Екологічні наслідки військових дій icon

Екологічні наслідки військових дій



НазваниеЕкологічні наслідки військових дій
страница1/2
Дата конвертации11.07.2012
Размер354,61 Kb.
ТипРеферат
  1   2
Екологічні наслідки військових дій


Екологічні наслідки військових дій


ПЛАН

1. Вступ

2.Фактори впливу війн на природу

3. Надзвичайні ситуації воєнного часу. Джерела виникнення та види надзвичайних ситуацій

4. Екологічні наслідки військових дій на прикладі війни в Югославії

4.1. Вплив наслідків військового конфлікту на стан навколишнього природного середовища Югославії

- атмосферне повітря;

- водні ресурси;

- грунти та земельні ресурси;

- біорізномаїття;

- здоров’я населення.

4.2. Вплив наслідків військового конфлікту

в Югославії на стан міжнародної екологічної безпеки

- атмосферне повітря;

- водні ресурси;

- грунти та земельні ресурси;

- транскордонне забруднення

5. Висновок

6. Джерела


Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.

Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угруповання й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.

Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в новому тисячолітті.

Якщо запитати людину з вулиці, коли війни стали впливати на природу, більшість людей назвуть XX століття, від сили вік XIX. Якби це було так! Історія воєн - це й історія знищення природи.


ФАКТОРИ ВПЛИВУ ВІЙН НА ПРИРОДУ

Опанувавши знаряддя праці, людина виділилась з усіх інших тварин. На жаль, у знаряддя праці із самого початку зарахували не тільки палку-копалку і швейну голку, але і сокиру - перший приклад подвійних технологій, і спис, що є тільки зброєю, тобто знаряддям не праці, а знищення. Ледь виділившись як особливий вид тварин, люди стали негайно конкурувати один з одним за кращу територію з чисто людським звірством, убиваючи усіх собі подібних. Утім, перші сотні тисяч років вони не були оригінальні, лише удосконаливши методи своїх чотириногих сусідів. При цьому міжплемінні, чи точніше міжстадні, війни були дуже екологічними - у цьому відношенні первісні люди були розумнішими сучасних і не рубали гілку, на яку збиралися сісти.

Але поступово засоби виробництва удосконалювалися, і люди, переставши бути цілком залежними від багатств дикої природи, стали воювати не за кормові ресурси, а за території. У цей час природа й стала сильно страждати від людської діяльності.

По-перше, люди стали зміцнювати свої поселення, а найпростішими фортифікаційними спорудженнями є рови, ловчі ями і засідки. Рови руйнували структуру ґрунту, порушували територіальні ділянки її мешканців; крім того, порушення цілості дерну викликало підвищену ерозію ґрунту. Нарешті, рови великої довжини могли порушити шляхи міграції деяких видів тварин. У ловчих ямах, заготовлених гинули тварини, особливо коли ці пастки знаходилися на лісових тропах. На територіях у сотні і тисячі квадратних кілометрів повністю знищувалася вся лісова екосистема.
По-друге, люди стали використовувати природні об'єкти - у першу чергу ліси - як зброю. Найпростіший спосіб - це перетворити певну територію в пастку. Так, Юлій Фронтій, римський історик I століття описує, як чиїсь воїни підрубали дерева в цілому лісі і повалили їх, коли в ліс вступило римське військо. Незважаючи на примітивність цього методу, його застосовували і пізніше. Зараз дерева використовують не для поразки живої сили супротивника - є способи надійніші й ефективніші - а для затримки його в зоні поразки

Інший спосіб - використання природних об'єктів у військових цілях - це використання їх для поразки супротивника. Найпростіші і розповсюджені способи - це отруєння джерел води і пожежі. Перший спосіб найбільш розповсюджений у силу своєї простоти й ефективності. Той же Юлій Фронтій пише, як Клісфен Синионський отруїв воду в джерелі, що харчувало обложені ним Криси.

Те ж саме неодноразово робили і русичі й інші народи. Коли князь Василь Голіцин, фаворит царівни Софії Олексіївни, воював із кримськими татарами, ті забили падаллю усі джерела питної води.
Ще один спосіб - пожежі - також нерідко застосовувався на війні. Особлива пристрасть до цього методу мали жителі степів: воно і зрозуміло - у степу вогонь швидко поширюється на величезні території, і навіть якщо ворог не загине у вогні, його погубить відсутність води, їжі і корму для худоби. Палили, звичайно, і ліси, але це менш ефективно з погляду поразки ворога, і звичайно застосовувалося в інших цілях.

Ще одна причина - величезні поховання, що залишаються на місцях великих битв (наприклад, під час битви на Куликовому полі загинули 120 000 чоловік). При розкладанні величезного числа трупів утворюються отрути, що з дощами чи ґрунтовими водами попадають у водойми, отруюючи їх. Ці ж отрути гублять тварин і на місці поховання. Вони тим більше небезпечні, що їхня дія може початися як відразу, так і через багато років.

Але все перераховане вище - це знищення природних об'єктів як засіб поразки чи наслідок битв (древніх епох). На війні природу й у першу чергу ліси цілеспрямовано знищують. Робиться це з тривіальною метою: позбавити супротивника укриттів і засобів до існування. Найбільш проста і зрозуміла перша мета - адже ліси за всіх часів служили надійним притулком для військ, у першу чергу для нечисленних загонів, що ведуть партизанську війну.

Прикладом подібного відношення до природи може служити т.зв. зелений півмісяць - території, що простираються від дельти Нілу через Палестину і Месопотамію до Індії, а також Балканський півострів. Звичайно, ліси там знищувалися не тільки під час воєн, але й у мирний час у господарських цілях. Однак під час усіх воєн вирубувалися ліси як основа економіки країни. У результаті зараз ці землі перетворилися у своїй більшості в пустелі. Лише в наші роки ліси на цих територіях почали відновлюватися (прикладом подібних робіт може служити Ізраїль, на території якого колись були величезні ліси, що цілком покривали гори, і сильно порубані асирійцями і практично цілком вирубані римлянами). Узагалі треба визнати, що в римлян був великий досвід по знищенню природи. Після розгрому Карфагена вони засипали сіллю всі родючі землі в його околицях, зробивши їх непридатними не тільки для землеробства, але і для росту більшості видів рослин, що з урахуванням близькості Сахари, та й просто жаркого клімату з невеликою кількістю опадів, веде до спустошування земель (що ми і бачимо зараз в околицях Тунісу).

Наступний фактор впливу воєн на природу - переміщення значних мас людей, спорядження й озброєння. Особливо це стало виявлятися лише в XX столітті, коли ноги мільйонів солдат, колеса й особливо гусениці десятків тисяч машин стали стирати в пил землю, а їхні шуми і відходи забруднювати місцевість на багато кілометрів навколо (причому ще і на широкому фронті, тобто фактично суцільною смугою). Але й у стародавності проходження особливо великої армії, не залишалося для природи непомітним. Геродот пише, що армія Ксеркса, прийшовши в Грецію, досуха випивала ріки й озера, і це у країні, що і так нерідко страждає від нестачі води. Перська армія привела величезну кількість худоби, яка витоптувала і поїдала усю зелень, що особливо шкідливо в горах.

І все-таки найбільший збиток природі був нанесений у війнах XX століття, що цілком природно. Дві найважливіших обставини, що визначили це - нові могутні снаряди і двигуни.

Спочатку про снаряди. По-перше, силу нових снарядів визначило те, що нові типи вибухових речовин давали вибухи набагато більшої потужності, чим чорний порох - могутніше раз у 20, або і більше. По-друге, змінилися гармати - вони стали посилати снаряди під набагато більшими кутами, так що снаряди і падали на землю під великим кутом ,і глибоко проникали в ґрунт. По-третє, головним у прогресі артилерії стало збільшення дальності стрільби. Далекобійність знарядь збільшилася настільки, що вони стали вести стрільбу за обрій, по невидимій цілі. Укупі з неминучим збільшенням розсіювання снарядів це привело до стрільби не по цілях, а по площах.

У зв'язку зі зміною бойових порядків військ на зміну розривним бомбам гладкоствольних знарядь прийшли шрапнель і гранати (і артилерійські, і ручні, і гвинтівкові і т.д.). Та й звичайні фугаси дають багато осколків - це ще один вражаючий фактор, що уражає як ворога, так і природу.

До артилерійських знарядь додалася й авіація: бомби теж мають велике розсіювання і проникають глибоко в ґрунт, навіть глибше, ніж снаряди такої ж ваги. При цьому заряд бомб набагато більше, ніж в артснарядах. Крім руйнування ґрунтів і знищення тварин безпосередньо вибухами й осколками снарядів (у широкому змісті цього слова), нові боєприпаси викликають лісові і степові пожежі. До усього цього необхідно додати такі види забруднень, як акустичне; хімічне забруднення, як продуктами вибуху (а усі без винятку сучасні вибухові речовини дають при згорянні, тобто при вибуху, велику кількість отрутних газів) і пороховими газами (які також є вибуховими речовинами), так і продуктами горіння, викликаного вибухами.

Інший клас негативних впливів на навколишнє середовище пов'язаний із застосуванням двигунів. Перші двигуни - ними були парові машини - не наносили особливого збитку, якщо, звичайно, не вважати величезну кількість сажі, що викидається ними. Але наприкінці XIX століття на зміну їм прийшли турбіни і двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на нафті. Перші військові двигуни взагалі і нафтові зокрема з'явилися на флоті. І якщо шкода від парових машин, обмежувалась кіптявою так викинутими в море шлаками, що спокійно лежать на дні, то нафтові двигуни не тільки не зменшили кіптяву, але і зробили її більш шкідливою. На суші шкода від моторів у принципі обмежилась лише вихлопами та невеликими (у порівнянні з морем) плямами залитої бензонефтепродуктами землі.

Перераховані вище забруднення не є специфічно військовими, це характерно для всіх суден. Але головною особливістю військових кораблів зокрема, і війни на морі взагалі, є загибель суден. І якщо дерев'яні кораблі вітрильної епохи, йдучи на дно, залишали після себе на поверхні лише кілька центнерів (чи тонн, що не занадто відрізняється по наслідках) друзок і спокійно гнили на дні, даючи їжу молюскам, то нові кораблі залишають величезні плями нафти на поверхні і труять придонну фауну масою отруйних синтетичних речовин.

Тільки за час Другої Світової війни було потоплено більш 10 тис. кораблів і судів. Велика їхня частина мала нафтове опалення.
До цього треба додати ще і те, що як у мирний так і у воєнний час величезні танкери возять по морю нафту і нафтопродукти. І якщо в мирний час їм грозить невелика небезпека, ніж іншим кораблям, то у воєнний час їх топлять у першу чергу, тому що без пального сама грізна техніка перетворюється в металобрухт.

Танкери - сама головна мета усіх видів зброї на морі в Другій Світовий війні. На додаток до цього війна на морі має ще одну специфічну небезпеку для всього живого, пов'язану з особливостями водного середовища. Будь-яка сучасна війна використовує силу вибуху різних речовин. Їхнє основне завдання – надання великої швидкості снарядам (від ракет і артснарядів до їхніх осколків і куль) чи створення вибухової хвилі. Але на суші останній вражаючий фактор є, загалом, другорядним, тому що вибухова хвиля в повітрі, не настільки вже сильна через малу щільність повітря, а по-друге через те, що вона швидко загасає. Зате у воді ударна хвиля володіє нищівною силою.

Страшним варварством вважається промисел риби за допомогою динаміту. В усіх цивілізованих країнах це вважається браконьєрством і заборонено, і малорозвиненим країнам, у яких подібний промисел широко розповсюджений, дуже дістається від екологів з більш благополучних країн. Але якщо варварством вважається вибух однієї шашки в кілька десятків грам, то як назвати десятки і сотні тисяч боєприпасів, що вибухають у воді, із зарядом сотні і тисячі кілограм більш могутніх вибухових речовин ? Хіба що злочином проти всього живого...

У XX столітті усі види озброєнь розвивалися. З'явилися також і нові: танки, авіація, ракети. І хоча їхня сила була непомірно вище, ніж у старих видів, вони також уражали за раз одного чи кілька людей. Найбільш істотним в розвитку озброєнь у XX столітті є те, що з'явилися якісно нові види озброєнь - ті, що називаються зброєю масової поразки. Це хімічна, бактеріологічна й атомна зброя. Про вплив їхнього бойового застосування можна і не говорити - їх наслідки зрозумілі і так. Кількість випробувань хімічної й атомної зброї не йде ні в яке порівняння з кількістю фактів їхнього бойового застосування. Так, атомна зброя застосовувалася лише двічі, а іспитів було більш 2100. Тільки в СРСР їх було проведено близько 740. І на іспитах підривали заряди набагато більшої потужності. Так, на Новій Землі була висаджена воднева бомба потужністю 50 МЕГАТОНН !!! На 400 кілометрів навколо все живе - знищено.





При виробництві хімічної й особливо атомної зброї виходить безліч шкідливих і небезпечних речовин, що важко утилізувати і зберігати, та й то вони нерідко не утилізуються і не зберігаються, а просто викидаються. Якщо врахувати, що багато хімічних речовин не розпадаються сотнями років, а радіоактивні - сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди років - то стає зрозумілим, що військова промисловість закладає міну уповільненої дії під генофонд людства.

Виробництво будь-яких виробів вимагає витрат яких-небудь ресурсів, що, природно, беруться з запасів природи. Зброя не є виключенням, до того ж вона, як правило, дуже складна і вимагає безліч усіляких видів сировини.
Про природозберігаючі технології військові взагалі не занадто піклуються, а під час війни тим більше - діє формула якнайбільше, якнайдешевше і якнайшвидше. При такому підході не має сенсу навіть говорити про охорону природи і її багатств.

Прикладом такого підходу може служити, наприклад, бальса, що широко використовувалася в Другій Світовій війні в авіабудуванні. Якщо до війни на неї натикалися на кожному кроці, то після війни в лісах вона стала рідкістю. І таких прикладів можна привести безліч...

Якщо раніше основою усіх воєн служила фізична поразка військ (хоча для цього застосовувалися екологічні методи), то в другій половині 20 століття основою стратегії і тактики воюючих країн з'явилося свідоме руйнування природи на території супротивника - «екоцид». І тут США перші на всій планеті. Розпочавши війну у В'єтнамі, США використовувало його територію як полігон для іспиту зброї масової поразки і нової тактики ведення війни.

Найбільш руйнівними для навколишнього середовища Індокитаю стали наступні прийоми і методи:

1. Масоване безупинне бомбардування. Під час війни на В'єтнам було скинуто більш 21.000.000 авіабомб і випущено більш 230 млн. снарядів загальною вагою 15 млн. т.

2. Різноманітне використання важкої гусеничної техніки – так званих «Римських плугів» якими вирізали 300 метрові лісосмуги уздовж головних доріг.

3. Розсіювання гербіцидів і інших хімікатів для знищення лісів і с/г посівів. За 10 років їх використали 72,4 млн. літрів.

По суті, це була перша повномасштабна хімічна війна.

Під час війни на Балканському півострові країнами НАТО були випробувані нові боєприпаси зі збідненим ураном. Це вкрай негативно позначилося на природі Югославії.


НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ВОЄННОГО ЧАСУ. ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ ТА ВИДИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

Війна завжди була для людей одним із найбільших лих на протязі всієї історії. Вона знищувала значні людські і матеріальні ресурси, приводила за собою інші лиха, гальмувала розвиток людства. З кожним роком сила зброї ставала все сильнішою і сильнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Зараз, на рубежі тисячоліть, людство має ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті.

Звісно першим і самим небезпечним джерелом є зброя. На даний час ми можемо виділити такі види зброї:

зброя масового ураження, яка в свою чергу розділяється на а)ядерну, б)хімічну, в)біологічну. Вся ця зброя веде до масового ураження населення на великих територіях, а при ядерному ударі і до значних руйнацій.

звичайна зброя, яка застосовується при локальних і широкомасштабних бойових діях. Розрізняють багато видів звичайної зброї, але вся вона застосовується для знищення людей та матеріальних об’єктів. Наприклад, при застосуванні системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82% живої сили ворога.

засоби радіоелектронної боротьби, які не ведуть до знищення споруд, але надзвичайно шкідливі для людини.

Іншим джерелом небезпеки є надзвичайна антисанітарна обстановка під час ведення бойових дій. Перш за все це велика кількість трупів, які не завжди можна поховати (наприклад у містах ведення інтенсивних бойових дій), по-друге порушується нормальна робота комунальних служб міст, що призводить до погіршення якості води, перебоїв каналізаційної системи і т.п. Також завжди спостерігається зріст популяції гризунів і інших тварин, які завжди є переносниками хвороб. Також відчувається недостатнє медичне обслуговування, нестача медичних препаратів (більшість іде на фронт). Отже створюється сприятлива ситуація для виникнення епідемій, особливо в теплі місяці. Також багато людей можуть потерпати від звичайних хвороб які не зможуть ефективно лікуватися в умовах воєнного часу.

Третьою складовою є складна екологічна та техногенна обстановка. Треба враховувати, що сучасна війна не обходиться без значних руйнувань, які самі по собі являють загрозу життю людини і зазвичай супроводжуються пожежами.

Але ще більшу небезпеку несуть в собі підприємства, які й за мирних умов були джерелом небезпеки і шкідливих викидів. Хімічні підприємства, АЕС, нафтопереробні заводи у разі їх часткового або повного руйнування викличуть техногенну катастрофу і будуть становити значну небезпеку для життєдіяльності людей у районі розташування.

В сучасних умовах при виникненні широкомасштабної війни не викликає сумнівів використання зброї масового ураження і перш за все ядерної зброї.

Ядерна зброя має декілька факторів ураження: світловий удар, тепловий удар, ударна хвиля та променеве ураження. Кожен з них становить велику небезпеку для життя і здоров’я людини. Світловий удар приводить до сліпоти, загорання одежі і предметів навколишньої обстановки, тепловий доповнює цей ефект. Ударна хвиля руйнує будівлі і споруди, а послідуюче радіоактивне ураження робить перебування на зараженій території небезпечним для здоров’я та життя. Ядерний удар характеризується великим радіусом дії (120 км для бомби середньої потужності), великими втратами серед людей (90% в радіусі 100 км) і ще більшою кількістю опромінених. Після нього територія непридатна для проживання, а виникаючі пожежі розносять за вітром радіоактивні елементи. Звісно, при ураженні проводяться евакуаційні заходи. Проводяться роботи по розбору завалів і локалізації та тушіння ядерних пожеж. Район ураження локалізується і очеплюється для запобігання розповсюдження радіоактивного забруднення.

Також можливе широке використання хімічної зброї, в основному газів і отруйних речовин для зараження водних ресурсів. Хімічні бойові речовини уражають слизові оболонки людей, очі та відкриті ділянки шкіри і маючи в основному нервово-паралітичну дію приводять до їх смерті. При невиконанні заходів індивідуального захисту можливий великий процент втрат людей. Також слід зауважити, що строк дії цих речовин досить довгий і вони уражають тварин та рослини. Так при застосуванні бойового газу SD-12 залишається тільки випалена земля і пусті споруди. Окремо стоять отруйні речовини, якими забруднюють джерела води, як важливі стратегічні об’єкти. При такому диверсійному акті великі міста можуть залишитися без достатньої кількості водних ресурсів.

Потрібно швидко ліквідувати загрозу для життя людей, локалізувати і очистити зони забруднення води, не допустити розповсюдження отруєння на великі території.

Ще складніше ліквідувати наслідки дії біологічної зброї. Звичайно, біологічна зброя застосовується в вигляді штамів різних хвороботворних бактерій, за часту генетично змінених, які прищеплюються гризунам, комахам, рослинам для викликання епідемій і ураження живої сили противника і підриву його тилів. Ознаки біологічної атаки виявити зразу складно. Тому важливо проводити попереджуючий контроль, а при перших ознаках біологічної атаки оголошується карантин і всі сили кидаються на виявлення збудників хвороби та їх переносників. Проводиться дезинфекція місць зараження, дератизація, відлов бродячих тварин, похоронення трупів. Можливе отруєння водних ресурсів бактеріями. В такому разі повинне бути забезпечене постачання незараженою водою з зовнішнього периметру. Складність заключається в тому, що наслідки біоатак можуть накластися на епідемії воєнного часу.

При використанні звичайних видів зброї відбуваються значні руйнування оточуючого середовища та загибель великої кількості людей. При бомбардуванні і веденні бойових дій сучасною зброєю виникають пожежі, які представляють значну загрозу життю та здоров’ю людей, особливо при застосуванні спеціальних запальних боєприпасів з напалмом та іншими горючими речовинами. Необхідно зразу ж після нанесення удару виявити, локалізувати та погасити пожежі до того, як ті завдали шкоди майну, людям і оточуючому середовищу.

Особливу увагу слід приділяти техногенним катастрофам які можуть виникнути від руйнування у ході бойових дій екологічно небезпечних об’єктів. Наприклад: бойові дії йдуть поблизу міста. Для послаблення обороноздатності міста противних знищує ГЕС. Наслідки катастрофічні – затоплені багато районів, перервані комунікації, знищені або в непрацездатному стані багато підприємств, відсутня електрична енергія і звісно, значні людські жертви. Іншим прикладом може стати знищення під час бомбардування великого хімічного підприємства з виробництва небезпечних для людей хімічних речовин (тієї ж хімічної зброї). Можна тільки уявити до яких жертв це приведе. Ще більш не передбачуваними будуть наслідки удару по АЕС. Треба взяти до уваги, що противник завжди намагатиметься знищити або захопити важливі стратегічні об’єкти, як то електростанції, великі промислові підприємства і т.п. Варто сказати, що першочерговим завданням для військ є недопущення цього, але війна є війна. і тому необхідно мінімізувати наслідки будь-яких таких ситуацій.

Особливою статтею слід виділити загрозу виникнення епідемій у зв’язку з антисанітарними умовами. Як було сказано вище. не завжди є можливість поховати останки загиблих під час воєнних дій, що приводить до значного зростання ризику спалаху інфекційних захворювань. До того ж бродячі тварини, гризуни та комахи які мають контакт з тілами можуть стати переносниками інфекцій. В умовах війни та неможливості дотримуватися правил гігієни спостерігається розквіт вошів, блох та інших паразитів, які є переносниками такої небезпечної інфекції як тиф, чесотка і т.п. Також вода та продукти можуть бути заражені різними бактеріями у зв’язку з попаданям у них тіл та продуктів життєдіяльності зі збудниками інфекцій. Особливо небезпечною ситуація стає в теплі пори року, коли всі мікроорганізми розмножуються надзвичайно швидко.

З вищенаведеного випливають такі висновки:

в період війни небезпека для життя і здоров’я людини значно підвищується, незалежно чи в тилу чи на фронті

сучасне тилове забезпечення включає в себе цілу низку заходів, які необхідно виконувати в повному об’ємі для досягнення максимальної безпеки для людини, оточуючого середовища

мінімізація наслідків екстремальних ситуацій, описаних вище, залежить від злагоджених дій військ та цивільного населення.

Але основним являється те, що краще не доходити до війн!


ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ НА ПРИКЛАДІ ВІЙНИ В ЮГОСЛАВІЇ

Стан навколишнього середовища та сучасна геополітична ситуація в світі змушують приділяти дедалі більшу увагу проблемі вивчення екологічних наслідків воєнних конфліктів.

У ході воєнних дій (операція «Союзницька сила»), що тривали 79 діб, літаки НАТО здійснили, за різними оцінками, від 31 тис. до 60 тис. бойових вильотів. В авіаударах було використано близько 10 тис. ракет і більш ніж 79 тис. т бомб, включаючи понад 35000 заборонених міжнародними конвенціями касетних і графітових бомб. Сотні ракет були випущені у відповідь засобами ППО Югославії. За експертними оцінками, НАТО використало в Югославії від 30 до 100 т збідненого урану. Тисячі тонн вибухових речовин, які НАТОвські літаки скинули на Югославію, у тротиловому еквіваленті дорівнюють кільком Хіросимам.

Уряд Югославії оцінює збиток, завданий НАТО країні, в 100 млрд дол. США. Довкіллю держави, за оцінкою Інституту навколишнього середовища Югославії, завдано збитку, який оцінюється у 3 млрд дол. США. Ці дані наводить спеціальна дослідницька комісія, що акумулювала інформацію з усіх районів Югославії (за винятком Косово). При цьому використовувалася власна методика оцінки збитку, оскільки подібної стандартизованої методології поки що не існує.

У даному розділі здійснена спроба дослідження впливу воєнного конфлікту в Югославії, що тривав близько 2,5 місяців, на екологію регіону. Проведено аналіз існуючих літературних джерел і звітів роботи Регіонального екологічного центру для країн Центральної і Східної Європи (РЕЦ), а також міжнародної гуманітарної місії «Фокус» за участю Росії, Греції, Швейцарії та Австрії.

Вплив наслідків військового конфлікту на стан навколишнього природного середовища Югославії

Всього на території Югославії зруйновано 995 об’єктів (з них 20 заводів і фабрик, що використовували у виробництві сильнодіючі хімічні речовини), багато складів із пальним і хімікатами, електростанцій, зокрема: нафтохімічний завод «Петрохімія», завод по виробництву азотних добрив і нафтопереробний завод у Панчево; нафтопереробний завод у Нові Саді; фабрика хімічних речовин у Стремчице; сховище ракетного пального в Липовіце; підприємство по виробництву хлоридів у Бариче; хімічний комбінат в Обреноваце.

У кожному з них знаходилося від 10 до 50 тис. т продуктів виробництва. Часткова або повна їхня руйнація в результаті авіаударів призвела до масових викидів токсикантів широкого спектра, а також до масштабних і тривалих пожеж, що супроводжували ці руйнації, наслідком яких стали колосальне забруднення і порушення грунтового покрову, забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, порушення біопопуляцій і шляхів їхньої міграції, а також руйнація озонового шару.

Атмосферне повітря

Удари по югославських підприємствах нафтопромислового, хімічного і вугільного комплексів супроводжувалися залповими викидами сотень тонн сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу. Великомасштабні пожежі були постійними джерелами забруднення на території Югославії, що призвело до викиду в атмосферу стійких органічних забруднювачів – діоксинів, фуранів, етиленхлориду, вінілхлориду, хлоринів і фенолів, бенз-a-пірену, сполук свинцю і ртуті, що мають високі канцерогенні та мутагенні властивості. Забруднення атмосфери поширилося на величезні території та викликало тривале забруднення грунту, сільськогосподарських і лісових угідь.

Так, у Панчево стався викид понад 1000 т вінілхлоридмономеру. Його концентрація у повітрі поблизу нафтохімічного заводу перевищувала максимально допустимий рівень у 10 600 разів. У результаті значних пожеж утворилася хмара довжиною близько 20 км, шириною близько 1,5 км і висотою до 3 км, що фіксувалася протягом 10 днів. Концентрація сажі і хлорвуглеводів перевищувала допустимі рівні в 8-10 разів. Збільшилися концентрації окису азоту – 10 мг/м3, а також фосгену – 2 частини на мільйон. Обсяг продуктів неповного згоряння нафти та її похідних в атмосфері перевищив 1000 млн м3 [44]. Через 2 місяці після бомбардувань хімічні дослідження повітря показали збільшення токсичних речовин: парів ртуті – до 0,5 мг/м3, амонію – 49 мг/м3, бензолу 0,19-0,3 мг/м3.

Коли горіли нафтопереробні заводи в Панчево і Нові Сад, бензопіриновий стовп піднісся на висоту 3 тис. метрів. У повітрі зафіксовані такі речовини: вуглеводень – концентрація у 10 зразках становила від 5 до 220 мг/м3, бензин – від 5 до 158 мг/м3, толуол у 4 зразках – від 5 до 30 мг/м3, гексан – 28 мг/м3, ацетон 22 мг/м3.

Після бомбардувань Приштіни (нафтосховище «Драгодані») концентрація вуглеводнів досягала 10 мг/м3, бензину – 5 мг/м3, бензолу – 0,2 мг/м3, толуолу близько 10 мг/м3, концентрація паливних парів 1,54-4,3 мг/м3.

Воєнні дії завдали значної шкоди озоновому шару. Відомо, що руйнація озонового шару відбувається через вплив ультрафіолетової радіації, космічних променів, деяких газів: сполук азоту, хлору і брому, фторхлорвуглеводнів (фреонів). Свій внесок у цей процес додає реактивна авіація, що викидає в атмосферу сполуки азоту і сірки. Під час воєнних дій у Югославії авіація НАТО робила по 400-500 літако-вильотів щодня. Ніде і ніколи до цього інтенсивність польотів у верхніх шарах атмосфери не була настільки високою. Крім того, дії авіації супроводжувалися численними пожежами, зокрема на нафтопереробних і хімічних заводах. У результаті викидів авіації, а також пожежі створюються хімічні сполуки, які руйнують озоновий шар.


Водні ресурси

На нафтопереробному заводі в Панчево стався викид в Дунай понад 1400 т етилендихлориду (ethylene dichloride), майже 1 тис. т 33% соляної кислоти, близько 3 тис. т 40% гідроокису натрію, десятки тонн хлорного розчину. Було заборонено виловлювання риби нижче за течією від Панчево. У пробах води фіксувалися: аміак – 154 мг/л, амоній – 0,8 мг/л, сечовина – 0,3 мг/л.

При бомбардуванні нафтопереробного заводу в Нові Саді у води Дунаю було скинуто понад 100 т аміаку. Концентрація нафтопродуктів у воді на різних ділянках досягала 37-198,24 мг/л замість максимально допустимих 10 мг/л. А в колекторному каналі поблизу Нові Сад зафіксована концентрація вуглеводнів до 9 мг/л.

Внаслідок зруйнування значної кількості нафтохімічних та інших промислових об’єктів на території Югославії зафіксовано забруднення поверхневих і підземних вод, спричинених аварійними викидами екологічно шкідливих технологічних матеріалів. Небезпечні екотоксикологічні, токсикологічні та канцерогенні речовини (вінілхлоридмономери, хлор, окиси хлору, аміак, окиси азоту, нафта і нафтопродукти, діоксини, дихлоретан, ртуть, поліциклічні ароматичні вуглеводні, поліхлорировані біфенили та інші продукти вторинних і некерованих хімічних реакцій) опинилися в річках країни.

З водами Дунаю токсиканти можуть досягти Румунії, Болгарії, України та Чорного моря. Наслідки цього забруднення матимуть тривалий і далеко не локальний характер, оскільки йдеться про канцерогенні, мутагенні й тератогенні речовини.

Забруднення, що спричинює зниження якості питної води, загрожує екосистемам водойм. Екологи констатують багатократне збільшення у воді вмісту цинку, міді, хрому, свинцю, кадмію та інших отруйних речовин. Концентрація хімічних компонентів перевищує гранично допустиму в десятки разів.

Підземні води забезпечують 90% потреб Сербії, тому потенційне їхнє забруднення є дуже небезпечним, а самоочищення обмеженим, забруднювачі ж легко можуть досягти рівня підземних вод.

На думку відомого югославського вченого Момира Коматина, автора 12 книжок і понад 260 наукових есе про грунтові води Югославії, одним із екологічно небезпечних наслідків бомбардувань об’єктів нафтохімічної індустрії є значне забруднення грунтових вод Сербії, що сполучені з Чорним морем.

Грунти та земельні ресурси

Результати проведених досліджень екологічного стану Союзної Республіки Югославії показали, що найбільш значні забруднення зафіксовані в районах, що зазнали масованих авіаударів – промислові зони Белграда, Нові-Сада, Крагуєваца, Ніша, Панчево, Чачака, Кралєво, Валєво, Приштіни, Вранє, Крушумлії, Косовсько-Митровіци, Крушеваца, Кули, Гнилане, Сремсько-Митровіци.

Панчево. На нафтохімічному підприємстві «Petrochimical» розлилося близько 8 т ртуті, площа забрудненої поверхні – 20 тис. м2, об’єм забрудненого грунту – 4 тис. м3. Наявність ртуті в грунті ускладнилася присутністю етандихлориду. Змішування цих речовин, особливо при підвищеній температурі (пожежі), призводить до створення високотоксичних ртутних сполучень (Cl-CH2-CH2-Hg-CH2-CH2-Cl) і Hg(С2Н2). Ці сполуки більш інтенсивно випаровуються і можуть полімеризуватися в грунті у вигляді структури типу Cl-CH2-Ch2-[Hg-CH2-CH2]n-Cl, що накопичуються у високій концентрації в грунті і можуть просочитися в грунтові води. Там же було зареєстроване підвищення концентрації свинцю (до 19-43,5 мг/кг). У зразках грунту поблизу зруйнованих цехів концентрація нафтопродуктів досягла 64,5 мг/кг; двоокису етилену – до 16 мг/кг; нафти – 0,06 мг/кг; міді – 0,3 мг/кг; цинку – від 1,0 мг/кг до 2,3 мг/кг. Глибина забруднення – до 0,2 м (орієнтований об’єм забрудненого грунту – до 40 тис. м3). Лише нафтою і нафтопродуктами забруднена поверхня грунту на площі 16 тис. м2. На підприємстві по виробництву добрив було розлито і згоріло до 150 т сирої нафти. Забруднена ділянка – до 3 тис. м2, об’єм особливо забрудненого грунту – до 1 тис. м3. На нафтоочисному заводі розлито 80 тис. тонн нафти та нафтопродуктів. За оцінками експертів, майже 80% від загального обсягу згоріло і 20% потрапило в грунт (бензин, дизель, мазут, сира нафта тощо). Об’єм забрудненого грунту становить 40 тис. м3.

  1   2




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Екологічні наслідки військових дій iconРеферат з екогеології на тему : Екологічні наслідки гірничо видобувної
Гірничовидобувні комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні балансу речовини, структури І енергії...
Екологічні наслідки військових дій iconРеферат з екогеології на тему : Екологічні наслідки гірничо видобувної
Гірничовидобувні комплекси як вельми суттєва частина господарських перетворень беруть у зміні балансу речовини, структури І енергії...
Екологічні наслідки військових дій iconРеферат тактика дій танкових підрозділів
Перській затоці. Тривожить, що іноді необґрунтовані висловлення про місце І роль танків допускають високі військові керівники Української...
Екологічні наслідки військових дій iconТактика дій танкових підрозділів іноземних армій
Перській затоці. Тривожить, що іноді необґрунтовані висловлення про місце І роль танків допускають високі військові керівники Української...
Екологічні наслідки військових дій iconСтавлення Франції до війни в Іраку”
Сьогодні проблема Франції, що вона не підтримує рішення щодо військових дій. Давайте звернемо увагу, що дуже багато підприємців,...
Екологічні наслідки військових дій iconПриродні стихії та їх екологічні наслідки
Аналіз історичного розвитку людства переконливо свідчить, що причиною багатьох будівель та загибелі людей була стихія. Землетруси...
Екологічні наслідки військових дій icon1. Порядок і правові наслідки оголошення громадянина померлим
В особ­ливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти в зв'яз­ку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими...
Екологічні наслідки військових дій iconПоняття несвідомого у психологічній науці дуже ретельно досліджене З. Фрейдом, у його "теорії несвідомого", яку він побудував на низці феноменів, що спостерігалися при проведенні сеансів гіпнозу
Ним була помічена неусвідомленість причини виконуваних дій; абсолютне виконання дій, прагнення знайти пояснення своїм діям: можливість...
Екологічні наслідки військових дій iconПоняття несвідомого у психологічній науці дуже ретельно досліджене З. Фрейдом, у його "теорії несвідомого", яку він побудував на низці феноменів, що спостерігалися при проведенні сеансів гіпнозу
Ним була помічена неусвідомленість причини виконуваних дій; абсолютне виконання дій, прагнення знайти пояснення своїм діям: можливість...
Екологічні наслідки військових дій iconI. Наслідки татарського погрому на Україні
Литовсько-польський період в історії України (14-15 ст.). Люблінська І берестейська унії, їх оцінка та наслідки для України
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы