Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) icon

Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)



НазваниеТрубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)
Дата конвертации25.07.2012
Размер202,88 Kb.
ТипРеферат
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу)


Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно – економічний університет. Кафедра менеджменту зовнішньо - економічної діяльності. КУРСОВА РОБОТА з курсу “Розміщення Продуктивних Сил” На тему: “Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу” Виконав: Студент I-го курсу ФЕМП Воронцов Владислав Перевірив: Науковий консультант професор Воронова Є.М. Київ 2004. Сучасний стан та особивості розміщення трубопровідного транспорту світу. План.Вступ………………………………………………………..ст. 31. Основні функції та значення трубопровідного транспортусвіту………………………………………...ст. 52. Соціально-економічні, історичні, природні умови розвитку трубопровідноготрансрорту світу…… ст.73. Місце трубопровідного транспорту, його розвиток та структура насучасному етапі…………………… ст.84. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідноготранспорту…………ст.105. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту………………………..ст.25Висновки………………………………………………….ст.37Використана література………………………………ст.40 ВСТУП. Сучасний транспорт являє собою єдину (у соціально-економічномувідношенні) транспортну систему, включаючи могутню мережу залізничних,морських, річкових, автомобільних, повітряних, трубопровідних, міських іпромислових комунікацій. Переміщаючи щорічно мільярди тонн сировини,палива, матеріалів, продукції, а також багато мільярдів пасажирів з доситьвисоким рівнем комфорту і швидкості, сучасний транспорт забезпечує масовеіндустріальне виробництво, глибокий поділ праці, внутрішню і зовнішнюторгівлю, сприяє розвитку культури і науки. Траспорт - одна з найважливіших галузей господарства. Через транспортматеріалізується міжнародний поділ праці. Переважна частина всіхтранспортних засобів знаходиться в високо розвинутих капіталістичнихкраїнах. В цих країнах у сфері транспорту зайнята значна частинанаселення, на нього приходиться велика доля основного капіталу. В останнійперіод кількість транспорту значно зросла. Розвиток окремих видівтранспорту проходить не рівномірно. Швидше всього розвиваєтьсяавтомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт. Транспортперетворився в одну з найбільш оснащених в технічному відношенні галузейекономіки.Він забезпечує виробничі зв’язки промисловості і сільського господарства,здійснює перевезення вантажів і пасажирів. Засоби транспорту розподілені врозвинутих капіталістичних країнах за типом власності: приватний, абодержавний. Важливим фактором є зростання обсягів перевезень, ускладненняумов його роботи, що призвело до збільшення державного контролю у ційгалузі. Виробничі потужності транспорту в останній час значно зросли. Цеспричинено не тільки науково-технічною революцією, а й розвитком його вумовах жорсткої конкуренції. Розвиток окремих видів транспорту іде нерівномірно. Так, останнімчасом найбільш помітно розвиваються такі види транспорту, як повітряний,трубопровідний, автомобільний, морський. Залежно від історичних умов, рівня розвитку продуктивних сил,особливості територіальної структури господарства, розміщення населення,природних умов, присутності водних шляхів, характеру рельєфу та ін.,формується той чи інший тип транспортної системи. Існує два типи високо розвинутих транспортних систем: північно –американська та західно - європейська транспортні системи. Перший типсклався в США і Канаді - великі території, значний виробничий капітал,цілісний внутрішній ринок і таке інше. В цих країнах розвинуті всі видитранспорту. В перевезенні пасажирів на перше місце вийшов повітрянийтранспорт, в перевезенні вантажів – залізничний транспорт. В країнах Західної Європи більша частина припадає на залізничний таавтомобільний транспорт. В Німеччині всі види транспорту розподіленіприблизно однаково, а процент трубопровідного транспорту малий. Доляморського транспорту більша в Англії, трубопровідного - у Франції.Автомобільний транспорт одержав значне поширення в Західній Європівраховуючи відносно короткі відстані між містами. Транспортні системиЯпонії, ЮАР, Австралії відносяться до перехідних. В Японії найбільшепоширення одержав морський і повітряний транспорт. Особливий тип транспортної системи характерний для країн, якірозвиваються - вони набагато гірше забезпечені транспортом, що є серйозноюзавадою для розвитку економіки цих країн. В найближчий час в транспортних системах розвинутих країн великихтехнічних змін не очікується. Перспективним вважається трубопровіднийтранспорт із-за відносної дешевизни в експлуатації та можливості повсюдноїпрокладки, високої пропускної здатності, низької собівартостітранспортування, малої кількості обслуговуючого персоналу, незалежністьвід природно-кліматичних умов, безперервності процесу транспортування.Розвитку трубопровідного транспорту сприяв розвиток енергетики ітехнологічний прогрес. Значний зріст трубопровідного транспорту за останній період в різнихкраїнах світу є наслідком високого розвитку світової нафтогазодобувноїпромисловості. Географічне розміщення головних родовищ нафти і газу вбільшості країн світу не співпадає з розміщенням основних районівспоживання цих видів полива, внаслідок чого виникає необхідністьтранспортування великих вантажопотоків нафти, нафтопродуктів і газу. З усіхвидів транспорту трубопровідний транспорт найкраще підходить для їхтранспортування. Розвиток трубопровідного транспорту і масшттаби його будівництвазалежить від видобутку нафти і газу в регіонах світу.Дослідженням моєї курсової роботи є саме цей вид транспорту. Я ставлюзавдання дослідити і розкрити у своїй курсовій роботі умови розвитку цьоговиду транспорту, його основні функції, його місце серед інших видівтранспорту, перспективи розвитку та проблеми його використання 1. Основні функції та значення трубопровідного транспорту світу. На сучасному етапі найбільш швидко розвивається автомобільний,повітряний і трубопровідний транспорт. Трубопроводи - специфічний засіб транспортування нафти, кам'яноговугілля і хімічних продуктів від місць їхнього видобутку до ринківспоживання. Основною функцією трубопровідного транппорту є перевкзення значнихобсягів сировини. Так в Північній Америці трубопроводи прокладені від районіввидобування до центрів споживання на сході континенту. В Західній Європі трубопроводи проходять від морських портів, кудипоступає імпорт, або добута в Північному иорі нафта до промислових центрівв глибині континенту. В країнах Близького Сходу, на півночі Африки траси трубопроводів ідутьвід районів видобування нафти і газу до морських портів, звідки ця сировинаекспортується в розвинені капіталістичні країни Велике значення трубопровідного транспорту полягає у тому щособівартість транспортування по трубопроводу втроє дешевше ніж позалізниці. Трубопровідний транспорт забезпечує стабільність і надійністьвантажних перевезень, а також відносно мало забруднює навколишнєсередовище. Більшість трубопроводів використовуються власниками длятранспортування їхніх власних продуктів.Таблиця №1: Оцінка видів транспорту [3].|Природний газ |- |144 |148 |152 |152 ||Нафта и |65 |76 |62 |62 |61 ||нафтопрод. | | | | | | 5. Перспективи розвитку і проблеми трубопровідного траеспорту. Проблеми трубопровідного транспорту нафтопродуктів: старінняустаткування і старіння власне труб, сумнівні перспективи і невизначенастратегія розвитку, зокрема в СНД. Наприклад, уВ даний час 35% трубопроводів експлуатується більш 20 років, що вимагаєпідвищеної уваги до їх експлуатаційної надійності і технічної безпеки. На магістральних нафтопроводах ці проблеми стоять особливо гостро.Сьогодні, незважаючи на зниження завантаження нафтопроводів більш ніж упівтора рази в порівнянні з максимально можливою, небезпека аварійнихситуацій не знижується, що веде до збільшення обсягу робіт з ремонту,реконструкції і технічного переоснащення. В даний час віковий складмагістральних нафтопроводів наступний (у %): менше 10 років - 7; 10...20 років - 25; 20...30 років - 34; понад 30 років - 34. За рівнем надійності магістральні нафтопроводи можна розділити на тригрупи: - нафтопроводи, побудовані до 1970 року. Вводилися в експлуатацію в основному без активного захисту від корозії. Пасивний захист (бітумна ізоляція) була розрахована на термін служби 8...12 років. Фасонні деталі нафтопроводів виконували тільки зварюванням на трасі; - нафтопроводи, побудовані в 1970-1975 роки. Нафтопроводи переважно великого діаметра (1020 і 1220 мм). У проектах вже передбачалися засоби электрохимзахисту. Фасонні вироби трубопроводів частково були заводського виготовлення. Час передпускових іспитів для нафтопроводів великого діаметра було збільшено з 6 до 24 годин; нафтопроводи, побудовані після 1975 року. При будівництві використовувалифасонні деталі тільки заводського виготовлення. Під час передпусковихіспитів ( 24 год.) тиск був підвищений до заводського іспитового тиску, щовикликає у металі труб тиск, рівний 0,90...0,95 нормативної границітекучості. В даний час магістральні нафтопроводи мають бітумні, полімерні ікомбіновані покриття, нанесені в трасових умовах. Нафтопроводи діаметром1020...1220 мм із полімерними і мастичными (бітумними) покриттями, що маютьтермін експлуатації більш 15 років, віднесені до ділянок підвищеногоризику. Гарантований термін служби ізоляційних покриттів длянафтопроводів діаметром 820 мм і менш визначений у 20 років, післязакінчення якого вимагаються їхнє періодичне обстеження і вибірковийремонт. В даний час завантаження системи зберігається на рівні 40%. Криза векономіці у постсоціалістичних країнах, зниження платіжоспроможностівнутрішнього товарного ринку, скорочення видобутку нафти і виробництванафтопродуктів стали об'єктивними причинами порівняно невисокогозавантаження нафтопродуктопроводів, що у 1999 році склало тільки 38,6 % відпотужності встановленого устаткування. Надійність, екологічна безпека і зниження аварійностінафтопродуктопроводів забезпечуються за рахунок:- діагностики і капітального ремонту лінійної частини, резервуарів іустаткування;- технічного переоснащення і реконструкції технологічного устаткування,систем автоматизації насосних станцій, резервуарних парків ітелемеханізації лінійної частини магістральних нафтопродуктопроводів; - модернізації існуючих і впровадження нових систем пожежегасіння резервуарних парків. Однак через дефіцит засобів обсяги робіт недостатні. Як показує аналіз сучасного стану нафтопродуктопроводів, для збільшенняїхнього завантаження, підвищення технічного рівня і поліпшення фінансовогостану всіх дочірніх акціонерних товариств необхідно:залучення до транспортування додаткових обсягів нафтопродуктів внутрішньогоринку країн й експорту;створення оптимального технологічного запасу нафтопродуктів для скороченнятермінів доставки палива;збільшення розгалуженості мережі й обсягів реконструкції діючої системи;розширення номенклатури нафтопродуктів, що транспортуються;диверсифікованість основних фондів;збільшення обсягів реалізації нафтопродуктів на наливних пунктах іроздавальних блоках. Вирішення цих проблем буде сприяти підвищенню ефективності,конкурентноздатності і привабливості нафтопродуктопроводів. Системамагістрального трубопровідного транспорту газу забезпечує транспортуваннявсього газу, що добувається як в світі так і в окремих країнах. Наданний час до 30% світових компресорних станцій фізично і моральнозастаріли, більш 15% станцій експлуатується понад 25 років. З метоюзабезпечення стратегічних і економічних інтересів планомірно і комплекснорозробляються чотири напрямки експорту російської нафти і транзиту нафти зкраїн СНД через територію Росії: Північно-балтійске, каспійско-чорноморсько-середземноморське, центрально-європейське і східно-сибірське. За прогнозамипередбачається зростання видобутку, переробки й експорту нафти в Росії. У квітні-травні російський уряд повинен визначити свою позицію по двохнайважливіших експортних трубопровідних проектах: Західна Сибір-Мурманськ іАнгарськ - Далекий Схід. Будівництво нових нафтопроводів останнім часомнабуло для Росії особливе значення - вона другий у світі експортер післяСаудівської Аравії. Відповідно до більшості прогнозів, у найближчі рокиРосія стане експортером номер один. І для неї принципово важливо розвиватитранспортну інфраструктуру, щоб забезпечити вихід зростаючим обсягам нафтивидобутку, що добувається, на світовий ринок. Справа в тому, що поки Росіясильно залежить від європейського ринку - на нього припадає близько 80%російського нафтового експорту. І, незважаючи на величезні обсяги експорту,вплив російських нафтовиків на світовий ринок нафти непропорційно малий,оскільки в них немає можливості гнучко реагувати на зміни попиту на іншихрегіональних ринках (взагалі ж в останні роки можливостей для цього булочимало). Також найближчим часом планується збільшити видобуток нафти в Тимано-Печорскому регіоні, а піздніше в перспективі - у Каспійському регіоні іСхідному Сибіру. Проблема експорту російської нафти з нових регіонів можебути вирішена за рахунок розвитку:на заході країни - нового північнобалтийского напрямку;на сході - тихоокеанського (найближчим часом) і східно-сибірськогонапрямків (у довгостроковій перспективі);на півдні - каспийско-черноморского напрямку. Cтратегичні і економічні інтереси Росії тісно зв'язані із збільшеннямобсягів транзиту нафти країн СНД. Транзит нафти буде сприяти якзавантаженню існуючих потужностей світової системи магістральнихнафтопроводів, так і будівництву нових трубопроводів. Каспійско-чорноморсько-середземноморський напрямок дозволитьзабезпечити транзит нафти Азербайджану, Казахстану, Туркменії черезтериторію Росії і збільшити обсяг експорту російської нафти через нафтовітермінали в західній Європі. Планується реконструювати термінал "Шесхарис"і ділянку нафтопроводу Тихорєцьк - Новоросійськ, завершити будівництвонафтопроводу Каспійського трубопровідного консорціуму. Проект Балтійської трубопровідної системи (БТС) має велике значеннядля російської економіки, оскільки створюється новий експортний напрямокдля транспортування російської нафти і транзиту нафти країни СНД. БТСдозволить зменшити витрати видобувних компаній на транспорт нафти наекспорт. Центрально-європейський напрямок традиційний для Росії. Нафтатранспортується по двох маршрутах: північному - у Польщу і Німеччину, іпівденному - на нафтопереробні заводи Чехії, Словаччини, Угорщини, Хорватіїі Югославії. Планується продовжити маршрут через порт Омишаль на ринокСередземномор'я по системі нафтопроводів "Дружба" і "Адрия". Перспективу розвитку північного маршруту нафтопроводу "Дружба" принедостатній сировинній базі в Росії доцільно розглядати в зв'язку зтранспортуванням нафти Прикаспійського регіону (Казахстану). Крім того, узв'язку зі стабілізацією споживання російської нафти нафтопереробнимизаводами Німеччини і Польщі подальший розвиток північного маршрутунафтопроводу "Дружба" доцільно лише за умови постачань на європейськийринок нафти з країн СНД. Розвиток південного маршруту нафтопроводу "Дружба" можна розглядатипри умовах зацікавленості країн транзиту й узгодження єдиного тарифу допорту Омишаль. Східно-сибірський напрямок зв'язаний з бурхливим розвиткомпромисловості країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, насамперед Китаю, івиникненням тут нового платоспроможного ринку. Тому дуже перспективноюпредставляється реалізація проекту постачання російської нафти в Китай. Основними завданнями є: збереження і розвиток діючої системинафтопродуктопроводів, підтримка її в працездатному стані, забезпеченнянадійності, промислової й екологічної безпеки;реконструкція і технічне переозброєння діючих нафтопродуктопроводів з метоюзбільшення завантаження;збільшення розгалуженості діючих нафтопродуктопроводів і створення новихнапрямків трубопровідного транспорту нафтопродуктів;удосконалювання тарифів і структури витрат виробництва. Але основними проектами все ж залишаються такі пректи, як ЗахіднаСибір-Мурманськ і Ангарськ-Далекий Схід. Існує два основних проекти нафтопроводів. По-перше, Мурманськатрубопровідна система (МТС) для транспортування нафти з Західного Сибіру ідалі танкерами, насамперед , у США. По-друге, два конкуруючих проектитрубопроводів з Ангарська на китайський Дацин і з Ангарська в порт Знахідкадля подальшого транспортування нафти по морю в Японію, Південну Корею, КНРі США. Більш заплутана ситуація склалася навколо східних трубопроводівАнгарск-Дацин і Ангарськ-Знахідка. Запаси нафти в Східному Сибіру невеликі,для окупності одночасно двох проектів їх, схоже, недостатньо. Однакполітична ж логіка говорить про те, що будувати необхідні обидватрубопроводи, оскільки це максимально відповідає російським інтересам. Основнні пректи показані на мал N4 Мал 4 Atlas – analitic .com Детально про кожен із пректів.Газ для Європи та Азії Газовий комплекс формує приблизно 8% ВВП країни, забезпечує майже 20%валютних надходжень у державний бюджет і до 30% доходів відоподатковування. Основним газодобувним регіоном є Надим-Пуртазовський районЯмало-Нінецького автономного округу - на нього припадає 92,5% видобуткуГазпрому і 81% загальноросійського видобутку газу. Діючі трубопровіднімаршрути дозволяють експортувати російський природний газ у західномунапрямку - у країни Центральної і Східної Європи, а також у Туреччину.Ситуація складається таким чином, що до 2010 р. на європейському ринкупрогнозується зріст споживання російського газу понад діючі контрактівприблизно на 100 млрд куб. м у рік. Таким чином, Росія одержує реальнуможливість стати основним постачальником "блакитного палива" для такихкраїн, як Німеччина, Великобританія, Швеція й ін. Майже в два разизбільшити транзит російського газу в Європу дозволяє система трубопроводів"Ямал-Європа". Проект загальною вартістю $35-40 млрд припускає будівництвомагістралі довжиною понад 4000 км по території Росії (2900 км), Білорусії(580 км), Польщі (665 км). Власне експортна частина буде складатися з двохниток, здатних передавати до 67 млрд куб. м у рік. Вихід магістралі напроектну потужність передбачається на 2007-2008рр. На сьогоднішній деньбудівельні роботи на першій нитці частково довершені і трубопровід ужевступив у дію - у напрямку Німеччини щодоби транспортується близько 26 млнкуб. м російського газу. Наприкінці 2002 р. керівництвом "Газпрому" бувданий старт ще одному масштабному проекту. Північно-Європейський газопровід(СЕГ) покликаний зв'язати Росію з газовим ринком Європи, минаючи транзитнікраїни - по дну Балтійського моря. Сухопутна ділянка магістралі довжиною897 км пройде до Виборга по вже діючому газотранспортному коридорі внапрямку Фінляндії. Підводна ділянка (1189 км.) буде прокладений доГрейфсвальда (Німеччина). У перспективі СЕГ може бути доповнений відводамидля подачі газу в Калінінградську область, Фінляндію, Швецію, Данію й ін.країни. Не виключається також варіант продовження труби до Великобританії,у цьому випадку маршрут стане довше ще на 1000 км. При проектній потужності19,7-30 млрд куб. м газу в рік загальна вартість будівництва оцінюється в$5,7 млрд. Окремого висвітлення заслуговує орієнтоване на ринки країнАзіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) східний напрямок російськогогазового експорту. Власні можливості видобутку в регіоні незначні, прицьому він характеризується зростаючою потребою в енергоносіях, як зарахунок збільшення чисельності населення, так і за рахунок росту споживанняв електроенергетиці і важкій промисловості. Перспективи виходу Росії нагазові ринки країн АТР пов'язані з освоєнням родовищ Східного Сибіру Існуєтакож ідея з'єднання Ковиктинського родовища з Єдиною системоюгазопостачання, що передбачає прокладку газопроводу довжиною 2010 км відІркутська на захід вздовж залізниці на Томськ. Однак при діючих внутрішніхцінах на газ залучити приватні інвестиції для реалізації цього проектупрактично неможливо. На сьогоднішній день розроблено порядку десяткамаршрутів транспортування природного газу з різних родовищ Східного Сибіруі Далекого Сходу на азіатські ринки. Цікаво, що деякі з них вступають упряму конкуренцію між собою, тобто про погоджену програму освоєннявуглеводні ресурсів російського сходу мови поки не йде. Один знайважливіших інвестиційних проектів Транснафти - будівництво Балтійськоїтрубопровідної системи, орієнтованої на транспортування нафти Тимано-Печоры, Західного Сибіру й Урало-Поволззя з залученням нафти країн СНД,насамперед, з Казахстану. Її перша черга пропускною здатністю до 12 млн тсировини в рік уже діє. Планується розширення до 30 млн т, а надалі і до 50млн т у рік. Проект БТС-2 містить у собі другу нитку трубопроводу Ярославль- Кириши - Приморськ, кілька нафтоперегонних станцій і додатковий паркрезервуарів для збереження нафти в Приморске (8 ємностей по 50 тис. куб. мкожна). За словами віце-президента Транснафти Сергія Григор'єва, вартістьпроекту перевищить $1,2 млрд. Компанія планує залучити до $1 млрд. кредитуОщадбанку і випустити облігації на 12 млрд. руб. Будівництво системипочалося у вересні 2002 р., введення в експлуатацію запланований на грудень2003 р.На Захід В даний момент єдиним основним ринком для Росії є європейський.Частина імпортної російської нафти в європейському споживанніенергоресурсів досить значна - 15-20%. Але навряд позиції Росії в цьомурегіоні будуть зміцнюватися. З одного боку, попит на імпортну нафту вЄвропі буде зростати, оскільки будуть скорочуватися обсяги видобутку нашельфі Північного моря через виснаження родовищ. З іншого боку, з'явитьсястримуючий фактор: цього року вступлять у дію норми ЄС подиверсифікованості джерел енергоресурсів. Росія може навіть втратити своїпозиції через заміщення імпорту нафти і газу постачаннями з Африки,Близького Схід, Ірану і т.д.. Зацікавленість же США і країн Східної Азії вросійській нафті найближчим часом буде тільки збільшуватися. "Рістросійського нафтового експорту в Китай і Японію приведе додиверсифікованості постачань і, отже, до зменшення їхньої залежності відкраїн ОПЕК. Для азіатських країн, зокрема , значний нафтовий імпорт будесприяти зникненню так званої азіатської премії - азіатські країнизаявляють, що вони платять більш високу ціну за нафту, ніж європейські,через обмеженість вибору постачальників нафтових ресурсів. Однак реалізаціюросійських проектів по будівництву трубопроводів у Китай чи Японію стримуєїхня висока вартість в порівнянні з обмеженими запасами нафти в СхідномуСибіру: тут потенційні запаси оцінюються приблизно в 6 млрд барелей нафти,що значно менше, ніж запаси нафти в Західному Сибіру (приблизно 45 млрдбарелей). Насамперед це відноситься до трубопроводу на Знахідку, довжинаякого повинна скласти 3800 км, а вартість 5,2 млрд доларів. Ускладнюєситуацію і взаємну конкуренцію між двома проектами - Ангарск-Дацин іАнгарськ-Знахідка. Тут прямо зтикаються інтереси державної "Транснефти" іЮКОСА. Менш проблемним і більш ймовірним для реалізації є Мурманський проект,що виводить російську нафту "у море", що принципово змінює ситуацію. Яктільки запускається МТС і нафто-терминал у Мурманську, куди можутьнадходити 240-тисячотонні танкери, російська нафта стає конкурентноздатноїна глобальному ринку, а Росія одержує можливість маневру, якого дотепербула позбавлена. Поки передбачуваний обсяг транспортування нафти по МТСскладає 80 млн тонн у рік. З економічної точки зору Мурманський проект більш ймовірний ірентабельний, ніж проект будівництва трубопроводу на Схід Росії.На Схід Основна проблема на східному напрямку - у гострій конкуренції міжсобою японського і китайського варіантів трубопроводів. Підтримкою владикористається японський варіант, оскільки довжина трубопроводу Ангарськ-Знахідка більше, скоріше за все, він у більшій ступені буде сприятирозвитку російської інфраструктури і забезпеченню вітчизняних споживачів.Привабливий цей напрямок і у російсько-американському енергетичномудіалозі. Ще одним доводом "за": за цей проект є те, що великий інтересвиявляє Японія, адже в результаті його реалізації вона може забезпечити зарахунок російських постачань до чверті своїх потреб у нафті і знизити до65% залежність від нафти Близького Сходу (зараз нафта з цього регіонускладає близько 88% у загальному імпорті цієї сировини Японією). Ситуаціянавколо Іраку, тупик у рішенні палестинської проблеми і - у довгостроковійперспективі - неясність намірів США у відношенні Ірану роблять БлизькимСхід все менш надійним постачальником. Турбує Японію і ситуація у протокахПівденно-Східної Азії, по яких йдуть супертанкери з зони Перської затоки.Терористи вже намагалися робити напади на ці судна. За словами генеральногосекретаря кабінету міністрів Японії Ясуо Фукуда, нафтопровід може статиоднією з "головних опор" майбутнього економічного співробітництва з Росією.Японська сторона виражає готовність взяти пряму участь у його.Передбачається, що Японія може гарантувати закупівлю до одного мільйонабарелей сибірської нафти в день. Можлива і фінансова участь Японії врозробці енергоресурсів Сибіру. Основна слабкість альтернативного проекту нафтопроводу Ангарск-Дацин,ту тому, що підготовчі роботи з якого стартували раніш, ніж по його"конкуренту", у тім, що він орієнтований тільки на Китай. Потенціал попитув китайського ринку колосальний: за словами замминистра іноземних справВіктора Калюжного, у Китаї до 2020 року дефіцит енергоресурсів будескладати 200 млн тонн умовного палива. Однак залежність від одногоспоживача, тим більше такого могутнього, як Китай, - це серйозний мінус, щоздатний звести нанівець той факт, що ця траса коротше находкінської на1400 км і її будівництво обійшлося б майже вдвічі дешевше. З іншого боку,для ефективної роботи проекту нафтопроводу Ангарськ-Знахідка необхіднотранспортувати 50 млн тонн нафти в рік протягом 20 років. Таких запасівнафти навіть з урахуванням перспективних проектів у Східному Сибіру немає,що робить проект нерентабельним. Президент "Транснефти" Семен Вайнштокпрямо заявляє, що ресурсів нафти недостатньо для двох проектів, тому урядутреба прийняти важлие рішення про вибір одного з них. Остаточне ж рішеннябуде прийнято, швидше за все, тільки в травні, під час візиту китайськоголідера Ху Цзиньтао в Москву.Російсько-американський енергодіалог (нафта в США):Найбільш очевидним ринком для розширення експорту російських компаній єамериканський - найбільший ринок, що, схоже, і надалі буде рости швидко. Удоповіді Національної ради США по розвідці (грудень 2000 року) "Пророзвиток світової ситуації до 2015 року" міститься попередження про те, щодо названого терміну США зіштовхнуться з проблемою енергетичної кризи.Причина - ріст споживання енергоресурсів в інших країнах, особливо в Китаїй Індії, а також у Європі. У доповіді прогнозується, що до 2015 року чотирип'ятих нафти Близького Сходу буде поставлятися в Східну Азію, що можепризвести до нестачі нафти і її значному подорожчанню. Тому в доповідіговориться про необхідність скоротити залежність США від імпорту нафти.Експерти рекомендують скоротити щоденний імпорт із 11 млн барелей до 5-6млн. У противагу цьому енергетична програма Джорджа Буша ставить задачузбільшити споживання нафти до 2040 року до 23 млн барелей у день. Такімасштабні плани змушують шукати нові джерела енергетичних ресурсів у всіхрайонах світу. За словами міністра енергетики Спенсера Абрахама,"диверсифікованість світових джерел нафти є частиною енергетичної стратегіїСША".Переваги трубопровідного транспорту: Можливість повсюдної прокладки трубопроводів, висока пропускназдатність, низька собівартість транспортування, відносно мала кількістьобслуговуючого персоналу, незалежність від природно-кліматичних умов,безперервність процесу транспортування.Недоліки трубопровідного транспорту: Вузька Спеціалізація у транспортуванні вантажів.Аналіз сучасного стану і перспектив розвитку магістрального трубопровідноготранспорту дозволяє зробити наступний висновок: трубопровідний транспортмає значні перспективи розвитку. Висновки. Трубопровідний транспорт відноситься до числа нових засобівсполучення, які інтенсивно розвиваються в наш час. На сучасному етапіосновним видом палива залишається нафта та нафтопродукти, як наслідок цепризвело до інтенсифікації трубопровідного транспорту. В багатьох країнах світу нафтова промисловість – це основа їхньоїекономіки тому трубопровідний транспорт займає помітне місце серед інщихвидів транспорту. Трубопровідний транспорт світу – це сукупність взаємопов’язаних транспортних систем, що ведуть від країн - експортерів нафти доїї імпортерів.В наш час гостро постала проблема енергозабезпечення, якапов’язана з вичерпністю корисних копалин, що в свою чергу спричиняєнеобхідність проведення розвідки нових родовищ і будівництва нових нафто- ігазопровідних систем. Високі темпи розвитку різних галузей науки і світового господарства вдвадцятому столітті — столітті масового застосування у всіх галузяхдвигунів внутрішнього згоряння, привели до бурхливого розвитку у світінафтової і газової промисловості і, як наслідок, до прискореногобудівництва трубопровідного транспорту. Трубопровідний транспорт усуспільному виробництві різних країн світу зайняв одне з перших місце середінших видів транспорту. Напрямок науково-технічного прогресу у вітчизнянійі зарубіжній практиці близький друг до друга. Трубопровідний транспортсвіту в даний час з окремих магістралей створив взаємозалежні, інодізакільцьовані транспортні системи по доставці споживачам газу, нафти інафтопродуктів і не тільки внутрішньодержавного, але ітрансконтинентального значення. Довжина побудованих і введених у дію напочаток 1986 р. магістральних трубопроводів у світі складає 1,5 млн. км, зних у капіталістичних і країнах, що розвиваються, побудовано 2, а впостсоціалістичних країнах — 1. Росія, ЮАР та Саудівська Аравія, що займають перші місця в світі повидобутку нафти і газу, завдяки інтенсифікації трубопровідного транспорту,у першу чергу в результаті зміни структури довжини по діаметрах і різкомузбільшенні питомої ваги трубопроводів діаметром 1220 і 1420 мм, успішносправляються з перекачуванням цих енергоносіїв. По продуктивності і встановленій потужності магістральнийтрубопровідний транспорт колишнього СРСР не має аналогів у світовійпрактиці. Характерні його риси - планова та випереджальна спрямованість убудівництві. У Сполучених штатах Америки найбільша у світі мережа магістральнихтрубопроводів. Однак вона побудована в основному з труб малих діаметрів.Навіть побудовані в США і Канаді за період 1980-1985 рр.магістральні трубопроводи довжиною 80 тис. км. складаються з трубмалих діаметрів (50—508 мм), а з труб великих діаметрів (1020—1220 мм)покладене усього лише 3674 км, що є тільки 4,5 % загальної довжини.Трубопроводи з труб діаметром 1420 мм узагалі не будувались. Нафта і газ у найближчі десятиліття XXI в. все-таки залишаютьсяосновою забезпечення енергією світового господарства. Багато чого тут будезалежати від успіхів в області пошуків, розвідки і розробки нових нафтовихі газових родовищ. Однак виявлені запаси нафти і газу в природі обмежені, аїхня розвідка і надалі буде проводитися у важких по природних умовахрайонах і буде пов’язана із збільшенням витрат на їхню розвідку, видобутокі транспортування. За таких умов особливо важливою постає проблемавикористання нафти і газу. Наявна в СНД енергетична програма, а також енергетичні програми,розроблені за кордоном, передбачають:стабілізацію видобутку нафти, а пізніше і газу (із збереженням високихрівнів їхнього видобутку), при інтенсивному енергозбереженні;приріст енергетичних ресурсів буде забезпечуватися головним чином зарахунок виробництва ядерної енергії, видобутку вугілля і використанняальтернативних джерел енергії. Доля атомної енергії в загальному світовомуенергопостачанні до 2010 р. очікується близько 20%, а щорічний приріст їївиробництва в XXI в. повинний у середньому складати 15%. У США і Канаді за прогнозами до 2010р. обсяги і темпи будівництвамагістральних трубопроводів трохи знизяться, але збережуться на доситьвисокому рівні, а в структурі довжини трубопроводів і їхньому діаметрі невідбудеться істотних змін. Використана література 1. Бугроменко В.Н., Транспорт в территорильных системах. – Одесса: Маяк, 1993 г. 2. Кременко Л.И., Воробьев Н.А., Развитие трубопроводного транспорта в СССР и за рубежом. – Москва: Наука, 1975. 3. Могилевский Н.М., Мировой транспорт, время перемен. –“МЭ и МО”, 1999г. N8 стр 59 – 63. 4. Могилевский Н.М., Мировой транспорт, новые горизонты и новые проблемы. –“МЭ и МО”, 2000г. N9 стр 29 – 35. 5. Никольский Н.М. География транспорта СССР – Москва: Наука, 1978 г. 6. Хахлюк А.М. Транспортно-транзитні проблеми пострадянських держав. “Економіка України” 1999р. N 9. 7. Хахлюк А.М. Україна - транзитна держава., “Економіка України” 2001р. N 1. 8. Череп В.М. Транспортные коридоры все теснее связывают нас с Европой. “Судоходство”, 1998г. N 6 – 7. 9. Шлихтер С.Б., География мировой транспортной система. Взаимодействие транспорта и териториальных систем хозяйства. – Москва: МГУ, 1995 г. 10. Шлихтер С.Б., Звкрев М.К. Географичесеое разделение труда и транспортное обеспечение мирохозяйственных связей. “Вопросы географии”, Сборник N130, Москва: Мысль, 1987г. 11. www.students.ru 12. www.atlas – analytic.com 13. www.KM.ru 14. www.crugosvet.com 15. www.monah.ru




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconМорський транспорт світу
За обсягом І структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону,...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconПравові основи функціонування трубопровідного транспорту
Відповідно до цього стан транспортних комунікацій України має відповідати потребам європейської інтеграції
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconСучасний стан, особливості розміщення та проблеми розвитку галузей легкої промисловості України
Иробництва продукції цієї галузі становили лише 25%, у тому числі: тканин усіх видів — 7,4%, взуття — 4,5%, трикотаж­них виробів...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconМагистральный трубопроводный транспорт является важнейшей составляющей топливно-энергетического комплекса России
Магистральный трубопроводный транспорт является важнейшей составляющей топливно-энергетического комплекса России. В стране создана...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconТрубопроводный транспорт в России

Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconТранспортний комплекс світу
Робота транспорту становить матеріальну основу географічного І міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) icon2. 11. Транспортний комплекс
...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconРеферат на тему Громадський транспорт України: проблеми І перспективи
Метою даної роботи є проаналізувати стан галузі громадського транспорту в Україні, дослідити причини, що заважають нормальному функціонуванню...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconТранспорт світу
До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів сполучен­ня (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий...
Трубопроводный транспорт мира (Сучасний стан та особливості розміщення трубопровідного транспорту світу) iconСоціокультурний простір України та його особливості Сучасний стан укpаїнської культуpи та проблеми здійснення культурної політики
Одначе стара система правових, фiнансово-господарчих, адмiнiстративних механiзмiв, побудована на цих засадах, нинi фактично зруйнована,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы