Цивільне право України icon

Цивільне право України



НазваниеЦивільне право України
Дата конвертации04.07.2012
Размер307,21 Kb.
ТипРеферат
Цивільне право України


Цивільне право УкраїниНорми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільнівідносини за участю громадян і різноманітних організацій. При цьомусуспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стаютьцивільно-правовими.Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільногоправа реалізуються в житті.Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, томуїм властиві ознаки і правових відносин (у цілому), і галузевих цивільно-правових (зокрема). Останні виникають на підставі правових норм, і саме цеймомент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права й обов'язки.Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконаннясуб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу.Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевихособливостей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особливостямипредмета і методу цивільного права.Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості цивільно-правових відносин: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайновівідносини, урегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичноюрівністю; в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правовихвідносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.Такими є загальні і галузеві ознаки цивільно-правових відносин. Такимчином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайновівідносини (урегульовані нормами сучасного цивільного права) між майновавідокремленими, юридична рівними учасниками, що є носіями суб'єктивнихцивільних прав і обоє 'язків, які виникають, змінюються, припиняються напідставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобівдер-1 жавного примусу. В запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин(виникнення на підставі правових норм, приналежність учасникам відносинсуб'єктивних прав і обов'язків, можливість застосування засобів державногопримусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин(групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майновавідокремленість і юридична рівність учасників, посилання на юридичні фактияк підставу виникнення, зміни і припинення суб'єктивних цивільних прав іобов'язків).§2. Елементи цивільно-правових відносинГромадяни і організації вступають в різноманітні цивільно-правовівідносини. З метою індивідуалізації окремого цивільно-правового відношеннянаука цивільного права окреслює його елементи: суб'єкти і об'єкти,суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок.Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-правовому відношенніповинні брати участь принаймні дві особи, бо це відношення між людьми(відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правового відношення, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правовоговідношення, якому належить право, називається активним суб'єктом, абосуб'єктом права. Суб'єкт цивільного відношення, на якого покладенообов'язок, називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. Протетаких цивільно-правових відносин, в яких є лише суб'єкт права і лишесуб'єкт обов'язку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правовому відношеннікожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки.Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу,підряду, перевезення, комісії, кожен із суб'єктів правовідношення має праваі несе обов'язки.Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземнігромадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства іустанови, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства,орендні підприємства). Українська держава, інші організації (наприклад,релігійні організації, сумісні підприємства за участю українських таіноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації).Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносинпритаманні такі суспільно-юридичні якості: цивіль-52на правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб іпередбачені законом (ст.ст.9,11,26 ЦК України).Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права й обов'язки.Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набуватицивільні права і створювати для себе цивільні обов 'язки. На відміну відправоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуттядієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повномуобсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.За неповнолітніх (до 15 років) угоди укладають від їх імені батьки(усиновителі) або опікун (ст.14 ЦК України). Останні є також учасникамиправовідносин, що виникають з таких угод. Цивільні права й обов'язки, якихнабувають батьки (усиновителі), опікуни у цивільних правовідносинах,належать неповнолітнім.Роль представників неповнолітніх полягає у тому, що вони виконуютьобов'язки і у відповідних випадках здійснюють права за неповнолітніх.В ряді випадків неповнолітні самі здатні здійснити належні їм права(наприклад, право користування жилим приміщенням).Неповнолітні віком від 15 до 18 років мають певний обсяг цивільноїдієздатності. Вони можуть при цьому бути учасниками багатьох цивільнихправовідносин, що виникають з угод (наприклад, з договору купівлі-продажу,майнового найму, дарування, страхування тощо), факту винаходу,раціоналізаторської пропозиції, створення творів науки, літератури,мистецтва (ст.13 ЦК України).Від імені громадянина, визнаного недієздатним (душевнохворого,недоумкуватого), угоди укладає його опікун, який стає при цьому учасникомцивільно-правових відносин. Набуті опікуном цивільні права й обов'язкиналежать громадянину, визнаному недієздатним (ст.16 ЦК України).Обмежено дієздатні громадяни можуть бути учасниками цивільно-правовихвідносин, що виникають з угод. Але вони укладають угоди по розпорядженнюмайном, своєю заробітною платою, пенсіями та іншими доходами за згодоюпіклувальника (саме в цьому полягає обмеження дієздатності громадян, якізловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст.15 ЦКУкраїни)).Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин також мають цивільнуправоздатність і цивільну дієздатність.Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною, оскількивстановлюється відповідно до цілей кожної юридичної особи, тоді якгромадяни мають однакову для всіх правоздатність.Дієздатність юридичних осіб виникає одночасно з правоздатністю.Особливості виникнення і змісту право- та дієздатності юридичних осібобумовлені тим, що юридичні особи — це організації. А щодо організаційпитання про вік, стан здоров'я відпадає саме по собі. Кожна організація маєсвої завдання і цілі діяльності.Об'єкти цивільно-правових відносин. Громадяни й організації укладають угодиі, отже, вступають в цивільно-правові відносини з метою задоволення своїхінтересів. В залежності від змісту останніх можна говорити, що виникненняцивільно-правових відносин зв'язано з необхідністю придбання, перевезенняречей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честіта гідності тощо. З цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямоване суб'єктивне право ісуб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян таорганізацій. Тобто, об'єктами цивільних правових відносин є: а) речі; б)дії, в тому числі послуги; в) результати духовної та я інтелектуальноїтворчості; г) особисті немайнові блага. 1А. Речі — найпоширеніший об'єкт цивільно-правових віяно-^ син, оскільки заїхньою допомогою задовольняються істотні потреби громадян та організацій.Речі є об'єктами речових правовідносин, що виникають з договору застави(ст.181 ЦК України). Речі також об'єкти цивільно-правових відносин, щовиникають з договору купівлі-продажу, обміну, дарування. Тут суб'єктивніобов'язки продавця, дарителя спрямовані на передачу права власності на річі самої речі. І хоча при цьому виникають не речові, а зобов'язальнівідносини, об'єктом останніх поряд з діями боржника (в нашому прикладіпродавця) є речі. Іноді в літературі в наведених прикладах речі називаютьсяоб'єктами другого порядку (дії боржника — об'єкт першого порядку).Б. Дії — об'єкт цивільно-правових відносин, які виникають з договорів. Так,об'єктом цивільно-правових відносин з договору перевозки є діяльність(система дій) перевізника, зобов'язаного здійснювати перевізний процес. Цядіяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не зв'язаної ізстворенням матеріальних благ (ст.358 ЦК України).Послуги можуть мати юридичний характер. Об'єктом цивільно-правовихвідносин, що виникають з договору доручення, є певні юридичні дії, оскількиза цим договором повірений укладає угоди, оформляє спадкові права, одержуєпоштові перекази, кореспонденцію тощо.[pic] Об'єктом цивільно-правових відносин, які виникають з деяких договорівпідряду, є дії, спрямовані на досягнення певного результату роботи (ремонтвзуття, пошиття одягу, хімічна чистка тощо). В. Результати духовної та інтелектуальної творчості. За діючим цивільнимзаконодавством факти створення літературних, наукових, драматичних творів,сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійних передач тощо є юридичнимифактами, що породжують авторські правовідносини. Їх об'єктом будуть визнаній інші твори, на які поширюється авторське право. Аналогічно до цьоговинахід, раціоналізаторська пропозиція, промисловий зразок є об'єктамивинахідницьких відносин, що виникають на підставі фактів створеннявинаходу, розробки раціоналізаторської пропозиції, промислового зразку. Г. Особисті немайнові блага. Одним з видів суспільних відносин, якістановлять частину предмета цивільного права, є особисті немайновівідносини, не зв'язані з майновими. Вони регулюються нормами цивільногоправа, і тому це різновид цивільно-правових відносин. Їх об'єкт — особистінемайнові блага:честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо (ст.7 ЦК України). Наведені поняття об'єкта правовідносин та визначення їхнього коласприймаються в юридичній науці неоднозначне. Деякі науковці дотримуютьсядумки про те, що до об'єктів правовідносин належать тільки реальні блага,на використання або охорону яких спрямовані суб'єктивне право й правовийобов'язок. До них належать:— матеріальні блага: жилі приміщення, гроші, предмети домашнього вжитку,техніки тощо; предмети духовної творчості (твори літератури, науки,мистецтва), науково-технічної творчості (винаходи, раціоналізаторськіпропозиції, промислові зразки);— особисті немайнові блага: особисте життя громадян, честь, гідність іт.п.' З об'єктів правовідносин виключено дії. Вони, на думку авторівзазначених міркувань, не можуть бути об'єктами правовідносин, оскільки діїзобов'язаної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконанняюридичного обов'язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Отже,маємо збіг питань про об'єкт і зміст правовідносин. Одночасно визначається,що об'єктами правовідносин можуть бути поряд з речами не самі дії, а їхнірезультати. Аргументи на користь по-'Теория государства й права//Под ред. С.С Ааексеева.—М.,1985.-С.359-360.55 зиції, що розглядається, уявляються непереконливими, оскільки при цьомуне окреслюються об'єкти зобов'язальних відносин, зв'язаних із здійсненнямпевної діяльності без створення матеріальних благ (наприклад, діяльністьперевізника в зобов'язальних відносинах, що виникають із транспортнихдоговорів;! діяльність повіреного в зобов'язальних відносинах, які пород-Цжуються договором доручення). І _ Змістцивільних правовитнппин скпяпяотп. /'уй'еч.гтілтр прмгИ суб'єктивнийобов'язок. В юридичній літературі і на практиці суб'єктивне правохарактеризується як єдність трьох елементів:а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи, в якійвиявляється її самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки в межахнаданого суб'єктивного права, користування матеріальними і духовнимиблагами на підставі існуючих відносин власності і товарообігу, тобто правона власні дії;б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечуєздійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії; в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного примусу дозобов'язаних осіб. Узагальнивши наведені можливості громадянина, організації, можна визначитисуб'єктивне цивільне право як вид і міруможли-вої (дозволеної) поведінкиуповноважеааи^гіЯіі, яка яаПвчпвчуетнся виконанням обов'язків, іншими суб'єктами і можливістю застосування до них державного примусу, д "Отже. суд 'єктивне цивільне право — це можливості відповідного^ суб'єкта. "~——— ; Чому ці можливості мають характер суб'єктивного права? | Тому, що реалізація можливостей однією особою залежить від' поведінкиінших осіб. Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і міроюдозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливістьвимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб. Суб'єктивному праву притаманна своя структура. Воно складається з трьохправ (повноважень): а) право (повноваження) на власні дії; б) право(повноваження) на чужі дії; в) право (повноваження) вимагати застосуваннязасобів примусу до зобов'язаних осіб. Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні речі. Віняк власник вправі володіти, користуватися, розпоряджатися ними. Він такожвправі вимагати від усіх громадян, організацій, Української держави!утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні — пред'-1явити позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Влас- -і56ник також може вимагати усунення будь-яких інших порушень його прав, хоч биці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння.Суб'єктивне право зв'язане з правом в об'єктивному розумінні, тобто зцивільно-правовою нормою або із сукупністю норм, в яких воно передбачене.Наприклад, ст.4 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність»'встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується ірозпоряджається належним йому майном. Зазначені права власника виникають вособі конкретного громадянина, оскільки вони передбачені в ст.4 Закону провласність. Власник вправі вимагати від кожного і всіх не перешкоджати йомув здійсненні своїх прав. Якщо ж право власності конкретного громадянинапорушене, потерпілий в залежності від характеру порушення свого прававправі, наприклад, пред'явити позов до правопорушника про витребуваннясвого майна від нього.Суб'єктивне право також зв'язане з суб'єктивним обов'язком, оскільки йогоздійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної пове-дінкизобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Ьін такожзв'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Наприклад, ст.224 ЦК Українипередбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передатимайно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право воб'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що вінвстановлений нормою об'єктивного права. Виходячи із змісту суб'єктивногоправа і суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відображають сутьцивільного правовідношен-ня, обумовлюючи «життя» цивільного права, йогочинність.Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивнимобов'язком зобов'язана особа відіграє:а) активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує Тртлш-тощо). В більшості зобов'язальних відносин боржник — фігура активна. Скажімо, узобов'язальних відносинах із договору підряду підрядник зобов'язуєтьсявиконати роботу за завданням замовника. Інший приклад. За договоромперевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язуєтьсядоставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видатийого одержувачу.'Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.—№20.—Ст.249.57 б) пасивну роль, тобто у відносинах власності зобов'язана особа повиннаутримуватися від посягання на право власності, не пе~ решкоджати здійсненнювласником своїх прав. Тут активною фігурою є власник. Він активно здійснюєправа на власні дії:володіє, користується і розпоряджається майном. Також у авторських івинахідницьких відносинах суб'єктивні права авторів творів науки,літератури, винахідників набувають провідного і самостійного значення.Зобов'язані особи повинні не перешкоджати здійсненню авторських івинахідницьких прав. Слід звернути увагу, що у більшості цивільно-правових відносин кожний зсуб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинахіз договору майнового найму най-модавець зобов'язується надати наймачевімайно у тимчасове користування і має право вимагати від нього плати закористування майном. У свою чергу, наймач вправі вимагати від наймо-давцяпередачі йому майна у стані, що відповідає умовам договору і призначеннюмайна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно додоговору і призначення майна. Тільки в деяких цивільно-правових відносинах,що виникають із договорів, є чисті уповноважені і чисті зобов'язані особи.Наприклад, у цивільно-правовому відношенні із договору даруванняобдарований має лише суб'єктивне право, а даритель — суб'єктивнийобов'язок.і §3. Види цивільно-правових відносин | Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб'єктним складом,змістом, підставами виникнення. Наукою і практикою розроблені певнікритерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види.Розглянемо їх. Регулятивні і охоронні відносини. В основу розмежування зазначених видівправовідносин покладено такий критерій, як підстави виникнення. Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюєтьсярегулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) іособистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносинздійснюється правомірна діяльність громадян і організацій. Саме тому вони івиникають із договорів, односторонніх угод. і Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору схову(ст.413 ЦК України). За цим договором одна сторона (охоронець)зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути цемайноЯ. 58 цілості. Діяльність охоронця є правомірною, корисною. Інший приклад. Напідставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини,в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужу-рач), передає увласність другій стороні (набувачеві майна), наприклад, будинок, а набувачзобов'язується утримувати відчужувача (ст.425 ЦК України). Тут такождіяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.Дії спадкоємців по прийняттю спадщини є односторонніми угодами (ст.549 ЦКУкраїни), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме —відносини власності.Порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина абоорганізації є юридичними фактами, на основі яких виникає цивільно-правовевідношення між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цьогоправовідношення у правопорушника з'являються обов'язки, які він виконує накористь потерпілого. Зазначене правовідношення в юридичній літературіназивається охоронним.' Іноді охоронні відносини визначаються як такі, щооформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правовихсанкцій, тобто правовідносини, зв'язані із застосуванням засобів державногопримусу.2До них належать: цивільно-правові відносини, які виникають з фактувитребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50Закону України «Про власність»), а також цивільно-правові відносини, щовиникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбанняабо збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав(ст.ст.440, 469 ЦК України).Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідківправопорушень, поновлення нормального правового і економічного абоособистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень,тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкодипотерпілим.Абсолютні, загальнорегулятивні й відносні правовідносини. В основу їхрозмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступіньїх конкретизації. Громадяни та організації, що мають суб'єктивні права, вряді випадків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської,побутової, творчої тощо) і при цьому безпосередньо не зв'язані з діяльністюінших суб'єктів. Але це зовсім не означає, що діяльність, наприклад,'Теория государства й права//Под ред.С.С.Алексеева.—С.352. ^Там же.59власника по володінню і користуванню своїм майном не залежить від поведінкиоточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в Й здійсненні. Томуподібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншимигромадянами та організаці- < ями, тобто у суспільних відносинах, якірегулюються нормами^ цивільного права.До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власності,немайнові авторські і винахідницькі відносини, що | зв'язані з майновими(ст.ст.86, 472, 517 ЦК України), особисті немайнові відносини, не зв'язаніз майновими, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров'я, честь,гідність, недоторканість особистого життя (наприклад, ст.7 ЦК України), іЦивільно-правове врегулювання зазначених вище суспільних^ відносин полягаєв наданні власникам, авторам творів науки, |р літератури, мистецтва,винахідникам, володільцям нематеріаль- Ц них духовних благ суб'єктивнихправ і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивногообов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і насуб'єктивні права і обов'язки в цих відносинах.Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного, і його змістполягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютністьсуб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожного і в його здійсненніна підставі власної діяльності уповноваженої особи.Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише одну сторону, яка маєправо, тобто уповноважену сторону. Зобов'язана сторона — це кожен, чийобов'язок полягає в утриманні від порушення суб'єктивних прав, тобтоневизначене коло осіб — кожен і всі.Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В нихна боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — кожен і всі.' Наприклад,цивільно-правові відносини, зв'язані із здійсненням права на здоров'я, наздорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони виникають міжвсіма особами, які потрапляють у сферу дії цивільно-правових норм проохорону здоров'я.У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони:уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинами є зобов'язальні(ст.ст.151, 224, 256, 332, 413, 425 тощо ЦК України).[pic]Сторони в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видахзобов'язальних, відносин сторонами є: продавець і покупець у цивільно-правових відносинах із договору купівлі-продажу, страхова організація істрахувальник у відносинах із договору добровільного страхування,позикодавець і позичальник у відносинах із договору позики (ст.ст.224, 371,374 ЦК України). Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторонинаперед відомі.Активні і пасивні цивільні правовідносини. Вони розрізняються за характеромповедінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідношенні покладенообов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двомаповноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивногоправа (у випадку невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне правопокликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активноїдіяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належатьзобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користьуповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу,сплатити гроші тощо (ст.151 ЦК України). У пасивних правовідносинах змістомсуб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повиннаутримуватись від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони.Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах навпаки має, так би мовити,повноцінне суб'єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимоги,право на захист порушеного суб'єктивного права і право на свої активні дії,активну поведінку. В цих відносинах суб'єктивне право набуває головного ісамостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносинивласності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайновівідносини з приводу честі, гідності тощо.Речові й зобов'язальні відносини. Вони розрізняються за об'єктомправовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До нихналежать відносини власності (ст.ст.6-9, 12-18 Закону України від 7 лютого1991 р. «Про власність»). В зобов'язальних відносинах об'єктом є дії(ст.ст.332, 395, 413 ЦК України).Майнові і особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом ємайно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайновихвідносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (ст.ст.7,472, 517 ЦК України).61рому выдано разрешение (лицензия) на использование изобретения илиполностью уступлен патент.Согласно п. 126 Положения, вознаграждение за изобретение илирационализаторское предложение в сумме, не превышающей 1000руб.,освобождается от обложения подоходным налогом. Авторы ценных предложенийпользуются правом на дополнительную площадь наравне с научными работниками(п. 141 Положения). Предусмотрены также и другие льготы.Следует иметь в виду, что эти льготы на лиц, получивших патенты наизобретения, не распространяются.7. Право получить авторское свидетельство или патент на изобретение,удостоверение на рационализаторское предложение, свидетельство или патентна промышленный образец и вознаграждение за изобретение, рационализаторскоепредложение и промышленный образец, а также основанное на патентеисключительное право на изобретение и промышленный образец переходят понаследству в установленном законом порядке (ст. 115 Основ, ст. 525 ГК).§ 5. Защита прав изобретателей и рационализаторов1. Конституция СССР (ст. 47) гарантирует гражданам СССР свободутехнического творчества, подчеркивая, что права изобретателей ирационализаторов охраняются государством. Личные неимущественные и имущественные права изобретателей ирационализаторов защищаются нормами уголовного, административного игражданского права.2. Пункт 8 Положения предусматривает, что перечисленные в немпосягательства на права изобретателей и рационализаторов влекутответственность, определяемую действующим законодательством. Так, ч. 2 ст.141 УК предусмотрена уголовная ответственность за оглашение изобретения дозаявки без согласия изобретателя, присвоение авторства изобретения,принуждение к соавторству на изобретение, а равно присвоение авторства нарационализаторское предложение. Указанные посягательства наказываютсяисправительными работами на срок до двух лет или штрафом до 300руб.3. Споры об авторстве (соавторстве) на изобретение, рационализаторскоепредложение и промышленный об-420разец разрешаются судом. Судом разрешаются также споры о первенстве нарационализаторское предложение, если они не разрешены в организации поместу внедрения предложения.Споры по вопросам размера, порядка исчисления и сроков выплатывознаграждения за изобретения, рационализаторские предложения ипромышленные образцы разрешаются в порядке, предусмотренном соответственноПоложением об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях иПоложением о промышленных образцах; причем автор, считающий принятоерешение неправильным, может обратиться в суд (ст. 116 Основ, ст. 526 ГК).4. В административном порядке рассматриваются споры, связанные с отказом ввыдаче авторского свидетельства или патента, § отказом отнести предложениек рационализаторским, а также споры между предприятиями, внедрившимипредложение, о том, какое из них должно рассчитываться с изобретателем илирационализатором, и др.Глава 42 СОВЕТСКОЕ СЕМЕЙНОЕ ПРАВО§ 1. Понятие, принципы и источники советского семейного права1. Советское семейное право — совокупность правовых норм, регулирующихсемейные отношения в социалистическом обществе. Эти отношениянеимущественного и имущественного характера возникают в связи с заключениембрака, образованием семьи, воспитанием родных и неродных детей, оказаниемпомощи другим членам семьи. Семейные отношения — особый и важный видобщественных отношений. Регулирующие их нормы образуют отдельную отрасль всистеме советского социалистического права — семейное право. В ст. 2 Основгражданского законодательства специально указано, что семейные отношениярегулируются семейным законодательством.; Советская семья — семья нового типа, возникновение и развитие которойбыло обусловлено новым экономическим и общественным строем, базирующимся насоциалистической собственности и социалистической421системе хозяйства. Поэтому советская семья коренным образом отличается отсемьи буржуазной, основанной на частной собственности, наживе и денежномрасчете. Социальная природа советской семьи выражена в ее функциях. Нарядус функциями воспроизводства человеческой жизни и удовлетворения бытовыхпотребностей, присущими семье любой общественной формации, у советскойсемьи появляются новые социальные функции — коммунистическое воспитаниедетей и взаимопомощь ее членов.В Программе КПСС записано, что огромное государственное значение партияпридает усилению заботы о семье '. Общество кровно заинтересовано впрочной, духовно и нравственно здоровой семье. Исходя из этого, партиясчитает необходимым проводить линию на укрепление семьи, оказание ей помощив выполнении социальных функций.Советское семейное право призвано содействовать дальнейшему укреплению ипроцветанию советской семьи, построению семейных отношений на основевысоких принципов коммунистической морали, обеспечению счастливогоматеринства и счастливого детства каждому; оно должно способствоватьвоспитанию молодого поколения в семье в сочетании с общественнымвоспитанием в духе беззаветной преданности Родине и подготовки его кактивному участию в строительстве коммунистического общества; оно такжеставит задачей способствовать тому, чтобы в семейном быту были окончательноизжиты чуждые нашему строю пережитки и обычаи прошлого.Советское семейное право устанавливает порядок и условия вступления в браки его расторжения, регулирует личные и имущественные отношения, возникающиев семье между супругами, родителями и детьми и между другими членами семьи;отношения, возникающие в связи с усыновлением, опекой и попечительством,иным воспитанием детей в семье, порядок регистрации актов гражданскогосостояния.Сущность и значение советского семейного права как социалистического праванаходят выражение в его принципах. Они представляют собою следующиеположения: 1) единобрачие (моногамия); 2) свобода и добро- ' См.: Материалы XXVII съезда Коммунистической партии Советского Союза,с. 154.422вольность в заключении брака; 3) равенство супругов в личныхнеимущественных и имущественных правах; 4) свобода развода супругов,осуществляемая под контролем государства; 5) взаимопомощь в семье; 6)государственная забота об интересах матери и ребенка ' и укреплении семьи;7) коммунистическое воспитание детей в семье; 8) отстранение церкви отправового регулирования брачно-семейных отношений в связи с отделениемцеркви от государства.2. Важнейшими источниками советского семейного права являются: КонституцияСССР, закрепившая ряд принципов регулирования брачно-семейных отношений(ст. ст. 34, 35, 37, 52, 53, 66), Основы законодательства Союза ССР исоюзных республик о браке и семье 2, Закон Союза ССР об утверждении Основзаконодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье от 27 июня1968 г., кодексы о браке и семье РСФСР и других союзных республик(сокращенно — КоБС)3. ' Конституция СССР (ст. ст. 35 и 53) и Основы законодательства о браке исемье (ст. 5) предусматривают охрану и поощрение материнства, указывая, вчастности, на выплату государственных пособий одиноким и многодетнымматерям, а также иную государственную и общественную помощь семье. Болееподробно эти виды помощи рагламентированы в Указе Президиума ВерховногоСовета СССР от 8 июля 1944 г. «Об увеличении государственной помощибеременным женщинам, многодетным и одиноким матерям, усилении охраныматеринства и детства, об установлении высшей степени отличия — звания«Мать-героиня» и учреждении ордена «Материнская слава» и медали «Медальматеринства» (Ведомости Верховного Совета СССР, 1944, № 37; 1980, № 30, ст.613), в Указе Президиума Верховного Совета СССР от 2 сентября 1981 г. «Омерах по усилению государственной помощи семьям, имеющим детей» (СП СССР,1981, отд. I, № 24, ст. 139); в постановлении ЦК КПСС и Совета МинистровСССР от 22 января 1981 г. «О мерах по усилению государственной помощисемьям, имеющим детей» (СП СССР, 1981, отд. 1, № 13, ст. 75); в УказеПрезидиума Верховного Совета СССР от 2 сентября 1981 г. «О повышенииминимальных размеров пенсий и других мерах по улучшению пенсионногообеспечения» (СП СССР, 1981, отд. 1, № 24, ст. 140); в постановлении СоветаМинистров СССР и ВЦСПС от 2 сентября 1981 г. «О порядке введения частичнооплачиваемого отпуска по уходу за ребенком до достижения им возраста одногогода и других мероприятий по усилению государственной помощи семьям,имеющим детей» (СП СССР, 1981, отд. 1, № 24, ст. 141). 2 Утверждены Верховным Советом СССР 27 июня 1968 г. (Ведомости ВерховногоСовета СССР, 1968, № 27, ст. 241). 3 Кодекс о браке и семье РСФСР утвержден Верховным Советом РСФСР 30 июля1969 г. (Ведомости Верховного Совета РСФСР, 1969. № 32, ст. 1086). Вдальнейшем имеются в виду статьи КоБС РСФСР и соответствующие статьи КоБСдругих союзных республик.423 Большое значение для правильного применения норм семейного права имеютпостановления Пленума Верховного Суда СССР, Пленумов Верховного Суда РСФСРи других союзных республик.§ 2. Понятие брака по советскому семейному праву. Условия вступления в браки порядок его регистрации1. Брак по советскому семейному праву есть заключаемый в соответствии сзаконом добровольный моногамный союз равноправных и свободных мужчины иженщины, направленный на создание семьи и порождающий у супругов личныенеимущественные и имущественные права и обязанности. Для брака в социалистическом обществе в отличие от буржуазного бракахарактерно заключение его по любви, а не по расчету, равенство супругов всемейной жизни, их взаимное уважение, дружба, моральная и материальнаяподдержка. Уже первые декреты Советской власти от 18 и 19 декабря 1917 г.,заложившие основу нового семейного законодательства, а затем и Семейныйкодекс 1918 года провозгласили равенство в семье мужчины и женщины. В. И. Ленин высоко оценивал революционное значение этогозаконодательства, указывая, что «за два года Советская власть в одной изсамых отсталых стран Европы сделала для освобождения женщины, для равенстваее с «сильным» полом столько, сколько за 130 лет не сделали все вместепередовые, просвещенные, «демократические» республики всего мира» '. Равноправие женщины и мужчины в семье основано на закрепленныхКонституцией СССР равных правах женщины с мужчиной во всех областяхгосударственной, общественно-политической, хозяйственной и культурнойжизни. Равноправие женщины в СССР обеспечивается предоставлением ей равногос мужчиной права на труд, оплату труда, отдых, образование, социальноестрахование, социальное обеспечение, а также государственной и общественнойпомощью, охраной интересов' Ленин В. И. Поли. собр. соч., т. 39, с. 287. 424матери и ребенка, организацией широкой сети детских учреждений ипредприятий бытового обслуживания.Регистрации брака закон придает конститутивное (правообразующее) значение,т. е. связывает с нею наделение лиц, вступающих в брак, супружескимиправами и обязанностями.Регистрация брака устанавливается в государственных и общественныхинтересах и с целью охраны личных и имущественных прав и интересов супругови детей (ст. 13 КоБС).Права и обязанности супругов порождает лишь брак, заключенный вгосударственных органах записи актов гражданского состояния (ст. 17 КоБС).Поскольку сельские и поселковые Советы выполняют функции загсов, они такжерегистрируют браки.В связи с тем, что правовое регулирование брачных и семейных отношений вСССР осуществляется только государством, религиозный обряд брака, равно каки другие религиозные обряды, лишены правового значения. Не имеют силы иполученные в их удостоверение документы о заключении брака. Это правило неотносится к религиозным обрядам, совершенным до образования иливосстановления советских органов загса (ст. 6 КоБС). Так, приравниваются кзарегистрирован-| ным в загсе браки, совершенные по религиозным обрядам до20 декабря 1917 г., т. е. до вступления в силу декретов Советской власти от18 декабря 1917 г. «О гражданском браке, о детях и о ведении книг актовсостояния» и от 19 декабря 1917 г. «О расторжении брака», а в местностях, вкоторых еще не было советской власти, — до образования органов загса.Браки, заключенные в годы Великой Отечественной войны советскими гражданамив период нахождения их на временно оккупированной территории,действительны, если не противоречат советскому законодательству.Брак заключается по истечении месячного срока после подачи желающимивступить в брак заявления в орган загса.При уважительных причинах орган загса может сократить этот срок (например,если в брак вступает гражданин, призванный в армию или направляемый вдлительную командировку за границу) или увеличить его, но не более чем дотрех месяцев (ст. 14 КоБС) (например, в случае болезни невесты).Врачующиеся обязаны представить в загс паспорта или другие докумен-425ты, удостоверяющие их личность; дать подписку о том, что отсутствуютпрепятствия к вступлению в брак; указать, состоял ли каждый из них в бракеи имеются ли дети. Орган загса должен проверить, осведомлены ли они осостоянии здоровья и семейном положении друг друга, предупредить обответственности за сокрытие препятствий к вступлению в брак (ст. 150 КоБС).Лица, состоявшие ранее в зарегистрированном браке, могут зарегистрироватьновый брак только при предъявлении свидетельства о расторжении прежнегобрака или о смерти супруга.В исключительных случаях, например при тяжелой болезни одного из вступающихв брак, брак может быть зарегистрирован на дому или в больнице. 2. Закон устанавливает условия заключения брака (вступления в брак), атакже препятствия к его заключению.Необходимыми условиями для заключения брака являются: взаимное согласиелиц, вступающих в брак, и достижение брачного возраста. Взаимное согласиена вступление в брак должно быть дано свободно и добровольно. Брачныйвозраст устанавливается в союзных республиках, как правило, для мужчин иженщин в 18 лет. Однако в исключительных случаях исполкомы районных(городских) Советов народных депутатов могут снижать брачный возраст, но неболее чем на два года.Основанием для снижения брачного возраста может служить беременность,рождение ребенка и другие особо уважительные причины.В целях охраны моральных устоев общества и здоровья граждан закон недопускает заключения брака:а) между лицами, из которых хотя бы одно состоит уже в другом браке; б)между родственниками по прямой восходящей и нисходящей линии (т. е. междупредками и потомками), между полнородными и неполнородными ' братьями исестрами, а также между усыновителем и усыновленным; в) между лицами, изкоторых хотя бы одно признано судом недееспособным вследствие душевнойболезни или слабоумия (ст. 16 КоБС). Неполнородными считаются братья и сестры, у которых общ ми являются отецлибо мать.426Брак, заключенный с нарушением указанных выше правил, а также заключенныйдля вида, без намерения создать семью (фиктивный брак), признается всудебном порядке недействительным (ст. 43 КоБС).Фиктивный брак преследует цель приобретения каких-либо прав (права напрописку, жилую площадь, пенсию и т. д.).Брак, признанный недействительным, считается таковым с момента егозаключения. У лиц, состоявших в недействительном браке, никаких прав иобязанностей ; супругов не возникает. Исключение составляет случай, когда,вступая в брак, один из супругов не знал и не должен был знать, что другойсупруг состоит в нерасторгнутом браке. За таким обманутым супругом судможет признать ряд имущественных прав (на совместное имущество, алименты) иличное неимущественное право на приобретенную в браке фамилию (ст. 46КоБС).Признание брака недействительным не влияет на (Права детей, родившихся втаком браке.3. Действующее законодательство не охраняет так называемые фактическиебраки, т. е. не оформленные в загсе. Они признавались в ряде союзныхреспублик лишь до издания Указа от 8 июля 1944 г. Если один из фактическихсупругов умер или погиб, пропал без вести в период Великой Отечественнойвойны, то в судебном порядке могут быть установлены фактические брачныеотношения (п. 4 ст. 247 ГПК).Установление в судебном порядке фактических брачных отношений, возникшихпосле 8 июля 1944 г., не допускается '.§ 3. Личные неимущественныеи имущественные правоотношениямежду супругами1. Между супругами на основе брака возникают личные и имущественныеправоотношения. Личными называются правоотношения, не имеющие материальногосодержания. Супруги обладают разными личными ' См. п. 6 постановления № 9 Пленума Верховного Суда СССР от 21 июня 1985г. «О судебной практике по делам об установлении фактов, имеющихюридическое значение» (Бюллетень Верховного Суда СССР, 1985, № 4, с. 21).427судебной практики Украины, указанные условия возбужде производствасоблюдаются далеко не всегда. Вторая группа процессуальных действий по ближайшей г цессуальной цели —подготовительные действия, целью котор) является обеспечение своевременногои правильного рассмотрев дела в любом виде производства. Целью третьейгруппы п] цессуальных действий является рассмотрение гражданского де либопроверка законности постановлений суда первой инстапц И, наконец, четвертаягруппа процессуальных действий — дс;'1 вия по реализации судебных и иныхпостановлений.Глава 4. СТОРОНЫ В ГРАЖДАНСКОМ ПРОЦЕССЕ § 1. ПОНЯТИЕ СТОРОН В ГРАЖДАНСКОМПРОЦЕССЕ Сторонами в гражданском процессе являются истец и ответ ._ Сторонамимогут быть граждане, а также государственные по« приятия, учреждения,организации, колхозы, иные кооператива организации, их объединения, другиеобщественные организач! пользующиеся правами юридического лица (ст. 102ГПК). Гра| данский процессуальный кодекс, таким образом, лишь перечисля'кто может быть сторонами, не давая понятия сторон. Нормы права, регулирующие процессуальное положение с^ рои, помещены вразделе II ГПК. Следовательно, закон отнес эту группу участников процесса клицам, участвующим в деле, значит и к юридически заинтересованным субъектамграждг ских процессуальных правоотношений. Но к лицам, участвуют:в деле, процессуальный закон относит, например, и прокуро] Поэтому ужесразу ясно, что юридическая заинтересованно' сторон своеобразна, оназатрагивает их личную сферу, т. к. им но стороны являются предполагаемымисубъектами спорного • териального правоотношения. Именно связь их сдопроцессуп ным правоотношением и придает их юридической заинтересонс ностиличный, субъективный оттенок. Личная юридическая заии' ресованность сторонв гражданском деле имеет и материалы правовую и процессуально-правовую'направленность — это и з интересованность в получении благоприятногоматериально-пр вового результата, и заинтересованность в возможности участ!в процессе. Таким образом, главным признаком сторон является 'налпч] личнойюридической заинтересованности, именно это обстоятслЯ ство определяет ивторой их признак — заинтересованность в п— лучении благоприятногосудебного решения. Истец считает, ••• его права нарушены или оспариваются ипотому добивается уЛичный характер юридической заинтересованности определяет и третий признак— процесс по конкретному делу ведется от лмени и в интересах сторон. Истецможет и не быть инициатором процесса в каком-то случае. Например, припредъявлении иска о взыскании алиментов матерью несовершеннолетнего ребенкаистцом является 'не мать, а именно ребенок, т. к. материальноеправоотношение по содержанию несовершеннолетних детей связывает |н. иродителей. Мать представляет в этом случае интересы ребенка. ведет процессот его имени. Точно также и ответчик может лично не участвовать в процессе,но процесс будет проводиться и в его интересах, от его имени. Четвертый признак сторон — стороны распоряжаются правами по ведению иизменению процесса. В соответствии со ст. 4 ГПК именно заинтересованноелицо (как правило истец) решает втрое о возбуждении дела в суде. В ходерассмотрения дела именно истец может изменить иск, отказаться от иска,стороны могут заключить мировое соглашение и урегулировать свой спор (ст.103 ГПК).Пятый признак сторон --- именно они несут судебные расходы по делу. Данноеобстоятельство обусловлено тем, что дело возбуждается и рассматривается вих интересах, они спорят о своем ^-__..„„„., „„ „д„„ д^р пягхолы возникаютв связидается и уа^^аччу^^^.^. ^-. -нраве, суд рассматривает их дело, все расходы возникают в связис чх спором. Одним из важнейших признаков сторон является то, что материально-правоваясила решения распространяется по общему правилу только на стороны. Истец, взависимости от результата судебного разбирательства, от характера решенияполучает определенную сумму денег, вещь и т. д. Ответчик, в случаенеблагоприятного для него решения, обязан уплатить сумму денег, передатьвещь и т. д. Прокурор, органы государственного управления, предъявившиеиск, напротив, изменений в имущественной или .Инной сфере не претерпеваютнезависимо от исхода дела. Сила судебного решения распространяется и на всеорганы государства (загс, 'например), которые обязаны совершать в связи срешением определенное юридическое действие, но в данном случае речь идет оюридической, а не о материально-правовой силе решения.На основании изложенного предоставляется возможным следующее понятиесторон. Стороны — это основные лица искового производства, личнозаинтересованные в благоприятном судебном .'ешении, от имени и в интересахкоторых ведется дело и на кото-ых распространяется материально-правоваясила решения и воз-агаются судебные расходы.В связи с тем, что ст. 102 ГПК понятия истца и ответчика 'не-- -- -^" ттгл т/тит^и ППП^ПР-его права нарушены или оспариваются и потому добивается удЯ _ _ _ -рважным для науки и для практики опреде-влетворения иска, а ответчик, напротив, возражает против удоД -^ет' ^,'V^Л-.„, ц^ характерно для истца? Во-первых, истец,летворения иска, добивается вынесения решения об отказе в исм "11Ь 31И "~"" •§ 2 ПРОЦЕССУАЛЬНОЕ СОУЧАСТИЕ В соответствии со ст. 104 ГПК иск .может быть предъявлен совместнонесколькими истцами или к нескольким ответчикам. Соучастие довольно частовстречается в судебной практике. Так, Октябрьским районным 'народным судомг. Харькова было рассмотрено дело о выселении граждан М. и М. В данномслучае множественность лиц на ответной стороне. Дзержинский районныйнародный суд рассмотрел дело нескольких соседей по коммунальной квартире кгр. П. о принудительном обмене. И в первом, и во втором случаях, и всегдапри соучастии множественность лиц в процессе возникает вследствиемножественности лиц в материальном правоотношении, возникшем до процесса.Общее право или общая обязанность в нем влечет соучастие в гражданском делена соответствующей стороне. Поэтому от соучастия надо отличать субъективноесоединение исков, когда субъективные права или обязанности не зависят другот друга, а множественность лиц возникает по усмотрению судьи (суда), вцелях процессуальч ной экономии, соединяющего несколько однородныхтребований, например, к одному ответчику. Соучастие можно подразделять на виды по двум критериям. ~[о формесоучастие бывает: 1) активное соучастие — несколько онстцов предъявляют искк одному ответчику; 2) пассивное соучастие — один истец предъявляет иск кнескольким ответчикам:5) смешанное соучастие — несколько соистцов предъявляют иск к [есколькимсоответчикам. От соучастия на стороне ответчика следует отличать участие ! деле второгоответчика. Последняя процессуальная ситуация юзникает тогда, например,когда суд, при несогласии истца на >амену ненадлежащего ответчика,привлекает надлежащего от-5етчика в качестве второго. В данном случаеответчики не объеди-юны общей обязанностью, как при соучастии.В судебной практике нередки случаи участия и дополнительного ответчика.Так, согласно ст. 447 ГК. Украины, в случаях, когда у несовершеннолетнего ввозрасте от пятнадцати до восем-[адцати лет нет имущества или заработка,достаточного для возмещения причиненного им вреда, для решения вопроса овозмещении вреда в соответствующей части в качестве дополнительныхответчиков суд привлекает его родителей (усыновителей) или топечителей.По степени обязательности соучастие бывает обязательным и факультативным.Обязательное соучастие наступает в том случае, если характер спорногоматериального правоотношения таков, что вопрос о правах и обязанностяходного из субъектов невозможно разрешить без привлечения в процессе другихсубъек-гов этого правоотношения. Основанием соучастия и здесь являетсяобщее право или общая обязанность. Так, например, требование о выселении изквартиры не может быть разрешено без привлечения всех совершеннолетнихчленов семьи. Факультативное соучастие бывает тогда, когда в материально-правовом отношении нет обязательной множественности субъектов на той илииной стороне. То есть возникает процессуальная ситуация, при которой необязательно привлекать всех субъектов правоотношения, чтобы решить вопрос оправах или обязанностях одного из 'них. Так, например, согласно ст. 90 КоБСвсе совершеннолетние дети обязаны содержать своих нетрудоспособныхнуждающихся родителей. Однако суд может вынести решение о взысканииалиментов только по иску к тем детям, на которых как на ответчиков указалиродители.При рассмотрении дела с соучастниками судам надо обра-цлть внимание на триособенности: 1) каждый из соучастников в «гношении другой стороны выступаетсамостоятельно (ст. 104 (ПК); 2) при соучастии своеобразны правилапредставительства - каждый из соучастников может иметь своего представителялибо все они могут поручить ведение дела одному из соучастников (ст. 112ГПК; 3) соучастники могут обжаловать судебные по-




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Цивільне право України iconЦивільне право України
Цивільне законодавство України – система законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють цивільні відносини
Цивільне право України iconПоняття цивільного права, цивільного інтересу та цивільного обов'язку
Оскільки у цивілістиці традиційно має місце вживання й того, й іншого терміна, тут і далі цивільне право, яке належить учаснику цивільних...
Цивільне право України icon"Цивільне право України як галузь права"
України до ринкової економіки. Законодавчі акти мають створити рівні умови для діяльності товаровиробників різних форм власності
Цивільне право України iconРимське цивільне право (шпаргалки) Визначення та предмет рцп
Воно є юридичною основою матеріального забезпечення життєдіяльності людей Саме цим пояснюється пильна ува­га юристів до цивільного...
Цивільне право України iconА й також для позначення сукупності закон
У цьому значенні "цивільне право" (тут точніше вести мову про "цивільне законодавство") є системою нор­мативних актів, що містять...
Цивільне право України iconЦивільне законодавство поняття та види джерел цивільного права
Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно з'ясувати, де і в яких формах знаходять вираження ті норми права,...
Цивільне право України iconЦивільне І шлюбно-сімейне право за "Руською Правдою"

Цивільне право України iconЦивільне право України
Норми цивільного права (як і інші правові норми) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних організацій. При...
Цивільне право України iconОснови житлового права україни житлове право України: поняття І предмет його правового регулювання
Житлове право України — це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними...
Цивільне право України iconЗагальна характеристика права власності в Україні
Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Законом України “Про власність”, від 7 жовтня 1991р., Цивільним кодексом...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы