Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі icon

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі



НазваниеОсновні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі
Дата конвертации26.07.2012
Размер107.66 Kb.
ТипРеферат
Механізм правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання


Механізм правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання


Відмітна риса правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регу­лювання використовується в теорії для розкриття взаємодії різ­них елементів правової системи, за допомогою яких здійсню­ється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх впорядкування.

Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких норматив­ність права переводиться в упорядкованість суспільних відно­син, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання. Його правова діяльність супроводжується політичним, економі­чним, етичним та іншим видами механізму соціального регулю­вання, переплітається з ними.

2. Будучи категорією широкою за обсягом, збирає воєдино всі явища правової дійсності:

— засоби (норми права, суб'єктивні права і юридичні обо­в'язки, рішення судів тощо, об'єктивовані в правових актах);

— способи (дозволяння, зобов'язування, заборона);

— форми (використання, виконання, додержання, застосу­вання).

3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що пе­ребувають у взаємозв'язку і взаємодії. Кожна частина механізму правового регулювання знаходиться на своєму місці (як годин­ний механізм), виконує специфічні функції. Якість виконува­них ними функцій впливає на роботу інших частин і результат функціонування механізму в цілому.

4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії. Як і правова система суспільства, механізм правового регулю­вання являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвиненості економіки, культури. Його призначення полягає в приведенні в дію необхідних елементів правової системи, забезпеченні 'їх «ро­боти». Від механізму залежать ефективність правового регулю­вання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин розпорядженням юридичних норм, їх рух до задоволення своїх інтересів.

5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.

Елементи механізму правового регулювання та їх призначення

Механізм правового регулювання складають елементи, обо­в'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми права, нетипові правові розпоря­дження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормати­вно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;

4) акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні ді­яльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають на їх основі.

Розглянемо коротко кожний з елементів.

1. Норма права в механізмі правового регулювання.

Норма права — це споконвічний елемент і нормативна осно­ва механізму правового регулювання.

Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (мо­дель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варі­ант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.

Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулю­вання полягає в тому, щоб:

а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;

б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;

в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;

г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'яз­ку між собою, а також державно-примусові заході, що застосо­вуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобо­в'язаних осіб.

Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.

Характер регулюючого впливу нормативної основи механіз­му правового регулювання залежить від того, як впливає право:

шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволян­ня чи заборони.

Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дійовість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-право­вих актів полягають головним чином у тому, щоб увести в пра­вову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких дається їх офіційне роз'яснення, тлу­мачення.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не міс­тять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує одна­кове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіт­кість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлумачення норм права.

2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання. Правовідносини — необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива ступінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізуються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юридичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юри­дична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб — другий рівень правового регулювання.

Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос­ті (а звідси й особливості правовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у результаті яко­го складаються різні види правовідносин — регулятивні чи охо­ронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переве­дення загальних розпоряджень норм права в суб'єктивні юри­дичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відповідальність для конкретних осіб, дозволяють до­сягти виконання їх волі, задоволення інтересів.

При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що скла­дають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоряджень норм права на цій стадії.

Правовідносини в механізмі правового регулювання викону­ють такі функції:

а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;

б) закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або мо­жуть додержуватися особи;

в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціаль­них юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності.

Таким чином, правовідносини в механізмі правового регу­лювання — це засіб «переведення» загальних розпоряджень юри­дичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для да­них суб'єктів.

3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків — це факти­чна поведінка суб'єктів правовідносин, пов’язана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

Можливі два результати реагування на правове регулювання:

• активний — вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);

• пасивний — утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіллю).

Якщо активними діями реалізуються права — має місце вико­ристання правових норм.

Якщо активними діями реалізуються обов'язки — має місце виконання правових норм.

Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення — має місце додер­жання норм права. Наприклад, норми кримінального права реа­лізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.

Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права можливостей, виконання зобов'язуючо­го правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.

4. Акти застосування норм права у механізмі правового регу­лювання.

У процесі правового регулювання можлива (але не обов'яз­кова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні дер­жавно-владного акта — акта застосування норм права, який за­безпечує виникнення, зміну або припинення правових відно­син. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компетентних орга­нів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призначення пенсій, відправлення правосуддя).

Акти застосування норм права мають форму рішень, розпо­ряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загаль­ні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуалізу­ються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуалізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності виконана і примусово.

Акти застосування норм права у механізмі правового регу­лювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст­рації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про­типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич­на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен­ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право­порушників.

У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

Стадії механізму правового регулювання

Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.

Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма­тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди­відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су­б'єкта — правомірної чи неправомірної.

Розглянемо складний процес правового регулювання.

1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визна­чення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов ви­никнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).

Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можли­ва лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує пи­тання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього по­трібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії.

2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію меха­нізм реалізації норм права).

Дія механізму у пенсійних справах починається після звер­нення громадянина С. до установи соціального забезпечення і винесення рішення про призначення йому пенсії на основі за­гальної юридичної норми.

Винесення індивідуального розпорядження про призначен­ня пенсії означає індивідуалізацію загальних правил стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється від­повідне суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридич­ний обов'язок.

Після ухвалення рішення про призначення пенсії громадя­нину С. (індивідуально-правовий акт) він стає носієм суб'єктив­ного права на одержання пенсії, а орган соціального забезпе­чення набуває суб'єктивного обов'язку нарахувати і виплачува­ти йому пенсію (правовідносини). З наведеного випливає, що реалізацією суб'єктивного юридичного права громадянина на пенсію є її одержання, а реалізацією суб'єктивного юридичного обов'язку органу соціального забезпечення — видача пенсії.

У разі правомірної поведінки суб'єктів правове регулювання вичерпує себе механізмом реалізації норм права.

3. Третя стадія механізму правового регулювання — застосу­вання санкцій правової норми — виникає у випадках неправо­мірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є пра­вопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення пра­вопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторо­на — правопорушники — зазнає втрат державно-владного харак­теру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покла­дання юридичної відповідальності).

Зобразимо основне із сказаного у вигляді схеми трьох стадій механізму правового регулювання:

1. Механізм правотворчості

Основним елементом цієї стадії є норма права, то виступає як “регламентатор” суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов'язувальні, заборонні), охоронні та спе­ціалізовані норми — складові еле­менти нормативної основи правового регулювання

- це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення мо­делі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави

2. Механізм реалізації суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних обо­в'язків

Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов'язків (додер­жання заборон, виконання обов'я­зків, використання прав), акт опо­середкованої реалізації прав і обо­в'язків (застосування права). Правовідносини виступають як “конкретчзатор” загальних вимог юридичних норм стосовно конкре­тних суб'єктів, а акт реалізації су­б'єктивних юридичних прав і су­б'єктивних юридичних обов'язків — як «реалізатор» конкретних розпо­ряджень правових норм стосовно конкретних суб'єктів

- це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкрет­ної моделі поведінки конкретних суб'єктів. Виражається у здійсненні дій, що дозволяються, і в утриму­ванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки). Це активна сторона пра­вового регулювання, при якій мож­ливі два процеси реалізації суб'єк­тивних юридичних прав і суб'єкти­вних юридичних обов'язків: 1) вступ у правовідносини за бажанням і во­лею їх учасників (укладення дого­вору) — простий; 2) вступ у право­відносини на основі правозастосувального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утриман­ня неповнолітніх дітей) — складний

3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи державного при­мусу)

Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідаль­ність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні правозастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб'єктів на підставі санкцій правових норм ви ступає держава в особі уповноваже­них органів

–– це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснен­ня протиправної поведінки. Вона на­стає за таких правових підстав: фа­ктична підстава (правопорушення) нормативна підстава (норма права що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна підстава (покладання юридичної відповідальності, її вид і міра)

Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір­ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив­ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:

• виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

• безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

• застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія).

Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно­син, виступають юридичні факти.

Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе­чується законністю, державною дисципліною, які разом із право­свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.




Похожие:

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconОзнаки правового регулювання
Поняття правового регулювання І його відмінність від правового впливу. Сфера, основні напрямки І межі правового регулювання. Види,...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconОзнаки (риси) правового виховання
...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі icon„Особливості правового регулювання праці підлітків і жінок „
Сприяти розумінню правового регулювання суспільних і, зокрема, трудових відносин. Виховувати активну життєву позицію в дусі дотримання...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconПравовій поведінці властиві такі ознаки
Поняття, ознаки І види правової поведінки. Поняття І ознаки правопорушення. Склад правопорушення
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconОбвинувальний висновок. Поняття та основні риси обвинувальний висновок: поняття та основні риси
Обвинувальний висновок є важливим гарантом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого та інших учасників процесу
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconДержавне регулювання
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconДержавне регулювання кредитно-грошової систеими
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconДержавне регулювання кредитно-грошової системи
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconМетод цивільного права
Якщо предмет циві­льно-правового регулювання відповідає на питання, які суспільні відносини регулюються цивільним правом, то метод...
Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання такі iconВизначальні риси сучасних конституцій такі
Конституція є таким законом, що встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх формування та діяльності,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы