Бюджетный дефицит icon

Бюджетный дефицит



НазваниеБюджетный дефицит
Дата конвертации24.08.2012
Размер311,21 Kb.
ТипРеферат
Бюджетный дефицит


ВСТУП Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонівгривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата йрівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсотоквідповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій,і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки.Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (азначить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестованаприватним сектором. З іншого боку, фіскальна політика, заснована накейнсіанській теорії, допомогла уряду США вийти з найжорстокішої депресії,що вибухнула у тридцятих роках двадцятого сторіччя. Отже, рівень державних витрат і податків, безсумнівно, грає головнуроль у визначенні обсягу випуску продукції й зайнятості в економіці.Різниця ж між витратами й прибутками уряду, а зокрема засіб покриття цієїрізниці має не менш серйозні наслідки для макроекономіки країни. 1. СУТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ЙОГО ФОРМИ ТА РОЛЬ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, щовиникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використаннякоштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничнихвитрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідокгрошової і кредитної емісії, продажі облігацій державних позик,сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабнихзовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету,обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру вмежах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерелпокриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначенняплатоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Іншими словами дефіцитбюджету — перевищення видатків над доходами, а профіцит бюджету, в своючергу, перевищення доходів над видатками. По своїй природі бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічнакатегорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку,законами зростання вартості (капіталу), а з інший законами інфляції. Якщобюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивноприймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну.Змістом регулювання бюджетного дефіциту саме і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивноюформами бюджетного дефіциту не тільки ефективно адаптуватися до тенденціїросту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвитокпродуктивних сил країни . Оволодіння цією політикою дозволяє товариству взалежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошовогогосподарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, допочатку 90-х рр. бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франціїскладав 9,6%, США- 11,6%, ФРГ- 14%, Японії - 15,6%, Італії - 25,2%. Важливо відзначити, що в закордонній літературі, розрізняють: реальнощо спостерігається, структурний і циклічний дефіцит бюджету. Під реально що спостерігається розуміється дефіцит, обсяг якогодорівнює загальним прибуткам (грошовим надходженням) від федеральнихподатків за мінусом витрат на державні закупівлі і трансферні платежі.(Наприклад, у США до кінця 80-х років дефіцит федерального бюджету склавбіля 50% валового національного продукту, що явилося максимальним розміромза будь-який попередній період, не пов'язаний з економічним спадом). Структурний дефіцит являє собою обчислену різницю між федеральнимиприбутками і витратами, при визначеній фіскальній політиці (діючий рівеньоподатковування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття (6%). Колиекономічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищуєтьсяпонад базовий, реально що спостерігається дефіцит бюджету перевищує рівеньструктурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплатидопомоги по безробіттю й іншим соціальним програмам, а також частково черезпадіння прибутків населення. Різниця між реально що спостерігаєтьсядефіцитом бюджету і структурного дефіциту прийнято називати циклічнимдефіцитом бюджету. З поняттям дефіциту бюджету тісно пов'язане поняття «державний борг».Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетівфедерального уряду за відрахуванням усіх дефіцитів, що мали місце в країні. При цьому розрізняють внутрішній і зовнішній борг держави. Першийвиступає, як правило, у вигляді заборгованості по банківських кредитах, ікоштів, отриманих від розміщення облігацій державної позики, невиплаченихпенсій, соціальної допомоги і т.д. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованостібюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них дляфінансування всього необхідного обсягу державних видатків. Тимчасованезбалансованість бюджетів, в основному пов'язана з циклічним характеромвиробництва, а також надзвичайними подіями, мала місце й удомонополістичний період розвитку суспільного виробництва. Проте в даний час дефіцитність державних бюджетів і наявністьдержавного боргу перестало бути феноменом суспільного розвитку іперетворилося в регулярне, стабільне економічне явище в країнах із розвитоюринковою економікою. Це пов'язано з тим, що за останні два десятиліття вцих країнах повторюються кризові явища в економіці й у політику. Циклічнікризи, доповнені структурними, а також значних коштів, що йдуть назабезпечення обороноздатності країн, викликають велику напругу всієїсистеми державних фінансів і особливо її центральної ланки державногобюджету. Це й обумовлює бюджетний дефіцит. Так, у США, Німеччини,Великобританії і Франції, починаючи з 1974 р. не було жодного державногобюджету, що не мав дефіциту. Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із свідомо проведеної вцих країнах політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якоїдефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужнимстимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сумна позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» діловуактивність приватного капіталу. Водночас слід зазначити, що дефіцит бюджету не настільки «необразливе»явище. Бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичковихкапіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджаютьзниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів рядукраїн виходить за межі національної політики. Так, високий позичковийвідсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відтіккапіталів із Західної Європи. По оцінках західних економістів, у даний часСША поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу. Прагнучи перешкодити відтокові капіталу, західноєвропейські країнитакож змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшенняфінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширеннявиробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості,збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн.фунтів стерлінгів у рік. Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютнійобласті, призводять до подорожчання товарів за рубежем, отже, ведуть доскорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу,викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американськихекономістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде довтрати 52 тис. робочих місць. Економічна шкода в експортних галузях тяжковідбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деякихбанків. Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних ісоціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає наекономічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності єпроблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів. В період побудови ринкової економічної системи потрібно вирішуватипитання дефіциту бюджету, не інфляційних джерел фінансування видатків,фінансування витрат на соціально-культурну сферу та соціальний захистнаселення, стабілізації економіки, удосконалення податкової політикивідповідно до стану економіки і необхідності реального зростання валовоговнутрішнього продукту. Вирішення цих питань повинно йти, в першу чергу, через збалансуваннябюджету за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективностівитрачення бюджетних коштів, скорочення мережі бюджетних установ таудосконалення структури управління. Необхідною умовою є зменшеннянавантаження на дохідну частину бюджету за рахунок залучення позабюджетнихджерел фінансування. На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такічинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширенняпідприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їхреалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарськоїпродукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються збюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткогорежиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіхрівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність. ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ, ТА ЇХ НАСЛІДКИ4 Кейнсіанська теорія Кейнсіанська теорія нестабільності прямо припускає необхідністьпроведення державної економічної політики. З погляду кейнсіанстванедостатність валових витрат призводить до збільшення безробіття,надмірність же валових витрат породжує інфляцію. У такий спосіб урядунеобхідно зменшувати сукупні витрати в економіці, коли вони занадто великіі навпаки, збільшувати ці витрати, коли вони занадто низькі. Отже, фіскальна політика базується на двох основних висновкахекономічної науки. - По-перше, ріст державних витрат збільшує сукупний попит і, отже, веде до розширення обсягу випуску продукції і рівня зайнятості. - По-друге, збільшення суми податків скорочує особистий прибуток домашніх господарств і, отже, призводить до скорочення витрат, обсягу випуску продукції і зайнятості. Фіскальна політика може як благотворно, так і достатньо болісновпливати на стабільність національної економіки. Якщо уряд використовуєміри фіскальної і/або грошової політики, намагаючись наблизити об’ємвипуску продукції до його потенційного рівня і підтримати стабільність цін,це називається політикою стабілізації. Політика стабілізації являє собою дії уряду по контролю надекономічною ситуацією з метою максимально наблизити об’єм ВВП до йогопотенційного рівня і підтримати низькі і стабільні темпи інфляції. Ціллюполітики економічного росту є збільшення фактичних обсягів ВВП. Політикаобмеження ділової активності, навпроти, спрямована на зменшення реальногообсягу ВВП у порівнянні з його потенційним рівнем. Бюджет - це докладнийопис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або уряду. Якій же вплив розміру і динаміки бюджетного дефіциту на розвиток всієїекономіки в цілому й окремих її показниках зокрема? Для початку відзначу,що бюджетний дефіцит потребуває у фінансуванні, і, як правило, цефінансування проводиться за допомогою запозичень, як на внутрішньому, так іна зовнішньому ринках. Безсумнівно, іноді уряди удають і до інших методівфінансування, серед котрих найбільше згубним для економіки в цілому єінфляційне фінансування. 2.2 Чисті податки Для початку коротко роздивимося теоретичний механізм функціонуванняфіскальної політики, а конкретно - як податки, трансферти і державнізакупівлі впливають на економічну ситуацію в країні. У якості моделі візьмемо класичну математичну модель, у якому ВВП (Y)= витратам на споживання ( C ) + витратам на інвестиції (I) + державнізакупівлі (G) . Для простоти не будемо брати до уваги частку чистогоекспорту. Можна сказати, що державні витрати складаються з державних закупівель(попит уряду на товари і послуги), а так само з трансфертів (платежів,здійснюваних без відповідного надання їхніми одержувачами яких-небудьтоварів або послуг). У ідеальній ситуації розмір податків, що складаєприбутки бюджету, повинні рівнятися державним витратам, тобто розмірудержавних закупівель + трансферти. Але оскільки трансферти являють собоюлише перерозподільні відношення, тобто в остаточному підсумку прибуткиприватного (на противагу державному) сектора в розмірі трансфертівповертаються приватному ж сектору, варто використовувати таке поняття, якчисті податки. Чисті податки - це сума, що приватний сектор сплачує урядупісля урахування розміру всіх трансфертів, одержуваних їм від уряду. Уданому випадку нас цікавить сукупний прибуток, а трансферти на його розмірне впливають. 2.3 Наслідки зміни розмірів витрат і прибутків бюджету Як же вплинуть на економічну ситуацію збільшення податків і збільшенняурядових витрат? Очевидно, що ріст обсягу державних закупівель збільшуєрівноважний рівень випуску продукції, причому приріст цей дорівнює розмірудержавних закупівель, помноженої на розмір мультиплікатора.Оподатковування у свою чергу скорочує розмір споживчих прибутків івідповідно витрат. Так як мультиплікатор дорівнює 1/(1- Гранична схильністьдо споживання), то сукупний попит при збільшенні податків зменшиться нарозмір, рівний добутку граничної схильності до споживання і суми скороченняприбутку. У такий спосіб ми одержуємо знаменитий ефект дії мультиплікаторазбалансованого бюджету. Мультиплікатор збалансованого бюджету встановлює,що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівним по розміру приростомподатків, має своїм результатом збільшення випуску продукції. Тобтозаощадження, що є головним джерелом фінансування збільшення витрат урядучерез механізм внутрішнього державного боргу, пускаються в оборот і тимсамим збільшують сукупний попит. 2.4 Стратегії фіскальної політики Як уже було відзначено, розмір валових витрат в економіці повноїзайнятості не завжди збігається з обсягом зробленої в економіці повноїзайнятості продукції (товарів і послуг). Якщо валові витрати менше обсягувипущеної в країні продукції, то виникає «рецесіонний розрив» (recessionarygap) . Така ситуація виникає через існування «граничної схильності дозаощадження» - визначену частину своїх прибутків люди витрачають назаощадження, і саме вони, заощадження, і є джерелом фінансування збільшеннядержавних витрат. Отже, у держави є 2 варіанта - або терміново збільшувати об’єм випускупродукції, або терміново збільшувати валові витрати. Саме останнє ідосягається за допомогою збільшення державних витрат. А тому якщо державнізакупівлі ефективніші державних трансфертів, саме перше і повиннозастосовуватися. Таким чином, збільшення державних витрат врівноважуєзбиток розміру валових витрат, викликаних заощадженнями, податками абоімпортом. Може скластися й обернена ситуація - виникнення «інфляційного розриву»(inflationary gap) - коли валові витрати економіки повної зайнятостіперевищують валовий об’єм випущеної продукції економіки повної зайнятості.Для недопущення інфляції державі припадає зменшити валові витрати саме нарозмір цього інфляційного розриву. Це можна проробити декількома засобами.Можна зменшити державні витрати (трансферти або витрати на товари іпослуги), або споживчі витрати за допомогою збільшення податків. Протетреба пам'ятати, що збільшення податків на гривню призведе до зменшеннявитрат менше, ніж на гривню. Отже, складемо зведену таблицю усього вищесказаного стосовнофіскальної політики.| |Заощадження, податки, імпорт ||Джерела зменшення валових| ||витрат | ||Джерела збільшення |Інвестиції, державні витрати, експорт ||валових витрат | ||Рівноважний рівень ВВП |Рівень випуску продукції, при якому бажаний рівень || |валових витрат рівняється рівню виробництва. У || |умовах рівноваги сума розмірів, що збільшують валові|| |витрати, дорівнює сумі розмірів, що зменшують валові|| |витрати. Таким чином, бажані інвестиції + державні || |витрати + експорт = бажаним заощадженням + податкам || |+ імпорту ||ВВП повної зайнятості |Загальна вартість кінцевих товарів і послуг, що || |можна зробити у визначений період часу при повній || |зайнятості. Цей розмір називається потенційним ВВП. ||Ціль фіскальної політики |Зрівняти рівноважний ВВП із ВВП повної зайнятості. ||Стратегії фіскальної |Розмір бажаного збільшення валових витрат = розміру||політики |рецесіонного розриву; || |Розмір бажаного зменшення валових витрат = розміру || |інфляційного розриву. | 2.5 Автоматичні стабілізатори Здавалося б, що може бути простіше - скоротити видаткову частинубюджету, якщо дохідна недостатня, і справа з кінцем. Проте в реальномужитті видаткову частину скорочувати не тільки достатньо складно, але йіноді не можливо. Наприклад, не можна з економічної точки зору скорочувативитрати на страхування, капітальну амортизацію; із політичної точки зору -на соціальні потреби, на озброєння і т.п. Лише мала частина витрат бюджетузалежить від рішень, прийнятих саме цього року. Велика ж їхня частинанеобхідна для виконання затверджених раніше програм, як ось помічінвалідам, учасникам війн, різноманітних федеральних програм. Крім того,хоча існування захищених статей витрат бюджету і скорочує можливостіваріювання фіскальної політики, ці витрати часто є стабілізаторамиекономічного положення в країні. Візьмемо, приміром, виплати по безробіттю.Витрати по цій статті збільшуються саме тоді, коли сукупних витрат векономіці не вистачає для забезпечення зайнятості всіх наявних ресурсів уповному обсязі. Люди, що одержують ці трансферти, починають більшевитрачати, збільшуючи тим самим сукупні витрати економіки. З іншого боку,такі автоматичні стабілізатори є й у дохідній частині бюджету. Зокремаприбутковий податок так само приносить коли більше, коли менше прибутків убюджет у залежності від розміру сукупних витрат і прибутків. Коли прибуткиі, відповідно, витрати йдуть нагору, прибутковий податок стримує рісткупівельної спроможності населення, запобігаючи тим самим додатковіпередумови до виникнення інфляції. У такий спосіб автоматичні стабілізатори(урядові прибутки або витрати, що автоматично змінюються в протилежнузмінам у національному доході сторону, наприклад допомога по безробіттю абоприбутковий податок) згладжують флуктуація кривої сукупних витрат іприбутків, запобігаючи зайво різкі і слабко контрольовані зміни розмірівмакроекономічних показників. Таким чином, можна сказати, що розмір витрат, а, отже, і розмір сальдозбалансованого бюджету, зафіксований приблизно на визначеному рівні. Звідсиможна зробити висновок, що при пропорційній системі оподатковування розмірбюджетного дефіциту насамперед залежить від рівня прибутків. Таким чином завдяки пану Кейнсу із середини тридцятих років дефіцитдержавного бюджету став застосовуватися в якості джерела можливостейдержавного регулювання економіки, наприкінці двадцятого сторіччя незалишилося практично жодної країни, що може похвастатися відсутністюбюджетного дефіциту. Варто пам'ятати, що яка б не була міць фіскальної політики, не однавона впливає на розмір дефіциту держбюджету. Розмір дефіциту пов'язаний ізциклічним прямуванням макроекономіки. Це обумовлено насамперед існуваннямавтоматичних стабілізаторів. З вищенаведених даних можна зробити такі висновки:1. Ні законодавча, ні виконавча влада не має повний контроль над розміром бюджетного дефіциту.2. Реальний розмір бюджетного дефіциту або надлишку змінюється як під впливом фіскальної політики, так і під впливом економічної ситуації в країні. 2.6 Дефіцит повної зайнятості Оскільки другий висновок має місце, нам потрібно якийсь інший, більшточний індикатор фіскальної політики, що не залежить від фази економічногоциклу. Для вивчення ефективності фіскальної політики реальний дефіцитділиться на циклічну і структурну складові. Циклічна складова відбиваєзміни, викликані фазою економічного циклу, якось зміни в податковихнадходженнях і державних трансфертах. Структурний дефіцит відбиває впливфіскальної політики. Замість порівняння реальних витрат і прибутківбюджету, при обчислення структурного дефіциту дорівнюються витрати іприбутки бюджету в умовах повної зайнятості. (Структурний дефіцит інодіназивають дефіцитом повної зайнятості). Відомо, що рівень державних витрат і ставка оподатковування можутьвпливати на рівень сукупного попиту, і, отже, на розмір ВВП. Зрослийобсяг державних закупівель товарів і послуг збільшує рівень прибутків і тимсамим збільшується загальна сума податків, одержуваних урядом. Виникаєпитання: чи може приріст державних витрат, замість збільшення бюджетногодефіциту, призвести до його скорочення. На основі вищесказаного можна стверджувати, що заощадження + чистіподатки = урядовим закупівлям + інвестиціям, або, заощадження - інвестиції= бюджетний дефіцит. До речі цією формулою ілюструється так називаємийефект заміщення державними зобов'язаннями зобов'язань реального сектора,тобто за рахунок фінансування держбюджету недофінансуєтся реальний сектор. Отже, якщо буде відбуватися дефіцитне збільшення урядових закупівель,то, хоча при цьому і буде збільшуватися рівень прибутків, а отже іподаткові надходження, валовий прибуток бюджету не зможе зрости настільки,щоб зрештою призвести до скорочення дефіциту. 2.7 Дефіцит, внутрішній і зовнішній борг. Зараз йде багато суперечок про негативні і позитивні риси дефіциту зпогляду росту внутрішнього і зовнішнього боргу. Проте можна виділити такі 2домінуючі позиції. Перша ґрунтується на незнанні економіки і поверхневому здоровомуглузді. Наявність боргу призводить обивателя в страхітливість, абсолютнийріст боргу сприймається як знак прийдешньої катастрофи. Друга ж ґрунтується на детальному аналізі усіх за і проти. От основніположення другої позиції. Отже, національний державний борг будується з бюджетних дефіцитів. Дляпокриття дефіциту держава удає до запозичень як на внутрішньому, так і назовнішньому ринках.. Національний борг, з одного боку, є пасивом длядержави й активом тримачів держоблігацій (цінних паперів державногозапозичення). У такий спосіб вартість у результаті держзаймів не губиться. І усе ж, хто несе або буде нести тягар боргу, створеного хронічнонезбалансованими бюджетами? Які ж негативні наслідки наявності державногоборгу? По-перше, необхідність обслуговування боргу обмежує можливості урядубалансувати поточний бюджет або витрачати засобу, що спрямовуються наобслуговування боргу та інші потреби. Хоча з іншого боку, велика частинапроцесу обслуговування боргу (внутрішнього) є лише формою перерозподілу,коли засобу платників податків переходять власникам державних ціннихпаперів. По-друге, хоча обслуговування боргу не має істотної альтернативноївартості, ефект заміщення (витиснення) істотно впливає на майбутнє. Зарахунок фінансування дефіциту на фінансовому ринку залишаютьсянедофінансованими якісь проекти приватного сектора, знижуються інвестиції.Саме тут і виявляється висока альтернативна вартість як самих запозичень,так і всього процесу обслуговування боргу в цілому. Треба зауважити, що борг, викликаний необхідністю фінансуваннятрансферів, не накладає ні на кого реального прямого тягаря. По-третє, існує проблема співвідношення розміру державного сектора іприватного. Внаслідок збільшених витрат держави росте державний сектор, авнаслідок ефекту витиснення скорочується приватний сектор. Якщо ж підвищенідержавні витрати, крім того, не сполучені з підвищеними державнимиінвестиціями, то через скорочення інвестицій постраждають майбутніпокоління. Найбільше тяжким для майбутніх поколінь є зовнішній борг, тому що йоговиплата не буде лише перерозподілом прибутків між громадянами держави. Зіншого боку, зовнішнє фінансування дозволяє країні розширити державнийсектор без скорочення приватного сектора. 3. ВЗАЄМОДІЇ БЮДЖЕТНОЇ ТА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ За роки незалежності Україна пройшла щонайменше два основних етаписвого макроекономічного розвитку. На першому етапі (упродовж 1992—1995років) уряд упроваджував м'яку фіскальну політику, що підтримувалася м'якоюмонетарною. Значні обсяги бюджетного дефіциту покривалися тільки за рахуноккредитних емісій Національного банку. Зовнішнє фінансування йшло переважнона поточні видатки — усе це зумовлювало розкручування інфляції догіперінфляції, вибувалося значне зниження реального валового внутрішньогопродукту (табл.1). Таблиця 1| |199|1993|199|1995|| |2 | |4 | ||Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-13|-5.1|-8,|-6,6|| |,8 | |9 | ||Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити 1 купівля |6,5|7,89|10,|5,40||ОВДП), у % до ВВП |5 | |97 | ||Реальний ВВП |90.|85,8|77.|87,8|| |1 | |1 | ||Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року |100|85,8|66,|58,0|| | | |15 |8 ||Інфляція, у %, грудень до грудня |210|1025|501|281.|| |0 |7 | |7 ||Державний борг, у % до ВВП |41,|45,6|60,|55,9|| |6 | |7 |* ||Державний борг, у % до видатків державного бюджету |183|181,|193|257,|| |,3 |2 |,1 |7* | * Без вирахування списаної заборгованості перед НБУ (7747,98 мли.грн.). Другий етап (із 1995 року) був пов'язаний з уведенням національноїгрошової одиниці — гривні й характеризувався переходом до жорсткоїмонетарної політики. Завдяки цьому вдалося стримати інфляцію, стабілізуватигрошову одиницю і довіру до неї. Поряд із цим м'яка фіскальна політика, припроведенні якої існував і існує значний бюджетний дефіцит, призводить дозростання державного боргу, в тому числі зовнішнього, одночасно зростаютьобсяги виплат за боргом, що потребує значних валютних коштів для йогообслуговування. Стрімке зростання державного боргу на фоні продовженняекономічного спаду знижує довіру до України як держави, спроможної платитиза своїми боргами. Крім того, щорічні недонадходження грошових платежів добюджету з одночасною необхідністю спрямування значних обсягів коштів нарозрахунки за боргами призвели до накопичення боргу із заробітної плати ісоціальних виплат, недофінансування майже всіх державних програм. Тобтоіснував як наявний, так і прихований дефіцит (табл.2). Таблиця 2| |1995|199|199|199|1999|2000|| | |6 |7 |8 | | ||Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-6,6|-4,|-6,|-2 |-1 |1,1 || | |9 |6 | | | ||Приріст прихованого дефіциту (оцінка), у % до |— |1,8|2,1|3,2|1.1*|0** ||ВВП | | | | |* | ||Фінансування бюджетного дефіциту НБУ |5,40|2,6|2,6|5,6|1,89|1,75|| | |2 |8 |9 |** |** ||Реальний ВВП |87,8|90 |97 |98,|99 |102 || | | | |3 | | ||Реальний ВВП, у % до ВВП 1992 року |58,0|52,|50,|49,|49,3|50,3|| |8 |27 |70 |84 |4 |3 ||Інфляція, у %, грудень до грудня |281,|139|110|120|119,|110 || |7 |,7 |,1 | |1 | ||Державний борг, у % до ВВП |41,7|25 |30,|50,|52,1|47,7|| |* | |4 |9 | | ||Державний борг, у % до видатків державного |192,|124|122|287|297,|279,||бюджету |2* |,7 |,7 |,6 |1 |49 ||Обслуговування та погашення державного боргу, у|4,53|4,8|8,1|12,|6,5 |11,6||% до ВВП | |8 |1 |17 | |8 ||Обслуговування та погашення державного боргу, у|20,8|24,|32,|68.|37,0|68,4||% до видатків державного бюджету |6 |28 |77 |8 |6 |5 | * 3 урахуванням списаної перед НБУ заборгованості (7747,98 мли. гри.). ** Планове залучення коштів на фінансування дефіциту бюджету від НБУ. Проведення м'якої бюджетної політики протягом семи років незалежностіразом із м'якою і жорсткою монетарною політикою призвело до хронічногоекономічного спаду, створення тромбів у фінансовій системі, низькоїподаткової дисципліни, зростання недоїмки за платежами у бюджет танакопичення небезпечного рівня державного боргу (табл. 3). Таблиця З|Дефіцит зведеного бюджету, у % до ВВП |-6,6 |-2 |-1 |1,1 ||Фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і |2,68 |5,69 |1,89|1,75||купівля ОВДП), у % до ВВП | | | | ||Видатки зведеного бюджету, у % до ВВП |35,71|29,37 |26,0|21,6|| | | |0 |1 ||Реальний випуск валової продукції, % |98,8 |97,4 |99,2|103,|| | | | |1 ||Кількість збиткових підприємств, % від загальної |53,4 |52 |53,6|54,3||кількості | | | | ||(на 01.03.99) | | | | ||Рівень бартеризації, у % до загального обсягу операцій|42,4 |42,5 |40,8|39,7||Обсяг реструктуризованих і списаних податкових боргів |1876,|277,3 |7478|— ||перед бюджетом, млн. грн. |2 | | | ||Рівень безробіття, у % до чисельності населення |2,33 |3,69 |5,95|7,3 ||Податкова недоїмка до бюджету (кумулятивної, млн. грн.|2327,|10301,|1400|1700|| |17 |74 |0 |0 ||Приріст недоїмки надходжень до бюджету за рік, у % до |1,03 |7,68 |2,85|2,01||ВВП | | | | ||Заборгованість із заробітної плати і соціальних виплат|2613,|2899 |2100|— ||бюджетних установ, млн. грн. |8 | | | ||Заборгованість за енергоносії бюджетних установ, у % |3,64 |5,34 |3,1 |— ||до ВВП | | | | | Якщо ми ставимо за мету економічне зростання, перелом довгостроковихнегативних тенденцій економічного розвитку, це потребує впровадженняжорсткої непопулярної бюджетної політики. Передусім бюджет повиненбазуватися на реально існуючих ресурсах: обсяг видатків, які може собідозволити держава, залежить від можливого рівня реальних доходів іможливостей фінансування дефіциту бюджету. Завищені показники ресурсіводнозначно ведуть до зростання державного боргу у будь-яких його проявах.Як результат такої політики — процентні платежі за боргом витісняють усіінші бюджетні платежі, в тому числі виплати заробітної плати і соціальнітрансферти. Позичати дешеві кредитні кошти практично неможливо — внутрішнійкредитний ринок зруйновано вимушеною конверсією, крім того, жорсткамонетарна політика обмежує пропозицію грошей, відповідно і можливостікредитування як бюджету, так і реального сектора економіки. Зовнішні ринкикапіталу для країн із перехідною економікою майже закриті (великі процентніставки за ризик інвестування), за винятком "підтримуючого" фінансування відміжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк. Європейський Союзтощо). Якщо бюджет 2000 року складати в умовах, які існували в поточномуроці, то розрив між можливим обсягом доходів і видатками (розрахованими запринципами, що покладені в основу лімітів) становитиме 5,5 млрд. грн., щопотребуватиме глобального перегляду структури бюджетних видатків, тобтовсіх програм, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. (табл. 7). Таблиця 7| |199|199|199|200|| |7 |8 |9 |0 ||Обслуговування державного боргу, у % до видатків державного|12,|13,|15,|13,||бюджету |97 |11 |27 |43 ||Обслуговування та погашення державного боргу, у % до |32,|68.|37,|68.||видатків державного бюджету |77 |80 |06 |45 ||Обслуговування державного боргу, у % до ВВП |3.2|2,3|2,6|2,8|| |1 |2 |8 |7 ||Обслуговування та погашення державного боргу, у % до ВВП |8,1|12,|6,5|11,|| |1 |17 |0 |68 ||Ставка за урядовими кредитами, %: | | | | ||мінімальна за ОВДП |19,|37,|29,|- || |47 |19 |46 | ||максимальна за ОВДП |61,|76,|35,|- || |34 |9 |01 | ||мінімальна за зовнішніми кредитами |4,6|5,3|- |- || |56 |5 | | ||максимальна за зовнішніми кредитами |10,|16 |- |- || |25 | | | ||Дефіцит бюджету, у % до ВВП |-6,|-2 |-1 |1,1|| |6 | | | ||фінансування бюджетного дефіциту НБУ (кредити і купівля |2,6|5.6|1,8|1,7||ОВДП), у % до ВВП |8 |9 |9 |5 | За таких умов найдоцільнішим для уряду є підвищення рівня доходів іможливостей фінансування бюджетних витрат за рахунок валютної приватизації,яке дає змогу утримуватися від залучення додаткових боргових коштів, нескорочуючи значно фінансування з бюджету державних програм, і зберегтирівень валових валютних резервів НБУ. Поряд із цим необхідно здійснити всеможливе для скорочення податкових пільг і впровадження жорстких вимог доборжників за платежами до бюджету, що допоможе розрахуватися з бюджетнимиборгами. 4. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ЯК ФАКТОР ІНФЛЯЦІЇ Скільки існують товарно-грошові відносини, стільки ж часу існує явищеінфляції. На зростання цін під час війн, неврожаю та внаслідок зменшенняваги дорогоцінного металу в монетах скаржилися споживачі ще в СтародавньомуРимі та Греції. Поняття інфляції у спеціальних виданнях визначається якпроцес «стійкого підвищення загального рівня цін, що супроводжуєтьсязнеціненням грошової одиниці, падінням її платоспроможності» або як «стійкезростання загального рівня цін, породжуване порушенням макроекономічноїрівноваги». Загальний індекс інфляції за 1997 р. становив 10,1 %, а протягом Іпівріччя 1998 р. набував значень, наведених у таблиці 1.|Таблиця 1 ||Рівень інфляції у I півріччі 1998 р. ||(% до попереднього місяця) ||січен|лютий|березен|квітен|травен|червен||ь | |ь |ь |ь |ь ||1,3 |0,2 |0,2 |1,3 |0,0 |0,0 | Динаміка цін у цей період відбиває тенденцію поступової стабілізації,що зумовлена такими позитивними й негативними факторами: — значним розміром дефіциту зведеного бюджету, що покривається зарахунок зростання державного боргу; — збільшенням ставок процентів по внутрішніх та зовнішніх державнихпозиках; — збереженням значного рівня заборгованості щодо заробітної плати таінших соціальних виплат; — перевищенням загальних доходів населення над витратами у II півріччі1997 р.; — зниженням курсу національної грошової одиниці по відношенню доіноземних валют; — збільшенням дисконтної ставки НБУ; — змінами в порядку резервування банками залучених коштів; — підвищенням плати за використання бюджетних коштів. Значні розміридефіциту державного бюджету України в останні роки обґрунтовуються, якправило, скрутним економічним становищем держави, зростанням цін, падіннямобсягів виробництва й ВВП, ухилянням від сплати податків тощо. Проте всізазначені негаразди є не причиною, а значною мірою наслідками сучасноїбюджетної політики держави. Розмір дефіциту при плануванні й виконанні державного бюджетувизначальною мірою залежить від політичної волі держави, і впливоб'єктивних внутрішніх або зовнішніх обставин на бюджетний процес не євирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915—1916 рр.витрати державного бюджету покривалися прибутками лише на одну чверть, у1917 р. — на 20 %, а кількість паперових грошей в обігу лише за три рокизросла в 14 разів, то під час другої світової війни, значно більш руйнівноїдля економіки Радянського Союзу, у 1942 р. дефіцит державного бюджетустановив 10 %, у 1943 р.— 7 %, а 1944 р. взагалі був бездефіцитним. Грошовамаса за цей період зросла лише у 2,4 разу. Виконання державного бюджету 1997 р. характеризується параметрами,наведеними в таблиці 2.|Таблиця 2 ||Виконання державного бюджету в 1997 р. ||Показник|Виконання |Заплановано ||и | |законом про || | |державний || | |бюджет 1997 р. || |млрд. |% ВВП |млрд. |% ВВП || |грн. | |грн. | ||Доходи |15,7 |17 |21,7 |72,2 ||Витрати |22 |23,8 |27,4 |80,3 ||дефіцит |6,3 |6,8 |5,7 | | Виконання зведеного державного бюджету (що має у своєму складімісцеві) мало такі кінцеві результати: доходи—27,1 млрд. грн. (29,3 % ВВП); витрати — 33,3 млрд. грн.(36,1 % ВВП); дефіцит—6,2 млрд. грн. (6,7 % ВВП). Отже, зведений державний бюджет 1997 р. цілком коректним буде назватиневиконаним. На покриття його дефіциту протягом 1997 р. державою булозалучено 4,9 млрд. грн. внутрішніх та 1,5 млрд. грн. зовнішніх позик. Ціна зовнішніх позик іноді перевищувала 16 % річних (сума даної позикистановила 750 млн. DМ). Для порівняння: уряд Німеччини отримує в разінеобхідності кредити під 4—5 % річних, що свідчить про високий рівень йогоплатоспроможності та найвищий ступінь довіри до нього інвесторів. Такий високий рівень попиту України на іноземні кредити (практичнаготовність залучати кошти за будь-яку ціну на будь-яких умовах) зумовивприсвоєння Україні міжнародним агентством МООDY’S досить низькогокредитного рейтингу В2. Літера «В» з цифрою від 1 до З характеризує той чиінший ступінь спекулятивності інвестицій у країну. Іншими словами, цеозначає, що до країни надходять незначні суми короткострокових, так званих«ризикових», отже, саме спекулятивних інвестицій з високим рівнемдоходності в зв'язку з тим, що «великі» інвестори не довіряють урядовіданої країни й низько оцінюють її довгостроковий економічний потенціал. Що ж до внутрішніх позик, то їх ціна у І півріччі 1998 р. була щебільшою. Використання внутрішніх і зовнішніх державних позик для покриттядефіциту державного бюджету є більш «ринковим» інструментом, ніж додатковагрошово-кредитна емісія, проте використання його протягом тривалого періодув разі збереження незмінними всіх інших параметрів економічної системи(тобто без зростання ВВП, рівня податкових надходжень, інвестицій тощо)призводить лише до механічного стримування грошової маси й сукупногоплатоспроможного попиту в певних межах, перетворюючи відкриту інфляцію навідкладену. Ціна державних коштів в умовах незмінних параметрів бюджету(основа доходної частини — ПДВ, який у своєму теперішньому вигляді робитьнеконкурентоспроможними українські товари й обмежує попит на них) цілкомзакономірно стабільно зростає, утворюючи певну фінансову піраміду надержавному рівні. Таким чином, внутрішні й зовнішні позики не можна розглядати якпанацею у бюджетній та антиінфляційній політиці держави. Внутрішній ізовнішній борг України швидко зростає, його обслуговування стає окремоювагомою статтею бюджетних витрат. Закон «Про державний бюджет України на1998 рік» визначає: — доходи — 21,101 млрд. грн.; — витрати — 24,482 млрд. грн., в тому числі обслуговування державногоборгу — 2,885 млрд. грн. Для порівняння: бюджет 1998 р. передбачає витрати на: — соціальний захист — 1,985 млрд. грн.; — національну оборону — 1,678 млрд. грн.; — правоохоронну діяльність— 1,652 млрд. грн.; — освіту— 1,566 млрд. грн.; — охорону здоров'я — 0,704 млрд. грн.; — фундаментальні дослідження — 0,541 млрд. грн.; — культуру й мистецтво — 0,159 млрд. грн.; — фізкультуру й спорт — 0,067 млрд. грн. Іншими словами, обслуговування зовнішнього і внутрішнього державногоборгу в 1998 р. згідно з оптимістичними прогнозами (тобто в разі виконаннябюджету) становитиме 11,8 % всіх витрат. Це більше, ніж витрати на освіту,охорону здоров'я, науку й спорт разом узяті. Цей же закон передбачає до кінця року такі параметри державного боргу:зовнішній —5,85 млрд. грн., внутрішній — 16,96 млрд. грн. Це — 22,81 млрд.грн., що більше, ніж державні доходи бюджету 1998 р. Таким чином, до кінця поточного року Україна матиме борг, оформлений увигляді позик (без урахування поточної заборгованості по зарплатах, пенсіяхтощо), який перевищує річні доходи бюджету. Обслуговування й сплата цьогоборгу в найближчі роки буде найвагомішою статтею витрат державного бюджетуі визначальним фактором інфляції. Деформації на бюджетному рівні зумовили збереження на початку 1998 р.значного рівня заборгованості щодо заробітної плати та інших соціальнихвиплат (див. табл., 3). З одного боку, несвоєчасні виплати заробітноїплати, штучно обмежуючи сукупний попит в економіці, в короткостроковомуперіоді позитивно впливають на загальний рівень цін, стримуючи інфляцію«попиту», проте з другого боку, в довгостроковому періоді, стримуючи збуттоварів, вони вкрай негативно впливають на виробництво, знижують ВВП тазумовлюють інфляцію «витрат» за рахунок подорожчання одиниці продукції, щоїї виробляють в умовах зниження обсягу виробництва (ефект масштабувиробництва).|Таблиця 3 ||Заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах ||(млн. грн.) ||Показники |На 1 січня 1998|На 1 лютого 1998|| |р. |р. ||Всього по Україні |4907,8 |5156,3 ||в тому числі: | | ||по бюджетних організаціях |716,8 |783,4 ||по не бюджетних |4191,0 |4372,9 ||організаціях | | ||По всіх підприємствах | | ||строком: | | ||до 1місяця |416,1 |475,0 ||1-2 місяці |429,7 |472,1 ||2-3 місяці |507,4 |538,3 ||більше 3 місяців |3554,6 |3670,9 | Незважаючи на збереження значних обсягів заборгованості щодозаробітної плати, її середній рівень по країні протягом 1997 р. і в Ікварталі 1998 р. повільно зростав, а сукупні доходи населення перевищуваливитрати. При цьому додатне сальдо між доходами і витратами населення за другуполовину 1997 р. (близько 1 млрд. грн.) направлялося переважно на купівлюіноземної валюти (різниця між проданою й купленою валютою теж дорівнюєприблизно 1 млрд. грн.). Що ж до заощаджень та інвестицій у національнуекономіку (купівля цінних паперів), то їх сума порівняно з вкладеннями віноземну валюту становить лише 12% (563 та 4690млн. грн., відповідно). Традиційно високий попит на іноземну валюту як основний засібзаощадження разом з іншими негативними факторами (напружений графікзовнішніх платежів по державних позиках, відплив нерезидентів з ринку ОВДП)зумовив зниження курсу гривні по відношенню до іноземних валют у І півріччі1998 р. з 1,8990 гри. за долар США на 1 січня 1998 р. до 2,0662 гри. на 1липня 1998 р., що становить 9 %. Зниження валютного курсу гривні призводить до багатьох негативнихнаслідків, головними серед яких, на мій погляд, є: — зростання оптових і роздрібних цін товарів, що імпортуються; — підвищення цін на послуги, що зафіксовані у так званих «умовниходиницях» — квитки на міжнародні пасажирські рейси й тарифи на вантажніперевезення, послуги зв'язку тощо; — тенденція відпливу іноземних інвесторів з ринку цінних паперівдержави та юридичних осіб (ця тенденція є як наслідком, так і однією зпричин зниження валютного курсу гривні). Наступним інфляційним фактором (фактором подвійної дії, що впливає наінфляцію, як провокуючи, так і стримуючи) є регулювання дисконтної ставкиНБУ. Протягом перших семи місяців 1998 р. дисконтна ставка змінюваласяп'ять разів: 6 лютого — з 35 до 44 %; 18 березня — до 41 %; 21 травня — до45 %; 29 травня — до 51%; 7 липня— до 82 %. З одного боку, підвищення дисконтної ставки в короткостроковомуінтервалі дало змогу дещо стримати відплив спекулятивного іноземногокапіталу з ринку ОВДП, що спостерігалося наприкінці 1997 р. Це позитивно(знову ж — в короткостроковому інтервалі) вплинуло на стан виконаннядержавного бюджету. З іншого боку, таке підвищення зумовило зростання ставок по кредитахюридичних осіб, що відшкодовуються підприємствами або через підвищення цін,або затримками заробітної плати персоналу, або будь-яким іншим шляхом, алезавжди за рахунок суспільства. Таким чином, тільки планування й виконання державного бюджету набездефіцитній основі може створити передумови для зниження темпів інфляціїу довгостроковій перспективі. 5. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ І ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ Як відзначалося, бюджетний процес в Україні характеризується стійкимдефіцитом бюджету. У цьому зв'язку важливо насамперед встановити основніпричини дефіциту бюджету в Україні і визначити конкретні напрямки йогоподолання. Варто підкреслити, що дефіцит бюджету в Україні має свої особливості,викликані специфікою переходу до ринкових методів господарювання. Однієї з найбільш істотних причин є розірвання господарсько-економічних зв'язків країн, що входять у СНД. Як відомо, наслідкомрозірвання економічного простору явилася структурна деформація економікиУкраїни, стійке падіння обсягів виробництва у всіх галузях народногогосподарства. Так, у 1994 р. економічний спад виробництва досяг високихцифр: промислове виробництво скоротилося в порівнянні з 1990 р. більш, ніжу 2 разу. За 1994 р. обсяг виробництва зменшився на 28%, у тому числівиробництво непродовольчих споживчих товарів - на 40,4%. Закономірним результатом структурної деформації, скорочення обсягіввиробництва послужило зниження національного доходу країни, що єматеріальною основою формування дохідної частини бюджету. В Україні за 1991-1993 р. національний доход, розрахований у незмінних цінах, знизився на42%. До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін івисокі темпи інфляції. Оптові ціни на промислову продукцію зросли в 2,1разу. Найважливішою причиною дефіциту бюджету в Україні є також розладфінансово-кредитної системи, викликаний виходом із рублевої зони івідсутність стійкої національної грошової одиниці. Сюди ж варто віднестизростання внутрішнього і зовнішнього боргу держави. Дефіцит бюджету багато в чому пов'язаний із проведенням донедавна вУкраїні податкової політики. Так, зокрема, жорсткість податкової політики ізбільшення податкових ставок у 1992-1994 р. не дало очікуваних результатіві не призвело до збільшення податкових надходжень у бюджет (у розрахунку наодиницю валового внутрішнього продукту). Суб'єкти оподатковування нажорсткість податкових ставок відреагували переходом до бартерних операцій,ухиленням від сплати податків, переливом одержуваних прибутків за межіУкраїни. Розглядаючи причини дефіциту бюджету, варто зазначити, що донедавнабула надмірно збільшена видаткова частина бюджету. Її збільшеннявідбувалося за рахунок дотацій, наданих державою таким галузям, якметалургійна, енергетична, вугільна; шляхом поповнення за рахунок бюджетуряду матеріальних резервів і запасів на покриття зростаючих цін наенергоносії; за допомогою збільшення заробітної плати робітниківматеріального виробництва, не підкріпленого зростанням продуктивності праців цих галузях і ін. У теоретичному аспекті можна виділити чотирьох основних напрямкуподолання дефіциту бюджету: - збільшення дохідної частини бюджету; - скорочення видаткової частини бюджету; - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик; - проведення грошової і кредитної емісії. Стосовно до економічної ситуації в Україні в даний час прийнятні всічотири відзначених напрямки. Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету може бутипов'язане з проведенням оптимальної податкової політика, що стимулюєвиробників до розвитку виробництва і збільшенню його обсягів, що послужитьпередумовою збільшення національного доходу. Сюди ж варто віднестипроведення реформи заробітної плати, збільшення прибутків основної частининаселення, що щиро пов'язано з підвищенням зацікавленості виробників узбільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможногопопиту населення, і, як слідство, збільшенням обсягів виробництва. Другий напрямок - скорочення видатків державного бюджету. Сюдинасамперед треба віднести скорочення видатків на народне господарство,скорочення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятокповинні складати окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки вструктурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища,включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильськоїкатастрофи. Видатки ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики, із подальшимрозвитком виробництва повинні бути покладені переважно на саміпідприємства, що на ці цілі можуть використовувати частину амортизаційнихвідрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку відоперацій із цінними паперами, банківські кредити. На сучасному етапі скорочення дохідної частини бюджету зв'язується зіскороченням військових видатків на оборону за рахунок встановленняоптимальної чисельності військових і скорочення закупівель військовоїтехніки, тимчасовим скороченням видатків на соціально-культурні заходи(просвітництво, охорона здоров'я і т.д.). Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуто за рахунокзменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скороченнядотацій підприємствам-виробникам і передачі дотацій споживачам. Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх ізовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування сформованого дефіциту. Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні єоднієї з найбільше важливих і спірних фінансових проблем. При їїобговоренні нерідко розглядають досвід закордонних країн, економіка якихфункціонує нормально і при 5-, і при 10-процентному рівнях бюджетногодефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Проте при цьому вартобрати до уваги, які джерела фінансування дефіциту бюджету в цих країнах,оскільки саме вибір джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не йогорозмір самий по собі має принципове значення для нормального функціонуванняекономіки. Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок трьох джерел:внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. У випадку фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик івипуску урядових цінних паперів, кількість товарів і послуг у народномугосподарстві залишається незмінним і наслідки такої заборгованості залежатьвід економічної кон'юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. Принаявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал ізбоку приватного сектора, високому рівні схованого безробіття, збільшеннядержавних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик є чинником,що сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд України маєможливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери врозмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, щозбільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистогоспоживання. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту єкращим і не подає небезпеки для економічного положення країни. Протерезультати емпіричних досліджень учених показують, що в Українізберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже,існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення прибюджетному дефіциті. У 1995 р. для покриття дефіциту бюджету Українипередбачається випустити урядові цінні папери на суму 17,5 трлн. крб. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означаєпоява можливості здійснення додаткових державних видатків без обмеженняпоточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватногосектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватисяза рахунок майбутнього виробництва, а це зажадає в майбутньому відповідногозбільшення імпортованих товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі,що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподілу часі фінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовуватимайбутнім поколінням. Це навантаження можна перекладати лише в томувипадку, коли мова йде про видатки, ефект від який наступить черезвизначений інтервал часу. «До таких видатків варто віднести, насамперед,безпосередньо рентабельні інвестиції, а також інвестиції в областіінфраструктури, що у силу своєї народногосподарської продуктивностідозволяють одержувати в майбутньому більш високі прибутки». В Україні 90% дефіциту бюджету покривалося за рахунок емісіїНаціонального банку України. У 1995 р. кредити НБУ повинні скласти 182,4трлн. крб., або 55% дефіциту бюджету. Відомо, що збільшення бюджетного дефіциту в основному означає(включаючи одержання кредитів Національного банку України) його емісійнефінансування, і, як слідство цього, зростання інфляції. Оцінка темпівінфляції може бути отримана, як показують дослідження вчених, із двохматематичних співвідношень. Перше - описує зміна розмірів державного боргу і платежів по йогообслуговуванню, друге - зміна обсягу грошової маси в залежності від темпівзростання валового внутрішнього продукту і темпів зростання інфляції. ?D=D0(r-q)+p-?H (1) ?H=(?+q)/V (2) де D - розмір державного боргу до початку аналізованого періодустосовно валового внутрішнього продукту; r - процентна ставка в реальному вираженні; q - темп зростання валового внутрішнього продукту в реальномувираженні; р - базовий дефіцит бюджету в % (без урахування процентних платежів)стосовно валового внутрішнього продукту; ?H - зміна обсягу грошової маси в % до валового внутрішнього продукту; ? - темп інфляції; V - швидкість обертання грошової маси. Виходячи з тих умов, що 1) -після досягнення верхньої межі державної заборгованості (Dmax), її прирістдорівнює нулю (?D=0), і 2) - бюджетний дефіцит може фінансуватися тільки зарахунок грошової емісії, співвідношення (1) можна перетворити в такийспосіб:Підставивши в ліву частину рівняння (3) ?H із рівняння (2), отримаємо (?+q)/V =Dmax(r-q)+p; (3)Отже (?+q)=V[Dmax(r-q)+p] (4)Перенесемо q в праву частину рівняння (4) і одержимо ?=V[Dmax(r-q)+p]-q (5) Таким чином, на основі рівняння (5) можуть виконуватися різноманітнірозрахунки темпів інфляції (?), обумовлені емісійним фінансуваннямбюджетного дефіциту. Важливо підкреслити, що ученими встановлена математична залежність міждефіцитом бюджету і таких макроекономічних показників розвитку економікиУкраїни, як обсяг грошової маси й ефективної ставки рефінансуванняНаціонального банку України. Ця залежність виражається в такий спосіб М3(t)=0,09 - 0,41 –МЗ(t-1) + 0,52DB(t) - 0,02i(t) М3(1) - темп зростання грошової маси в поточному періоді, %; М3(t-1) - темп зростання грошової маси в попередньому періоді, %; DB - зростання бюджетного дефіциту, вираженого у відсотках відвалового внутрішнього продукту, %; i(t) - ставка рефінансування Національного банку України. Як очевидно з приведеної залежності, серед таких чинників, як дефіцитбюджету і ставка рефінансування НБУ, найбільший вплив на темпи зростаннягрошової маси робить дефіцит бюджету, що має коефіцієнт регресії 0,52, і,по розрахунках учених, найбільше значення t - статистики.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит и профицит. Проблемы балансирования государственного бюджета на Украине план бюджетный дефицит и профицит а дефицит; б профицит; в первичный дефицит; г фактический дефицит
Бюджетный дефицит и профицит. Проблемы балансирования государственного бюджета на Украине
Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит и пути его преодоления

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит и методы его снижения

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит и связанные с этим проблемы

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит: причины, последствия, методы регулирования

Бюджетный дефицит iconБюджетный дефицит и государственный долг: теория проблемы и ее проявление в российской экономике

Бюджетный дефицит iconВыпускная квалификационная работа
На тему: «Бюджетный дефицит г. Орла и методы его покрытия» Руководитель В. А. Суровнева Рецензент Е. Б. Селиванов
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы