Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення icon

Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення



НазваниеПрибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
Дата конвертации30.07.2012
Размер222,98 Kb.
ТипРеферат
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення


Создатель: SODOM ВСТУП Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві. Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку. Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу. Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він. А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. У різні часи Сміт трактував прибуток як: 1) закономірний результат продуктивності капіталу; 2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик; 3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника. Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набулорозвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку. У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіантитрактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теоріястриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-якадіяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявленнязаконів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталуз часом. 1. РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИБУТКУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА У Законі України «Про підприємства в Україні» записано: «Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який ...здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метоюодержання відповідного прибутку (доходу)... На всіх підприємствах основнимузагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльностіє прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями визначається роль імісце прибутку в економіці підприємства. 1.1 Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльностінад сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручкивід реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованихнагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючизначну частку прибуткової частини державного бюджету. На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержуютьпідприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним ізголовних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, взначній своїй частині використовується тими підприємствами, які йогоодержали, на збільшення виробницгва, реконструкцію і технічне переозброєнняїх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохоченнятрудящих соціальний розвиток колективів. Законодавство України, яке регулює господарську діяльїність суб'єктівпідприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, зодного боку, і систему оподаткування прибугку — з іншого, під «прибутком»визначає два різних економічних явища. Згідно з Законом України «Про оподаткування ирибугку підприємств»,прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіхвидів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування,зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу(амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складувалових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єктоподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображаєспіввідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчовстановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому,що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниціміж виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієїпродукції. Прибугок як об'єкт оподаткування визначається за данимиспеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським облікомприбутку. Прибугок у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару ізатратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розумінняприбутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавствапро оподаткування прибугку. Такий показник, безумовно, в більшій міріхарактеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і зточки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибугку добюджету. Прибугок синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне: — нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг; — розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції; —впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїхпрацівників; — зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто їїсобівартість); — з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у йогорозпорядженні, у тому числі фінансові ресурси; — зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважновільні (договірні) ціни; — грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями; — вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибутокз точки зору досягнення оптимального ефекту. Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною міроюзалежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні дофінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцямидуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строкиперегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договоріповинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розміріввтрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язаньсторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат. У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не малисуттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені узбільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах післясплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весьприбугок, що залишається, надходить у повне розпорядження власників аботрудових колективів підприємств. 1.2 Визначення загальної величини прибутку. Прибугок, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств,складається з: — прибугку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг); — прибугку (або збитку) від іншої реалізації; — прибугку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (утому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств,процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств); — прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій. Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибутокпідприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерськогобалансу. Прибуток від реалізації товарної продукції—це різниця між оптовою(договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованоїпродукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб «А», який не єпідакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановленадоговірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків—ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу «А» складає 0,42 грн.(2,40 —1,98). На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всівитрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воновстановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартістьпродукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати наоплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основнихзасобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати нареалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі,передбачені законодавством). У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства настворення таких загальнодержавних цільових фондів: — Пенсійний фонд України; — Фонд соціального страхування України; — Фонд коштів на випадок безробіття; — Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідківЧорнобильської катастрофи; — Державний інноваційний фонд; — Державний фонд сприяння конверсії; — Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утриманняавтомобільних шляхів загального користування. Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюютьпропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі видизаохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуютьсястрахові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не зарахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіхформ власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці,до Фонду соціального страхування України — 4 відсотки (обидва ці фондифункціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситьсязбір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і уФонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідківЧорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці). Відрахування коштів підприємств у інші загальнодержавні фондиздійснюються згідно з положеннями про ці фонди. В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, щобезпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витратиі нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку,якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв черезвнутрішньовиробничі і зовнішні причини, не-компенсовані збитки відстихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давностіяких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає такожкомерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції). Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати»промислового підприємства за січень—березень 1998 р. (тис. грн.)*: 1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 94,9 2. Податок на додану вартість 15,8 3. Акцизний збір 8,1 4. Витрати на виробництво реалізованої продукції51,3 5. Комерційні витрати 2,8 6. Результат від реалізації — прибуток 16,9*Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.113 1.3 Формування прибутку Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовоючастиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростанняпідприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витратина виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованоїпродукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями,чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільногофінансового стану підприємств досягати досить складно. Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємстваголовним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних,допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторонувласних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобногосільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати відреалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємствувдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (зурахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воноодержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальнихпристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією,прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сумаперевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованогооб'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), асума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкоію являє собоюзбиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначенняприбутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств. Прибутки і збитки від позареалізаційних операццй являють собою різнінадходження коштів, видатки і витрати які прямо не пов'язані з реалізацієютоварної продіукції та інших товарно-матеріальних цінностей. Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володітикорпоративними правами, тобто правами власності на частку (пай) у статутнихфондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств,внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо Таке розміщенняфінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки позапроцесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації. Серед інших позареалізаційних прибутків : значну питому вагу звичайноскладають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних)санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних і правилрозрахунків. Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, якіодержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чиіншого відповвідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавствоУкраїни передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строківпоставки, асортименту і якості продукції. У цій справі фінансова службапідприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводятьроботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників,зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду варбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умовидоговорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів,неустойок, пені та ін. У складі позареалізаційних прибутків підприємство може, зокрема, мати(крім тих, про які йшлося вище): прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, наприклад, різниця міжцінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахункахпри поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари;прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафіввід банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативноготерміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підвищеннявідповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народномугосподарстві); надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодахяк безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємстваминедержавних форм власності, якщо термін позовної давності такоїзаборгованості минув, надходження процентів від вкладення фінансовихресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківськідепозити тощо. До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексаціївартості основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка вважається капітальнимдоходом. Формування балансового прибутку згідно зі «Звітом про фінансовірезультати» промислового підприємства за січень — березень 1998 р.відбувалося наступним чином (тис. грн.)*: 1. Результати від реалізації продукції — прибуток + 16,9 2. Інші операційні доходи і витрати (сальдований результат від іншої реалізації) + 0,5 3. Доходи від володіння корпоративними правами 3,7 4. Проценти до одержання — 5. Інші позареалізаційні доходи і витрати, загальне сальдо- прибуток + 1,2 6. Балансовий прибуток 22,3 У сальдовому балансі підприємства на будь-яку звітну дату є довідковідані (що не входять до валюти балансу) про суму балансового прибутку,одержану з початку року, і суму використаного прибутку. Нерозподілений(невикористаний) прибуток поточного та минулого років входить у загальнусуму балансу, будучи частиною фінансових ресурсів підприємства. При перевищенні суми видатків підприємства над сумою доходів від йогодіяльності утворюються збитки, які знаходять відображення в балансіпідприємства. З 1997 року в 1 розділі пасиву балансу «Джерела власних іприрівняних до них коштів» підприємства вказують суми балансових збитків * Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.116(минулих і звітного років). На суму балансового збитку зменшується підсумокпершого розділу і валюта балансу в цілому (зменшується сума власнихфінансових ресурсів). Збиткова діяльність підприємства несумісна зринковими умовами господарювання. 2. Використання прибутку Приблизна схема використання прибутку на підприємствах Українипоказана на рис.1. Із загального (валового) прибутку сплачується податок.Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуютьсяборги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на двічастини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна(капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальнівиплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески ублагодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другоїчастини належить прибуток, який залишається на підприємстві(нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби тастворення резервного фонду. Рис.1 Схема використання прибутку підприємства.* *Економіка підприємства, Том2, С.Ф.Покропивний стр.235 3. План доходів і видатків. План доходів і видатків є першим фінансовим документом фінансового плану.Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її витрат запевний період. План доходів і видатків складається для унаочнення результативностімайбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостейвиживання та активного господарювання. Логіка опрацювання плану доходів і видатків (Рис. 2) передбачаєвизначення загальної суми продажу продуктів фірми, від якої поступововідраховуються різні види витрат фірми і в результаті обчислюються: валовийприбуток, операційний прибуток, прибуток до сплати податків, чистийприбуток. План доходів і видатків складається в певній послідовності. 1. Визначаються відповідні середні показники в галузі, до якої належитьданий бізнес. Середньогалузеві показники є орієнтиром як для складанняплану доходів і видатків, так і для контролю за фактичною фінансовоюдіяльністю фірми в майбутньому. Відхилення показників плану доходів івидатків фірми від середньогалузевих потребує ґрунтовного пояснення причинцього явища, а це, у свою чергу, допомагає як підприємцеві, так іпотенційним інвесторам краще усвідомити особливості бізнесу фірми.Джерелами інформації для розрахунків середніх по галузі показників можутьбути статистичні щорічники, фінансова звітність аналогічних компаній,банків, торгових асоціацій тощо. 2. Складаються прогнози обсягів продажу продуктів (послуг) фірми.Очікувані обсяги продажу є найбільш важливим елементом з усіх іншихфінансових показників; вони є тією основою, на якій, зрештою, будуються всіподальші фінансові розрахунки в бізнес-плані. Зрозуміло, що й обгрунтуванняочікуваних обсягів продажу фірми має бути найретельнішим. Достовірністьтакого прогнозу настільки важлива, що йому можна навіть присвятити окремийрозділ маркетинг-плану. Для прогнозування обсягів продажу фірми використовується інформація,яку містить маркетинг-план, а також та, яку отримано в ході спеціальнихдосліджень ринку, опитування споживачів, торгових агентів, консультацій зекспертами тощо. Прогноз продажу (за ринкових умов господарювання) требаскладати по кожному виду продукції з розбивкою по місяцях за перший рік ікварталах за другий та третій роки. Результати прогнозних оцінок очікуванихобсягів продажу фірми по кожному продукту окремо і по всіх продуктах разомзручно звести в таблиці. При цьому в процесі прогнозування обсягів продажурекомендується дотримуватися консервативного підходу, тобто дещо занижуватиможливі обсяги продажу. У текстовій частині фінансового плану, як правило,наводяться пояснення щодо передбачуваних і запланованих фірмою змін обсягівпродажу, пов'язаних, наприклад, із сезонними коливаннями попиту,застосуванням політики знижок цін тощо. Тому показник «Загальний обсягпродажу» в плані доходів і видатків фірми характеризує дохід від продажу зурахуванням сум передбачуваних знижок цін. Рис. 2 Логіка розробки плану доходів і видатків фірми* *Бізнес план: технологія розробки та обгрунтування. С.Ф.Покропивний стр.129 У бізнес-плані необхідно давати чіткі пояснення припущень, на якихгрунтується прогнозування обсягів продажу фірми. Можна, наприклад, робитиприпущення щодо 15-20 % зростання обсягів продажу на рік. Але при цьомутреба обов'язково пояснити, на чому це припущення грунтується. Якщогалузева статистика свідчить, що обсяги продажу основних конкурентів фірмисправді збільшуються на 15 - 20 % щороку, то воно буде досить переконливим. 3. Розраховуються прямі та операційні витрати фірми на виробництво йреалізацію продуктів (послуг). Прямі витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (вартістьпроданих товарів) включають: • прямі матеріальні витрати, тобто вартість сировини, матеріалів,комплектуючих виробів та інші змінні витрати, зв'язані з виготовленнямпродукції; • прямі витрати праці, тобто заробітну плату та інші виплати основномувиробничому персоналу фірми. Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні длязабезпечення нормальної діяльності фірми. Вони включають: • заробітну плату адміністративно-управлінського, допоміжного таобслуговуючого персоналу фірми; • нарахування й податки на заробітну плату цих категорій персоналу; • додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації нахарчування, медичне обслуговування тощо); • рентні платежі; • платежі за комунальні послуги; • витрати на офіс; • витрати на відрядження; • витрати на рекламу; • страхові платежі; • амортизаційні відрахування; • інші операційні витрати. У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витратважливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильноспрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту самустаттю можуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду.Наприклад, витрати на рекламу, комісійні торговим агентам, витрати навідрядження будуть значно більшими в перші місяці виходу фірми на ринок. 4. Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється якрізниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів(сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції). 5. Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валовогоприбутку суми операційних витрат. 6. Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити. 7. Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційнимприбутком і сумою сплати відсотків за кредит. 8. Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибуткуфірми. 9. Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплатиподатків і сумою податків з прибутку фірми. Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягівпродажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося, — це параметр, щойого рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з'ясувати,якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості,і проводиться аналіз беззбитковості. Ось чому інвестори й кредиторивимагають, щоб у підрозділі «План доходів і видатків» було проведено аналізбеззбитковості та обчислено точку беззбитковості. 3.1 Точка беззбитковості Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходивід продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво йреалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має ізбитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиницьпродукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продажкожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки,зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкоюбеззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки. Для визначення точки беззбитковості необхідно знати: • ціну продажу одиниці продукції фірми; • прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції; • загальні операційні витрати. Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою: Тв=Зов/(Цоп-Вп) * де Зов — загальні операційні витрати фірми; Цоп — ціна одиниці продукції фірми; Вп — прямі витрати на одиницю продукції. Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (рис.3 ). Упроцесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливістьмоделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямихта операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть наприбуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже кориснимінструментом фінансового планування. При цьому він має більше значення *Бізнес план: технологія розробки та обгрунтування. С.Ф.Покропивний стр.129для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питанняпро здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукаєпідприємницькі проекти з високою нормою прибутку. Рис.3. Графік беззбитковості* *Бізнес план: технологія розробки та обгрунтування. С.Ф.Покропивний стр.130 4. Шляхи максимізація прибутку і мінімізація збитку підприємств в умовах кризового стану економіки України. Розвиток недержавного сектора економіки — один з основних напрямківреформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуваннімеханізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво. В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів самесуб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій,спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язуватипроблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що невідіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічнорозвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щобзабезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшенняекономічної ситуації в країні. Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотноїоцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народномугосподарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильнихуправлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентнійборотьбі залишатимуться мінімальними. Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутністьматеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктівпідприємництва відійти у тіньову економіку. Отже, найгострішою проблемою розвитку малого і середнього бізнесу єдефіцит фінансових ресурсів. Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем вітчизнянихпідприємців має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностейна основі очевидних національних особливостей сучасної українськоїекономіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведенняекономічної політики враховуватимуться особливості сучасної українськоїекономіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств. Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень і платежів зазвичай покривають одні одних несинхронно упродовж певного періоду часу. Як правило, у перші місяці після утворення підприємства переважають платежі, пов'язані з оплатою будівництва виробничих приміщень, придбанням обладнання і т. ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі виручки від продажу. Нарешті у завершальній стадії підготовчого періоду переважають то платежі, то надходження коштів. Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управління фінансами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги. Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування. Схема. Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)* *"Фінанси України", 12'99 стр.36 На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництвазаслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке єкредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькійдіяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за недостатностівласних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит.Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування дляпозичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого"ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу. Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є: — реформування податкового законодавства (держава може піти шляхомзниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштівпідприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податковихпільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій); — збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залученнязовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економікив цілому; — орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондовогоринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності йдосягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержанняприбутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Великарозпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективністьуправління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємствна фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему; — розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогоюхеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків; — забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками; — формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств якзасобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів; — поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня; — сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічнихресурсів; . державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання. Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (ЗО—35 %). Але не тільки в цьому— сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеосіблюються, втрачають зв'язок з підприємством — хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат. При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток виробництва неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 1998 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 1997 роком — 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 1995 року.* Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і технологічних досягнень. Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами діяльності підприємств. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. На думку зарубіжних учених Праєра та Блекмана, у поведінці українських підприємств різних форм власності не спостерігається відмінностей, що * Статистичний бюлетень за 1998 рік. — К. — 1999. — С. 44. піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи підприємств як державного, так і недержавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно. Результати проведених досліджень свідчать, що у 1997—1998 роках обсяг прибутку у промисловості на підприємствах державної форми власності скоротився на 1299,2 млн. грн., колективної — на 4060,3 млн. грн., у приватних суб'єктів господарювання — на 16,7 млн. грн.* * Статистичний бюлетень за 1998 рік. — К. — 1999. — С. 44. Висновок Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів доуправління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначенняприбутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах середвітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття. На думку вченого І.А. Бланка*, прибуток — це втілений у грошовій формічистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує йоговинагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею міжсукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієїдіяльності. Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активипідприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, іякщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або,іншими словами, прибуток. Останнє твердження грунтується на аналізі балансупідприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу. Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінкувиробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансовихрезультатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізуєпро необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощуванняобсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюванихтоварів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критеріємефективності господарювання. "Фінанси України", 12'99 стр.40----------------------- Загальний (валовий) прибуток Податок Чистий прибуток Повернення боргів і сплата процентів за довгостроковий кредит Розподілений прибуток Нерозподілений прибуток Інвестиційні потреби Резервний фонд Виплати власникам (акціонерам) Виплати персоналу підприємства Інші напрямки використання прибутку Чистий прибуток Податки з прибутку Прибуток до сплати податків Сплата процентів за кредит Операційний прибуток Операційні витрати фірми Валовий прибутокВартість проданих товарів (прямі витрати фірми на виробництво) Загальний обсяг продажу продуктів (послуг) 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000 0Доходи / Витрати (гр.од.)Обсяги продажу продукції (од.) Точка беззбитковостіОбсяг продажу продукції (гр.од.)Прямі та операційні витрати (гр.од.)Операційні витрати (гр.од.) Фінансування підприємницької діяльності Внутрішнє фінансування (за рахунок виникнення негативної потреби вкапіталі) Зовнішнє фінансування Фінансування за рахунок зоротного впливу Фінансування за рахунок надлишку платіжних засобів (накопичення прибутку, самофінансівання)Фінансування за рахунок власного капіталу (пайове фінансування)Фінансування за рахунок позичкового капіталу (кредитне фінансування) Збільшення капіталу шляхом пайових вкладеньДовготермінове кредитуванняЗбільшення капіталу за рахунок нерозподіленого прибуткуКороткотерміно-ве кредитування




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви і шляхи його збільшення в сучасних умовах
Розділ Економічна суть та джерела формування прибутку торговельного підприємства
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви і шляхи його збільшення в сучасних умовах
Розділ Економічна суть та джерела формування прибутку торговельного підприємства
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю то­варно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності,...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви І шляхи його збільшення в сучасних умовах”, виконану за матеріалами тов „зіко” студентом V курсу спеціальності 050107 „Економіка підприємства”
Тому вирішальним для торговельних підприємств є прибутковість, а основними фінансовими показниками є прибуток І рентабельність. Цим...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви І шляхи його збільшення в сучасних умовах
Процес здійснення господарської діяльності передбачає поєднання організаційних, трудових, фінансових й інших ресурсів. Ефективність...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви І шляхи його збільшення в сучасних умовах
Процес здійснення господарської діяльності передбачає поєднання організаційних, трудових, фінансових й інших ресурсів. Ефективність...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconПрибуток в торгівлі, резерви І шляхи його збільшення в сучасних умовах
Процес здійснення господарської діяльності передбачає поєднання організаційних, трудових, фінансових й інших ресурсів. Ефективність...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconЕкономічна суть фінансових результатів
Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства або з обсягом виробничих...
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconРеферат на тему: Прибуток підприємства, його види, джерела формування і використання План прибуток і дохід як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства
Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування
Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення iconРозрахунок середньої заробітньої плати Розрахувати та розподілити чистий прибуток підприємства
Форми та системи оплати праці. Розрахунок середньої заробітньої плати Розрахувати та розподілити чистий прибуток підприємства
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы