Види суб\

Види суб'єктів правовідносин



НазваниеВиди суб'єктів правовідносин
Дата конвертации08.07.2012
Размер97,65 Kb.
ТипРеферат
Суб'єкти правовідносин. Правосуб'єктність фізичних осіб. Правосуб'єктність юридичних осіб


Суб'єкти правовідносин. Правосуб'єктність фізичних осіб. Правосуб'єктність юридичних осіб


Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.

Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні прой­ти два етапи наділення їх юридичними властивостями:

• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним право­вим вимогам щодо правосуб'єктності;

• набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації — суб'єктивних юри­дичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.

Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні су­б'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у кон­кретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктив­них юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної від­повідальності.

Види суб'єктів правовідносин:

1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):

— громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;

— іноземні громадяни;

— особи без громадянства (апатриди);

— особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) колективні суб'єкти (юридичні особи):

— державні органи, організації, установи, підприємства;

— органи місцевого самоврядування;

— комерційні організації (акціонерні товариства, приват­ні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);

— громадські об'єднання (партії, профспілкові організа­ції тощо);

— релігійні організації;

3) держава та її структурні одиниці:

— держава;

— державні утворення (суб'єкти федерації — штати, зем­лі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);

— адміністративно-територіальні одиниці (область, міс­то, селище та ін.);

4) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, грома­дяни виборчого округу тощо.

Правосуб'єктність фізичних осіб

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів пра­вовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можли­вість) бути учасниками правовідносин.

У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст. 16 Міжнародного пакту про громадян­ські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.

В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:

— вікова характеристика (певний вік);

— зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи:

• правоздатність;

• дієздатність;

• деліктоздатність.

Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і вико­нувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність вини­кає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

Правоздатність — не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння права­ми, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.

Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх грома­дян незалежно від статі, національності, походження, майново­го стану, місця проживання, причетності до релігії, належності до громадських організацій та ін.

Дієздатність — це передбачена нормами права здатність ін­дивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (ви­користовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обо­в'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей люди­ни, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціаль­ного розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повно­ліття.

Як правило, у більшості галузей права дієздатність і право­здатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім ци­вільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.

Повна дієздатність настає з 18 років.

Неповна (відносна) дієздатність: 14-18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15-18 (за чинним зако­нодавством).

Законодавством передбачена можливість оголосити непов­нолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю. Оголошення непов­нолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, уси­новителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду.

Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законо­давством).

Обмежена дієздатність виражається в такому:

• обмеження прав і свобод людини і громадянина законом дер­жави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і без­пеки країни;

• обмеження прав і свобод людини і громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями

або наркотичними засобами.

Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних не­дієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.

Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психіч­но хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб — батьків, опікунів або піклуваль­ників. Отже, Правосуб'єктність — категорія цільна, і в галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.

Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчи­нені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність пе­редує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Варто уваги те, що, не досягши по­вної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.

Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Правосуб'єктність фізичних осіб може бути:

загальною

спеціальною

індивідуальною


У конкретних правовідносинах суб'єкт може виступати як носій загальної, спеціальної та індивідуальної правосуб'єктності.

Правосуб'єктність — юридична передумова для визнання особи носієм відповідного правового статусу.

Правосуб'єктність юридичних осіб

Правосуб'єктність юридичних осіб (колективних суб'єктів пра­вовідносин) — це правоздатність і дієздатність державних і не­державних організацій: державних органів, державних підпри­ємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (госпо­дарських) корпорацій, та ін. релігійних організацій

Юридична особа — організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. Юридична особа — це не будь-який колективний суб'єкт, а колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, зміс­том якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (май­новому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і некомерційні організації наділяються за законом. Ознаки юридичної особи.

1. Організаційна єдність: має чітку внутрішню структуру, ор­гани управління і відповідні підрозділи для виконання завдань і функцій, закріплених статутом. Має реквізити, затверджені при реєстрації в державних органах (статут, круглу печатку, штампи, назву та ін.) і органах державної статистики (присвоєння іден­тифікаційного коду, який є єдиним для всього простору Украї­ни і зберігається протягом усього періоду існування).

2. Наявність майна, що знаходиться в її розпорядженні (у ко­мерційної юридичної особи — в її власності), майнова відокрем­леність від майна її учасників і фундаторів (самостійний баланс

• кошторис витрат, статутний фонд і банківський рахунок).

3. Цільове призначення — створюється для певних цілей і не може діяти з іншими цілями. Комерційна юридична особа ство­рюється для підприємницької діяльності.

4. Можливість виступати в цивільному обороті, набувати пра­ва і виконувати обов'язки від свого імені, тобто не зобов'язана звертатися за дозволом до вищої інстанції (наприклад, комер­ційна юридична особа може здійснювати операції, що не супе­речать закону; створювати юридичні особи; обирати місце роз­ташування).

5. Можливість бути позивачем і відповідачем у суді — зверта­тися з позовом на громадян, інших осіб, відповідати за боргами у разі зустрічного позову.

6. Обов'язок нести самостійну майнову відповідальність (якщо це майно закріплене за нею за правом власності).

За характером діяльності юридичні особи можуть бути:

• некомерційні (публічні),

• комерційні (приватні)

Некомерційні особи — державні організації і установи (парла­мент, уряд, суд, міліція, державні підприємства, органи місцевої влади та ін.) — спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших невиробничих потреб: організаційно-управлінських, соціально-культурних, соціально-побутових та ін. Вони мають публічні цілі і не переслідують мету одержання прибутку як ста­тутного завдання. Зазвичай діяльність таких організацій фінан­сується за рахунок державного бюджету (державні установи), або бюджету громадських організацій, або за рахунок добровільних внесків і пожертвувань.

До некомерційних юридичних осіб належать споживчі коо­перативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, а також інші об'єднання, передбачені законом.

Некомерційні організації можуть займатися і підприємницькою діяльністю, але лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені і відповідають ним. Наприклад, вуз може приймати за плату на навчання студентів для того, щоб одержаний прибуток використовувати на підвищення яко­сті освіти (придбання приладів, літератури, оплата праці викла­дачів, ремонт і переобладнання приміщень тощо). Тут важливо додержуватися певної міри, щоб не перейти ту межу, за якою головними стають вже інші пріоритети — цілі комерційного ха­рактеру.

Некомерційні організації мають більшу стабільність і більшу незалежність від тих індивідів, що входять до складу юридичної особи. Існування юридичної особи, яка має некомерційний (публіч­но-правовий) характер, не залежить від волі її членів — підпоряд­кованих і підзвітних осіб. Наприклад, уряд не може припинити своє існування як орган виконавчої влади, навіть якщо всі чле­ни кабінету міністрів підуть у відставку. Замість кабінету мініст­рів, який пішов у відставку, буде сформований новий кабінет. Тобто Некомерційні, публічні організації продовжують функціо­нувати як юридичні особи і суб'єкти правовідносин.

Комерційні особи — комерційний банк, приватна фірма, ак­ціонерне товариство та ін. — спрямовують свою діяльність на одержання прибутку і фінансуються насамперед за свій раху­нок. Вони переслідують приватні цілі та інтереси своїх членів: вкладників, пайовиків, акціонерів і можуть припинити своє іс­нування з волі цих осіб (наприклад, оголосити себе банкрутом).

Члени комерційних (приватноправових) юридичних осіб є повними їх представниками, їх воля — воля юридичної особи. Юридичною особою може бути індивідуальний, а не тільки колективний, суб'єкт права.

Правосуб'єктність комерційних організацій та їх об'єднань (асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів та ін.) перед­бачена законодавством у вигляді організаційно-правових форм підприємницької діяльності і визначається статутними докумен­тами, зареєстрованими в установленому законом порядку. На­приклад, обсяг прав і обов'язків акціонерних товариств закри­того і відкритого типу є різним: акції першого розповсюджують­ся шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах;

акції другого розподіляються між засновниками і не можуть роз­повсюджуватися шляхом відкритої передплати, купуватися і про­даватися на біржах.

Спільним для правосуб'єктності комерційних організацій є те, що вона ґрунтується на засадах приватного права — диспозитивності і рівності сторін у цивільно-правових відносинах. Тут Пра­восуб'єктність однієї сторони не обмежує правосуб'єктності ін­шої сторони. Договірні відносини виникають на основі рівності (автономії) сторін незалежно від їх статусу. Це відносини між громадянами-власниками, орендарями, фермерами, громадяна­ми і організаціями, організаціями між собою, в тому числі і дер­жавними, акціонерними, орендними підприємствами і кор­пораціями, наприклад, договір між органом внутрішніх справ і громадянином на охорону квартири. У цих відносинах держав­ний орган виступає як юридична особа; засновує договірні від­носини на принципі диспозитивності (а не імперативності). У сфері підприємництва діє той же принцип, що й у сфері регу­лювання поведінки фізичних осіб і діяльності громадських об'єднань: «Дозволено все, крім прямо забороненого законом» (загальнодозвільний тип /режим/ правового регулювання).

Коли ж діяльність комерційної корпорації виходить за рамки товарного виробництва і обігу і потрапляє у сферу дії публічного права (державна реєстрація підприємств, стягнення податків та ін.), вступає в дію принцип «Дозволено лише те, що прямо пе­редбачено законом» (спеціально-дозвільний тип /режим/ пра­вового регулювання). У сфері управління державною власністю відбувається поєднання імперативного і диспозитивного методів правового регулювання — виникають адміністративно-правові і цивільно-правові відносини.


Яким є співвідношення правоздатності і дієздатності у юридичної особи ?

В юридичній науці тривалий час панувала думка про те, що правосуб'єктність юридичної особи відрізняється від правосуб'єктності фізичної особи. Вважалося, що у юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно і не можуть бути обмежені, тоді як у фізичної особи правоздатність і дієздат­ність виникають неодночасно і дієздатність обмежується.

Однак сформоване раніше уявлення про повний збіг право­здатності і дієздатності юридичної особи не виправдує себе в умовах трансформації суспільства до ринкових відносин. Вияви­лося, що юридична особа не завжди без будь-яких умов може використовувати ті права, які має. Дієздатність юридичної особи можe змінюватися без зміни її правоздатності. Так, підприємст­во-боржник не має можливості реалізувати свої права на влас­ний розсуд. Його дієздатність обмежується. Цю обмежену діє­здатність юридичної особи-боржника доповнює (наприклад, від­повідно до законодавства Росії) арбітражний управляючий, який має широкі повноваження щодо управління підприємством-борж­ником. Своїми діями він дає можливість підприємству-боржни­ку брати участь у цивільному обороті через здійснення всіх не заборонених законом операцій.

Отже, правоздатність і дієздатність юридичної особи як суб'єкта правовідносин (наприклад, комерційної організації) не збіга­ються цілком, як не збігаються правоздатність і дієздатність фі­зичної особи. Правда, у колективних суб'єктів правовідносин (юридичних осіб) така розбіжність правоздатності і дієздатності є винятковою.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Види суб\Склад правовідносин представництва
Як зазначалося вище, до складу правовідносин належать: суб'єкти, об'єкт, зміст (права та обов'язки суб'єктів) правовідносин. У такому...
Види суб\Поняття та види строків позовної давності
Наділяючи суб'єктів цивільних правовідносин певни­ми правами та обов'язками, законодавець водночас пік­лується і про їх охорону....
Види суб\Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності
Ввр, 1991, №29, ст. 377). Зовнішньоекономічна діяльність діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів...
Види суб\Види діяльності іноземних суб'єктів господарювання
Види здійснення господарської діяльності в Україні визна­чаються Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність"
Види суб\Тема Оподаткування підприємницької діяльності. Суб'єкти й об'єкти податкових правовідносин, законодавча база й принципи побудови системи оподаткування. Суб'єктами
Суб'єктами податкових правовідносин є державні податкові органи, платники податків І податкові агенти
Види суб\Захист прав суб'єктів господарської діяльності. Законодавство про захист прав суб'єктів господарської діяльності
В суб'єктів господарювання. У процесі господарювання між підприємствами, організаціями, державними та іншими органами можуть виникати...
Види суб\Контрольна робота Класифікація підприємств малого бізнесу
Аналізуючи практику функціонування суб'єктів ринкової економіки в окремих розвитих країнах, можна привести наступні організаційно-правові...
Види суб\Суб`єкти і об`єкти сімейних правовідносин
КпШС, не можуть розглядатись як сімейні. До таких належать, наприклад, правовідносини які виникають між громадянами І органами загсу...
Види суб\Поняття та класифікація об'єктів цивільних прав (правовідносин)
Насамперед потрібно зробити зауваження стосовно співвідношення термінів "об'єкти цивільних прав" і "об'єкти цивільних правовідносин",...
Види суб\2. Правове становище Антимонопольного комітету Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы