Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) icon

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)



НазваниеГетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
Дата конвертации30.07.2012
Размер180,64 Kb.
ТипРеферат
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)


Богдан Хмельницький (1648-1657) Богдан-Зиновій Хмельницький, який провів глибоку межу поміж добамиісторії України, поклав початок Української Козацької Держави, бувнайбільшим державним мужем, що його будь-коли мала Україна, — такхарактеризував його один з найвидатніших дослідників тієї доби, В.Липинський. Проте, хоч порівняно не так багато років відділюють нас від Б.Хмельницького, ми знаємо про нього дуже мало, а саме життя його овіянелегендами. Невідомо навіть точно, де й коли саме він народився. Не підлягаєсумніву, що походив Богдан Хмельницький з шляхетської родини, бо користавсягербом «Абданк», але з котрої частини України походив — невідомо. З усіхгіпотез найбільше заслуговують на довір'я дві: за одною — рід Хмельницькихпоходив з Галичини, з Хмельника на Перемищині, бо в Галичині вже з XVI ст.зустрічаються Хмельницькі; за другою гіпотезою — рід його походив зПереяславщини; один із сучасників — князь Заславський — називав його«переяславським козаком». Богдан Хмельницький дійсно мав зв'язки зПереяславом: мав там власний двір, одружений був з переяславськоюмешканкою, Ганною Сомківною, брат якої пізніше був полковникомПереяславським; там Хмельницький тримав до хрищення майбутнього гетьманаПавла Тетерю. З Переяславом зв'язані видатні події: 1649 року Богданприймав там польських послів, а 1654 року відбулася там рада з московськимипослами. Рід Хмельницьких був незаможний. Батько майбутнього гетьмана,Михайло, служив у коронного гетьмана Жолкевського в Жовкві, потім у зятяЖолкевського, Яна Даниловича, на Львівщині, і переїхав з ним, коли йогопризначили старостою Корсунським та Чигиринським. Михайло Хмельницький бувосадчим Чигирина та Лисянки. У Чигиринському повіті він був податковимписарем і згодом — підстаростою. Під Чигирином мав хутір Суботів. 1620 рокуМихайло Хмельницький із сином Богданом-Зиновієм брав участь в поході наМолдавію і був забитий під Цецорою, Його вдова одружилася вдруге зпольським шляхтичем Ставецьким. Можливо, що під час служби батька в Жовкві народився Богдан-Зиновій.Це було десь коло 1595 року. Вчився він спочатку в українській школі, потімв єзуїтській «латинській», треба гадати, у Львові, де викладав доктортеології Андрей Гонцель-Мокрський, відомий письменник та проповідник. Зтієї школи виніс молодий Хмельницький добре знання латини. Науказакінчилася 1620 року, коли під Цецорою турки взяли його в полон і два рокипродержали у Царгороді в тяжкій неволі. Викупила його мати. Після тогоХмельницький служив, мабуть, у Чигиринському полку, одружився з ГанноюСомківною і господарював на хуторі Суботові. Про життя Богдана Хмельницького в наступних роках нічого невідомо.Очевидно, він здобув авторитет й зайняв поважне місце в козацькій громаді.1637 року він був військовим писарем: підпис його є на акті капітуляції підБоровицею — 24 грудня 1637 року. Наступного року він їздив, як членделегації, до короля, а на підставі ординації 1638 року втратив уряд писаряі став звичайним сотником Чигиринського полку. 1644 року французький уряд закликав на військову службу українськихкозаків. Посол де-Брежі писав 21 вересня 1644 року кардиналові Мазаріні, щокозаки мають дуже здібного полководця Хмельницького, якого поважають придворі короля: «це людина освічена, розумна, добре знає латинську мову.. вінготовий допомогти нам». У 1645—1646 роках понад 2.000 козаків перевезено доФранції, і вони брали участь в облозі Дюнкерхену. Треба гадати, що середких був і Хмельницький." Всі ці факти свідчать про ту пошану, якоюкористався Хмельницький, не зважаючи на свою невисоку рангу. Року 1646 король Владислав IV заходився був творити коаліцію державдля боротьби проти Туреччини, але зустрів опозицію збоку польської шляхти.Тоді разом з канцлером Юрієм Оссолінським вирішив спровокувати Туреччину навоєнні дії нападом на них козаків. Для цього закликано до Варшави на таємнунараду 4-ох козацьких представників: осаулів — Барабаша та Караїмовича ісотників — Нестеренка та Богдана Хмельницького. Король видав їм гроші,прапор і грамоту, якою дозволялося збільшити реєстр козаків до 12.000. Зцього плану нічого не вийшло, хоч зібрано тоді 16.000 найманого війська.Сам канцлер зрадив таємницю, і сойм у жовтні 1646 року зажадав розпуститивійсько. Однак, для наступних подій ця таємна нарада відіграла не абиякуролю: вістки про неї поширилися серед козацтва і стали ґрунтом для леґенди,що король дивиться на козаків, як на своїх спільників у боротьбі зпольськими магнатами. До 1647 року бачимо Богдана Хмельницького, як цілком лояльногосотника, який користувався пошаною не лише на Україні, але й у Варшаві. Раптом усе життя Хмельницького було зламане так, як то частотраплялося в Речі Посполитій, де українці були «унтерменшами». Можливо,якраз пошана, якою користувався Хмельницький при дворі Владислава IV,викликала ненависть до нього родини магнатів Конецпольських, вороженаставлених до українців. Олександер Конецпольський, з 1632 рокуКорсунський та Чигиринський староста, син коронного гетьмана СтаніславаКонецпольського, вирішив усунути нелюбого йому сотника. Тож, підстаростаЧигиринський, Чаплинський, учинивши «ґвалтовний заїзд» на Суботів під часвідсутности Хмельницького, зруйнував його, пограбував майно, забрав йогодругу жінку, а сина досмерти забив канчуками. Легальні заходи Хмельницькогоне дали жадних наслідків, а Конецпольський навіть дав наказ арештувати йогоі стратити. Лише приятель і кум Хмельницького, Станіслав-МихайлоКричевський, допоміг йому втекти з-під варти. З невеликим загоном козаківХмельницький виїхав на Запоріжжя. Ці нещастя, ця сваволя магнатів переродили Богдана Хмельницького: зістатечного, спокійного сотника він, позбавлений родини, маєтку,переслідуваний місцевою адміністрацією, став бунтівником, месником завласні образи. Перша доба повстання Богдана Хмельницького. (1648-й рік) На Запоріжжі Богдан Хмельницький незабаром здобув загальну пошану ійого обрали гетьманом. На його бік перейшла залога реєстрових козаків, щостояла на Запоріжжі, а татарський хан вислав йому на допомогу своє військо. Чутки про рух, що його підняв Хмельницький, занепокоїли польськийуряд. Коронний гетьман Микола Потоцький вирушив на Запоріжжя, щоб здавитиповстання в самому початку. Реєстрових козаків і загін німецької піхоти вінвислав Дніпром, щоб вони біля Кодака з'єдналися з 4-мя тисячами польськоговійська і реєстрових козаків, що йшли під проводом гетьманового сина,Стефана Потоцького. За ними йшло 6.000 війська під проводом гетьманів —Миколи Потоцького та Мартина Калиновського. Реєстрові козаки, що пливли човнами, збунтувалися, перебили всіхстаршин, крім Михайла Кричевського, і перейшли на бік Хмельницького. Білябалки Жовті Води Хмельницький напав на польський авангард, що був підпроводом Стефана Потоцького. Реєстрові козаки з війська Стефана Потоцькоготакож приєдналися до нього. Військо Стефана Потоцького було знищене, а самвін тяжко поранений, потрапив у полон до татар і помер. Живим залишивсяодин лише челядник, який сповістив гетьманів про поразку. Вони почаливідступати, але Хмельницький наздогнав їх 26 травня 1648 р. біля Корсуня ірозгромив. Поразка поляків була повна. Обидва гетьмани опинилися втатарському полоні. Тим часом Владислав IV помер і поляків охопила паніка: ні короля, нігетьманів, ні війська. Паніку підсилило повстання селян на Київщині, якіпочали бити панів, жидів, палити польські маєтки, Повстання перекинулося наПолтавщину, на Вишневеччину. Сам князь Єремія Вишневецький ледве втік доПольщі. Згідно з конституцією, під час міжкоролів'я канцлер мусів подаватисяна демісію, але, зважаючи на тяжкий стан країни, канцлер Оссолінський почавправити нею сам. Спішно скликано соймики, асигновано кошти на 70.000найманого війська. Обрано нових гетьманів: князя Домініка Заславського,Миколу Остророга та Олександра Консцпольського. Хмельницький дійшов до Білої Церкви. Вдаючи, що не знає про смертькороля, він вислав до нього листа, в якому вимагав збільшити реєстр козаківдо 12.000, повернути православним церкви і виплатити козакам платню за 5років. Такі скромні умови запропонував був Хмельницький після перемог приЖовтих Водах та Корсуні. Ці умови конвокаційний сойм прийняв, і оголошенобуло перемир'я. Богдан Хмельницький тоді ще й сам не розумів грандіозних форм тогоповстання, що він підняв, щоб помститися за власні образи. Його лякалиселянські повстання, і він намагався втихомирити їх. Однак, повстанняширилося по всій Україні — на Поділлі, Волині. Ватажком їх став МаксимКривоніс, шотляндець з походження. З польського боку виступив ЄреміяВишневецький, який мордував повстанців, вбивав їх на палі і тим ще більшерозпалював ненависть. Тим часом військо Хмельницького збільшувалося спольщенимиукраїнськими шляхтичами, які переходили на його бік після поразки підЖовтими Водами та Корсунем, серед них були — майбутній військовий писар тавірний співробітник Хмельницького Іван Виговський, С. Мрозовицький-Морозенко, брати Іван та Данило Нечай, Іван Богун, Кричевський. Деякі з цих людей мали освіту, якуздобули в закордонних університетах, мали державний досвід. Вони зайняливисокі посади у війську, поруч з старими полковниками, здебільшого зЗапоріжжя, як Джеджалій, Бурлій, Вишняк, Гиря, Нестеренко, Топига та інші. Селянські повстання і терор, що його вносив Вишневецький, примусилиХмельницького поновити рух, бо тільки таким способом міг він тримати вруках повстанців. Знову закликав він татар, 3-го липня 1648 року поновилисявоєнні дії. Сили противників були майже однакові: бл. 100.000 чоловіка і 100гармат мали поляки, бл. 118.000 мав Хмельницький, але в тім числі було коло40.000 слабо озброєних повстанців-селян, які часто тільки заважали діям.Слабістю польського війська був його величезний обоз: до 100.000 возів звинами, припасами, посудом, одягом панів. На кордоні Поділля та Волині, підПилявцями, 23 вересня 1648 року польське військо було розбите, 80 гармат ідесятки тисяч возів забрали козаки. Цю здобич оцінювано на декількадесятків мільйонів злотих. Польське військо тікало на захід. За ним ішли козаки. Вони здобулиЗбараж, Вишневець, Броди і 8 жовтня підступили під Львів. Богдан Хмельницький обложив Львів, але задовольнився окупом у 200.000червінців та крамом на півмільйона червінців і рушив на Варшаву. РухХмельницького викликав великі селянські повстання в Галичині й на Волині.Селяни палили замки, палаци, вбивали шляхту. Чекаючи на відповідь, Хмельницький зупинився в Замосгі, де й діставвісті обрання на короля Яна-Казіміра. Причину, яка спинила рухХмельницького на Польщу, тлумачиться по-різному. Насамперед — військо буловтомлене, серед нього ширилися хвороби, стояла вже пізня осінь, і похідсеред ворожого польського населення був дуже небезпечний; полковникивідрадили Хмельницькому йти далі. З другого боку шанси Польщі значнопіднялися, бо в жовтні 1648 року підписано в Мюнстері мир, який закінчив ЗО-літню війну, і Австрія, союзниця Польщі, могла діяти по її боці. Алеголовним було те, що Хмельницький ще не мав на меті нищити Польщу, вінхотів лише встановити там уряд, який виконав би домагання козаків.Полковник Силуян Мужиловський писав, що король Ян-Казімір до обрання обіцявБогданові «бути руським королем» і підтвердити все, що козаки «через шаблюузяли». На бажання короля Хмельницький залишив Замостя і рушив до Києва. Від повстання до визвольної війни. На Різдво 1649-го року Богдан Хмельницький тріумфально в'їхав доКиєва. Його зустрічали, як героя-визволителя України з польської неволі, якнового Мойсея. Єрусалимський патріярх Паїсій, митрополит КиївськийСильвестер Косів, духовенство, професори Києво-Могилянської Колегії, спудеївлаштовували пишні акти, виголошували панегірики. В Києві чекали послиМолдавського та Волоського господарів і Семигородського князя. Перебування в Києві відіграло велику роль в формуванні психологіїБогдана Хмельницького, Розмови з патріярхом і київською елітою відкрилийому очі на те, що сталося в Україні. Він збагнув, що то було не повстанняселян проти панів, не помста магнатам за сваволю та утиски народу, а великавійна за незалежність України, за створення держави. Перемоги під ЖовтимиВодами, Корсунем, Пилявцями, переможний похід до Замостя створили новуідеологію українців: вони зрозуміли свою вагу, свою силу. До військаХмельницького, як згадано вище, переходило багато спольщених українців-шляхтичів, людей з широкою освітою, які сприяли створенню державницькоїідеології Богдана. Повстання перетворилося на революцію. У лютому 1649 року, коли Хмельницький був у Переяславі, приїхали донього посли від короля Яна-Казіміра. Хмельницький розмовляв з послами не якватажок повстанців, а як володар України. «Виб'ю з лядської неволі руський народ увесь! — казав він. — Перше яза свою шкоду і кривду воював, тепер буду воювати за нашу православнувіру... Поможе мені в тому чернь уся — по Люблин, по Краків, і я її невідступлю, бо це права рука наша, щоб ви (польські пани), знищивши хлопів,і на козаків не вдарили. Буду мати тисяч 200, 300 своїх, орду при тім... Заграницю війною не піду, шаблі на турків і татар не підійму. Досить маю вУкраїні, Поділлі і Волині тепер... у князівстві моїм по Львів, по Холм іГалич». Перед Хмельницьким стояло тяжке завдання. Боротися з Польщею своїмилише силами Україна не могла, бо Польща не тільки мала великі власнівійськові сили, але й була багатою державою, що могла користатися найманимвійськом. Татари виявили себе як ненадійні союзники, які грабувалинаселення і виводили ясир. Отже треба було шукати інших союзників. У перших же місяцях повстання 1648 року Хмельницький мусів звернутиувагу на Московщину. З 1647 року між Москвою і Польщею існував обороннийсоюз, спрямований проти Криму, але поскільки татари стали союзникомХмельницького, московсько-польський союз міг обернутися проти України.Богдан Хмельницький щоб не допустити спільного виступу Польщі та Московщинипроти України, ще в 1648 році радив цареві Олексієві, скориставши з нагоди,зайняти Смоленськ і заявити претенсію на польський престіл." Ідею союзу з«одновірною» Москвою підтримував і патріярх Паїсій. Ще гостріше сталопитання про цей союз у 1649 році, коли Хмельницький готувався до новоївійни з Польщею. Силуян Мужиловський, український посол до Москви,пропонував цареві на початку того року окупувати Сіверщину, щоб забезпечитиУкраїну з півночі, просив хоч би дипломатичної інтервенції для захисту правПравославної Церкви в Речі Посполитій, але Москва не допомогла Україні. Шукання союзу привело Хмельницького до першої коаліції україно-турецько-татарської, яку створив він тоді, коли не вдалося зреалізуватисоюзу з Молдавією та Семигородом. Війна була неминуча, її диктували настрої селян: «вся черньзброїться, смакуючи собі свободу від робіт та податків, і навіки не хочемати панів, — писав сучасник. — Так чернь роз'ярилася, що або знищитишляхту, або сама згинути хоче». З другого боку Польщу лякали чутки, щоБогдан Хмельницький творить «вільне князівство козацьке», «відокремленудержаву»." На початку літа 1649 року 200-тисячне польське військо посунуло наУкраїну. Хмельницький, мавши лише коло 70.000 козаків, не рахуючиселянських повстанців, та стільки ж татар, обложив у Збаражі польську арміюі тримав її в облозі півтора місяця. Тим часом з півночі на Україну виступив Литовський гетьман Радзівілл.Під Лоєвом полковник Станіслав-Михайло Кричевський дав йому відсіч, але самзагинув у бою. На допомогу польській армії прийшов король з новими силами.Хмельницький оточив королівське військо під Зборовом, але канцлерОссолінський підкупив хана Іслам-ґерея, і той поставив вимогуХмельницькому: замиритися з королем, або татари перейдуть на бік поляків.Хмельницький примушений був погодитися. Підписаний 18 серпня 1649 року Зборівський договір мав такі пункти: Вмежах Польської держави утворюється автономна область, до якої входятьвоєвідства: Київське, Брацлавське та Чернігівське — від Случі до Дністра,частини Волині, Поділля. Унія касується. Єзуїтські школи в Києвіліквідується. Так — замість визволення українського народу з-під польської влади тастворення власної держави — здобутки кривавої боротьби обмежилисянаціонально-територіяльною автономією для козацької верстви. Зборівський договір проголошений як «Деклярація ласки короля, даноїна пункти прохання Війська Запорозького», був паперовий: ні в Польщі, ні вУкраїні його не зреалізовано. Особливо викликав протест пункт 6-ий прозрівняння православних з католиками. Остаточне рішення було відкладене донаступного сойму, на якому мав бути присутній і православний митрополит.Однак, на засідання сойму католицькі єпископи митрополита не допустили,також не допустили його до сенату. Українська Уніятська Церква звернуласядо папи Інокентія X, який в листі до короля просив захисту для уніягів, алене знайшов підтримки. 8 січня 1650 року сойм ратифікував Зборівську угоду." Відчуваючи неминучість війни, Хмельницький старався забезпечити себесоюзами з сусідами. Насамперед примусив він до союзу Молдавського господаряВасиля Лупула, з дочкою якого, Роксандою, мав одружитися його син Тиміш.Наприкінці 1651 р. уклав союз з Туреччиною, і султан дозволив Кримськомуханові допомагати козакам. Султан Магомет IV назвав Богдана «славою князівхристиянського народу» і обіцяв свою опіку. Це ще більше дратувало Польщу.Навесні 1651 року поляки напали на містечко Красне на Поділлі, і в бою зними згинув один із найкращих українських полководців Данило Нечай. Але відВінниці поляків відбив видатний козачий стратег — Іван Богун" Рішальна битва відбулася 28-30 червня 1651 року коло містечкаБерестечка, над р. Стирем. Там у болотяній долині зустрілися два війська:Хмельницький -— бл. 100.000 козаків разом із повстанцями та 50.000 татар, іполяків — 80.000 та стільки ж озброєної челяді. На самому початку боютатари раптом почали тікати. Хмельницький і Виговський поїхали мобілізуватинові сили, залишивши командувачем І. Богуна, який відбиваючи наступполяків, почав виводити козаків з бою. Але серед повстанців зчиниласяпаніка, вони кинулися тікати і понад 30.000 їх втопилося в річці. Загинув імитрополит Коринтський Йоасаф, що привіз Хмельницькому меч, освячений наГробі Господнім. 4-го серпня 1651 року Литовський гетьман Радзівілл узяв Чернігів таКиїв. Міщани спалили Поділ, щоб не дати його литовцям. МитрополитСильвестер Косів, піддавшись паніці, вітав переможців. Хмельницький зібрав нові полки, побудував укріплення біля БілоїЦеркви, спинив польський похід і погодився на переговори. Згідно зБілоцерківським миром, за козаками залишено лише Київське восвідство,реєстр козаків зменшено до 20.000, польська шляхта мала право повернутисядо своїх маєтків, заборонялося вести закордонні переговори" В Україніпочалися знову повстання, збільшилася втеча населення за московський кордон— на Слобожанщину. Білоцерківський договір також не був реалізований: на соймі один ізшляхтичів наклав «вето», і договірне затверджено. Богдан Хмельницькийпоновив переговори з Молдавією, Кримом, Туреччиною, Москвою. Тому, що Лупулвідмовився виконати угоду — видати Роксанду за Тимоша, Хмельницький вирядивпід його командою військо до Молдавії. По дорозі під Батогом Тиміш зустрів20-тисячне військо гетьмана Калиновського. Поляки зазнали нищівної поразки,а сам гетьман був забитий, взято 57 польських гармат. Тиміш вступив доМолдавії і одружився з Роксандою. В 1653 р. він загинув під час облогиСучави, яку захопив волоський князь Матвій Басараб. Катастрофа балканської політики була страшним ударом для плануБогдана Хмельницького: він хотів посадити на пресгіл Молдавії Тимоша,Лупулеві дати Волощину і тим забезпечити Україні надійний західній кордон. Нове лихо чекало далі: обложене козаками в Жванці у грудні 1653 рокупольське військо з королем Яном-Казіміром вже готове було капітулювати, алеполяків знову врятували татари, уклавши з ними сепаратний мир. Татарамдозволено грабувати українське населення та брати ясир по Барськестароство. Становище України було тяжке. Війна, татарські напади, тотальнамобілізація, нарешті посухи, неврожай, пошесті, знищення промисловихзакладів, головно рудень, ізоляція від ринків Західньої Европи — все церуйнувало господарство. Внаслідок цього населення в щораз більшій кількостіпереселюється на схід, на південний схід, на Слобожанщину, Донеччину. З 1648 року Богдан Хмельницький час від часу звертався до Москви зпроханням допомогти в боротьбі з Польщею. Він загрожував навіть війною,якщо вона не дасть допомоги проти Польщі. Значну роль в справі союзуУкраїни з Москвою відіграло східне духовенство, вищі представники якогобрали на себе посередництво між Богданом Хмельницьким і царем: Паїсій,патріярх Єрусалимський, що зустрічав Хмельницького у Києві в 1648 році йвітав, як нового Мойсея; Йоасаф, митроп. Коринтський, що загинув підБерестечком у 1651 році; Гавриїл, митрополит Назаретський, що був угетьмана після берестейської поразки. Усі звернення до Москви в справі допомоги були марні. Моковський урядвідмовляв або відповідав загальними заявами, висилав хліб і сіль, алевичікував, не бажаючи розривати миру з Польщею У Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Україною бувконче потрібний для Москви з різних поглядів: він відкривав шлях до Чорногоморя і на захід, забезпечував їй панування на сході, а головне — трагічнестановище України загрожувало Москві або захопленням її Польщею, або союзомЇЇ з Туреччиною, чим не раз лякав Москву Хмельницький. Союз з Україною бувдуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні інтереси. Українамала 300.000 випробуваного, досвідченого, найкращого на Сході Европивійська. Всі ці умови робили союз з Україною конче потрібним для Москви. 1-го жовтня 1653 року Земський Собор у Москві ухвалив прийнятиУкраїну «під високу руку царя», а 1 листопада московське посольство вжебуло на кордоні України. Цей поспіх, невластивий московському урядові,свідчить, яка велика була заінтересованість Москви. На чолі посольствастояв боярин Василь Бутурлін, намісник Тверський. З ними їхало духовенствоз іконами, корогвами, хрестами, з образом Спаса — дар царя Хмельницькому —та великий почет. Гетьман був зайнятий війною з Польщею та похороном Тиміша і прибув доПереяслава лише 6 січня 1954 року. Він уникав будь-яких урочистих прийнятьі ні разу не запросив московських послів до себе. Можливо, для того обравдля переговорів не Київ, чого добивалися посли, а тихий козацькийПереяслав. Не було прийняття і в полковника Переяславського Тетері. 8-госічня відбулась Рада Старшин та поспіхом скликана Загальна Рада мешканцівПереяслава. Після вислухання царської грамоти, гетьман, посли та старшинипоїхали до Успенського собору. Там стався інцидент, не передбачений уМоскві. Коли духовенство хотіло було привести до присяги гетьмана тастаршину Хмельницький зажадав від послів, щоб вони перші принесли присягувід імени царя. Цим Хмельницький вимагав урочистого, формальногоствердження україно-московського союзу і запевнення оборони України та їїправ. В цьому виявилася рівноправність сторін і — недовір'я щодо дійснихнамірів Москви." Боярин Бутурлін рішуче відмовився приносити присягу за царя.Гетьман істаршина пішли на нараду. Посли довгий час стояли в соборі, чекаючи.З'явились два полковники — Тетеря та Лісницький (Миргородський) — і почалипереконувати послів скласти присягу, і знову вони відмовилися. Вся цяісторія з присягою була публічним скандалом для московського посольства.Воно кілька годин чекало на гетьмана, і двічі підтверджена Бутурлінимобіцянка, що цар охоронятиме всі права України, була фактичною присягою. Далі — протягом двох днів Хмельницький з Виговським та послиобговорювали деталі угоди, в тому числі — бажання гетьмана, щоб на Україну,власне до Києва, прийшло московське військо. Це було важливе для України неяк оборона, бо що могли зробити навіть 3.000 московського війська, колийшлося про 60.000 реестрових козаків та 350-тисячну армію, що стояла підЖванцем. Але це було конче потрібне для України, як доказ, що не існуваловже й тіні залежности від Польщі, — це було найголовнішим на той момент. На тому закінчилися переговори гетьмана з посольством царя. ЗПереяслава поїхали московські посли по Україні. приводити до присягилюдність. Справа ця виявилася складною. В Києві митрополит Сильвестер Косівзаборонив усім підлеглим йому людям присягати. Відмовилися присягатиполковник Богун, Кропив'янський, Полтавський, Уманський, Брацлавськийполки, Чорнобиль тощо. Ратифікація договору в Москві. У березні 1654 року посольство від України в складі військового суддіСамуїла Зарудного та полковника Павла Тетері з почетом прибуло до Москви. УМоскві бажали, щоб приїхав сам Богдан Хмельницький, але він не поїхав.Посли везли акредитивні грамоти від гетьмана, «Статті» (т. зв. 23 статті),текст Зборівського договору та низку листів У грамоті гетьман виступає, якрепрезентант «Руської Держави», і це виразно підкреслює, що вона неперестала існувати й після Переяславської угоди. «Статті» дійшли до нашихчасів у зіпсованому вигляді і, очевидно, були переставлені. Не зважаючи наце, видно, що основна їх ідея — встановлення таких міждержавних відносинміж Україною і Москвою, при яких за Україною застерігається державнасамостійність — зовнішня і внутрішня. На грамоту гетьмана та «23 статті», що їх А. Яковлів вважав за проектдоговору, цар дав послам відповідь, яка була ратифікацією договору. Такимчином, статті проекту, царські резолюції й жалувана грамота «становлятьповний текст договору 1654 року.Тож по сутті це був не Переяславський, аМосковський договір, укладений на підставі Переяславського. Сучасники вважали, що це був договір, який жадною мірою не порушувавсуверенних прав України. Першими зрозуміли це в Москві, для якої Українабула окремою державою. В «Статейному списку» Бутурліна протиставляться —«Московское государство й Войска Запорожского Украйна». Заява московськогоуряду про те, що Ян-Казімір «клятву свою на чем присягал, переступил, аподданых своих, вас... тем от подданства учинил свободными», потверджує, щомосковський уряд визнавав Україну в момент укладення договору вільноюдержавою." Треба мати на увазі, що поняття «підданий» у XVII ст., не означало«підданого» в сучасному розумінні: так називали царів, володарів держав, щовступали в договірні відносини з Москвою, шукаючи у неї протекції. Підданів сучасному значенні слова в XVII ст. називалися «холопами» до бояр такнязів включно. За Петра І слово «холоп» замінено словом «раб», і лишеКатерина II в 1786 році заступала його терміном «верньій подданньій»." Московський уряд вважав, що договір з Україною був дійсний тільки зажиття Богдана Хмельницького, і поновлював його з кожним наступнимгетьманом, дещо змінюючи, але завжди називаючи акт 1654 року договором.Навіть Петро I писав у наказі 1722 року, утворюючи Малоросійську Колегію: «... чинить ... как определено в помянутых Хмельницкого договорах». Якщо такрозуміли акт 1654 року навіть у XVIII ст. — є логічним, коли стольникХлопов писав у 1663 році: «в Малороссийском государстве»," а в далекомуПекіні року 1770 на нагробку українського ченця викарбувано: «родом изКоролевства Малороссийского, полка Ниженского»." В Україні твердо знали, що Переяславсько-Московський договір непозбавляв ії суверенних прав. Договір цей зафіксував союз з Московією надобровільних засадах, звільняв Україну від підлеглости Польщі. Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському послові, СтаніславовіЛюбовицькому: «Я став у ж е паном всієї Руси і не віддам її нікому». Тутхарактеристичний вираз «уже», себто після договору з Москвою. Доказомнезалежности України були ті численні союзи, що їх укладала вона після 1654року з різними державами. Поняттю про Українську державу відповідали нові титули, з якимизверталися до Богдана Хмельницького: його називали — «Гетьман з Божоїмилости», «Государ», «Зверхній владця», «Зверхній властитель», «нашої земліНачальник і Повелитель» (так називав митрополит Сильвестер Косів. Іван Виговський у розмові з московськими послами казав: «Як цар усвоїй землі, так гетьман у своїм краю князь або король». Як належалодружині монарха, гетьманова Ганна Хмельницька мала свій двір; її штатскладався із знатних жінок. Вона сама видавала універсали. її універсалГустинському манастиреві 22 липня 1655 року підписаний — «Гетьманова АннаБогданова Хмельницька» з печаткою та родовим гербом «Абданк»." Традиція щодо характеру Переяславсько-Московського договорузалишалася в Україні довгий час. Пилип Орлик у «Виводі прав України» давблискучу характеристику Переяславської угоди: «Найсильнішим інайнепереможнішим аргументом і доказом суверенности України — урочистийсоюзний договір, заключений між царем Олексієм і «станами» України... Цейтакий урочистий і докладний трактат, названий вічним, повинен був,здавалося, назавжди установити спокій, вольнос-гі й лад на Україні»." Сучасники чужинці добре розуміли нове становище України. Вже 16березня 1654 року польський шляхтич Павло Олекшич писав полковниковіБогунові: «Хмельницький, бувший вашим товарищіїем, нині став вашим паном».Для Польщі козаки перестали бути «збунтованими рабами», і вона почалашукати шляхів для замирення з Україною. Року 1655 звернулася вона запідтримкою до Криму. Посол польський сказав ханові, що Богдан Хмельницькийбудує «осібну державу», яка буде могутньою та небезпечною сусідкою Криму.Року 1656 польські дипломати переконували Семигородського князя, що БогданХмельницький, «маючи владу над усіма руськими землями, стане монархом, щоматиме 100-тисячну армію»." Мілітарний союз, спрямований в першу чергу проти Польщі, мав деякіриси протекторату Москви. Такого ж типу були договори, що їх укладавХмельницький з Кримом, Туреччиною. Григор Орлик писав: «Хмельницькийприйняв опіку московського царя для краю й нації з усіма правами вільноїнації. Але перфідія московського царя була причиною, що негайно післясмерти Хмельницького права козацької нації почали порушатися москалями»..."Література: Наталія Полонська-Василенко, “Історія України” у двох томах, 3- тє видання 1995 року. CD-ROM-версія.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconРеферат на тему: Богдан Хмельницький
По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи­нив славний гетьман Богдан...
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconРеферат на тему: Богдан Хмельницький
По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи­нив славний гетьман Богдан...
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconГетьман богдан хмельницький засновник нового життя вільної україни
По десяти роках цілковитого упадку України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи­нив славний гетьман Богдан...
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconГетьман богдан хмельницький засновник нового життя вільної україни
По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи­нив славний гетьман Богдан...
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconОбъединение русских и украинских народов, Богдан Хмельницкий

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconБогдан Хмельницький

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconПо десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричи­нив славний гетьман Богдан Хмельницький

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconБогдан Хмельницький та характер його визвільної війни

Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconБогдан Хмельницький та характер його визвільної війни
Повстання стор. 4
Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий) iconМайбутнє України
Були у неїперіоди злету І падіння, була Київська Русь І період занепаду під РіччюПосполитою. Був Богдан Хмельницький, який виборов...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы