Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период icon

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период



НазваниеДействия упа в годы ВОВ и в послевоенный период
Дата конвертации19.07.2012
Размер170.79 Kb.
ТипРеферат
Действия УПА в годы ВОВ и в послевоенный период


Маючи перед собою цiль розкрити питання "УПА в роки Великої ВiттчизняноїВiйни" я притримувався таких правил:1. Так як основним джерелом iнформації є книга (художньо публицистична) Тараса Бульби-Боровця, "Армiя без держави", то майже всi факти можна перевiрити в цiй книжцi. Iнша лiтература (список приведено в кiнцi) використовувалась для перевiрки достовiрностi викладенних фактiв.2. Здається для бiльш рацiонального викладення матеріалу користуватися таким планом. План реферату: 1. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. 2. Партизанська акцiя УПА. 3. Олевська республiка. 4. Україна в 1942 роцi. "Лисове братство". 5. Двi фази боротьби проти Гётлера. 6. Переговори: "УПА - радянськi партизани", "УПА - нiмецька влада". 7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польским пiдпiльям. 8. Розкол УПА на двi групи. 9. Масовi жертви Лебедівськой диктатури. 10. Котловина смертi. 11. Новi україно-германськi переговори. Українська армiя в Германiї. Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повнезавоювання українських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтикаокупацiйной влади до населення. Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiйвладi працювали у пiдпiллях. Та перше захоплення нiмцями ("хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик")змiнилось більш реалистичними поглядами на новоявленого окупанта України. Взвязку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної iнеофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української НароднойРеспублiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С.Бендери) не чекаючи розвиткуподiй 30 червня 1941 року проголосила (прийняла) полiтичний акт:"Актпроголошення Української держави" i "Акт консолiдацiї українськихполiтичних сил". Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю вруках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робивсяакцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення владипiд нiмецьким протекторатом пiдтримував (благословив) сам митрополитШепетицький. На чолi виконання цього "декретом" С.Бетдери було поставленоЯрослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки,митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi немаючиспочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почалипроводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горизонтi iсторiї в тойчас з'являєтся Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiдник групиС.Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у війскових сил,своїми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильнопiдмочено (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Україньской ЦентральноїРади вiд 22.01.1918 року). Взагалi цi укази пiдлягають справедливої критицi, бо переважно - ванархiї i дезорiєнтациiї масс, у появi юридично-державного дуалiзму вонизiграли головну роль.
Це вже не кажучи про їх ровну безграмотмотнiсть з точки зору законностiяк дiпломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональнуукраїнську армiю, отрий теж залишився невирiшенним через некомпетентнiсть. В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки булинаступнi тези:1. Суверенiтет України,2. Ворог України:- Всеросiйска имперiя (i коммунiзм);- нова Росiя, якщо не вiдмовится вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину;- Германiя;- Польша;3. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї;4. Продовжувати антиворожу пропаганду. Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiдполiтичних партий. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв","комiссарiв" в Центральну та Схiдну частину України, при цьому яскравовидно протистояння iдей ОУН крило пiд головою Мельника i "Бендервцiв". Таагiтацiя мала реальнi наслiдкi (змiнювались кадри державного сектора).Однак нiмцi заборонили всеякi полiтичнi органiзацiї i "Держава" С.Бендерирозпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод ,на мiй погляд, не малавибору: в любому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи РадянськоїРосiї, виникає едино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльнеозброєння. А сам український антикоммунiстичний центр було розподiлено потаким центрам : - полiсся (УНР); - буковина (ОУН); - львiвський (С.Бендера). 2. Партизанська акцiя УПА. 22 червня 1941 року замiсть Українського Национального Вiдродженняз'явилась Українська Повстанська Армiя. Вiйсковi дiї ведуться в основномупроти НКВД. Також проводяться акцiї по захопленню транспорта iтрудоресурсiв у бiльшовиков, збір зброї. В Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" котрих готує для себе німецькаармiя. Як стверджуе Т.Б.Боровець набiр Українцiв був "iдеологiично"підготовано як "воiнів Полiської Сечi". Коротше кажучи це була спроба,використуючи можливости пiдготовки більш вiйскової нiж якоiсь iньшої,пiдготувати кадри для украiнської армiї. Перша вiйськова акцiя УПА проходила на територiї Полiсся, котра впрiнцiпi була "нiчийною землею". Нiмцi стримко пройшли це мiсце, залишившиза собою розрiзняни частини радянських вiйск, яки затим стали об'єднуватисьв партизанскi загони. Нiмцi не бажають признавати Полiську Сiчь - тiжзагони мiлiцiї, якими керує i якi пiдлегли законам УНР. Було досягнутокомпромiсу в тому, що це буде напiввiйскова-напiвмiліцейска акцiя поочищенню вiд бiльшовицьких загонiв цiлого Полiсся. Якщо коротко описати цей"генеральний наступ" отрiмуємо:Встановлення зв'язкiв з Бiлорусiєю (вiддiл самоборони В.Родзька iМ.Вiтучика);Переговори з С.Бендерою ОУН (у Львовi було досягнуто позитивної (для УПА)домовностi з ОУН );Анологiчний договiр з монархiстами (про участь монархiстiв в рядках УПА); Тут неможливо не сказати про таку iсторичну особу як полковник Д'яченко,командир кавалерiйского полку "Чорних Запорожцiв", який став комадиромПолiськой Сiчi. А сам Бульба-Боровець став головнокомандуючим УПА таокружним комендантом мiлiцiї в м. Сарни. Але трапилось так, що Д'яченко iще декiлька офiцерiв були вимушени виїхати у Польшу. На щойнозвiльненемiсце було з впевненiстью призначено пiдполковника П.Смородського,згравшего важливу роль в управлiннi УПА. Автоматично, щоб дiйсно укрiпiтисвiй авторитет керiвництво УПА проголосило положення, визначивше полiтичнупрогграмму армiї. Це ,на мiй погляд, був своечасний i правильний крок. Коротко про цю платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що: це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi; непiдлежiсть жоднiй полiтичнiй партiї, дiї її пiдкорюються законам лишеВлади Української Держави; боротьба проти всiх захватникiв i окупантiв України для вiдродженнясуверенної Української держави; визнання принипiв демократiї, рiвноправ'я, законiв про людину,рiвнопризнання всiх вiр i релiгiй; пiдтримка всiх форм власнностi, захiст людини як вiд державногокапiталiзму так i вiд приватного капiталу; в промисловому i сiльскогосподарському вiдношенню Україна повиннарозвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акционер; земля- для трудiвникiв; державне, кооперативне та приватне хлеборобство, плановаперебудова економiки; вiльна праця, культурнi, медiчни i iншi питання. Як свiдчать факти, программа знайшла пiдтримку богатьох колах населення.Менi ж здається, що богато питань - про устрiй державного апарату, якихосьмеханiзмiв законотворчої та виконавчої влади не було зачеплено або малисьна увазi як закони "Уряду Української Держави" i взагалi, цю програму ятакож оцiнюю позитивно. Та повернiмось до iсторичних фактiв, зараз хочеться всеж завершитирозповiдь про наступ Полiської Сiчi. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю,разом з вiйсковими формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступПолiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягиль (Новгород-Волинський), так названа "лiнiя Сталiна", Бобруйск-Гомель-Коростень. Булозайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовицьких формувань богато областей. Пiдбивши короткi пiдсумки можна сказати:Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйсково-стратегiчний характер;Операцiю викликала "нахабно-захватницька полiтика комунiстичної Москви повiдношенню до Бiлорусiї i України";В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5тис. бiлорусiв) з обох сторон;Вона показала переваги слабоозбройнної, поганоорганiзованної та богатоїнародним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв iбiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанскими загонами таформуваннями. Завважаємо, що нiмецькi вiйска нiякої участi у вiйськових дiях неприймали, озброенням та iншим бойовим знаряддям Полiську Сiч та загониБiлоруської самооборони не забезпечували а навiть, навпоки, деколи заважалий обмежували розвиток подий. На мене справило величезне враження той факт, що до сих пiр про цю бойовуоперацiю українського i белоруського народу я не знав, а взнавши, буввраженний розмахом та результатом дiй, бо величезна терірорiя Полiсся булазвiльнена вiд впливу партизанських загонiв бiльшовиков. 3. Олевська республыка. В величезному трикутнику Луцьк - Гомель - Житомир вже навiть нiмцiв невважали за ту велику силу, що брала Київ i Смоленськ, i шла далі, наМоскву. Центром республцки - а саме так стали називати лiсове населення цейзвiльнений вiд окупантiв шматок землi - стало невелике районе мiстечкоОлевськ. Дивнi речi стали вiдбуватись зразу по приходу вiйск Полiсської Сiчi - божОлевськ був центром воєних дiй i тепер - штабом: мешканцi з радiстьюзустрiчали визволителiв, i це можна зрозумiти - цей факт iснуванняострiвцiв українськоi незалежностi серед нiмецких окупантiв. Одразу ж людисамi розпочали без сторонної допомоги пiднiймати економiку - отпалапотреба в колгоспах i радгоспах, почали вiдкриватись невеликi промисловiпiдпрiємства та iн. Все це показує, що українська нацiя мае дуже сiльнувiру i мрiю - хоч на згарищi та голiй, але рiднiй землi спорудити храмукраїнської суверенної соборної держави. Велику роль в становленнi краюзiграв Петро Смородський - начальник штабу УПА. Вiдбулося й культурнестановлення - вiдкриваються церкви, школи, новi й старi газети "Вiстi","Слово", "Голос", "Гайдамакi" - що стала офiцiйним джерелом Полiської Сечi.Виникає в iсторiї ще одна вагома фiгура - Iван Митринт, котрий очолюєредакцiю "Гайдамака". Вiн хоче створити "Українську нацiонально -демократичну партiю", має деякi "лiвi" погляди (наприклад, хоче залишитиколгоспи) i намагаться зсилаючись на свiй та iншi авторiтети втягнути УПА вполiтичну боротьбу. Та позiцiя верхiвки УПА нехитна - вона пiдкорюєтьсялише законнiй владi. Потрибно вiдилити те, що iснування Олеської республiки навiть чистотеоретично стоiть пiд знаком питання. I дiйсно, згодом нiмцi почалиприсилати своїх iнспекторiв, вимагаючи бездоганного пiдкорення українськоївiйскової одиницi - а Полiська Сiчь саме такою i була в той час. Вкерiвництвi УНР було пiднято питання про препинення iснування республiки iперехiд в дiдпiлля. На мiй погляд, таке рiшення було досiть мудрим - цедавало можливiсть скоротити по над 10 тисяч бойових членiв Полiської Сечi,бо ж партизанськi загони радянських вiйск було витiсняно аж у брянськилiси, а от втримувати звiльняну територiю ставало все важче. Так чи инакше 15 листопада 1941 року Полiська Сiч УПА буласамолiквiдована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому.Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проїснував на декiлька днiв довше. Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - ПолiськаСiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись противорогiв рiдної України. 4. Україна в 1942 роцi. Штаб бувшої Полiської Сечi роздiлився - одна частина людей вiдiйшла вiдсправ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. °Її штаб буврозтошований в лiсництвi Людвiпольского району. На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом УрядуА.Левiцким. Була змальована така полiтична ситуацiя на Українi. заборона нiмецькою владою прав українськой нацiї на самостiйность iнезалежнiсть; жорстока окупацiя, варварство в економiцi, iньших областях; знищення культурних та етнологичних цiнностей ("рабам не потрiбна освiта,їх справа - чорна робота"); массовi облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш; внутрiшня партiйна мiжусобиця нацiоналiстiв. Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiднового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж неможна.Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими"лiтучiми бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Однимз головних осiб майбутнiх дiй був полковнiк I.Литвиненко, зв'язнийПрезидента. Отже, вже весною 42-го раралельно гiтлерiвськiм "Amt" окупацiйним iполiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної українськоївлади, окрешеної "Лісовим царством". Боротьба має вестися в полiтично-пропогандистському та вiйсковомунапрямках (вiйна як з цiвiльною адмiнiстрацiєю Гiтлера, так i военнi дiї назахiдному фронтi). Дуже цiкавi, по моєму, "законi українського партiзана": це не бандит, а чесний i мужний воїн; воюй лише за нацiональну iдею i для високих полiтичних цiлiй; буде боротися до побудування Самостiйної України; йому заборонено займатись грабованням; вiн пiдлеглий командиру, хоч i є в той же час добровiльцем iреволюционером; воїн що добре справляється з своїми обов'язками. З цього видно, що фiзична дисциплiна була поганою, хоч ось на морамьноiйдiсциплiнi й тримався весь порядок. Також заслуговують на увагу й говiаспектми партизанскої тактики УПА:- органiзацiя складається з невеликихпартизанських груп; - тактика "з -пiд землм i пiд землю"; - дiяти скрiзь, та не попадатись; - жорстока пiдлеглисть коматдирам; - знаходитись постiйно в рухi; - нiчнi напади, сiючi панiку; - розвiдка й контррозвiдка. Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан. Хочетьсявiдмiтити, що ворогами УПА вважало нацистському i комунiстичну партiї (НКВСта есесовцiв), - розстрил останнiх на мисцi без суду й слiдства. I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiїармiї були виконанi. В цей час на Українi проходить злодiйский масовий терор гестапо. Виникаєголод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "Лiс"стає единим притулком для людей. 5. Двi фази боротьби проти Гiтлера. 16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. Пятьлiтучих бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в рядиборцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностiчудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - нiмцiпереполошилися, вони побачили "величезну армiю", а дiверсiї українськiхпартизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової"адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративними оорганами. Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцiпишуть до турецького султана", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносноГерманiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйногопiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдности щодо поглядiв на методиборотьби. Група С.Бендери (М.Лебiдь) стояла на пасивному шляху безпартизаських диверсiй: "партiзани - це агенти ..... з ними нам не подорозi" тим самим зупиняючи зусиля УПА. Друга фаза партизанської боротьби заключалась в тому, що зважаючи наособливо тяжкий стан лiтом 1942 року видається указ всiм "лiтучимбригадам" бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення аособливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення -вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю якШепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверiйний характер.Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволеннявiйсковополоненних шляхом нападiв на ешелони. Такимчином,партизанскiзагони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж,рубiж переговорiв. 6. Переговори: "УПА - радянські партизани", "УПА - нiмецька влада" Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках натериторiї України радянські партизани не iснували як ральна сила: загонипiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянськоїсторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й навсе зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котрамогла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку звдвлими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики увiдносинах з українською армiєю: з радянськой сторони з'являютьсяпропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антiбiлбшовицькукомпанiю i помiлки з обох сторiн". В червнi 42-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радяннський партизанський загiн пiдкомандуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилосьзгодом не лише для цього. Пропозицiя Генштабу СРСР були такі: - припинити ворожнечу (УПА i радянські партiзанскі загони); - злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу; - припинити антирадянську пропаганду в УПА ; - пiдняти загальне повстання на Українi; - всiм членам УПА гарантувалась амнiстия за мiнучi грiхи. Вiдповiдь УПА не затрималась: УПА - суверенна вiйськова одиниця УНР, зчужою армiєю не з'єднаєця, може бути лиш спілка; українськи вiйсковi сили,що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись на мир iна вiйськовий союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет; загальнеповстання на Українi буде пiдняте лише в тому випадку, коли вiдкриєтсязахiдний фронт ї у всiй Європi з'являться такiж умови для повстання, iнакшезаколот приречений на невдачу i загрожує винишенням всiєї українськоїнацiї. Вiдповiдь Генштабу була така, що в якости суверенної держави признаваласьлише УРСР, процес дружнiх переговорiв всiяко пiдтримувався і було данозгоду на перемирря й нейтралiтет. Та переговори явно затягувались зi сторони УПА (на мiй погляд потрiбнобуло б таки якось знайти компромiс i з'єднати зусілля) - керiвництво ж УПАбоялось, що якщо вiдбудеться їх злиття - то це дасть привiд РадянськомуСоюзi "в'їхати" на Україну в якостi визволителя та iнше. Так чi інакше до грудня 42-го переговори нi до чого не привели. ЗагiнМедведєва почав набирати силу, а Москва зимою 42-43-го проголосилаукраїнських нацiональних партизанiв "бандитами". Першi переговори з нiмцями вiдбулися 23 листопада 42-го року з шефомСД Волинi i Подiлля Пiцом. Цi й подiльшi переговори також нiчогоконкретного не принесли. Приведу, для прикладу, деяки пункти, що ставилисяна них : Нiмцi вимагали зупинити нiмецько-українську ворожу, перетворити УПА влегальну напiв-війскову полiцейську силу в системi нiмекцькiх вiйск,допомогти нiмцям знищити всякi антинiмецьки групування, за що нiмцi будудьзобов'язанi припинити всi репресивнi заходи проти населення України, а проорганiзацiю Української держави згоджуються говорити, лише пiсля вiйни. Контрпозiцiя українцiв: припинити всi репресiї, визнати сувереннуукраїнську республiку негайно з усiма випливаючими з цього наслiдками,розпустити всю цiвiльну нiмецьку адмiнiстрацiю, зупинити грабунок економiкита iнших надбань України; УПА - це пiдпiльна суверенна армiя України iвлитися може лиш в регулярну Українську нацiональну армiю. На мiй погляд, не погоджуватись з нiмцями було правильнiше, це давалосвободу й вiру в становлення самостiйної України. 7. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польским пiдпiллям. Розпочався Сталінградський наступ. Нейтралітет з радянськми партизанскимизагонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучих дiй проти нацiонально-визвольних органiзацiй. Почлись частi бої з партизанскими загонамибiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польским пiдпiлям зметою припинити українсько-польську ворожу, нормалiзувати вiдносини йналагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайовою. Але (недальновидна) полiтикапольського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - рукамиСРСР та схiдних союзникiв знищити Германiю, а руками росiян i нiмцiвзадушити нацiональновивозльний рух на Україні, щоб знову окупувати ЗахiднуУкраїну - пiдвела УПА до факту про: 3 -й вiдкритий фронт - польский. 8. Розкiл УПА на двi групи. Iдеалогiчно-програмнi розбiжностi й партiйна нетерпiмiсть окремой групиС.Бендери (очолював Микола Лебедь (Максим Рубан) як плiдник ОУН -С.Бендерi)привела до того, що ця органiзацiя вiдважилась на такий крок: вона призналаформу боротьби УПА проти нвiмцiв та бiльшовикiв i запропонувала розпочатипереговори про спiльнi акцiї всiх революцiйних сил на Україні в лавах УПА! 9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН -С.Бендери були такi: 1. Не вiзнавати полiтичної залежностi вiд УНР, а пiдкоритись УПА,полiтичної лінiї ОУН - С.Бендери. 2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину конституцiю України. 3. Вiйсковиi вiддiл ОУН - С.Бендери включити до складу УПА, зробитиспiльний штаб пiд тiєю ж вивiскою - УПА. 4. Вiдкрити в УПА iнститут партийних комiсарiв i службу безпеки. 5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi. 6. Очистити територiю майбутнего повстання вiд польского населення. I так далi. Можемо собi уявити вiдповiдь УПА на цi монопартiйнi,диктаторськi пропозицiї ОУН - С.Бендери. Тим самим 22 травня 43-го рокупереговори без успiху було припинено. А сам М.Либiдь зробив досить такіцiкавий крок - перемейнував ОУН - Бендери в УПА i очолiв штаб. З'явилосядвi УПА, як ранiш було з двома ОУН. Нове керiвництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавихрiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-й крок нацiональної револююцiї i загальне повстання українцiв проти нiмцив,спровакувала всю українську полiцiю, давши нiмцям богату поживу до тюрем ,повнiстью дезорвентувало їх. В зв'язку з цiм в липнi цього ж року отаманТарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську НароднуРеволюцiйну Армiю" (УНРА). 9. Масовi жертви Ленбедiвської диктатури. Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiй - УПА та УНРА. УНРА стала розвиватись, вiдровiдно обставинам, по лiнiї зменшення свогоскладу i переходу в глибоке пiдпiлля при нарастаючiй загрозi радянсько -комунiстичноi диктатури, УПА ж навпоки, збильшувало свої лави, впритул довиникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанских республик, в якихдiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi заставлялижителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також,"внутрiшня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюют як ворожих агентiв,i якщо вони не перезодять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРАдосить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допуститибратовбиства. Це мотивувалось А.Левицкiм як : 1. не потрiбно збiлбшувати армiю перед новою окупацiєю України ЧервоноюМосквою;2. не є полiтично доцiльною боротьба армiї без держави в пiдпiллi запанiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явитьсядержавна влада ). По-моєму, це важливi причини (i головне - чесно сказане!). В жовтнi 43-гоштаб УНРА винiс на загальний огляд свiй документ- реакцiю на проведенняМ.Лебедем-Рубановим "екзекуцiї", українського народу - "Вiдкритий Лист" дочленiв органiзаторiв ОУН С.Бендери. В ньому вiдверто показанi всi негатiвнi моменти органiзацiї i iснуванняУПА (Бендеровського), iх антiукраїнську полiтику, жорстокiсть i варварство,небажання i нерозумiння iснуючей ситуації та iнших полiтично-революцiйнихформувань як спивпрацючiх. У вiдповiдь на це УПА робить спробу нападу наштаб УНРА. Богато членiв УНРА попало в полон .УНРА не проводитьвiдповiдних воєнних закладiв, i "армiя" - дуже зменшенна, вiдступає у бiкрiчцi Случ. Має там Вiлянську битву з росiйско-польськими партизанами,потiм переслідується бендерiвцями, оголосившими УНРА справжню вiйну. Так чиiнакше, дiйсно можна звинуватити органiзацiю Бендери - Лебедя в розколi йдеорганiзацiї українського нацiонального, державано-творчого тасоцiального ходу життя ; в явнiй чи неявнiй допомозi Радянським вiйскам; вактах послiдовних,систематичних`диверсiй, посягаючих на норми людяностi iзагальнi етично- моральнi устої, що можна прирiвняти до вiдкритогобандитизму. 10. Котловина смертi. Пiд осiнь 1943 року Полiсько-Воинська котловина стала ареною масовоїсмертi. Сюди стiкались, перед загрозою швидконасупаючого фронту, люди зусiєї України. Перед УПА, сконцентрованою саме в цьому районi (бiля 100000чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партия Лебедеваставить задачi, якi не виконуються: очищати українськи землi вiд полякiв,нищити внутрiшнiх ворогiв, вести вiйскову боротьбу проти нiмцiв та iнше. Всi республики Лебедева були знищенi авiацiєю нiмцiв, радянськi партiзаниходили впродовж i впоперек цiєй "держави", Медведєв дiяв в маленькомуЧуманському лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав нiмецькiх генералiв, аКовпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий нiмцямi.Бiйцi УПА втратили ту гнучнiсть i блискавичнiсть дiй в нападi, велигероiчнi боi з вiдступачими нiмцями й частинами радянських вiйск. Алескрiзь потiрпiла поразки. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкали в лiс,служба безпеки у вiдповiдь проводила репресивнi заходи проти залишившихся.Ось така картина "вiйни УПА проти нiмцiв та радянських вiйск у 1943-44роках. У самiй Полiської котловинi збиралось все бiльше людей. I це ставалонебезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьомумiсцi, до тогож там дiяли не лише богаточисленнi радянськi партизанськiзагони, але i "внутрiйшнiй" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Цевсе вело до катастрофи i так воно й сталося. 18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план: таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльногонаселення на терирорiю Польшi або Австрії; звiльнити С.Бендеру з цiлью задоволнити Лебедева i створити єдинупiдпiльну армiю УПА; УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлья, як зброю партизанськихакцiй; очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровцю. З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецькогокомандовання, що складався з семи пунктiв (аналогiчно) плану УНРА. 17 листопада делегацiя виїхала в Рiвно, 30-го була в Берлинi, а 1-гогрудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку. Поведiнку нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунути схiднийфронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiй при нiмецькiй. Але 44-й принiс корiннi переломи в поглядах на цю проблему. Весною 44-го верховне командовання УПА перенесло свiй штаб з Волинi вКарпати. Всі вiйсковi частини отримали наказ залишитись на мисьцях,переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Кримтого нехтуючи своїми ж принципами, монопартия Лебедева проголосиланародження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головногополiтичного фронта. На мiй погляд, цiкавиш є той факт, що не булаопублiкована навiть платформа УГВР, членами котроiй, по сутi, були тiжпредставники ОУН (С.Бендери). Цiкаво й те , що в жовтнi 44-го вся групаУГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виiхала в Германiю i стала називати себе неiнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР".Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордоннепредставництво УГВР" являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємосказати що спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншiпартизанськи формацiї. Прикладом може служити Легіон національноїсамооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-Гальчевського. 11. Новi українсько-нiмецькi переговори. Українська армiя в Германiї. В цей час нiмцi бажали лише одного створити спiльний блок всiх народiв,прiгнiченних комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставленний генералАндрiй Власов, як головнокомандующiй Росiйською Визвольною Армiєю (РВА). Востаннiх числах жовтня 44-го звiльнив бiльшу частину українських полонених- С.Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та инших. Нiмцi хотiли вестипереговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня44-го. Швидкому просуванню заважала концепцiя Власова, "о єдиной iнеделимой Росiйской імперії", тим самими ставивша пiд сумнiв суверiнiтетУкраїни. Але не маючи виходу німцi були змушени признати УкраїнськийНацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу переднiмецькою владою. Отже, переговори закiнчились в кiнцi 44-го, а в першi днiберезня нiмецька влада затвердила комитет i дала дозвiл на органвзацiюновоi української армії пiд командованням генерала Шандрука. Нова армiя мала складатись з двох частин: регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР насхiдному фронтi; нерегулярна частина - "група Б" Української нацiональной армiї. Група "Б" мала диверсiйно-партизанське завдання на схiдному фронтi(командиром був Т.Б.Б.) В склад регулярної УНА входiли: 1. Дивiзiя "Галичина"- перша дивизiя УНА; 2. Українське Визвольне вiйско; 3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi. Теоретично штаб УНА мiг набрати 250000 кадрiв. Але цим планам не данобуло втiмитися у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатнічастини армiї було розбiто на невеликi групи i планомiрно здавались у полонамериканцям. Одна з дивiзiй генерала Власова повернула зброю проти нiмцёв iдопомогла чехам звiльнити Прагу, але через декiлька днiв її заново"звiльнили" радянськi війска. Отжеж, в цьому невеликому обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалосьвисвiтити деякi iсторичнi факти про воєннi дiї УПАП в роки ВВВ. Обсяг лiтератури. 1. Микола Либiдь - "УПА". 2. Тарас Бульба-Боровець - "Армiя без держави". 3. Петер Миенчук - "УПА 1942-1952 роки". 4. О.Субтельний - "Україна. Історія".




Похожие:

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconОсобенности социально-экономического развития СССР в годы ВОВ
Ссср в годы ВОВ интересна по нескольким причинам. Во-первых – то, как развивался СССР в годы ВОВ по сравнению с годами предшествующими...
Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconРазвитие пл в послевоенный период

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconИстория Финляндии в послевоенный период
Тяжелым было положение, в котором оказалась Финляндия после выхода из второй мировой войны, большими жертвами заплатил финский народ...
Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconИстория Финляндии в послевоенный период

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconРазвитие кейнсианства в послевоенный период

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconПартизанское движение на Украине в годы ВОВ
Централизация руководства партизанским движением. Действия партизан летом и осенью 1942г. Нарастание народной борьбы (1943 г.) Роль...
Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconСша в послевоенный период. (1945-1960 гг.)

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconВеликобритания в послевоенный период (1945-1960 гг.)

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconСша в послевоенный период 945-1960 гг

Действия упа в годы ВОВ и в послевоенный период iconУкраїнська Повстанська Армія” Святочний наказ Головного Командира упа
На протибільшевицькому фронті упа не допустила до заливу українських теренів большевицькою парти­занкою. Ніхто інший, як саме упа...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы