Чорнобильска трагедія: причини та наслідки icon

Чорнобильска трагедія: причини та наслідки



НазваниеЧорнобильска трагедія: причини та наслідки
Дата конвертации02.07.2012
Размер265.21 Kb.
ТипРеферат
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки


Дніпропетровське обласне училище фізичної культури та спорту Реферат на тему: Чорнобильска трагедія: причини та наслідки виконала: учениця 11А класу Астахова Ганна перевірив: Богиня О.І. м.Дніпропетровськ 2002р. 26 квітня 1986 року... Була весна – квітуча, напоєна запахами землі інового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерамибуде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике містоЧорнобиль дізнається весь світ. Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком, коли, за Іпатієвськимлітописом, князь Вишгородський Ростислав, син Великого князя КиївськогоРюріка, рушив походом з Чорнобиля в Тарциськ. Важко сказати, чому самеЧорнобилем було назване місто. Історики думають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнинуназивали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою.Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям своїневичерпні багатства. Відбудовувались села, піднімались церкви. Але ніколи ще раніше людинане зводила собі історичного хреста, на якому сама ж і була розп’ята. Такимхрестом став для України Чорнобиль. Скільки українців поклали на жертвенниксвоє здоров’я та життя! Скільки тих, хто назавжди залишив рідні домівки!Безкраї простори колись родючої землі тепер порожні, забруднені, мертві…Чорнобильска трагедія пройняла всі сфери життя – від академічної науки допобуту людського життя. Але аварія в Чорнобилі – трагедія не тільки екологічна, Вона показаланеспроможність тодішнього уряду захистити свій народ, взяти на себевідповідальність за все, що сталося. Колись звичайна географічна назва Чорнобиль набула багатогранноготрагічного звучання… Історична довідка Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великогогеографічного регіону, іменованого білорусько-українським Поліссям, наберезі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центра - м.Чорнобиль. У 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід –містоЧернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечкообслуговуючого персоналу називається місто Прип'ять. Воно на картіпозначений червоною крапкою. Коричневе коло - це 30-ти кілометрова зона, уякій заборонене проживання і тривале перебування. У період 1987-88 роківвсі населені пункти в цій зоні були ліквідовані щоб виключити проживання вцій зоні людей. До весни 1986 року на Чорнобильскої АЕС діяли чотири енергоблоки.Кожен енергоблок складається з ядерного реактора і двох парових турбін. Місцевість тут відрізняється відносно плоским рельєфом. Роботи зіспорудження станції були початі в 1970 році. Для білорусько-українського Полісся характерна порівняно невисокащільність населення - приблизно 70 чоловік на квадратний кілометр. Доаварії на ЧАЕС загальна чисельність населення в 30-ти кілометровій зонінавколо станції складала близько 100 тисяч чоловік. Будівництво Чорнобильської АЕС велося чергами.
Кожна з них уключала 2енергоблоки, що мали загальні системи спеціального водоочищення і допоміжніспорудження на площадці. У їхній склад входять: сховище рідких і твердихрадіоактивних відходів, відкриті розподільні пристрої, газове господарство,резервні дизель-генераторні електростанції, гідротехнічні й іншіспорудження. Джерелом технічного водопостачання перших чотирьохенергоблоків є наливний ставок-охолоджувач площею 22 квадратних кілометра.Передбачені також окремі насосні станції для 3-го і 4-го блоків. Маєтьсярезервне електропостачання від дизель - генераторів. Навіть неповнеперерахування споруджень ЧАЕС говорить про тім, наскільки це був великийенергетичний об'єкт. 28 вересня 1977 року включений в електричну мережу 1-й турбогенератор.Чорнобильська АЕС дала країні першу електричну енергію. 24 січня 1978 рокуна електростанції вироблений перший мільярд кіловат-годин електроенергії.21 грудня 1978 року здійснений пуск 2-го енергоблоку. 22 квітня 1979 рокуЧАЕС виробила перші 10 мільярдів кіловат-годин електроенергії. 3 грудня1981 року здійснений пуск 3-го блоку електростанції. 31 грудня 1983 рокудав першу електроенергію 4-й енергоблок. 21 серпня 1984 року ЧорнобильськаАЕС виробила 100 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Таким чином, на 1 січня 1986 року потужність чотирьох блоків станціїскладала 4 мільйони кіловатів, що відповідало її проектної потужності. Основні принципи роботи ЧАЕС На Чорнобильської АЕС були встановлені ядерні реактори РБМК-1000.Реактор цього типу був спроектований більш 30 років тому і використовувавсяв СРСР на декількох електростанціях. Теплова потужність кожного реактораскладає 3200 Мвт. Мається два турбогенератори електричною потужністю по 500Мвт кожний (загальна електрична потужність енергоблоку - 1000 Мвт). Паливом для РМБК-1000 служить слабко збагачена по урані-235 двоокисурану. У вихідному для початку процесу стані кожна її тонна міститьприблизно 20 кг ядерного пального - урану-235. Стаціонарне завантаженнядвоокису урану в один реактор дорівнює 180 тонн. Ядерне пальне засипаєтьсяв реактор не навалом, а міститься у виді тепловиділяючих елементів -твелів. Твел являє собою трубку з цирконієвого сплаву, куди містятьсятаблетки циліндричної форми двоокису урану. Твели розміщають в активнійзоні реактора у виді так званих тепловиділяючих зборок, що поєднують по 18твелів. Ці зборки, а їх близько 1700 шт., містяться в графітову кладку, длячого в ній зроблені технологічні канали. По них же циркулює і теплоносій. УРМБК це вода, що у результаті теплового впливу від ланцюгової реакції, щовідбувається в реакторі, доводиться до кипіння, і пара, через технологічнімагістралі подається на турбогенератори, що безпосередньо виробляютьелектроенергію. Круговорот води в реакторі здійснюється головнимициркуляційними насосами. Їх вісім - шість працюючих і два резервних. Сам реактор поміщений усередині бетонної шахти, що є засобомбіологічного захисту. Графітова кладка укладена в циліндричний корпустовщиною 30 мм. Розмір активної зони реактора - 7м. по висоті і 12 м. удіаметрі. Весь апарат спирається на бетонну підставу, під якимрозташовується басейн-барботер системи локалізації аварії. Ланцюгова реакція і тепловиділення в реакторній зоні загаломпротікають у такий спосіб: ядро урану під впливом нейтрона поділяється надва осколкових ядра. При цьому виділяються нові нейтрони. Вони у свою чергувикликають розподіл інших ядер урану. Але не всі нейтрони беруть участь у ланцюговій реакції. Деякі з нихпоглинаються матеріалами конструкції чи реактора виходять за межі активноїзони. Ланцюгова реакція починається тільки тоді, коли хоча б один знейтронів, що утворилися, бере участь у наступному розподілі атомних ядер.Ця умова характеризується коефіцієнтом ефективності розмноження (Кеф), щовизначається як відношення числа нейтронів даного покоління до числанейтронів попереднього покоління. При значенні цього коефіцієнта рівному 1у реакторі відбувається ланцюгова реакція розподілу, що самопідтримується,постійної інтенсивності. Такий стан реактора називається критичним. Призначенні Кеф менше 1 процес розподілу ядер урану буде загасаючим(підкритичний стан), а при Кеф більше 1 інтенсивність розподілу іпотужність реактора будуть наростати (надкритичний стан). Осколки атомнихядер, розлітаючись з великою швидкістю, взаємодіють з іншими ядрами ігальмуються у своєму русі. При втрати кінетичної енергії осколків івідбувається виділення тепла. При перебуванні реактора в надкритичному стані наростання ланцюговоїреакції відбувається некерованому режимі, що може привести до ядерноговибуху. Для регулювання швидкості протікання ланцюгової реакціїзастосовуються стрижні з матеріалів поглинаючих нейтрони - бористої чисталі карбіду бора. Вони вводяться (чи виводяться) з активної зони реакторачи збільшуючи зменшуючи кількість нейтронів і відповідно чи прискорюючисповільнюючи плин ланцюгової реакції. Конструкторами РМБК-1000 передбачалося, що реактор повинний мати рядпроти аварійних систем. Це система керування і захисту реактора, що включаєв себе 211 твердих стрижнів-поглиначів і апаратура контролю за рівнем ірозподілом нейтронного потоку. Вона забезпечує пуск, ручне й автоматичнерегулювання потужності, планову й аварійній зупинці реактора. Останняавтоматично здійснюється по сигналах аварійного чи захисту при натисканнікнопки. Крім того, на ЧАЕС минулому передбачені захисні системи на випадокякщо аварія усе-таки відбудеться. У випадку розриву труб контуру циркуляціїтеплоносія, уключалася система аварійного охолодження реактора (САОР), якаподавала воду з гідравлічних ємністей у технологічні канали для екстреногоохолодження робочої зони реактора. Конструктори і засоби інформаціїзатверджували, що система аварійного захисту РМБК на Чорнобильської АЕСтака, що в стані без утручання людини, тобто автоматично запобігти серйознінаслідки передбачених проектом відмовлень. Отже, будь-яка велика аварія, наїхню думку могла бути локалізована не приносячи відчутної шкоди здоров'юлюдей, навколишньому середовищу. Однак подальші події довели м'яко говорячинеспроможність подібних тверджень. Так що ж відбулося на Чорнобильської АЕС? Хронологія аварії та її причини День 25 квітня 1986 року на 4-м енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсімяк звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальнийремонт. Але перед заглушенням ядерної установці керівництво ЧАЕС планувалопровести деякі експерименти. Перед зупинкою були заплановані іспити одногоз турбогенераторів станції в режимі вибігу з навантаженням власнихнестатків блоку. Суть цього експерименту полягає в моделюванні ситуації,коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто безподачі пари. Для цього був розроблений спеціальний режим, відповідно доякого, при відключенні пари за рахунок інерційного обертання роторагенератор якийсь час продовжував виробляти електроенергію, необхідну длявласних нестатків, зокрема для харчування головних циркуляційних насосів.Звернемося до хронології подій.... Отже 25 квітня 1986 року...... 1ч. 00 хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апаратапрацюючего на номінальних параметрах. 13ч. 05 хв. - при тепловій потужності 1600 Мвт. відключений від мережітурбогенератор №7, що входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживленнявласних нестатків перевели на турбогенератор №8 14ч. 00 хв. - відповідно до програми іспитів відключається системааварійного охолодження реактора. Оскільки реактор не може експлуатуватисябез системи аварійного охолодження, його необхідно було зупинити. Аледозвіл на глушіння апарата не було дано. І реактор продовжував працюватибез системи аварійного охолодження (САОР). 23ч. 10 хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниженняйого теплової потужності до 1000-700 МВТ відповідно до програми іспитів.Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужністьапарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Алеперсонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності. 1ч. 00 хв. 26 квітня - персоналу удалося підняти потужність до рівня200 Мвт (теплових) замість покладених 1000-700. 1ч. 03 хв. - До шести працюючих насосів підключили ще два, дляпідвищення надійності охолодження реактора після іспитів. 1ч. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведеністрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працюватина реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів. У тоймомент у реакторі знаходилося тільки шість стрижнів, що приблизно вдвічіменше гранично припустимої величини. 1ч. 23 хв. - Оператор закрив клапана турбогенератора. Подача париприпинилася. Почався вибіг турбіни. У момент відключення другоготурбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинціреактора. Але персонал відключив її, щоб повторити іспиту якщо перша спробане удасться. У результаті виниклої ситуації реактор потрапив у хитливийстан, що привело до появи позитивної радіоактивності і розігріву реактора. 1ч. 23 хв. 40 сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівшинебезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійногозахисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися.Спроби ввести їх у реакторну зону не удалися. Реактор вийшов з підконтролю. 1ч. 23 хв. 44 сек. Потужність реактора різко збільшилася і приблизно в100 разів перевищила проектну. 1ч. 23 хв. 45 сек. ТВЕЛи почали руйнуватися. У паливних каналахстворився високий тиск. 1ч. 23 хв. 49 сек. Паливні канали стали руйнуватися. 1ч. 23 хв. Пішло два вибухи. Перший - через гримучу суміш, щоутворилася в результаті розкладання водяної пари. Другий був викликанийрозширенням пар палива. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. Уреактор проникнув повітря. Повітря реагувало з графітовими стрижнями,утворити оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа.Покрівля машинного залу зроблена з матеріалів, що легко пломеніють. (З тихсамих, котрі використовувалися на ткацькій фабриці в Бухарі, що цілкомзгоріла на початку 70-х років. І хоча деякі працівники після випадку вБухарі були віддані під суд, ці ж матеріали використовувалися прибудівництві АЕС.) 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайнорадіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітовогосповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крімтого, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки підчас вибуху, але і поширювалися під час пожежі. У результаті аварії булацілком зруйнована активна зона реактора, ушкоджене реакторне відділення,деаераторна етажерка, машинний зал і ряд інших споруджень. Були знищені бар'єри і системи безпеки, що захищають навколишнєсередовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі, івідбувся викид активності з реактора. Цей викид на рівні мільйонів кюрі вдобу, продовжувався протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86., після чогоупав у тисячі разів і надалі поступово зменшувався. По характері протіканняпроцесів руйнування 4-го блоку і по масштабах наслідків зазначена аваріямала категорію позапроектної і відносилася до 7-ому рівня (важкі аварії) поміжнародній шкалі ядерних подій INES. Уже через годину радіаційна обстановка в місті була ясна. Ніяких мірна випадок аварійної ситуації там передбачено не були: люди не знали, щоробити. По всіх інструкціях і наказам, що існують уже 25 років, рішення провисновок населення з небезпечної зони повинні були приймати місцевікерівники. До моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести з зонивсіх людей навіть пішки. Але ніхто не взяв на себе відповідальність (шведиспочатку вивезли людей із зони своєї станції, а тільки потім почализ'ясовувати, що викид відбувся не в них). На роботах у небезпечних зонах (у тому числі в 800 метрах відреактора) знаходилися солдати без індивідуальних засобів захисту, зокрема,при розвантаженні свинцю. Потім з'ясувалося, що такого одягу в них немає. Уподібному положенні виявилися і вертолітники. І офіцерський склад, у томучислі і маршали, і генерали дарма бравірували, з'являючись поблизу реакторав звичайній формі. У даному випадку необхідна була розумність, а непомилкове поняття сміливості. Водії при евакуації Прип'яті і при роботах пообвалуванню ріки також працювали без індивідуальних засобів захисту. Неможе служити виправданням, що доза опромінення складала річну норму - восновному це були молоді люди, а отже, це позначиться на потомстві. Точнотакож прийняття для армійських підрозділів бойових норм - це крайня міра увипадку воєнних дій і при проході через зону поразки від ядерної зброї.Такий наказ був викликаний саме відсутністю в даний момент засобівіндивідуального захисту, що на першому етапі аварії були тільки вспецпідрозділах. Уся система цивільної оборони виявилася цілкомпаралізованою. Не виявилося навіть працюючих дозиметрів. Залишається тількизахоплюватися роботою і мужністю пожежного підрозділу. Вони запобіглирозвитку аварії на першому етапі. Але навіть підрозділу, що знаходяться вПрип'яті, не мали відповідного обмундирування для роботи в зоні підвищеноїрадіації. Як завжди досягнення мети обійшлося ціною багатьох і багатьохжиттів. Таким чином, можна коротко визначити шістьох основних причин аварії на4-м енергоблоці: Перше - зниження оперативного запасу радіоактивності, тобто зменшеннякількості стрижнів-поглиначів в активній зоні реактора нижче припустимоївеличини. Друге - несподіваний провал потужності реактора, а потім роботаапарата при потужності меншої, чим було встановлено програмою іспитів. Третє - підключення до реактора усіх восьми насосів з перевищеннямвитрат по ЦГН. Четверте - блокування захисту реактора за рівнем води і тиску пари вбарабані-сепараторі. П'яте - блокування захисту реактора по сигналі відключення пари віддвох турбогенераторів. Шосте - відключення системи захисту, передбаченої на випадоквиникнення максимальної проектної аварії, - системи аварійного охолодженняреактора. У результаті теплового вибуху який відбувся в реакторі відбулосяруйнування активної зони реакторної установки і частини будинку 4-гоенергоблоку, а також відбувся викид частини радіоактивних продуктів, щонагромадилися в активній зоні, в атмосферу. Вибухи в 4-м реакторі ЧАЕСзрушили зі свого місця металоконструкції верха реактора, зруйнували всітруби високого тиску, викинули деякі регулюючі стрижні і палаючі блокиграфіту, зруйнували розвантажувальну сторону реактора, підживлюючий відсікі частину будинку. Осколки активної зони і випарних каналів упали на дахреакторного і турбінного будинків. Була пробита і частково зруйнований дахмашинного залу другої черги станції. При вибуху частина панелей перекриттяупала на турбогенератор №7 зашкодивши мастилопроводи й електричні кабелі,що привело до їхнього загоряння, а велика температура усередині реакторавикликала горіння графіту. Найбільшу небезпеку, зв'язану з аварією представляло те, що,руйнування реакторної зони викликало викид в атмосферу і на територію ЧАЕСвеликої кількості радіоактивних деталей, графіту, ядерного палива. Викидрадіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільному перетворенні вінший нуклід випускають іонізуюче випромінювання - це і є власнерадіоактивність) являв собою розтягнутий у часі процес, що складається здекількох стадій. 27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряногоструменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200 метрів,рівень радіації в ній на видаленні 5-10 км. від місця аварії складали 1000мілірентген у годину. Викид радіоактивності в основному завершився до 6травня 1986р. У першої годинник після аварії, коли ще не були точно визначені їїрозміри і вага, а також унаслідок недостатнього радіаційного контролю,частина облич, що працювали на найбільш небезпечних ділянках, одержаливеликі дози опромінення, а також опіки при участі в гасінні пожежі. Усімпотерпілим була зроблена перша медична допомога. До 6 годинник ранку 26квітня було госпіталізовано 108 чоловік, а протягом дня ще 24-х з числообстежених. На основі діагностики променевої хвороби, 237 чоловік, у когорозвиток гострої променевої хвороби прогнозувалося з найбільшою імовірністюбули терміново госпіталізовані в клінічні заснування Києва і Москви.Загальне число людей загиблих внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС відопіків і гострої променевої хвороби на 1 січня 1988 року склало 30 чоловік,причому 28 - від променевої хвороби... Ліквідація наслідків аварії Аварія на Чорнобильської АЕС породила цілий комплекс проблем.Насамперед необхідно було з'ясувати: чи не виникне внаслідок розплавлюванняі стікання ядерного палива ланцюгова реакція? Важливо було організувативеликомасштабну радіометричну розвідку, причому не тільки в районі АЕС, алеі на великих територіях навколо її. Стояло забезпечити безпеку 1-го і 2-гоенергоблоків що знаходились ще в роботі. У такий спосіб були визначенінаступні основні напрямки на початковий період ліквідації аварії: > оцінка стану енергоблоків ЧАЕС і радіаційної обстановки на станції і прилягаючій території; > захист персоналу станції і населення від можливих радіаційних поразок; > локалізація аварії і зменшення радіаційного впливу на населення і навколишнє середовище. До вечора 26 квітня були прийняті необхідні рішення, почаласяпідготовка до евакуації міста Прип'яті. 27 квітня в 1 ночі були зупиненіреактори першого і другого енергоблоків. Почалися роботи з ліквідаціїнаслідків аварії. Першочерговою задачею по ліквідації наслідків аварії було здійсненнякомплексу робот, спрямованих на припинення викидів радіоактивних речовин.За допомогою військових вертольотів вогнище аварії закидавсятепловідводящими і фільтруючими матеріалами, що дозволило значно скоротити,а потім і ліквідувати викид радіоактивності в навколишнє середовище. Такимиматеріалами були різні з'єднання бора, доломіт, свинець, пісок, глина. З 27квітня, по 10 травня, на об'єкт було скинуто близько 5000 тонн цихматеріалів. У результаті цього, шахта реактора була покрита сипучою масою,що припинило викид радіоактивних речовин. Також почалася знижуватисятемпература в кратері блоку, чому сприяла і подача рідкого азоту в простірпід шахту реактора. Після цього минулого початі роботи з очищення найбільшзабрудненими радіоактивними викидами ділянок території ЧАЕС. Найбільшзабрудненими виявилися покрівельні покриття 3-го енергоблоку. На нихпотрапили осколки реакторного палива, шматки графітової кладки, уламкиконструкції. Саме тут створювалося радіаційне тло, що не дозволяєприступити до робіт усередині станції, здійснювати заходу щодо похованню 4-го енергоблоку. Велика частина цієї роботи була виконана вручну. Очищалидах в основному військовослужбовці. Незважаючи на те, що їхня робоча змінатривала від 20 секунд до 1 хвилини, багато хто з них, безсумнівно піддалисявпливу радіаційного випромінювання. Після очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи з зачищеннятериторії станції і прилягаючих районів. Частина робіт виконуваласяспеціальною технікою з дистанційним керуванням, але на частині робітвикористовувалися люди, знову в основному військовослужбовці. Ділянки ЧАЕС забруднені дрібними викидами і радіоактивним пилом,очищалися спеціальною адсорбуючою плівкою. Після розпилення на поверхні,вона застигала, схоплюючи пил і інше сміття, а потім зверталася івивозилася для поховання. Широко застосовувалася пожежна і військоватехніка, за допомогою якої обмивалися стіни і дахи будинків. Невідмовлялися від звичайних зборів з території радіоактивного бруду. Йогознімали бульдозерами, скреперами, вивозили і ховали. Потім ці ділянкипокривалися бетоном, асфальтом і іншими видами покрить. Ділянка сосновоголісу, по якому пройшов радіоактивний слід ( так називаний “рудий ліс”), бувцілком прибраний, і також вивезений для поховання. Радіоактивна вода щозатопила підреакторні приміщення була відкачана в спеціально приготовленіємності. Для запобігання радіоактивного зараження ґрунтових вод, булизведені відповідні гідротехнічні спорудження під корпусом 4-го енергоблоку.Одночасно з цим велися роботи з радіаційного контролю і дезактиваціїрадіаційних плям у межах тридцятикілометрової зони від місця аварії. Роботиз дезактивації продовжувалися аж до жовтня-листопада 1986 року, після чогорадіаційне тло було знижено настільки, що в експлуатацію знову ввели першучергу атомної станції. Для повної безпеки роботи ЧАЕС, було прийняте рішення закритиушкоджений реактор спеціальним укриттям. У район 4-го енергоблоку, приліквідації аварії згрібався весь радіоактивний бруд, радіоактивні осколки іконструкції., заздалегідь розраховуючи улаштувати на цьому місці могильникрадіоактивних відходів. Проект одержав інженерну назву “Укриття”, алеширокій публіці він більш відомий за назвою “Саркофаг”. Його висота склала 61 метр, найбільша товщина стін - 18 метрів.Зведення "саркофага" здійснювалося за допомогою самохідних кранів,оснащених телевізійними засобами спостереження. У ньому передбачена системавитяжної вентиляції з очищенням повітря, система примусового охолодження, адля недопущення підвищення нейтронної активності на даху встановлені баки зрозчином бора. Суть проекту полягала в тім, щоб залити ушкоджений реактор шаромпокритих у визначених місцях свинцем металевих конструкцій заповненихбетоном. Особлива складність у цьому проекті представляла стіна 3-гоенергоблоку суміжна з 4-м енергоблоком. Раніш обоє реакторних цеху булиз'єднані між собою різними комунікаціями й устаткуванням. В даний час міженергоблоками зведена стіна зі свинцю сталі і бетону називана “стіноюбіологічного захисту”. Після її установки були початі роботи з дезактиваціїтретього енергоблоку. 15 травня 1986 р. була прийнята Постанова ЦК КПРС і Ради МіністрівСРСР, у якому основні роботи з ліквідації наслідків аварії доручалисяМинсредмашу. Головною задачею було спорудження об'єкта "Укриття"("Саркофаг") четвертого енергоблоку ЧАЕС. Буквально в лічені дні, практичнона порожнім місці, з'явилася могутня організація ВУС-605, що включає в себешість будівельних районів, що зводили різні елементи "Укриття", монтажний ібетонний заводи, керування механізації, автотранспорту, енергопостачання,виробничо-технічної комплектації, санітарно-побутового обслуговування,робітника постачання (включаючи їдальні), а також обслуговування базпроживання персоналу. У складі ВУС-605 був організований відділдозиметричного контролю (ОДК). Підрозділу ВУС-605 дислокувалисябезпосередньо на території ЧАЕС, у м.Чорнобилі, у м.Іванполі і на станціїТетерів Київської області. Бази проживання і допоміжних служб розміщалисяна відстані 50 - 100 км від місця проведення робіт. З обліком складноїрадіаційної обстановки і необхідності дотримання вимог, норм і правилрадіаційної безпеки був установлений вахтовий метод роботи персоналу зтривалістю вахти 2 місяці. Чисельність однієї вахти досягала 10000 чоловік.Персонал на території ЧАЕС працював цілодобово в 4 зміни. Весь персонал ВУС-605 комплектувався з фахівців підприємств і організацій Мінсередмашу, атакож військовослужбовців (солдата, сержантів, офіцерів), покликаних іззапасу для проходження військових зборів і спрямованих у Чорнобиль (такзваних "партизанів"). Задача поховання зруйнованого енергоблоку, що стоялаперед ВУС-605, була складна й унікальна, оскільки не мала аналогів усвітовій інженерній практиці. Складність створення подібного спорудження,крім значних руйнувань, істотно збільшувалася важкою радіаційноюобстановкою в зоні зруйнованого блоку, що робило його важкодоступним івкрай обмежувало використання звичайних інженерних рішень. При спорудженні"Укриття" реалізація проектних рішень у настільки складній радіаційнійобстановці стала можливої завдяки комплексу спеціально розробленихорганізаційно - технічних заходів, у тому числі використання спеціальноїтехніки з дистанційним керуванням. Однак позначалася відсутність досвіду.Один дорогий робот так і залишився на стіні "Саркофагу", не виконавши свогозавдання: електроніка вийшла з ладу через радіацію. У листопаду 1986 року "Укриття" було споруджено, а ВУС-605 -розформований. Cпоруда "Укриття" було здійснено за рекордно короткийтермін. Однак, виграш у часі і вартості будівництва спричинив за собою іряд істотних труднощів. Це - відсутність скільки-небудь повної інформації про міцність старихконструкцій, на які спиралися нові, необхідність застосовувати дистанційніметоди бетонування, неможливість у ряді випадків використовувати зварюванняі т.д. Усі труднощі виникають через величезні радіаційні поля поблизузруйнованого блоку. Під шаром бетону залишилися сотні тонн ядерного палива.Зараз нікому невідомо, що відбувається з ним. Є припущення, що там можевиникнути ланцюгова реакція, тоді можлива тепловий вибух. На дослідженняпроцесів, що відбуваються, як завжди немає грошей. Крім того, дотеперчастина зведень приховується. При будівництві “Саркофагу” було покладено близько 300 тисяч кубічнихметрів бетону, змонтовано понад 6 тисяч тонн різних металоконструкцій.Таким чином, у жовтні 1986 року “Укриття” щільно запечатало те, що булораніш 4-м енергоблоком ЧАЕС. У той же час “Укриття” не цілком герметичне.Воно має спеціальні вентиляційні канали для охолодження реактора, постаченіспеціальними фільтрами, великий комплекс діагностичного і радіометричногоустаткування, систему активного ядерного захисту, для запобіганнявиникнення ланцюгової реакції в колишньому реакторі. Таким чином, булазабезпечена надійна консервація зруйнованого реактора, відвернений вихідаерозолей у навколишнє середовище, забезпечена ядерна безпека об'єкта. Міністерство охорони здоров'я України підвело підсумки: понад 125тисяч померлих до 1994 року, тільки торік із впливом аварії на ЧАЕСзв'язані 532 смерті ліквідаторів; тисячі км2 забруднених земель. Черезтринадцять років після аварії виявляється вплив ефектів опромінення, щоналожилось на загальне погіршення демографічної ситуації і стан здоров'янаселення постраждалих держав. Уже сьогодні понад 60% обличчя, що були втой час дітьми і підлітками і проживали на забрудненій території, складаютьгрупу ризику занедужати раком щитовидної залози. Дія комплексних факторів,характерних для Чорнобильської катастрофи, привело до росту захворюваностідітей, особливо хворобами крові, нервової системи, органів травлення ідихальних шляхів. Пильної уваги вимагають зараз обличчя, що приймалиособисту участь у ліквідації аварії. Сьогодні їх нараховується понад 432тисяч чоловік. За роки спостереження загальна їхня захворюваність зросла до1400%. Утішатися залишається лише тим, що результати впливу аварії нанаселення, могли б бути набагато гірше, якби не активна робота вчених іфахівців. За останнім часом розроблено біля ста методичних, нормативних іінструктивних документів. Але на їхню реалізацію не вистачає засобів... Поширення радіації Як уже говорилося, процес викиду радіонуклідів зі зруйнованогореактора був розтягнутий у часі і складався з декількох стадій. На I стадії було викинуто діспергіроване паливо, у якому складрадіонуклідів відповідав такому в опроміненому паливі, але бувзбагачений летучими ізотопами йоду телуру, цезію і шляхетних газів. На II стадії завдяки мірам, що починаються, по припиненнюгоріння графіту і фільтрації викиду потужність викиду зменшилася.Потоками гарячого повітря і продуктами горіння графіту з реакторавиносилося радіоактивне дрібнодіспергіроване паливо. Для III стадії характерним було швидке наростання потужностівиходу продуктів розподілу за межі реакторного блоку. За рахунокзалишкового тепловиділення температура палива в активній зоніперевищувала 1700°С, що у свою чергу обумовлювало температурно-залежнуміграцію продуктів розподілу і хімічних перетворень оксиду урануякі з паливної матриці виносилися в аерозольній формі на продуктахзгоряння графіту. З останньої IV стадією витік продуктів розподілу швидко початкузменшуватися що з'явилося наслідком спеціальних мір. До цього часусумарний викид продуктів розподілу (без радіоактивних шляхетних газів)склав близько 1,9 Ебк (50 Мкі), що відповідало приблизно 3,5% загальноїкількості радіонуклідів у реакторі до моменту аварії. Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоківвідбувалося в західному і північному напрямках, у наступного два-три дня -у північному, а з 29 квітня в плині декількох днів - у південному напрямку( убік Києва). Значна частина площ водозбору Дніпро Прип'яті піддалися інтенсивному радіоактивному забрудненню. Нижні ділянки Прип'яті, Дніпра іверхня частина Київського водоймища ввійшли в З0-ти кілометрову зонувідселення. Відповідно до метеорологічних умов переносу віз задушливих масрадіонукліди, що вийшли за межі реактора, поширювалися на площі водозбору йакваторії Дніпра, його водоймищ припливів і Дніпровсько-Бугського лиману. Вже в перші дні після аварії радіоактивні аерозолі надійшли уводойми а потім дощем змивалися з забруднених водозборів. Рівні радіоактивного забруднення природних вод визначалисявідстанню від ЧАЕС і інтенсивністю випадання аерозолей, змивом зтериторії водосбору а в дніпровських водоймищах - часом "добігання"забруднених мас води. Радіонукліди, що надійшли у водойми, включилися вабіотичні (води, суспензії, донні відкладення) і біотичні компоненти(гідробіонти різних трофічних рівнів). При розпаді коротко живучіхрадіонуклідів визначилася гідроекологічна значимість найбільше біологічнонебезпечних довго живучіх стронцію-90 і цезію-137. Радіоактивне забруднення донних відкладень Київського водоймищадосягло максимуму до середини літа 1986 р., коли характерні концентраціїцезію-137 на різних ділянках знаходилися в межах 185-29 600 Бк/кгприродної вологість Максимальний зміст цезію-137 у представникахіхтіофауни спостерігалося в зимовий період 1987 - 1988 р. - (3,70 - ~29)10~ Бк/кг сирі маси. Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані потериторії Білорусії, України і Росії, а також за межі Радянського Союзу. Уряді країн були зафіксовані незначні підвищення рівня радіації, виявленідеякі нукліди, викид яких в атмосферу відбувся в результаті аварії вЧорнобилеві. Насамперед це було зареєстровано відповідними службами уШвеції ( у 6 годин ранку 1986г), потім у Фінляндії, Польщі. Усього надійшлаінформація про радіологічні зміни і вжиті захисні заходи від 23 держав.Дані показали, що в результаті погодних умов під час самої аварії на ЧАЕС,у Європі відбулося визначене радіаційне забруднення територій. Крім того,первісний викид з ушкодженого реактора ( висота якого складала близько 1200метрів) привів до переносу невеликих кількостей радіоактивних речовин замежі Європи, включаючи Китай, Японію і США. Незважаючи на масштаби поширення радіоактивного забруднення, керівниксекції безпеки МАГАТЕ пані Анелі Сало, оцінюючи положення в цілому заявила:“За винятком постраждалих районів на території СРСР рівні зараження в данийчас є досить низькими, для того щоб вимагати ретельного розгляду питанняпро тім, ли існує взагалі і при яких обставинах необхідність у вживаннізахисних заходів по радіологічних причинах”. Наслідкі аварії Викид радіонуклідів (вид хитливих атомів, що при мимовільномуперетворенні в інший нуклід випускають іонізуюче випромінювання(це і єрадіоактивність) за межі аварійного блоку ЧАЕС являв собою розтягнутий учасі процес, що складався з декількох стадій. 27 квітня 1986 року висота забрудненої радіонуклідами повітряногоструменя, що виходить з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200м, рівнірадіації в ній на видаленні 5-10 км від місця аварії складали 1000 мР/год. Фахівці розрахували сумарний викид продуктів розподілу (безрадіоактивних шляхетних газів). Він склав 50 МКі, що приблизно відповідає3,5% загальної кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії. До 6 травня 1986 року викид радіоактивності в основному завершився. Первісне поширення радіоактивного забруднення повітряних потоківвідбувалося в західному і північному напрямках, у наступного два-три дня(упівнічному, а з 29 квітня 1986 року протягом декількох днів(у південномунапрямку (убік Києва). Забруднені повітряні маси поширилися потім на значні відстані потериторії БССР, УРСР, РСФСР, а також за межами Радянського Союзу. Через 15 днів після аварії рівень фона-гамма-тла в 5 мР/год бувзафіксований на відстані 50-60 км до заходу і 35-40 км до півночі від ЧАЕС.У Києві рівні радіації в травні 1986 року досягали декількох десятихмілірентгена в годину. Радіоактивному забрудненню значною мірою піддалися Гомельська іМогилевська області Білорусі, райони Київської і Житомирської областейУРСР, що примикають до 30-кілометрової зони коло ЧАЕС, частина Брянськоїобласті Росії. Ці території складають нині так називану зону твердогоконтролю. Усього ж у тім чи іншому ступені виявилися забрудненимирадіонуклідами 11 областей СРСР, у яких проживає 17 мільйонів чоловік. Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основнихрадіонукліда. Велика частина з них розпалася протягом декількох місяцівпісля аварії і небезпеки вже не представляє. У перші хвилини після вибуху йутворення радіоактивної хмари найбільшу погрозу для здоров'я людейпредставляли ізотопи так званих шляхетних газів. Атмосферні умови, щосклалися в районі ЧАЕС у момент аварії, сприяли тому, що радіоактивна хмарапройшла мимо м. Прип'яті і поступово розсіялася в атмосфері, утрачаючи своюактивність. Надалі серйозну тривогу лікарів викликали коротко живучірадіоактивні компоненти, які випали на землю, у першу чергу йод-131.Незважаючи на те, що період його напіврозпаду, а, отже, і нейтралізаціїзагрозливих властивостей менш восьми доби, він має велику активність інебезпечний тим, що передається по харчових ланцюгах, швидко засвоюєтьсялюдиною і накопичується в організмі. У зв'язку з цим вводилися обмеження навживання деяких харчових продуктів (наприклад, молока), проводилася йоднапрофілактика. Крім того, всім, що знаходилися в найбільш небезпечній зоніпред'являлася вимога про обов'язкове використання респіраторів. Після розпаду більшої частини радіоактивного йоду увагу радіохімиківі медиків залучив плутоній. Він не настільки радіоактивний, однак довгоживучій. Його нагромадження навіть у малих дозах(небезпечно для легень. У результаті досліджень з'ясувалося, що довжина зон з підвищеноюконцентрацією плутонію була незначної, а хімічні форми і розміри часток, уяких він виявився, легко затримувався респіраторами. Наступною проблемою стали уже довго живучі ізотопи стронцію і цезію,особливо цезій-137. Їхня наявність на той чи іншій території сьогоднівикликає необхідність проведення додаткових дезактиваційних робіт, а такожвизначає рішення питань реевакуації населення, його проживання у визначенихрайонах, сільськогосподарських робіт режиму харчування людей і іншихпроблем. Медичні аспекти аварії Які ж медичні аспекти аварії? Радіаційне випромінювання відбувається не тільки внаслідок яких-небудьнеполадок у ядерних чи установках після вибуху атомних бомб. Усе живе наземлі, так чи інакше є під впливом радіаційного тла. Він складається з двохскладових: природного тла і так називаного техногенного, що є наслідкомтехнічної діяльності людини. Природне тло формується за рахунок космічноговипромінювання і процесів, що відбуваються в надрах землі. Техногенніджерела радіаційного тла формуються за рахунок медичних рентгенівськихобстежень, перегляду телепередач, перебування в сучасних будинках, участі увиробничих процесах і інших факторах. У підсумку, кожен житель земліодержує в середньому в рік радіаційну дозу рівну 300-500 мілібер (мбер).Бер - одиниця опромінення еквівалентна 1 рентгену застосовується для оцінкинебезпеки іонізуючого випромінювання для людини. Учені визначили, щоклінічно визначаються незначні короткочасні зміни складу крові приопроміненні дозою 75 берів. Розглянемо, які дози можуть бути отримані прирізних умовах, і яке їхня дія на людину.0,5 мбер - щоденний тригодинний перегляд телевізора в плині року100 мбер - фонове опромінення за рік500 мбер - припустиме опромінення персоналу в нормальних умовах3 бер ( 1 бер = 1000 мбер) - опромінення при рентгенографії зубів5 бер - припустиме опромінення персоналу атомних станцій за рік10 бер - припустиме аварійне опромінення населення (разове)25 бер - припустиме опромінення персоналу (разове)30 бер - опромінення при рентгеноскопії шлунка (місцеве)75 бер - короткочасна незначна зміна складу крові100 бер - нижній рівень розвитку легкого ступеня променевої хвороби450 бер - важкий ступінь променевої хвороби (гине 50% опромінених)600-700 бер - однократно отримана доза вважається абсолютно смертельною. Несприятливі наслідки опромінення можуть виникнути в двох випадках.Перше - у результаті короткочасного інтенсивного опромінення, і друге - якпідсумок щодо тривалого опромінення малими дозами. На площадціЧорнобильської АЕС відбувся перший випадок, де частина персоналу, пожежнівиявилися в зоні саме високого опромінення. У результаті в деяких з нихвиникла променева хвороба, у тому числі й у важкій формі. Як відомо, 28чоловік померло від гострої променевої хвороби . З підозрою на діагнозгостра променева хвороба різного ступеня ваги був госпіталізований 237чоловік. 4-я ступінь променевої хвороби був відзначений у 21 чоловік ( 20 зних умерли, один живий), 3-я ступінь - у 21 чоловік (7 умерли 14 - живі), 2ступінь - у 53 чоловік (один умер 52 - живий), 1-я ступінь - у 50 чоловік (усі живі). Серед населення 30-ти кілометрової зони й інших районів випадківзахворювання гострою променевою хворобою не відзначалося. Але інтенсивневипромінювання обмежене в просторі. Досить видалитися від радіоактивногоджерела буквально на лічені метри, як воно швидко зменшується. При опроміненні малими дозами виникають ефекти, що виявляються лише вневеликої частини людей. Проте, потенційне збільшення росту раковихзахворювань у районах найбільшого радіаційного забруднення, по розрахункахМіністерства охорони здоров'я оцінюється в 1 - 1,5%, а рівень негативнихгенетичних наслідків відповідно - 0,5%. Також прогнозувався рівень розвиткулейкемії в уражених районах. Разом з опроміненням одержуваною людиною ззовні, радіонукліди можутьпопадати в організм людини, наприклад з їжею, повітрям і ін. У цьомувипадку говорять про внутрішнє опромінення. У нього свої особливості. Коженрадіонуклід поводиться по своєму, має свої крапки додатка. Наприклад принадходженні в організм радіоактивного йоду, 30% його накопичується вщитовидній залозі. Стронцій концентрується в кістах, цезій розподіляєтьсярівномірно в м'язовій тканині. Крім нагромадження радіонуклідів ворганізмі, радіобіологією враховується період напіввиведення - час, за якекількість радіоізотопу, що потрапив в організм, скорочується наполовину.Для цезію-137 цей період дорівнює 110 доби, а, наприклад, для йоду-131 -7,5 доби. Радіаційну обстановку в Чорнобилеві в основному визначав цезій-137. Але існували звичайно й інші, довго живучі радіонукліди, що попадали ворганізм людини. Висновок У результаті катастрофи на Чорнобильської АЕС було евакуйовано близько 116 тисяч чоловік із Прип'яті, Чорнобиля, більш 70 населенихпунктів тридцятикілометрової зони, а також за її межами вПоліському районі Київської області. У 1990 і 1991 роках приймалисязаходи для подальшого відселення людей із забруднених територійКиївської і Житомирської областей, родин з дітьми і вагітнимижінками насамперед, особливо з уже названого Поліських і НародичейЖитомирської області. Усього за ці роки евакуйовано близько 130тисяч чоловік, але на радіаційно - забруднених територіях, не вважаючиКиєва (хоча він відноситься до зон забруднення), живе близько 1.8мільйона чоловік, питома вага здорових у даних районах зменшився заці роки з 50 до 20 відсотків. Медичне обстеження пройшло все евакуйоване населення. Усі нужденнібули госпіталізовані для проведення всебічного обстеження і принеобхідності проходження курсу лікування. Дані про цих людей були поміщенів ЕОМ для подальшого контролю. Був складений регістр всіх облич, що так чиінакше могли відчути на собі вплив аварії на Чорнобильської АЕС. У ньогоусього ввійшло понад 660 тисяч чоловік... 660 тисяч чоловік що піддалися опроміненню, величезний матеріальнийзбиток був понесений країною під час ліквідації аварії. Така ціна злочинноїнедбалості ряду посадових осіб Чорнобильської АЕС. Їх судили, присудили дорізних термінів позбавлення волі... Але чи можна оцінити збиток, нанесенийаварією, нашій планеті? Чи можна оцінити всю згубність впливу радіації навеличезні території? Як визначити збиток, нанесений усієї екосистемі районуаварії? Лісу, води, земля - усі зробилося на довгі десятиліття непридатнимдо нормальної життєдіяльності. У районах уражених радіацією минулоговідзначені випадки мутацій деяких видів тварин і рослин ... Це -Чорнобиль. Це важка спадщина для майбутніх поколінь ... Література 1. “Чорнобиль: події й уроки” Під ред. Е. І. Ігнатенка, М., 1989 2. В. С. Губарєв “Заграва над Прип'яттю”, М., 1987 3. “Беларусь”, №4 (96:– А. Люцко “Парасткi надзеi i трывогi” – “Дзесяць палынных гадоy” 4. Чорнобиль. Питання і відповіді. Довідник. М., 1990р. 5. Атомна енергетика. Історія і сучасність. М., Наука. 1991р.




Похожие:

Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconПричини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 початок 1918 рр Причини та наслідки агресії більшовицької Росії
Причини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 – початок 1918 рр
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconІнфляція: стан, причини, наслідки
Вступ
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconБюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки”
Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconБюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки”
Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconТема: Трагедія особистості у п’єсі І. Карпенка-Карого "Сава Чалий"
Мета: Допомогти учням зрозуміти причини трагедії головного героя як неминучої плати за свої вчинки, усвідомити авторську ідею – осуд...
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconСоціально-економічні причини І наслідки громадянської війни в США
Північ І центр перетворилися в житницю США. Виробництво пшениці з 1840 по 1860 р потроїлося. Фермери стали серйозною політичною силою...
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки icon"Безробіття та його форми, причини та наслідки безробіття"
Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено,...
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconРеферат на тему: Литовсько Польська Унія Зміст. Литовсько-Польска унія, причини утворення та їх наслідки для України. 3
Суспільно-політичний устрій та державний лад на українських землях у складі Речі Посполитої. 5
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconТвір Уласа Самчука “Марія”
Першим, хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки, став автор роману “Марія” Улас Самчук. Написаний у високому...
Чорнобильска трагедія: причини та наслідки iconI. Наслідки татарського погрому на Україні
Литовсько-польський період в історії України (14-15 ст.). Люблінська І берестейська унії, їх оцінка та наслідки для України
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы