Котляревський icon

Котляревський



НазваниеКотляревський
Дата конвертации01.08.2012
Размер118.56 Kb.
ТипРеферат
Котляревський


Міністерство освіти і науки України. Київський національний економічний університет. Реферат на тему: “І.П.Котляревський – зачинатель нової української літератури.” Виконала: студентка 1-ого курсу 3-ої групи 6601 Красна Ганна Сергіївна Київ 2001 План. Вступ 1.Відомості про життя І. П. Котляревського. 2. І. П. Котляревський – засновник нової української літератури. Йогопоема “Енеїда.” 3. Значення творчості І. П. Котляревського. Висновок. Список використаної літератури. Вступ. В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранновідобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність,поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський, класик новоїукраїнської літератури, видатний письменник-реаліст, автор славнозвісної“Енеїди” і “Наталки Полтавки”. У важкі часи самодержавства він розкривавдуховну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образахутілив його віру в краще майбутнє. 1. І. П. Котляревський народився 9 вересня І769 р. в Полтаві, в сім'їдрібного чиновника-канцеляриста. Дитинство майбутнього письменникапроходило в повсякчасних злигоднях. Нерідко доводилося вдовольнятися однимшматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагали йомупереносити домашні не-статки. З дитячих років виявилась у нього охота дочитання й пильність у заняттях. Початкову освіту І. П. Котляревський здобув у дяка; 1780-1789 рр.навчається в Полтавській духовній семінарії. Вже тут юнак виявляв інтересдо “словесності” — античної літератури, зокрема до римського поетаВергілія, до творчості російських письменників. Духовна кар'єра неприваблювала Котляревського, він залишає семінарію на останньому курсі йстає канцеляристом (1789-1795). Деякий час І.П.Котляревський був домашнімучителем у поміщицьких родинах на Полтавщині. Близько 1794 р. І. П. Котляревський розпочав літературну діяльність,взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергіліївої “Енеїди”. Вже першірозділи “перелицьованої” “Енеїди” поширювалися в рукописних списках інабули чималої популярності серед читачів. Протягом 1796-1808 рр. І. П. Котляревський перебував на військовій службі,брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в битвах під Бендерами таІзмаїлом, виявивши при цьому хоробрість, мужність. Не залишав у ці роки віні літературної творчості, продовжуючи працювати над “Енеїдою”. 1808 р. І.П.Котляревський виходить (в чині капітана) у відставку, іде доПетербурга, але, не влаштувавшись там на службу, повертається до Полтави.1810 р. дістає посаду наглядача в Будинку для виховання дітей біднихдворян, виявивши неабияких педагогічний хист. Коли почалася Вітчизняна війна 1812 р., Котляревський бере участь уформуванні на Полтавщині козацького полку. Багато сил і енергії віддавІ.П.Котляревський культурному піднесенню Полтави; особливо цікавила йогосправа організації місцевого театру. Протягом кількох років (1818—1821)Котляревський був директором Полтавського театру. 1818 р. І. П. Котляревський обирається членом харківського “Товариствааматорів красної словесності”, в 1821 р. - почесним членом петербурзького“Вільного товариства аматорів російської словесвості”, що було легальнимосередком декабристського літературного руху. Саме в ці роки І.П.Котляревський написав свої славнозвісні п'єси, завершував працю над“Енеїдою”. Поряд з літературною діяльністю І.П.Котляревський постійно цікавивсямовознавством, етнографією, вивчав усну народну творчість, історію України У 1827-1835 рр. І.П.Котляревський обіймав посаду попечителя “богоугоднихзакладів”, виявляючи і тут своє гуманне ставлення до простих людей,прагнення нолегшити їхнє становище. 1835 р. письменник через хворобу йде увідставку. До останніх днів життя І. П. Котляревський працював налітературній і науковій ниві, підтримував творчі контакти з передовимилюдьма Росії. Помер письменник 10 листопада 1838 р. в Полтаві, де і похований наміському кладовищі. 2. Літературний доробок І.П.Котляревського складається з поем “Енеїда”,“Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну”, а також п'єс “Наталка Полтавка”та “Москаль-чарівник” і перекладу російською мовою “Оди Сафо” - творудавньогрецької поетеси Сапфо. Поема “Енеїда” вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відомаавтора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури,який жив тоді в столиці й займався видавничою діяльністю, відаючи друкарнеюМедичної колегії. Поема вийшла під назвою “Малороссийская Энеида в трехчастях” (на титульній сторінці – “Энеида на малороссийский языкперелициованная И.Котляревским) з присвятною сторінкою “Любителяммалороссийского слова усерднейше посвящается”. Друге видання “Енеїди”з'явилося в Петербурзі 1808 р., трете, тепер уже підготовлене автором ідоповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми підназвою “Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложеннаяИ.Котляревским” був опублікований в 1842 р. в Харкові, вже після смертіписьменника. Вихід у світ “Енеїди” став епохальним явищем в історії українськоїкультури, визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, щоставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу їїІ.П.Котляревський поклав сюжет класичної поеми “Енеїда” римського поетаВергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір. Вергіліева “Енеїда” — поема героїчна: в ній оспівувалися подвиги мужніхтроянців, освячувалась влада цезарів і утверджувалося “божественне"походження римських імператорів. Використовуючи фабульну канву Вергілієвоіпоеми, І.П. Котляревський вивернув “наизнанку” оригінал, переосмислив йогопатетичну тему в підкреслено зниженому плані, дав йому нове своєрідненаповнення. Велична Вергіліева епопея під пером українського поетаперетворилась на веселу, бурлескну розповідь, вражаючу своєю дотепністю,витонченістю спостережень у зображенні українського побуту другої половиниXVIII ст. У Вергілія все підвладне волі богів: доля героїв визначається втручанням“всемогутніх”. Людина - пасивна, безвольна іграшка в руках небожителів,“фортуни”. У Котляревського ж - все сонячне, земне, люди діють у конкретнихреальних обставинах. У світлі багатогранного життя сонм “олімпійців”виглядав кумедно, а їхні “діла” - огидними. В образах троянців, латинців, карфагенян, сіцілійців та “олімпійськихвершителів” І.П.Котляревський відтворив живу сучасність, зобразив яскравітипи представників різних суспільних верств, намалював картини українськоїдійсності свого часу. В полі зору письменника і паразитичне існуванняпоміщицько-кріпосницького стану з його зневагою до народу, честолюбством,аморальністю, і продажна хабарницька бюрократично-канцелярська зграя, іпопівство – “халтурний рід” - всі оці людські п'явки, кровожери. Передчитачем проходять пани й підпайки, “що людям льготи не давали і ставили їхза скотів”, чиновники різних рангів, судді-хапуги, “які по правді не судилита тілько грошики лупили і одбирали хабарі”, проворні купчики, що “нааршинець на підборний поганий продавали крам”. Всі вони, підступні йнещадні у своїх вовчих зазіханнях, винуватці людського горя, засуджуютьсяавтором на “вічні муки”, їхнє місце в пеклі. Особливо дістається жорстокимкріпосникам та їхнім прислужникам: у пеклі їх “мордовали і жарили зо всіхбоків”, “залізним пруттям підганяли”, давали “добру хльору всім по заслузі,як котам”. Гостро-сатирично зображений в “Енеїді” сучасний поетові “Олімп”. Підвиглядом міфологічних “можновладців” - богів І.П.Котляревський змальовуєфеодально-поміщицьку верхівку тогочасного суспільства. Зевс і весь небесний“синкліт” дуже нагадують земні “високі сфери” - царське оточення, сенат,департаменти, міністерства з їхнім пихатим начальством. Тут пануютьхижацтво, здирство, хабарництво; тут - розпуста, паразитизм, цілковитабайдужість до життя простого люду. “Священні” війни часто зумовленісамодурством ”богів” і завдають вони незчисленні страждання людям. Небесні і земні “державці” намагаються “не звіра - людську кров пролити”.Вони страхом сковують людей. Але письменник проводить думку: якщо страхперемогти, то світліше стане на світі. Еней простий, із здоровим глуздомпарубок, дійшов-таки до цього. Замість побожного схиляння перед владарямиЕней І.П.Котляревського зухвало звертається до “всемогутніх”, до“громовержця Зевса”. Поет і його герої беруть богів на посміх, стягають з “недосяжного" Олімпу,дошкульним сміхом розвінчують їх. “Енеіда” осяяна світлим гуманізмомписьменника, який любить і поважає народ, вболіває за його страждання,пишається його героїчним минулим. Соціальні симпатії Котляревського окреслені досить виразно. Поет на боцітих, кого принижували, топталим тодіші панівні верстви. Під маскою гумору поет кинув сучасній йому кріпосницько-чиновницькійсуспільності гостре звинувачення, в тому, що всі помисли її спрямовані награбіж і здирство, знущання з простих людей і що державні законизакріплюють цю несправедливість. Звинувачення І.П.Котляревського булиморальним осудом кріпосницького ладу, осудом, що набував виразногогромадянського звучання. Котляревський раз у раз звертається до історичного минулого Украіни,звеличує патріотичні подвиги народу. Оспівуючи кращі національні традиції,стверджені історичним досвідом народу, поет закликає самовіддано любитивітчизну, пройнятися життєдайним почуттям служіння їй Любов до батьківщиникличе на подвиг, пробуджує високі почуття. У боротьбі за рідну вітчизнулюди цілком змінюються: “Там лицар всякий парубійко”. Патріотичні почуттяпідносять гідність людини, її честь. Всією своєю поемою І.П.Котляревськийзаперечував твердження, що “виняткове право” на героїчні діяння належитьлише дворянству. Дух патріотизму, за переконанням автора “Енеїди”, є“прикметою” й простих людей. В умовах само-державно-кріпосницької дійсностітака концепція звучала справді сміливо. З неповторним добродушним гумором змальовано в “Енеіді” троянців. У їхніхобразах поет розкрив духовну велич народу, моральну перевагу надпривілейованими верствами суспільства.Просто і мужньо юнаки Низ і Евріалвіддають своє життя, коли цього вимагає вітчизна. “Козацька вдача”виявляється в поведінці троянців. Це веселі, дотепні й сміливі люди; вонизавжди життєрадісні, безжурні, здатні винести на своїх плечах найбільшийтягар заради інтересів батьківщини. Найсвятіше для них - бойове товариство,побратимство, вірність громадянському обов'язку, дружбі. Поет уславлює“полки козацькі”, що “як гріявуть, сотнями ударять, перед себе списинаставлять, то мов мітлою все метуть”. Відчайдушні гуляки в “Енеїді” (“пройдисвіти” і “голодранці”) обертаютьсяна справжніх героїв. Загартовані в походах і боях, троянці над усе ставлятьславу і військову доблесть, їх не ваблять розкіш і багатство; воля - осьчого вони прагнуть і заради неї готові битися до останньої краплі крові.Троянці - господарі землі, справжні її володарі. Боги ж - “олімпійці”,“вседержителі” - мізерні й смішні порівняно з ними - мужніми, безстрашними,з'єднаними товариськими узами. У цьому незаперечний громадянський пафос“Енеїди” І.П.Котляревського. Поема “Енеїда” в своїй суті твір реалістичний, побудований на життєвійоснові. Автор її раз у раз говорить про потребу стати ближче до реальногожиття, про те, що, власне, в цьому - завдання і смисл поезії. Живопис І.П.Котляревського цілком земний, наскрізь пройнятий “людськимдухом”, людськими радощами. Все тут виблискує сонцем, дихає на повні груди.Все пройняте молодецтвом, що не знає впину. Поет не приховує, що песимізм,мінорний тон не в його дусі. Картини жалоби йому не вдаються: поета й тут не покидає гумор, нахил дошаржування. Ось Евріалова мати, зачувши про смерть сина, “кричала,ґедзалась, качалась, кувікала, як порося...”. Сміх покриває собою все,проймає найдрібніші деталі. Хай часом цей сміх грубий, “як для панськоговуха”, але завжди щирий, здоровий. Проте добродушний гумор нерідкопоступається місцем лукавій іронії, колючій сатирі, коли йдеться про ворожінародові верстви. Ліризм, задушевність характерні для тих рядків, де поетговорить про славне минуле народу або нагадує сучасникам про забутуповинність перед вітчизною. Теплі згадки переплітаються тут з гіршоюдокорами на адресу байдужих, з уболіванням за долю трудящої людини. Новаторство поетичної творчості І.П.Котляревського виступає в поемі доситьвиразно. Письменник протиставляє свою музу традиційним “старим” музам,відхилим літературним канонам: Ох, скільки муз таких на світі! Во всякім городі, в повіті! Укрили б зверху вниз Парнас. Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую; Старих нехай брика Пегас. Поетова муза сповнена життя. Щедрою рукою майстра розкидано в поемі влучніафоризми, кмітливі спостереження, барвисті деталі. В текст широко вводятьсяліричні репліки, схвильовані вигуки, колоритні діалоги й монологи. Усе туткомічне, гротескне і водночас психологічно виправдане, внутрішньоумотивоване. Народне слово в устах поета відсвічує всіма відтінкамиздорового сміху - від доброзичливого гумору аж до караючої сатири. Плідно використовуючи в ”Енеїді” мовно-стилістичні засоби народноїтворчості, Котляревський досягав значного ефекту. Він полюбляє, зокрема,соковиті епітети. Його Дідона “розумна пані і моторна”, “трудяща, дужепрацьовита, весела, гарна, сановита”; Ентелл “був тяжко смілий, дужий,мужик плечистий і невклюжий”. Порівняння І.П.Котляревського несподівані,влучні, колючі. Якщо у Вергілія морський бог Нептун велично проноситься вколісниці, то в українського поета він “миттю осідлавши рака, схвативсь найого, як бурлака, і вирнув з моря, як карась”, “Еней з Дідоною возились, якз оселедцем сірий кіт” і т. п. Комізм образів і ситуацій в “Енеїді” посилюється комізмом чисто мовним,як, наприклад, неймовірним нагромадженням ряду слів однієї граматичноїкатегорії, часто синонімічних або семантично близьких. І.П.Котляревський написав свою поему короткими, динамічними рядками,легким, прозорим ямбом, всіляко дбаючи про те, щоб жартівливий зміст одягтив дзвінку, “бадьору” форму. Віршова структура “Енеїди” - новаторська, вонаутверджувала силаботонічну систему віршування. При безсумнівній орієнтаціїна ритмічні норми російського чотиристопного ямба І.П.Котляревськийталановито модифікує його, надав йому виняткової виразності, акцентовності.Ямби його звучать природно і иевимушено, відтіняючи комізм ситуацій іколізій. “Енеїда” писалася, як відомо, протягом усього творчого життя поета:розпочав він її за молодих літ, а закінчив на схилі віку. Звідси - нерівнийзагальний колорит твору, невитриманість у змалюванні окремих образів,характерів; колоритні деталі іноді суперечать цілості всього образу. Тонрозповіді з часом міняється, стає подекуди риторичним. Не можна невідзначити певної ідейно-естетичної еволюції самого Котляревського заперіод написання “Енеїди”. Це позначилося й на поемі: від буфонади догромадянської сатири; від грубуватого шаржу-бурлеску до героїчних образів ікартин, до своєрідних романтичних барв. “Енеїда” І.П.Котляревського сильна наявним у ній прогресивнимпросвітительським ідеалом. Оспівування любові до батьківщини, звеличеннягероїчного минулого, показ самовідданних і мужніх воїнів, нарешті, могутнійобраз самого Енея - все це утверджувало високі моральні якостінаціонального характеру українського народу. Отже, смисл поемиІ.П.Котляревського - в утвердженні духовних сил народу, в уславленніжиттєлюбства, оптимізму, мужності простих людей. З глибокою повагою ілюбов'ю, з надзвичайною теплотою зобразив письменник їх у поемі, наповнившиїї ароматом степних вітрів, духом нестримної волі, невгамовною силою життя. “Енеїда” одразу ж дістала визнання прогресивної громадськості Росіі,завоювала велику популярність у демократичного читача. Ще за життя І.П.Котляревського з'являється ряд наслідувань і переспівівйого “Енеїдн” як на Україні, так і в літературних кодах братніхслов'янських народів. Окремі фрагменти, переспіви та переробки з поемиІ.П.Котляревського почали жити в народі, відіграючи роль важливогокультурного чинника. 3.Літературна, наукова і педагогічна діяльність І. П. Котляревськогопройнята гуманізмом, життєвою мудрістю. Це був справді новатор у найширшомурозумінні цього слова. Поет утверджував духовний ідеал народу, відстоював івикривав усе вороже й чуже народній моралі. Характерною рисоюІ.П.Котляревського є глибоке знання життя народу, його характеру,національної вдачі, діяльна любов до всього, що входить у поняття“вітчизна”, що розвивав і зміцнив це поняття. У його творах ставилисяважливі громадянські, морально-етичні проблеми епохи і розв'язувалися вониз передових позицій. Широке громадянське звучання творчості Котляревського сприяло розхитуваннювсього заснованого на гнобленні, здирстві, на знущанні з простого люду. Значення Котляревського як зачинателя української літератури виняткововажливе: своїм поетичним словом, утвердженням засад демократичної естетикивін відкривав, новий напрям у розвитку національної культури, спрямованийна дедалі глибше проникнення в життя народу, на осмислення його історичноїдолі.Оригінальність і суспільне значення таланту автора “Енеїди” прекраснорозуміли прогресивні діячі вітчизняної культури І.Я.Франко.Творчість І. П.Котляревського увійшла дорогоцінним вкладом в українську літературу і сталаживим джерелом духовного розвитку народу. Значення “Енеїди” й у тому, що цим безсмертним твором Котляревськийпоєднав українське художнє слово зі світовою культурою. Цим твором автордовів, що і й у рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життянароду і висміяти його ворогів. ”Енеїда”– чи не єдиний твір у Європі, щостав народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літературизогріває читача власним, а не позиченим світлом. Висновок. Відомо, що Т. Г. Шевченко, звертаючись до Котляревського, пророкував йомуневмирущість. Образи творів Котляревського живуть у сучасному живопису,графіці, музиці та інших видах мистецтва. Ім’я творця славнозвісної“Енеїди” стало уславленим, твори – невмирущими. За що ж йому судилосябезсмертя? Велика заслуга І. П. Кртляревського в тому, що він підняв нові теми,звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший серед українськихписьменників дошевченківського періоду широко звернувся до невичерпнихбагатств мови народу, з’єднав її із найкращою, життєздатною, книжною мовою,удосконалив техніку вірша і п’єси. Народолюбство Котляревського, осуджорстокості кріпосників, їхнього паразитизму і морального дикунства,проголошення ідеї рівності станів, розумової і моральної вищості народу надпанством – усе це мало не лише літературно-мистецьке, а й велике суспільнезначення, бо скеровувало читачів на роздуми, на шлях демократизму, вселяловіру в краще завтра, стимулювало національне відродження. Незаперечним мірилом значення творчості і діяльності Котляревського єйого популярність за межами своєї землі. Про нього писали чеські тапольські журнали вже з 1906 року; дещо пізніше заговорила про це пресаАнглії, Франції та Італії. Творчість Котляревського має і виховне значення. На його творах вчимосялюбити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, роботящими,виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм,переймаємо мудрість і красу добрих почуттів. Список використаної літератури. Єфремов С. О. Історія українського письменства - Л.: Фаміна, 1995. Возняк М. С. Історія укр. літ. - Л.: Феміна, 1992. Котляревський І. П. Твори. Передм. Шабліовського Є.С., Деркача Б.А. – К.:Дніпро, 1980. Степанишин Борис. Українська література: Підруч. для 9 кл. - К.: Освіта,1993.




Похожие:

Котляревський iconІван Котляревський (1769 1838)

Котляревський iconБіографія Котляревського І. П. Котляревський Іван Петрович
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянське звання
Котляревський iconІ. П. Котляревський
Просвітництві, який охопив усі європейські країни. З розкладом феодаль­ного суспільства пов'язаний був І розпад «універсалізму» в...
Котляревський iconІ. П. Котляревський автор першого драматичного твору в українській літературі
П’єса «Наталка Полтавка» написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 р. – саме тоді, коли Драматург перебував там...
Котляревський iconУкраїнська літереатура 10-хх років ХХ століття. Формування І розвиток українського модернізму
Реалізм минулого століття пройшов кілька етапів свого розвитку: просвітительський у поєднанні з бароковими та бурлескниними тенденціями...
Котляревський iconВступ. В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його націо­нальну своєрідність, поетичну вдачу.
Пет­рович Котляревський, класик нової української літератури, видат­ний письменник-реаліст, автор славнозвісної “Енеїди” І “Наталки...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы