кредитів терміном погашення до 1 місяця й ін. Конкретна частка кожного з цих активів у їхньому загальному обсязі визначається самим комерційним банком. Причому вона не може укладатися довільно. Пропорції окремих видів ліквідних активів установлюються комерційним банком самостійно з урахуванням сформованих традицій і специфіки його роботи, а також особливостей діяльності клієнтури. Вони фіксуються у формі внутрішніх показників ліквідності і служать орієнтиром в оперативній роботі відповідних служб і спеціалістів банку.

При розробці зазначених показників, а також роботі з управління ліквідністю враховується комплекс чинників, що можна згрупувати в чотири основні групи:

випадкові і надзвичайні, що виникають у зв'язку з особливостями діяльності клієнтів банку

; сезонні, що мають відношення до виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;

циклічні, що відтворюють коливання ділової активності

; довгострокові, що викликаються зрушеннями в споживанні, інвестиційному процесі, розвитком науково-технічного прогресу.

Дані показники виконують роль своєрідних «обмежувачів», що забезпечують відповідну спрямованість діяльності комерційного банку; їхнє дотримання не є безпосередньою роботою комерційного банку. Цільова ж функція управління визначається змістом процесу. Оскільки банк є комерційним підприємством, то кінцевою ціллю його діяльності виступає одержання прибутку. Цим забезпечується «самозбереження» банку як установи, що функціонує в ринковому середовищі.

Для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування специфічних показників ліквідності. Хоча загальна і специфічна ліквідність комерційного банку доповнюють один одного, спрямованість їхньої дії взаємно протилежна. Максимальна специфічна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами.

Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

Проведення такої роботи потребує відповідного оперативно-інформаційного забезпечення. Банк повинний володіти оперативною інформацією про наявні у нього ліквідні кошти, очікувані надходження і майбутні платежі. Таку інформацію доцільно подавати у виді графіків надходжень і платежів, що випливають із прийнятих зобов'язань, на відповідний період (декаду, місяць і т.д.). Вона є основою для розгляду пакету кредитних пропозицій на даний період.

забезпечуючий реалізацію зазначеної цільової функції механізм банківського управління має істотні особливості. Традиційно, як і в будь-якого комерційного підприємства, максимізація прибутку досягається збільшенням надходжень (виручки) і скороченням витрат. Проте зміст цих показників для комерційних банків специфічний. Вони включають не загальний (валовий) оборот банківської “виручки”, а лише ту його частину, що забезпечує формування і використання прибутку. Основний елемент обороту - видача і погашення позичок - регулюється відповідно до законів руху позиченої вартості.

Обсяг валового прибутку банку залежить від розміру позичених коштів[1] і їх “ціни”, тобто процентних ставок. Дія кожного з цих чинників, крім природного впливу ринкової кон'юнктури, залежить від специфічних вимог забезпечення ліквідності.

Розмір кредитних вкладень комерційного банку визначається обсягом власних і залучених коштів. Проте відповідно до принципів регулювання діяльності банку вся сума цих коштів (навіть якщо виключити з їхнього складу будівлі, устаткування й інші матеріальні ресурси) не може бути використана для кредитування. Тому завданням банку є визначення обсягу ефективних ресурсів, що можуть бути спрямовані на здійснення кредитних вкладень. Для розрахунку їхнього обсягу пропонується така формула:

КРэ= Уф + Осс + Д + Ор + Опр - НА - 0,15(Д + Ор) - 0,2Ор.


де: КРэ - ефективні кредитні ресурси;

Уф - статутний фонд;

Осс - залишки власних коштів банку;

Д - депозити;

Ор - залишки на розрахункових та інших рахунках клієнтів у банку;

Опр - інші залучені кошти;

НА - ресурси, вкладені в будівлі банку, устаткування й інші низьколіквідні активи.

Відповідно до приведеної формули, обсяг ефективних ресурсів визначається як різниця між загальною сумою пасивів балансу банку (за відрахуванням вкладень в активи - будівлі й ін., що в умовах нерозвиненості ринків цінних паперів і нерухомості не можуть бути вивільнені і спрямовані на кредитні вкладення) і залишків залучених коштів, що спрямовуються в обов'язкові резерви (15 %, від залишків депозитів - 0,15(Д + Ор)), а також розміщених у , що виключають їхнє використання для видачі позичок (0,2Ор).

Реалізація цільової функції управління ліквідністю починаючим свою діяльність комерційним банком складається в адекватному розміщенні ресурсів, а реально функціонуючим - у встановленні обсягу і розподілі вільних ресурсів або розміру і джерела покриття дефіциту ресурсів. Обсяг вільних ресурсів - (КРс), також дефіцит ресурсів (КРд) визначаються як різниця суми ефективних ресурсів і фактичних кредитних вкладень банку (КВф):

КРс(КРд) = КРэ - КВф.

Розміщення вільних ресурсів провадиться з урахуванням чинника часу - можливого періоду їх застосування. Для цього необхідно розподілити ресурси і кредитні вкладення по термінах використання.

Розподіл кредитних ресурсів по термінах використання відбиває структуру пасивів балансу банку. Ресурси, що повертаються по пред'явленні, включають залишки на розрахункових і інших рахунках клієнтів із нерегламентованим терміном їх застосування. Депозити, терміни збереження яких визначені договором, дозволяють установити конкретний період використання ресурсів. Групу безстрокових ресурсів складають власні кошти банку - його статутний капітал.

Для обчислення ефективності використання кредитних ресурсів (Экр) пропонується така формула:

,


де: Т - період, на який видані позички.

Рівень процентних ставок по банківських позичках визначається відповідно до коливань грошового ринку: змінами співвідношення пропозиції грошей і попиту на гроші. Проте особливість тут у визначенні рівня процентної ставки в умовах, коли попит і пропозиція на грошовому ринку взаємно покривають один одного. Ціна видаємого комерційним банком кредиту при цьому відбиває рівень базової процентної ставки і розмір процентної маржі.

Базова процентна ставка складається відповідно до рівня відсотків, що сплачуються комерційним банком по пасивних операціях. Загальна базова процентна ставка (БПСо) визначається по всьому колу операцій відповідно до формули:

,


де: ПСпо, - процентні ставки по відповідних видах пасивів.

Загальна базова процентна ставка має аналітичне призначення і використовується для оцінки пакету кредитних пропозицій. При вирішенні питання про видачу конкретних позичок варто застосовувати показник «базова ціна кредиту» (БЦк). Він встановлюється з урахуванням тимчасового чинника - періоду користування позичкою (Т):

,

Наприклад, підприємство просить у банку кредит у сумі 12 тис. грн. на термін до 4 років. Погашення кредиту здійснюється починаючи з другого року. щокварталу, рівними частками: термін погашення - останній робочий день кварталу. Якщо за ресурси сплачується (умовно) у перший рік 8 %, другий і третій рік - 10, четвертий рік - 12 %, те базова ціна кредиту складе:

.

Для одержання реальної ціни кредиту до його базової ціни додається розмір маржі. У основі числення її розміру лежить мінімально необхідний обсяг прибутку (НОД). Він розраховується відповідно до суми витрат банку (ИБ) і необхідного прибутку (П). Витрати включають витрати на здійснення діяльності банку: плату за кредитні ресурси, оплату праці робітників, орендну плату, витрати по амортизації будівель і устаткування, охороні, господарсько-операційні та ін. При визначенні їхнього обсягу не потрібно використання особливої методики.

В основі методики числення суми прибутку лежить розмір прибутку, що припадає на власний капітал банку; при організації банку в акціонерній формі - дивіденду. Його рівень не може бути нижче базової процентної ставки по пасивних операціях, оскільки в даному випадку ринкова вартість випущених банком цінних паперів буде нижче номінальної. Таке знецінення основного капіталу підриває ділову репутацію банку і сприймається як погіршення по загальній ліквідності. При встановленні норми прибутку на власний капітал необхідно враховувати рівень прибутку, виплачуваного по привілейованих акціях. Добуток середньої норми прибутковості на розмір власного капіталу дозволяє визначити масу прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів (МПд). Вона є основою для обрахунку загальної суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, використовуваної на виплату дивідендів, варто додати:

відрахування в резервний фонд банку (РФ);

платежі в бюджет (Пл);

мінімально доцільний розмір фондів економічного стимулювання банку (ФЭС).

У цьому зв'язку мінімально необхідний обсяг прибутку банку обчислюється по формулі:

НОД = ИБ + МПд + РФ + Пл + ФЭС.

Для визначення розміру процентної маржї обчислений розмір прибутку варто віднести до обсягу кредитних вкладень:



Видача позичок клієнтам здійснюється з врахуванням базової ціни необхідного кредиту і процентної маржі (ПМ). Наприклад, якщо розрахована відповідно до формул маржа виразиться в 3,3 %, то реальна ціна кредиту, базова ціна якого була обчислена вище, в розмірі 9,3 %, складе 12,6 %. Відповідно до ринкової кон'юнктури фактична ціна кредиту може бути вище або нижче обчисленої банком реальної ціни. У останньому випадку комерційний банк змушений почати додаткові заходи по управлінню ліквідністю: вишукати резерви зниження витрат, перебудувати структуру пасивних операцій, збільшити объем кредитних вкладень, що дозволяє забезпечити достатній рівень загальної ліквідності в умовах стягування знижених процентних ставок по активних операціях.

Коефіцієнти ліквідності

Для визначення ліквідності банку пропонується використовувати коефіцієнти. Один основний - коефіцієнт миттєвої ліквідності. І два допоміжних - коефіцієнти ліквідності по термінових зобов'язаннях і генеральний коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях. Допоміжні коефіцієнти розраховуються у випадку, якщо показники банку по надійності близькі до граничних значень. Допоміжні коефіцієнти дозволяють оцінити можливість повернення вкладених коштів у випадку призупинення банком проведення операцій на фінансовому ринку. У розрахунках використовуються такі групи активу і пасиву балансу:

по активу:

ліквідні активи;

капітальні вкладення;

по пасиву:

зобов'язання до запитання;

термінові зобов'язання.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності (kмл) показує спроможність банку погасити зобов'язання до запитання, протягом одного-двох банківських днів. Ймовірність пред'явлення всіх зобов'язань до запитання банку одночасно не дуже велика. Проте, якщо банк починає відчувати затруднення у своїй роботі, вилучення клієнтами коштів із розрахункових і поточних рахунків може прийняти лавинообразний характер. У цьому випадку нездатність банку оперативно розплатитися за цим видом зобов'язань може призвести до наростання збоїв у його роботі.

kмл = ЛА/ОВ×100%.

Якщо отриманий результат вище 100%, то навіть при знятті всіх коштів, розташованих на рахунках до запитання, банк справиться з виконанням своїх зобов'язань, зберігши свою платоспроможність.

Цей коефіцієнт дозволяє клієнтам банку судити про те, як швидко банк може здійснити платежі по їхніх платіжних дорученнях. І, таким чином, представляє великий інтерес для потенційних клієнтів, що цікавляться умовами розрахунково-касового обслуговування в банку. За даною методикою коефіцієнт миттєвої ліквідності kмл, що перевищує 30% (по інших методиках - не менше 40%), спроможний гарантувати своєчасність здійснення банком платежів по поточних зобов'язаннях. Допустимим є 70%. Критичне значення - 30%.

Коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях. Цей коефіцієнт показує, яка частина термінових зобов'язань гарантовано може бути погашена у випадку призупинення банком проведення операцій.

kлсо = (ЛА - ОВ)/Ср×100%.

Як правило, до моменту пред'явлення даних зобов'язань банку до оплати, у випадку припинення останнім проведення операцій, йому вже будуть пред'явлені зобов'язання до запитання, тому для погашення термінових зобов'язань у банку залишається лише частина ліквідних активів. На справді ситуація буде дещо інша. Крім ліквідних активів, до моменту погашення термінових зобов'язань банк буде мати у своєму розпорядженні повернуті позички, термін за якими минув (за відрахуванням прострочених позичок по цих же термінах), і ймовірність повернення, відповідно, може значно зрости. Але, на жаль, рахунки балансу по виданих позичках не діляться по термінах, тому, аналізуючи баланс, неможливо визначити, який термін та чи інша частина виданих позичок має. Крім того, до серйозних фінансових трудностей (саме для такої ситуації і розраховується коефіцієнт) банк приводить, в основному, ризикована кредитна політика, а в цьому випадку значна частина кредитів виявляється неповернутою. Тому реально розрахунок по зобов'язаннях банку проводиться за рахунок ліквідних активів, які має банк . Якщо розмір коефіцієнта вище одиниці, то банк гарантовано спроможний погасити усі свої термінові зобов'язання перед клієнтами. Якщо розмір коефіцієнта знаходиться в діапазоні від одиниці до нуля, то банк гарантовано погасить лише частину термінових зобов'язань. У цьому випадку відіграє роль тривалість терміну по укладеній угоді. Чим коротшийтермін, тим вище ймовірність гарантованого повернення коштів по зобов'язанню. Якщо розмір коефіцієнта менше нуля, це значить, що погашення термінових зобов'язань можливо лише за рахунок виданих позичок, у міру їх повернення, і ризик неповернення коштів зростає. Допустимим вважається - 25%. Критичне значення - мінус 50%.

Генеральний коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях (kглто) показує, яка частина термінових зобов'язань може гарантовано бути погашена як за рахунок ліквідних активів, так і капітальних вкладень. На відміну від kлсо, генеральний коефіцієнт показує, яку максимальну частину термінових зобов'язань банк гарантовано може погасити.

kглсо = (ЛА + КВ - ОВ)/Ср×100%.

Допустимим є значення 50%. Критичним - 25%.

Для дуже великих банків критичні і допустимі значення допоміжних коефіцієнтів встановити складно, тому що процеси, що характеризують ліквідність у таких банках, дещо відрізняються від тих що описуються в моделі. Тому для таких банків коефіцієнти що розраховуються носять скоріше довідковий характер.

Розрахункова частина

Завдання 1

Депозит у сумі 500 тис. Грн.. розміщений у банку терміном на 1 рік зі сплатою доходу щомісяця у розрахунку 40 % річних.

Розрахуйте щомісячний дохід вкладника.

Склавши пропорцію ми розраховуємо річний дохід вкладника:

500000 - 100%

х - 40%

Отже маємо: (500000*40)/100 = 200000 грн.

Щоб визначити місячний дохід вкладника отриману суму ділимо на 12 місяців і отримуємо:

200000/12 = 1666,667 грн.

Отже щомісячний дохід вкладника складе 1666,667 грн.

Завдання 2

Хмельницька макаронна фабрика розраховується з Львівським масложирокомбінатом акредитивною формою розрахунків. 20 січня 2001 року фабрика звернулась у свій банк з проханням провести розрахунок за масло одержане на комбінаті в сумі 500 тис. грн.

Подати схему проходження документів.

Акредитивна форма розрахунку вигідна для експортера: 1) у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві – банком, який його підтвердив; 2) в отри- манні платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що засвідчують цю поставку.

Акредитив являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, виданеним за доручен-ням клієнта-наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом – бенефіціара (експортера). Імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки за поданням екпортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажений відповідно до контракту. Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником.

Розрахунки за акредитивом включають:

найменування банку;

вид акредитиву та спосіб його виконання;

повний перелік і точну характеристику документів, поданих постачальником для отримання коштів за акредитивом;

строки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;

інші небхідні документи й умови.

квитанції бенефіціара;

листа бенефіціара про те, що він зобов’язується:

надати в зазначений у акредитиві термін обумовлені відвантажувальні документи;

у разі нездійснення відвантаження повернути до банку, що здійснив фінансування, не пізніше встановленої дати всю суму отриманого авансу і відсотки, нараховані за час користування ним;

проінструктувати свій банк про переказ суми, що повертається, до банку, який здійснив фінансування.

продавець (експортер) виконує умови акредитива і надає необхідні документи до уповноваженого банку;

уповноважений банк перевіряє документи і дає свою письмову згоду здійснити платіж;

продавець (експортер) бере кредит у банку (це може бути будь-який банк) і використовує як заставу зазначені документи, які підтверджують, що на його користь буде здійснено платіж у визначений термін;

після одержання коштів за акредитивом продавець (експортер) погашає кредит і відсотки за ним або банк, що надає кредит, сам подає документи, отримані від продавця (експортера), до виконуючого банку і просить сплатити кошти на свій рахунок. У цьому випадку банку бажано брати участь у «ланцюжку» проведення платежів за акредитивом, щоб мінімізувати свої ризики з непогашення кредиту внаслідок будь-яких дій продавця (експортера).

Література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999.

3. "Гарантии и аккредитивы в современной банковской практике" / под ред. Голубовича А.Д., М., 1994.

4. Колесник В.Б. "Правовые основы аккредитивной формы безналичных расчетов" К., 1994. стр. 34

5. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного.-К.: Феміна, 1995




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Поняття ліквідності банку показники ліквідності icon23. Поняття ліквідності
Досліджуючи економічну літературу можна виділити наступні види визначень ліквідності активів
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconПрактичне заняття на тему «Аналіз ліквідності»
Мета : Дослідити ліквідність балансу на підприємстві та проаналізувати динаміку коефіцієнтів ліквідності
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconСистемна перебудова І економічна стабільність
Відкрита криза навпаки є результатом фактичної або гіпотетичної нестачі ліквідності в банківській системі І призводить до ще більш...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconМакроекономічні аспекти системної перебудови банківської системи
Відкрита криза навпаки є результатом фактичної або гіпотетичної нестачі ліквідності в банківській системі І призводить до ще більш...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconАналіз показників ліквідності підприємства
Ця інформація становить комер­ційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законо­давства України підприємство має...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconІнформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства, оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
Ця інформація становить комер­ційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законо­давства України підприємство має...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності icon10 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства
Ліквідність підприємства – це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconПоняття відкритості економіки. Показники та проблеми ефективності відкритої економіки. Поняття «голландської хвороби». Поняття «відкрита економіка»
Поняття відкритості економіки. Показники та проблеми ефективності відкритої економіки. Поняття «голландської хвороби»
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconФондові біржі, нафта
Фондові біржі – це спеціалізовані організації, в приміщені яких відбуваються зустрічі працедавців цінних паперів з покупцями. Об’єднуючи...
Поняття ліквідності банку показники ліквідності iconІнвестиційна діяльність комерційних банків
Поняття та види банківських інвестицій. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі. Діяльність комерційного...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы