Інтегральна ефективність діяльності підприємства icon

Інтегральна ефективність діяльності підприємства



НазваниеІнтегральна ефективність діяльності підприємства
Дата конвертации21.07.2012
Размер320,12 Kb.
ТипРеферат
Інтегральна ефективність діяльності підприємства


Асоціація вищих закладів освіти України недержавних форм власності. Хмельницький інститут економіки і підприємництва. Кафедра економіки. Курсова робота по Економіці підприємства на тему: “Інтегральна ефективність діяльності підприємства.” Виконав студент Групи ЕП – 21 Вітюк А.В. Перевірив старший викладач Цімарна С. Г. Хмельницький 1999 рік. План Вступ.Розділ І. Економічна сутність і загальна характеристика видів ефективнос- ті.Розділ ІІ. Система показників та вимірю-вання ефективності виробництва.Розділ ІІІ. Класифікація чинників зростання ефективності виробництва. Висновок. Список використаної літератури. Вступ. Суспільство ніколи не було байдужим до витрат на досягнення того абоіншого успіху. В основі прогреса лежить підвищення ефективностівиробництва. Тут розуміється економічна і соціальна результативністьгосподарської діяльності. При знаходженні ефективності потрібно порівнюватиочікувану цінність того, що буде отримано, з очікуваної цінністью того, щобуде загублено. В практичних розрахунках цей показник знаходитьсявідношенням результатів виробництва до витрат. Однак такий оціночний показник недосконалий. По-перше, він нехарактеризуе вироблений продукт з точки зору його відповідності досуспільного попиту. По-друге, неоднарозово в витратах сумуються прямівклади і не оцінюються окремі наслідки. Наприклад, при будівництвіелектростанцій на Дніпрі об’єм виробляємої електроенергії співстав-ляетья звитратами на будівництво і виходить, що енергія дніпровських ГЄС - найдешевша в світі. Меж тим, на дні штучних водосховищ опинились міліонигектарів найкращих пойменних земель. Був порушений природній водний стік,на шляху міграції осетрових стад до своїх нерестилищ виникли перегороди.Для оцінки такого важкого та багатогранного процесу як економічний прогресодного показника, хай навіть найдосконалішого, недостатньо. Потрібнасистема вимірників для його різних сторін. Для характеристик використанняживої праці застосовується показник продуктивності праці. Своєріднимбарометром ефективності господарювання є норма прибутку та ін. В своїй курсовій роботі я розкрию інтегральну ефективність діяльностіпідприємства за допомогою: - по-перше, економічної сутності і загальної характеристики видів ефективності, де опишу: 1) економічну сутність і загальну методологію визначення; 2) види ефективності; - по-друге, системи показників та вимірювання ефективності вироб-ництва, де розкрию: 1) критерії і системи показників; 2) вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат; 3) оцінку соціальної ефективності; - по-третє, класифікації чинників зростання ефективності виробництва, де ми визначемо: 1) класифікацію суттєвих характеристик. 2) напрямки дії і використання. Розділ І. Економічна суть і загальна харак-теристика видів ефективності. І.1. Економічна суть і загальна методологія визначення. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певнійвзаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили),засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва,персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі іпобутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живоїі уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останнізалежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадровогопотенціалу та рівня їх використання. Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевихрезультатів використання засобів виробництва і робочої сили за певнийпроміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою дляокреслення результативності господарювання викорис-товують інший термін –продуктивність системи виробництва і обслу-говування, під якою розуміютьефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів,енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже,ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характери-зують одні й ті ж результативні процеси. При цьомуслід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагатоширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва. [pic] Процес формування результатів і ефективності виробництва (про-дуктивності системи) показано на рис. 1. Результат виробництва як найважливіший компонент для виз-начення йогоефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевийрезультат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2)кінцевий народногосподарський результат ро-боти підприємства (об’єднанняпідприємства). Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва,вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, дру-гийвключає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює їїспоживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, ви-робничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший про-міжок часу єчиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатомкомерційної діяльності – прибуток.Ресурси Персонал Засоби Предмети (робоча сила) праці праціВзаємодія Результатиі витрати ВИРОБНИЦТВО (ефект) Ефективність виробництваї (продуктивність системи) Рис. 1[1]. Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи). І.2. Види ефективності. Ефективність виробництва (продуктивність системи) має полімор-фністьвизначення і застосування для аналітичних оцінок і управ-лінських рішень. Зогляду на це важливим є вирізнення за окремими оз-наками відповідних видівефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення(рис. 2). Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються пере-важно зарізноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господар-ської діяльностіпідприємства. Перш за все результат (ефект) вироб-ництва буває економічнимабо соціальним. Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що харак-теризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (воб’єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товар-ної,чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економіятих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниженнясобівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скороченнятривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівнязайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючогосередовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні нас-лідки виробництваможуть бути не лише позитивними, але й негативни-ми (наприклад, появабезробіття, посилення інфляції, погіршення еколо-гічних показників). Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаютьсякількісному вимірюванню. У зв’язку з цим на підприємствах визначають,оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так ісоціальну ефективність виробництва (продуктивність системи). За наслідками - Економічна -Соціальна За місцем одер- - Локальна(госпрозрахункова) -НародногосподарськаЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА (ПРОДУКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ) За ступенем збіль- - Первісна шення ефекту -Мультиплікаційна За метою - Абсолютна визначення -Порівняльна Рис. 2[2]. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) за окремими ознаками. В залежності від об’єкту, стосовно якого визначають результатив-ністьйого функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) інародногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означаєконкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяль-ності даногопідприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництвопродукції на даному підприємстві вимагає додаткових вит-рат ресурсів, алеїї споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншимиексплуатаційними витратами або іншими позитив-ними наслідками діяльності,то йдеться про визначення народногоспо-дарського ефекту, тобто спільногоефекту у сферах виробництва і спо-живання відповідних виробів (послуг). Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підпри-ємства,впровадження на ньому прибуткових певних технічних, органі-заційних чиекономічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майжезавжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдякибагатонапрямковому та багаторазовому вико-ристанню таких заходів не лише наданому, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому доситьважливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званогомультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис. 3). Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певнегосподарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, ор-ганізаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на іншігалузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, першніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безпе-рервногорозливання рідкого металу був започаткований на підприємст-вах кольоровоїметалургії). Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у пев-нійгалузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокремаотримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва новихвидів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).1 дифузійний 3 Ефект стартовоговибухуМУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4 Ефект супроводжуваль- ЕФЕКТних можливостей2 Резонансний 5 Ефект акселерації Рис. 3[3]. Специфічні форми мультиплікаційного ефекту. Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Вінможливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком нас-тупноголавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій га-лузівиробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосування еконо-міко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузяхнауки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являютьсясупроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляютьсяу вигляді різних проміжних і побічних резуль-татів, використання виробничихі побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце такожефект акселерації, що означає по-зитивний наслідок не лише самого по собіконкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження ізастосування. Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту до-ситьумовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих форм по-лягає утому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від ралізаціїпевного господарського рішення (впровадження но-вої техніки чи технології,прогресивних методів або форм організації ви-робництва, нових формгосподарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема зочевидними мультиплікаційними характе-ристиками, то очікуваний ефект маєохоплювати одночасно усі його спе-цифічні форми. Загальна величина такогоефекту залежить від трьох го-ловних чинників: економічної ефективностівпроваджуваного господар-ського заходу (сукупності заходів), масштабів ішвидкості його (їх) роз-повсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності. Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витратиподіляються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (пов-сякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорійперсоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно ви-користовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортиза-ційнихвідрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у пов-нусобівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собоюавансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капі-тальнихвкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект,результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості від-творювальногоциклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності. Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи ін-шихгосподарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використаннярізних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організацій-но-технічних ісоціально-економічних заходів, загальної результативнос-ті виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні)варіанти господарських рішень: застосування но-вої техніки, технології таорганізації виробництва, нарощування вироб-ничих потужностей, підвищенняякості і оновлення асортименту продук-ції тощо. У зв’язку з цим розрізняютьабсолютний (загальний) і порів-няльний ефект. Кожний з них може бутиекономічним, соціальним, ло-кальним (госпрозрахунковим),народногосподарським, первісним, муль-типлікаційним. Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розра-хунку наодиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підпри-ємство від своєїдіяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідкипорівняння можливих варіантів господарю-вання і вибору кращого з них; йогорівень відбиває економічні і соціаль-ні переваги обраного варіантуздійснення господарських рішень (нап-рямку діяльності) у порівнянні зіншими можливими варіантами. Абсо-лютний і порівняльний ефекти тісновзаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільшвигідного варіанту господарю-вання завжди базується на зіставленніпоказників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюєтьсяшляхом порівняння його зап-ланованих, нормативних і фактично досягнутихпоказників, їх динаміки за певний період. ІІ. Система показників та вимірювання ефективності виробництва. ІІ. 1. Критерій і система показників. Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльностіпідприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням кри-терію іформуванням відповідної йому системи показників. Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра віро-гідності пізнання сутіефективності виробництва, у відповідності з якимиздійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований крите-рійповинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як еко-номічноїкатегорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробниц-тва – відпідприємства до народного господарства в цілому. Суть пробле-ми підвищенняефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)полягає у тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних,фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництваабо доходу. Виходячі з цього єдиним на-родногосподарським економічнимкритерієм ефективності виробниц-тва можна вважати зростання продуктивностісуспільної (живої і уре-чевленої) праці. У загальному вигляді критерійефективності виробниц-тва відображає постійно здійснюваний процесмаксимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношеннюдо витрат живої і уре-чевленої праці (персоналу і виробничих фондівпідприємства або народ-ного господарства в цілому). На рівнігоспрозрахункового підприємства модефікованою формою единого критеріюефективності (продуктив-ності) його діяльності може слугувати максимізаціяприбутку за умови економічно обгрунтованої побудови систем цін навироблювану продук-цію та оплату праці залежно від кінцевих результатіввиробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим (комерційним)критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при правильнопобудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію збільшенняобсягу чис-тої продукції підприємства справляє адекватний вплив і навеличину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність і зміст критеріюзнаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефек-тивностівиробництва. При формуванні системи показників ефективності виробництва, ви-робничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватисьпевних принципів. До них можна віднести: - забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показни-ків ефективності виробництв; - відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів; - важливість застосування показників ефективності в управлінні різни-ми ланками виробництва на підприємстві; - виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функціїї у процесі використання наявних резервів зростання ефективності ви-робництва, того чи іншого виду діяльності підприємств. Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначенихпринципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючи по-казникиефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показ-никиефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефек-тивностівикористання виробничих основних і оборотніх фондів; 4) по-казникиефективності використання фінансових коштів (оборотних кош-тів ікапітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількістьконкретних абсолютних чи відносних показників, що характе-ризують загальнуефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективністьвикористання окремих видів ресурсів (табл. 1)[4]. Таблиця 1[5]. Система показників ефективності виробництва.|Узагальнюючі |Показники ефективності використання ||показники | || |праці (персоналу)|виробничих |фінансових || | |фондів |коштів ||Виробництво |Темпи зростання |Загальна |Оборотність ||чистої продукції|про-дуктивності |фондовід-дача |оборот-них ||на одиницю |праці |(за обсягом |коштів ||витрат ресурсів | |продукції) | ||Прибуток на |Частка приросту |Фондовіддача |Рентабельність ||одини-цю |про-дукції за |акти-вної |обо-ротних ||загальних витрат|рахунок |частини |коштів || |зро-стання |основ-них | || |продуктивнос-ті |фондів | || |праці | |Відносне ||Рентабельність |Відносне |Рентабельність |вивільнення ||виро-бництва |вивільнення |осно-вних |оборотних коштів||Затрати на |працівників |фондів | ||одиницю товарної|Коефіцієнт |Фондомісткість |Питомі ||продукції |використа-ння |оди-ниці |капітальні || |корисного фонду |продукції |вк-ладення (на || |робочого часу | |одиницю приросту||Частка приросту | | |потужності або ||про-дукції за |Трудомісткість |Матеріаломісткі|продукції) ||рахунок |одини-ці |сть одиниці |Рентабельність ||ін-тенсифікації |продукції |продукції |капі-тальних ||вироб-ництва | | |вкладень ||Народногосподарс| | | ||ький ефект |Зарплатомісткість|Коефіцієнт | ||використання |одиниці продукції|викорис-тання |Строк окупності ||одиниці | |найважливі-ших |капітальних ||продукції | |видів сировини |вкладень || | |і матеріалів | | Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефек-тивності виробництва, результатів виробничо-господарської і комерцій-ноїдіяльності підприємства поряд з наведеними основними слід вико-ристовуватитакож специфічні показники, що відбивають ступінь вико-ристання кадровогопотенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів мінеральнихресурсів тощо. ІІ. 2. Вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат. Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише зарізноманітністю одержуваних результатів (ефектів) діяльності підпри-ємства,про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси(застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ре-сурси –це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собоюпоточні витрати на виробництво продукції. В зв’язку з цим у практицігосподарювання варто виділяти також ефективність зас-тосовуваних ресурсів іефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальноїефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний івитратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типівпоказників. Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсівпідприємства можна визначити, користуючись формулою [pic]де Езр – ефективність застосовуваних ресурсів; Р - госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуваннями матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту за кредит); П - чисельність працюючих на підприємстві; Фос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю; Фоб - вартість оборотніх фондів підприємств; Кпвп - коефіцієнт повних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу; використовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці у середньорічну кількість робітників). Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугуватипоказник витрат на одиницю товарної продукції, що ха-рактеризує рівеньпоточних витрат на виробництво (собівартості виго-товлення певних виробів).Як відомо, до собівартості продукції спо-живані ресурси включаються у форміоплати праці (персоналу), амор-тизаційних відрахувань (основні фонди) івартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди). До найважливіших узагальнюючих показників ефективності вироб-ництвавідноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунокінтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумов-люється тим, щов сучасних умовах господарювання економічно і соці-ально вигіднішим є неекстенсивний (шляхом збільшення обсягу засто-сованих ресурсів), а самеінтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвитоквиробництва. Частку прироста продукції за рахунок інтенсифікації виробниц-тва можнавизначити за формулою [pic]де Уінт - частка приросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікаці-єю виробництва; [pic]- приріст застосовуваних ресурсів за певний період, %; [pic]- приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %; Умовний приклад визначення частки приросту обсягу продукції за рахунокінтенсифікації виробництва наведено у таблиці 2. Таблиця 2. Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва.|Показники |Періоди || |базисний|розрахунковий ||1. Обсяг виробництва продукції, тис. |32000 |50000 ||одиниць. | | ||2. Приріст обсягу продукції, %. [pic] |- |56,25 ||3. Чисельність працюючих у сфері |15000 |- ||матеріального ви-робництва, тис. чол. | | ||4. Утворений національний доход, тис. од. |125000 |- ||5. Коефіцієнт повних витрат праці |0,12 |- ||(15000:125000) | | ||6. Чисельність працюючих на підприємстві, |4000 |4800 ||чол. | | ||7. Основні фонди за відновною вартістю, тис.|28000 |34000 ||од. | | ||8. Оборотні фонди (запаси |8000 |9000 ||товарно-матеріальних цін-ностей), тис. | | ||одиниць. | | ||9. Сума основних і оборотніх фондів, тис. |36000 |43000 ||одиниць. | | ||10. Ресурси уречевленої праці у |4320 |5160 ||перерахуванні на се-редньорічну кількість | | ||працівників, тис. чол. (36000*0,12; | | ||43000*0,12) | | ||11. Сума застосовуваних ресурсів, тис. чол. |8320 |9960 || | | ||(4000 + 4320; 4800+5160) | | ||12. Приріст застосовуваних ресурсів у |- |19,8 ||розрахунково-му періоді, %. [pic] | | ||13. Частка приросту обсягу у продукції за |- |64,8 ||рахунок інтенсифікації виробництва, %. | | ||[100(1-19,8/56,25)] | | | У процесі вимірювання ефективності виробництва не слід ігнорува-тивизначення народногосподарського ефекту використання продукції як практичноважливого узагальнюючого показника, оскільки при оцінці усіх видівдіяльності підприємства обов’язково треба врахувати ступінь задоволеннярізноманітних потреб споживачів його виробів. Народно-господарській ефектвикористання продукції того чи іншого підприєм-ства у сфері її споживанняобчислюється у вигляді приросту чистого прибутку (доходу), тобто загальногоефекту (збільшення прибутку в наслідок зростання обсягу виробництва іпродуктивності праці, економії експлуатаційних витрат і інвестиційнихресурсів тощо) за вирахуванням вартості придбання продукції виробничо-технічного призначення. Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений такожпоказник загальної рентабельності виробництва, що визнача-ється шляхомрозрахунку відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуванихвиробничих фондів. Щодо решти системи показників, диференційованої за видами ре-сурсів іокресленої вище (табл. 1), то вони використовуються у відпо-відності знаперед визначеними метою вимірбвання ефективності і нап-рямкамизастосування його результатів. Існує бодай дві загальні і пос-тійно діючімети: 1) виявлення, оцінка і узагальнення відносної ефек-тивностівиробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступнимвишукуванням пріоритетних напрямків мотивізації та реаль-них механізміввпливу на її позитивну динаміку в майбутньому; 2) порів-няння ступеняефективності, досягнутого даним підприємством і його конкурентами на ринку,щоб не допустити зниження престижу і конку-рентноспроможності у сферібізнесу. ІІ. 3. Оцінка соціальної ефективності. Перш за все необхідно зазначити, що неухильне зростання соціаль-ноїефективності є кінцево метою сукупної виробничо-господарської і комерційноїдіяльності підприємств. З огляду на це економічна ефектив-ність відносносоціальної слід вважати проміжною. Саме рівень еконо-мічноїрезультативності функціонування підприємств слугує матеріа-льною іфінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуваннямцієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефек-тивність. Протеоб’єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражу-ється на істотнітруднощі, пов’язані з відсутністю науково-обгрунтованої і загально визнаноїметодики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зу-мовлене не лишебраком уваги відповідних галузей науки до роз’язання цієї вкрай актуальноїпроблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому зацих умов можна старатися на дещо інту-їтивне і імперичне уявлення пропринципові підходи до оцінки соціаль-ної ефективності. По-перше, треба виходити з того, що соціальна ефективність пови-навизначатись на двох рівнях: локальному (на тому чи іншому підпри-ємстві їїщо до ступеня задоволення певної сукупності соціальних потреб своїхробітників) та муніципальному і загальнодержавному (ступінь со-ціальногозахисту людей і рівня забезпечення соціальних потреб різних верствнаселення з боку місцевих органів та держави в цілому). По-друге, дуже важливим є визначення абсолютних масштабів і від-носногорівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників того чиіншого підприємства за рахунок власних матеріальних і фінан-сових коштів,нагромаджених ним внаслідок виробничо-господарської і комерційноїдіяльності, застосування нових форм господарювання. До соціальних потребробітників, які можуть бути задоволені підприєм-ством у певній мірі(залежно від наявних можливостей), зокрема відно-сяться: збільшення розміруоплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень заробітноїплати; оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок долікувально-оздоровчих закладів; дотації закладам громадського харчуванняпідприємств; надання безпо-воротної позички на придбання кооперативногожитла і зведення дачних будинків; будівництво і утримання власногожитлового фонду, баз відпо-чинку, будинків культури, поліклінік, дитячихдошкільних закладів, спортивних споруд; забезпечення нормальних (нешкідливих до здоро-в’я) умов праці і належної охорони навколишньогоприродного середо-вища; направлення на навчання до середніх спеціальних івищих нав-чальних закладів молодих працівників з виплатою стипендій,підготовка необхідних для ринково-комерційних структер підприємстваспеціаліс-тів у спеціальних навчальних центрах (інститутах менеджменту,школах бізнесу і підприємництва), стажування керівників і спеціалістів узару-біжних фірмах; створення підсобних сільськогосподарських підприєм-ствтощо. По-третє, при загальній оцінці соціальної ефективності треба вра-хуватитакож ряд соціально важливих заходів, постійно здійснюваних за рахунокмуніципальних (місцевих) і загальнодержавного бюджетів, що формуються, яквідомо, під безпосереднім впливом існуючої системи оподаткування виробничихта інших прибуткових підприємств, а також їх спонсорської і благодійницькоїдіяльності. Основними з таких заходів є: встановлення і регулюваннямінімальної заробітної плати по всім ка-тегоріям працюючих на підприємствахі організаціях різних видів та сфер народного господарства; встановлення івиплата пенсій, стипендії, фінансової допомого многодітним сім’ям;індексація заробітної плати і пенсій у відповідності з динамікою роздрібнихцін на товари спожи-вання; регулювання продажних цін на певні види товаридля населення і вартості комунальних послуг; бюджетне фінансуванняорганізацій і підприємств невиробничої сфери; реалізація загальнодержавнихсоціаль-них програм тощо. По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинноохоплювати кількісне вимірювання і оцінки ефекту та витрат по усійсукупності заходів, зміст і характер яких дозволяє це зробити, а та-кожякісну характеристику і виявлення впливу на ефективність таких групзаходів, по яких кількісне вимірювання прямого ефекту є неможли-вим.Кількісне вимірювання соціальної ефективності окремих груп здій-снюванихзаходів зводиться до обчислення непрямого економічного ефекту і витрат найого досягнення з наступним його порівнянням. При чому єдиною методикоюрозрахунку такого ефекту не існує. Тому в кож-ному окремому випадку слідзастосовувати специфічний спосіб його визначення, який став уже відомим зоприлюднених наукових розробок або ще невідомий, але рекомендуєтьсяконсультантами попередницько-впроваджувальної організації чи спеціалістамиу цій галузі відповідної управлінської структури підприємства(міністерства, комітета, чи іншого державного органа влади). Якіснахарактеристика ефективності певних груп соціальних заходів повиннапередбачати більш-менш детальний опис її реального (можливого) впливу нарезультативність виробництва і життєдіяльність населення (його окремихверств). За інших різних умов результати кількісного вимірювання соціальноїефективності треба до-повнювати якісними характеристиками заходів, щовпливають на неї, і на цій підставі формулювати загальні висновки щодо їїрівня і динаміки. ІІІ. Класифікація чинників зростання ефективності виробництва. ІІІ. 1. Класифікація суттєвих характеристик. Рівень економічної і соціальної ефективності виробництва залежить відчисельних чинників, що її визначають. У зв’язку з цим для практич-ногорозв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуваєкласифікація чинників її зростання. Усі чинники доцільно кла-сифікувати заобмеженою кількістю групувальних ознак, що сприяє виз-начення головнихнапрямків і шляхів підвищення ефективності вироб-ництва (продуктивностідіяльності підприємства). Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефектив-ності(продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками: 1) ви-дами витрат іресурсів (джерелами підвищення); 2) напрямками розвитку і удосконаленнявиробництва; 3) місцем реалізації у системі управління виробництвом (рис.4). Групування чинників за першою ознакою уможливлює досить чіткевизначення джерел підвищення ефективності: зростанням продуктив-ності праці(економія витрат жівої праці), зниження фондомісткості (ка-піталомісткості)і матеріаломісткості продукції, поліпшення використан-ня природнихресурсів. Активне використання перелічених джерел під-вищення ефективностівиробництва передбачає здійснення комплексу за-ходів, які за своїм змістомхарактеризують основні напрямки розвитку і удосконалення виробництва (другаознака групування чинників). Виз-начальними напрямками є перш за всеприскорення темпів науково-тех-нічного і організаційного прогресу(створення нових і удосконалення іс-нуючих технологій, конструкційнихматеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація і автоматизаціявиробничих процесів; запровад-ження прогресивних методів і форм організаціївиробництва і праці; по-бутова і регулювання ринкового механізмугосподарювання). Практично більш важливою слід вважити класифікацію чинниківефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третяознака групування чинників), особливо виокремлення з них двох категорійчинників – внутрішніх (внутрівиробничих) і зовнішніх (народ-ногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані“тверді чинники” і “м’які чинники” (Класифікація внутрішніх чинників на“тверді” і “м’які” природно є досить умовною і незвичною, але широковідомою і використовуваною на підприємствах зарубіжних країн. Назви“тверді” і “м’які” чинники запозичені з англійської комп’ютерної технологіївідповідно до якої сам комп’ютер називається “твердим товаром”, а програмнезабезпечення – “м’яким товаром”. При цьому “твердими чинниками” позначаютьтаки з них, що можна виміряти і мають фізичні параметри, а “м’якими” – ті,які не можна відчути фізично, проте мають не аби яке значення дляекономічного управління виробництвом (наприклад, інформація, знання ікваліфікація кадрів, методи і системи організації різних процесів тощо). ІІІ. 2. Напрямки дії і використання. Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників під-вищенняефективності виробництва (діяльності підприємства) не одна-кові за ступенемдії (впливу), використання і контролю. Тому для прак-тики господарювання,керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємств важливим єдетальне знання масштабів дії, форм контролю і використання найбільшістотних внутрішніх і зовнішних чинників на різних рівнях управліннявиробництвом. Підприємство може і повинно постійно контролювати процесвикористання внутрішніх чинників шля-хом розробки і послідовного здійсненнявласної програми підвищення ефективності виробництва, а також врахувативплив на неї зовнішних чинників – економічної соціальної політики держави,діяльності наці-ональних інституційних організацій розвитку інфраструктуриі структур-них змін у суспільстві. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми ав-томатизації і інформаційні технології справляють чи не найбільш істот-нийвплив на рівень і динаміку ефективності виробництва. За принципомланцюгової реакції вони викликають суттєві зміни в технічному рівні іпродуктивності технологічного устаткування, методах і формах організа-ціїтрудових процесів, підготовці і кваліфікації кадрів тощо. Устаткування. Цьому чинникові належить одне з провідних місць упрограмі підвищення ефективності виробництва. Зростанню продук-тивностідіючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічногообслуговування, оптимальні сроки експлуатації, забезпечення необхідноїпропорційності в пропускній спроможності технологічно зв’язаних його груп(одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінностіроботи, скорочення внутрішньозмінних витрат робочо-го часу тощо. Таблиця 3[6]. Інтегрована модель чинників ефективності виробництва (продуктивності діяльності підприємства як виробничо-економічної системи).|Класифікаційні ознаки чинників ефективності виробництва ||Види витрат і |Основні напрямки| ||ресурсів |розвитку і |Місце реалізації чинників у ||(джерела |удосконалення |системі управління виробництвом ||підвищення |виробництва | ||ефективності) | | ||Продуктивність |НТП |внутрішні |зовнішні ||праці |Структура | | ||Фондомісткість |виробництва | | ||продукції |Організаційні | | ||Матеріаломісткіс|системи | | ||ть продукції |управління | | ||Природні ресурси|Форми і методи | | || |органі-зації | | || |виробництва | | || |Якість продукції| | || | | | || |Планування і | | || |мотивація | | || |виробництва | | || | |“Тверді |Державна || | |Технологія |економічна і || | |Устаткування |соціальна || | |Матеріали і |політика || | |енергія |Інституційні || | |Вироби |механізми || | |“М’які” |Інфраструктура || | |Працівники |Структурні зміни|| | |Організація і | || | |системи | || | |Методи роботи | || | |Стиль управління| ||Чинники зростання ефективності виробництва | Матеріали і енергія. Проблема економії ї зменшення споживаннясировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем від-повідних спеціалістів підприємств з матеріаломістким і енергомісткимвиробництвом. Нагальне завдання ресурсозбереження на таких підпри-ємствахможе позитивно розв’язуватись шляхом запровадження маловід-ходної табезвідходної технології, збільшення виходу корисної продукції чи енергії зодиниці використовуваного матеріалу, використання деше-вих і низькосортнихвидів сировини, підвищення якості матеріалів за до-помогою первинноїобробки, заміна імпортних сировини і матеріалів ма-теріальними ресурсамивітчизняного виробництва, раціоналізація управ-ління виробничими запасами ірозвитку ефективних джерел постачання. Вироби. Самі продукти (вироби), їх якість та дизайн також є важли-вимичинниками ефективності. Остання,тобо дизайн, повинна корелю-вати з такзваною корисною вартістю, тобто тією сумою, яку покупець готовий заплатитиза виріб відповідної якості. Передові підприємства постійно контролюютьвтілення своєї технічної переваги у конкретних виробах, що користуютьсявеликим попитом на ринку. Проте для досягнення високої продуктивностіпідприємства просто корисності товару недостатньо. Пропонованіпідприємством для продажу вироби повинні появитись на ринку у потрібномумісці, у потрібний час і за розсудливою ціною. У зв’язку з цим підприємствомусить слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних іекономічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зрос-танняефективності виробництва (діяльності підприємства) є працівники –керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Продуктивність їх працібагато в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями,відношенням до праці та здібністю виконувати ту або іншу роботу. Діловіякості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовахфункціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотива-ційногомеханізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керів-ництвопідприємства матеріально і морально заохочує до використання творчихздібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистихпроблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню благоприємногосоціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостейпідприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їх зайнятість тощо. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональ-ність уделегуванні відповідальності і нормах керованості відносяться до принципівдоброї організації справ на підприємстві, що забезпечують не-обхіднуспеціалізацію і координацію виробничих і управлінських проце-сів і, отже,вищий рівень ефективності (продуктивності) діяльності. Од-нією з причиннедостатньої продуктивності підприємства як складної ви-робничо-економічноїсистеми є занадто жорстка її організаційна струк-тура, надмірневідокремлення підрозділів за професійними групами або функціями. Томусистема повинна бути динамічною і гнучкою, пері-одично реорганізованою увідповідності з новими завданнями, що поста-ють перед підприємством призміні ситуації. Методи роботи. Більш досконалі методи роботи в умовах пе-реважаннятрудомістких процесів стають достатньо перспективними для зростанняпродуктивності. Наукова організація роботи у всіх підрозділах підприємствамусить зробити ручну працю більш продуктивною за раху-нок удосконаленняспособів виконання трудових операцій, застосову-ваних механізмів таінструментів, організації робочих місць. Для удос-коналення методів праціна підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій івикористання робочого часу, систематична атестація робочих місць,узагальнення і використання нагромадженого на інших спорідненихпідприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорійпрацівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої)роботи і виконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів. Стиль управління. Значний (за деякими оцінками – переважний) внесок узростання ефективності (продуктивності) виробництва може за-безпечуватисучасна добре організована система управління, під контро-лем якоїзнаходяться ресурси і результати діяльності підприємства. Складовоючастиною такої системи є стиль управління – типовий “м’я-кий” чинникпідвищення ефективності діяльності підприємства. Кожен керівник,підприємець чи менеджер підприємства мусить знати, що аб-солютнодосконалого стилю управління для усіх випадків не існує. За-гальнаефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і повідношенню до кого застосовується відповідний стиль управлін-ня. Відомо, щостиль управління, в якому поєднані професійна компетен-тність, діловитістьі висока етика взаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види інапрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, в якій мірівраховуються зовнішні чинники зростання ефективності виробництва на тому чиіншому підприємстві. Максимально можливого впливу внутрішніх (“твердих” і “м’яких”) чинниківна рівень ефективності виробництва можна досягти лише при забезпеченнінеобхідної комплексності їх використання, узгодженості взаємодії у часі іпросторі. Наприклад, можна використовувати найно-віші технології іустаткування, але продовжувати застосовувати застарілі форми організаціїпраці або мати на підприємстві недостатньо підготов-лені кадри. Зрозуміло,що у такому випадку позитивних зрушеннь у ефективності виробництва нестанеться. На рівень продуктивності кожного окремого підприємства безпосе-реднійчи непрямий вплив справляють зовнішні чинники ефективності виробництва.Проте самі підприємства не можуть активно їх контролю-вати. Ось чому цічинники слід знати і вивчати, зрозуміти їх дію (вплив) і приймати до увагипри розробці (плануванні) і здійсненні програм під-вищенні ефективностівиробництва на підприємствах. У зв’язку з цим стає очевидною необхідністьсуттєвої характеристики і окреслення нап-рямків дії окремих зовнішніхчинників ефективності (продуктивності). Державна політика. Здійснювана державою (урядом) економічна і соціальнаполітика істотно впливає на ефективність суспільного вироб-ництва через:практичну діяльність урядових установ і державних струк-тур; різноманітнівиди законодавства; фінансові заходи і стимули (подат-ки, тарифи, фінансовапідтримка великих науково-технічних і виробни-чих проектів, фінансуваннясоціальних програм, регулювання процент-них ставок для кредитів);установлювані та контрольовані економічні правила і нормативи (регулюваннядоходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензуваннязовнішньоекономічної діяльності тощо); створення ринкової, виробничої ісоціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програмироздержавлення власності і приватизацію державних підприємств;комерціалізацію організаційних структур неви-робничої сфери тощо. Розвитокекономіки України, економічні відноси-ни між окремими підприємствами іорганізаціями, між підприємствами і державою здійснюються зараз рядомвизначальних у цій галузі законів (зокрема про підприємництво в Україні,про власність, про підприєм-ництво, про оподаткування підприємств, прооплату праці та інші), ос-новні положення яких керівникам і спеціалістампідприємств треба доб-ре знати і спиратися на них у своїй практичнійдіяльності. Інституційні механізми. Оскільки ефективність виробництва, як ужезазначалося, залежить від багатьох чинників – внутрішніх і зовніш-них (повідношенню до підприємства), не пересічним завданням держави є створення нелише на національному рівні, не лише відповідних еко-номчних, соціальних,політичних і законодавчих, але й організаційних умов підвищенняпродуктивності виробничо-економічних систем. Такі умови зокремазабезпечуються шляхом заснування і постійного функці-онування нанаціональному, регіональному чи галузевому рівнях спеці-альнихінституційних механізмів – організації (дослідно-впроваджуваль-них інавчальних центрів, інститутів, асоціацій), діяльність яких зорієн-тованана: визначення і розв’язання основних проблем підвищення ефек-тивності(продуктивності) різних виробничо-економічних систем і еко-номіки в цілому;практично реалізацію стратегії і тактики розвитку на-родного господарства,здійснюваних на відповідних рівнях управління; підготовки (перепідготовки,підвищення кваліфікації менеджерів і інших кадрів) для ринкової економіки.Зараз у світі нараховується біля 150 на-ціональних і регіональних центрів,інститутів і асоціацій по продуктив-ності і управлінню. Зокрема у світовомутоваристві відомими і визнани-ми є Японський центр продуктивності, Центрпродуктивності ФРН, Ка-надський центр ринку праці і продуктивності,Американський інститут організації праці і виробництва. В Україніаналогічні функціїї виконує Інститут стратегічних досліджень, Інститутекономіки промисловості, Міжнародний інститут менеджменту, Державнаакадемія управління, Кіївський державний економічний універсітет. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності(продуктивності) виробництва на підприємствах є достатній рівень роз-виткуі активна діяльність різноманітних інституцій ринкової, виробни-чої ісоціальної інфраструктури. В сучасних умовах усі підприємства у процесісвоєї іноваційної, виробничої і комерційної діяльності не можуть обходитисьбез відповідних послуг іноваційних фондів, товарно-сиро-винних бірж, біржпраці, фондових бірж, комерційних банків та інших інститутів ринковоїінфраструктури. Неабиякий безпосередній вплив на результативністьдіяльності підприємств, рівень ефективності їх вироб-ництва в ціломусправляє належний розвиток і високоякісне функціону-вання виробничоїінфраструктури – комунікацій, транспорту, оптової і роздрібної торгівлі,спеціалізованих інформаційних систем тощо. Зреш-тою чи не найбільшвирішальне значення для забезпечення динамічного і ефективного розвитку яксуспільного виробництва в цілому так і різно-манітних його ланок, включаючиголовну з них – підприємства, потужна і розгалужена мережа організаційнихструктур і система постійно здій-снюваних ними заходів, що у своїйсукупності складають соціальну ін-фраструктуру. У зв’язку з цим державі івідповідним її владним та уп-равлінським установам належить приділятиособливу увагу розвитку і підвищенню ефективності різноманітних закладівосвіти, науки, куль-тури, систем житлово-комунального господарства іпобутового обслуго-вування населення, його надійного соціального захисту. Структурні зміни. На показники ефективності (продуктивності) на різнихрівнях господарювання нерідко впливають структурні зміни у суспільствіналежно від якості управління діяльністю окремих під-приємств. При чомутака взаємодія у довгостроковій перспективі завжди має двосторонійхарактер, тобто структурні зміни відбиваються на рівні загальноїефективності, а позитивні зрушення продуктивності можуть сприятимодефікації самої структури суспільного виробництва. Подібні зміни є нелише результатом, але й причиною економічного і соціального розвиткусуспільства. Розуміння цих змін дозволяє уникати непотрібних похибок уприйнятті урядових рішень, більш реалістично і цілеспрямо-вано плануватидіяльність підприємства, розвивати ринкову і соціальну інфраструктуру.Найбільш важливим окрім політичних, вважаються структурні зміниекономічного і соціального характеру. Найістотніші економічні змінивідбуваються у таких сферах: 1) моделях зайнятості населення – зрушеннязайнятостя від сільського господарства до обробної промисловості, а такожвід останньої до невиробничих галузей (особливо сфери послуг); 2) складіосновних фондів (основного капіталу) – визначаються розмірами фондунагромадження та інвестицій за озна-ками інтенсивності оновлення, строкувикористання, ступеню втілення технологічних новин, рівнемкапіталомісткості; 3) технологіях, наукових дослідженнях і розробках –співвідношення імпорту технологій з залу-ченням іноземного капіталу івітчизняних технологічних розробок, зрушення нетрадиційних до тихнологій ірозробок, що супроводжуються революційними проривами у цих галузях; 4)масштабах (концентрації) виробництва – помітне збільшення частки дрібних(малих) і середніх підприємств, що можуть стати і стаютьконкурентоспроможними за умо-ви їх необхідної спеціалізації та наявностівеликих і розрахованих на тривалий період партій замовлень на виготовлювануними продукцію. Структурні зміни соціального характеру торкаються головнимчином персоналу (робочої сили) і трудового потенціалу; вонихарактеризуються істотними зрушеннями у їх складі за ознаками – статі,освідченості, ква-ліфікації, національних особливостей характеру тощо. Висновок. Одже, вимірювання еффективності виробництва передбачає встановленнякритерію економічної ефективності, який повинен бути єдиним для усех ланокекономіки - від підприємства до народного господарства в цілому. Такимчином загальним критерієм економічної ефективності виробництва є рістпродуктивності суспільної праці. В наш час економічна ефективність виробництва оцінюється на основіданного критерию, що виражається в максимізації роста національного доходу(чистой продукції) на одиницю праці. На рівні підприємства формою єдиногокритерія ефективності його діяльності може слугувати максимізація прибутку.Ефективність виробництва находить конкретний кількісний вираз ввзаємопов’язаній системі показників, характеризуючих ефективністьвикористання основних елементів виробничого процесу. Система показниківекономічної ефективності виробництва повина відповідати наступнимпринципам:забезпечувати взаємозв’язок критерія і системи конкретних показниківефективності виробництва; опреділяти рівень ефективності використання всіхвидів, застосовуваних в виробництві ресурсів; забезпечувати вимірюванняефективності виробництва на різних рівнях управління; стимулюватимобілізацію внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективностивиробництва. Слід зазначити, що рівень економічної ефективності в промисло-востізалежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Для кожної галузіпромисловості в наслідок її техніко-економічних особливостей характерніспецифічні фактори ефективності. На закінчення варто зазначити, що обов’язковість у використанні(урахуванні) зовнішних чинників не є такою жорсткою, як по відношенню довнутрішних чинників ефективності виробництва. Певне ігноруванняпідприємствами цієї вимоги може лише загальмувати темпи зростанняефективності.Список використаної літератури. 1. Закони України (том I) / за ред. Опришко В. Ф. (голова), Горьовий Л. Є., Мацюк А. Р., Осауленко А. І. та інші, – К., 1996 2. Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видавництво «Хвиля-Прес»”,-1995 3. Основы предпринимательского дела /Под ред. проф. Ю. М. Осипова, Е. Е. Смирновой,-Москва:БЕК,-1996 4. Сергеев И. В. Экономики предприятия,-Москва:”Финансы и статистика”,-1997 5. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность,-Москва:”Экономика”,- 1997 6. Шмален Г. Основы и проблеми экономики предприятия / Под. ред. проф. А. Г. Поршнева,-Москва:”Финансы и ста-тистика”,-1996 7. Экономика предприятия /Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандара,- Москва:”Банки и биржи”,-1998 8. Экономика предприятия (Книга 3(18))/Под ред. проф. В. М. Семенова- Москва:Центр экономики и маркетинга,-1998-----------------------[1] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.249[2] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.251.[3] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.253.[4] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,-Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.258.[5] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.259.[6] Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,- Київ:”Видав-ництво «Хвиля-Прес»”,-1995-стр.270.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconІнтегральна ефективність діяльності підприємства

Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconІнтегральна ефективна діяльність”
Ефективність виробництва – це комплексне відбиття результатів використання засобів виробництва і робочої сили зав певний проміжок...
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconІнтегральна ефективна діяльність
Ефективність виробництва – це комплексне відбиття результатів використання засобів виробництва І робочої сили зав певний проміжок...
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconФінансові результати діяльності підприємства
Ефективність виробничої, інвестиційної І фінансової діяльності п-ва виражається в досягнутих фінансових результатах
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconТема: Фінансові результати діяльності підприємства
Ефективність виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності п-ва виражається в досягнутих фінансових результатах
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconТема. Початки підприємницької діяльності. Процес створення підприємства та характеристика
Вибір госпордарської діяльності підприємства. Визначення ринкової стратегії підприємства
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconВиди діяльності підприємства
Фінансові результати діяльності підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та...
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconПрогнозування фінансової діяльності підприємства та планування її
Необхідність регулювання результативності діяльності підприємства визначається її значною роллю у розвитку підприємства І гармонійному...
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconТема: Стратегія розвитку підприємства
В сучасних умовах розвитку ринкового середовища та зростаючої мінливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність стратегічного...
Інтегральна ефективність діяльності підприємства iconТема: Фінансово-економічні результати і ефективність діяльності підприємства
Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат і формування прибутку, одним з основних показників, що
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы