Мистецтво в структурі людської життєдіяльності icon

Мистецтво в структурі людської життєдіяльності



НазваниеМистецтво в структурі людської життєдіяльності
Дата конвертации24.07.2012
Размер124.76 Kb.
ТипРеферат
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності


Рівненський державний гуманітарний університет Кафедра філософії Реферат на тему: Виконав: студент IV курсу фізико- технологічного факультету групи ФТТ-41 Громов Микола Володимирович Перевірив: викл. Ліщук Наталя Дмитрівна Рівне–2000 ЗмістМИСТЕЦТВО ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ 3ПРЕДМЕТ МИСТЕЦТВА 3Мистецтво - одна з форм суспільної свідомості. 6Погляди Шіллера на роль мистецтва у структурі людської життєдіяльності. 9 МИСТЕЦТВО ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ Мистецтво - вища форма естетичного освоєння дійсності. І це не дивно.Справа в тому, що в мистецтві естетичне - самоціль. Митець не ставить передсобою інших цілей крім як створити естетичну цінність, у той час як в іншихвидах людської діяльності естетичне походить від цих видів діяльності.Діяльність робочого, ученого, суспільного діяча і т.д. є реалізаціяспецифічних виробничих, наукових, суспільних, спортивних цілей, але кожнамає естетичне значення в тій мірі, у який у них виявляється творча сутністьлюдини, його здатність творити в порівнянності з загальним рівнем досягненьлюдського роду і придбань у кожному виді предметів і явищ дійсності. Будучивищою формою прояву естетичного, мистецтво займає особливе місце вестетиці. Воно містить у собі величезний арсенал художніх творів різнихвидів і жанрів, історичних епох і напрямків. І завдання естетики в тому,щоб дати розуміння загальних законів мистецтва. ПРЕДМЕТ МИСТЕЦТВА Предметом мистецтва, як і предметом науки, є дійсність, реальний світ,природа, суспільство, людина. Завдання полягає тільки в тому, щобвстановити, у чому перебуває відмінність художнього пізнання від наукового.Однак на відміну від фізика і хіміка, біолога і геолога художник пізнаєприроду в її співвіднесенні з людиною, у її ціннісному значенні. Природа під пензлем художника розкривається такою, якою він бачить її,емоційно сприймає і духовно осмислює живописець. Михайл Пришвін писав, щоприроду він розумів як дзеркало душі людини: і звірю, і птиці, і траві, іхмарині тільки людина дає свій спосіб і зміст. Звідси завдання художника -шукати і відкривати в природі прекрасні сторони душі людини. Таким чином, різниця в предметах пізнання мистецтва і науки потрібнобачити не в тому, що пізнаються різні об'єкти, різниця тут у самій природіпізнання. Наука беземоційна, і її беземоційність обумовлена абстрактно-логічною, теоретичною свідомістю, що здатне вирішувати свої задачі лише заумови відволікання від стихії емоційного життя людини. Формою, у якій мистецтво відбиває дійсність, є художній спосіб.Принципова відмінність художнього способу від способу-уявлення перебуває втому, «що художній спосіб є результатом пізнання того ціннісного аспектубуття, що метафорично прийнято називати «олюдненням» світу, тоді як спосібуявлення є відбиток об'єкта як такого, звільнене від його ідейно-емоційноїінтепретації й оцінки». Художнє пізнання отрієнтовано на пізнання духовного життя людини ісуспільства як на головну і кінцеву мету, тоді як пізнання матеріальногобуття природи і людини є лише засобом для досягнення цієї мети. Закономірновиникає питання: що цікавить художника в тому чий портрет він пише?Зовнішність що зображується людини або його внутрішній світ, фізичне йогобуття або його духовне життя? Ціллю портрета є пізнання внутрішнього,духовного, психологічного, пізнання ж зовнішнього необхідно мистецтву лишеостільки, оскільки без цього мистецтво не відкриває нові закони, невстановлює нові факти. Це завдання науки. Але якщо мистецтво і відкриваєфакти наукового знання, то це не мета його, а побічний результат. Бальзакдля вчених зробив важливі спостереження, пов'язані із соціальною природоюлюдини. Письменник Стринберг у романі «Капітан Коль» висловив думку проможливість одержання азоту з повітря. Живописець Ліотар у картині«Шоколадниця» інтуїтивно розклалав світло за законами, що фізики відкрилипізніше. Мистецтво дає інші знання. Однак інтерес до них обумовлюється не нашимпрагненням збагнути методику наукового експерименту або розширити знанняпро конкретну область науки. Завдяки мистецтву ми розуміємо моральнуприроду науки, різних по характері людей, що займаються нею. Мистецтвовідкриває нам внутрішній світ людини у всьому його багатстві і відкриває вньому нове, несподіване, не замічене нами. Мистецтво дає знання про життя, про складні людські відношення. Воновчить розуміти інших людей і самого себе, учить жити, будить у людинілюдське. Коротше говорячи, предметом мистецтва є людина. На це неодноразововказували ще росіяни революціонери-демократи. Так, наприклад,Н.Г. Чернишевський говорив про відтворення дійсності в мистецтві, «головнийпредмет якого - людина». Людське життя він називав «єдиним коріннимпредметом, єдиним істотним змістом поезії». Аналогічні висловлення є й уВ.Г. Бєлінського, А.Н. Добролюбова, М.Е. Салтикова-Щедріна. Відомо, щоМ. Горький говорив про літературу як про людинознавство. Однак твердження, що предметом мистецтва є людина, потребує деякихдодаткових роз'яснень. Справа в тому, що існують жанри і види мистецтва, укотрих немає безпосереднього зображення людини. Музика, наприклад, начистопозбавлена можливості зображення тілесного вигляду" людини, не знаходимо митакого зображення й у пейзажі, натюрморті, декоративно-прикладнихмистецтвах, архітектурі. Але це не заважає музиці відтворювати глибинніпроцеси життя людського духу, у пейзажі передати визначений настрій, хочатакого настрою немає ні в поля, ні в лугу, ні в річки. Воно властиво тількилюдині. Що ж стосується архітектури, декоративно-прикладних видів мистецтва,то тут сутність людини може бути художньо пізнана через освоєний суспільноюлюдиною предметний світ. Ця обставина підкреслювалася ще Л. Фейербахом:«... Той предмет, із котрим суб'єкт зв'язаний по істоті, у силунеобхідності, є не що інше як власна, але об'єктивна сутність цьогосуб'єкта». «Людина самого себе пізнає з об'єкта: свідомість об'єкта єсамосвідомість людини. По об'єкті ми можемо впізнати лик століття і йогосутність. У об'єкті виявляється сутність людини, його щире об'єктивне «Я».Це відноситься не тільки до розумових, але і до почуттєвих об'єктів». У творах декоративно-прикладного мистецтва, в архітектурних способахрозкриті характери, почуття, погляди людей і через них - суть громадськогожиття тієї або іншої історичної епохи. Навіть натюрморт (що; означає мертваприрода) завжди говорить нам не тільки про речі, але і про живу людину,його відношення до світу. Прикладом цього є мистецтво голландських майстрівЯна Ван Гейсума, Пітера Класа, Балтазара ван дер Аста й ін. Зображуючиприроду в жанрі натюрморту, вони розкрили типове для того часу відношеннядо цієї природи, що склалося в суспільній практиці. Твори мистецтва розповідають нам не тільки про спосіб життя, думках,почуттях окремої людини, але і про світогляд, світовідчуванні суспільства,його ідеалах. Тому предметом мистецтва є не людина взагалі, «а духовнийсенс його соціального буття». Мистецтво - одна з форм суспільної свідомості. Мистецтво - специфічний різновид відбитку і пізнання дійсності вконкретно-почуттєвих способах. Але якщо саме це поняття - абстракція, тореальне буття мистецтва - художній твір. Таким чином, твори мистецтва іхудожній спосіб діалектично взаємозалежні і з необхідністю припускають одинодного. Художній спосіб ідеальний і виникає тільки у свідомості щосприймає, становлячись частиною суб'єктивної естетичної свідомості, у тойчас як твір мистецтва матеріальний та існує поза суспільною йіндивідуальною свідомістю. Але виникнути художній спосіб може тількизавдяки творові мистецтва, його естетичним якостям, особливим способоморганізованою матеріальною структурою твору мистецтва. Співвідношення міжхудожнім способом і формами об'єктивної реальності показує, що тут маємісце момент тотожністі і розбіжності. Зрозуміло, що ступені подібностіабо подоби способу об'єкту відображення залежить пізнавання, а отже,відношення до способу суб'єкта сприйняття. Але оскільки зміст способузначно ширше об'єкта відображення, то художній спосіб повинний відрізнятисявід відображуваного об'єкта. Мистецтво реалістичне, коли воно глибоко проникає в дійсність івідображає її в динаміку, у єдності об'єктивного і суб'єктивного. Тобто вньому цілком суб'єктивне повинно бути одночасно цілком об'єктивним. Лише вцьому випадку суб'єктивне "може бути естетично передане і сприйняте, томущо об'єктивне тут і є одночасно цілком суб'єктивним. Така діалектикасуб'єктивного й об'єктивного є лише тоді, коли реалістичне мистецтворозуміється як єдиний процес, як єдність створення і сприйняття мистецтва.Творчий суб'єктивний елемент у свідомості творця твору повторюється усвідомості глядача, читача. Художній спосіб як ідеальне утворення виникає тоді, коли сприйняття«повторює» у своїй духовній структурі моменти створення художнього твору,коли глядач, читач відтворює для себе картину світу, аналогічну тієї, щозображена у творі мистецтва. Виникаюча картина як би створена самимчитачем, є його досягненням і власністю. З самого початку дійсність освоюється людиною через його конкретнудіяльність, відчуття, що мають почуттєвий характер. Відчуття викликають улюдей емоційну, що приводить їх у хвилювання реакцію. Навіть самий термін«емоція» у перекладі з латинського «етоуєге» позначає рух, хвилювання.Однак не можна не зауважити, що емоційний момент у різному ступенівиявляється в різних видах людської діяльності. Так, наприклад, удіяльності ученого він істотно сприяє роботі, але не лежить у самій природілогічних виводів і наукових істин. Позитивні переживання, хвилювання, щовиникають у процесі роботи й у результаті наукового успіху, є тількиважливі психологічні стимули в діяльності вченого. У той час як художник,висловлюючи у творі свої симпатії й антипатії, свої емоційні переживання,прагне як можна повніше передати їхній публіці, учений у своїх науковихдоказах, відкриттях - безсторонній. Наукове відкриття покликане впливати восновному на розум, а не на почуття читача, воно не має на меті представитиемоційне відношення автора до об'єкта дослідження. У мистецтві ж емоції є необхідною складовою частиною, одним ізкомпонентів змісту, що органічно забарвлює його і що виражає закладену вньому думку. Емоційністю відрізняються способи всіх мистецтв. Так,Р. Роллан говорив, що музика без емоційної насиченості перетворюється вчергування гармонік, позбавлених життя. А театр стає звичайним, добреналагодженим механізмом, якщо в спектаклі немає високої емоційної напруги.Сама природа художнього освоєння життя така, що в способах художник, повираженню поета, повинний покласти на музику не тільки слова, але і своєсерце. Спосіб, що несе ідею, переконливий, якщо за ним стоїть художник, дляякого головне в житті, за словами Родена, бути схвильованим, любити,сподіватися, тріпотіти, жити. У кожному художньому творі точно і строго розраховано, що повинноподіяти, коли і яким способом. Гармонія вивірена алгеброю почуття, розумом,емоціонально-раціонально обдумано. А інакше... інакше плачуча на сценіакторка раптом розмила б сльозами грим і стала смішною. Зображеннялюдського горя і страждання на мальовничій полотнині або в скульптурномупортреті викликало б тільки жалість. Емоційна сила мистецтва виникає не спонтанно. Це результат глибокоїдумки і почуття. Створюючи свій твір, художник враховує, як усе показане йописане їм буде впливати на людей. Найважливішою особливістю художнього способу є також йогоіндивідуальна визначенність. Мистецтво завжди зштовхує людину з конкретнимижиттєвими фактами, подіями, переживаннями. В.И. Ленін неодноразово звертавувагу на те, що явища так чи інакше завжди багачі закону. Багаче саме втому змісті, що воно конкретно індивідуально має множину одиничних іособливих, йому одих властивих рис, у той час як у законі відбиті тількизагальні й істотні сторони, що властиві всій групі даних явищ. У художньомуспособі втілена конкретно почуттєва повнота, індивідуальне багатствокожного явища, що зображується. Реалістичний спосіб несе у своїй індивідуальній формі узагальненняжиттєвих явищ і не тотожний окремому індивіду, а фіксує, завдяки творчійсилі художника, неповторність думки почуттів, учинків багатьох людей. Уіндивідуальній долі, у живій неповторності вигляду героя-персонажазакладені ті думки і почуття, що характеризують епоху, клас, народ, націю іт.д. У реалістичному мистецтві типізація розуміється як виявлення і художнєвтілення самого істотного і значного в навколишньому житті, у людині, щовизначає сили прогресивного розвитку. «Реалізм,- указував Ф. Енгельс,-припускає крім правдивості деталей, правдиве відтворення типових характеріву типових обставинах» . Процес узагальнення й індивідуалізації, перейнятий глибокимдемократизмом, повним злиттям художника з народом, збагатив мистецтво циххудожників, показав, що на основі загального методу реалістичногоузагальнення, загальних принципів реалістичної типізації можливі самі різнізразки талановитої творчості. Особистістю художника, природою його таланту,глибиною проникнення його в життя сучасного суспільства визначаєтьсяякісний рівень типізації й індустріалізації художніх способів. Розглядаючи спосіб як діалектичну єдність суб'єктивного йоб'єктивного, раціональне й емоційне, типового й індивідуального, необхідновідзначити, що він як ідеальне утворення не зміг виникнути в процесісприйняття, якщо в структурі твору відсутній хоч один із цих ознак.Специфіка способу перебуває в тому, що ці ознаки проникають друг у друга;раціональне й емоційне, типове й індивідуальне виявляються через суб’єкт. Погляди Шіллера на роль мистецтва у структурі людської життєдіяльності. Погляди Шіллера на суспільство й культуру були, значно глибші, ніжпогляди, скажімо, Руссо; він визнає, що поділ праці дає негативні наслідки,але розглядає цей процес як закономірний, бо суспільство, культура можутьрозвиватися тільки у боротьбі суперечностей. Водночас Шіллер не схильнийідеалізувати буржуазну цивілізацію, що грунтується на «антагонізмі сил», ідалекий від того, щоб розглядати її як кінцеву мету людського існування.Нерівномірний розвиток людських здібностей, розпад гармонійного суспільногожиття, говорить він, виправдані історично лише тому, що служать передумовоюдля нового, досконалішого суспільства. Для збереження життя, своєї індивідуальної суті, людина, стверджуєШіллер, може й повинна миритися навіть із зовнішнім утиском, аби тількидуховно вона почувала себе вільною, бо рабство в рабських умовах не має усобі нічого ганебного, навпаки — низьке становище у поєднанні з високимипомислами може перейти у піднесене. («Думки про використання вульгарного іницого в мистецтві»). Втеча в царину мистецтва викликана не лише розчаруванням у революції, а йіншими чинниками. Капіталізм в Німеччині вже виявив стихійний антагонізмсил, руйнівний для людської особистості характер буржуазного поділу праці.За цих умов Шіллер тільки у мистецтві вбачає засіб гармонійного, всебічногорозвитку людини. Мистецтво, на його думку, здатне виконати цю величну місію тому, що воногрунтується на «естетичній грі», в процесі якої знищується суперечність міжчуттєвим і розумовим, фізичною необхідністю і моральною свободою. Дужеважливо, що Шіллер ніде не заперечує доцільності соціальних, політичнихперетворень, він лише стверджує, що естетичне виховання має передувати цимперетворенням: коли мистецтво перевиховає людину в дусі гуманізмусуб'єктивно, зсередини, настане час для успішної перебудови об'єктивногоісторичного життя, створення дійсно вільного гуманістичного суспільства . Шіллер намагається поєднати естетичне із соціальним, трактуючи красу ілюдяність як рівноцінні синоніми, тільки краса, пише він у «Листах проестетичне виховання людини», повертає напруженій людині гармонію, аослабленій — енергію, отже, робить її завершеною у самій собі цілістю Акт,завдяки якому знищу ється протилежність розумового і чуттєвого, моральноїсвободи і фізичної необхідності, Шіллер називає «естетичною грою» Всі іншівиди діяльності роблять людину однобічною, стимулюють розвиток лише однієїздібності чи сили, тоді як краса, спонукаючи нас до «естетичної гри», даруєнам свободу, цілісність і гармонійність «Гра» в інтерпретації Шіллера—небуденне, утилітарне заняття, але й не буяння фантазії, що піднімається надреальною дійсністю, це вільний вияв усіх нахилів і талантів Оскільки «гра»найкраще вдосконалює людську особу, то ідеал краси тієї чи ін шої людини,виводить Шіллер, необхідно шукати в цій самій сфері, в котрій воназадовольняє свою спонуку до гри, бо «людина грає тільки тоді, коли єлюдиною в повному значенні слова», а «цілковитою людиною вона стає лишетоді, коли грає» (167) Естетичний, або вільний настрій є, за визначенням Шіллера, середнімстаном між чуттям і мисленням, перебуваючи «в котрому дух не зазнає ніфізичного, ні морального примусу, хоч і діє в обох напрямках» (184)Естетичний настрій становить передумову для рівномірного і одночасноговияву кожної окремої здібності На противагу до інших занять, що скеровуютьнас виключно в одно му напрямі, він зберігає людську природу в первіснійчистоті і недоторканності, захищає її від найменшого впливу зовнішніх силЕстетична культура, зазначає Шіллер, «не дає окремо нічого ні розсудкові,ні волі, не ставить перед собою ні інтелектуальних, ні моральних цілей, невідкриває жодних істин, не допомагає у виконанні жодних обов'язків, нездатна ні сформувати характер, ні просвітити ум», і «ніскільки не визначаєособисту вартість людини чи її гідність», зате вона дозволяє нам робити ізсебе все, що нам тільки заманеться, і саме в цьому схожа на природу, щотакож дарує людині лише потенціальну здатність, полишаючи все інше нарозсуд нашої свободної волі (185) З позиції своєї естетичної утопії Шіллер накреслює покли кання і метупоета, митця будучи сином своєї епохи, він, однак, не повинен стати їївихованцем, а тим більше улюбленцем, хай дозріває під далеким небом Греції,щоб потім, змужнівши, повернутися до своєї доби й нещадно очистити її відпороків Якщо матеріал для художнього твору почерпнутий із сучасності, тойого форма неодмінно має походити з досконалішого століття, шляхет нішоїепохи, або ж з позачасової сфери, з абсолютної та незмінної єдності істотимитця, в «демонічній природі» котрого, за висловом Шіллера, міститься«потік краси, не заражений зіпсованістю поколінь і епох» (141) Форма художнього твору, стверджує Шіллер, тривкіша від його змісту, бо незалежить від капризів часу з богів уже давно глузували, але їхні храми всеще були священними для ока, благородний стиль палацу завдавав соромуганебним вчинкам Нерона, хоч і правив останньому за житло Коли людствовтратить свою достойність, провіщає Шіллер, то тільки мистецтво врятує її,зберігаючи істину в омані, тобто у формі, в промовистому камені Щоб непіддаватися духові епохи, митець повинен зневажати її судження, прагнучипоєднати в своєму творі можливе з необхідним, ілюзію з правдою, фантазію зсерйозністю, бо справжній ідеал народжується тільки внаслідок такогопоєднання (142) Знайомство з реальністю видається Шіллерові вельмиризикованим для художника, якщо його серце ще не сповнилося ідеалом,благородним поривом і нездатне опертися безпосередній сучасності Жити ізсвоїм століттям, продовжує він, не означає бути його творінням Необхіднопіднятися над сучасністю і робити не те, що вона хвалить, а те, що їйпотрібно Оточуйте своїх сучасників, звертається Шіллер до митців,благородними,, величними і натхненними формами, символами досконалого, «ажпоки видимість не подолає дійсність, а мистецтво—природу» (144) Вчення про художню творчість як «естетичну видимість» та «естетичну гру»— центральна проблема філософських роздумів Шіллера. Мистецтво й краса — особлива держава, де людина знову стає цілісною,звільняється від оков реальних стосунків, від усього, що становить примусяк у моральному, так і в матеріальному світі, в «естетичній державі» людинає для людини тільки образом, об’єктом вільної гри і, керуючись найвищим інайблагороднішим законом, дарує свободу через свободу, лише тутздійснюється ідеал рівності, що його ми не знаходимо у реальному житті. Використана література.1. Естетика: підручник під ред. проф Левчук Л.Т., К. 1991р.2. Шіллер Фрідріх. Естетика. – К., 1974р.3. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде.




Похожие:

Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconПочаток людської цивілізації на території Україні (1 млн р. тому 1000 р до н. е.)
Саме цієї доби на фоні кардинальних зрушень у природі, пов’язаних з різкими змінами клімату, відбулося виділення людини з тваринного...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconМистецтво І телебачення, архітектура, образотворче мистецтво
Образотворче мистецтво, його значення, різновиди, жанри. Специфіка художніх образів
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconМистецтво росії ХІV – ХVІІ ст
Мистецтво Росії бере свій початок від мистецтва Київської Русі. В хп та на початку ХІІІ ст російське мистецтво стає самостійним І...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconПроблеми свідомості у філософії
Музика, поезія, усе мистецтво, наукові розвідки глибші сущого та інші напрями інте­лектуальної діяльності прагнуть розкрити можливості...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconПроблеми свідомості у філософії
Музика, поезія, усе мистецтво, наукові розвідки глибші сущого та інші напрями інте­лектуальної діяльності прагнуть розкрити можливості...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconПоняття законотворчості і законотворчий процес
Законодавство охоплює більшість сфер людськоі життєдіяльності, поширює межі свого регулюючого діяння на суспільні відносини по мірі...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності icon13 Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії. Софісти
У період високої класики об'єктом осмислення для філософії стають усі сфери людської життєдіяльності
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconОлександр Грехам Белл
А через три роки вже почав самостійне життя, викладаючи музику І ораторське мистецтво в академії Уестон Хаус Фундаментально вивчивши...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconФілософія. Її предмет та функції
Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли І наука, І мистецтво, І мораль, І право І набули...
Мистецтво в структурі людської життєдіяльності iconФілософія. Її предмет та функції
Але історично так склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли І наука, І мистецтво, І мораль, І право І набули...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы