Проблемы налогооблажения в странах переходного периода icon

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода



НазваниеПроблемы налогооблажения в странах переходного периода
Дата конвертации27.07.2012
Размер340,46 Kb.
ТипРеферат
Проблемы налогооблажения в странах переходного периода


Вступ 1. Податки та їх теоретичні засади. 1. Поняття податку й економічної сутності оподатковування. 2. Функції податків 3. Принципи податків.2. Проблеми оподаткування у країнах з перехідною економікою на прикладіУкраїни, Росії та республіки Молдова. 1. Сучасний стан податкової системи України. 2. Структура чинної податкової системи Російської Федерації. Основні групи проблем. 3. Характерні риси сучасної податкової політики республіки Молдова. Існуючі проблеми.3. Реформування податкової системи. 1. Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі.ВисновкиСписок використаної літератури.Вступ Проблема економічного зростання - центральний пункт економічноїтеорії і практики. Саме з ним зв'язуються показники розвитку виробництва ійого ефективності, можливості підвищення матеріального рівня і якості життянаселення, і тим самим усього суспільства і держави в цілому. Практична діяльність урядів по здійсненню економічної політики, укінцевому рахунку, також спрямована на її вирішення. Бюджетно-податковаполітика є ключовою ланкою економічної політики держави і являє собоюінструмент регламентування макроекономічних пропорцій, визначенихспроможністю республіки по збору прибутків і ефективному керуваннювитратами. У умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовуєподаткову політику в якості визначеного регулятора впливу на негативніявища ринку. Так, податкам приділяється важливе місце серед економічних важелів,за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку. Застосуванняподатків є одним з економічних методів керування і забезпеченнявзаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересамипідприємців, підприємств незалежно від відомчої підпорядкованості, формвласності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогоюподатків визначаються взаємовідносини платників податків із бюджетами всіхрівнів а також із банками, що вышестоят організаціями й іншими суб'єктамиподаткових відношень. При переході до ринкових відносин істотно змінюється роль податковоїполітики в регулюванні суспільного виробництва і розподіли національногодоходу: зростає роль і значення податків як регулятора ринкової економіки взаохоченні і розвитку пріоритетних галузей народного господарства,наукомістких виробництв а також у ліквідації збиткових підприємств.Водночас, формування податкової політики в країнах з перехідною економікоюускладнюється наслідками командно-адміністративної системи керуванняекономіки, недостатністю досвіду у використанні податкової системи длярозвитку народного господарства. У той же час, податкова система здатна деякою мірою до саморегуляції- автоматичне збільшення податкових надходжень, скорочення державних витрату період підйому, і навпаки, зменшення податкових надходжень і збільшеннядержавних витрат у період спаду за рахунок існування стабілізаторів. Для ослаблення виробничого бума необхідний бюджетний надлишок, тобто перевищення прибуткової частини державного бюджету над видатковою. Зіншого боку, щоб збороти спад, бажаний дефіцитний бюджет. Існують два шляхидля досягнення поставлених цілей, один із яких досягається за допомогоюрегулювання податкових надходжень. Так у першому випадку вихід у збільшенніподатків, у другому ж, навпаки, у їхньому зниженні. Крім податкового існує ще ряд умонтованих стабілізаторів, що у своїйсукупності врівноважують економічну систему країни. Проте, незважаючи на безумовно корисні спроможності податковоїсистеми до стабілізації, регулювання економіки не можна здійснювативинятково за допомогою умонтованих стабілізаторів, проведення дискреційноїполітики є необхідним (під дискреційною політикою розуміється свідомеманіпулювання податками й урядовими витратами з метою зміни реальногообсягу національного виробництва і зайнятості, контролем над інфляцією іприскоренням економічного росту). Таким чином, податкова політика, обумовлена економічною політикою іимеющая свої власні принципи, може бути ефективним макроекономічнимінструментом впливу не тільки на бюджетні процеси, але і на весь комплексекономічних проблем. У той же час безсистемна, непродумана податкова політика, що переслідуєлише фіскальні цілі, спроможна призвести держава до ситуації “податковоїпастки”, коли сплачувати податки буде вже не з чого, і тим самим до крахуусієї фінансової системи держави.1. Податки та їх теоретичні засади. 1. Поняття податку й економічної сутності оподатковування. Виникнення оподатковування було викликано появою держави і державногоапарата, що створили і використовували фіскальні механізми для фінансуваннясвоїх витрат. Проте податок - це в першу чергу найважливіша фінансово-економічна категорія. Вартість усіх матеріальних благ, створених суспільством за певнийперіод (звичайно за рік) і призначена для задоволення сукупних суспільнихпотреб в економіці, носить найменування сукупного (валового) суспільногопродукту (СВП). У свою чергу, СВП у вартісній формі складається з вартостіспожитих засобів виробництва (с), виплаченої заробітної плати (v) і прибули(m). Знову створена вартість (v+m) представляє національний доход (НД). Усвоєму русі СВП і НД проходять чотири стадії: виробництво, розподіл, обміні споживання. Проте об'єктивна необхідність мобілізації частини СВП для казнивиникає тільки на стадії розподілу. Оскільки саме на цій стадії виявляєтьсячастка (пропорція) виробників і інших суб'єктів суспільства в СВП. Крімтого, необхідно відзначити, що процеси первинного розподілу СВПздійснюються без участі держави, оскільки увесь виробничо-розподільнийпроцес у принципі неможливо здійснити інакше, чим відшкодовуючи вартістьвитрачених засобів виробництва (c), виплачуючи заробітну плату (v) іодержуючи прибуток (m). У той же час держава, що виникла як надбудовна форма керуваннясуспільством на відповідній стадії розвитку цивілізації, об'єктивнозажадало матеріальної основи для свого існування, джерелом чого моглавиступити тільки сфера матеріального виробництва. Саме з виникненнямдержави починається формування системи перерозподільних відношень, що ізрозвитком товарно-грошових відношень виступила у грошовій (фінансовій)формі. Основним методом перерозподілу СВП стало пряме вилучення державоювизначеної частини СВП у свою користь для формування централізованихфінансових ресурсів (бюджету), що і складає фінансово-економічну сутністьоподатковування. Цей перерозподіл здійснюється з НД, що виступає єдинимджерелом податкових платежів незалежно від їхнього об'єкта. Перерозподіл частини СВП на користь держави здійснюється між двомаучасниками суспільного виробництва: від робітників (із “c”) у форміприбуткового й інших податків, а від суб'єктів, що хазяюють, (із “m”) уформі ПДВ, податку з прибутку й ін. Характерною рисою сучасного етапу є те що, велика частканаціонального доходу формується в сфері обігу. Тепер більш докладно зупинимося на понятті “податок”. Так, податки вреальному податковому механізмі - безповоротна, безеквівалентна і терміноваформа примусового стягнення з платників податків відповідно до чинногоподаткового законодавства частини їхнього прибутку з метою задоволеннясуспільно необхідних потреб. Поряд із податками в структурі податковоїсистеми в конкретному просторі і часі, певне місце займають мита і збори. Їх неварто ототожнювати з поняттям “податок”, так: мито - це відповіднаобов'язкова плата за вчинення державними й іншими органами юрисдикції дій вінтересах заявника; збір - платіж, встановлюваний у рамках податковогозаконодавства органами місцевого самоврядування і що зараховується вмісцевий бюджет. Податок як комплексне економіко-правове явище являє собою сукупністьвизначених взаємодіючих складових (елементів), кожне з яких має самостійнеюридичне значення. Виділення самостійних елементів, обумовлено особливою важливістювідношень, що торкаються матеріальних інтересів платників податків. Першим елементом податку виступає податково-правова форма, тобтозагальне правило поводження в податковій сфері, встановлене у визначеномупорядку і санкціоноване компетентним державним органом. Саме податкованорма регулює виникнення і реалізацію податкових зобов'язань. Безподаткової норми обов'язок сплачувати податок не може вважатися “законновстановленим” і не спричиняє для учасників податкової сфери ніякихнаслідків. Об'єкт оподаткування - це юридичний факт або сукупність юридичнихфактів (юридичний склад), із яких пов'язане виникнення обов'язку платникаподатків, сплатити податок, іншими словами, це - предмет, якийоподатковується: прибуток, земля, майно, капітал тощо. Для встановлення податкової бази необхідно знати масштабоподаткування - це одиниця, що кладеться в основу виміру податку(наприклад, у земельному податку - площа), тобто визначена законом фізичнахарактеристика або параметр виміру об'єкта оподатковування. У той же час, одиниця оподаткування - частина об'єкта оподаткування,прийнята за основу при численні конкретної податкової суми (у сучасномутрактуванні це податкова база). Платник - особа або господарство, що виконує покладені на ньогоподаткові зобов'язання в силу володіння їм об'єктом оподатковування. Норма оподатковування - частка прибутку, стягнута через податки зоподаткованих об'єктів. Податкова ставка - розмір податку з одиниці оподаткування.При обчисленні податку, що підлягає внеску в бюджет, необхідно враховуватиподаткові пільги - зменшення податкового тягаря аж до нульового.Податкова санкція - збільшення податкового тягаря при установленні фактупорушення податкового законодавства. Законом може встановлюватися і термін сплати податку, на протязіякого платник податків зобов'язаний фактично внести податок у бюджет. Для упорядкування процедури внесення податку в бюджет установлюєтьсяпорядок сплати податку, що представляє собою нормативно встановлені засобиі процедури внесення податку в бюджет. Одержувачем податку є бюджет або позабюджетний фонд. 2. Функції податків. Податки як вартісна категорія мають свої відмітні ознаки і функції,що виявляють їхню соціально-економічну сутність і призначення. Так, функціяподатку - це прояв його сутності в дії, засіб вираження його властивостей,показує яким образом реалізується суспільне призначення даної економічноїкатегорії, як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу прибутків. Узв'язку з цим можна відзначити що, незважаючи на все різноманіття думок,розвиток податкової системи історично визначило три основних функції:фіскальну, контрольну і розподільчу. Які взаємозалежні, і жодна з них неможе розвиватися на шкоду інший. При цьому основна функція податків - фіскальна по забезпеченнюнаповнюваності скарбниці (від латинського слова fiscus - державнаскарбниця). Фіскальна функція - основна, характерна споконвічно для всіх держав.З її допомогою утворюються державні грошові фонди, тобто матеріальні умовидля функціонування держави. Саме ця функція забезпечує реальну можливістьперерозподілу частини вартості національного доходу на користь найменшзабезпечених соціальних прошарків суспільства. Держава, установлюючи податки, прагне насамперед забезпечити собінеобхідну матеріальну базу для здійснення покладених на неї задач. Так, уперіод становлення буржуазного суспільства податки в основному малифіскальну функцію. Проте світовий досвід свідчить про те, що функціїподатків змінюються в міру розвитку держави. Інша функція податків, як економічної категорії, складається в тому,що з'являється можливість кількісного віддзеркалення податкових надходженьі їхнього зіставлення з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдякиконтрольній функції оцінюється ефективність податкового механізму,забезпечується контроль за прямуванням фінансових ресурсів, виявляєтьсянеобхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.Контрольна функція податково-фінансових відношень виявляється лише в умовахдії розподільної функції. Таким чином, обидві функції в органічній єдностівизначають ефективність податково-фінансових відношень і бюджетноїполітики. Розподільна функція податків володіє багатьма властивостями, щохарактеризують багатогранність її ролі у відтворювальному процесі. Ценасамперед те, що споконвічно розподільна функція податків носила чистофіскальний характер. Але з тих пір як держава порахувала необхідним активнобрати участь в організації господарського життя в країні, у функціїз'явилася регулююча властивість, що здійснюється через податковий механізм.Стимулююча підфункція податків реалізується через системи пільг, винятків,преференцій (переваг), пов'язаних ознаками об'єкта , що пільготоутворюють,оподатковування. Вона виявляється в зміні об'єктів оподаткування, зменшенніподаткової бази, зниженні податкової ставки й ін. так, Законом України “Просистему оподаткування” передбачені такі види пільги: . неоподаткований мінімум об'єкта податку; . вилучення з обкладення визначених елементів об'єкта податку; звільнення від сплати податків окремих категорій платників; зниження податкових ставок; . цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити; . інші податкові пільги.Преференції встановлені у виді інвестиційного податкового кредиту іцільової податкової пільги для фінансування інвестиційних і інноваційнихвитрат. Податковий кредит, як і всякий кредит, дається на умовах поверненняі платності, оформляється договором між підприємством і відповіднимподатковим органом.Підфункцію відтворювального призначення несуть у собі платежі закористування природними ресурсами, податки, стягнуті в дорожні фонди, навідтворення мінерально-сировинної бази. Ці податки мають чітку галузевуприналежність, диференційовані по джерелах оподаткування1.3. Принципи оподатковування.Принципи (від латинського principium - основа, першооснова) - це основні ікерівні ідеї, провідні засади, що визначають початки. Стосовно дооподатковування принципами варто вважати базові ідеї і положення, щоіснують у податковій сфері. Проте, з огляду на багатоаспектність змісту податків, їхнійкомплексний характер і неоднозначну природу, необхідно відзначити, щокожній сфері податкових відношень відповідає своя система принципів. Так, можна умовно виділити три такі системи: . економічні принципи оподатковування; . юридичні принципи оподатковування (принципи податкового права); . організаційні принципи податкової системи.Крім того, у рамках кожній із зазначених систем необхідно виділяти якзагальні принципи оподатковування, властивій усій системі оподатковування вцілому, так і окремі принципи оподатковування, що відповідають тількидеяким розділам і положенням оподатковування, наприклад, принципизастосування відповідальності за порушення податкового законодавства,принципи обчислення і сплати податку з прибутку, принципи стягуванняподатків із нерезидентів тощо. Економічні принципи оподатковування являють собою сутнісні, базисніположення, що стосуються доцільності й оцінки податків як економічногоявища. Вперше вони були сформульовані в 1776 році Адамом Смитом у роботі“Дослідження про природу і причини багатства народів”. Адам Смит виділив 5принципів оподатковування, названих пізніше “Декларацією прав платника”: 1) принцип господарської незалежності і свободи платника податків, засновані на праві приватній власності; як вважав А. Смит, всі інші принципи займають підпорядковане даному принципу положення; 2) принцип справедливості, що полягає в рівному обов'язку громадян сплачувати податки відповідно до своїх прибутків: “... відповідно їхнього прибутку, яким вони користуються під заступництвом і захистом держави; ” 3) принцип певності, із якого випливає, що сума, засіб, час платежу повинні бути заздалегідь відомі платнику податків; 4) принцип зручності, відповідно до якого податок повинний стягатися в такий час і такий засіб, що подають найбільші зручності для платника; 5) принцип економії, відповідно до котрого витрати по стягуванню податків повинні бути менше, чим самі податкові надходження;Принципи, запропоновані А. Смитом, зберегли свою актуальність і понині.Проте, за більш ніж 200-літній розвиток суспільства, система принципів А.Смита перетерпіла визначені зміни. Рекомендується, що в даний час реальновтілені на практику такі економічних принципи оподатковування: 1. принцип домірності; 2. принцип соціальної справедливості, максимального врахування інтересів і можливостей платників податків; 3. принцип економічності (ефективності) або економічної обгрунтованості; 4. стимулювання підприємницької діяльності; і наукого-технічего прогресу; 5. принцип обов’язковості; 6. принцип рівнозначності і рівномірності; 7. принцип рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; 8. Принцип стабільності; 9. Принцип компетенції; 10. Єдиний підхід; 11. Доступність.Принцип домірності полягає в співвідношенні наповнюваності бюджету інесприятливих для платника податків наслідків оподатковування.Під правовими принципами розуміються керівні положення права, вихіднінапрямки, його основні початку, що визначають сутність усієї системи,галузі або інституту права.Правові принципи організації системи оподатковування, використовувані вміжнародній практиці, можна сформулювати в такий спосіб: 1. Юридична рівність перед законом усіх суб'єктів, що хазяюють, і громадян. Податковий нейтралітет. 2. Податкові преференції підлягають обов'язковому затвердженню в законі. 3. Гарантованість стабільності і послідовності податкової політики. 4. Податкова прозорість (компанія не може приховувати прибутки акціонерів і служити їм податковим сховищем). 5. Заборона оберненої сили податкового закону (дія податків у часу). 6. Функціонування інституту відповідальності грунтується на презумпції винності платника податків за умови гнучкого податкового впливу на порушників податкових законів. 7. Орієнтація переважно на прогресивні форми оподатковування. 8. Антидискреційність рішень податкових адміністрацій. 9. Домірність і рівномірність податкових надходжень, що розподіляються по ланках бюджетної системи з розміром витрат, що щорічно підтверджується поточним фінансовим законодавством. 10. Пріоритет фінансових суспільно необхідних цілей.До організаційних принципів податкової системи відносяться положення,відповідно до яких здійснюється її побудова і структурна взаємодія: 1. принцип єдності; 2. принцип рухливості; 3. принцип стабільності; 4. принцип множинності податків; 5. принцип вичерпного переліку податків. 2. Проблеми оподаткування у країнах з перехідною економікою на прикладі України, Росії та республіки Молдова. 1. Сучасний стан податкової системи України. Загальний рівень оподаткування в Україні В Україні доходи держави (сектора державного управління) включають досебе доходи державного і місцевих бюджетів, а також Пенсійного фонду іфонду соціального страхування (щодо коштів, одержаних за рахунокобов'язкових страхових внесків підприємств, організацій, кооперативів ігромадян). У 1996—1999 рр. частка доходів держави у ВВП країни становила37,8—40,3% (див. табл. 2.1.1.). Таблиця 2.1.1. Доходи держави в Україні (за даними 1996—1999 рр.) (% ВВП)|Показника |Роки || |1996 |1997 |1998 |1999 ||ВВП (млн.грн) |81519 |93365 |102593 |127126 ||Державний бюджет (без коштів|14,8 |17,1 |15,3 |15,5 ||пенсійного фонду) | | | | ||Місцеві бюджету |13,4 |13,0 |12,9 |10,1 ||Страхові внески у Пенсійний |8,6 |9,0 |8,6 |8,3 ||фонд | | | | ||Страхові внески у фонд |1,2 |1,2 |1,0 |0,9 ||соціального страхування | | | | ||Доході згідно із ст.42, 43 і| | | |3,8 ||45 Закону України “Про | | | | ||Державний бюджет України на | | | | ||1999р. | | | | ||Доходи держави (в цілому) |38,0 |40,3 |37,8 |38,6 | (доходи не включають міжбюджетних трансфертів). В Україні (якщо судити з обсягу податків і обов'язкових платежів, якіфактично збираються у країні) доходи держави приблизно відповідають їхсередньому рівню в промислово розвинутих країнах Європи, але є істотновищими, ніж у США та Японії (див. табл. 2.1.2.). Таблиця 2.1.2. Доходи держави в деяких країнах (за даними 1995 р.) (% ВВП|Країни |Рівень доходів |Країни |Рівень доходів ||Данія |51,6 |Норвегія |4137 ||Швеція |50,2 |Німеччина |39,1 ||Бельгія |45,9 |Ірландія |35,4 ||Фінляндія |44,5 |Великобританія |35,2 ||Франція |44,5 |Швейцарія |34,3 ||Нідерланди |44,4 |Іспанія |34,2 ||Люксембург |42,0 |Португалія |33,9 ||Австрія |42,0 |Японія |27,8 ||Італія |41,8 |США |27,6 | Однак обсяг податків і обов'язкових платежів, які фактично збираються вУкраїні, не може слугувати коректною оцінкою доходів сектора державногоуправління, яку закладено в чинному податковому законодавстві. В основітакої оцінки повинні лежати не фактично сплачені, а нараховані (належні досплати) податки, збори і обов'язкові платежі, оскільки в Україні високим єрівень заборгованості по них. Наявність такої заборгованості відзначається практично в усіх країнах зперехідною економікою. Однак у найуспішніших з них максимальний рівеньзаборгованості по податках і соціальних зборах (% ВВП) не тільки бувістотно нижчим, ніж в Україні, але й стабільно знижується. Так, у Польщі в1998 р. заборгованість по податках і внесках по соціальному страхуваннюстановила 2,7% ВВП (порівняно з 4,5% ВВП у 1993 р.). В Україні у 1998 р.недоїмка перед бюджетом і Пенсійним фондом досягла 12% ВВП, а в 1999 р. -дещо знизилася, але в 2000 р. її рівень продовжує зростати. У цілому по Україні (без урахування МП і кооперативів) у 1996 р. суманарахованих податків і обов'язкових платежів становила 46,1% ВВП, у 1998 р.— 45,3 і в 1999 р. — 45,5% ВВП. У 1998 р. МП повинні були сплатити убюджет, у цільові фонди і фонди соціального страхування близько 4,5% ВВП(за інші роки розрахунки не виконано через відсутність необхідноїстатистичної інформації). Як видно з наведених даних, у 1996—1999 рр.рівень податкових вилучень, передбачений чинним законодавством, становив,за мінімальними оцінками (тобто без урахування МП і кооперативів), 45—46%ВВП, а з урахуванням МП — близько 50% ВВП. Отже, податкове навантаження насумлінних платників податків, у яких обсяги фактично сплачених інарахованих податків збігалися, було не на середньому в Європі рівні, а намаксимальному. В Україні особливо високою є сумарна ставка оподаткуваннятрудових доходів (сума прибуткового податку і відрахувань у позабюджетніфонди, поділена на суму доходу, що включає податок, і відрахувань посоціальному страхуванню), причому значну частину цього податковогонавантаження несуть роботодавці (див. табл. 3). Наприкінці 1999 р. фактичнасумарна ставка прибуткового оподаткування для доходів на рівні мінімальноїзаробітної плати становила у нас близько 34%. Гранична ставка оподаткуваннямінімальних доходів (тобто процент збільшення платежів по прибутковомуподатку і внесках по соціальному страхуванню при збільшенні доходів)досягала 38,8%, що приблизно відповідало показнику Росії, де в 1999 р. вонабула на рівні близько 37,2%. Однак для доходів, оподатковуваних замаксимальною ставкою, гранична сумарна ставка оподаткування в Українідосягала, 67,2% (проти 53% у Росії). Таблиця 2.1.З. Оцінка граничної та середньої ставок оподаткування доходів в Україні (за даними 1999 р.) (%)|№|Показники |Мінімальна |Середня |Подвійна середня || | |заробітна плата|заробітна плата |заробітна плата || | |Граничн|середн|граничн|середня|граничн|середня || | |а |я |а | |а | ||1|Прибутковий |10 |7,7 |20 |13,4 |20 |16,7 ||.|податок з | | | | | | || |громаді» | | | | | | ||2|1+ внески |11,5 |9,2 |22,5 |15,9 |22,5 |19,2 ||.|громадян у | | | | | | || |Пенсійний | | | | | | || |фонд і фонд | | | | | | || |зайнятості | | | | | | ||3|2+ внески |38,8 |34,0 |49,8 |;8,8 |49,8 |41,2 ||.|роботодавців| | | | | | || |у Пенсійний | | | | | | || |фонд, фонд | | | | | | || |соціального | | | | | | || |страхування | | | | | | || |і фонд | | | | | | || |зайнятості. | | | | | | | У 1999 р. сумарна ставка прибуткового оподаткування середньої заробітноїплати (включаючи усі внески по соціальному страхуванню) становила 38,8%, акожна додаткова гривня валової заробітної плати (заробітної плати і внесківроботодавців по соціальному страхуванню) означала збільшення прибутковогоподатку і соціальних внесків працівників і роботодавців майже на 50 коп.Зрозуміло, що такий високий рівень податкового навантаження на заробітнуплату не може не справляти негативного впливу на ринок праці тафункціонування підприємств у офіційному секторі економіки. Не випадково вматеріалах вибіркових обстежень ділової активності переважна більшістькерівників підприємств (від 82 до 95% опитаних) вважають рівеньоподаткування головним фактором, який перешкоджає зростанню виробництва вУкраїні. Міжгалузеві відмінності в рівні податкового навантаження В умовах України на економічне зростання негативно впливає не тількивисокий загальний рівень оподаткування, але й порушення принципунейтральності оподаткування у відношенні до галузей економіки. Згідно зчинним в Україні податковим законодавством, у промисловості рівеньподаткового навантаження (63,6—61,7% ВВП галузі) є в 2 рази вищим, ніж усільському господарстві (відповідно, 32,4—30,2% ВВП). Для транспорту ізв'язку передбачено податкові вилучення в розмірі 50% галузевого ВВП. Значні податкові пільги для сільського господарства призводять дозниження частки податків і обов'язкових платежів у його новостворенійвартості. Використання як бази оподаткування показників реалізованоїпродукції (для відрахувань у дорожній та інноваційний фонди) і заробітноїплати (для відрахувань у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування іфонд зайнятості) збільшують питоме податкове навантаження для тих галузей іпідприємств, які випускають більш трудомістку продукцію або мають вищийрівень матеріальних затрат.Згідно з даними статистичної звітності, в 1998 р. платежі, нараховані удорожній та інноваційний фонди у цілому по народному господарству України(без урахування МП і кооперативів), становили майже 3,5% ВВП (див. табл.4). Для транспорту, зв'язку та сільського господарства вони були приблизнона середньому рівні, тоді як для промисловості — майже в 1,5 разиперевищували його. При цьому в чорній металургії нараховані платежі досягливже 10,6% ВВП галузі, при менш як 2% — у легкій промисловості. Таблиця 2.1.4. Відрахування у дорожній та інноваційний фонди (за даними 1998 р.) (% ВВП відповідної галузі)|Галузі |Належить |Фактично || |сплатити за |сплачено || |розрахунком | ||Народне господарство (в цілому) |3,5 |1,8 ||Промисловість |5,2 |2,5 ||У тому числі – електроенергетика |8,5 |2,6 ||Кольорова металургія |6,0 |6,7 ||Чорна металургія |10,6 |5,4 ||Хімічна та нафтохімічна промисловість|4,2 |2,7 ||Машинобудування |4,0 |2,2 ||Деревообробна і целюлозно-паперова |4,3 |1,7 ||промисловість | | ||Промисловість будівельних матеріалів |3,5 |1,7 ||Легка промисловість |1,9 |2,1 ||Харчова промисловість |2,7 |1,2 ||Сільське господарство |3,5 |0,6 ||Транспорт |3,7 |2,1 ||Зв’язок |3,3 |3,1 | Значні галузеві відмінності в обов'язкових платежах у державні цільовіфонди не були пов'язані ні з результатами діяльності галузей, ні з обсягомпослуг, одержаних ними від держави. Причиною порушення принципунейтральності оподаткування стало використання як його бази показникареалізованої продукції. Тому не випадково для підприємств гірничо-металургійного комплексу потрібним було введення спеціальних умовоподаткування (у тому числі — таких, як зниження ставки збору в Державнийінноваційний фонд (на 50%) і скасування збору у дорожній фонд). За обсягом фактично сплачених податків і обов'язкових платежів у бюджетвідмінність питомого податкового навантаження виявляється ще значнішою, ніжза нарахованими платежами (див. рис. 2): якщо на транспорті сума податківта інших обов'язкових платежів у бюджет, а також внесків по обов'язковомусоціальному страхуванню в 1996 р. становила 54,7% ВВП галузі, то всільському господарстві — відповідно, тільки 14,6%, тобто майже в 4 разименше. У 1998 р. податкове навантаження коливалося від 47,3% галузевого ВВП(у галузі зв'язку) до 15,8% (у сільському господарстві). Рис. 2.1.1 Внесено податків і обов’язкових платежів (за даними 1996 і 1998р.) (% ВВП галузі) Диференціація фактичного рівня оподаткування є наслідком не тільки особливостей податкової системи (наявності галузевих податкових пільг і податків, прив'язаних до елементів затрат), але й, насамперед, заборгованості підприємств по податках і обов'язкових платежах.У 1998 р. приріст недоїмки у розрахунку на 1 грн. нарахованих платежів убюджет становив по народному господарству (в цілому) 37 коп., упромисловості — 44 коп., а в сільському господарстві — 59 коп. (див. табл.2.1.5). У галузі зв'язку приріст недоїмки був у 10 разів нижчим, ніж усередньому по народному господарству. Таблиця 2.1.5. Галузева структура недоїмки і платежів, нарахованих у бюджет (за даними 1998 р.)|Галузі |Галузева |Галузева |Галузева |Приріст || |структура |структура |структура |недоїмки у || |нарахованих |надходжень у |приросту |розрахунку на|| |платежів |бюджет |недоїмки |1 грн. || | |України | |Нарахованих || | | | |платежів || | | | |(грн) ||Україна (в |100 |100 |100 |0,37 ||цілому) | | | | ||Промисловість|50,2 |37,9 |60,7 |0,44 ||Сільське |3,7 |2,5 |6,0 |0,59 ||господарство | | | | ||Транспорт |11,8 |8,9 |12,9 |0,40 ||Зв’язок |2,8 |3,4 |0,2 |0,03 | Висока заборгованість по податках та інших обов'язкових платежахозначає, що фактично підприємства-боржники здобувають додаткові "податковіпільги". У 1998 р. до заборгованості низькоефективних і збитковихпідприємств по податках та інших обов'язкових платежах у дедалі більшомуобсягу стала додаватися стрімко зростаюча заборгованість підприємстввисокорентабельних галузей, які випускають "універсальні товари"(електроенергетики і газової промисловості)". В умовах бартеру неплатежіпідприємств, які погано адаптувалися до ринку, врешті-решт, нагромаджуютьсяв їх заборгованості виробникам або постачальникам газу і електроенергії.Виробники і постачальники "універсальних товарів" використовують неплатежіу бюджет як засіб часткової компенсації неплатежів своїх споживачів.Відсутність реальної майнової відповідальності підприємств за виконанняподаткових (як, зрештою, і будь- яких інших) зобов'язань, а також практикасписання і реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом призвели дотого, що неплатежі стали важливим елементом їх "раціональної поведінки". Поведінка підприємств у ринковій економіці, міра свободи їх дійвизначаються ринковими цінами і співвідношенням доходів і витрат кожного зних, тобто жорсткістю його бюджетних обмежень. Однією з ознак такоїжорсткості є неможливість для підприємств впливати на нормативиоподаткування12. Підприємства ж України досі можуть впливати на умови свогооподаткування через систему неплатежів. Тим самим доходи державиперерозподіляються на користь найменш ефективних підприємств, які завдякицьому дістають можливість продовжувати діяльність практично незалежно відкритеріїв економічної ефективності. Усі спроби Уряду збільшити бюджетнінадходження приводили, в кращому разі, до стабілізації доходів уномінальному вираженні (як це було в 1997 і 1998 рр.) або до зниженнятемпів зростання недоїмки (як це було в 1999 р.). В умовах, що склалися, ефективніші підприємства втрачають своїконкурентні переваги як на міжнародному, так і на внутрішньому ринках: — по-перше, погіршується їх міжнародна конкурентоспроможність (черезвищий, ніж в інших країнах, загальний рівень податкового навантаження); — по-друге, втрачаються їх порівняльні переваги на внутрішньому ринку(через вищі, ніж для підприємств-боржників, фактичні податкові платежі). Високі абсолютний і відносний рівні фактичного оподаткуванняефективніших підприємств означають, що у відношенні до них податковасистема України має дискримінаційний характер. Найефективніші підприємствавтрачають стимули до розширення діяльності (принаймні, легальної) тастворення додаткових робочих місць. Рівень зайнятості та середняпродуктивність праці в народному господарстві знижуються, отже —зменшуються і доходи бюджету. Скорочення зайнятості, в свою чергу, вимагаєдодаткових витрат держави щодо соціального захисту. Тим часом у таких умовах найменш ефективні підприємства заінтересованів продовженні своєї діяльності, оскільки це є підставою для збереженняподаткових пільг. Наслідками здійснюваної в Україні податкової політикистали зростання кількості неефективних підприємств у народному господарствіта триваюче падіння темпів економічного розвитку, викликане неможливістюперерозподілу обмежених виробничих факторів у найефективніші видидіяльності (див. табл. 2.1.6.). Таблиця 2.1.6. Частка збиткових підприємств у галузях народного господарства України і динаміка реального ВВП (за даними 1992—1999 рр.)|Галузі |Роки || |1992 |1995 |1997 |1998 |1999 ||Народне господарство |9,5 |22,2 |53,4 |54,5 |55,7 ||(в цілому) | | | | | ||Промисловість |3,7 |11,5 |45,1 |53,9 |51,9 ||Сільське господарство |0,7 |28,7 |80,1 |70,0 |51,9 ||Транспорт |Немає |9,6 |50,6 |58,7 |62,9 || |даних | | | | ||Зв’язок |Немає |3,9 |18,1 |16,5 |29,6 || |даних | | | | ||Динаміка реального ВВП|-17,8 |-52,2 |- 58,4 |- 59,1 |-59,2 |2.2.Структура чинної податкової системи Російської Федерації. Основні групипроблем. Чинна податкова система Росії потребується в серйозному реформуванні.Побудова справедливої й ефективної податкової системи, забезпечення їїясності, передбачуваності і стабільності є важливою умовою підвищенняпідприємницької й інвестиційної активності. В даний час податкова система Росії вже містить ряд методів і засобів,що є прийнятною формою перерозподілу засобів в умовах ринкових відносин. Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави,який установлюються конкретні методи побудови стягування податків, тобтовизначаються елементи податку. Взагалі характерною рисою нової податкової системи Росії стає появавеликої групи місцевих податків і зборів. Місцеві органи відповідно дозаконодавства можуть уводити 21 вид податків, із котрих 3 єзагальнообов'язковими. Це земельний податок, реєстраційний збір із фізичнихосіб, що займаються підприємницькою діяльністю, і податок на майногромадян. Інші 18 установлюються (або не встановлюються) за рішенняммісцевих органів керування. По більшості місцевих податків гранична ставкаобмежена законодавством РФ. Податкова система Росії стала формуватися в її сучасному виді з 1991року в результаті прийняття Закону “Про основи податкової системи РФ”.Прийняттям цього закону хотіли покласти в основу побудови російськоїподаткової системи два основних принципи:1. охоплення податками всіх суб'єктів , що хазяюють.1. однократність обкладення одного виду прибутку тим самим податком за той самий період часу Перший принцип реалізується за допомогою обов'язкової реєстраціїюридичних осіб у податковій інспекції. А другий принцип здійснюється такоюпобудовою системи податків, що дозволяє уникнути подвійногооподатковування. Але, на жаль, на практику елементи подвійногооподатковування спостерігаються й у схованої й у явній формі. 1) Якщо сказати в цілому про розвиток системи оподатковування в Росії, те можна зазначити на такі властивості, що їй властиві: наявність мінімальної суми прибутку. 2) наявність і розмір граничної, найвищої ставки податку, стягнутого з достатньо великих прибутків. 3) податкові пільги і звільнення від податку визначених категорій громадян і видів прибутків. 4) зміна розміру податку в залежності від розміру прибутку. 5) зведення різноманітних видів прибутку одного громадянина в єдиний загальний прибуток. 6) організація урахування і контролю прибутків, стягування податків. 7) санкції за приховання прибутків і несплати податків. Окремі з цих властивостей у тієї або іншому ступеню властиві системіоподатковування , що розвивається , у Росії. Законом “Про основи податковоїсистеми РФ” уведена трьохрівнева система оподатковування підприємств,організацій і фізичних осіб. Перший рівень - це федеральні податки Росії. Другий рівень - податки республік у складі РФ і податки країв,областей, автономних областей, автономних округів. Третій рівень - місцеві податки. Потрібно відзначити, що урядовіоргани міст Москви і Санкт-Петербурга мають повноваження на встановлення якрегіональних, так і місцевих податків. Трьохрівнева система оподатковування дає можливість кожному органукерування самостійно формувати дохідну частину бюджету, виходячи з власнихподатків, позик і ін. Податкова система Росії практично створюється наново, тому що щенедосконала, потребує в поліпшенні, і найближчим часом не може бутистабільною. Податки змінюються і будуть змінюватися навіть в умовахстабілізації податкової системи, тому що податки - це гнучкий інструментвпливу на економіку, що знаходиться в постійному русі. Сьогодні потрібно непроста зміна податкових ставок, а кардинальна податкова реформа, щостимулює діяльність виробника. Головною подією цього року в контексті змін національного податковогозаконодавства стало введення в дію з 1 січня 1999 року частини першоїПодаткового кодексу РФ. Незважаючи на те що частина перша розглядає восновному загальні процедурні питання оподатковування, із її прийняттямплатники податків одержали цілий ряд серйозних пільг і гарантів, включаючинадійні гарантії стабільності (незмінності) податкового законодавства ізначно більший ступінь захищеності своїх прав у взаємовідносинах іззаконодавчими і виконавчими, органами РФ. З 1 січня 1999 року почали застосовуватися 4 нових угоди прозапобігання подвійного оподатковування, укладених РФ з ін. державами. Критична ситуація, що склалася в Росії в 1998 році, призвела допрактичного припинення податкових платежів. У результаті перед російськимурядом стоїть триєдина задача по відновленню працездатності податковоїсистеми, що виявилися у функціонуванні податкової системи за останні роки,і побудові достатньо стабільної податкової системи на середньостроковуперспективу. Вирішувати всі названі задачі потрібно одночасно. При виборі конкретних заходів для рішення цих задач критично важливовідповісти на питання про причини, що викликали крах податкової системи,готовності економічної системи позитивно реагувати на податковінововведення, про ступінь спряженості податкової політики з іншимискладовими економічної політики. Стислі висновки з аналізу чинної податкової системи і її вплив надинаміку економічних процесів. За декілька останнього роківвикристалізувалися такі основні диспропорції між прибутками економіки іподаткових надходжень. По-перше, податкових надходжень надається явно недостатньо длязадовільного виконання федерального бюджету і стійкого фінансуваннябюджетів нижнього рівня. По-друге, рівень податкового тягаря реального сектора економіки недозволяє фінансувати навіть просте виробництво. По-третє, значна частина економіки (тіньовий сектор, сфера обертання іфінансовий сектор) фактично виведені з-під оподатковування. По-четверте, загальний розмір недоїмок і несплачених санкцій перевищивусі можливі межі. Галузева структура податкових надходжень показує, що частка податковихплатежів галузей сфери виробництва (промисловість, сільське господарство ітранспорт) у федеральному бюджеті приблизно в 1,5 разу перевищує часткутоварів у зробленому ВВП. Природно, підтримка такого навантаженнянепосильна для російського виробничого сектора. Рішення проблеми податкових недоїмок нерозривно пов'язано з рішеннямзагальної проблеми неплатежів і найбільше з обов'язком виконаннягосподарських договорів економічними суб'єктами. Сформована ситуація зокрема податкових надходжень потребує радикальнихмір організаційного характеру з метою підготування збалансованого проектубюджетів на наступні роки. Ці міри припускають зниження податкового тягарядля виробників, ліквідацію формальних і неформальних пільг для фінансовогосектора і сфери оберту, рішучі санкції проти тіньового обороту. Заходи для зниження податкового тягаря для виробників, упорядкуваннюподаткових надходжень і витрат держави.1. Термінове зміцнення податкових платежів для дрібних і середніх підприємств із метою мати для дрібних підприємств максимум 2 платежу - соціальний податок і плату за ліцензію (патент), а середніх підприємств - три (ще ПДВ).2. Введення додаткового і вагомого податку на елітні автомобілі і нерухомість.3. Серйозне зниження податкового навантаження для підприємств, що сплачують справно податки, і можливість для всіх інших перейти в категорію зниженого оподатковування після погашення недоїмки.4. Негайний перехід усієї бюджетної сфери на кошторисну систему фінансування, із уведенням штатного розкладу, норм витрат і т.д. Свобода маневру для директорів - тільки за рахунок засобів, що самі заробили, ніякої свободи за рахунок бюджету.5. Уряд має диктувати ціну товаровиробнику, а не товаровиробник - уряду. Але уряд реально і своєчасно розплачується за своє замовлення.6. Повний перехід бюджетних грошей у казначейство під керування структур уряду, як по прибутках, так і по витратах.7. Практична реалізація державної монополії на тютюн і алкоголь. Податкова система, з одного боку, постійно забезпечує необхідний розмірприбутків для нормального функціонування соціалізацію орієнтованої,федеральної Російської держави, з іншого боку - лишати платникам податківдостатні фінансові ресурси. Особлива увага ми б хотіли приділити тим основним вимогам, щонеобхідні для податкової системи в даний час:1. Ставки оподатковування повинні бути єдиними для всіх підприємств, незалежно від форми власності і незалежно від видів діяльності.2. Система податків повинна бути комплексної, тобто спиратися на різноманітні засоби оподатковування при вмілому їхньому сполученні.3. Сполучення стабільності і гнучкості податкової системи повинні забезпечити своєчасний вплив на економічні інтереси учасників суспільного виробництва.4. Рівні прибутки при рівних умовах їхні одержання повинні оподатковуватися однаковим по розмірі податком; із рівних прибутків при різних умовах їхній одержання прибутку стягаються різні податки.5. Єдина податкова ставка повинна доповнюватися системою податкових пільг, що носять цільовий характер. Дія пільг повинно наступати автоматично при виконанні умов, установлених законом. Для сучасної Росії особливе значення має опрацювання принципів побудовиподаткової системи стосовно до особливостей розвитку держави федеральноготипу. Основні хиби структури оподатковування в країні обумовлені їїнепристосованістю до сучасних умов. Специфіка переходу економіки до ринку ірішення проблем взаємовідносин федерального центру і регіонів визначають іособливості складу і структури оподатковування. Сучасна система податків Росії містить декілька економічнихнеобгрунтованих податкових форм. Це податки з виторгу від реалізаціїпродукції (робіт, послуг), податок на відтворення мінерально-сировинноїбази і т.д. У наукових публікаціях і в заявах керівників фінансових іподаткових адміністрацій зазначені податки називаються нераціональними ішкідливими. Їх пропонують усунути з практики прийняттям Податковогокодексу. Система оподатковування повинна спиратися на досягнення науки і досвідзакордонних країн, будуватися на подібних принципах у відповідній ситуації.Але про це в останній главі нашої роботи. У Росії місцеве оподатковування - не тільки найменш розроблена областьнауково-практичних знань, але і сама суперечлива область правовихвідношень. Юридично не урегульована проблема балансу владних повноваженьцентру і місць, Закон про місцеве самоврядування проблеми не вирішує, аЗакон про місцеві податки так і не прийнятий. Механізм розподілу податківпо ланках бюджетної системи деформований, як і баланс правових повноваженьміж центральною владою і владою на місцях. Так само проблеми існують і увзаємовідносинах регіональній і місцевій владі. Сучасний стан російського оподатковування свідчить про те, що в ньомупереплетені ринкові й адміністративно-командні принципи організаціївзаємовідносин платників із державою. Проголошені в 1990 році принципи організації оподатковування в Росіїзалишаються не реалізованими на практику, а найчастіше податкові діїсерйозно порушують положення законодавства. Не дотримується принциподнократності оподатковування, еластичності податкових ставок.Припускається виборчий підхід до визначення системи податкових пільг ісанкції для окремих платників податків. Стабільність же податкової системи характеризується не тільки тривалоюсталістю в складі податків, умовах їхнього збору, але і закріпленнямподатків за рівнями бюджетної системи в якості їх власної дохідної бази. Податкова система повинна бути вільної і від малоефективних податковихформ, тобто таких видів податків, збір яких потребує витрат, що значноперевищують розмір податкових надходжень. Такі податки тільки заплутують і ускладнюють оподатковування,утрудняють податковий контроль, відволікає робітників, і електронні системивід дійсно серйозних податків. До хиб російської системи оподатковування можна віднести і те, що вонагрунтується на оподатковуванні результатів виробництва (прямі податки) ітоварообігів (непрямі податки). Ця негативна сторона організаціїоподатковування в Росії глибоко досліджувана Д. Львовом, Н. Фроловим і ін.прихильниками раціонального оподатковування. Основними напрямками реформування системи оподатковування є такі:побудова єдиної податкової системи в інтересах зберігання цілісностіРосійської держави, винятки умов для формування несумісних регіональнихподаткових схем; створення оптимальної податкової системи, що забезпечуєзбалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, що сприяє розвиткувітчизняного підприємництва і нарощуванню національного багатства Росії. Податкова політика, що проводиться в Росії, формована в результаті діїзначного числа дуже суперечливих і не завжди взаємозалежних мір, з одногобоку, спрямованих на утримання дохідної бази бюджету щодо прийнятномурівні, а з іншого боку - формуючі пільгові режими оподатковування длягалузей і груп підприємств, що мають значний вплив у владних структурах. Цевизначає доцільність розгляду податкової системи. У період із 1991 року Росія помітно просунулася вперед по шляхунаближення своїх цивільно-правових, бухгалтерських і податкових стандартівдо застосовуваного в країнах із розвитою ринковою економікою.Водночас, не важко було зауважити, що цей процес відбувається під впливомряду чинників, що роблять на нього негативний вплив. Нам би хотілосяперерахувати головні з них: постійне бажання заповнювати дефіцит бюджетнихзасобів за рахунок посилення податкового тягаря.законодавці, уводячи нові податки переслідують тільки ціль створення новогоджерела прибутків і, схоже, ігнорує можливість будь-якого впливу такихподатків на макроекономіку. Саме ці причини визначають яскраво виражений фіскальний характерросійської системи оподатковування, що в останні роки розвивалася тільки пошляху посилення податкового тягаря для платників податків і ускладнення. При цьому для російського оподатковування не характерні простота ізрозумілість податкової системи для платників податків, рівномірністьрозподілу податкового тягаря, використання адекватних економічної ситуаціїподатків. Сформована за роки економічних перетворень російська податкова системахарактеризується високою складністю.Тому що різниться 4 рівня різноманітних податків у залежності, від засобувизначення податкової бази: податки, які відносяться на собівартість.податки, що сплачуються за рахунок виторгу від реалізації продукції, робіт,послуг.податки, які відносяться на фінансовий результат.податки, які відносяться на рахунок прибутку, що залишається врозпорядженні підприємства. Для податкової системи характерна також і суперечливість (тому що дієбільш 1000 законних і підзаконних актів). Велика кількість різновидів податків і платежів викликає заперечення нетільки з боку громадян і виробників, цим незадоволені й окремі вченіекономісти. Досить часто виявляється прагнення підприємств, підприємців, окремихосіб уникнути сплати податків, сховати наявність прибутків оподатковуванихподатків, сховати наявність прибутків оподатковуваних податком. Якщо жподаток установлений законом, то відхилення від його сплати є карнимзлочином.2.3.Характерні риси сучасної податкової політики республіки Молдова.Існуючі проблеми. Молдова за рівнем прибутків потрапляє в останню категорію, але зарівнем податкових вилучень тягнеться за високорозвиненими країнами. Прицьому, питома вага прибутків до ВВП із року в рік росте. Так, у 1997 роціприбутки республіканського бюджету складали 15,5% до ВВП, у 1998 році -23,6% до ВВП, у 1999 році - 31,9%, де частка податків відповідно 14,5%,19.8%, 24.3%. Це пояснюється високим рівнем податкового навантаження насуб'єктів що хазяюють, а також скороченням рівня виробництва і, якслідство, падінням обсягів ВВП- у 1,6 разу в порівнянні до 1997 року. ТАБЛИЦЯ №2.3.1. Рівень податкових надходжень.|Рік |ВВП |Частка || |(млн.у.г.о.)| || | |Податків до|Спец. Бюдж. |Залученні |Всього || | |ВВП,% |Фондів до |кошти до ВВП |до ВВП, || | | |ВВП,% |,% |% ||1997 |447.6 |14.5 |0.98 | |15.5 ||1998 |331.6 |19.8 |3.8 | |23.6 ||1999 |281.0 |24.3 |3.6 |4 |31.9 | Фактично податкове навантаження республіканського бюджету на одногопрацюючого в середньому по республіці в 1999 році склали 362,4 у.г.о.(проти 212,6 у.г.о. у 1996 році, 328,2 у.г.о. у 1997 році, 425,9 у.г.о. у1998 році. При низкою чисельності працюючих у загальній чисельностінаселення (28,3%) співвідношення податкового навантаження до прибуткуодного працюючого склало 3,5. Для порівняння: даний показник у РФ по 1998року дорівнює 2,54. Таким чином, здійснювана Урядом Молдови податкова політикахарактеризується прагненням насамперед за рахунок посилення податковоготягаря підприємств і населення вирішити проблему наповнення бюджету. Проте,такі міри можуть принести успіх тільки в дуже обмеженому тимчасовомупроміжку (і лише в умовах розвитого ринку). У цілому ж подібнаспрямованість податкової стратегії є безперспективною. У цих умовах високийрівень оподатковування неминуче викликає в підприємців прагнення перекластивагу податкового тягаря на кінцевого споживача, уключивши всю суму податківу ціну товару. У результаті ціна виробника (що включає в себе його витрати,податки і мінімальний прибуток, що залишився після сплати податків) нерідкоперевищує ту, що готовий заплатити за його продукцію покупець. Зниження жпродажної ціни ставить виробника на банкрутства. У результаті маємо падіннявиробництва, повна відсутність інтересу підприємців не тільки до розширеннявиробництва, але і взагалі до того, щоб їм займатися. Відбувається в цілкомневиправдане переливання капіталу в сферу посередництва і торгівлі. Крімтого, як показує практика, слідством збільшення ставок і маси щовилучаються державою податків фактично завжди є посилення інфляційнихтенденцій. У той же час держава поривається максимально поповнити скарбницю,вона всіма доступними для нього засобами, у тому числі і за допомогоюсилових методів, поривається одержати від платника податків усе, щопризначено за законом. З своєї сторони платник податків намагаєтьсязахистити свої інтереси, домагаючись, щоб податковий тиск був мінімальним іне губив інтересу до підприємництва. Так досвід країн, що маютьбагатовікову податкову історію, говорить, що податками може вилучатися небільш 40% прибутків платника податків. У нас же, як показують розрахунки,якщо чесно сплачувати усі встановлені законом податки по встановленим у цихзаконах правилам, то це далеко перевищує ту межу, за межами якої губитьсявсякий зміст підприємницької діяльності. От і змушені платники податківшукати шляху мінімізації своїх платежів: хто в межах правил, використовуючинаявні в законах можливості, хто приховуючи свою діяльність або частинусвоїх прибутків і майна.Так, за 1999 рік робітниками податкових інспекцій перевірено 62,3%підприємств від загального числа підприємств здійснюючу господарськудіяльність. У результаті загальна сума донарахованих платежів склала5982181 млн. л., із яких по основних платежах - 4649253 млн. л.. За 1998рік перевірено 95,3% підприємств від загального числа. Сума донарахованихплатежів склала 3895534279 тис.л., із яких по основних платежах -2491632491 тис. л. Таким чином, приховування прибутків від податків у нашій країні набулохарактеру національної катастрофи. При цьому, хоча зв'язок між тягаремподатку і прагненням піти від нього є, але вона не йде ні в яке порівнянняз прямою залежністю відхилень від можливості уникнути податків: якщо такаможливість є, платник піде від податків незалежно від того великий податокабо малий. Крім цього, недосконалість податкового законодавства, його недостатняпропрацьованність, систематичні внесення змін у законодавчі документи йінші подібні факти зовсім не сприяють зміцненню податкової дисципліни.Найчастіше платник податків просто не устигає відслідковувати моментвнесення нових змін і доповнень у законодавчі і нормативні акти, щоприродно позначається на слушності числення податків. Не варто скидати з рахунків національну специфіку. Історичносклалося так, що громадяни практично не сплачували податки і це відповідалоконцепції побудови першого у світі держави без податків. Здається, мало вжехто пам'ятає про те, що в 1960 році Верховною Радою СРСР був прийнятийЗакон про поступове скасування податків. Підприємства в адміністративно-командній системі в примусовому порядку відчисляли існуючу частку прибуткув державний бюджет, робітники та службовці ніколи не усвідомлювали, що зїхньої зарплати щось відраховується, а просто одержували низьку заробітнуплату. І якщо західні країни і їхні співгромадяни давно засвоїли заповідьБ. Франкліна (1706-1790), що “сплачувати податки і померти повиннийкожний,” те в Молдові наново припадає формувати менталітетподаткослухняного громадянина, адже відхилення від податків у Молдовіпридбало рису “національного геройства.” Таким чином, усе вищевикладене поряд із розірванням господарськихзв'язків, відсутністю платоспроможного попиту, високим рівнем безробіття, атакож недосконалістю існуючого податкової політики, техніки і права(зокрема, велике кількість пільг, складність числення і т.д.) аж ніяк несприяють рішенню проблеми збирання податків, що у свою чергу визначаєзначні недонадходжень в бюджет. У той же час просто несерйозно міркуватипро зниження податків, коли в податковій системі є маса законних інезаконних лазівок. У подібних умовах держава не може різко знизитиподаткове навантаження, оскільки наповнюваність скарбниці істотнозменшиться, що ще більш загострить бюджетну кризу. 3. Реформування податкової системи. 3.1. Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі. Про вдосконалення податкової системи вже висказано і написано дужебагато. Це питання постійно обговорюється як економістами, так іполітиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такоїподаткової системи, яка б повністю задовольнила і державу, і платникаподатків. Податкова політика, і, як наслідок, податкова система кожної держави —одна з головних складових формування і розвитку економіки. Вона визначаєумови і рівень розвитку держави, її соціальної сфери, обороноздатності,внутрішньої і зовнішньої політики. Впливають на неї і географічне положеннякраїни, і традиції народу. Ось чому податкова система повинна будуватися зурахуванням багатьох факторів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати нарезультати її функціонування. При всьому цьому податкова політика повинназабезпечити вирішення двоєдиного завдання: - з одного боку, встановлення оптимальних податків, які не будуть стримувати розвиток підприємництва; - з другого боку, забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних і соціальних потреб. Перехідні процеси в нашій країні проходять надзвичайно складно інеоднозначне, а іноді й болісно. У таких умовах не вдалось обійтись безпомилок, упущень і прорахунків. Тут впливали як суб'єктивні, так іоб'єктивних причини, позначився брак досвіду та кваліфікованих кадрів,науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідногоперіоду. Як відомо, податки з'явилися у глибокій давнині разом із появою владнихструктур. У східних слов'ян першою формою податків були добровільніпідношення своїх племен і данина з чужих. Перехід від натурального господарства до грошового, зародження,формування держави стали головними передумовами виникнення податків. Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві змоменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжуютьсявдосконаленням податкової системи. Тобто з розвитком державивдосконалювалися й системи податків, адже вони є платою суспільства завиконання державою її функцій. Становлення системи оподаткування неминуче пов'язане з питанням про ї




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconПроблемы управления трудовыми ресурсами в экономике переходного периода: анализ регионального рынка труда

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconПрограмма и контрольные задания по учебной дисциплине по выбору «экономика переходного периода» для студентов заочной формы обучения спец
Учебная дисциплина «Экономика переходного периода» является элективным курсом для студентов заочного обучения 5, 4 и 6 лет обучения...
Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconКурсовая работа по дисциплине: Экономическая теория на тему: Экономическая роль государства в рыночном хозяйстве
Основные черты и проблемы переходного периода к рынку. Формирование рыночной структуры. 7
Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconКонцепции переходного периода

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconЭкономика переходного периода в России

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconПредприятие и предпринимательство в экономике переходного периода

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconОсобенности влияния переходного периода на экономическое развитие стран Восточной Европы

Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconМурманский пелагогический колледж Кафедра менеджмента и маркетинга Проект по инвестиционному менеджменту: «Зависимость инвестиций и качества жизни населения на примере Мурманской области»
Проблемы переходного периода совмещены с кризисным спадом производства. И этот кризис значительно отразился на инвестиционной сфере...
Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconГермания – Башкортостан: профсоюзный мост снова в действии
Гдр. После объединения двух государств отношения прекратились – каждая страна решала проблемы переходного периода: мы – как создать...
Проблемы налогооблажения в странах переходного периода iconПедагогика Джона Локка как педагогика переходного периода

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы