Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) icon

Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції)



НазваниеМифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції)
Дата конвертации11.07.2012
Размер119,66 Kb.
ТипРеферат
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції)


Український державний морський технічний університет РефератТЕМА:“Міфологія Стародавньої Греції” Студент: Коваленко І. Группа: 1447 Викладач: Щукин Е.О. Миколаїв 2001 ПланВступI. Міфологія Стародавньої Греції 1) Олімпійська міфологія. 2) Антропоморфізм в стародавньогрецькій міфології. 3) Регігієутворююча функціональність міфології Греції. 4) Тварини у грецькій міфології.II. Релігійний культ стародавніх греків.III. Релігія античної Греції.ВисновокСписок використаної літератури1. Вступ Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світовоїцивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархатустародавньогрецьких племен. Грецька релігія почалася з міфології, якаувібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення, і своєї довершеностідосягла в олімпійській міфології – загальна грецька міфологія періодупатріархату. В цей час головним богом греків був Зевс, який живе і правитьна горі Олімп. Він є отець всіх богів і людей. Головним цієї міфології єрелігієутворююча функціональність – вона стає основою для формуванняуявлень, обумовлює фетишизм і магію стародавньої релігії. Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головнимелементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів,і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадськимприміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше. Народ невеличкої стародавньої Греції подарував світу такі набумкидуховної культури, які вподальшому стали основою європейської цивілізації.Вагому роль у цьому відіграла релігія, виникнення якої припадає на серединуII тис. до н.е., коли на південній частині Балканського півостроваз’явились дрібні рабовласницькі війни. З інших релігій, давніх цивілізацій, давньогрецька вирізняєтьсяполітеїзмом з певною ієрархією антропоморфних богів та багатою міфологією.Міфологія Стародавньої Греції Стародавньогрецька міфологія була одним з найяскравіших явищ, що ----- на всій світовій цивілізації. Вона з’явилася уже в первісному світоглядістародавньогрецьких племен ще в період матріархату. Міфологія відразуувібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення. Міфологічному обгрунтуванню були піддані культ предків і тотемізм,який теж не минули стародавні греки. Одним словом, релігія стародавніхгреків почалася з міфології, знайшла свій кращий вираз в міфології, своєїдовершеності досягла в олімпійській міфології. Олімпійська міфологія – це вже загально грецька міфологія періодупатріархату. Дослідники зазначили цікавий момент: імена місцевих богів чимісця їх шанування ставали епітетами загальних богів. Олімпійський пантеон очолює “отець всіх богів і людей “ Зевс. Вінживе на горі Олімп, всі боги цілком підлеглі йому. Родина Зевса складаласяз дружини Тери, образ якої створено на основі образу мікенської богині-корови, і дітей, покровительки браків, сім’ї; і їхніх дітей: Аполлона –бога сонця і музики; Артеміди богині полювання, Афродіти – богині краси ікохання; Афіни – богині мудрості, Гермеса – бога торгівлі. Крім них дородини Зевса входили його брати Посейдон – бог моря, Аїд – бог підземногоцарства. А також богиня перемоги Ніка, богиня права і справедливостіФеміда, символа вічної юності – Геба тощо. Всі олімпійські богиантропоморфні, не тільки як загальний образ, а, так би мовити, в деталях:вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі інегативні, які інший раз ганблять цих богів. Вони їдять і п’ють, сварятьсяі милуються, народжуються і вмирають. Давні греки вважали, що світ сам пособі вічний і не потребує творця (ця ідея потім була сформульована вдавньогрецькій філософії). Олімпійські боги не були творцями світу, вонизахопили готовий світ і поділили цого між собою. Вони нічого не роблять, акерують світом і банкетують. Із олімпійських богів лише один бог Гефест бувремісником, він – покровитель ковалів. Башня землеробства – Деметра, богскотарства – Діоніс, бог пастухів – Пан, за уявленнями греків, на Олімпі неживуть. Такий поділ богів відображає цілком реальний процес відокремленнярозумової праці від фізичної, який відбувся на цей час у давньогрецькомурабовласницькому суспільстві. Важливе місце в стародавньогрецькому пантеоні богів займають боги-геної – Прометей і Геракл. Перший є двоюрідним братом Зевса, за волею якого він створив людей зземлі і води. Так як під час творіння люди вийшли беззахисними і меншпристосованими до диття, ніж тварини. Прометей дав людям знання, навчивкористуватися вогнем, використовувати ремесло, за що Зевс покарав його,прикувавши ланцюгом до скель Кавказу. Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає значна кількітьміфічних геноїв, які приборхують чудовиська, що шкодять людям.Антропоморфізм стародавнтьгрецької міфології був свідченням усвідомлення їхвлади над силами природи, відчуття її суспільної значимості. Згодом антропоморфні грецькі боги все більше і більше набираютьзначення уособлення абстрактних сил природи і суспільства. В еліністичній літературі, а потім і в римському епосі міфологія,крім релігійного, набирає такоф літературного і мистецького значення, вонадає матеріал мистецтві для аллегорій і характерів. Але головним для стародавньогрецької міфології є її релігієутворюючафункціональність – вона стає основою для формування уявлень, обумовлюєфетишизм і магію стародавньогрецької релігії. Стародавньогрецька міфологія, сповнена гармонією і відчуттямреального життя, стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часиантичності, але до наших часів. Виховані на суворому дотриманні законів і норм стародавні грекиретельно ставились до виконання культових положень. Великого значення в нихнабрав культ бога сонця, світла, мудрості і мистецтва Аполлона, йому булоприсвячене светилище в Деталях. Дельфійські жерці і оракули Аполлона маливеликий авторитет, могли втручатися в державні справи і серйозно впливатина події. Ще одним значним культом того часу був культ Деметри, богинірадючості і землеробства, а також законодавства, осільки землеробствовимогало осілості і стабільності в житті. Їй було присвячено святилище вЕлевсіні, поблизу Афін. В цьому святилищі традиційно, сотними роківвідбувалися містерії, – таємничі обряди з участю лише посвячених. Першимступенем посвячення були пісні і танці вночі в свято Великих Елевсіній. Надругому ступені збиралися у самому святилищі, де виконувалася драматичнавистава про викрадення богом підземного царства Аїдом дочки Деметри –Персефони (Кори). Персефона стала жінкою Аїда. Але щовесни вона поверталасядо матері, а потім знов до підземного царства. Це була символізаціявимираючого і проростаючого зерна, споконвічного акту плодючості, таїнствавічного життя. Посвячені в культ Деметри набирали права на вічне життяпісля смерті. Правда, при цьому практичні греки не забували і про вимогиблагочестивого, добродійного життя. До елевсинських містерій не допускали,накриклад, тих, хто пролив чиюсь кров. Вимагалось також виконання державнихі суспільних обоб’язнів. Згодом Великі Елевсінії були визнанізагальнодержавним святом. В архаїчну епоху відбувалася істотна зміна з культом Діоніса, вінстав богом рослинності, виноградарства і виробництва, цого поставили нарівні з Аполлоном, він став уособлювати ідеї безсмертя людської душі. З культом Діоніса і Деметри пов’язана релігійно-філософська течіяорфікій, яку начебто заклав міфічний співець Орфей, син бога річок Еагра імузи Калліопи. Міф разповідає про смерть його дружини Еврідіки, яку укусивзмій. Бажаючи повернути кохану жінку до життя, Орфей спустився у підземнецарство. Грою на кіфрі і співом він зачарував стража підземного царстваКербера, а також Персефену, жінку Аїда. Орфею було дозволено забрати жінкуз собою. Але він, ведучи її на верх мусив не оглядатися назад. Та цікавістьперемогла цого, він таки оглянувся (чи не на красуню Персофену?): втративЕврідіку. Але Орфей надбав знання про душу. Він розповів людям, що душа –це початок добра, частина божества, а тіло – це таємниця душі. Післявизволення душі із смертного тіла вона продовжує існувати, перевтілюється.Орфею навіть приписують вчення про метемпсихоз – переселення душі з одноготіла в інше. Вчення орфіків в наступному було сприйняте філософами (піфагорійцямита неоплатоніками) і християнськими богословами. Характеризуючи міфологію архаїчної епохи, ми мусимо звернути увагуна її зв’язок з філософією, як тільки що виявилось при розглядістародавньогрецького вчення про безсмертну душу. Міфологічна, пишнохудожньооздоблена стародавньогрецька релігія не встигла набрати застиглихдогматичних форм так, як це було, наприклад, в індуїзмі. Вона не встигларізко відокремитися від філософії та від науки в цілому. Жречество неутворило соціальної групи, не стало кастовим. Раціональне мислення, якестало історичною ознакою культури цього періоду, не минуло релігійної думкиі було присутнє в міфології. Внаслідок цього відбулось, скажемо,оригінальне поєднання космогонічних і теогонічних уявлень. Народженнякосмосу і богів ототожнювалось. Творцем всього був бог Хронос, він з хаосуі ефіру створив срібне яйце, з якого вийшов бог Діоніс, він же – Ерос.Діоніс породив Ніч, Землю і Небо. Земля і Небо породили Океан, Фетіду (однуз переїд – морських німф), Крона і Рея. Син Крона – Зевс – домігся владинад усіма богами і людьми, за Діоніса, увібравши в себе його силу.Але богиня Персефона народила від Зевса нового бога вини і радості, тежДіоніса. Так боги народжуються і переходять один в іншого із розвиткомКосмосу розвивається, переплітається, ускладнюється божественний пантеон.Безумавно, тут багато несхожостей, суперечностей. Адже цей міф,приписуваний Орфею, творився в різних місцях, в різний час, доповнювався іуточнювався і, як усякий міф, набирав фантастичності. Але він відбивістотну рису мислення стародавніх греків: вони розуміли світ, як такий, щорозвивається, змінюється, що має певні закони цих змін. Вони шукали віхіднізакони і основи існуючого світу. І це потім виявилося у філософській школімілетців: Фалеса (бл. 625-547 рр. до н.е.), Анаксіманура (бл. 585-525 рр.до н.е.), а потім Геракліта з Ефесу (бл. 570-бл. 475 рр. до н.е.) іПіфагора (бл. 570-500 рр. до н.е.). Так філософське, наукове і релігійне мислення йшли поруч. Інший раззаважали один одному, інший раз доповнювали один одного. Це був єдинийпотік духовного розвитку, який кристамізувався в багатій духовній культурістародавніх греків. Велику роль відігравали в грецькій міфології тварини, які частозустрічаються в легендах у зв’язку з визначеними божествами, починаючи зкрітської епохи. Населення Карії вважало, що скорпіон небезпечний для місцевихжителів, але не шкідливий для чужеземців. До подібних уявлень відносяться“роги посвященія” в розписах острова Кріт, які можна разтлумачити просто якзображення жертвенної тварини поряд з божеством, якому воно присвячене. Бик був одним із найбільш розповсюджених тотемів доісторичної епохив Середземномор’і. Коли егейське суспільство подолало кланову фазу, бикстав одним із символів сили божества, а його роги, як знак сили, сталившановувати окремо. Також вживалися вовк в культі Зевса Лікейського, голубка, зображенаразом із статуями жінок Кносса, а потім – разом із зображеннями Артеміди іАфродіти, бик і Зевс, змія Асклепія, павлін Гери, сова, галка, козина шкурабогині Афіни. У міфі про народження Зевса не важко розпізнати цілий тоталічнийцикл. Бога викормлює молоком коза, свиня охороняє його, бджола корме йогосвоїм медом і т.д. До культу Зевся додається дуб, Аполлону присвяченийлавр, Діонісу – виноградни лоза. У піфагорійців існувала заборона їсти бобиі убивати пітуха. Вітер, дощ, гром, блискавка, вогонь, вода, хмари, бурі,море – входять в число атрибутів грецьких богів. Ми дійшли висновку, що в Греції, як і взагалі первізно-общинномусуспільстві, існувала фаза релігіозного розвитку, на якій тварини, рослини,атмосферні явища ототожнювалися з родоначальниками клану. Коли ж змінилисьумови життя і отримання засобів існування, люди втратили уявлення про своїзв’язки з тотемом, але в міфології нових релігійних форм залишилась згадкапро них.Релігійний культ стародавніх греків Антропоморфне уявлення греків про своїх богів неминуче викликаловідповідне ставлення до них – в їх очах боги були зрозумілі і близькілюдиноподібні істоти, і бажали те ж, що бажають люди. Жертву богу грекприносив сам і сам висловлював, що бажає одержати: конкретну допомогу чи щореальніше, пораду чи якусь гарантію на майбутнє. Жерці були більшеадміністраторами, ніж священниками. Вони доглядали за храмом,організовували релігійні збори, процесії, церемонії. Дуже важливою була їхроль у розшифровці передбачень, наслідків ворожіння. Як вже казано,спадкового стану жеерців не було. Жерцями були окремі державні особи(архонт тощо), а також особи за вибором, на певний строк. Дуже важливим елементом давньогрецького релігійного культу булихрами. Найбільш стародавні храми у греків були побудовані ще в XII століттідо н.е. Для стародавніх греків храм був житлом богів, які були уособлені вскульптурах. Своє походження грецький храм бере від мегарона – жилогобудинку. Спочатку для богів виділяли звичайні житлові будинки. Вони булискромними і невибагливими. Потім спеціально будувалися у місцяхтрадиційного поклоніння богам на гірських вершинах, біля священних дерев іджерел, у священних гаях і дібровах. Оскільки храм розглядався як житлобогів, то він споряджався усім потрібним для цієї мети з певними змінамидомашнє вогнище набрало вигляду олтаря, для зберігання храмового начиння іпосуду відводилося невелике приміщення позаду – опістодом (“заднякімната”), в передній частині виділялися сіни – пропаос, центральна частинахраму називалася наос чи целла, її великий розмір викликав застосуванняколон, з’явилися згодом колони на фасаді, утворився тип храму з колонамибіля входу, так званий тип “простіль”, храм з колонами і на задній сторонізвався амфіпростилем, а з колонами на обох боках периптером (“з усіх богівобкрашений”), а якщо було два ряди колон – диптером. Будівництво храмів,прекраса їх колонами і статуями стимулювали розвиток архітектури іскульптури, вони стали головними напрямками давньогрецького мистецтва інадовго визначили шлях розвитку всього мистецтва Європи в цілому. Для стародавніх греків храм, що був місцем відбуття релігійногокульту, разом з тим був і важливим громадським приміщенням. В цьомузберігалися державні і приватні гроші і коштовності, твори мистецтва, різнідокументи, архіва, на кам’яних плитах були вихарбовані тексти законів, атакож тексти, присвячені видатним подіям. В храмах і поруч з нимивідбувались народні збори, оголошувалися рішення царів, архонтів, іншихкерівних осіб. Храм був не тільки культовою спорудою, але і певнимполітичним символом. Звідси зрозуміло, чому в архітектурі стародавньогосвіту, зокрема у греків, їх споруді приділялась велика увага. Серед семичудес стародавнього світу називають споруду релігійного призначення: храмАртеміди Ефеської, статую Зевса Олімпійського I Колоса Родоського. Однією з грандіозних культових споруд стародавнього світу буластатуя бога Сонця, що її побудував Херес на острові Родосі біля 290 р. дон.е. Статуя мала в висоту 32 м, такої споруди стародавні греки не знали.Але в 223 р. до н.е. землетрус зруйнував її, уламки колоса здобули з води,але Хереса вже не було в живих, поновити статую було нікому. В 672 р. н.е.Мустафа – вождь турок-сарацін, що володіли тоді островом, продав їїсхідному купцеві.Релігія античної Греції Продовжимо наш історичний огляд. П’яте і четверте століття до нашоїери – це період класичної Греції. Головні події розгортаються в області,яку звуть Аттіка (гр. – узбережка країни). Щедро обдарована природою,населена енергійним і працелюбним, мислячим і хоробрим народом, що добренадбав історичний досвід, Аттіка стає вузловим пунктом економічного,політичного і культурного розвитку, її столиця Афіни – центром всіх подій.Ось тому цей час в розвитку Стародавньої Греції ще звуть аттічним. Роль Афін серед інших полісів дуже зросла внаслідок перемог Афін вгреко-перських війнах (500-499 рр. до н.е.). Афіни тоді очолили Делоськийсоюз держав. В саміх Афінах підсилилася демократія. Влада належала Радіп’ятисот (бум), народному суду (гелії) і народним зборам (екклесії). Це бувсуверенітет народу. Релігія знаходилась під наглядом держави. Так, наглядза священним майном здійснювали архонти, які поступилися своїм впливомстратегами, але саме вони здійснювали керівництво релігійними процесіями,жертвоприношенням і спортивними змаганнями, які мали релігійне забарвлення. Саме ці заходи і єднали афінське суспільство. Участь в релігійномукульті для всіх громадян була обов’язковою, політичне безправ’я рабів іметеків (іноземців, що проживали в Афінах) автоматично виключало їх з цієїучасті. В період правління Стратега Перікла з 443 до н.е. (цей періодвважають золотою епохою афінської демократії) вплив релігії лишаєтьсянезмінним і дуже вагомим. На Акрополі в 447-438 рр. до н.е. був збудованийПарфенон (архітектори Іктін і Камікрат) у великому храмі розмістили статуюАфіни, покровительки міста, яку виготовив скульптор Фідій. На щиті АфіниФідій зобразив себе і Перікла, за що звинувачений у кощунстві, ув’язнений іпомер у в’язниці. На Акрополь були змуровані мармурові сходи, сам храмприкрашений чисельними статуями. Храм вистояв всю античну епоху. В 5 ст.н.е. він став християнським храмом, в 15 ст. – мусульманською мечеттю, в1686 р. був зруйнований венеціанцями. Тепер ми можемо милуватися лише йогоруїнами, але і вони вражають своєю красою. В той час був перебудований храм Деметри в Елевсіні. Він постояв до396 р. н.е. і був зруйнований готами. Кінець 5 ст. до н.е. затьмарив розквіт античного світу - суперництводвох могутніх держав Афін і Спарти привело до тривалих міжусобних воєн, якідістали спільну назву Пелопоннеські війни 431-404 рр. до н.е. Як наслідок,Афіни зазнали поразки, але і Спарта не стала гегемоном. Війна загостриласаціальні суперечності, послабила демократію і полісну мораль. Релігіястародавніх греків не вберегла їх від кривавих уіткнень, хоч у сторін, щовоювали, були спільні боги і спільні храми. Виникає затяжна криза стародавньогрецького полісу: дрібні військовісутички і війни, перевороти і деспопії. А на Сході тим часом виникаєПерська імперія. 34 ст. до н.е. серед грецьких держав відбуваєтьсяпіднесення Македонії. Після Коринфського з’їзду 337 р. до н.е. Македоніястала панувати в Греції. В 334 р. до н.е. Олександр Македонський розпочавсвій похід до Азії. Блискучі перемоги навіки прославили ім’я видатногополководця. До часу його смерті в 323 р. до н.е. казково склалась світоваімперія, яка так само науково розпалася після його смерті.Висновок Отже, міфологія Стародавньої Греції посіла почесне місце в світі.Протягом свого розвитку вона набирає не лише релігійного, а й літературногоі мистецького значення, сповнена гармонією і відчуттям реального життя.Стає підваленою реалістичного мистецтва не тільки в часи античності, але іпізніше, в епоху Відродження, аж до наших часів і норм стародавні грекиретельно ставились до виконання культових положень. Участь в релігійномукульті була для всіх громадян обов’яковою. Антропоморфне уявлення греківпро своїх богів викликало відповідне ставлення до них – в їх очах, богибули зрозумілі і близькі людиноподібні істоти, які бажали того що й люди.Міфологія, релігія і культура Греції постійно розвилась. Проте після важкихвоєн ці поняття почали зникати, хоча сьогодні ми вивчаємо красу ізнаменність грецької міфології.Список використаної літератури: 1. Єршиев “Релігієзнавство”. 2. В. І. Лубський “Релігієзнавство”. 3. Учебник для вузов “История философии”. 4. Токарев “Ранние формы религии”. 5. А. Кузьмин “Падение Перуна”.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconМіфологія Стародавньої Греції
Зразки Аполлона, красивого юнака з лірою, Афродіти, виконаної жіночності І привабливості, Афіни Паллади – войовниці, відносяться...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconДемократия Древней Греции. Пути и возможности достижения московский государственныйтехническийуниверситет им. Н. Э. Баумана. Реферат по политологиидемократия древней греции

Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconДемократия Древней Греции. Пути и возможности достижения Демократия Древней Греции. Пути и возможности достижения
Все в современном мире «помешаны» на демократии. В наиболее развитых странах лидируют демократические тенденции. Все пытаются добиться...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconУрок физкультура + история по теме: "Олимпийские игры в Древней Греции"
Цель урока: Создать представление об историческом значении и возрождении Олимпийских игр в Древней Греции на уроках истории и физической...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconФилософия Древней Греции
Философия древней Греции Греческая философия в VII vi веках до н э и явилась по сути своей первой попыткой рационального постижения...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconЦель: Сделать обобщение по теме: «Культура Древней Греции, её художественное наследие»
Образовательный аспект цели: представить художественную культуру Древней Греции как единое целое, научить ориентироваться в нем....
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) icon"Політичні доктрини античності"
Греції завершується перехід до рабовласницького устрою. Соціально-політичний устрій Стародавньої Греції являв собою систему незалежних...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconМатериализм Древней Греции
Материализм древней Греции получил своё классическое выражение в философской системе Демокрита. Демокрит, выдающийся материалист...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconГеометрия в древней Греции
Математика древней Греции прошла длительный и сложный путь развития, начиная с VI столетия до н э и по VI век. Историки науки выделяют...
Мифология Древней Греции (Міфологія Стародавньої Греції) iconКультура Древней Греции
Поэтому всю историю древней Греции сей час принято делить на две большие эпохи: 1 эпоху микенской, или крито-микенской, дворцовой...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы