Судова система України icon

Судова система України



НазваниеСудова система України
Дата конвертации04.07.2012
Размер357.69 Kb.
ТипРеферат
Судова система України


ПЛАН1. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ………………………………..32. СУДОВА СИСТЕМА, її СТРУКТУРА………………………………………………….83. ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ………………………………………………………………104. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ…………………………………………………………131. ВЕРХОВНИЙ СУД РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ОБЛАСНИЙ, КИЇВСЬКИЙ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКІ СУДИ ТА МІЖОБЛАСНИЙ СУД…………………………………………………………………………….152. ВІЙСЬКОВІ СУДИ……………………………………………………………………………………………..193. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ…………………………………………………………………………………234. СУДДІ І НАРОДНІ ЗАСІДАТЕЛІ……………………………………………………………………………..285. СУДОВІ ВИКОНАВЦІ………………………………………………………………………………………….295. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ ОЗНАКИ СУДОВОЇ ВЛАДИ. Проблему раціонального устрою державної влади і її органів намагаютьсявирішити, мабуть, стільки часу, скільки існує держава як форма організаціїсуспільства. Люди, що міркували над цією проблемою, уже давно, багатосторіч тому, помітили, що концентрація державної влади в чиє одних рукахнеминуче веде до негативних наслідків. Чим більше така концентрація, тимвище можливість сваволі і зловживань. Про це свідчить багатовіковий досвідлюдства. Самі освічені володарі, у руках яких зосереджувалися необмеженовсі нитки влади, рано або пізно ставали норовливими тиранами, що визнавалитільки свій авторитет, що нехтували свободу і, що не рахувались зневід'ємними правами людини. На цьому фоні і велися пошуки шляхів подоланнятенденцій такого роду. Найбільше широке визнання одержала і продовжує зберігати його аж доданого часу ідея, відповідно до котрого основні напрямки (гілки) державнійвладі повинні розділятися і вверятись «у різні руки». Це буде мішатиузурпаторським намірам, а разом із цим зловживанню владою і сваволі.Частіше усього прихильники даної ідеї (концепції) притримуються думки, щодержавна влада в цілому включає три основних напрямки (гілки) -законодавчу, виконавчу і судову. Сфери їхньої реалізації повинні бути чіткорозмежовані, вони не повинні бути перешкодою друг другу. Поділ влади вартобуло б засновувати насамперед на їхньому співробітництві, що, проте,стримувало б кожну з них, ставило б у визначені рамки і балансувало. Активним прихильником аналізованої концепції, що внесли помітний внесоку її розробку і популяризацію, цілком заслужено вважають відомогофранцузького просвітителя, правознавця і філософа Ш. Монтеск'є. У своємузнаменитому творі «ПРО дух законів» (1748 р.) він писав: «Коли тому самомуобличчю або тому самому складу посадових осіб надані разом законодавча івиконавча влади, тоді немає свободи, тому що можна побоюватися, що монархабо сенат будуть створювати тиранічні закони, щоб тіранично виконувати їх.Немає також .свободи, якщо судова влада не відділена від законодавчої івиконавчої. Якби вона була сполучена з виконавчою владою, суддя володів бидостатньою силою, щоб зробитися гнобителем.
Усе було б загублено, якби тасама людина, або корпорація високопоставлених осіб, або стан дворян, або,нарешті, весь народ здійснювали всі три види влади: «владу створюватизакони, владу призводити їх у виконання і владу судити злочини і позовуприватних осіб». Не усе в цьому висловленні сучасно. Воно відноситься доXVIII сторіччя і з погляду накопиченого до дійсного часу досвіду може бутив чому сь оскаржено. Проте в цілому сказане тоді не утратило своєїактуальності й у наші дні. Концепція поділу влади на українському грунті прижилася не відразу.Адже вона якоюсь мірою орієнтована на підрив підвалин монархічного устрою.Тільки наприкінці XIX - початку XX сторіччя про неї заговорили в повнийголос, у тому числі в університетських аудиторіях, як про ідею, реалізаціяякої повинна призвести до перетворення Росії в правову державу. Після жовтня 1917 року положення круто змінилося. Основна причина- курсна всевладдя Рад, а згодом і на панування командно-адміністративноїсистеми, що не припускала і не могла припустити якогось поділу державноївлади. У таких умовах концепція поділу влади виявилася в немилості інерідко підносилася як вигадка, що знадобилася буржуазії в період їїборотьби за панування. Лише наприкінці 80-х років стало з'являтися більш серйозне відношеннядо проблеми поділу влади. За часом це співпало з офіціозним проголошеннямкурсу на перетворення нашої держави в правове, із визнанням того, що такадержава неможливо без верховенства закону і його механізму, що забезпечуєнадійно, основний важіль якого багато хто вбачали і вбачають у поділівлади. Приведені положення дають підставу вважати, що судова влада - одне зпроявів державної влади в цілому. Отже, її поняття вихідні від загальногопоняття влади і поняття державної влади зокрема. Загальне поняття влади, як відомо, категорія багатоаспектна ібагатолика. Влада батьківська, влада почуттів, влада натовпу або вулиці,місцева влада, влада тьми і т.д. - настільки широкий діапазон ужитку слова«влада». Тому загальне визначення влади теж є дуже широким. У нього нерідко включають насамперед здатність і можливість робитивизначальний вплив на діяльність, поведінка людей за допомогою якихосьзасобів: авторитету, вольового впливу, правових велінь, примуси і т.п.Таким його бачать не тільки філософи і суспільствознавці, але і знавціросійської мови. Наприклад, В. Даль писав, що влада - це «право, сила, волянад чимось, свобода дії і розпорядження, керування...». Декілька інакше,але по суті так само визначав владу і С. Ожегов. На його думку, такий вартовважати «право і можливість розпоряджатися будь-ким або будь-чим, підкорятисвоїй волі». Іншими словами, владою не можна вважати яку особу, орган,об'єднання, заснування. Вони - чинні особи, але не влада. Більш вузьким є поняття державної влади. На відміну від загального цепоняття персоніфіковане. У ньому вже є присутнім чинний суб'єкт - народ і(або) держава, його апарат і органи місцевого самоврядування, котрим народделегує свою владу. Відповідно, такого роду владою прийнято вважатиможливість і спроможність народу і(або) держави в особі його органіввпливати на поводження людей і в цілому на процеси, що відбуваються втоваристві, за допомогою переконання або примуси. . Ще уже поняття судової влади. Це, як відзначено вище, одна з гілокдержавної влади. Суб'єктом, що здійснює її, є не будь який державний орган,а лише суд, що мати властивими тільки йому можливостями і спроможностямивпливу на поведінку людей, а через це - і на процеси, що відбуваються всуспільстві. З обліком цього судову владу можна було б визначити якреалізовані займаючими особливе положення в державному апараті органами(судами) властивої їм можливості і спроможності впливу на поводження людейі соціальні процеси. З цього визначення випливає, що поняттю судової влади властивопринаймні два компоненти: по-перше, дана влада може реалізуватися тількиспеціально створюваними державними установами - судами; по-друге, у цихорганів повинні бути свої, властиві тільки їм спроможності і можливостівпливу. Ці ознаки взаємозалежні і взаємозалежні. Їх не можна ізолювати другвід друга або протиставляти. Буде помилкою зведення судової влади до суду як державному органу(нерідко говорять: «Судова влада - це суд»). Ще більшою помилкою і навітьсвідченням низького рівня правової культури є схильність, що інодізустрічається, називати судовою владою посадових осіб, що працюють усудових установах, (часом тільки з'явиться десь, скажемо, судовоговиконавця можна почути і таке: «Дивите, судова влада явилася!»). Владоюслід вважати не орган або посадову особу, а те, що вони можуть і в змозізробити. По суті, ця повноваження, функція, але не її виконавець.Користуючи театральною термінологією, цілком припустимо підтверджувати, щоце роль, але не актор. Досить поширені- помилки й іншого роду - зведення судової влади доякогось одному з видів судової діяльності. Нерідко про судову владуговорять і пишуть як про синонім правосуддя і навпаки. Такого роду помилкапоширена, мабуть, ширше, чим відзначена вище. Згадані в приведеному визначенні поняття судової влади «можливості іспроможності» - це багатогранні повноваження, який наділяються суди. Їхняреалізація в цілому і є реалізація судової влади. Серед цих повноважень домінуючу роль грає правосуддя. Його можездійснювати тільки суд, і ніякий інший орган. Це спеціфічно судовеповноваження. Але судова влада, як уже говорилося, не зводиться тільки доданого повноваження. Вона включає і ряд інших, що, як і правосуддя, маютьвелике соціальне значення: . конституційний контроль; . контроль за законністю й обгрунтованістю рішень і дій державних органів і посадових осіб; . забезпечення виконання вироків, інших судових рішень і рішень деяких інших органів; . розгляд і дозвіл справ про адміністративні правопорушення, підвідомчих судам;. . роз'яснення чинного законодавства з питань судової практики; . участь у формуванні суддівського корпуса і сприяння органам суддівського співтовариства. Ці повноваження було б неправильно цілком ототожнювати, як це нерідкоробиться, із правосуддям. Можна говорити, мабуть, лише про те, що їхняреалізація тісно пов'язана з правосуддям і сприяє його належномуздійсненню. Проведенню в життя кожного з названих повноважень, що утворять судовувладу, покликано сприяти наділення органів, на які покладене здійсненняданої влади, засобами примуса до виконання прийнятих ними рішень. Закон,приміром, прямо проголосив загальнообов’язок судових рішень усіх видів. Вінжадає від організацій і посадових осіб, громадян безспірногопідпорядкування велінням судової влади. І це не звичайний, «черговий» призов, із якими нам нерідко припадаєзштовхуватися. Реальність велінь судової влади підкріплюється доситьзначними засобами впливу. Наприклад, якщо .яка особа не подає без поважнихпричин наявний у нього документ, необхідний для правильного дозволу справиарбітражним судом, то останній управі піддати таку особу штрафу в сумі до200 мінімальних розмірів оплати праці. Ефективні заходи застосовуютьсясудами і до громадян (обвинувачуваним у вчиненні злочини, що потерпів,свідкам і ін.) у випадках, коли вони, скажемо, ухиляються від явки в суд пойого виклику. Закон дозволяє піддавати їх за рішенням суду (судді)примусовому приводу за допомогою міліції і (або) грошовому стягненню.Передбачаються й інші заходи впливу на тих, хто не бажає поважновідноситися до судових велінь. При визначених у законі обставинах можевиникнути питання, як буде показано нижче, і про застосування самих суворихмір юридичного впливу - мір карного покарання. Узагальнене знання повноважень судів (їх «спроможностей і можливостей»)не тільки дає уявлення про те, чим можуть і повинні займатися ці державніоргани, але й орієнтує щодо їхньої ролі і місця в системі всіх установ, щореалізують у цілому державна влада, а дорівнює і співвідношення названихвище трьох її гілок (галузей). Воно наповняє конкретним змістом широкоуживане, хоча і декілька спрощене пояснення суті поділу влади: законодавецьзоаконодавствує, виконавчі органи виконують закони, а суди судять. Увсякому разі, один тільки перелік судових повноважень свідчить про те, щоза формулою «суди судять» ховається дуже ємна і різноманітна діяльність, щоу цілому істотно відрізняється від того, що повинні робити законодавчі івиконавчі органи. Коло судових повноважень говорить і про те, що дана влада покликанавиконувати важливу і відповідальну соціальну функцію, не менше значиму, чимфункції, виконувані іншими гілками влади. А це дозволяє робити висновок ужепро рівнозначність, рівноправності і паритетності всіх гілок влади. Такий висновок до порівняно недавнього часу вважався помилковим, щосуперечить основній державно-політичній установці, що виражалася в словах«Вся влада Радам». Відповідно з цим у судів не було багатьох ізперерахованих повноважень. Вони, приміром, не могли займатисяконституційним контролем, перевіряти законність і обгрунтованість рішень ідій більшості виконавчих органів. На них дивилися як на органи, що повиннізайматися головним чином розглядом цивільних і кримінальних справ,сприянням виконанню власних рішень. Лише у вкрай обмежених випадках їмдозволялось розбирати справи про адміністративні правопорушення ірозглядати скарги на незаконні дії деяких (далеко не усіх) виконавчихорганів. Поворот відбувся наприкінці 80-х - початку 90-х років, коли початокрости свідомість того, що правова держава без повноцінної судової владинемислимо. З цього часу і почався процес прийняття конкретних мір,спрямованих на підвищення авторитету судів. Це проявилося не тільки вудосконалюванні порядку добору і формування суддівського корпуса, створенніумов для його незалежності, підвищенні матеріальної забезпеченості,установленні відповідальності за неповагу до суду, але й в суттєвомурозширенні судових повноважень. Таку тенденцію можна бачити багато в чому. Зокрема, у наділенні судівправом здійснювати контроль за законністю й обгрунтованістю дійправоохоронних органів, покликаних займатися виявленням і розкриттямзлочинів, у першу чергу в тих випадках, коли є небезпека обмеженняконституційних прав і свобод громадян. У наші дні суди (загальні івійськові), як буде показано нижче, можуть перевіряти законність іобгрунтованість затримки осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, арешту,продовження його терміна, учинення дій, пов'язаних з обмеженням правагромадянина на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових,телеграфних і інших повідомлень, а також права на недоторканність житла іт.д. Вже тільки в цьому чітко проглядається визнання положення про те, щосуди - це вершина піраміди правоохоронних органів. 2. СУДОВА СИСТЕМА, її СТРУКТУРА. Один із двох основних компонентів судової влади складається в тому, щоїї здійснення довіряється тільки спеціально затвердженим державним органам- судам, що відрізняються від органів, що виконують законодавчі і виконавчіфункції. Така відзнака виражається не тільки в специфіці судовихповноважень, про які говорилося в попередньому параграфі даної глави, але йа порядку формування судів. Особливості виконуваних функцій вимагають, щоб суди формувалися і діялиз дотриманням спеціальних правил - правил, що докорінно відрізнялися б відтих, що встановлені для законодавчих і виконавчих органів. Тут достатньо відзначити, що в даний час суди усіх видів і рівнівутворюються з дотриманням установленої законом процедури. Реалізація їїпокликана забезпечити безсторонній добір суддів, спроможних професійнограмотно і чесно розглядати і вирішувати віднесені до їхнього веденнясправи. Досягненню даної цілі покликано сприяти, зокрема, установленнясистеми гарантій, що попереджнуть проникнення в суддівський корпуснекомпетентних і аморальних людей. Такі «захисні засоби» характерні дляорганів судової влади. Для формування органів законодавчої і виконавчоївлади закон не встановлює детальних правил. Скажемо, офіційно встановленийперелік вимог до кандидатів у депутати Верховної Ради або місцевихпредставницьких органів значно скромніше, чим той, що існує для кандидатівна суддівські посади. До кандидатів на ті або інші (навіть найвищі) посадиу виконавчих органах закон теж не пред'являє жорстких вимог. Від судів жепотрібно високий рівень підготування і компетентність, оскільки судовіпомилки чреваті дуже серйозними, часом необоротними наслідками для життя,здоров'я, свободи, прав і що охороняються законом інтересів конкретнихлюдей. Істотним моментом, що характеризує побудову органів судової влади, єзабезпечення їхньої незалежності, огородження від стороннього впливу якззовні, так і усередині (із боку вищих інстанцій і судового начальства).Цього не скажеш про законодавчі і виконавчі органи. Особливо останніх, десубординація, підпорядкування вищестояща нижчестоящим, обов'язковістьуказівок керівництва вважаються явищем цілком нормальним. Не передбачаютьсяякісь особливі міри, що захищають законодавців (членів представницькихорганів) від впливу ззовні, оскільки зробити це практично неможливо. Данакатегорія людей у своїй діяльності зобов'язана керуватися зовнішнімичинниками, враховувати вимоги соціальних і політичних сил (партій,суспільних об'єднань і т.д.). Сказане, проте, не означає, що існує непрохідна пропасти між, з одногобоку, судової, а з іншого боку - законодавчою і виконавчою владою, їхнімиорганами. При всієї їхньої відособленості є чимало точок дотику між ними.Наприклад, органи законодавчої (представницької) влади видають закони,обов'язкові для виконання усіма, у тому числі судами, підтверджуютьфінансування судів, розміри оплати праці судів і інших судових робітників.Органи судової влади, із своєї сторони, можуть впливати, використовуючинадані їм повноваження, на зміст діяльності законодавчих (представницьких)і виконавчих органів. Вони вправі, скажемо, визнати закон неконституційним,а рішення виконавчого органа - незаконним. І це спричиняє за собоюнезастосування закону, ставить за обов'язок відповідним органам відмовитисявід реалізації незаконного рішення, роздивитися питання знову абопереглянути дане рішення. Специфіка суду як органа судової влади складається також у тому, що дляйого діяльності встановлені особливі правила, процедури. Ці процедури, щовідбивають загальнолюдський досвід, жорстко лімітують усе, що повинновідбуватися в суді при розгляді їм підвідомчого питання. Основна їхня ціль- забезпечити законне, обгрунтоване і справедливе рішення. Наріжним каменемусіх судових процедур є гласність, колегіальність (із деякими винятками) ,можливість участі представників народу у винесенні рішень, рівноправністьсторін, що беруть участь у розгляді справ, і ряд інших, про які промовабуде нижче. Встановлені для законодавчих і виконавчих органів процедури(регламенти, що існують де-не-де у виконавчих органах правила прийняттярішень і т.д.) не володіють тієї старанністю, що характерна для судовихпроцедур. До дійсного часу склалося декілька варіантів процедур здійснення судовоївлади, що прийнято іменувати видами судочинства. До них відносяться: . конституційне судочинство; . цивільне судочинство; . арбітражне судочинство; . карне судочинство; . адміністративне судочинство. 3.ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласненняцих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, щовиникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судамизагальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народнихзасідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і єобов'язковими до виконання на всій території України. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується запринципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції єВерховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищісуди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Незалежність і недоторканність суддів гарантуютьсяКонституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради Українизатриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суддівКонституційного Суду України та суддів, які призначаються на посадусудді вперше. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав абопризначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станомздоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення зпосади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених закономвипадках, народні засідателі і присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій тапрофспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, матипредставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади,виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісієюсуддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який маєвищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки,проживає в Україні не менш як десять років а володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фаховупідготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляютьправосуддя лише у складі колегій суддів. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їхпрофесійного рівня встановлюються законом. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку,встановленому законом. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ятьроків здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддівКонституційного Суду України, обираються Верховною Радою Українибезстроково, в порядку, встановленому законом. Голова Верховного Суду України обирається на посаду тазвільняється з посади шляхом таємного голосування ПленумомВерховного Суду України в порядку, встановленому законом. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лишезакону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судомприсяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом ісудом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїхдоказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксуваннятехнічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарженнярішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначенітакож інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються доюридичної відповідальності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонуваннясудів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаютьсявидатки на утримання судів. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів дієсуддівське самоврядування. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або прозвільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорамивимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддівВерховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядскарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальностісуддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна РадаУкраїни, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатівУкраїни, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів танаукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, авсеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищоїради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою ГоловаВерховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурорУкраїни. 4.СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ Відповідно до закону Української РСР “Про судоустрій ” від 5 червня1981 року № 2022-Х із змінами, внесеними згідно із Законами 2464-12 від17.06.92, 4017-12 від 24.02.94 суди України складаються з наступних судів:Верховний Суд України, Верховний Суд Республіки Крим, обласні,Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд, міжрайонні(окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів,Військово-Морських Сил і гарнізонів становлять судову систему загальнихсудів України.Утворення районного (міського) суду Районний (міський) суд утворюється в районі, місті (крім містрайонного підпорядкування), районі в місті. Міжрайонний (окружний) суд Для забезпечення колегіального розгляду судових справрайонними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів,утворюються міжрайонні (окружні) суди, до яких може входити декількарайонних (міських) судів. Міжрайонні (окружні) суди утворюютьсяВерховною Радою України. Міжрайонний (окружний) суд розглядає справи у складі трьох суддіврайонних (міських) судів. Порядок обрання суддів районного (міського) суду Судді районних (міських) судів обираються відповідноВерховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською іСевастопольською міськими Радами народних депутатів строком на десятьроків. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираютьсястроком на п'ять років. Склад районного (міського) суду Районні (міські) суди обираються у складі кількох або одного судді. Голова районного (міського) суду і його заступник з числа обранихсуддів затверджуються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатівза спільним поданням Голови Верховного Суду Республіки Крим та Міністраюстиції Республіки Крим, голови обласного, Київського таСевастопольського міських судів і начальника управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій. Кількість суддів у районних (міських) судах Кількість суддів у кожному районному (міському) судівизначається Президією Верховної Ради України за спільним поданням Міністраюстиції України та Голови Верховного Суду України. Повноваження районного (міського) суду Районний (міський) суд розглядає всі цивільні і кримінальні справи,за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів. У випадках, передбачених законодавством України, районний(міський) суд (суддя) розглядає справи про адміністративніправопорушення. Районний (міський) суд вивчає і узагальнює судову практику, подаєправову допомогу товариським судам, а також здійснює інші повноваження,надані йому законодавством. Голова районного (міського) суду Голова районного (міського) суду: 1) головує в судових засіданнях; призначає суддів якголовуючих у судових засіданнях; розподіляє інші обов'язки між суддями; 2) ( Пункт другий частини першої статті 26 виключено на підставіЗакону N 4017-12 від 24.02.94 ) організує роботу із народнимизасідателями; 3) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадяні розгляду пропозицій, заяв і скарг; 4) керує вивченням і узагальненням судової практики і веденнямсудової статистики; вносить подання в державні органи, громадськіорганізації і службовим особам про усунення порушень закону, причин іумов, що сприяли вчиненню правопорушень; 5) представляє до призначення судових виконавців і організує їхроботу; 6) керує роботою канцелярії суду; 7) організує роботу по підвищенню кваліфікації працівників суду; 8) організує роботу по роз'ясненню законодавства населенню,поданню правової допомоги товариським судам; 9) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Якщо до районного (міського) суду обрано одного суддю, він здійснюєповноваження голови районного (міського) суду. Голова міжрайонного (окружного) суду Голова міжрайонного (окружного) суду призначається спільним рішеннямМіністра юстиції України та Голови Верховного Суду України з числаголів районних (міських) народних судів, що входять до складуміжрайонного (окружного) суду. Голова міжрайонного (окружного) суду головує в судовихзасіданнях або призначає для цього одного з народних суддів районних(міських) народних судів, що входять до міжрайонного (окружного) суду,вирішує питання про відвід народного судді, який одноособово розглядаєсправу, утворює склад з числа народних суддів районних (міських)народних судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду. Заміщення тимчасово відсутнього голови районного (міського) суду абосудді. У разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) головирайонного (міського) суду і його заступника виконання обов'язківголови покладається Міністром юстиції Республіки Крим, начальникомуправління юстиції відповідної місцевої державної адміністрації запогодженням з головою Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського чи Севастопольського міського суду на одного з суддів цьогосуду. У разі тимчасової відсутності (тривала хвороба, відпустка тощо)судді районного (міського) суду Верховна Рада Республіки Крим, обласна, Київська чи Севастопольська міська Рада народних депутатів за поданнямГолови Верховного Суду України і Міністраюстиції України обирають на час його відсутності одного зкандидатів у судді, який склав кваліфікаційний екзамен івідповідає вимогам частини першої статті 7 Закону України "Про статуссуддів" ( 2862-12 ). 4.1 ВЕРХОВНИЙ СУД РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ОБЛАСНИЙ, КИЇВСЬКИЙ І СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКІ СУДИ ТА МІЖОБЛАСНИЙ СУДПорядок обрання Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Верховний Суд Республіки Крим, обласні, Київський іСевастопольський міські суди обираються Верховною Радою України строкомна десять років у складі голови, заступників голови і суддів. Народні засідателі цих судів за поданням голови Верховного СудуРеспубліки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів в необхідній кількості обираються відповідно Верховною РадоюРеспубліки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міськимиРадами народних депутатів строком на п'ять років. Кількісний склад Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів встановлюєтьсяПрезидією Верховної Ради України за поданням Міністра юстиції Українита Голови Верховного Суду України. Склад Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Верховний Суд Республіки Крим, обласний, Київський іСевастопольський міські суди діють в складі: 1) президії суду; 2) судової колегії в цивільних справах; 3) судової колегії в кримінальних справах. Порядок обрання міжобласного суду Міжобласний суд обирається Верховною Радою України строком на десятьроків у складі голови, заступника голови і суддів. Народні засідателіміжобласного суду обираються Верховною Радою України строком на п'ятьроків за поданням голови цього суду. Кількісний склад міжобласного суду встановлюється ПрезидієюВерховної Ради України за поданням Міністра юстиції і ГоловиВерховного Суду України.Повноваження Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Верховний Суд Республіки Крим, обласний, Київський іСевастопольський міські суди: розглядає у межах своїх повноважень справи як суд першоїінстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку знововиявленими обставинами; здійснюючи нагляд за судовою діяльністю районних (міських)міжрайонних (окружних) судів, також вивчає і узагальнює судовупрактику, аналізує судову статистику; здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Повноваження міжобласного суду Міжобласний суд є судом першої інстанції і в межах своїхповноважень розглядає на особливо режимних об'єктах, розташованих натериторії України, всі цивільні і кримінальні справи, а також справи проадміністративні правопорушення у випадках, передбачених законодавствомУкраїни.Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів утворюється у складі голови,заступників голови і суддів у кількості, що визначається ПрезидієюВерховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України таМіністра юстиції України. Склад президій цих судів затверджується Президією Верховної РадиУкраїни. Участь прокурора Республіки Крим, прокурора області, міст Києваі Севастополя в засіданні президії Верховного Суду РеспублікиКрим, обласного, Київського та Севастопольського міських судів прирозгляді судових справ є обов'язковою.Повноваження президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів Президія Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів: 1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку наглядуі в зв'язку з нововиявленими обставинами; 2) затверджує за поданням голови суду склад судової колегії вцивільних справах і судової колегії в кримінальних справах; 3) розглядає матеріали вивчення і узагальнення судової практикиі аналізу судової статистики; 4) заслуховує звіти голів судових колегій про діяльність колегій,розглядає питання роботи апарату суду; 5) подає допомогу районним (міським), міжрайонним (окружним) судправильному застосуванні законодавства. 6) здійснює інші повноваження, надані їй законодавством. Порядок роботи президії Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів Засідання президії Верховного Суду Республіки Крим,обласного, Київського і Севастопольського міських судівпроводяться не менш як два рази на місяць. Засідання президії є правомочним при наявності більшості членівпрезидії. Постанови президії приймаються відкритим голосуваннямбільшістю голосів членів президії, які беруть участь уголосуванні. Постанови президії підписуються головою суду.Судові колегії Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів. Судова колегія в цивільних справах і судова колегія вкримінальних справах затверджується президією Верховного СудуРеспубліки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міськихсудів з числа суддів відповідного суду. Судові колегії очолюютьзаступники голови суду. Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів в необхідних випадках має право своїмрозпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ у складііншої колегії.Повноваження судових колегій Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів Судова колегія в цивільних справах і судова колегія вкримінальних справах Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів розглядають у межах своїхповноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку і взв'язку з нововиявленими обставинами. Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику,аналізують судову статистику і здійснюють інші повноваження, наданіїм законодавством.Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Голова Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів: 1) може головувати в судових засіданнях колегій; 2) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах; 3) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняєвиконання рішень і ухвал по цивільних справах; 4) організує роботу по вивченню і узагальненню судовоїпрактики, аналізу судової статистики; вносить подання в державні органи,громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону,причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень; 5) скликає президію суду і вносить на розгляд президії питання,що потребують її рішення; головує на засіданнях президії; 6) інформує відповідно Верховну Раду Республіки Крим, обласну, Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів зпитань діяльності суду; 7) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду; 8) організує роботу по підвищенню кваліфікації членів суду іпрацівників апарату суду; 9) керує організацією роботи судових колегій; керує роботою апаратусуду; 10) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадяні розгляду пропозицій, заяв і скарг; 11) спільно з Міністром юстиції Республіки Крим, начальникомуправління юстиції обласної, Київської і Севастопольської міськихдержавних адміністрацій за погодженням з головою Верховного Суду України,Міністром юстиції України представляє кандидатів для обрання суддямирайонних (міських) судів; 12) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.Заступники голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів Заступники голови Верховного Суду Республіки Крим, обласного,Київського і Севастопольського міських судів, які є одночасно головамисудових колегій суду: 1) головують у судових засіданнях керованих ними колегій абопризначають для цього членів суду; 2) утворюють склад суду для розгляду справ у судовихзасіданнях колегій; 3) здійснюють керівництво роботою відповідних колегій; 4) подають президії Верховного Суду Республіки Крим,обласного, Київського і Севастопольського міських судів звітидіяльність колегій; 5) здійснюють відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботоюструктурних підрозділів апарату суду; 6) ведуть особистий прийом громадян; 7) здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством. У разі відсутності голови Верховного Суду Республіки Крим,обласного, Київського і Севастопольського міських судів його права іобов'язки здійснює за його дорученням один з заступників голови суду. 4.2 ВІЙСЬКОВІ СУДИЗавдання військових судів Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах України таінших військових формуваннях, передбачених законодавством України. Діяльність військових судів спрямована на охорону від будь-яких посягань безпеки України, боєздатності і боєготовності її ЗбройнихСил та інших військових формувань, захист прав і свободвійськовослужбовців та інших громадян, а також прав і законнихінтересів військових частин, установ, організацій.Утворення військових судів В Україні утворюються військові суди гарнізонів, регіонів іВійськово-Морських Сил. Військовий суд гарнізону утворюється на території, на якійрозташовано один або кілька військових гарнізонів.Порядок обрання і склад військових судів Судді військових судів обираються Верховною Радою України строкомна десять років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір,обираються строком на п'ять років. Суддями військових судів можуть бути громадяни України, яківідповідають вимогам, встановленим статтею 7 Закону України "Про статуссуддів" ( 2862-12 ), перебувають на військовій службі і мають військовезвання офіцерського складу. Військовий суд гарнізону обирається у складі голови,заступника голови і суддів. Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил обирається у складіголови, заступника (заступників) голови і суддів. Кількість суддів у військових судах гарнізонів, регіонів,Військово-Морських Сил встановлюється Верховною Радою України за поданням Міністра юстиції України і Голови Верховного Суду України. Кількість народних засідателів по кожному військовому судувизначається головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил запогодженням з відповідним військовим командуванням.Порядок обрання народних засідателів військових судів Народні засідателі військових судів обираються відкритимголосуванням на зборах військовослужбовців військових частин строкомна п'ять років з числа громадян України, які перебувають на військовійслужбі і досягли 25-річного віку. При здійсненні правосуддя народні засідателі військових судівкористуються всіма правами судді. Порядок проведення зборів військовослужбовців визначаєтьсяМіністерством юстиції України за погодженням з Міністерством оборониУкраїни. Народні засідателі, які не виправдали виявленої довіри, можутьбути відкликані зборами військовослужбовців, що їх обрали.Повноваження військових судів Військові суди розглядають: 1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями ЗбройнихСил, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки Українита інших військових формувань, що створюються Верховною РадоюУкраїни і Президентом України, а також військовозобов'язаними підчас проходження ними зборів; 2) всі справи про шпигунство; 3) справи про злочини проти встановленого порядку несення служби,вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ; 4) справи про злочини, вчинені певними категоріями осіб, щовизначаються законодавством України; 5) справи про адміністративні правопорушеннявійськовослужбовців; 6) справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні діївійськових службових осіб і органів військового управління; 7) справи про захист честі і гідності, сторонами у яких євійськовослужбовці або військові організації. 8) інші справи, пов'язані із захистом прав і свободвійськовослужбовців та інших громадян, а також прав і законнихінтересів військових частин, установ, організацій. У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількохзлочинів, якщо справа хоча б про один із злочинів підсудна військовомусуду, а про інші - загальному суду, справа про всі злочинирозглядається військовим судом. У разі обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або кількохзлочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного зобвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіхобвинувачених розглядається загальним судом. Справи про злочини, вчинені особами, зазначеними у пунктах 1 і 3частини першої цієї статті, в період проходження ними військовоїслужби, розглядаються військовими судами і в тому разі, коли на моментрозгляду справи вони звільнилися з військової служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу навійськову службу, розглядаються загальними судами. Військові суди разом з кримінальними справами розглядають цивільні позови про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідокзлочину.Повноваження військового суду гарнізону Військовий суд гарнізону як суд першої інстанції розглядає всікримінальні справи за винятком тих, які підсудні військовим судамрегіонів і Військово-Морських Сил; справи за скаргамивійськовослужбовців на неправомірні дії військових службових осіб таорганів військового управління; справи про захист честі і гідності,сторонами в яких є військовослужбовці або військові організації; іншісправи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців таінших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин,установ, організацій; справи за скаргами на санкцію прокурора про взяттяпід варту, на постанови про закриття кримінальної справи чи відмову вїї порушенні у справах про злочини, підсудні військовим судам; а такожпитання, що виникають при виконанні рішень і вироків, постановленихвійськовими судами.Повноваження військового суду регіону, Військово-Морських Сил Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил: у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першоїінстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і у зв'язку знововиявленими обставинами; здійснюючи нагляд за судовою діяльністю військових судівгарнізонів, вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судовустатистику; здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.Голова військового суду гарнізону Голова військового суду гарнізону: 1) головує в судових засіданнях, призначає суддів якголовуючих у судових засіданнях, утворює склад суду дляколегіального розгляду справ, вирішує питання про відвід судді, якийодноособово розглядає справу; 2) здійснює керівництво вивченням та узагальненням судової практикиі веденням судової статистики, вносить подання в державні органи,громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону,умов, що сприяли вчиненню правопорушень; 3) керує роботою канцелярії суду; 4) призначає і звільняє з посад робітників і службовців суду; 5) веде особистий прийом, організує роботу по прийомувійськовослужбовців та інших громадян, розгляду скарг, заяв іпропозицій; 6) організує роботу по підвищенню кваліфікації суддів,працівників апарату суду; 7) інформує командування військових об'єднань і гарнізонів з питаньдіяльності суду; 8) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Голова військового суду гарнізону в межах своєї компетенції видаєнакази з питань організації роботи суду.Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил: 1) головує в судових засіданнях; 2) призначає суддів як головуючих у судових засіданнях, утворюєсклад суду для розгляду справ; 3) вирішує питання про відвід судді, який одноособоворозглядає справу, а також про відвід голови військового судугарнізону, який одноособово розглядає справу; 4) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах; 5) здійснює керівництво роботою суду; 6) організує роботу по вивченню і узагальненню судовоїпрактики, діловодству, веденню і аналізу судової статистики, вноситьподання у державні органи, громадські організації і службовим особампро усунення порушень закону, умов, що сприяли вчиненню правопорушень; 7) веде особистий прийом, організує роботу суддів по прийомугромадян, розгляду пропозицій, заяв і скарг; 8) призначає і звільняє з посад робітників і службовців суду; 9) організує роботу по підвищенню кваліфікації суддів,працівників апарату суду і народних засідателів; 10) інформує відповідне військове командування з питаньдіяльності суду; 11) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил у межахсвоєї компетенції видає накази з питань організації роботи суду.Порядок матеріально-технічного забезпечення діяльності військових судів Фінансування, матеріально-технічне постачання, забезпеченнятранспортом, засобами зв'язку, зберігання архівних матеріаліввійськових судів і військової колегії Верховного Суду Українипокладається на відповідні установи Міністерства оборони України зарахунок відповідно Міністерства юстиції України і Верховного СудуУкраїни з коштів державного бюджету, які спеціально виділяються наутримання військових судів. Посадові оклади та доплати за кваліфікаційні класи військовим суддямвстановлюються на рівні посадових окладів і доплат за кваліфікаційнікласи суддів відповідних загальних судів. Доплати за військові звання івислугу років встановлюються законодавством України длявійськовослужбовців. Посадові оклади працівників апарату військовихсудів не можуть бути меншими, ніж посадові оклади працівників апаратіввідповідних загальних судів.Комплектування військових судів Особовий склад військових судів користується всіма видамивійськового спорядження нарівні з особовим складом військових частин іустанов Міністерства оборони України. Військовослужбовці військових судів перебувають на військовій службі івходять у штатну чисельність Збройних Сил України. На них поширюютьсяправа, пільги і переваги, встановлені законодавством України длявійськовослужбовців. Перелік штатних посад суддів військових судів і військової колегіїВерховного Суду України та відповідних цим посадам військових званьзатверджується Президією Верховної Ради України: для військових судів - за поданням Міністра юстиції України і Голови Верховного Суду України,для військової колегії - за поданням Голови Верховного Суду України. Військові звання суддям військових судів присвоюютьсяПрезидентом України: суддям військових судів гарнізонів, регіонів іВійськово-Морських Сил - за поданням Міністра юстиції України і ГоловиВерховного Суду України, суддям військової колегії Верховного СудуУкраїни - за поданням Голови Верховного Суду України. Строки іпорядок присвоєння військових звань, порядок призову і звільнення звійськової служби працівників військових судів визначаютьсязаконодавством України. Судді військових судів мають право на відставку відповідно до ЗаконуУкраїни "Про статус суддів" ( 2862-12 ). При звільненні з військовоїслужби та виході у відставку судді військових судів за їх вибором маютьправо на одержання щомісячного довічного утримання та інших пільг,передбачених Законом України "Про статус суддів" або на одержання пенсії,встановленої законодавством для військовослужбовців. Суддя військового суду не може бути звільнений з військової служби, крім випадківзвільнення за власним бажанням, за станом здоров'я, а також у разідосягнення 60-річного віку.Охорона військових судів і конвоювання арештованих Охорона службових приміщень військових судів здійснюєтьсявійськовими частинами гарнізонів, на території яких дислокуютьсявійськові суди. Конвоювання у військові суди осіб, яких тримають під вартою нагауптвахтах, і охорона цих осіб здійснюється військовимикомендатурами. Конвоювання осіб, яких тримають під вартою в слідчихізоляторах, тюрмах та інших установах Міністерства внутрішніх справ України, здійснюється підрозділами внутрішніх військ. 4.3 ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ Верховний Суд України є найвищим судовим органом України і здійснюєнагляд за судовою діяльністю судів республіки в порядку, встановлюваномузаконодавством України.Повноваження Верховного Суду України Верховний Суд України: у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першоїінстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку знововиявленими обставинами; вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судовустатистику і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосуванняреспубліканського законодавства, що виникають при розгляді судових справ.Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковимидля судів, інших органів і службових осіб, що застосовують закон, поякому дано роз'яснення; здійснює контроль за виконанням судами республіки керівнихроз'яснень Пленуму Верховного Суду України; вирішує в межах своїх повноважень питаннях, що випливають зміжнародних договорів України; здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Відповідно до Конституції України ( 888-09 ) Верховному Суду Україниналежить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Порядок обрання і підзвітність Верховного Суду України Верховний Суд України обирається Верховною Радою України строкомна десять років у складі Голови, заступників Голови, членівВерховного Суду і народних засідателів. Кількісний склад Верховного Суду України встановлюється Верховною Радою України. Верховний Суд України один раз у п'ять років інформує ВерховнуРаду України про свою діяльністьПорядок затвердження першого заступника Голови і голів судових колегійВерховного Суду України Президія Верховної Ради України за поданням Голови Верховного СудуУкраїни затверджує: з числа заступників Голови Верховного Суду України - першогозаступника Голови Верховного Суду України; з числа заступників Голови або членів Верховного Суду України - голівсудових колегій Верховного Суду України.Склад Верховного Суду України Верховний Суд України діє в складі: 1) Пленуму Верховного Суду України; 2) судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України; 3) судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України; 4) військової колегії.Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду Україниутворюється президія Верховного Суду України.Пленум Верховного Суду України Пленум Верховного Суду України діє в складі Голови Верховного СудуУкраїни, заступників Голови і членів Верховного Суду України. У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор Україниі Міністр юстиції України. Участь Генерального прокурора України в роботіПленуму є обов'язковою. У засіданнях Пленум, не зв'язаних з розглядом судових справ, назапрошення Голови Верховного Суду України можуть брати участь судді,члени науково-консультативної ради при Верховному Суді України,представники міністерств, державних комітетів і відомств, інших державнихорганів і громадських організацій, а також наукових установ.Повноваження Пленуму Верховного Суду України Пленум Верховного Суду України: 1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку наглядуі в зв'язку з нововиявленими обставинами; 2) розглядає матеріали узагальнення судової практики і судовоїстатистики, а також подання Генерального прокурора України і Міністраюстиції України і дає керівні роз'яснення судам у питанняхзастосування республіканського законодавства; при обговоренні питанняпро дачу судам керівних роз'яснень заслуховує повідомлення голівВерховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського іСевастопольського міських судів про судову практику по застосуваннюзаконодавства; 3) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України складсудових колегій, а також заступників голів судових колегій і секретаряПленуму Верховного Суду України з числа членів Верховного СудуУкраїни; 4) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України науково-консультативну раду при Верховному Суді України; 5) розглядає і вирішує питання про внесення подань в порядкузаконодавчої ініціативи у Верховну Раду України та про тлумачення законівУкраїни; 6) заслуховує повідомлення про роботу Верховного Суду України ізвіти голів судових колегій Верховного Суду України про діяльністьколегій; 7) розглядає подання Голови Верховного Суду України проневідповідність керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду Українизаконодавству України; 8) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.Розгляд Пленумом Верховного Суду України питань, не зв'язаних з вирішеннямсудових справ Питання, не зв'язані з вирішенням судових справ, внесенівідповідно до цього Закону на розгляд Пленуму Головою Верховного СудуУкраїни, Генеральним прокурором України або Міністром юстиції України,заслуховуються відповідно по їх доповідях або доповідях уповноважених нимиосіб. При цьому у питаннях, внесених на розгляд Пленуму ГоловоюВерховного Суду України або Міністром юстиції України, Генеральнийпрокурор України дає висновок. В обговоренні цих питань можуть брати участьтакож особи, запрошені на засідання Пленуму Верховного Суду України. Для підготовки проекту постанови, що містить керівніроз'яснення, Пленум у необхідних випадках утворює редакційну комісіюз числа членів Пленуму.Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України Пленум Верховного Суду України скликається не менш як один раз натри місяці. Про час скликання Пленуму і питання, що вносяться найого розгляд, члени Пленуму, Генеральний прокурор України і Міністрюстиції України повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів дозасідання. Проекти постанов Пленуму і копії протестів або подань по судових справах надсилаються членам Пленуму, Генеральному прокурору Україниі Міністру юстиції України не пізніш як за десять днів до засідання. Засідання Пленуму Верховного Суду України є правомочними принаявності не менш як двох третин його складу. Постанови Пленуму Верховного Суду України приймаютьсявідкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму, які берутьучасть у голосуванні. Постанови Пленуму підписуються Головою Верховного Суду Україниі секретарем Пленуму. Секретар Пленуму Верховного Суду України поряд з виконаннямобов'язків члена Верховного Суду України здійснює організаційну роботупо підготовці засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу іпровадить дії, необхідні для виконання прийнятих Пленумом постанов.Судові колегії Верховного Суду України Склад судової колегії в цивільних справах, судової колегії вкримінальних справах і військової колегії затверджується ПленумомВерховного Суду України з числа суддів Верховного Суду України.Голова Верховного Суду України у необхідних випадках має право своїмрозпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ ускладі іншої колегії.Повноваження судових колегій Верховного Суду України Судові колегії Верховного Суду України розглядають у межах своїхповноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку,порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами.Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику, аналізуютьсудову статистику і здійснюють інші повноваження, надані їмзаконодавством.Президія Верховного Суду України Президія Верховного Суду України утворюється в складі Голови,заступників Голови і членів Верховного Суду України в кількості, щовизначається Президією Верховної Ради України. Склад президії Верховного Суду України затверджуєтьсяПрезидією Верховної Ради України за поданням Голови Верховного СудуУкраїни. Президія Верховного Суду України розглядає питанняорганізації роботи судових колегій і апарату Верховного Суду України, а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуваннізаконодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиціїУкраїни. Засідання президії Верховного Суду України проводяться не менш якодин раз на місяць. Засідання президії Верховного Суду України є правомочними принаявності більшості членів президії. Постанови президії приймаються більшістю голосів членівпрезидії, які беруть участь у засіданні, і підписуються ГоловоюВерховного Суду України.Голова Верховного Суду України Голова Верховного Суду України: 1) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах; 2) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняєвиконання рішень, вироків, ухвал і постанов по судових справах; 3) організує роботу по вивченню і узагальненню судовоїпрактики, аналізу судової статистики; вносить подання в державні органи,громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону,причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а також організує роботупо здійсненню контролю за виконанням керівних роз'яснень ПленумуВерховного Суду України і вносить матеріали на розгляд Пленуму; 4) скликає Пленум Верховного Суду України і головує на йогозасіданнях; може головувати в судових засіданнях колегійВерховного Суду України при розгляді будь-якої справи; 5) скликає президію Верховного Суду України і вносить на розглядпрезидії питання, що потребують її рішення; головує на засіданняхпрезидії; 6) вносить у Пленум Верховного Суду України подання проневідповідність роз'яснень Пленуму Верховного Суду Українизаконодавству України; 7) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Верховного СудуУкраїни; 8) керує організацією роботи судових колегій; керує роботою апаратуВерховного Суду України; 9) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадяні розгляду пропозицій, заяв і скарг; 10) здійсню




Похожие:

Судова система України iconСудові органи України
Судова система України визначена Конституцією України, а також Законом України “Про судоустрій України”, “Про арбітражний суд”
Судова система України iconСудова система України
Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу І судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової...
Судова система України iconКабінет Міністрів України та його компетенція. Функції судової влади та судова система України. Місцеві органи виконавчої влади. Функції закон
України, а також здійснює установчі й контрольні функції, передбачені Конституцією України. Во­на приймає закони, постанови та інші...
Судова система України iconРеферат на тему: „Судова система України
Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу І судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової...
Судова система України iconПлан Склад бюджетної системи України. Бюджетний устрій. Державний бюджет України. Бюджетна система України
Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять...
Судова система України iconРеферат на тему: Бюджетна система України
Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять...
Судова система України icon«Грошово-кредитна система»
України. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності України, він проводить єдину державну політику у сфері...
Судова система України icon«Грошово-кредитна система»
України. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності України, він проводить єдину державну політику у сфері...
Судова система України iconПравове регулювання банківської діяльності України
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені І діють на території України відповідно...
Судова система України iconХарактеристика злочинів, поняття та основні елементи. I. Вступ. Формування
Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст та пекучі потреби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних правових...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы