Адам Сміт як економіст icon

Адам Сміт як економіст



НазваниеАдам Сміт як економіст
Дата конвертации25.07.2012
Размер158.48 Kb.
ТипРеферат
Адам Сміт як економіст


А.Сміт - як економіст План Вступ 1. Становлення і розвиток економічних поглядів А. Сміта 2. Соціально-економічні теорії А.Сміта. Висновок Література Прийняти правильне економічне рішення неможливо без глибокого знанняекономічних законів, що регулюють економічну діяльність, розумінняструктури і функцій економічної системи. Тому дуже важливим стає вивчення історії економічних класичних вчень,що заклали постулати ринку вільної конкуренції, і створили першувзаємопов’язану і взаємообумовлену економічну систему. Але ці знанняпотрібні не лише для правильного розуміння сьогоднішніх реалій, а також длязрозуміння економіки. В епоху становлення капіталістичного способу виробництва дані вченнязіграли значну роль, як в теоретичному обгрунтуванні нової системи, так і вборотьбі за її розвиток. Історично склалося так, що майже кругом формування економічної наукибільш за все пов’язується з ім’ям і творчістю Адама Сміта визначногоанглійського економіста кінця XVIII ст. Навіть пушкінський Євгеній Онєгін«читал Адама Смита» і завдяки йому «умел судить о том, как государствобогатеет». Його і в наші дні вважають тим, хто створив «первый вэкономической науке полноценный труд, излагающий общую основу науки...причём весь этот труд проникнут высокой идеей «очевидной и простой системыестественной свободы», к которой, как казалось Адаму Смиту, идет весь мир». Ї Становлення і розвиток економічних поглядів А. Сміта Адам Сміт народився 5 червня 1723р. в Шотландії в містечку Кірколд, щорозташоване неподалік від її столиці Единбургу, в сім’ї митного службовця.Одержав освіту в універсітетах Глазго (1737-1740рр.) і Оксфорда (1740-1746рр.). В 1948р.почав читати публічні лекції з літератури і природньогоправа в Едінбурзі. В 1751р. керує кафедрою логіки в універсітеті м.Глазго,в 1752р.- там же( кафедрою моральної філософії, де знайомиться з ДевідомЮмом. Перша публікація в 1755р., в цьому ж році висуває в деяких своїхлекціях ряд своїх основних економічних ідей. Весною 1759р. видає в Лондонісвою книгу «Теорія моральних почуттів», яка заклала фундамент популярностіА.Сміта як філософа . З 1759р по 1763 р. він посилено вивчає право, і одержує ступіньдоктора права. Тоді ж робить нариси декількох глав книги «Богатствонародів», яка вийде у світ в 1778р. - це головна праця його життя. З 1778р. він митний комісар в Едінбурзі, а з1787р.- ректор універсітетув Глазго. Помер Адам Сміт в 1790р. і всі його рукописи( за заповітом( булиспалені. А.Сміт був яскравою і різностороньою особистістю. Достатньо сказати, щовін одержав освіту в двох найпрестижніших університетах світу. Йогоінтереси не були обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкінаукові пізнання в інших галузях: наприклад, одержав ступінь магістрамистецтв і доктора права. Крім цього, він спілкувався з видатними людьмисвого часу, що ще в більшій стенені сприяло формуванню його поглядів.Створення своєї економічної системи( Сміт зробив головною ціллю науковоїроботи і пошуку. Свого найвищого розвитку класична буржуазна політекономія досягла упрацях британських вчених - А.Сміта і Д.Рікардо, в той час( коли Британськаімперія була найбільш передовою в економічному відношенні країною. Британіямала відносно високорозвинуте сільське господарство і швидко зростаючупромисловість, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносиниодержали в ній великий розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазногосуспільства: буржуазія, робітники, землевласники. Разом з тим, поширення капіталістичних відносин обмежувалосябагаточисленними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога удворянстві( і тому була зацікавлена у науковому аналізі капіталістичногоспособу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспільногорозвитку. Таким чином, в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалисядостатні умови для розквіту економічної думки, якою була творчість А.Смітаі Д.Рікардо. У своїй книжці «Дослідження про природу и причини богатства народів» вякості предмета вивчення політичної економії А.Сміт назвав проблемуекономічного розвитку суспільства і підвищення його добробуту. Центральне місце в методології досліджень А.Сміта займає концепціяекономічного лібералізму, в основу якої, як і фізіократи, він поклав ідеюприроднього порядку, тобто ринкових економічних відно-син. Він виходив зтого, що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею і йогопродуктами, керуються перш за все прагненням до особистої користі. Алепереслідуючи особисту користь, кожна людина, вважав він, сприяє інтересамвсього суспільства - зростанню виробничих сил. У зв’язку з цим, він пишепро «невидиму руку», яка керує складною взаємодією господарської діяльностііндивідів, і «економічну людину». Економічне життя за А.Смітом, розвивається окремо і незалежно від волілюдей( і їх свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок провизначенність економічних явищ за об’єктивними законами. Але, керуючисьтакими міркуваннями, А.Сміт не зміг відо-бразити історичного перехідногохарактеру способів виробництва: він розглядав економічні категорії в якостівічних, а не історичних законів. Як і представники класичної школи, А.Сміт прагнув проникнути увнутрішню фізіологію суспільства( і в зв’язку з цим широко користувавсяметодом логічної абстракції. Але не менш важливою задачею економічної наукивін вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя,виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі(він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їх з внутрішнім способомдослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певногодуалізму його методології. В результаті економічна система А.Сміта наслідувала всі проти-річчяйого метода дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннєтрактування вартості. Свій вплив на економічні погляди Сміта зробило інедостатнє розуміння їм( історичних процесів зміни одних економічнихвідносин - іншими. Тому в зв’язку з особливостями смітовської методології необхіднозвернути увагу на одне із зауважень Й.Шумпетера, який писав: «Якшо мипроаналізуємо хід думок Адама Сміта, то знайдемо в них економічні істини посуті тільки статистичного характеру». Соціально-економічні теорії А.Сміта. Розглянемо основні теорії А.Сміта. Теорія розподілу праці. Розподіл праці займає ключове місце в економічній системі А.Сміта.Фундаментальне значення цього елементу( А.Сміт пояснював, по-перше, тим щорозподіл праці являється причиною, що стимулює продуктивність( а розвитоквиробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл праціпідвищує продуктивність трьома способами:. збільшення вправності кожного окремого робітника;. збереженням часу при переході від одного виду діяльності до іншого;. стимулювання винаходом і виробництвом машин, що полегшують і зменшують людську працю. По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєюсутністю, і єдиною ланкою, яка поєднує їх в систему, вважав розподіл праці,що виник із-за природньої схильності людини до обміну. В теорії розподілу праці А.Сміт відобразив тенденцію до развиткумашиного виробництва. Він стверджував, що об’єм виробництва і споживанняпродуктів визначається двома головними факторами: відсотком населення, якезайняте продуктивною працею, і рівнем продуктивності праці. Будучи об’єктивним спостерігачем( він відобразив процес перетворенняробітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умов його праці. Щобперервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числанаселення, А.Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч і впринципі був проти втручання її в економіку. Однак А.Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом працівсередині мануфактури і розподілом праці в суспільстві, між підприємствамиі галузями. Все суспільство бачилося йому гігантською мануфактурою, арозподіл праці - всезагальною формою співробітництва індивідів. Теорія грошей. Тема грошей органічно пов’язана з темою розподілу праці, так як уА.Сміта гроші виступають в якості засобу обміну («великого колеса обігу». А.Сміт підкреслював( про стихійне винекнення грошей як специфічноготовару. Він вилучає гроші і кредит із потреб виробництва, бачить їхпідлеглу роль. Але Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитнихфакторів на ваиробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було ізаниження інших їх функцій. Кредит А.Сміт розглядав лише як засібактивізації капіталу. Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А.Сміта, як втеорії розподілу , так і в теорії грошей, вірно і зараз. Однак( головноюпомилкою А.Сміта стало припущення, що розподіл праці виник із-за обміну, ане навпаки. Концепція грошей, його трактовка їх виникнення в результаті діїстихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собоюсерйозне досягнення економічної науки того часу. Теорія вартості. В основу власного дослідження А.Сміт поклав трудову теорію вартості,рахуючи закономірним( визначення вартості витраченою працею( і обмінтоварів( відповідно закладеного в цей обмін( кількості праці. Їм булаздійснена спроба аналізу реальної системи грошово-товарного обміну іціноутворення( в умовах капіталізму вільної конкуренції. А.Сміт визначив і розмежував споживчу і мінову вартість товару. «Слово«вартість» - писав він, - має два різні значення: інколи воно означаєкорисність будь-якого предмета, а інколи, можливість придбання іншихпредметів, яке дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживчоювартістю, другу- міновою вартістю». При цьому для А.Сміта характерновизначення вартості тільки кількістю праці, але в аналізі ціни на товар,він коливається між різними визна-ченнями мінової вартості:. вартістю товару є витрачена на його виробництвво праця;. вартістю товару є праця, на яку може бути куплений товар. Таке положення вірне тільки в умовах простого товарного виробництва.При капіталізмі ж( має місце протилежне явище: кількість праці, якавиражена товаром, в результаті операції купівлі-продажу одержує в своювласність( ще більшу кількість праці. А.Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства,загальний закон рівноцінності товарів втрачає свою силу. Він приходить довисновку, що в умовах капіталізму робочий час перестає бути постійноюмірою, який регулює вартість товару. Тому( для умов капіталізму йомуприйшлося сконструювати іншу теорію, згідно якої вартість товаруутворюється шляхом додавання заробітної платні, прибутку і ренти, щоприпадають на одиницю товару. Але ця теорія не враховувала постійнийкапітал. Раціональним зерном в концепції вартості А.Сміта стало розуміння, щовеличина вартості визначається не фактичними витратами праці окремоготоваровиробника, а тими витратами, які в середньому необхідні для даногостану виробництва. Він також зауважував( що кваліфікована і складна працястворює за одиницю часу більше вартості, ніж некваліфікована і проста, іможе бути зведена до останьої за допомогою коефіцієнтів. Про подальший розвиток А.Смітом теорії вартості свідчило( розмежуванняприродньої і ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку( якгрошове вираження вартості. А.Сміт писав, що природня ціна товару «як бипредставляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіхтоварів». Цим він започаткував дослідження конкретних факторів, щовикликали відхилення цін від вартості. В цілому ж погляди А.Сміта на співвідношення між вартістю і доходами(характеризуються подвійністю і протиріччями, що являється наслідкомдуалізму його методології Вчення про заробітну плату. Визначаючи заробітну плату, А.Сміт розглядав два стани суспіль-ства:при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умо-вах першоговін вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другомуспособі виробництва( він зауважує, що робітник вже не одержує вартістьвсьго продукта своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати.Найнижчу межу заробітної плати( А.Сміт називає фізичним мінімумом,стверджуючи, що подальше зниження собівартості робочої сили приведе довимирання «раси цих робітників». Однак( він вважав, що стихійний ринковиймеханізм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, яка в декількаразів вище фізичного мінімума. Значне підвищення цієї зарплатні, викликаєзростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і зновуприведе до зменшення заробітної платні. В протилежному випадку( призменшені зарплатні і відповідно, народжуваності, виникає конкуренція середпідприємців( що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати.Таке розуміння відповідало загальному уявленню А.Сміта( про роль вільногоринку у встановленні відповідної економічної рівноваги. А.Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави,поділяючи країни на три групи:. із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і становище працюючих покращується;. із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і становище працюючих стає гірше;. із сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але постійним. А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вонастимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично непогоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Такимчином, основне достоїнство теорії А.Сміта стало те, що вона сприяла руховішляхом добробуту суспільства в цілому. Теорія доходів. У теоріїі заробітної плати( А.Сміт вказував, що із створеної працею івизначеною кількістю цієї праці вартості товару( робітнику у вигляді платиза зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартостіпредставляє собою прибуток підприємця. Деяку суму із цього прибутку вінповинен у ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеногопроценту, якщо був використаний заємний каапітал. А.Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю ізаробітною платою( і в цьому варіанті мав на думці додану вартість. В іншійтрактовці він розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а такожпроценту, і тоді прибутком називав, по суті( підприємницький доход. Розміри прибутку, за думкою А.Сміта, визначалися розмірами вкладеного усправу капіталу( а не складністю і важкістю праці по нагляду і управлінню,як визначали прибуток його попередники. Але він тут же говорив, що прибуток- це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результатпродуктивності капіталу ( винагорода капіталістів за їх діяльність, працю,ризик. В цьому випадку подвійне тлумачення викликало явне протиріччя. В теорії є і інше непорозуміння( так( якщо прибуток породжуєтьсянеоплаченою працею, то вона повинна бути пропорційна кількості застосованоїпраці, а не застосованому капіталу. Недивлячись на деякі недоліки в теорії А.Сміта, вона була достатньопрогресивною. Так( автор відмічав тенденцію доходу до зниження, і(вказував, що він більш низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крімтого, не слід забувати, що А.Сміт жив більш ніж 200 років тому, і необхідновідноситися до його поглядів з розумінням. Теорія продуктивної праці. А.Сміт прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатстванації. Ця проблема зберігла своє значення і до наших днів. Для її вирішеннявін поділяв працю на продуктивну і непродуктивну. Продуктивною А. Сміт вважав працю, яка створює додану вартість, іпояснював це( на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшуєвартість матеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника іприбутку власника виробництва. Працю, яка сплачена із прибутку, А.Смітназивав непродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримуютьна доходи хазяїна будинку і пряця якого не створює вартості. Однак А.Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивноїі непродуктивної праці: перша втілюється в продукті, що має якийсь термінжиття чи служби, а друга ніде не фіксується. Насправді ця умова не єобов’язкова( достатньо взяти види праці, які представляють собоюпродовження сфери виробництва в сфері оббігу (транспорт), і твердженнявтрачає зміст. Але така трактовка праці дозволяє А.Сміту зробити сміливі зауваження,що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо( непродуктивна. Подальшалогіка веде до того, що із зменшенням частки непродуктивних робітників усуспільстві( швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще разпідтвердила, що А.Сміт був прихильником прогресивної буржуазії. Теорія капіталу. Економічна система А.Сміта базувалася на погляді, що капіталпредставляє запаси, які призначені для подальшого виробництва. В своїх поглядах на основний і оборотний капітал( А.Сміт виражав думкифізіократів, але переборов обмеження їх розуміння продуктив-ного капіталу(що дає приріст вартості) як тільки капіталу, що зайнятий в сільськомугосподарстві. Категорії А.Сміта застосовуються не до одного капіталуфермера, але і до всякої іншої форми продуктивного капіталу. Під оборотним капіталом А.Сміт розумів капітал, що застосовується наодержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі.іповертається до нього в іншій. Оборотний капітал за А.Смітом складається із чотирьох частин: . грошей, за допомогою, яких здійснюється повернення інших його частин; . запасів продуктів, крім тих, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів; . сировини чи напівфабрикатів, що знаходяться в процесі незавершеного виробництва; . готових, але ще не реалізованих товарів. Головним А.Сміт називав капітал, який приносить прибуток “без переходувід одного власника до іншого і без подальшого оберту”. До нього вінвідносив: . машини і засоби праці; . будівлі, що слугують для торгово-промислових цілей; . покращення землі; . корисні особливості членів суспільства. А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Вінговорить, що, зберігаючи значну частину доходів і розширюючи виробництво,власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників і сприяєзросту багатства всього суспільства. В цілому теорія основного і оборотного капіталу представляється вельмицікавою, хоча в ній і існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал,вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартістьпо частинам переноситься конкретною працею на виробляємий товар (у виглядіамортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу з фізичнимивластивостями товарів неправильне. Тут А.Сміт змішує відмінності міжосновним і оборотним капіталом, з різницею між товарним і грошовимкапіталом. Теорія відтворення. Погляд А.Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядамифізіократів. В його уяві накопичення капіталу проходить через перетвореннядоданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. Асуспільний капітал повністю складається із змінного, тобто в рукахробітників являється заробітною платою. Тут А.Сміт невірно прирівнюєвеличину продуктивного капіталу з величиною його частини, яка йде наутримання продуктивної праці. Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теоріїйого вартості. Вартість у А.Сміта розпадається на три частини: заробітнуплатню, прибуток з капіталу і ренту за землекористування, тобто складаєтьсяіз доходів. Отже, постійний капітал там відсутній( і його ігнорування обмежувалоА.Сміту можливість аналізу процеса відтворення, так як те, що вироблялосяна протязі року, щорічно і споживалося. Однак( А.Сміт виходить із глухогокута, розрізняючи валовий і чистий доход. Якщо під першим він розуміє увесьрічний продукт, вироблений населенням данної країни, то під чистим - тучастину, котру населення може віднести до свого споживчого запасу. Врезультаті у Сміта виходить, що в ціну товару входить не тільки доход, алеі авансований капітал. Таким чином, помилка А.Сміта в тому, що він ототожнює вартість всьогорічного виробництва з заново створеною за рік вартістю. Якщо останняпредставляє собою лише продукт минулого року, то перша включає в себе івартість засобів виробництва, які були вироблені раніше. А.Сміт притустив іряд інших прорахунків, які витікають із його розуміння вартості. Наприклад,за А.Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, в доход входить якціна так і продукт. Або пояснення особистого доходу( в якості фондуособистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширеннявиробництва. Недивлячись на перераховані недоліки. Для свого часу ця теорія маладуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізівідтворення( згодом назвуть «догмою Сміта». Земельна рента. А.Сміт виділяв ренту як виключний доход землевласника, піддавши сумнівуте, що рента - це лише процент на капітал, витрачений землевласником напокращення землі, так як землевласник одержує ренту і за землі, що незазнавали покращення. Так А.Сміт відділив ренту від арендної плати,довівши, що прибуток на капітал являється тільки надбавкою до первісноїренти. Таким чином, тільки земельна рента у Сміта( представляє собоювідрахування із продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак черездуалізм своєї методології, А.Сміт бачить в ренті також винагородуземлевласника за право користування його землею. У поглядах А.Смітазустрічаються і елементи фізіократичної теорії: рента є «витвір природи,який залишається за вирахуванням і відшкодуванням всього того, що можнавважати творінням людини». Із сказаного видно, що А.Сміт не дав ренті точного визначення, хоч вйого теорії було багато правильних ідей і думок. Наприклад, він зауважував,що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утвореннядиференційованої ренти. Питання економічної політики в теорії А.Сміта. А.Сміт приділяв багато уваги дослідженню політики країн в періодкапіталізму вільної конкуренції. І головною вимогою, яку він висував, булозабезпечення економічної свободи, невтручання держави в економічне життя.Так, він гостро виступав проти цехової регла-ментації, застарілогозаконодавства, прівелегій корпорацій і торгових монополій. Будь-якеобмеження стихійного розвитку подій і конку-ренції( за думкою А.Сміта,неминуче буде стримувати економічний розвиток. Однак( ряд функцій держави,він оцінював позитивно, вважаючи підтримку органами влади порядку в країніі забезпечення її воєнної безпеки, важливими умовами успішного розвиткугосподарства. Велике значення уділяв А.Сміт фінінсовій діяльності уряду. Вінвиправдовував тільки ті витрати, які робляться в інтересах всьогосуспільства. Висунув тезу «дешевої держави», яку прийняли всі наступніпредставники класичної буржуазної політичної економії. Він заклав основиподаткової політики, висловлюючись, що податки повинні відповідати «силі іможливостям громадян», причому стягнення податку повинно коштувати як можнадешевше, а форма і час збору податків повинні як найкраще відповідатиінтересам платників. Будучи ідеологом промислової буржуазії, А.Сміт стверджував, щооб’єктом, як найкраще підходящим для обкладення державним податком, єземельна рента. Наприклад, він заявляв, що податок з прибутку неефективний,так як підприємець( втрати від нього з ціллю збереження трибутку перекладена споживача шляхом підвищення цін на свою продукцію. Сміт вважав також(недоцільним податок на зарплату, бо підприємець зобов’язаний забезпечитипрацюючому прожитковий мінімум, і щоб самому не отримувати збитки, повинензнову буде перекласти тягар податків на споживача. Податок з ренти, який задумкою А.Сміта, не може бути ні на кого перекладений, є максимальноефективним, і веде до скорочення доходів землевласни-ків. Тут добре видноантифеодальну спрямованість його податкової теорії. А.Сміт також піддававкритиці меркантилістський протекціо-нізм. Він перечив проти всяких обмеженьяк у внутрішній, так і у зовнішній торгівлі. Аналіз поглядів А.Сміта на питання економічної політики підтверджуєантифеодальну спрямованість йго вчення, а також орієнтацію на інтересикапіталістичної системи господарювання. Це дає змогу вважати теорію А.Смітапрогресивною, для суспільства, сучасником якої він був. Висновок. В XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наука про багатство,тому виглядає цілком природньо, що в якості початкового пункту своєїдоктрини А.Сміт вибрав розподіл праці. Разом з тим, він не розрізнявтоварну і натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчоївартості, бачив у людині природню схильнісь до обміну і т.і. Не дивлячись на ці недоліки, А.Сміт досяг у своєму аналізізакономірностей капіталізму вельми значних результатів: йому вдалосявиявити загальний принцип економічної системи капіталізму- вартість і датиїй своє знамените визначення, як дійсного мірила мінової вартості всіхтоварів. Він вніс свій вклад і в розвиток методології: поряд із аналізом ііндукцією, широко використовував синтез і дедукцію, тобто йшов на основіраніше сформульованих положень, від простого до складного, і далі к цілому. Головною заслугою А.Сміта, економіста мануфактурного періоду, сталостворення цілісної економічної системи на основі знань, які були одержаніна той час суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А.Сміта з висотисучасності, ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, яку він зробив, іплодами, якої ми користуємося до цьго часу. Але А.Сміт не завершує розвинення класичної школи. Він виступив ізсвоїм головним економічним творінням безпосередньо перед промисловимпереворотом. Об’єктом досдіджень А.Сміта був капіталізм, який ще не одержавсвоєї адекватної виробничо-технічної бази у вигляді машинної індустрії. Цяобставина в деякій мірі і обумовила відносну нерозвинутість самоїекономічної системи А.Сміта. Але теорія стала вихідним пунктом дляпослідуючого розвитку у працях Д.Рікардо, а потім і інших значнихекономістів. Таким чином, соціально-економічні погляди А.Сміта представляють собоюодну із найкращих економічних доктрин XVIII ст. Література.1. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник для вузов. М.: ИНФРА- М, 1999.2. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. М.: Экономика, 1995.3. Блуг М. Экономическая мысль в ретропективе. М.: «Дело Лтд», 1994.4. Самуэльсон П. Экономика. М.: Алгон, 1992.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: «Економічне вчення А. Сміта» Виконала: Учениця 10-а класу нвк №2 Варшавської Яни Влитель: Островська Л. М. «м. Шепетівка» Адам Сміт
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconНародився А. Сміт у шотландському місті Керколді в родині митного чиновника. Навчався в університетах Глазго І Оксфорда, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. 1751 р
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconЕкономічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях І в працях його послідовни­ка Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Адам Сміт як економіст iconРеферат на тему: Економічне вчення А. Сміта
Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы