Державне регулювання економіки icon

Державне регулювання економіки



НазваниеДержавне регулювання економіки
Дата конвертации06.07.2012
Размер194,62 Kb.
ТипРеферат
Державне регулювання економіки


Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являєсобою систему типових мір законодавчого, виконавчого і контролюючогохарактеру, здійснюваних правовими державними заснуваннями і громадськимиорганізаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються. В міру розвитку ринкового господарства виникали і загострювалисяекономічні і соціальні проблеми, що не могли бути вирішені автоматично набазі приватної власності. З'явилася необхідність значних інвестицій,малорентабельних або нерентабельних із погляду приватного капіталу, аленеобхідних для продовження відтворення в національних; галузеві ізагальногосподарські кризи, масове безробіття, порушення в грошовому обігу,що загострився конкуренція на світових ринках потребували державноїекономічної політика. Об'єктивна можливість ДРЕ з'являється з досягненням визначеного рівняекономічного розвитку, концентрації виробництва і капіталу. У сучаснихумовах ДРЕ є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішуєрізноманітні задачі, наприклад: стимулювання економічного зростання,регулювання зайнятості, заохочення прогресивних зсувів у галузевій ірегіональній структурі, підтримка експорту. Конкретні напрямки, форми,масштаби ДРЕ визначаються характером і гостротою економічних і соціальнихпроблем у тієї або іншій країні в конкретний період. Об'єкти і цілі ДРЕ. Об'єкти ДРЕ - це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища йумови соціально-економічного життя країни, де виникнули або можутьвиникнути труднощі, проблеми, не що дозволяються автоматично або щодозволяються у віддаленому майбутньому, у той час як зняття цих проблемнастійно необхідно для нормального функціонування економіки і підтримкисоціальної стабільності. Основні об'єкти ДРЕ це:економічний цикл;секторальна, галузева і регіональна структура господарства;умови накопичення капіталу;зайнятість;грошовий обіг;платіжний баланс;ціни;умови конкуренції;соціальні відношення, соціальне забезпечення;підготовка і перепідготовка кадрів;навколишнє середовище;зовнішньоекономічні зв'язки. Суть державної антициклічної політики, або регулювання господарськоїкон'юнктури, складається в тому, щоб під час криз і депресій стимулюватипопит на товари і послуги, капіталовкладення і зайнятість. Для цьогоприватному капіталу даються додаткові фінансові пільги, збільшуютьсядержавні витрати й інвестиції. У умовах тривалого підйому в економіцікраїни можуть виникнути зростання імпорту і погіршення платіжного балансу,перевищення попиту на робочу силу пропозицією і звідси необгрунтований рістзаробітної плати і цін. У такій ситуації задача ДРЕ-притормозити зростанняпопиту, капіталовкладень і виробництва, щоб по можливості пригальмуватинадвиробництво товарів і перенакопичення капіталів. У області галузевої і територіальної структури ДРЕ також відіграєзначну роль. Тут за допомогою фінансових стимулів і державнихкапіталовкладень, забезпечуються привілейовані умови окремим галузям ірегіонам. У однім випадку підтримка надається тим галузям і одиницямгосподарства, що знаходяться в стані затяжної кризи; в іншому випадкузаохочується розвиток нових галузей господарства і видів виробництва,покликані призвести до прогресивних структурних зсувів усередині галузей,між галузями і в усім народному господарстві, до підвищення йогоефективності і конкурентноздатності. Але також можуть прийматися міри і попритармаживанию надмірної концентрації виробництва. Найважливішим об'єктом державного регулювання економіки є накопиченнякапіталу. Виробництво, присвоєння і капіталізації прибули завжди служатьголовною ціллю господарської діяльності в ринковій економіці. Створюючидодаткові стимули і можливості в різний час всім інвесторам або окремимїхнім групам по галузях і територіям, що регулюють органи впливають наекономічний цикл і структуру. Регулювання занятости-это підтримка нормального з погляду ринковоїекономіки співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.Співвідношення це повинно задовольняти потребу економіки в кваліфікованих ідисциплінованих робітниках, заробітна плата яких служить для них достатньоюмотивацією до праці. Проте співвідношення між попитом і пропозицією неповинно^ звістки до надмірного росту заробітної плати, що може негативновідбитися на національній конкурентноздатності. Небажане і різке зниженнязайнятості веде до збільшення армії безработных, зниженню споживчогопопиту, податкових надходжень, росту податків на посібники і небезпечносоціальним наслідкам. Особлива увага ГРЭ приділяє грошовому обігу. Основний напрямокрегулювання грошового обращения-это боротьба з інфляцією, що подає серйознунебезпеку для економіки. Стан платіжного балансу є об'єктивним показником економічного здоров'якраїни. В усіх країнах із ринковим господарством держава постійно здійснюєоперативне і стратегічне регулювання платіжного балансу шляхом впливи наекспорт і імпорт, прямування капіталів, підвищення і зниження курсівнаціональних валют, участь у міжнародній економічній інтеграції. Одним із головних об'єктів регулювання є ЦІНИ. Динаміка і структурацін відбивають стан економіки. У той же час самі ціни сильно впливають наструктуру господарства, умови капіталовкладень, усталеність національнихвалют. Державні регулюючі інстанції ринуться впливати і на інші об'єкти ГРЭ,наприклад, зацікавити приватні фірми в розвиток наукових досліджень.Вивчаються й удосконалюються закони по конкуренції, соціальному захисту,охороні навколишнього середовища. Об'єкти ГРЭ різняться в залежності від рівня розв'язуваних ними задач. Це такі ієрархічні рівні: рівень фірми; регіону; галузі; секториекономіки ( промисловість, сільське господарство, послуги ); господарствав цілому; глобальний ( соціальні відношення, екологія ); наднаціональний (економіко-політичне відношення з закордонними країнами, інтеграційніпроцеси ). ЦІЛІ ГРЭ. Самою головною ціллю ГРЭ є економічна і соціальна стабільність ізміцнення існуючого ладу усередині країни і за рубежем. Від цієї головноїцілі виникають множина конкретних цілей, без здійснення яких не може бутидосягнута головна ціль. Ці конкретні цілі нерозривно пов'язані з об'єктамиГРЭ. Ціль, тобто вирівнювання економічного циклу, спрямована на об'єкт.Удосконалювання галузевої і регіональної структури господарства спрямованана секторальні і галузеві, регіональну структури. Поліпшення навколишньогосередовища спрямована на навколишнє середовище. Частіше усього одна цільне може бути досягнута поза залежністю від інших. Наприклад, забезпеченнядодаткових капіталовкладень на модернізацію вугільних шахт може бути ціллю-посередником для: стабілізація і зниження витрат у вітчизнянійвуглевидобувній промисловості; зниження імпорту твердого палива іполіпшення паливно-енергетичного балансу; підтримки зайнятості в галузі;зняття в цих районах соціальної напруженості; надання тиску на цінинафтових і газових компаній. З цього випливає , що конкретні ціліпідпорядковуються головної цілі і взаємодіють між собою. Засоби ГРЭ. Засоби державного регулювання підрозділяються на адміністративні йекономічні. Адміністративні засоби не пов'язані зі створенням додатковогоматеріального стимулювання або небезпекою фінансового збитку. Вонибазуються на силі державної влади і містять у собі міри заборони, дозволи іпримуса. Наприклад, уряд заборонило будувати підприємства в межах Москви.Воно не збільшило податки або штрафи, а просто припинило видачу ліцензій.Примусового заходи можна показати тим, що держава ставить за обов'язокпромисловим підприємствам організовувати на місцях виробниче навчання,створювати побутові умови для робітників, зайнятих на виробництві. Адміністративні засоби регулювання в розвитих країнах із ринковоюекономікою використовуються в незначних масштабах. Їхня сфера діяльностіобмежується в основному на охороні навколишнього середовища, створення умовдля соціально слабко захищених прошарків населення. Основні інструменти державного регулювання: -фіскальна політика, тобто політика в області правових витрат іподатків; -грошова політика; -політика регулювання прибутків; -соціальна політика; -державне регулювання ціноутворення; - зовнішньоекономічне регулювання. Економічні засоби державного регулювання підрозділяються на засобигрошово-кредитної і бюджетної політики. Самостійним комплекснимінструментом ГРЭ є державний сектор в економіці. Основні економічнісредства-это: - регулювання дисконтної ставка ( дисконтна політика, здійснювана центральним банком ) - встановлення і зміна розмірів мінімальних резер- вов, котрі фінансові інститути країни зобов'язана хра- нитка в центральному банку -операції державних заснувань на ринку цінних паперів, такі як емісія державних зобов'язань, торгівля ними і погашення. За допомогою цих інструментів держава ринеться змінити співвідношенняпопиту і пропозиції на фінансовому ринку в потрібному напрямку. Прямедержавне господарське регулювання здійснюється засобами бюджетної політики. Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриттядержавних витрат є податки. Вони також широко використовуються для впливуна діяльність суб'єктів господарства. Державне регулювання за допомогоюподатків залежить у вирішальному ступені від вибору податкової системи,висоти податкових ставок, а також від видів і розмірів податкових пільг.Податки в ГРЭ грають дві ролі: а) це головне джерело фінансування державнихвитрат б) це інструмент регулювання. Тому що в задачу державних бюджетнихорганів входить не просто оподаткувати податками джерела надходження, але істворити тонкий механізм впливу на господарське поводження. Особливе місце серед засобів ГРЭ, здійснюваних за допомогою податків,займає прискорене амортизаційне списання основного капіталу і пов'язані зним утворення і реалізація схованих резервів, здійснювані в рамках дозволиМіністерства фінансів. Прискорене амортизаційне списання основногокапіталу в сучасних умовах є головним засобом стимулювання накопичення,структурних змін в економіці і важливому інструменті впливу нагосподарський цикл, зайнятість. Змінюючи ставки і порядок амортизаційногосписання, державні регулюючі органи визначають ту частину чистої прибули,що може бути звільнена від сплати податків шляхом вмикання у витративиробництва і потім перерахована в амортизаційний фонд для фінансуваннянадалі нових капіталовкладень. Норми амортизації регулярно публікуються.Перед нами сильний важіль державного регулювання інвестиція-звільненняприбутків від податків, укриття їх в амортизаційному фонді і примусовомувикористанні для нових капіталовкладень. Ефект прискореного списанняосновного капіталу має ще ряд наслідків. Додаткове скорочення часткиподатків у прибутку за рахунок того, що в міру зменшення балансовогоприбутку її оподатковування через прогресивний характер податкових ставокскорочується. Прискорене списання призводить до відриву балансовоївартості основних засобів від їхньої реальної ціни. Варіювання норм прискореного амортизаційного списання основногокапіталу широко використовується у всіх розвитих країнах як засіб державноїкон'юнктури і структурної політики, а також для стимулювання науковихдосліджень і впровадження їхніх результатів у виробництво. Ефектамортизаційних відрахувань добре заметен у роки сприятливої кон'юнктури,коли період спаду і криз слабшає. Пільги по прискореному амортизаційномусписанню рівнозначні скороченню надходжень від податків із прибутків удержавний бюджет. Результатом може бути підвищення інших податків або рістдержавної заборгованості. У якості інструментів державного регулюваннявикористовуються і витрати бюджету на господарські цілі. Це можуть бутидержавні кредити, субсидії, а також витрати на закупівлю товарів і послуг уприватному секторі. Державні капіталовкладення здійснюються значною мірою в державномусекторі економіки, що грає важливу роль у ГРЭ. Державний сектор містить усобі комплекс господарських об'єктів, цілком або цілком приналежнійдержаві, функціонування котрих завжди вигідно для економіки країни, але невигідно з погляду приватного капіталу. У цілому державний сектор-этооб'єкти інфраструктури, що в основному не рентабельні, а також підприємствав сировинних і енергетичних галузях, де потребуваються величезніінвестиції, а оборотність капіталу повільна. Частина державного сектора-это пакети акцій змішаних приватних-державних компаній. Існування в умовахринкового господарства секторів, що у своїй діяльності керуються засадами,що відрізняються від принципів приватних фірм, дозволяє використовувати ГСдля рішення загальнодержавних задач. Активно використовується ГС як засібГРЭ. У умовах погіршення кон'юнктури, коли приватні капіталовкладенняскорочуються, інвестиції в ГС ростуть. У такий спосіб держава ринетьсяпротидіяти спасу виробництва і росту безробіття. ГС грає помітну роль удержавній структурної політика. Держава створює нові об'єкти або розширюєстарі в тих галузях, куди приватний капітал перетікає недостатньо.Державні фірми займаються і зовнішньою торгівлею, вивозом капіталу зарубіж. ГС служить підвищенням ефективності народного господарства в ціломуі є одним з інструментів перерозподілу ВВП. Також здійснюється і зовнішньоекономічне регулювання. Це міристимулювання експорту товарів, послуг, капіталів, науково-технічногодосвіду. Кредитування експорту, гарантирование експортних кредитів іінвестицій за рубежем, введення або скасування мит у зовнішній торгівлі;заходи для притягнення або обмеження доступу іноземного капіталу векономіку країни, притягнення в країну іноземної робочої сили, участь уміжнародних економічних організаціях, інтеграційних міждержавнихоб'єднаннях. Окремі інструменти державного економічної політики можутьупотреблятся в різноманітних цілях, у різних сполученнях і з різноюінтенсивністю. У залежності від характеру цілей буде змінюватися місцетого або іншого інструмента в арсеналі засобів ГРЭ в конкретний період. Державне економічне програмування.Вищою формою ГРЭ є державне економічне програмування. Його задача-комплексное використання в глобальних цілях всіх елементів ГРЭ. В міруускладнення задач стали формулювати короткострокові, середньострокові ідовгострокові задачі, визначати порядок їхній рішення й органи,відповідальні за виконання цих рішення, виділяти необхідні засоби івизначати порядок фінансування. Об'єктами таких цільових програм звичайноє галузі; регіони; соціальна сфера; різноманітні напрямки науковихдосліджень. Програми бувають звичайні і надзвичайні. Звичайнісередньострокові общеэкокномические програми складаються, як правило, нап'ять років із щорічним продовженням на один рік. Надзвичайні програмирозробляються в критичних ситуаціях, в умовах кризи, масового безробіття,великої інфляції. Здійснюються вони, як правило, засобамиадміністративного регулювання. Практично у всіх країнах із ринковоюекономікою здійснюються цільові програми. Це, приміром, приватизація новихземель Східної Німеччини після приєднання до ФРН. Суб'єктами економічногопрограмування є державні заснування, відповідальні за упорядкуванняпрограм, їхній здійснення і контроль над ними. Програми розробляютьсяспеціальним державним органом або міністерствами економіки і фінансів.Міністерство фінансів також розробляє план фінансування програми. Дорозробки програм також широко залучаються представники центрального банки,спілки підприємців, торгово-промислові палати, профспілки. Програма іфінансовий план щорічно затверджуються парламентом. Державне економічнепрограмування є достатньо ефективним при рішення ряду господарських задач. У умовах ринкової економіки програмування може бути тільки індикативним,тобто носити цільовий рекомендаційно-стимулюючий характер, проте воно єефективним засобом рішення господарських задач різного рівня. Як правилопрограми забезпечують соціально-економічний розвиток у бажаному напрямку.Програмування дозволятити використовувати всі засоби ГРЭ й уникнутисуперечливості і несогласованности регулюючих заходів окремих державнихорганів. Державне фінансове стимулювання, замовлення і закупівлі в рамкахекономічних програм роблять помітний і нерівномірний вплив наконкурентноздатність окремих підприємств, положення галузей, регіонів,соціальних груп і викликають опори тих, чиї інтереси були защемлені. Томуна державні органи, що програмують, надається усілякий вплив, що відбиваєсуперечливі інтереси окремих груп.Механізм державного регулювання політики цін. Ціни є об'єктом постійної уваги і регулювання з боку держави. Ціни єоднієї з критичних точок економічного і соціально-політичного життя, дезштовхуються інтереси споживачів і виробників, імпортерів і експортерів.Вплив на ціни служить глобальним цілям ГРЭ, цілям кон'юнктури і структурноїполітики, боротьбі з інфляцією, посилення національної конкурентноздатностіна світових ринках і зм'якшенню соціальної напруженості. Вплив державногоекономічної політики на інші об'єкти регулювання, у свою чергу,відбивається на процесах формування цін. Конкретні акції в області цінможуть мати короткострокові або навіть екстрені цілі, що можуть у данийконкретний момент не збігатися з іншими цілями, але вони завжди служатьгенеральної цілі державного регулювання-оптимізація темпів і пропорційекономічного розвитку і стабілізації соціальної системи. Класична політична економія розглядала ціни, що укладаються вільно наринку, як головний елемент механізму підтримки рівноваги між попитом іпропозицією. Тарифи на послуги державних залізниць, пошти, телеграфу,продаж продовольства з державних запасів у неврожайні роки, митна політикаі непряме оподатковування, що істотно впливає на внутрішні ціни,-от неповний перелік мір державного регулювання цін. Спроби регулювати ціни вумовах інфляції і кризи шляхом зовнішньоторговельної політики виявилисянеспроможними. До середини 30-х років у багатьох розвитих країнах ізринковою економікою були прийняті закони, що надають державі повноваженняпо впливі на ціни, аж до їхнього заморожування, і державні заходи щодовпливу на ціни стали складовим елементом ГРЭ. Державні заходи щодорегулювання цін можуть носити законодавчий, адміністративний і судовийхарактер. Прийняті парламентами закони створюють правову основу відношеньміж господарськими суб'єктами, а також між ними і державою в сферіціноутворення. Комплекс цих законів являє собою цінове право. На основіцього права уповноважені державні органи здійснюють адміністративнудіяльність по регулюванню цін. Заходи щодо регулювання цін здійснюютьміністерства економіки, фінансів і центральний банк. У кожній країні приуряді існують експертні комітети, куди входять відомі спеціалісти.Комітети покликані консультувати державні органи з питань цін і виражатисвою думку з приводу цінових законопроектів. Спостереження і вплив на ціни. Спостереження за цінами є первинною формою державної активності в ційобласті. В даний час спостереження за цінами є основою , на якій базуютьсявсі державні акції в цій області. Спостереженням за цінами займаютьсяцентральні статистичні керування. Самостійні дослідження прямування цінчасто проводять науково-дослідні центри профспілок, спеціальні комісії ззавдань міжнародних організацій. Головна ціль спостереження за цінами з боку державних органів ісоціальних партнер-вимір росту вартості життя для визначення індексущорічного номінального підвищення заробітної плати і пенсій, а також дляз'ясовування впливу росту цін на витрати виробництва і національноїконкурентноздатності. Держава може впливати на ціни, вводячи або отменяякількісні і митні обмеження в зовнішній торгівлі, вступаючи в інтеграційніспілки, змінюючи дисконтну ставка, варіюючи податки, здійснюючи емісіюгрошей. Непрямий вплив на ціни роблять, по-существу, усі державнірегулюючі акції, якої б цілі вони ні служили. Державне втручання здійснюється шляхом санкціонованого урядовимиорганами завищення витрат виробництва через вмикання в собівартістьзавищених амортизаційних списань і відрахування в інші фонди. У результатіцього в цілих галузях виникають ситуації, коли “ витрати підпирають ціну “,тобто розрахункові ( а не дійсні ) витрати виробництва надаються на всіхпідприємствах галузі в результаті объявленых урядом пільг настільки високі,що підвищення цін стає разумеющимся явищем, а тому що пільги поширюються навсю галузь, то внутрішньогалузева конкуренція в умовах сприятливоїкон'юнктури не може бути достатньою перешкодою для росту цін. Прямим державним втручанням у процес ціноутворення є державна політикавстановлення цін на так називані акцизні товари. Безпосередній вплив наформування цін роблять державні субсидії. Один із видів таких субсидий-ценовые-предусматривает зниження цін шляхом спеціальних доплат виробникуабо споживачу. Прямий вплив на ціни і лідерство в цінах має місце вгалузях, де частка держави в споживанні товарів і послуг значна, наприклад,у військових галузях промисловості, у ряді подотраслей будівництва.Урядові органи, приходячи постійними покупцями або замовниками визначенихвидів товарів і послуг у приватних фірм, установлюють за домовленістю зпартнерами “конкретні ціни”, що стають потім базовими цінами для галузі. Ефективним засобом регулювання цін является податок із додатковоївартості. Цей податок виробники включають у ціну товару або послуги, ідиференційовані зміни ставок цього податку безпосередньо впливають на ціни. Особливим напрямком ГЭП є державний вплив на зовнішньоторговельні ціни.Державне заохочення експорту, звільнення експортів від податків , а вдеяких країнах -експортні субсидії, надання пільгових кредитів ітранспортних тарифів істотно відбиваються на умовах цінової конкуренції насвітовому ринку. Встановлення фіксованих цін на товари і послуги. Встановлення цін на мінеральну сировину, що добувається в державнихшахтах, на електроенергію з державних електростанцій і залізничний, поштово-телеграфні тариф-приклад фіксації цін на товари і послуги госсектора. Ціштучно занижені ціни і тарифи сприяють зниженню витрат виробництва вприватному господарстві і підвищенню національної конкурентноздатності зарахунок штучно зниженої рентабельності або дефіцитності цих об'єктівдержавної власності. Фіксація цін або встановлення меж їхній підвищення внедержавному секторе-типичное засіб адміністративного господарськогорегулювання. Застосовується воно рідко і, як правило, в умовах ринковогогосподарства є неефективним у довгостроковому і навіть середньостроковомуаспекті. Використовується частіше усього у виняткових випадках у якостізасоби ослаблення соціальної напруженості. Контроль над цінами навизначені види товарів здійснюється національними органами. Етапи розвитку ГРЭ. Межа його ефективності. У процесі свого розвитку ГРЭ вульгарно декілька етапів.1. ) Створення загальних сприятливих умов для відтворення приватногокапіталу; зосередження зусиль держави на розробці трудового, податкового,торгового, соціального законодавства, митної політики, на забезпеченняусталеності грошей. Будівництво і придбання об'єктів у сировинних іинфраструктурных галузях.2. ) Неузгоджені між собою акції антикризової і структурної спрямованості,спроби впливати на зайнятість і ціни.3. ) Експерименти з використанням грошово-кредитних і бюджетних засобіврегулювання господарства. Хвиля приватизації об'єктів державної власності.4. ) Перехід у ряді країн до галузевого і регіонального середньостроковогопрограмування; спроби підвищити дієвість ГРЭ шляхом вивчення сумісності івзаемозамінності інструментів регулювання, визначення їхньої ефективності.5. ) Здійснення в усе більшому числі розвитих країн загальнодержавногосередньострокового програмування в сполученні з виробітком довгостроковихперспективних орієнтирів. Усе більш комплексне використання інструментіврегулювання.6. ) Заходи для узгодження загальнодержавних середньострокових програм наміждержавному рівні в рамках інтеграційних об'єднань. На масштаби, інструменти й ефективність ГРЭ вирішальний вплив зробилизадача, що підвелися перед економікою окремих країн, матеріальні можливостідержави, відбиті в частці що перерозподіляється їм ВВП і в абсолютнихрозмірах засобів, що воно може використовувати на ГРЭ, що накопичуєтьсядосвід і успіхи в наукових розробках проблем ГЭП в умовах ринковогогосподарства. Поряд із загальнотеоретичними роботами з другої половини 60-х років у розвитих країнах стало публікуватися усе більше конкретнихприкладних досліджень, присвячені кількісному аналізу наслідків мір ГРЭ.Активізувалося і співробітництво вчених з урядовими органами, відповідальніза прийняття економіко-політичних рішень. Характер і напрямок науковихдосліджень в області ГРЭ за останні трьох-чотирьох десятиліття перетерпілиістотні зміни. Якщо на початку 50-х років обговорювалося питання: “Регулювати або не регулювати економіку? ”, те позднее-” Яка повинна бутиступінь цього регулювання? З якими цілями, у яких напрямках і яких засобахтреба регулювати? ”. Проте можливості ГРЭ небезграничны. Економічноюосновою ГРЭ є частина ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет іпозабюджетні фонди, і державна власність. Ефективність ГЭП за інших рівнихумов тим вище, чим вище державні прибутки, чим велика частка ВВПперерозподіляється державою, чим велику роль в економіці грає державнийсектор. Але в державних прибутків і в державного сектора є відносні межіросту. Межа росту прибутку держави. У 50-х, 60-х роках державні прибутки в найбільше розвитих країнах ізринковою економікою виявляли загальну тенденцію до росту більш високимитемпами, чим показники ВВП і прибутки юридичних і фізичних осіб. В данийчас спостерігається обернена тенденція, тому що подальший рістоподатковування прибутків і капіталів підриває мотивацію підприємницькоїдіяльності, знижує стимули для інвестицій і може послужити поштовхом длявідтоку капіталів. Підвищення податків і зборів з осіб, що працюють понайманню, фермерів і осіб вільних професій також не може продовжуватисябезмежно. Податки не можуть забирати в населення основну частинуприбутків. Державні прибутки без збільшення податків можуть зростатинавіть при деякому зниженні податкових ставок в умовах господарськогопідйому. Існують визначені відносні межі росту державних прибутків: - межа достатньої мотивації підприємницької діяльності; - соціальні межі оподатковування осіб, що працюють по найманню, ісередніх прошарків; - межа приросту ВВП . Обмежено і можливості державної власності, тому що державний сектор неможе рости, захоплюючи всі нові позиції в ключових галузях господарства,тому що це суперечить інтересам приватної власності. Визначені межі має і ГРЭ, що заохочує самофінансування. Кінцевоюматеріальною основою самофінансування є валова прибуток-різниця між ціною ідійсними витратами виробництва. Самофінансування здійснюється як один ізваріантів санкціонованого державою використання прибутків, а можливостіприсвоєння прибутків і їхніх розмірів нерозривно пов'язані з фазоювідтворювального циклу, у якій знаходиться економіка країни. ГРЭ задопомогою самофінансування базується на можливості штучно збільшуватистимули для інвестицій під час спаду. Але діяльність держави в цій областіобмежена можливостями бюджету. У умовах погіршення кон'юнктури, колибюджетні прибутки скорочуються, а витрати на підтримку економіки ростуть,воно змушено надавати фірмам додаткові інвестиційні пільги длясамофінансування і тим самим ще більше скорочувати свої прибутки.Складовою частиною самофінансування є нерозподілені прибутки. Заохоченняросту частки нерозподілених прибутків на шкоду дивідендам теж не безмежно.На шляху до цього коштують інтереси акціонерів. Одним із найважливіших ідіючих засобів ГРЭ і головним елементом самофінансування є прискоренеамортизаційне списання основного капіталу. Але і цей діючий інструментсамий надається в сильній залежності від стана кон'юнктури. У період кризиабо депресії скорочується завантаження виробничих потужностей і випускпродукції, а уряд дозволятити списувати усе велику частину основногокапіталу в амортизаційний фонд. Але витрати і без того ростуть-утрудняються платежі покупців, розоряються постачальники, ростуть витратина збереження і збут продукції. Навіть якщо амортизаційні відрахуваннярозраховувати по старих нормах списання, вони розкладаються на менше числоодиниць продукції в зв'язку зі скороченням виробництва. Можливості ростуцін у кризовій ситуації якщо не виключені, те істотно обмежені в порівнянніз періодами сприятливої кон'юнктури. Зменшення валових прибутків можепризвести до такого положення, коли можливості укриття прибутків вамортизаційний фонд із метою їхнього подальшого використання дляфінансування інвестицій будуть виключені, тобто урядові дозволи назбільшення частки списання основного капіталу не будуть використані, томущо дозволені списання виявляться більше дійсного прибутку. Все це можнависловити формулами: А+Зпост+Зпер П=Ц- -----, Уде П-прибыль, Ц-цена одиниці продукції, А-амортизационные відрахування,Зпост-другие постійні витрати, Зпер-переменные витрати, В-выпуск продукціїв натуральних одиницях. При скорочення виробництва, що вимірюється коефіцієнтом К1, і приприпущення, що ціна залишається незмінної, формула виглядає так: А+Зпост+К1*Зпер П=Ц-------. К1*УУ зв'язку з тим, що К1<1, знаменник зменшується швидше чисельника, витратиростуть і прибуток зменшується. Уявимо, що уряд із метою стимулювання економіки підвищило нормуамортизаційних списань. Збільшення норми списань позначено коефіцієнтомК2. К2*А+Зпост+К1*Зпер П2=Ц---------. К1*УЧисельність росте ще швидше, чим у другому випадку, витрати ще більшзбільшуються. Вони можуть зрости до такого ступеня, що сравняются з ціноюабо перевищать її. ГРЭ через податки і ставки амортизаційних відрахувань з основногокапіталу має межа: бюджетні, що випливають із меж можливої відмови відбюджетних прибутків; соціальні, пов'язані з готовності фізичних іюридичних осіб миритися з податковим утиском; межа прибутковості, визначеніростом витрат виробництва одиниці продукції в міру скорочення виробництва ідосягнення межі амортизаційних відрахувань для даної ситуації. Навітьнакопичені пільговою уявою в рамках самофінансування засобу інвестувати вумовах недовантаження потужностей невигідно. Ефективність ГРЭ черездержавні витрати обмежена тим, що потреби у фінансуванні державнихрегулюючих мір різко зростають саме тоді, коли можливості мобілізаціїзасобів для фінансування різко скорочуються. Головна межа ГРЭ- можлива розбіжність його цілей із приватними інтересами власниківкапіталу в умовах відносної свободи прийняття господарських рішень.Приватний капітал тільки в тому випадку бере участь у здійсненні державноїпрограми, якщо держава гарантує йому прибули більш високі, чим він міг биодержати, відмовившись від співробітництва з програмою. Держава можегарантувати визначену норму і масу прибули приватному капіталу в міру своїхфінансових можливостей, а вони ограниченны. Перераховані межі ГРЭ в умовах ринкового господарства носятьвідносний характер. У цих межах ГРЭ продовжує розвиватися і доказувати всамих різних обставинах свою ефективність. Механізм ГРЭ постійноудосконалюється. У сучасних умовах практика ГРЭ виявилася достатньорезультативної, щоб не припустити загальних криз і соціально-небезпечнихмасштабів безробіття.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання ринкової економіки
Державне регу­лювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного...
Державне регулювання економіки icon1. Як організоване державне регулювання економіки в Японії ?
Що можна використати в Україні з японського досвіду державного регулювання економіки ?
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання економіки у зарубіжних країнах
В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви­ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер­жавного регулювання І...
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання економіки у зарубіжних країнах
В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви­ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер­жавного регулювання І...
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання ринкової економіки

Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання економіки України та межі втручання держави в економіку
Розділ 2 : Державне регулювання економіки України та межі втручання держави в економіку
Державне регулювання економіки iconЗ дисципліни: державне регулювання економіки
Висновок
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання кредитно-грошової систеими
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Державне регулювання економіки iconДержавне регулювання кредитно-грошової системи
Роль центрального банку у формуванні макроекономічної політики держави. Основою розвитку й стабільного функціонування економіки є...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы