Соціологічна доктрина Гоббса icon

Соціологічна доктрина Гоббса



НазваниеСоціологічна доктрина Гоббса
Дата конвертации13.07.2012
Размер145,15 Kb.
ТипРеферат
Соціологічна доктрина Гоббса


Міністерство освіти України Тернопільська академія народного господарства Кафедра філософії та історії Реферат на тему: Соціологічна доктрина Гоббса. Виконав: Сапеляк Василь Рецензент: Тернопіль 1996. Вступ. Століттям генеальних людей називають 17 століття історики філософії іприродніх наук. При цьому вони мають на увазі велику плеяду видатнихвчених, які заложили фундамент теперішнього природознавства і в порівнянніз попередніми століттями далеко просунувши суспільні науки, в особливіймірі філософію. В сузір’ї цих імен одне з найперших займає ім’я англійського філософаТомаса Гоббса. Як і більшість прогресивних вчених того часу він об’єктивнобув виразником інтересів правлячого класу (буржуазії), а суб’єктивно ж вінрахував себе безкорисним шукачем істини, яка так необхідна всьому людству. В своїй роботі я буду намагатись більш глибоко викласти вченняТ.Гоббса про суспільство та державу, яке на мою думку займає провідне місцеу всій доктрині. Соціологічна доктрина Гоббса. Томас Гоббс був одним із засновників широко розповсюдженої в 17-18ст. буржуазної теорії природнього права і договірного походження держави.Ця теорія виходила із зовсім нових принципів, відмінних від середньовічних,виходила із нових уявлень про людину, суспільство і державу, котрі булипідказані наукою, яка розвивалась і матеріалістичною філософією. Буржуазні ідеологи 17-18 ст. в своїй боротьбі з феодалізмом ставилиперед собою задачу встановити, які “об’єктивні” і “необ’єктивні” основи, наяких повинне будуватись державний устрій, законодавча діяльність,відношення між людьми і народами. Такі “об’єктивні” і незалежні відлюдських думок початки нео,хідно шукати не в божому прозрінні. Гоббсговорив, що Христос не давав ніяких принципів права і політики. Не потрібношукати ці початки і в установленому законодавстві, тому що воно тимчасове інабуте і часто залежить від думок окремих людей. Необхідно шукати ціабсолютні і вічні початки в самій “природі”. Загальний вирослий інтерес доприроди втілився в особистий інтерес до “людської природи”. Предметомфілософського вивчення складає не діюче, установче право, яке є правомфеодального суспільства, а “природне право”, подібне законам всьогомеханізму всесвіту. Природне право протиставляється існуючому, як виходячи із людськоїприроди, і з цього ж джерела воно і пізнається людським розумом. Філософія в пошуках “поняття держави як такої” повинна відірватисявід теологічного розгляду суспільних явищ. Філософи 18 ст., в їх числіТ.Гоббс, шукають підвалини держави в ньому самому, вони хочуть вивестизакони суспільства не з теології, а із розуму і досвіду. Подібно того, як природу хотіли побачити такою, якою вона існує вдійсності, філософи 17ст. хотіли бачити і людину такою, якою вона є в“дійсності”, від природи. Цей “дійсний” чоловік, чоловік “взагалі” ставвихідною точкою для політичної критики феодалізма, феодальногозаконодавства і права. Людина є, з однієї сторони, істотою природи, “природною” істотою,принятим в загальну систему природи, підлеглій її загальній необхідності ізакономірності. Як такий, він представлявся рівним від природи всім іншимлюдям, а нерівність людей оголошувалося як противне природі. З другоїсторони, людина розглядається як суб’єкт права в її відношенні з іншимилюдьми, в громадському середовищі. Звідси дуже пошерене ділення“Громадської філосфії” на “De homine” (“Про людину”) та “De cive” (“Прогромадянина”), якої дотримувався Томас Гоббс. Людина, з точки зору Гоббса, - середня ланка між природою тасуспільством. Він тіло природи, фізичний об’єкт, він також розумний творецьштучного тіла - держави. Без знання людини та його природи неможливозрозуміти ні освіти держави, ні елементів державного життя. Вчення пролюдину по тій причинні являє ведення до теорії держави. При всьому ідеалізмі своєї теорії суспільства Т.Гоббс виходив із новихдля його часу основ. Він включає людину в послідовність дій природньогомеханізму світу. Він порівнює людей з автоматами, котрі мають штучне життя,з серцем замість пружини, з нервами замість ниток, з суглобами замістьколес. Аффекти, пристрасть та прагнення людей Гоббс старається зрозуміти,виходячи із механічного процесу руху крові і найтонших елементів ворганізмі людини. Все емоційне життя людини має свій початок велементарному відчутті болі або задоволення, котрі за істиною не що інше,як рух всередені нашого серця, визвані рухом або давленням зовнішньоготіла. Апетит, бажання, любов, відраза, ненавість, радість, горе - такіголовні рухи людського сердця. В залежності від різних поміркувань вонимають різні назви і можуть представлятися в різних комбінаціях. Гоббс аналізує “природу” людини, його страсті як щось незалежне відконкретно-історичних умов. Для нього емоції людини цілком вільні віднеобхідного закону всесвіту, вони раз і назавжди дані в послідовності дій інаслідків, послідовною ланкою якого є сама людська діяльність. “Людськаприрода” детермінована, всі якості і особливості людей визначені законамиприроди, вони вічні і незмінні, як вічна і незмінна сама природа. Але якщо пристрасті та бажання усюди і завжди одинакові у всіх людей,то об’єкти пристрасті сприймаються людьми по-різному. Деякі бажають одного,і це для них є благо, інші до цього ж предмету відносяться з відразою, івін для них є злом. Це залежить, на думку Гоббса, від “індивідуальноїбудови людини” і від “особливостей її виховання”. Вихованню, однак, він непридає такого серйозного значення, як пізніше Люк і французськіматеріалісти. Головною причиною відміності етичних норм є, по Гоббсу, різнабудова людських органів чуття і зміни “конституції людського тіла”. ТомуГоббс рахує неможливим, щоб “одні і тіж самі речі викликали одні і тіж самібажання і відразу”, і ще менш можливо, “щоби всі люди спільно відчувалибажання по відношенню хоча би до одного об’єкту”. Щож являє собою людина від природи? Які її пристрасті та бажання? Всвоїх висновках Гоббс йшов порізно з звичними успадкованими від Арістотеляі Цицерона уявленнями про людину, як про “політичну тварину” (тобтосуспільним). Гоббс вважає, що людина дякуючи своїм пристрастям егоїстичнапо природі, що в ній вкладено вроджене прагнення все забрати собі, володітинад всіма. Жадність, жах, честолюбство рухають людською діяльністю. Ні прояке присутнє людині appetitus societatis (суспільне стремління) мови бутине може. Людина людині - вовк. Такий основний закон взаємовідносин міжлюдми. Гоббс шукає підтвердження своїм поглядам на людину в історії і перш завсе в політичних подіях своєї країни. При цьому висловлює ряд влучниххарактеристик, вірних домислів. “На більшість заможних - писав Гоббс, - ядивлюся як на людей, у яких немає очей ні для чого, крім власної вигоди,які сліпі до вього, що не лежить на їх дорозі, і які падають духом приодній думці про пограбування”. Причину громадянської війни в своїй ріднійкраїні Гоббс бачить не в суперечках про церковне вчення, а в боротьбі за“особисті інтереси”. Гоббс, подібно до деяких його далекоглядним сучасникам, визнавав, щогромадянська війна була перш за все боротьбою за особистість. Гоббспоказав, як верхи нового дворянства, верховоди Сіті - “партія грошовогомішка” - з поспішною жадністю наживались на революції. Скажена спекуляціябіля єпископських земель, акцизи на відкуп, податки, позики, в цьомубуржуазному ділі далеко обганяли стару аристократію. Гоббс в “Бегемоті”змальовує, як “богачі лондонського Сіті” стали головним центром “заколоту”і намагались побудувати державу, з керуванням подібне до Нідерландії.Грошовий інтерес, інтерес особистості “рухав заколотниками” в боротьбіпроти короля. В результаті, в егоїстичній людській природі Гоббс відкриває найбільшпрості елементи, до яких можуть бути зведенні “правила і закони політики”.Він був першим із представників нової філософії 17 ст., який зробиввихідним пунктом своєї теорії всесторонню боротьбу індивидів за своїматеріалістичні інтереси. В чому ж полягає реальна, історична основа його “людини”, тої“людської природи”, яку змальовує Гоббс? Хоча Гоббс змальовує нам людину“взагалі” і дедуціює його сутність із загальних принципів своєї системи, узмальованні Гоббса знайшли своє відображення, хоч і в абстрактній формі,нехай незалежно від глибини розуміння Гоббсом, картини суспільних відносинлюдей цілої історичної епохи. Це була епоха початкового капіталістачного накопичення, колируйнувалися століттями встановлені відносини, коли сотні і тисячі людейвиявились викинутими із звичайного життєвого ритму ,коли майнонакопичувалось на протязі короткого часу, а також швидко розорювалися люди,коли пограбування стали узаконеними, а бідність офіційно визнавалась як злов економіці цілої держави. Гоббс багато вгадав і відобразив характернароджуваного суспільства, суспільство тваринної конкуренції таворогування. В Англії процес утворення нового капіталістичного ладу прийнявособливо жорсткі і варварські форми, зміг дати немало в підтвердження думкиГоббса проте, що “людина людині - вовк”. Абстрактна людина Гоббса - це людина того суспільства, в якому,висловлюючись словами самого Гоббса, “влада” є “дещо почесне”, а “рабськийстан, обумовлено необхідністю і страхом, дещо ганебне”, в якому багатство,жадібне стремління до нього складає моральну цінність людини. Гоббс так само як і після нього Локк, був засновником зведення всіхбагатообразних людських взаємовідносин до єдиного відношення корисності.Вони вказували, що це “мабуть метафізична абстракція виходить з того, що всучасному буржуазному суспільстві всі відносини практично підпорядкованітільки одному абстрактному грошово-гендлярському відношенню”. Ідеалізм і антиісторизм в підході до суспільних проблем у Гоббсаполягає у тому, що людину визначеної епохи з його моралю і моральнимиякостями, людини-вовка, народженого визначеними суспільними відносинами,він підвів в ранг “людини взагалі” і зробив вихідним пунктом всієї своєїсуспільної теорії. Згідно природньо-правової доктрини, людина поза державою знаходиться в“природньому стані”. Тут панує “природне” право, продиктоване не богом, нелюдьми, а самою “природою” людини. Яким чином Гоббс змальовує природній стан? На відміну від іншихпредставників природньо-правової теорії, по Гоббсу, стан людей позадержавою, тобто природній стан, є війна всіх проти всіх (bellum omniacontra omnes), тому що тут, людські пристрасті нічим не можуть бутистримані. В стремлінні людини до задоволення особистих потреб, домаксимілізації задоволення не знає ніяких перешкод. Щоб задовільнити своїпристрасті людина не зупиняється ні перед чим. Хижацтво та жорстокістьлюдини перевершує хижацтво та жорстокість тварин, тому що, тварини післянасичення заспокоюються, людина ж голодна навіть майбутнім голодом. Людинунаштовхують на насилля, крім того, такі причини, які тваринам взагалі неприсутні: недовіра, любов до слави, жадібність влади. Природа створилалюдей рівними у співвідношенні фізичних і розумових здібностей, пише Гоббс,і дала кожному право на все. Але мати право на все в природньому стані -означає не мати ніякого права, тому що те, що ти по праву вважаєш своїм,другим вважає також своїм. Ось чому головна характерна риса природньогостану полягає у відсутності особистості, у відсутності точного розмежуванняміж “моїм” і “твоїм”. Для Гоббса, на відміну від більшості теоретиків 17-18 ст., “природнійстан” людського роду не тільки деяка історична гіпотеза про стародавністьдержави. Гоббс визнає стан війни всіх проти всіх природнім станом людейзавжди і всюди, нормальним виявленням людської сутності. Держава лишенакидує вуздечка на людські пристрасті. Всесторонній антагонізм “природнього стану”, змальований Гоббсом,представляє собою вираження стану суспільства, в якому загальна частинаіндивідуальних товаровласників виявляється як незаперечна або природнаформа існування. Невпевненість, ізолювання та варварство “природньогожиття” людей відображає реальну невпевненість і ворогуючу ізоляцію людей всуспільстві, в якому загальний конфлікт матеріальних інтересів є необхіднимнаслідком способу виробництва. “Війна всіх проти всіх” - це “природній” закон буржуазногосуспільства, закон, увічнений Гоббсом. “Вільна промисловість та вільнаторгівля… на місце пільг… ставлять людину, звільненого від пільг і непов’язаного з іншою людиною навіть баченням загальних зв’язків, іпороджують загальну боротьбу людини проти людини, індивідуума протиіндивідуума… Все громадське суспільство є ця війна, окремих один від одноговже тільки своєю індивідуальністю індивідіуумів, один проти одного івзагалі небриборканого рухом від кайдан привілегій стихійних життєвих сил”. Цю форму проявлення відносин між людьми класового, антагоністичногосуспільства Гоббс перетворює в “природню” форму для всіх часів і всіхнародів. В цьому глибоко реакційному змісті його вчення про “війну всіхпроти всіх”, зміст, котрим скористалась згодом буржуазна ідеологічнареакція до самої епохи загнивання капіталізму, коли ця теорія зновувоскресла, як вираження тваринної ненависті проти соціалізму і демократії.В буржуазному вчені про конкуренцію і в мальтусовській теоріїнародонаселення ця теорія утвердилася в якості “вічного природного законусуспільства”. Звідси - расистські висновки, твердження, що боротьба очищаєрасу, що війни між расами і державами є їх природня і правомірна функція іт. п. Щож стосується самого Гоббса то його філософська система “війна всіхпроти всіх” мала цілком визначений зміст. Ця формула служила у ньоготранпліном для його вчення про абсолютну владу держави, єдино здатнійврятувати людство від жахів природного стану. Люди неминуче повинні прагнути, по Гоббсу, вийте з природного стану.Це прагнення - такий же закон природи, які інші закони людської психіки іповедінки. Можливість виходу закладена частково в пристрасті, частково врозумі. Пристрасть, яка робить людину схильним до миру, є страх смерти,інстинкт самозбереження. Цей інстинкт виступає в кінці кінців головним ірішаючим із всіх пристрастей. Разом із цим імпульсом виступає і “природнійрозум”, котрий підказує умови котрі підходять для миру, на основі котрихлюди можуть прийти до згоди. Перший і головний припис розуму говорить: “Слід шукати миру танаслідовати йому”. Цей головний природній закон, з котрого, по Гоббсу,випливають всі інші виробничі закони. Щоб досягти миру, необхідновідмовитись від своїх прав на все і передати їх одній особі або групі осіб,котрі гарантують мир. Взаємне перенесення прав здійснюється у формідоговору. Звідси випливає слідуючий закон: “Люди повині виконуватизаключені ними угоди”. Природній розум у Гоббса диктує необхідністьзаключення договорів з метою точного визначення, що “моє”, а що “твоє”, вцілях точного юридичного встановлення приватної власності. Необхідністьдоговорів і необхідність їх виконання щоб уникнути “вищого зла”,визначається як головний елемент повчальних доброчинців і громадськогообов’зку. Договір між двома індивідуумами у Гоббса виступає прототипом всіхформ суспільного життя, виконання договорів - фундамент всіх громадянськихобов’язків, справедливості, загальної моралі. Не важко зрозуміти, що природній розум “відкриває”, у Гоббса, правовуоснову суспільної приватної власності. Під договором у Гоббса криєтьсясуспільне обличчя товару, вся маса економічних актів обміну, якіздійснюються в суспільстві окремих товаровиробників, зв’язок між ними. Але дальше Гоббс наводить думку про це, що ці “вічні” закони далеко необов’язково здійснюються. До виконання їх зобов’язує лише сила. “Повиннабути, - пише він, - яка небудь примусова влада котра під загрозоюпокарання, котре очікують люди від порушення ними свого договору,примушувала в однаковій мірі людей до виконання їх договорів і укріпила биту власність, котру люди набувають шляхом взаємних договорів взамін відказувід універсального права. І така влада може з’явитися лише з утвореннямдержави”. Загальний зміст цього твердження такий: якщо “природні закони” цезакони взаємозв’язків між власниками товарів, закони того, як потрібножити щоб досягти добробуту, тобто багатства, власності, то для досягненняцього добробуту потрібна ще й охорона, потрібна безпека, гарантованасильною владою. “Безпека є вище соціальне поняття громадянського суспільства, поняттяполіції, поняття згідно якого усе суспільство існує лише для того, щобзабезпечити кожному його члену недоторканість його особи, його прав, йоговласності… При допомозі поняття безпеки громадянське суспільство непіднімається над своїм егоїзмом. Безпека ж, є напроти, гарантією цьогоегоїзму”. Гоббс один з перших висунув цю вимогу нового буржуазного суспільства,вимогу безпеки, за котрою скривається не гарантія загального миру, агарантія егоїзму, приватно-власних прагнень буржуазії. Поняття безпекиГоббс пов’язує з абсолютною владою держави, з повним перенесеням прав навладу. Влада, по Гоббсу, видає громадянські закони, зобов’язує людей довиконання за допомогою сили. Якщо природні закони продиктовані розумом, тооснова громадянського права полягає у силі. “… Починаючи з Маккіавеллі, Гоббса, Спінози, Бодена та іншихмислителів нового часу, сила відображалась як основа права, тим самим,теоритично розгляд політики звільнено від моралі, по стуті справи буввисунутий лише постулат самостійної трактовки політики”. Лише громадянські закони, тобто закони, котрі видає влада, і природнізакони - не різні види законів. Гоббс в даному випадку чітко визначає щогромадянські закони не є свавільною постановою законодавців, у всякомувипадку не повинні ними бути, а є тіж самі природні закони, лишепідкріплені авторитетом і силою державної влади. Природні закони - основа ісуть громадянських законів, вони не можуть бути ні необмежені, ні незміненіостанніми. Громадянські закони повинні напрявлятись природніми і прагнутидо добробути і захисту громадян. В тім, що Гоббс бере природні закони - цеабстрактне вираження інтересів буржуазії - в основу громадянського права,насрізь його прагнення обмеження його влади від свавілля старої феодільно-монархічної держави, пов’язати державну владу визначену конкретноюпрограмою в інтересах нових капіталістичних відносин. Теорія природного права 17 ст. мала визначенний зміст, як теоритичневідображення інтересів розвивающої буржуазії. Одним із революційнихмоментів цієї теорії було визнання рівності всіх людей від природи івизнання, що кожній людині належать рівні права. Це визнання підривалоустрій, оснований на привілеях, воно означало відмову від початкового,богом встановленого ділення на класи природженого права монарха на престілі т.д. Гоббс висуває рівність всіх людей від природи, наслідуючи при цьомузагальний принцип природно-правової доктрини. Він проголошує рівністьшансів на саму владу, виступаючи проти легитимізму з його твердженням проособливі права монархів на владу. Для Гоббса монарх звичайна людина, рівназ усіма іншими людьми по своїй природі, Він лише уособлює абсолютну силувладу. Цим твердженням, Гоббс цілком визначено протиставляє себе всімзахисникам старої феодальної монархії. Гоббс визначає державу як ”одну особу відповідальність за дії якоїзробило собі шлях взаємного договору між собою великої кількості людей, зцим, щоб ця особа, могла використовувати силу і засоби всіх їх так як вонавважатиме за потрібне для їх миру і загального захисту”. При цьому під“особою” Гоббс розуміє не тільки одну людину (монарха), але і яке небудьзібрання, раду уповноважених і т.д. Цей або ці, хто є носієм цієї (особи),володіє верховную владою в державі і одержує назву (суверена). Всі іншіявляють “підлеглими”. Держава є деяке штучне тіло, механізм, який живе штучним життям. Гоббспорівнює державу з фантастичним чудовиськом - гігантом Левіафаном. Вамстердамському виданні “Левіафана” (1651) він ілюструє знаменитісимволічні зображення на передньому листку, коронованого гіганта, котрийскладається з великої кількості маленьких людей, погляди яких звернені найого особу. В рисах обличчя гіганта старались тоді найти подібність зКромвелем. Хоча держава, по Гоббсу, має договірне походження, Гоббс не визнаєдоговру між народом та володарем. Гоббс намагається остаточно відкинути теологічне положення пропровіденціальне походження влади, обгрунтовує необхідність держави з новоїпозиції, суперечливої позиції апологетів феодальної монархії. Але він непереносить суверенітету на народ і не визнає за народом права руйнуваннядержави в цілях заключення нового договору (як в 18 ст. зробив Руссо). Ізствердження що між сувереном і підлеглими ніякого договору бути не може,випливало заперечення народного права на заколот і повне осудженняреволюції. Самі права верховної влади випливають у Гоббса не із договору, а ізприродних законів, і тільки ними вони обмежуються. Договір продиктованийрозумум, і зміст його полягає тільки у добровільному підпорядкуванні. Особливу увагу Гоббс приділяє питанню “волі” підлеглих, інакшенепорозуміння “істиного змісту“ слова “воля” тягне за собою, на його думку, руйнування держави. Гоббс виступає проти розуміння волі, як волі від всіхвлад керуючих. В державі люди самі зв’язували себе штучними ланцюгами,котрі називаються законами. Все, що заборонялось законом, люди не повиніздійснювати, в іншому випадку вони пов’язували себе законами добровільновиходячи із необхідності, продиктованої розумом. Це означає, що сама неволяздійснює порушення законів є вираження волі. В цьому відношені воляодинакова, і в монархічній, і в демократичній державі. Теорія абсолютної влади Гоббса не є, як це може здатись на перешийпогляд теорією повного свавілля володарря. Хоча він оголошує суверенабезвідповідальним перед громадянинами він фактично пов’язує його конкретноюполітичною програмою, конкретними обов’язками. За цією програмою можнапобачити визначні класові задачі. Головна мета держави, по Гоббсу, не просто забезпечення “безпекиіснування”, але також забезпечення за кожною людиною усього добробутужиття, набутого ним ”чесною працею”, турбота про “добробут громадян”,правда, не всіх громадян, добавляє Гоббс інакше це майже неможливодосягнути, але “як можна більшого числа громадян”. Звідси одержуєм три основних обов’язки суверена: 1. захист від зовнішних ворогів; 2. збереження внутрішнього миру; 3. збагачення громадян.Ці три функції всеціло відповідали інтересам буржуазії і земельноїкапіталізованої аристократії. В цілому соціологічна доктрина Гоббса є найбільш серйозним тасміливим кроком вперед в порівнянні з теологічними концепціями суспільства,теорією божественого права, який панував в епоху середньовіччя. Але Гоббс вкінцевому рахунку залишився на ідеалістичних позиціях розуміннясуспільства, тому що, “природні” причини держави він виявив в розумілюдей, в незмінній людській “природі”, яка була не чим іншим яквідображенням людини-користолюбця епохи першопочаткового капіталістичногонагромадження. Соціологічна система Гоббса містить той основний недоліккотрий належить всій соціології. “… Не вміючи зрозуміти простих і такихпочаткових відносин, як виробничих, соціологи брались прямо за дослідженняі вивчення політики юридичних форм, наштовхувались на факт винекнення цихформ із тих чи інших ідей людства на даний час - і зупинялись на цім:виходило так, нібито суспільні відносини будуються людми свідомо”. Цейідеалістичний висновок, знайшов повне відображення в ідеї Social Contract(суспільному договорі), одним із засновників якого є Гоббс. Література котра була використана при написані реферата.1. Гоббс Томас Сочинения в 2-ох томах, “Мысль”, 1989.2. Введение в философию. Часть 2. Москва. 1989.3. Философия Канта и современность. Под редакциец Ойзермана. М.: “Мысль”.4. Р.И.Капелюшков. “Дорога к рабству” и “дорога к своюоде” // Вопросы философии. - 1990. - №10. - с.99-1135. Ф.А.Хайск “Дорога к рабству” // Вопросы философии. - 1990. - №10. - с.113-152




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Соціологічна доктрина Гоббса iconРеферат на тему: Соціологічна доктрина Гоббса
Століттям генеальних людей називають 17 століття історики філософії І природніх наук. При цьому вони мають на увазі велику плеяду...
Соціологічна доктрина Гоббса iconРеферат на тему: Соціологічна доктрина Гоббса
Століттям генеальних людей називають 17 століття історики філософії І природніх наук. При цьому вони мають на увазі велику плеяду...
Соціологічна доктрина Гоббса iconРеферат на тему: «Проблема происхождения государства» у И. Канта, Т. Гоббса
Формирование кантовских представлений о становлении государства в сравнении с теориями Т. Гоббса
Соціологічна доктрина Гоббса iconВоенная доктрина российской федерации
Военная доктрина Российской Федерации (далее именуется Военная доктрина) представляет собой совокупность официальных взглядов (установок),...
Соціологічна доктрина Гоббса iconВоенная доктрина Российской Федерации Утверждена Указом Президента Российской Федерации от 21 апреля 2000 г. №706
Военная доктрина Российской Федерации (далее именуется Военная доктрина) представляет собой совокупность официальных взглядов (установок),...
Соціологічна доктрина Гоббса iconРеферат теория общественного договора как предпосылка становления конституционализма в трудах Т. Гоббса и Дж. Локка. Оглавление Введение
Теория общественного договора как предпосылка становления конституционализма в трудах Т. Гоббса и
Соціологічна доктрина Гоббса iconТоталитаризм Томаса Гоббса План ответа

Соціологічна доктрина Гоббса iconПолитические и правовые учения Томаса Гоббса

Соціологічна доктрина Гоббса iconСравнительный анализ учений Томаса Гоббса. Реферат

Соціологічна доктрина Гоббса iconУкраїнська соціологічна думка Нового часу (XVIII- початок XX ст.)
Доба національно-культурного відродження в Україні – важлива база для дослідження соціологічних поглядів та ідей
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы