Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі icon

Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі



НазваниеЕкономічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі
Дата конвертации13.07.2012
Размер115.86 Kb.
ТипРеферат
Економічне вчення Д. Рікардо


КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Т. ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення МЕВ Вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім") лондонського біржового маклера.Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона,допомагає батькові в його біржових операціях. Згодом він займаєтьсябіржовими операціями самостійно і наживає велике багатство. Рікардо не одержав систематичної освіти і самостійно вивчав математику,фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Якийсь час він працюваввикладачем математики, двічі обирався шерифом, аз 1819 до 1823 р. бувчленом англійського парламенту. Рікардо активно працює в парламентськихкомісіях, часто виступає з промовами з економічних питань. Його першіекономічні праці були присвячені проблемам грошового обігу. В 1817 р. булаопублікована його головна праця «Начала політичної економії іоподаткування». У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеолог промисловоїбуржуазії. Причому він не лчше розробляє економічну програму буржуазногорозвитку, а й бере активну участь у політичній боротьбі буржуазії зземлевласниками. Як і Сміт, Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні йвічні. Він розвиває смітівську ідею про особистий інтерес як основнурушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій. Але у ньогоне всякий егоїстичний інтерес є рівноцінним. На перше місце він ставитьінтереси промислової буржуазії Н рішуче виступає проти лендлордів. Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законіврозподілу. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства — тобтоекономічного зростання,— то Рікардо розглядає розподіл як фактор зростання.У передмові до першого видання своєї праці він пише: «Визначити закони, якікерують цим розподілом (на прибуток, ренту і заробітну плату.— Л. К.),—головне завдання політичної економії»^ В передмові до третього виданняРікардо підкреслює намагання більш повно, ніж у попередньому виданні,викласти свої погляди на цінність. Теорія вартості. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну і міновуцінність. Корисність (споживна цінність), підкреслював він, не є міриломмінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою міновуцінність черпають з двох джерел — рідкості і кількості праці, що необхіднадля їх добування. Існують товари, цінність яких визначається виключно їхрідкістю (статуї, картини, раритетні книги, монети). Цінність цих товарівне визначається кількістю праці, витраченої на їх виготовлення, ізмінюється залежно від багатства і смаків споживача. Проте їх кількість узагальній масі товарів незначна. Мінова цінність переважної кількостітоварів визначається працею.
Оскільки мінова цінність — категорія відносна, яка знаходить свій прояв упевній кількості іншого товару, Рікардо виявляє й абсолютну цінність,субстанцію якої становить праця. Проте він не розвиває цю ідею, азосереджує основну увагу на дослідженні саме мінової цінності. Рікардо підтримує Сміта в його трактуванні цінності працею і критикує заїї визначення працею, що купується. Не сприймає Рікардо й смітівськоготлумачення цінності як суми доходів. У Рікардо цінність виступає якпервинна величина, що визначається працею і розподіляється на доходи. На цінність товарів, підкреслював Рікардо, впливає не лише праця,безпосередньо витрачена на їх виробництво, а й капітал, тобто праця,витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь увиробництві. Рікардо, як і Сміт, ототожнює капітал із засобами виробництва. Але якщоСміт цю категорію пов'язував з капіталістичним способом виробництва,існуванням найманої праці, то Рікардо трактує її позаісторично. У ньоговсе, що бере участь у виробництві, навіть знаряддя первісної людини,становить капітал. А звідси висновок про правомірність прибутку на капітал.Решта цінності йде на оплату праці. У Рікардо теорія цінності переплітається з теорією розподілу. Вінзаявляє, що зміни в заробітній платі не ведуть до відповідних змін цінностітовару. «Цінність товару,— писав він,— або кількість якогось іншого товару,на яку він обмінюється, залежить від відносної кількості праці, необхідноїдля його виробництва, а не від більшої чи меншої винагороди, якавиплачується за цю працюй. Зміни в заробітній платі позначаються лише навеличині прибутку. Рікардо критикує Сміта за його твердження про те, щозростання ціни праці веде до підвищення цін товарів. Рікардо, як і Сміт, зіткнувся з труднощами, коли вирішував проблемуцінності на капіталістичній основі. Він бачив, що прибуток на капіталвизначається розмірами капіталу, що норма прибутку має тенденцію довирівнювання. А це було б неможливо, якби товари обмінювались лишевідповідно до витрат живої праці. В такому разі галузі, де основний капіталзаймає незначне місце або швидко обертається, мали б переваги передгалузями, в яких основний капітал займає більшу долю або повільнообертається. Перша група галузей продавала б товари дорожче, тому що у неї були ббільші витрати праці і відповідно з трудовою теорією цінності створюваласьби більша цінність. Але тоді відбувався б перелив капіталів у ці галузі, арешта галузей не змогла б розвиватись. Щоб подолати цю суперечність, Рікардо модифікує свою теорію цінності. Вінвідмовляється від заяви про те, що заробітна плата не впливає на ціни ірозглядає її вплив на ціни в результаті різних змін стану та співвідношенняосновного і оборотного капіталу. Рікардо робить висновок, що зростанняномінальної заробітної плати збільшить цінність благ, виготовлених задопомогою капіталу з коротким строком служби, або малої кількості технікивідносно благ, виготовлених за допомогою «довговічного» капіталу, абовеликої кількості техніки. Саме таким шляхом буде урівнена норма прибуткунезалежно від статей витрат. Проте Рікардо заявляє, що ця причина зміни цінності товарів діє порівнянослабо і її можна не враховувати. Значно важливішою причиною Рікардо називаєзбільшення або зменшення кількості праці. Такий його підхід до визначенняцінності став предметом гострої критики з боку буржуазних економістів. Рікардо розрізняє природну й ринкову ціни. Під природною він фактичнорозуміє цінність, під ринковою — ціну. Ринкові ціни підлягають випадковим ітимчасовим коливанням. Короткочасний вплив на відхилення ринкових цін відприродних має попит і пропозиція. Проте в умовах вільної конкуренції іпереливу капіталів ринкові ціни не можуть надовго відхилятись відприродних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється зміною витратвиробництва. Гроші. Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошового обігу. Цене випадково. Досконало володіючи правилами біржової гри, він намагаєтьсятеоретично обгрунтувати проблему грошового обігу. Крім того, це питаннябуло надзвичайно актуальним на той час у зв'язку з припиненням Англійськимбанком у 1797 р. обміну банкнот на золото, що зумовило їх обезцінення.Рікардо бере активну участь у полеміці, що точилася з цього приводу. Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші вінрозглядає як товар, що має цінність. Основу грошової системи у ньогостановить золото. Цінність золота і срібла, як і всякого товару,визначається витратами праці. При данній цінності грошей їх кількість вобігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота в обігуРікардо вважає дорогим і нерозумним і розробляє проект системи паперовогогрошового обігу.Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Длязабезпечення їх цінності необхідно, щоб їх кількість «регулювалась увідповідності зцінністю металу, який служить грошовою одиницею». Проте Рікардо відійшоввід цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної теорії"грошей. Він заявив, що в обіг може влитись будь-яка кількість не лишепаперових знаків, а й золотих монет, якій протистоїть сукупна маса товарів.Співвідношення цих величин і визначає як рівень цін, так і цінність грошей. Теорія розподілу. Основною проблемою політичної економії Рікардо називаврозподіл. Саме тому основу його системи становить теорія заробітної плати,прибутку і ренти. Ці категорії він розглядає з точки зору їх величини іспіввідношення. Заробітна плата у Рікардо це — доход робітника, плата за працю. Праця яктовар має природну й ринкову ціни. «Природною ціною праці є та, яканеобхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рідбез збільшення або зменшення їх кількості»^ Отже, природна ціна працівизначається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і йосо сімї.Природна ціна не є незмінною, нерухомою. «Вона,— писав Рікардо,— змінюєтьсяв різні часи в одній і тій же країні і суттєво відрізняється в різнихкраїнах»^. Хоча Рікардо й розумів, що вміст засобів існування визначаєтьсяісторично і залежить від традицій і рівня розвитку продуктивних сил, протеу нього виявляється тенденція зводити природну ціну до мінімуму засобівіснування. Ринкова ціна праці та, що виплачується робітникам. Рікардо ставить її' взалежність від попиту й пропозиції, а це значить, що рух заробітної платизалежить від руху народонаселення. В умовах швидкого зростання населенняпопит на робочі руки відстає від пропозиції і заробітна плата знижується.Якщо ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку буде відчуватисянестача робочих рук — заробітна плата зростатиме. Отже, під впливом рухународонаселення ринкова заробітна плата має тенденцію до зближення зприродною. Рікардо, на відміну від Сміта, вважав, що становище робітників зрозвитком суспільства буде погіршуватись. Цю думку він пояснював тим, щоніби із зростанням населення і збільшенням потреби в продуктах сільськогогосподарства, буде зростати їх цінність. Грошова заробітна плата якщо йбуде зростати, то повільніше від зростання цін на продовольчі товари. Отже,реальна заробітна плата буде зменшуватись. Рікардо, солідаризуючись зМальтусом, зазначає, що робітники не повинні претендувати на більшу долю всуспільному продукті, їх заробітна плата повинна регулюватись закономпопиту й пропозиції. Рікардо виступає проти втручання держави вфункціонування ринку праці й наполягає на необхідності відміни законів пробідних. Прибуток. Цінність у Рікардо, як уже зазначалось, складається іззаробітної плати і прибутку. Прибуток у Рікардо — це надлишок цінності надзаробітною платою. У нього не викликає ніяких сумнівів, що робітник створюєсвоєю працею цінність більшу, ніж одержує у вигляді заробітної плати.Головне, що цікавить Рікардо,— це проблема величини прибутку і йогоспіввідношення із заробітною платою. Рікардо підкреслював, що рівновеликі капітали приносять однакові прибуткинезалежно від того, яку кількість праці вони приводять у дію. Але разом зтим писав, що на величину прибутку впливає зростання продуктивності праці.Отже, прибуток у нього виступає то як породження капіталу, то як породженняпраці. Цю суперечність Рікардо навіть не помітив. Він детально аналізує питання співвідношення заробітної плати і прибуткуяк двох складових цінності. Якщо зростає заробітна плата, зазначає Рікардо,то відповідно зменшується прибуток капіталіста. Цю думку він проводитьдосить послідовно. Крім того, він підкреслює, що рух заробітної плати євизначальним у співвідношенні заробітної плати і прибутку. Це зумовленотим, що праця виступає джерелом цінності, а її функціонування потребуєвитрат на утримання робітника і його сім'ї. Проте заробітна плата,підкреслює Рікардо, не може піднятись так високо, щоб нічого не лишилось наприбуток. Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зниження норми прибутку. Зрозвитком суспільства, зазначав він, норма прибутку має тенденцію дозниження. Вона зумовлена, на думку Рікардо, тим, що продуктивність праці всільському господарстві зменшується (дія закону спадаючої родючостігрунту), а це веде до зростання цін на продукти харчування, отже, і дозростання заробітної плати і відповідного зниження прибутку. Фактором, щопротидіє падінню норми прибутку, Рікардо вважає розвиток продуктивних сил. Зменшення прибутку в зв'язку із зростанням заробітної плати Рікардорозглядає як надзвичайно складну проблему, що загрожує нагромадженнюкапіталу, тому що зменшується джерело нагромадження і зникають «стимули донагромадження». Рікардо підкреслює, що він аналізує «прибуток взагалі», тобто йдеться проприбуток як економічну категорію. Що ж до величини прибутку в окремихгалузях чи в окремих капіталістів, то вона може перевищувати середню норму.Такий прибуток Рікардо називає «незвичним». Але це явище буде тимчасовим. Урезультаті переливу капіталів норма прибутку вирівнюється. Суперечливим є висловлювання Рікардо щодо маси прибутку. Він заявляє, щомаса прибутку, а отже, й норма прибутку будуть знижуватись. Водночас вінтвердить, що нагромадження капіталу веде до зростання маси прибутку. Протеце зростання у нього має певну межу, зумовлену зниженням норми прибутку. Земельна рента. Ренту Рікардо визначає як «долю продукту землі, якавиплачується землевласнику за користування першопочатковими і не-зруйнівними силами грунту»^ Він відрізняє ренту від тієї частини орендноїплати, яка виплачується за користування капіталом, витраченим на підвищенняродючості землі, будівництво господарських приміщень тощо. Аналізуючиренту, Рікардо ставить завдання дослідити її природу і виявитизакономірності її' динаміки. Виникнення ренти Рікардо пов'язує з утвердженням приватної власності наземлю. Основна теза Рікардо полягала в тому, що рента виплачується закористування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її' якістьнеоднакова. Із зростанням населення обробляються менш родючі або гіршрозташовані ділянки землі. В такому разі на кращих землях виникне рента, аїї величина буде залежати від різниці якості цих ділянок. Мінова цінністьвсіх товарів (в тому числі і промислових) у Рікардо регулюється найбільшимивитратами праці, необхідними для їх виробництва. За цих умов на кращихземлях, де витрати на одиницю продукції менші, утворюється додатковийдоход. Під впливом конкуренції фермери задовольняються середнім прибутком,а додатковий доход привласнюється власниками землі як рента. Отже, рента врозумінні Рікардо — це надлишок цінності над середнім прибутком. На відміну від Сміта, який розглядав ренту як одне з джерел цінності,щоправда своєрідне, Рікардо твердить, що рента не впливає на рівень цін нахліб. Ціна не залежить від ренти, а навпаки, рента залежить від ціни. «Нетому хліб дорогий,— пише Рікардо,— що платиться рента, а рента платитьсятому, що хліб дорогий»^ Рікардо аналізує диференційну ренту. Щодоабсолютної рентні, Рікардо її' не визначав. Він заявляв, що на гіршихділянках фермер одержує лише середній прибуток, що надлишок тут не виникає.Отже, виходить, що з гірших ділянок землі рента не виплачується. Критикував Рікардо і смі-гівське фізіократичне розуміння дії сил природи.Він підкреслював, що ці сили діють і в промисловості. І разом з тим вінвважав, що основою всякого економічного розвитку, матеріального достатку інавіть росту промисловості є додатковий продукт землі. Динаміку ренти Рікардо правильно пов'язував з нагромадженням капіталу,розвитком продуктивних сил, зростанням міського населення. Але і в цьомупитанні він був непослідовним, а його погляди суперечливі. Рікардо пов'язував ренту з законом спадаючої родючості грунту. Він писав,що порівняльна цінність сирих продуктів підвищується тому, що навиробництво їх останньої добутої долі витрачається більше праці, ніж напопередні. Це веде до підвищення цін, отже, й до зростання ренти. Так діє ізростання капіталу. Зростання капіталу також буде збільшувати ренту, томущо буде збільшуватись різниця в продуктивності ділянок. Зменшення капіталуприведе до зменшення ренти, оскільки будуть послідовно вилучатись зобробітку найменш родючі землі і відповідно зменшиться рента з кращихділянок. Що ж до зростання населення, то воно, за теорією Рікардо,неможливе в умовах підвищення цін на продовольчі товари.Теорія ренти Рікардо відіграла велику роль у боротьбі промислової буржуазіїпроти землевласників. Буржуазії імпонував висновок Рікардо про те, що упідтриманні високих цін на хліб зацікавлені лише землевласники, тому що цезабезпечує їм високу ренту. Промислова буржуазія використала теорію Рікардодля обгрунтування вимоги про скасування хлібних законів. Проблема відтворення і криз. Як ідеолог промислової буржуазії Рікардо бувзацікавлений у зростанні її прибутків. Враховуючи корисливі прагненнябуржуазії, досліджуючи валовий і чистий доход, він, на відміну від Сміта,надає перевагу останньому. Сміт виходив з того, що зростання валовогодоходу збільшує зайнятість, забезпечує зростання могутності країни. Рікардопідкреслював, що податкова спроможність країни пропорційна не валовому, ачистому доходу. Саме з нього виплачуються всі податки. Економічною метоюсуспільства у Рікардо виступають не народногосподарські проблеми, як уСміта (зростання зайнятості), а збільшення прибутків капіталістів. Аналізуючи процес нагромадження капіталу, Рікардо помилково зводив йогодо перетворення доходу лише в змінний капітал, в заробітну плату. Ігноруючисуперечності капіталізму, він твердив, що застосування нового капіталу неможе зустріти ринкових труднощів. Рікардо стояв на позиціях Сея, якийзаперечував можливість надвиробництва і криз. Відзначаючи це, слід пам'ятати, що книга Рікардо була опублікована завісім років до першої кризи, яка охопила економіку Англії в 1825 році. Посилаючись на Сея, Рікардо твердить, що попит обмежується лишевиробництвом. Кожна людина виготовляє продукцію або для власногоспоживання, або на продаж з метою купівлі. Отже, продукти завжди купуютьсяза продукти або послуги. Гроші слугують лише «мірилом, за допомогою якоговідбувається обмін». Рікардо писав про можливість виготовлення будь-якого товару в кількості,що значно перевищить попит. Але це явище він вважав тимчасовим і таким, що«не може трапитись одночасно з усіма товарами»^. Він заперечував висновокМальтуса про вирішення проблеми відтворення за рахунок споживаннянепродуктивних верств (чиновників, духовенства, землевласників). Єдину причину застою торгівлі в окремі періоди він пов'язував з прора-хунками підприємців у виробництві товарів. Але це ускладнення, на думкуРікардо, вирішувалось швидко і ефективно шляхом перенесення на виробництвоінших товарів. Велика заслуга Рікардо полягає в розробці теорії порівняльних витрат якоснови спеціалізації країн у зовнішній торгівлі. Про причини спеціалізаціїписав і Сміт, проте Рікардо розробив цю теорію грунтовніше. Він будує її натрудовій теорії вартості і робить наголос на національних відмінностях увеличині вартості, що зумовлені витратами праці. Зазнавши певних змін і модифікацій, теорія порівняльних витраттрансформувалась у теорію порівняльних переваг, яка тепер будується натеорії факторів виробництва і врахуванні попиту й пропозиції.




Похожие:

Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення Д. Рікардо Економічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення Д. Рікардо
Він народився в сім'ї лондонського біржового маклера. Два роки навчався в торговій школі в Амстердамі. Повер­нувшись до Лондона,...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconРеферат економічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconРеферат на тему: Економічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconРеферат на тему: Економічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconРеферат на тему: Економічне вчення Д. Рікардо
Йін народився в сім лондонського біржового мак­лера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись до Лондона, допомагає...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення
Він народився в сім'ї лондонського біржового маклера. Два роки навчався в торговій школі в Амстердамі. Повер­нувшись до Лондона,...
Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення А. Сміта студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактурногоперіоду. В його працях І в працях його послідовника Д. Рікардо класичнабуржуазна політична економія набула найвищого розвитку

Економічне вчення Д. Рікардо студента 3-го курсу 2-ї группи відділення мев вячеслава Попова Київ 1997 Давид Рікардо (1772--1823) — видатний представник класичної буржуазноїполітичної економії. Йін народився в сім ) лондонського біржового маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі iconЕкономічне вчення
Бідам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактурного періоду. У його працях І в працях його послідовни­ка Д. Рікардо...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы