Аудиторский контроль icon

Аудиторский контроль



НазваниеАудиторский контроль
Дата конвертации31.07.2012
Размер291.01 Kb.
ТипРеферат
Аудиторский контроль


АУДИТОРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ Виникнення та розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежнийфінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Розвиток контролюгосподарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах,розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі,а в подальшому — на папері. Так, при І і IIдинастіях у Стародавньому Єгипті (3400—2980 рр. до н. е.) через кожних двароки провадилися інвентаризації рухомого і нерухомого майна. При IVдинастії періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною).Метою її була перевірка достовірності розподілу хліба та інших продуктівхарчування. Контроль господарської операції здійснювався трьома особами —один відмічав на папірусі кількість цінностей, які передбачалися довідпуску; другий — проставляв поряд фактичний відпуск і, нарешті, третій —порівнював кількість виданих продуктів з нормами, виявляв відхилення. Ужена зорі зародження контроль за господарськими процесами формувався якнезалежний від безпосередніх виконавців та на документуванні господарськихпроцесів.При VI династії в Єгипті у обліку почали складати кошториси витрат таконтролювати їх додержання господарюючими суб'єктами, що підтверджуєтьсядокументами (2500— 2400 рр. до н. е.). Зокрема, внутрішній аудитздійснюється на будівельних, сільськогосподарських та інших роботах.Керівник робіт у кінці дня подавав письмовий звіт. Приймання робіт іконтроль за їх кількістю і якістю здійснювалися спеціальною комісією.У Вавшюпії керівники робіт також складали звіти щодня, які перевірялисязгідно з нарядами на виконані роботи. Характерно, що контроль охоплюваввитрачання сировини і матеріалів на виготовлення продукції. Збереглисязвіти про роботу прядильних майстерень. Працівниця одержувала із коморивовняну пряжу за масою, залежно від якості і маси її визначали угари, щоконтролювали за нормами.Вавилонія була першою державою, де виникло спеціальне законодавство. ЗакониХаммураби (2200—2150 рр. до н. е.) передбачали: купцям — веденнясамостійного обліку; храмам — державне рахівництво; передавання грошей безрозписки вважалося недійсним. Отже, законодавче регулювання обліку булопідпорядковане здійсненню контролю за діяльністю суб'єктів господарюваннядля повноти і своєчасності сплати податків.В Іудеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігсявислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у торговихвідносинах: підраховуй і оцінюй, що даєш, і що отримуєш — запиши. НаВеликдень жерці Єрусалимського храму не розпочинали службу доти,поки "головний бухгалтер" Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки і нескладе звіт і цей звіт не отримає санкції контрольних органів. Спеціальноюінструкцією передбачався порядок обліку пожертвувань у храм. Перед алтаремвстановлювалася скриня, царський контролер разом з головним жрецемвідмикали замок і підраховували пожертвування.У великій багатонаціональній імперії Персії, розділеній на сатрапії, великапостійно діюча армія зумовила потребу жорсткого контрольного апарату.Бухгалтери і контролери у цій імперії вели не лише відкритий облік явищгосподарювання, а й таємний. Контролерів називали "очима і вухами царя".У Стародавній Греції особлива увага приділялася контролю збереженнявласності, зокрема майна (інвентаря). Крадіжку греки розглядали якматеріальну шкоду. Тому створювали такі умови, за яких державі була вигіднанестача цінностей у матеріально відповідальних осіб. Проте важливо, щоб урозкрадача було чим погасити нестачу, тому на посади з матеріальноювідповідальністю призначали лише осіб багатих, спроможних внести великузаставу або представити впливових поручителів. Нестача цінностейпокривалася із закладу або майна матеріально відповідальної особи або йогопоручителів, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, товідшкодування її провадилося у десятикратному розмірі. Звідси іншерозуміння контрольного прийому інвентаризації як засобу перевірки цінностейу натурі. Поняття раптової інвентаризації було чуже грекам. Більше того,ініціатива інвентаризації мала виходити від матеріально відповідальноїособи, яка після здавання звіту повинна потурбуватися про докази йогодостовірності. Цей підхід відповідає сучасному договірному аудиту, коливласник, керівник підприємства за угодою з аудитором замовляє контрольнуперевірку з питань, що потребують незалежного висновку аудитора.В Афінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов'язків яких входилоскладання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль. Фінансовийоблік і контролі. були в руках десяти обраних населенням осіб, до функційяких входили облік і контроль усіх державних доходів і видатків, проведенняінвентаризацій рухомого і нерухомого майна.Гроші зберігали дуже своєрідно. Так, на кожний вид доходів був окремийглечик, якому присвоювали буквений індекс. На конкретні витрати можна булобрати гроші тільки із чітко визначеного глечика. При цьому ключ від касизнаходився у чиновника, а від приміщення, де зберігалася документація, — уіншого чиновника-контролера. Ключі мали нумерацію і обмінюватися нимизаборонялось. Як бачимо, це елементи обособлення і незалежності аудитора-контролера, які застосовуються у сучасному фінансово-господарськомуконтролі.Характерним є контроль за сплатою податків. Документи з сплати податківрозподілялися і зберігалися за строками. Чиновники, що збирали податки,отримуючи гроші, викреслювали платників із списків, отже, залишалися лишенесплачені платежі. Так, у Греції зародився прийом лінійного (позиційного)запису, який застосовувався в обліку і контролі.Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися,причому спочатку державні чиновники складали за первинними документамипаралельний звіт і зіставляли його з поданим. У цьому подібність доаудиторського контролю, запровадженого у податкових органах України. ВАфінах звітність мала публічний характер. (Це також передбаченозаконодавством України.) Звіти храмів, державних установ записували намармурові або бронзові дошки і виставляли у народних зборах, в огорожаххрамів, вздовж шляхів.Істотно, що великі філософи Греції приділяли належну увагу обліку іконтролю. Так, Арістотель у "Політеці" чітко розмежував облікові іконтрольні функції, причому розглядав ревізію як частину контролю. Це бувновий підхід: ревізор рівноправний із головним бухгалтером і незалежний віднього. Як бачимо, незалежність аудиту сягає глибокої давнини.У Стародавньому Римі метою обліку був в основному контроль господарськоїдіяльності, сплати податків. Було створено складний апарат ревізорів іконтролерів, і все ж факти шахрайства, ухилення від сплати податків були непоодинокі. Облік мав запобігати збиткам, які виникали внаслідок шахрайстваабо невміння вести господарство.У Китаї у VII ст. до н. е. було запроваджено посаду головного аудитора,основним обов'язком якого було визнача-ти чесність урядових чиновників, що розпоряджалися державними коштами,майном. З часом форми державних аудиторських органів змінювалися від однієїдинастії до іншої, але зміст роботи аудиторів полягав у об'єктивному(незалежному) фінансовому контролі діяльності чиновників, суб'єктівгосподарювання, розподілі державних і громадських коштів тощо. У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносинудосконалюються облік і контроль господарської діяльності, з'являютьсяспеціальні трактати про контроль обліку і звітності, який нині здійснюєаудит. Так, у одному із трактатів домініканського чернеця Вальтера Хенлівизначено: піддавати ретельній перевірці звіти; щороку провадити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичнихзалишків цінностей; обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості; підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, оскільки є випадкинавмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг. В інших трактатах особлива увага приділялася ревізії, суть якої зводиласядо зіставлення початкових залишків, зазначених у звіті, з вихідними назвітну дату. Розвиток господарської діяльності потребував і нових форм контролю заякістю обліку та достовірністю звітності. У відповідь на це в Англіїз'явився інститут контролерів (аудиторів). Поява такої посади пов'язана зпотребою гарантувати достовірність звітності. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. ЕдуардII призначив трьох державних аудиторів. В указі про призначеннязазначалося, що аудитори зобов'язані запитувати, слухати і перевіряти всірахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Бер-кенхеді, Уельсі та ін., відмічати про всі зауваження щодо ведення рахунків.Є немало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усьогосередньовіччя в усіх країнах Європи. Аудит, як і весь фінансово-господарський контроль, тісно пов'язаний ізбухгалтерським обліком. Тому доцільно зробити екскурс у розвиток подвійноїбухгалтерії, яка заро-дилася між 1250—1350 рр. одночасно в кількох містах Італії. Найбільшийвнесок у зародження італійської подвійної бухгалтерії вніс францісканськийчернець-математик Лука Па-чолі (1445—1515), який узагальнив її принципи уТрактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р. Трактат бувперекладений на багато мов світу і став початком наукового узагальненняметодології подвійної бухгалтерії.Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної відповідальності зазбереження і витрачання коштів власника. Контроль стає головним знаряддямзбереження приватної власності. До XX ст. основна функція обліку була сутоконтрольною. Пізніше на перше місце виходить функція управліннягосподарськими процесами, а звідси об'єктами контролю стають сировина та їївитрачання на виробництво продукції, праця та заробітна плата робітників,використання механізмів тощо. Отже, бухгалтерський облік виступає як засібекономічного контролю, який вивчає рух цінностей. Контроль стає функцієюбухгалтерського обліку і поділяється на попередній, поточний ізавершальний. З розвитком економічних відносин у суспільстві,удосконаленням управління виробництвом конкурентоспроможної продукції навнутрішньому і зарубіжному ринках контроль виділяється у самостійну функціюуправління виробничою, господарською і фінансовою діяльністю власниківкапіталу. Сформувався фінансово-господарський контроль із структуризацієюна ревізії, тематичні перевірки, бухгалтерську експертизу, аудит.Поштовх до розвитку аудиту в Англії дав закон про британські компанії,прийнятий у 1862 р. У ньому запропоновано в обов'язковому порядкуперевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік.Це зумовлено потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерноготовариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий станпідприємства і результати його господарської діяльності за конкретнийперіод. Покладатися цілком на саму компанію становило б певний ризик, бонерідкими були випадки банкрутства підприємств, внаслідок чого акціонери ікредитори втрачали свої капітали. В результаті цього недовіра акціонерів ікредиторів, з одного боку, і податкових органів — з другого, додостовірності бухгалтерських балансів і звітів про доходи сприяла появібухгалтерів-аудиторів, котрі мали вивчати і аналізувати звітністьакціонерного товариства і давати кваліфікований висновок про їїдостовірність. При обговоренні річного звіту товариства на загальних зборахакціонерів заслуховувався висновок аудитора і лише після цього звітзатверджувався або не затверджувався і давалася оцінка діяльності правліннятовариства. Отже, незалежні аудитори і аудиторські фірми стали гарантом того, що підприємство має такий фінансовий стан, як оприлюднений. Спираючись на дані аудиторської перевірки, різні користувачі інформації можуть вирішувати питання про інвестування, спільну виробничу діяльність тощо. Аудиторська служба швидкого розвитку набула у країнах з ринковою економікою. Уже через п'ять років після встановлення обов'язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції. Аудиторська діяльність у США виникла під безпосереднім впливомбританської практики аудиту. У 1896 р. законодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений закон, що регулював аудиторську діяльність. Теперпрактично в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадськийінститут аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою. Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені:у Великобританії — Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880р.); США — Інститут дипломованих бухгалтерів (1887 р.); ФРН — Інститутаудиторів (1932 р.) і Палата аудиторів; Франції — Палата експертів-бухгалтерів і повірених бухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках. У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю. Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації аудиту, можна виявити певну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов'язковий аудит річної фінансової звітності певних суб'єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до аудиторів на право зайняття аудиторською діяльністю. Розвиток аудиторської справи сприяв створенню великих транснаціональних,аудиторсько-консультативних фірм, які мають свої філії і представництва убагатьох країнах ("Артур Андерсен", "Делойт енд Туш" та ін.). Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації,Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міруформування ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу.Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавствомта нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту українах СНД є те, що створено Координаційний центр з аудиту за участюпевних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціаціїбухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центрсприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників дляпідготовки бухгалтерів-аудиторів у вузах, уніфікації навчальних планів дляпідготовки бакалаврів і магістрів за фахом "економіст з бухгалтерськогообліку і аудиту". Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному: у США —громадськими бухгалтерами; в Англії і англосаксонських країнах — ревізорамиабо присяжними бухгалтерами; ФРН — контролерами господарства, контролерамикниг; країнах СНД — аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючина різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одну функцію:провадять незалежний фінансовий контроль соціальних і економічних програмна стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльністьгосподарюючих суб'єктів та відображення її у обліку і звітності з метоюзапобігання зловживанням і помилкам у сплаті податків до державного імісцевого бюджетів, громадських та державних фінансових фондів; складаютьоб'єктивні (незалежні) висновки про результати перевірки, а також надаютьконсультативні послуги з питань маркетингу, менеджменту, бухгалтерськогообліку, звітності тощо. Отже, виникнення і розвиток аудиту у системі фінансово-господарськогоконтролю пов'язані з урізноманітненням форм власності капіталу в різнихсуспільно-економічних формаціях та потребою його раціональноговикористання. Зміст і функції аудиторського контролю Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринковихвідносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникланова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий). Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності бухгалтерського обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до законодавства України мають право вимагати від підприємств і підприємців установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні державного фінансування в їх діяльності. Цим же правом користуються комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції. Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися акціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої звітності правління компанії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного аудиту, який набув широкого застосування у країнах із розвиненою ринковою економікою. Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своємурозвитку певний еволюційний шлях. Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження достовірностібухгалтерських документів і звітів, потім він стає системно-орієнтованим наактивізацію економічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкамосновні зусилля було спрямовано на підвищення ефективності системиуправління підприємством і передусім системи його внутрішнього контролю, щопозитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Такимчином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консультативнудіяльність. За умови системного підходу здійснюється формалізаціяаудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок,починаючи з підготовчої стадії і закінчуючи складанням аудиторськоговисновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобіганняможливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникненняризику. Особливе значення ризику аудитора пояснюється не лише можливістювтрати репутації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а йвеликими штрафами, коли через непорядність і неправильний висновок аудиторазамовнику-клієнту завдано матеріального збитку.Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинендодержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитківзамовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряєсистемі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. Наприклад, він можевикористати дані інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, проведенихревізорами підприємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки проведеніправильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, якіперевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного(консолідованого) фінансового звіту материнського підприємства.Аудиторська перевірка провадиться з використанням аудиторських стандартів(норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільноюекономікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконанняаудиторських процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в якихпроводиться аудит. До аудиторських стандартів включають пояснення і нормиаудиту, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосуванняїх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.В аудиторській практиці виділилися два основних напрями діяльності:приватний аудит і аудит за законом. Під терміном "приватний аудит"розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони(партнерів по компанії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чипередбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) єнеобхідною мірою захисту інтересів засновників (акціонерів, учасниківкапіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності показниківпідприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні акціонери, ні навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців. Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду івідображення діяльності підприємця у бухгалтерському обліку і звітності. Напрактиці таке чітке розмежування аудиторської і бухгалтерської роботи незавжди можливе, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Маліфірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і складаннямзвітів, покладають це на аудиторів. Слід зазначити, що в таких ситуаціяхпідготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту.Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудитору не слідвиконувати контрольні функції. Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарськогоконтролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльностіпідприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а такожаудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту. Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємствіз складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захистусвоїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки маєпереваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова. Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарськоїдіяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки цезабезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою іпідприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет;обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендівта інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо;залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпеченняйого частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх убухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Такапереоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їмдоцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цихзмін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносингрунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахункипідприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, якірозглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками,податковими органами та іншими суб'єктами права.Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежногоаудиторського контролю є сприяння встановленню економічних зв'язків міжвиробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвиненихкраїнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власникамивнутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягненнявисокого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійнаборотьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощуваннятоварної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбіважливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. Напідприємствах створюються відділи, що відповідають за формування,координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюютьспівробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб (бізнесу,маркетингу).Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стандарти і попит наних клієнтів. Тому першочерговим завданням внутрішнього аудиту є визначенняклієнта, якому потрібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути радидиректорів компанії, головний інженер (технолог), головний бухгалтер та ін.Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішуєважливі для нього питання найбільш ефективним способом, а результатикорисні для корпорації. Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:вивчає систему контролю за активами; перевіряє відповідність діючогоконтролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання відбанкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективностінової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії уфінансовому бізнесі. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадіївиконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі їїпроходження і після завершення, дає експертну науково обгрунтовану оцінкугосподарським операціям і процесам, але він не підміняєвнутрішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями контролює збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців випуску бракованоїпродукції чере:і порушення технології виробництва та інші негативні явища,що є першопричиною збитків.У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль грунтується на взаємнійзаінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), державив особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїйдіяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством івласними госпрозрахунковими відносинами. В умовах конкуренції ваудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню контрольнихперевірок. У свою чергу, підприємство має можливість вибору кваліфікованогонезалежного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), адержава — забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності і якнаслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштівдержавного бюджету.Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни,асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також іншіпідприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств,комерційні банки, кооперативи і громадські організації.Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу іспоживання суспільне необхідною продукту в умовах ринку сприяє задоволеннюпопиту покупиш активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможнихтоварів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податківзбільшенню відрахувань до державного бюджету. Класифікація організаційних форм аудиторського контролюАудиторський контроль — аудит — залежно від завдань замовника виконуєфункції запобіжного, перманентного (оперативного), ретроспективного(післяопераційного) і стратегічного видів фінансово-господарськогоконтролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, томувикористовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі.При цьому висновки аудиту на поставлені запитання обґрунтовуються всімавидами доказів, які мають підтвердження достовірними документальними данимибухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших формфінансово-господарського контролю передусім організаційними принципами ікласифікаційними ознаками.Класифікацію аудиторського контролю фінансово-господарської діяльностіподано на рис. 1За організаційними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний,внутрішній (відомчий) і державний.Регламентований — проведення його регламентується законодавством інормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягаютьобов'язковому аудиту, наприклад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації приодержанні банківського кредиту — обов'язкове представлення позичальникомвисновку аудитора.[pic]Перед емісією цінних паперів емітент зобов'язаний згідно з правиламиНаціонального банку України подати висновок аудитора про його фінансовийстан. Зокрема, за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітностісуб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайтивідображення такі показники: загальний розмір прибутку та джерела йогоформування; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленнюміж акціонерами; розмір капіталізованого прибутку (з розбиванням зафондами); сума прибутку, що відраховується до резервного фонду; іншінапрями використання прибутку (підлягають розшифруванню).Договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконанняобумовлюються угодою між суб'єктами підприємницької діяльності іаудиторською організацією.Внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управліннямаркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.Запроваджується він як на підприємствах, так і в середині компаній,концернів та ін.Державний — аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій, якібезпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряютьстан обліку господарських операцій та відображення їх у фінансовійзвітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків додержавного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різнихфахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на одно-,багатопредметний (комплексний), комісійний.Однопредметний — досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту —платоспроможності, емісії цінних паперів та ін.Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управління маркетингом,виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівцірізних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплекснийаудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитордосліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). Свої висновкивони передають замовнику для узагальнення і комплексної оцінки залежно відйого потреб.Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, алеоднієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одномувисновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудитздійснюється, як правило, аудиторськими фірмами, що призначають одного заудиторів керівником. Обов'язком його є синтезування результатівдослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті.Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузіметодології фінансово-господарського контролю, методики економічнихдосліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів,соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобтокласифікувати аудиторську ідентифікацію їх.Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормамипроцесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можназастосовувати в теорії і практиці аудиту.За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністюаудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний(післяопераційний) і стратегічний.Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктнимситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто настадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетинговихоперацій тощо, Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє уструктурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділеноконтрольно-ревізійний підрозділ.Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерівінформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів,фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможністьвиготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжномуринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділомпідприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.Ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарськихоперацій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішнімиаудиторськими організаціями.Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за договорами із замовниками,підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовникнадсилає аудиторській фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питаннядля вирішення аудитом. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку, балансу ізвітності. При цьому аудит визначає відповідність такої діяльностізаконодавству, а також достовірність її відображення в системібухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірманадає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконаленнябухгалтерського обліку і контролю фінансово-господарської діяльності,консультації і рекомендації з питань бізнесу.Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний іобов'язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавствомпідлягають обов'язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягаютьобов'язковій аудиторській перевірці, визначають згідно із законодавствомУкраїни органи державного управління за дорученням уряду залежно від певнихекономічних критеріїв — виду власності і форми діяльності підприємства,підприємця, розміру виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг),чисельності працюючих тощо.При обов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяльності надається правосамостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту неможна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльністьякого перевіряють.Розвиток незалежного зовнішнього аудиту через аудиторські фірми залежитьвід якості аудиторських перевірок і відповідальності аудиторів закваліфіковане і сумлінне виконання своїх договірних зобов'язань передклієнтом.За результатами перевірки при зовнішньому аудиті аудитор складає висновок,в якому дає оцінку стану обліку, внутрішньогосподарського контролю ідостовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам йогодіяльності. Ретроспективний аудит провадиться за участю керівникапідприємства, відповідального за його діяльність, і головного бухгалтера,на якого покладено відповідальність за відображення цієї діяльності всистемі бухгалтерського обліку і звітності. На підставі акта аудиторськоїперевірки аудитор складає висновок, у якому зазначає достовірність річногобухгалтерського звіту і відповідність його нормативним актам. На підставіаудиторського висновку власник приймає рішення про затвердження річногозвіту підприємства. В разі негативного висновку аудитора підтвердитидостовірність річного звіту підприємство зобов'язане усунути вказанінедоліки і подати виправлений звіт на повторну аудиторську перевірку. Стратегічний — це аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми,компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності.Маркетинг — це динамічна система прогнозного бізнесу, тому компаніїперіодично здійснюють так звану ревізію маркетингу. Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупе-реджене і регулярнеаудиторське дослідження маркетингового середовища фірми, її завдань,стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, яківиникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендаційвідносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми. Аудитор, який провадить ревізію маркетингу, повинен ознайомитися зпоточними і перспективними планами фінансово-господарської діяльностіфірми, бухгалтерськими балансами і звітами за ряд років. На основі зібраноїінформації він складає план ревізії маркетингу, який дає змогу розробитирекомендації щодо стратегічного розвитку фірми. План ревізії маркетингу включає такі частини: маркетингове середовище(демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурніфактори); мікросередовище (ринки, клієнтура, конкуренти, постачальники);стратегію маркетингу (програма діяльності фірми, ефективність менеджменту);результативність маркетингу (маркетинговий контроль, аналіз прибутковості,товари, ціни, реклама, стимулювання збуту, пропаганда). Такий план даєзмогу аудитору провести дослідження планування фірми, виявити рин-кові можливості у сферах, де фірма матиме явні конкурентні переваги.Резерви можна виявити, інтенсивно збільшуючи масштаби товарно-ринковоїдіяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку,удосконалення якості товару). На практиці фірми застосовують три типимаркетингового контролю своєї діяльності: виконання річних планів,прибутковості і стратегічний контроль. Іншими словами, стратегічний аудит — це перевірка опти-мальностістратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозногомаркетингового середовища та розробки рекомендацій щодо удосконалення їх. Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдосконалення підприємницькоїдіяльності незалежно від форм власності і господарювання в умовах ринковихвідносин. Організація аудиторської діяльності Аудит відносять до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідженняфінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищенняприбутковості відповідно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськимиорганізаціями і суб'єктами підприємницької діяльності. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України (або іншийуповноважений на це орган), яка згідно і;і законодавством є неурядовиморганом. Метою діяльності Аудиторської палати є створення системинезалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дасоб'єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяєраціональному господарюванню та своєчасно запобігає банкрутству власника,забезпечує достовірний контроль за доходами і видатками власників таодночасно оберігає інтереси держави. Палата видає ліцензії аудиторськимфірмам і окремим аудиторам на право здійснення аудиторської діяльності;веде реєстр аудиторів України, яким видане:кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту. Через аудиторські, фірми палата впливає на фінансово-господарськийконтроль діяльності підприємств і підприємців, банків, громадських іприватних утворень та інших видів підприємницької діяльності всіх формвласності; надає їм аудиторські послуги з питань методологіїбухгалтерського обліку і звітності, внутрішнього аудиту і ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та інші за договорами із замовниками на платнійоснові. Палата надає методичну допомогу аудиторським організаціям (фірмам),які безпосередньо виконують аудиторські роботи щодо відповідності поданихзвітів про фінансово-господарську діяльність чинному законодавству танормативним актам органів державного і господарського управління,визначають дійсний фінансовий стан замовників, використання власних ізалучених коштів, платоспроможність, правильність нарахування ісвоєчасності сплати податків та розподілення прибутків між учасникамипідприємницької діяльності (дивідендів, відсотків по депозиту і позикахтощо).Діяльність Аудиторської палати грунтується на принципах демократії ісамоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереженнякомерційної таємниці, виборності органів управління засновниками, власноїініціативи, персональної відповідальності аудиторів.Основними завданнями діяльності Аудиторської палати є організація ікоординація незалежної аудиторської діяльності, сприяння її розвитку,удосконалення та методологічна уніфікація аудиту в Україні; наданняпрактичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів привиконанні покладених на них функцій, постійних зв'язків із трудовимиколективами, засобами масової інформації, державними органами управління,правоохоронними і громадськими організаціями.Через систему аудиту Аудиторська палата може узагальнювати невикористанірезерви поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємств іпідприємців та вживати заходи щодо використання їх, а у разі потреби подаєдо державних органів управління пропозиції щодо використання резервів ународному господарстві.Аудиторська палата розробляє нормативи і методичні рекомендації напроведення аудиту, атестує і видає кваліфікаційні сертифікати на правоздійснення аудиторської діяльності, провадить роботу з підготовки іпідвищення кваліфікації аудиторів, здійснює облік аудиторських фірм іаудиторів, контролює їхню діяльність, вивчає ринок аудиторських послуг длязадоволення його попиту, розглядає розбіжності між аудиторами тазамовниками послуг з питань якості і своєчасності проведення аудиту. Для підготовки атестації і підвищення кваліфікації аудиторів Аудиторськапалата створює навчальний центр із залученням вітчизняних і зарубіжнихфахівців вищих навчальних закладів, а також практичних працівниківфінансових органів, банків, податкових адміністрацій, державної контрольно-ревізійної служби для роботи в ньому. Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутнихдокументів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку.Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатнихпрацівників ;і погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатнихпосадах. Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, атакож замовленнями, що надходять від підприємств, підприємців та ін. Запортфелем замовлень аудиторська фірма складає плани своєї діяльності накалендарний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особиаудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснюєвзаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг. Законодавством передбачені права і обов'язки аудиторських фірм іаудиторів, які здійснюють аудиторську діяльність. Аудитор — це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологієюфінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком,аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківськоюсправою, а також має необхідну професійну підготовку у галузіюриспруденції, судово-бухгалтерськоі експертизи, методології економічнихдосліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюютьекономічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторськоюдіяльністю вони можуті, займатися при наявності сертифіката, виданогоАудиторською палатою України на встановлений строк. Після закінчення строкучинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифікатана наступний п'ятирічний або інший строк. Права і обов'язки аудиторів визначені законодавством і нормативнимиактами з питань аудиторської діяльності.Аудитори як суб'єкти підприємницької діяльності можуть займатисяаудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявностікваліфікаційного свідоцтва (сертифіката) і ліцензії, виданих упередбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатисяаудиторською діяльністю при наявності договірних стосунків ізпідприємствами і організаціями або завдання на проведення аудиту, виданогоаудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа,яка має родинні зв'язки з керівником підприємства або веде з нимпідприємницьку діяльність.Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якістьскладеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерськогообліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок нескладає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку провадитьсяповторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджуєдостовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб'єктапідприємницької діяльності. Одночасно у висновку аудитора зазначається станбухгалтерського обліку відносно своєчасності і правильності відображеннягосподарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первиннадокументація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами,або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.Висновком (актом) оформляються аудитором виконані роботи, передбаченідоговором із замовником. До них можна віднести аудит фінансового станугосподарюючих суб'єктів або аудиторської оцінки інвестиційних проектів чистартової вартості майнових комплексів, що виставляються на аукціон, та ін.Згідно з нормами аудиту (стандарт затверджений Аудиторською палатоюУкраїни) виконану аудитором роботу можна оформити спеціальним звітом. Напрактиці проведення аудиту здебільшого оформляється спеціальним актом, якиймістить дослідну частину і висновки з питань, поставлених замовником.Аудитор має право при виконанні договірних зобов'язань з дозволу замовника:перевіряти первинну документацію з обліку фінансово-господарськоїдіяльності замовника, облікові регістри, провадити інвентаризацію коштів укасах, цінних паперів, матеріальних цінностей, вимагати від посадових осібпояснення з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником;одержувати необхідну для аудиту інформацію від третіх осіб (банків,постачальників та ін.);залучати для роботи на договірній основі фахівців, крім осіб, що працюють узамовника, перебувають з ним у родинних стосунках або ведуть спільнийбізнес. Крім того, аудитор має право самостійно визначати методичні прийомиі процедури аудиту, керуючись при цьому чинним законодавством, існуючиминормами і стандартами, умовами договору із замовником, професійнимизнаннями та досвідом власної роботи.Аудитори і аудиторські організації зобов'язані:при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками,додержувати чинного законодавства та встановлених нормативів;повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені впроцесі аудиту недоліки у веденні бухгалтерського обліку і звітності, атакож недоліки у господарській чи комерційній діяльності;зберігати у таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту тавиконанні аудиторських послуг;не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці і невикористовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;додержувати умов договору, укладених із замовником;обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видамиробіт, які безпосередньо стосуються їх (консультації, перевірки,експертизи), за винятком наукової та педагогічної діяльності.Аудитор несе відповідальність за неякісне виконання аудиторських послугвідповідно до законодавства України, порушення службової етики, невиконаннярозпорядчих і нормативних документів Аудиторської палати України іаудиторської фірми.У випадках, коли з вини аудитора замовнику завдано збитків, він несепередбачену законодавством відповідальність.Обов'язком аудитора є збереження документації, представленої замовником дляперевірки, а також службової кореспонденції, якою він користується впроцесі виконання замовлення. Аудитор не має права розголошувати інформацію про діяльністьпідприємства, яке він перевіряє, за винятком випадків виявленнякримінальних злочинів і недодержання податкового законодавства. Аудиторнесе матеріальну і кримінальну відповідальність за навмисне викривленнярезультатів аудиторської перевірки, передбачену законодавством і договором.Відповідальність аудиторської фірми конкретизується статутом, умовамидоговорів із замовниками, а також контрактами між аудитором і аудиторськоюфірмою.




Похожие:

Аудиторский контроль iconКонтроль и ревизия
В настоящее время действуют государственный, ведомственный и независимый аудиторский контроль. Каждый из них имеет свои цели, задачи,...
Аудиторский контроль iconЧиттән торып укучы студентларга контроль эш биремнәре
Контроль эш VIII семестр азагында тәкъдим ителә, һәм IX семестрда студентлар, имтихан тапшырыр алдыннан (иң кимендә 1атна алда),...
Аудиторский контроль iconКонтрольная работа по дисциплине «Компьютерные информационные системы в аудите» Вариант №2 Содержание
Какие факторы, влияющие на аудиторский риск необходимо учитывать при проведении аудита в условиях код?
Аудиторский контроль icon13. Аудиторская фирма решила совмещать аудиторский бизнес с бизнесом в сфере торговли. Есть ли ограничения в этой области?
Может ли аудитор оказывать профессиональные услуги организации «А», если он является ее учредителем?
Аудиторский контроль iconКонтроль І оцінка діяльності вир-их підрозділів контроль як ф-ія управління
Такий глобальний контроль дає змогу з ясувати на скільки діяльність підрозділів усіх ієрархічних рівнів відповідає чинному регламенту,...
Аудиторский контроль iconТема Аудит в системе финансового контроля в Российской Федерации
Система финансового контроля подразделяется на государственный финансовый контроль, общественный контроль и аудит (независимый контроль)....
Аудиторский контроль iconФонд контролирующих материалов Текущий и итоговый контроль результатов изучения дисциплины
Текущий контроль осуществляется в системе рейтинга. Материалы для рубежного контроля представлены в рабочей программе (в корреляции...
Аудиторский контроль iconКонтрольная работа по дисциплине «основы аудита» Вариант 1 Преподаватель: Иванов А. А. Барнаул 2008
Общегосударственный контроль охватывает все хозяйствующие субъекты независимо от формы собственности или ведомственной подчиненности....
Аудиторский контроль iconКонтрольная работа по дисциплине «Основы аудита» Вариант №22 Проверил: Воронеж 2008 Содержание
Аудитору следует использовать свое профессиональное суждение, чтобы оценить аудиторский риск и разработать аудиторские процедуры,...
Аудиторский контроль iconКонтроль – як функції управління” Суть І зміст контролю
Для багатьох людей контроль означає перш за все обмеження, примушення, відсутність самостійності І т д. – словом все те, що прямо...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы