Культура Галицько-Волинського князівство icon

Культура Галицько-Волинського князівство



НазваниеКультура Галицько-Волинського князівство
Дата конвертации25.07.2012
Размер145,55 Kb.
ТипРеферат
Культура Галицько-Волинського князівство


Культура Галицьке - Волинського князівства. Зміст.1. Галицько-Волннський літопис - найвидатншдш історико-культурннй документ.2. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-волинської Князівство.3. Роль Галицько-волинської Князівства у збереженні та розвитку українськоїкультури.Література. 1. Галицько-волинський літопис - наивидатнішии історико-культурний документ. Коли значення Києва як культурно-політітчного центру підупало, важливуроль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі йГалицько-волинське. Воно успадкувало і продовжило культурні традиціїКиївської Князівство. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, щоскладає третю частину Іпатіївського літопису. Дослідження літописупоказали, що він мав п'ять редакцій, в той же час він є цілісним твором, щоналежить до однієї літописної школи. Деякі вчені вважають, що в Галицько-Волинському літописі буловикористано старовинний збірник, який до нашого часу не зберігся. На думкудослідників, цей збірник включав візантійські хроніки. Ці "премудріхронографи" були зразком для літописця і він, визначаючи мету для себе,писав:"Хронографу треба описувати повністю все минуле, деколи сяіати вперед,деколи повертати у давнє — мудрий читач зрозуміє". Характерною особливістюГалицько-волинського літопису є ге, що в ньому подано хронологічний перелікподій. Правда, літопис у перших редакціях не мав ніяких дат і час тієї чиіншої *події визначався фразами "в ті ж роки", "в той же час", "після того" іг.іи. У процесі подальшого редагувагпія літопис набув форми суцільноюоповідання про історичні події. Джерела дігя написання літопису, як засвідчують дослідженнявикористовувались різні, У ньому наводились документи, окремі літописнізаписи, що були складені у містах Володимирі, 1 аличі, Холмі, ІПнську.Любомлі, деякі оповідання, як наприклад, розповідь про бій над річкоюКалкою ющо. Літописці нерідко користувались народними переказами, дружиннимепосом, піснями, а також народними приказками і прислів'ями. Літопис, як правило, складався у княжому дворі і його автори буливиразниками інтересів княжої верхівки. Вони відстоювали ідею збереженняєдності Русі й засуджували тих представників боярської знаті, які сіяликрамолу і підривали авторитет княжої влади. Центральне місце у літописіпосідає прославлення князів з роду Романа Мстиславича. Оскільки літописписався різними авторами, то літописці відбивали точку зору різних князів.Першийавтор, наприклад, присвятив основну увагу діяльності князя Данила Іалицького, інші літописці підкреслювали роль князя волинського ВолодимираВасильовича. Основна ідея літопису виражається в обгрунтуванні права князя1 алгщько-Волинської держави володіти Києвом і всією Південною Руссю. Влітописі відображені найголовніші події' виникнення, розвитку і занепадуГалицько-волинського князівства. Його автори були високоосвіченими людьми,які володіли іноземними мовами, зокрема, добре знали вже згадані грецьку,латігпську, польську, німецьку і литовську мови. Літопис є важливимджерелом вивчення історії і культури Галицько-Волинського князівства таУкраїни взагалі. 2. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-волинської Князівство. В І алицько-Волинському князівстві розвивались архітектура, живопис,художні ремесла. Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містахвиконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. Вкінці XI століття в архітектурі спостерігаються значні романські виливи,особ.'шво в Галичі і Володимирі на Волині. Напргтклад, звггчайиий типцерков (так званих тринефних), видовжується в напрямку схід-захід черезприбудову третьої пари стовпів. Такі церкви в середгпгі мають шістьггілонів, сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та ігшшх міст.Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів здвома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення, вітражі маютьвиразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймонав Галичі (1200), яка має розкішний романський портал та інші різьблені зкаменю деталі. В центрі староукраїнської культури Галичі було знайденопонад ЗО фундаментів різних будов тринавних церков і однієї ротонди, щовказують на переплетення східних, західігих 1 місцевих архітектурнихтрадицій. Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис,розповідаючи, що церква була "гарна і гожа". Церква мала чотири склешння і"стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем;троє вікон прикрашені стеклами римськими". Кам'яне зодчество у Галицько-волинському князівстві було дужепоширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруда виконувалисьдосвідченими будівничими. Літопис повідомляє, що, наприклад, міськіукріплення на Волині зводив "муж хитрий" Олекса. Археологічні розкопкивідкрили багато нових і цікавих матеріалів про архітектуру й мистецтво вГалицьке- волинській державі. У Галнцько-Волинському князівстві високою рівня розвитку набувживопис. Українське живописне мистецтво, як доводить, академік Айналов,виникло ще в дохристиянську добу. Істотний видів на його розвиток зробивстиль візантійського живопису, який панував у ті часи не лише встарокиївській державі, але й по всій Європі. Візантійський живопис, яквідомо, виріс на ірунті античного, який у своїй основі був реалістичним.Християнський живопис порвав з реаліє гіршими традиціями і перейшов достилізованої декоративності, замість жгптєдіяльності стверджував аскетизм.Саме в цьому варіанті християнський живопис прийшов з Візантії в Україну.Його характерною рисою було те, що окремі постаті розмішувались на картинів небесній гармонії, а не в життєвому безладді. Це був досить високийрівень живописного мистецтва, але прийшов він у Стародавню Русь у дещовидозмінених формах, зокрема, у формі монументальною мистецтва, тобтодекоративного малювання на стінах, і в формі книжкових мініатюр (рисунків іпочаткових літер у текстах книг). Монументальне мистецтво теж зазналопевних змін, зокрема в техніці малювання. Воно прийшло в Україну у формістінного розпису та у вигляді мозаїки. Стінний розпис нашими живописцямибув названий фресками. Отже, монументальне мистецтво ділиться на мозаїку іфрески. У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтер'єрівдавньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками,фресками, різьбленим каменем, іконами. Видатною пам'яткою живопису тихчасів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг. Дослідникихарактеризують ХП століття як початок самостійної художньої творчості вУкраїні. 3. Роль Галицько-волинської Князівства у збереженні та розвитку української культури. Галицько-волинське князівство мало тісні культурні взаємозв'язки зкраїнами Західної Європи, що виявлялися в активній торгівлі, дипломатичнихстосунках, різних політичних переговорах та взаємних візитах. Західні князінеодноразово відвідували Володимир, Холм, Галич, а галицькі та волинськікнязі в свою чергу не раз бували в столицях західних держав. Літописрозповідає про візит Данила до угорського князівства. Данило "їхав поруч зкоролем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло зпаленого золота, стріли і шабля прикрашені золотом та іншими оздобами, аждивно було, кожух із оловира грецького, обшитий золотим плоским мереживом,і чоботи з зеленого сап'яну". Воїни, які супроводили князя теж бу;ш пишноодягнуті: "Від полків його йшла велика світлість, від блискучої зброї".Дружина князя справила велике враження на місцевих людей, а король Бела взахопленні казав: "Менш варта мені й тисяча срібла, ніж те, що ти приїхавруським звичаєм своїх батьків". Між державами відбувався обмін мистецькими цінностями. Для церквиБогородиці в Холмі Данило привіз із угорської землі "чашу з багряногомармуру, вирізьблену чудовим мистецтвом,..". Мстислав Данилович подарувавКонраду Мазовецькому дорогий одяг та гарних коней з майстерно виготовленоюзбруєю. Події культурного і політичного життя у Галицько-волинськомукнязівстві знаходили широкий відгук у хроніках західних держав. У той же час в Галицько-волинському літописі розповідається про подіїв країнах Західної Європи. Взаємовпливи культур формували атмосферуміжнародної довіри та мирних взаємовідносин у жорстоку феодальну епоху воєні розбою. Па заході Галицько-волинська Русь була форпостом східнослов'янськоїдуховності. Різні сфери її культури, зокрема такі як освіта, мистецтво,філософія, література, розвивалися під впливом західної та східної культур.^ Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів культурнівпливи давньоруських земель надходили до східних слов'ян в Уіорщину ідержави Центральної Європи. У той же час Галіщько-Волинські землі зазнава;шістотних культурних виливів своїх західних сусідів; засвоєнл духовні іматеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Алеоснова культури І алицько-волинського князівства була українська, спільна зіншими князівствами Стародавньої Русі. Князівські міжусобиці та напади різних завойовників виливали накультуру Галицько-Волинського князівства, але не змогли призупинитирозвитку культурного процесу. Грунтуючись на принципах єдності культуристарокні'вської держави, культура західного князівства продовжуваларозвиватись в умовах феодальної роздрібненості, втілюючи ідею (диостідавньоукраїнських земель. За своїм ідейним змістом та художніми якостями цякультура була на рівні культур середньовічної Європи, а в окремих випадкахперевищувала їх. Цим самим вона сприяла закріпленню історичних традиційКиївської Русі, примножувала багатющу скарбницю традицій українськоїкультури. 6 галицько-волинська ДЕРЖАВА - СПАДКОЄМИЦЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства СередньогоПодніпров'я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низкуобставин (нескінченні князівські усобиці, певну зміну світових торговельнихшляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення з південнихрайонів тощо) економічно та політичне занепадають і втрачають свої колишніроль та значення. Монгольська навала посилила та поглибила руйнівні процесиу цьому регіоні. Кардинально іншою була сиутація у південно-західній частині Русі, де 1199р. з'явилося нове державне об'єднання — Га-лицько-Волинське князівство, якенадалі майже впродовж півтора сторіччя відігравало надзвичайно важливу рольу житті східних слов'ян. Виникненню та піднесенню Галицько-волинської держави сприяло: 1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала впливцентральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними длястепових кочівників, крім того, князівство розташовувалося-на перехрестістратегічно важливих торгових шляхів). 2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з бокуПольщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга. 3. Енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстислави-ча (1199—1205рр.) та Данила Романовича Галицького (1238— 1264 рр.). 4. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприялоекономічному зростанню та інтенсифікації торгівлі. Державний розвиток Галицько-волинського князівства відбувався у кількаетапів: І. Утвореная та становлення (1199—1205 рр.).Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у1199 р. придушує опір великих бояр і обєднує Галичину і Волинь. Сміливийвоїн, талановитий політик, жорсткий, а інколи навіть жорстокий володар,князь веде активну зов-нішню політику. Переможні походи проти Литви таПольщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Літописець називає його"самодержцем всея Русі". Оволодівши значною частиною київської спадщини, Галицьке-Волинськекнязівство на рубежі XII—XIII ст. за розмірами своїх володінь непоступалося Священній Римській імперії, Його зміцнення на тлі прогресуючогозанепаду князівств Середнього Подніпров'я свідчило про те, що центрполітичного та економічного життя поступово пересувається у західномунапрямку. Центром своєї держави Роман'обрав не орієнтований на ВізантіюКиїв, а близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торговельнаартерія Буг—Дністер витісняє занепадаючий шлях "із варягів — у греки". З Часом Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені,про що свідчить пропозиція Папи Римського 1204 р. в обмін на прийняттякнязем католицизму коронувати його. Галицько-Волинський князь втягується ужорстоку боротьбу між Гогенштауфенами і Вельфами, яка загострилася утодішній католицькій Європі. Проте не тільки мечем здобував собіславу'Роман. В останні роки життя він запропонував модель підтримки"доброго порядку" на Русі. Відповідно до цього проекту планувалосяприпинення князівських міжусобиць, консолідація сил для відпору зовнішнімворогам, запровадження майорату (передачі князівського столу й усіх земельстаршому сину. що могло зупинити, на думку Романа, процес роздрібненості)та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русікнязями. Проте галицько-волинському князю не вдалося об'єднати Русь. У 1205 р.він трагічно загинув поблизу польського містечка Завйхоста під час сутичкиз вояками краківського князя Лешка Білого. ' ! II.Тимчасовий розпад єдиної держави (1205—1238 рр.). Зі смертю Романарозпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл.Характерними рисами державного життя у Цей час були: . — прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпрецедентного порушеннянорм феодального права — оголошення князем боярина Володислава Кормильчича(1213—1214 рр.); - безперервне втручання у внутрішні Справи західнорусь-ких земельсусідніх держав — Угорщини та Польщі, наслідком та проявом якого булопроголошення "королем Галичини таВолодимири'" п'ятирічного угорського королевича Калмана (Ко-л'омана),одруженого з дворічною польською княжною Саломе-є» (розпочата після цьоговоєнна окупація тривала від 1214 р до 1219р.); — наростаюча монгольська загроза, щовперше заявила про себе 1223 р. наберезі ріки Калки (галицькі та волинські формування входили до коаліціїруських князів); — енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького,яка успішно закінчилася 1238 р. III. Об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоор-дннським ігом(1238—1264 рр.). Відновивши єдність, Галицьке-Волинське князівство набирає сили тавідвойовує втрачені позиції. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонськихлицарів Добжинського ордену під Доро-гочином. Незабаром він знову поширюєсвій вплив на Київ, у якому залишає управляти свого воєводу Дмитра.Відчуваючи реальність постійної загрози із Заходу і Сходу, зводить низкуміст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ та ін.). У період монгольського нашестя Данила Галицького не було в князівстві:він перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити феодальну верхівкуцих держав до утворення антимон-гольськрго воєнного союзу. Коли тгрлчища Батия рушили в Угорщину, Данило повернувся на рідні землі.Тут його чекали не тільки значні демографічні втрати, руїни та згарища, а йчерговЄзіткнення зі свавіллям галицьких бояр, які запросили на престолмаріонеткового чернігівського княжича Ростислава. Одержавши 1245 р. у битвіпід галицьким містом Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данилознову відновлює єдність Галицько-волинського князівства. В тому ж 1245 р.князь змушений їхати до Золотої Орди, щоб одержати ярлик на управлінняземлями. Формально визнавши залежність від хана, Данило намагався тим самимвиграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золо-тоординцях. Географічна віддаленість від Орди створювала для цьогосприятливі умови: сюди майже не навідувалися ханські бас' каки, тут непроводилися тотальні переписи населення з метою обкладення даниною;головний обов'язок князя полягав лише у наданні хану допоміжних збройнихформувань під час його походів на Польщу та Литву. За цих обставин Данило мав змогу сконцентрувати увагу на посиленнібоєздатності, внутрішньому зміцненні та централізації князівства. Активноукріплялися старі міста та зводилися фортеці нового типу, розташовані нагорбах і з кам'яними стінами;відбулася реорганізація війська: було сформовано піхоту, переозброєнокінноту (особливу увагу зосереджено на важкоозброє-ній кінноті, ударівякої, як правило, не витримували татари). Водночас з політикою внутрішнього зміцнення князівства Данило Галицький узовнішньополітичній сфері намагається реалізувати свої плани щодо створенняантиординської коаліції. Князь не тільки примирюється, а й налагоджуєсоюзницькі відносини зі своїми колишніми ворогами — Польщею, Угорщиною таЛитвою. Шлюб дочки Данила та володимиро-суздальсь-кого князя АндріяЯрославича, молодшого брата Олександра Невського, скріпив воєнний союз двохнайвпливовіших руських князів. На жаль, ці зовнішньополітичні крокигалицько-волинського князя не привели до утворення антиординської коаліції.По-перше, основні інтереси західних сусідів Данила були зосереджені наЗаході, а не на Сході. По-друге, у 1252 р. Золота Орда завдаласпустошливого превентивного удару по Во-лодимиро-Суздальському князівству,внаслідок якого князь Андрій втратив свій стіл і втік до Швеції. Скориставшись скрутним становищем Данила Галицького, Римський ПапаІнокентій IV пообіцяв галицько-волйнському князю реальну допомогу вборотьбі з золотоординцями та королівську корону за умови укладення уніїруської православної церкви з католицькою під покровительством Папи.Намагаючись використати всі сили для боротьби проти іга, Данилопогоджується на ці умови, і 1253 р. у місті Дорогочині відбувається йогокоронація. У цьому ж році Папа Римський оголошує Хрестовий похід протитатар, до участі в якому закликав Польщу, Чехію, Померанію та Сербію. Протечерез низку причин (більшість названих країн були втягнуті у боротьбу заавстрійську спадщину, їх роздирали внутрішньополітичні негаразди, не могливони розраховувати і на кількісну перевагу над військовими формуваннямимонголів) плани ще одного хрестового походу так і залишилися нездійсненими.Не відчувши реальної допомоги з боку папської курії, Данило розриває угодуз Ватиканом і вступає у відкриту збройну боротьбу із Золотою Ордою. Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти військКуремси, який намагався окупувати галицьке Пониззя. Внаслідок вдалих тарішучих дій князю вдалося відвоювати у кочівників землі вздовж ПівденногоБугу, Случі та Тетерева. До його планів входило визволення Києва, але самеу цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. військовийсоюз, який було скріплено зарученням сина Данила — Швар-но та дочкиМіндовга. Це різко змінює ситуацію — протягом 1255—1256 рр. безперервнотриває протистояння з Литвою. Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, якого літописецьназиває "безбожним, лихим,-окаянним", Орда розпочинає 1258 р. новиймасований наступ. Не маючи сил для протидії, Данило Галицький під тискомвимог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Збе--реглися лишеоборонні споруди неприступного Холму. Саме у цьому місті після серйозноїхвороби 1264 р. помирає князь Данило. IV. Стабільність та піднесення (1264—1323 рр.). Після смерті ДанилаГалицького князівство знову втрачає свою ^ єдність: його землі булоподілено між трьома нащадками князя — Левом, Мстиславом і Шварно. Прагнучистабільності, Шварно укладає союз Галицького князівства з Литвою, але цеоб'єднання не було тривалим. Найпослідовніше продовжував державницькуполітику свого батька Лев Данилович (1264— 1301 рр.). Хоча він і бувзмушений визнати свою залежність від улусу Ногая, все ж саме цей князьприєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьомутериторія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію. На рубежі XIII—XIV ст. відновилася єдність Галицько-волинської державипід владою наступника Лева — князя Юрія І (1301—1315 рр.). Це був період,коли Золота Орда, яка роздиралася внутрішніми міжусобицями та чварами,поступово втрачала владу над підкореними територіями. Юрію вдалосяскористатися цією сприятливою обставиною для зміцнення власних позицій.Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі такнязем Володимири". За період правління Юрія І стабілізувався суспільнийрозвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут.І хоча миролюбний, схильний до компромісів князь змушений був повернутизміцнілій Польській державі люблінську землю, його міжнародний авторитет тавплив зростали. Про це свідчить встановлення 1303 р. окремої-Галицькоїмитрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові уКонстантинополі. За словами польського середньовічного історика ЯнаДлу-гоша, Юрій І був "людиною спритною і шляхетною, щедрою до духовних осіб.Під час його правління Русь користувалася благами миру і величезногодобробуту". Наступниками Юрія І стали його сини — Андрій та Лев II (1315—1323 рр.).Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно,дуумвіратом, і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичіпроводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини зПольською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську таантиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіятиекспансії Литви — Дорогочинська та Берестейська землі були втрачені.Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві звійськами хана Узбека молоді князі загинули. V. Поступовий занепад (1323—1340 рр.).Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, урвала пряму лінію династіїРомановичів, що призвело до посилення політичної ролі та впливу галицькогобоярства, зростання чвар та усобиць у феодальній верхівці, втручанняіноземних держав у внутрішні справи галицько-волинських земель. Майже двароки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лише 1325 р.внаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщинита Литви главою держави було обрано 14-річного ма-зовецького князяБолеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія І Львовича. Юний князь, якийприйняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава, не став маріонеткою у рукахбояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогейсвого розвитку Галицько-волинська держава вже пройшла. Перірд правлінняЮрія II став поступовим занепадом Галицько-Волйнсько-го князівства:посилився ординський вплив,безуспішноюбула боротьба з Польщею за Люблінськуземлю, міста дедалі, більше контролювалися іноземними купцями таремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцевенаселення наверталося до католицизму. , ' ' Масове невдоволення народу політикою Юрія 11 дало підставу боярам нетільки для антикнязівської агітації, а й до активних насильницьких дій.Внаслідок боярської змови у квітні 1?40 р. Юрія II Болеслава булоотруєно.Після цієї подігзберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинськогокнязівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала тарозчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — підПольщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства. Отже, будучи безпосереднім спадкоємцем Київської Русі, Га-лицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно важливу роль в історії: - — зберегло від завоювання та асиміляції південну та західну гілкисхідного слов'янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власноїсамобутності; — стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічногожиття; — модернізувало давньоруську державну організацію; — розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовомуподоланню однобічності візантійського впливу; — продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 роківпісля встановлення золотоординського іга з честю представлялосхіднослов'янську державність на міжнародній-арені.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Культура Галицько-Волинського князівство iconКультура Галицьке – Волинського князівства Зміст
Воно успадкувало і продовжило культурні традиції Київської Князівство. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю...
Культура Галицько-Волинського князівство iconРеферат на тему: Луцький замок
Луцьку в ХVI ст. Збудований в основному великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340-1385 роках, як державна столична...
Культура Галицько-Волинського князівство iconЛуцький замок пам’ятка архітектури
Луцьку в ХVI ст. Збудований в основному великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340-1385 роках, як державна столична...
Культура Галицько-Волинського князівство iconДанило Галицький – князь Галицько-Волинської землі
У 1201-1204 роках точилися війни галицько-волинського князя Романа Мстиславича за київський престол. Князь Роман посадив у Києві...
Культура Галицько-Волинського князівство iconЗміст Вступ
Тема Україна-Русь у період політичної роздробленості. Галицько-Волинське князівство Тема З. Українські землі у складі Литви та Польщі...
Культура Галицько-Волинського князівство iconРеферат на тему: Культура Галицько-Волинської Русі ХІІІ хіv ст. Зміст. Галицько-Волинський літопис найвидатніший історико-культурний документ. 3
Воно успадкувало і продов­жило культурні традиції Київської Русі. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю частину...
Культура Галицько-Волинського князівство iconКнязь Галицько-Волинського князівства Ярослав Осмомисл”
«патріярха» серед князів. За цей час оформився розклад Київської держави на ряд окремих земель. Принцип сепаратизму переміг прагнення...
Культура Галицько-Волинського князівство iconКультура Галицько-Волинської Русі ХІІІ хіv ст
Воно успадкувало І продов­жило культурні традиції Київської Русі. Зразком цього є Галицько-Волинський літопис, що складає третю частину...
Культура Галицько-Волинського князівство iconЗміст Вступ Галицько-Волинське князівство
Русі, вони з самого початку стали ареною запеклої боротьби між українцями та поляками, що тривала, не вщухаючи, аж до середини XX...
Культура Галицько-Волинського князівство iconГалицько-волинське князівство у 1205-1245 рр. 40 років війни за спадщину Романа Великого
Сяноці. Там він «приняв Данила, як свого милого сина», але зате зажадав від Романової деяких політичних концесій: м. і. як опікун...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы