Основні правові системи сучасності icon

Основні правові системи сучасності



НазваниеОсновні правові системи сучасності
Дата конвертации25.08.2012
Размер238.41 Kb.
ТипРеферат
Основні правові системи сучасності


Інститут муніципального менеджменту і бізнесу Основні правові системи сучасності Київ-2000 План ВступПоняття правової системи.Сучасні правові системи. Висновок Література Тема цієї роботи вибрана тому, що право і держава нерозривновзаємопов’язані, але кожна країна будує свою правову систему, беручи доуваги свої індивідуальні особливості історичного розвитку. Тому сучасніправові системи різних держав відрізняються одна від одної, і мають своїхарактерні риси. Мета цієї роботи є вивчення особливостей правових систем сучасності,закономірності їх становлення і розвитку. Так як правові системивідображають соціально-економічний розвиток і рівень культури народу, то їхвивчення дозволяє відновити поняття про суспільні відносини, зрозумітимеханізм суспільства, маючи на увазі права і обов’язки. Актуальність цієї теми, ще й в тому, що Україна, як країна однієїправової системи, переходить в іншу правову систему. Зараз здійснюєтьсяреформа права в Україні, і вивчення особливостей правових основ інших країндуже важливо на цей момент, так як це допоможе проаналізувати українськезаконодавство, дозволить використати позитивні моменти і уникнутинегативних наслідків. В першій частині цієї роботи представлено аналіз самого поняття«правова система» і ознак, які обумовлюють належність права тієї чи іншоїдержави до відповідної правової системи. В другій частині роботипредставлена загальна характеристика основних, існуючих у сучасному світіправових систем, і їх особливостей. Поняття правової системи. Пізнання суті і ролі права в житті потребує широкого підходу доправових явищ у всьому їх різноманітті і взаємодії між собою, а такожобліку функціональних властивостей правових явищ по відношенню до людини,держави і суспільства. Разоми з багаточисленними означеннями поняття права,що відображають його головні риси, в науковому правоведенні булообгрунтовано і закріпилось поняття «правова система». Правова система - цілісний комплекс правових явищ, який зумов-ленийоб’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідом-лений, постійновідтворюваний людьми і організаціями (державою), та який використовуєтьсяїми для досягнення своїх цілей. Правова система відбиває закономірності розвитку суспільства, йогоісторичні «національно-культурні» особливості. Кожна держава має своюправову систему, яка має як загальні риси з правовими системами іншихдержав, так і відмінності від них, тобто специфічні особливості. Винекнення, історія розвитку правової системи держав свідчить про те,що на утримання і розвиток правової системи впливає духовна культура:релігія, філософія, мораль, художня культура, наука. Також на правовусистему великий вплив справляє політика і політична культура. Сучаснаправова карта світу розкриває різноманітність правових систем і в той жечас свідчить про прагнення держав до зближення, єдності у законодавстві,правозастосовної діяльності у сфері регулювання ринкових відносин, охоронинавколишнього середовища, та в регулюванні інших сфер суспільного ідержавного життя. Розширенню взаємодії правових систем сприяє Організація ОбєднанихНацій, яка налічує на теперішній час більш як 180 держав-членів. Цей процесстимулють також законодавчі акти суверенних держав, які закріплюютьпріорітет дій міжнародних актів, що відно-сяться до прав людини, до мирногоурегулювання конфліктів між державами. Правова своєрідність країн дозволяє сказати про їх самобутність, проте, що кожна з них утворює свою правову систему - сукупість всіх правовихявищ (норм, інститутів, відносин, правосвідомості), які існують в її межах(правова система в вузькому розумінні). Але поряд з особливостями,відмінностями, в цих правових системах можна помітити і загальні риси,елементи подібності, які дозволяють їх групувати у «правові сім’ї» (правовісистеми у широкому розумінні), які об’єднують декілька близьких у правовомувідношенні країн. Існує декілька критеріїв об’єднання, класифікації правових системрізноманітних держав: 1. Загальність історичної долі і історичних коренів. Інакше кажу-чи, системи пов’язані між собою історично, мають загальні державно- правові корені (походять з однієї древньої держави, засновані на одних і тих самих правових початках, принципах, нормах). 2. Спільність джерел, форм закріплення і вираження норм права. Мається на увазі зовнішня форма права, те, де і як фіксуються його норми (в законах, договорах, судових рішеннях, звичаях), їх роль, значення, співвідношення. 3. Структурна єдність, схожість. Правові системи країн, які вхо-дять в одну правову сім’ю, повинні мати схожість структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Як правило, це знаходить вираження на мікрорівні - на рівні побудови норми права, її елементів, а також на макрорівні - на рівні побудови великих блоків нормативного матеріалу (галузей, субгалузей, інститутів). 4. Спільність принципів регулювання суспільних інтересів. В одних країнах - це ідеї свободи суб’єктів, їх формальної рівності, об’єктивності правосуддя та ін., в інших - теологічні, релігійні початки (наприклад, мусульманські країни), в третіх - соціалістичні, націоналістичні ідеї і т.ін. 5. Єдність термінолгії, юридичних категорій і понять, а також техніки викладення і систематизації норм права. Близькі у правовому відношенні країни загалом використовують рівнозначні або схожі за своїм значенням терміни, що пояснюється єдністю їх походження. По тій же причині законодавці країн, які входять в одну правову систему, при розробці правових текстів застосовують однакові юридичні конструкції, способи побудови нормативного матеріалу, його упорядкування, систематизації. Заслуговує підхід західних компартивістів, які заперечують типологіюправових систем тільки за ознакою їх класової сутності. При класифікаціївони використовують різноманітні фактори, починаючи з етичних, расових,географічних, релігійних, і закінчуючи юридичною технікою і стилем права.Звідси і різноманіття класифікацій. Так, формаційна класифікація має з точки зору юридичної науки тойнедолік, що вона «розкладає по полицям» усі суспільні явища в цілому, ітому не враховує специфічних особливостей права. Теорія права зацікавлена втакій класифікації, яка б враховувала характер і сутність права, якспецифічного суспільного явища, і виходила б із особливостей права. Найбільш ближче до потреб права, виділення правових систем, якездійснюється наукою порівнюючого права. Краще за все така класифікаціяпроведена відомим компартивістом Р.Давідом. Він виділив слідуючі правовісистеми (або як він висловлювався, «правові сім’ї»):Романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякікраїни Африки, Турція).Англо-саксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та інші).Релігійно-правові (країни, які мають в якості державної релігії іслам,індуїзм, іудаїзм).Систему звичайного права (екваторіальна Африка, Мадагаскар).Соціалістичну ( В’єтнам, КНДР, Куба). В якості класифікаційних прикладів були використані перш за все джерелаправа і методи роботи юристів (законодавців і суддів), далі принципи праваі його структура. Природньо, така класифікація адаптована переважно дляправа, створена для права, тому вона може бути використана для пошукуправорозуміння. Таким чином, існує декілька точок зору на класифікацію правових системсучасності і недалекого минулого. Сучасні правові системи. В стародавньому світі найбільш розвинутою правовою системою булоримське право, юриспруденція Древнього Риму. Рецепція римського права сталаголовною складаючою частиною формування в середньовічній Європі романо-германської правової системи, «правової сім’ї». Свої цінності, особливостіпритаманні правовій системі, яка сформувалась в Англії і яка стала основноюсім’єю загального права. На формування індуського, іудейського, а такожмусульманського права вирішальний вплив справила релігія. Розглянемо більш детально основні правові сім’ї. Романо-германська правова система. Одна із основних правових систем сучасності є романо-германська правовасім’я. Це яскравий приклад того, як всередині одного історичного типу існуєдекілька різноманітних правових систем. Романо-германська правова сім’яоб’єднує правові системі багатьох держав сучасного світового суспільства.Існує вона на європрейській території в країнах латинської (Італія,Іспанія, Португалія, та ін.) та романо-германської (Франція, Німеччина,Швеція, та ін.) мовних груп. Крім цього, до цієї правової сім’ї відносятьсяправові системи держав Латинської Америки, значної частини Африки, країнБлизького Сходу. В багатьох країнах, наприклад, в Японії, можемо помітитивплив цієї правової системи. Характерною особливістю романо-германської правової сім’ї є те, що вонаспирається на нормативно-правові акти, які як правило кодифіковані. Натаких кодифікованих основах законодавства засноване право Франції,Німеччини, Іспанії, Італії та ін. На саме становлення романо-германської правової системи вплинуло правоДревнього Риму, і зараз вона існує на запозичених із Римського праваосновних поняттях, правових інститутах. Економічний, соціально-політичний розвиток суспільства є головнимджерелом становлення національної правової системи. В країнах Європи, якітяжіють до романо-германської правової системи, такими умовами стали:феодальна роздробленність, формування централізованих держав, становленнябуржуазії, як панівного класу. Тут стали керувати за допомогою законів ікодексів, в яких чітко визначалось: що не заборонено, то дозволяється. Вцьому міститься особливості романо-германської правової системи. Важливим джерелом романо-германської системи права виступаэ закон.Закони приймаються парламентами країн системи, мають вищу юридичну силу ирозповсюджуються на всю територію держави, на всіх її громадян. Згідноромано-германської доктрини закони розподіляються на конституційні ізагальні. У всіх країнах системи закріплені принципи пріорітетуконституційних законів над загальними Крім законів в країнах романо-германської системи приймається багато підзаконних актів: декрети,регламенти, інструкції, циркуляри та багато інших. Другим джерелом романо-германського права є звичай, який виступає вякості додатку до закону. Крім цього, звичай виконує функцію стримуванняпротирічь, несправедливості законодавчих рішень. Своєрідно положення звичаїв в системі джерел романо-германського права.Вони можуть діяти не тільки як додаток до закону, але й поряд із законом.Можливі ситуації, коли традиції займають положення «проти закону»(наприклад в Італії, у навігаційному праві, де морський закон переважаєнад нормою громадянського кодексу). В цілому, сьогодні за рідкимвиключенням, традиції втратили характер самостійного джерела права. Третім джерелом романо-германського права, з відповіднимизастереженнями, може бути визнана судова практика. По питанню судовоїпрактики, як джерела романо-германського права позиція доктрини вельмисуперечлива. Не дивлячсись на це, можна зробити висновок про можливістьзарахування судової практики до числа допоміжних джерел. В першу чергу цестосується «касаційного преценденту». Касаційний суд - це вища інстанція,ітому по суті, «просте» судове рішення, засноване, наприклад, нааналогічному чи загальному принципах, благополучно минувши «касаційнийетап», може сприйматися іншими судами при вирішенні схожих справ, якфактичний прецедент. Тут можна казати про судовий прецедент як деякевиключення, яке не доторкується початкового принципу верховенства закону.Також є принципово важливим і те, що суди не перетворюються в законодавця. У всіх країнах романо-германської сім’ї визнається ділення права напублічне і приватне. Публічне право регламентує відносини субординаційні,які базуються на владі і підкоренні, на механізмі примусу зобов’язанихособ. В ньому домінують імперативні норми, які можуть бути змінені,доповнені учасниками правовідносин. До сфери публічного права можнавіднести конституційне, кримінальне, адміністративне, фінансове, міжнароднеправо, процесуальні галузі ООН, інститути Трудового права и т.д. Приватне право опосередковує відносини між рівноправними, незалежнимисуб’єктами. Тут переважають диспозиційні норми, що діють лише в тійчастині, в якій вони не змінені, не скасовані їх учасниками. До сфериприватного права належать: цивільне, сімейне, торгове, міжнародне приватнеправо та інші. Однак такий розподіл в деякій мірі втратив за останній час те значення,яке мав на перших етапах розвитку континентального права, хоча все щезалишається важливою характеристикою структури сучасних національнихправових систем. Ми розглянули загальні ознаки правової системи країн, які належать доромано-германської правової сім’ї. На закінчення, хотілося б підкреслити, що різноманітні країни романо-германської правової сім’ї об’єднанні в теперішній час єдиною концепцією,за якою, першочергова роль належить закону. Але існують і деякі значнівідмінності між системами цих країн, що торкаються конституційногоконтролю, кодифікації, різноманітної ролі закону і регламенту, тлумаченнязаконів. Отже, романо-германська система кодифікована, в основному базується накодексах, на докладному і розвинутому централізованому законодавчомурегулюванні. На перший план висунуті правові норми, які розглядаються якобов’язкові правила поведінки, які відповідають вимогам справедливості.Основна ціль юридичної науки і практики - правильно знайти зміст цих норм ічерез них забезпечити бажане для суспільства врегулювання відносин людей.Застосування права, як здійснення правосуддя займає в цій системі підлеглемісце, звідси і обмежена роль судової практики. Система загального права. Система загального (або англо-американського) права включає правоАнглії та інших країн, які взяли англійське право за взірець. В англо-американській правовій сім’ї слід розрізняти групу англійського права ипов’язаного з ним за своїм походженням - права США. В групу англійського права входять поряд з Англією - Північна Ірландія,Канада, Австралія, Нова Зеландія, а також колишні колонії Британськоїімперії. Як відомо, Англія була найбільшою колоніальною державою, і томуанглійське «загальне право» одержало розповсюдження в багатьох країнахсвіту. Другу групу утворює право США, яке маючи своїм джерелом англійське«загальне право», в наш час є майже самостійне. І яке відрізняється відкласичної системи загального права, перш за все федеративною будовою ізагальним змістом. Так у США діє федеративна правова система і системаокремих штатів, між якими часто виникають суперечки по питанням правовогорегулювання - ситуація невідома в Англії. Крім того, відмінності правовоїсистеми США проявляються у нормах права і структурі права. Але в цілому -це загальна система права. Загальне право було створене суддями, які вирішували конкретніконфліктні ситуації. В системі загального права, сама норма права меншабстрактна, ніж в романо-германській системі. Тут норма права направлена нестільки на створення загального правила поведінки, скільки на визначенуситуацію, і в меньшій степені, на майбутнє, на відносно передбачувануситуацію. Загальне право - це така правова система, де головним джерелом єсудовий прецендент. З латині «прецедент», можна перевести, як «попередній».Зараз прецендентом називають рішення суду по конкретній справі, причомуобгрунтування данного рішення стає правилом, обов’язковим для всіх судівтої чи іншої більш низької інстанції при розгляді аналогічних справ. Система загального права ставить судовий прецедент на один рівень іззаконом, вона майже незнає кодексів (функціонують окремі закони, якіприйняті для конкретних цілей), але придає велике значення судовійпрактиці. Дуже важливо, що економічне, соціально-політичне джерело національноправових систем англо-американської групи в принципі те, що і в країнахромано-германського права. Це необхідність посилення центральної політичноївлади, державнополітичне об’єднання країни. Фундаментом для становлення загального права стали місцеві звичаї іузагальнення практики місцевих судів. Так, і в теперішній час в загальнімправі зберіглося багато елементів (інститути, терміни) права, які склалисяще в період його формування. Використання древніх форм, особливої «юридичної мови», вміння знаходитисудовий прецедент, виключає можливість роботи в судових установах, осіб безспеціальної юридичної підготовки. У країнах, правова система яких заснована на загальному праві,будується по загальній доктрині. Але це не означає, що наприклад, всіправові інститути і форми, які склалися в праві Великобританії, діють і натериторіях США, Канади і т.д. Тут застарілі форми загального правазамінені, і хоча існують посилання на англійське загальне право, але судовісистеми цих країн засновуються тільки на своїх прецендентах. В загальному чи англосаксонському праві підвищенне значення наданопроцедурно-правовим правилам, і правова система, не виражена в абстрактносформульованих правилах, в стуктурно складному, в логічно замкнутійпобудові, носить харктер відкритої системи методів вірішення юридичнозначимих проблем. Структура права в англо-американській правовій сім’ї (поділення нагалузі і інститути права), сама концепція права, система джерел права,юридична мова, зовсім інші ніж в романо-германській правовій сім’ї. Ванглійському праві відсутній розподіл права на публічне і приватне, тутйого змінює розподіл права на «загальне право» і «право справедливості».Галузі англійського права виражені не так чітко як в континентальнихправових системах, та й проблемам їх класифікації приділялось менше уваги.Відсутність різко вираженого права в галузях обумовлено переважно двомафакторами. По-перше, всі суди мають загальну юрисдикцію, тобто можутьрозглядати різні категорії справ: публічні, приватно-правові, цивільні,торгові, кримінальні і т.д. Розподіленна юрисдикція веде до розмежуваннягалузей права, а уніфікована - діє, що очевидно, у зворотньому напрямку. По-друге, англійське право розвивалося поступово, шляхом судової практики ізаконодавчих реформ з окремих питань. В Англії немає кодексів європейськоготипу, тому англійському юристу право представляється однорідним. Загальнадоктрина не знає дискусій про структурні дії права. Вона загалом віддаєперевагу результату, ніж теоретичному обгрунтуванню. Зростання числа законів загострило проблему систематизації. Загальнаправова система - традиційний представник правових систем, які визначаютьсяяк «некодефіковані». Тут до сих пір мова йде лише про системтизацію шляхомконсолідації - процеса об’єднання законодавчих положень по одному питанню вєдиний акт. Зростання писанного права в сучасний період, проходить нетільки за допомогою статутів, але і в значній мірі, шляхом підзаконноїнормотворчості. Крім того, деяку роль у правовому житті систем загального прававідіграють традиції, доктрина і розум. Ці допоміжні джерела права знаходятьзастосування при заповненні пропусків у діючому праві. Можна сказати, що ісаме загальне право характеризується як вираження розуму. Отже, в процесі розповсюдження у світі - перш за все завдякиколоніальній політиці Англії - загальне право стало однією із найбільшихправових систем світу. В результаті, сьогодні майже третя частина людствапроживає в значній мірі за нормами англійського права. Релігійно-правові системи. Релігійні системи існують в багатьох країнах. Р.Давід пише про цісистеми: «можна навіть засумніватися тому, що вони являються правом. Вбільшості з них, якщо не у всіх, акцент робиться на обов’язки, якіпокладаються на праведну людину, а поняття суб’єктивного права відсутнє.Термін «право» використовується в цих системах тільки за відсутністюкращого терміну» (Давід Р. Указ.соч.стр.44-45). Правові системи цих країн не мають тої єдності, яка властива ранішохарактеризованим правовим системам. Однак вони мають багато спільного посуті і формі, всі вони засновані на концепціях, які відрізняються від тих,що владарюють у західних країнах. Звичайно, всі ці правові системи в якійсьмірі переймають західні ідеї, але в значній мірі залишаються на позиціях,на яких право розуміється зовсім інакше і не покликано виконувати ті жфункції, що і в західних країнах. Вважається, що принципи, якими керуютьсяне західні країни, бувають двох видів:Визнається більша цінність права, але само право розуміється інакше, чим назаході, і має місце сплітіння права і релігії.Відкидається сама ідея права,і стверджується, що суспільні відносиниповинні регламентуватися іншим шляхом. До першої групи відносяться країни мусульманського, індуського, ііудейського права, до другої - країни Далекого Сходу. Мусульманське право Мусульманське право як система виникла ще в VII-X cт. в АрабськомуХамефаті. Основний зміст мусульманського права - витікаючі із ісламуправила поведінки віруючих і покарання (звичайно релігійного змісту) заневиконання даних правил. Мусульманське право поширюється тільки намусульман. Але все рівно, навіть в тих країнах, де мусульмани є основноючастиною населення, воно доповнюється законами і традиціями, кодифікуєтьсяі модифікується e зв’язку з виникаючими новими суспільними відносинами.Внаслідок цього, виконується релігійне мусульманське право і правомусульманських держав. Характерною рисою мусульманського права є те, що воно представляє собоюодну із багатьох сторін релігії іслама, яка встановлює визначені правила іоб’єкт вірування, а також вказує віруючим на те, що можна робити, а що неможна. Шлях напрямку (“Шар” чи “Шаріат”) і складає саме мусульманськеправо, а воно вже і диктує мусульманину правила поведінки у відповідності зрелігією. В основі мусульманського права лежить чотири джерела:Священна книга Коран, складена із висловлювань Алаха, котрий звертається доостанього із пророків і посланців, Магомета.Сунна - збірник традиційних правил, які торкаються дій і висловлюваньМагомета, відтворені цілим рядом посередників.Іджма - конкретизація положень Корану у викладені видатними вченими-ісламістами.Кияс -роздуми про ті явища життя мусульман, які не охоплюються попереднімиджерелами мусульманського права. Цікавим є той факт, що норми Шаріату виконуються населенняммусульманських країн і сприймаються як обов’язкові правила поведінки. В країнах з мусульманським правом конституція не вважається основнимзаконом, цю роль грають Коран, Сунна, Іджма і Кияс. Мусульманські юристи і богослови вважають, що врегулюванню нормамКорану і Шаріату підлягають як релігійна , так і етична сторони суспільногожиття, взаємовідносини громадян як між собою, так і з державою. Вонистверджують, що ці норми, освячені волею Алаха, найбільш сильні за своєюдією, чим конституційні норми, написані людиною. Наприклад, в СаудівськійАравії немає писаної Конституції, її місце займає Коран. Також можна відмітити, що норми мусульманського права мають відноснунезалежність по відношенню до постулатів ісламу. Так поряд з писаним правом– шаріатом – в мусульманських країнах діє і звичайне право – адати. Правові системи різних мусульманських держав, не дивлячись на їхспільність у головному, мають і істотні відмінності в структурі права,правових закладів, правовій культурі, правового регулювання. Великий вплив на розвиток правових систем мусульманських держав в нашчас роблять правові системи Заходу - романо-германська і загального права.Так, поряд з комплексом мусульманських норм “особистого статусу”(правосуб’єктивність, шлюб, заповіт, наслідування), в них сформувалися такігалузі права, як цивільне, торгове, судово-процесуальне, кримінальне.Проводиться систематизація законодавства, удосконалюється організація ідіяльність судів. В той же час, в ряді країн зберігаються і діють мусульманські суди, вюрисдикцію яких входить перш за все розгляд справ приватного статуту, аінколи і цивільних чи кримінальних. В наш час не в одній країні із мусульманської правової сім’ї,мусульманське право не є єдиним діючим правом, але в той же час воно невтратило своїх позицій в якості діючих правових норм. Виключення складаєтільки Турція, де ще в 30-і рр.цього століття, мусульманське право у всіхгалузях було замінене законодавством буржуазного типу. Отже можна сказати про своєрідні відмінності і єдності правових норм вмусульманськй правовій системі. В цілому, це право не зливається з релігієюі не виступає частиною ісламу, як релігійної системи, хоч багато його нормі співпадають з релігійними правилами поведінки. Індуське право. Індуське право – це оригінальна правова система, яка відображає впливанглійського загального права часів колонізації з одного боку і індуськогоз іншого. Норми індійського права були обов’язкові для всіх проживаючихвкраїнах індуського права, незалежно від їх національності і релігійноїналежності. Індійське право – це релігійна правова система спільноти, яка сповідуєіудаїзм в Індії, та інших країнах Південно-Східної Азії і Африки. Однією із догм індуїзма є те, що люди поділені з моменту народження насоціальні і ієрархійні категорії, кожна з яких має свою систему прав іобов’язків, а також і мораль. Пояснення кастової структури суспільства -основа філософської, релігійної і соціальної системи індуїзма. При цьомукожна людина повинна вести себе так, як це визначено соціальною кастою,якій він належить. Головною рисою індійського права є його органічнийзв’язок з релігією. Уряду дозволяється законотворити, але судові преценденти ізаконодавство не вважаються джерелами права. Суддям дані широкіповноваження, щоб усіма можливими способами примирити справедливість івладу, навіть коли існує відповідний закон. Ці країни довгий час були колоніями Англії, слідством цього став впливанглосаксонського права, яке засноване на судовому преценденті. Але правилопрецендента не стало головніше традицій індуського права. .Англо-саксонськеправо діє тільки в містах, а в селах продовжує регулювати суспільнівідносини правовий звичай. Багато інститутів і норм цього права зазнали модифікації, але повноговитіснення індуського права не сталося. Склалося нове право, де індуськеправо зберігло своє регулююче значення, правда з деякими обмеженнями. Конституція 1950 р. відхилила систему каст і заборонила дискримінаціюза кастовою належністю. В індуському праві відбулася свого роду революція.Однак Основний закон застосовується тільки до індусів, а не до всіхгромадян Індії. До норм індуського права, які діють в сучасних умовах, належатьрегламентація приватного статуту, включаючи шлюб і розлучення, неповноліттяі опікунство, наслідування, спільну власність, релігійні інститути. Отже, ми бачимо, що вірність традиціям прослідковується скрізь всіперетворення, вікові корені пов’язані з релігією дають про себе знати. Право Далекого Сходу. Зовсім інша картина відкривається при погляді на Далекий Схід, іособливо на Китай. Тут мова не йде про те, щоб побачити якесь ідеальне право, якевідрізняється від норм, вироблених законодавцем, чи інших норм, якізастосовують на практиці. Тут під сумнівом стоїть сама цінність права.Право в цій системі не тільки далеке від того, щоб бути фактором ладу ісимволом справедливості; воно знаряддя свавілля, фактор, який порушуєнормальну чергу речей. Добропорядний громадянин не зобов’язаний поважатиправо і навіть думати про нього: його образ життя повинен виключати будь-які правові посягання і будь-які позови до правосуддя. В своїй поведінцілюдина повинна керуватися не юридичними мотивами, а прагненням до гармоніїи спокою. Погоджуючі процедури цінніш правосуддя, і конфлікти потрібновирішувати шляхом посередництва, а не шляхом права. Увесь Далекий Східтрадиційно притримується саме такого погляду, виражаючи його у формулі«право добре тільки для варварів». Правова система сучасного Китаю представляє собою складне переплетіннядвох протилежних історично обумовлених концепцій:Конфуціанства, яке закликало будувати відношення людей на засадахдобродіяння і моралі.Вчення законників, які заснували ідею пріорітетної ролі закону, підриманогосилою держави. Комуністичний режим в Китаї і вестернізація Японії не змінили значноцього погляду, який закріпився у свідомості людей. Система звичайного права. Розглядаючи і характеризуючи соціально-політичний устрій і правовісистеми африканських держав, необхідно спочатку врахувати особливостітрадицій, як правових елементів, їх різноманіття і складність, так як вониіснують в економіці, політиці, і праві цих країн. Хоч країни африканського континенту і були довгий час колоніями більшсильних держав, які нав’язували свої правові системи, але не дивлячись наце зберіглися і місцеві правові звичаї і релігійно-юридичні норми. Вбагатьох країнах існують колоніальні законодавства, щоб знайти необхідніумови для подальшого розвитку. Перш за все це стосується конституційногозаконодавства, але все рівно ще до цього часу діють багато актівколоніального періоду. Однією із найхарактерніших рис, які властиві праву африканських країн,є їх неоднорідність. Крім цього, те що тут діє колоніальне законодавство,величезний вплив справляє і національне право, а в деяких країнах і доволітаки поширена система релігійно правових норм, що регулює в основномуцивільні і шлюбно-правові відносини. Майже скрізь розповсюджений правовийзвичай, що регулює взаємовідносини, які характерні для рідоплеменноїорганізації суспільства і феодалізма. Серед умов, котрі вплинули на те, щоб соціальні звичаї переросли вправові, головними є сила традицій, внутрішня необхідність виконуватитрадиції, належність до одного роду, племені, статі і віку, розвитокпатріархально-феодальних відносин, укріплення влади рідоплеменної знатті,затвердження в традиціях майнової і соціальної нерівності. Аленайголовнішим фактором стало утворення держав, коли традиції отрималидозвіл вже з боку державної влади, тобто остаточно отримали правову форму. В правових системах африканських держав переплітаються і органічноспівіснують три види права: загальнотериторіальне, релігійне і звичайне. Якраз ця цілісність і органічність і є дуже цікавою особливістю цих правовихсистем. Але в теперішній час значення звичайного права зменшується іпідвищується значення загальнотериторіального права. Модифікуючись,звичайне право стає писанним і об’єднується з загальнотериторіальним. У зв’язку з колоніальними завоюваннями і впровадження європейськогоправа, насильницькій трансформації традицій в правову форму, звичайне правозмінилося, розвинулося і еволюціонувало Соціалістична правова система. Соціалістична правова сім’я (або соціалістична правова система)складає, або точніше складала, ще одну численну правову сім’ю. Соціалістична система була виділена в науці порівнюючого права за їїцільовою направленністю. Тут прво розглядається як знаряддя і засібреволюційного перевлаштування суспільства, побудови нового ладу. Ця системаохоплювала колишній СРСР і соціалістичні країни. За юридичними ознаками цясистема більш близька до романо-германської системи. На соціалістичні правові системи Єворопи, Азії і Латинської Америки,які складали соціалістичний табір, значний вплив зробила першасоціалістична правова система - радянська. Національні правові системизарубіжних соціалістичних держав являлись і являються різновидамирадянського права. Тому на прикладі права СРСР можна розглянути основніриси, які притаманні соціалістичному праву. Соціалістичне право має деяку схожість із романо-германською правовоюсистемою. Воно достатньо широко зберегло її термінологію, а також хоча б по-зовнішньому вигляду - її структуру. Для радянського права характернаконцепція правової норми, яка мало чим відрізняється від французької чинімецької концепції. Виходячи з цього, деякі західні автори, особливоанглійці і американці, відмовляються бачити в радянському праві оригінальнусистему, і тому відносять її до романо-германської правової сім’ї. Соціалістичні юристи одностайно захищали протилежну тезу. Для них право- це надбудова, відображення відповідної єкономічної структури. Радянськіавтори заперечували, тільки те, щоб відмінності в системах праві зводилисятільки до формальних моментів, без розгляду змісту будови галузей права. Вдержаві соціалістичній і не соціалістичній постають різні проблеми, якірозглядаються марксистсько-ленінським вченням під новим, індивідуалістичнимкутом зору. Соціалістичне право має яскраво виражений класовий характер. Єдине, абоосновне у соціалістичного права, є спочатку революційна творчістьвиконавців, а пізніше, нормативно-правові акти, у відношенні якихдекларувалось, що вони виражають волю трудящих, переважної більшостінаселення, а потім всього народу, керованого комуністичною партією. Ізнормативно-правових актів, що приймалися, більшу частину складалипідзаконні (таємні і напівтаємні накази, інструкції і т.д.), які фактичновиражали перш за все і головним чином волю і інтереси партійно-державногоапарату. Соціалістичне право розглядається як реалізація марксистсько-ленінськоїдоктрини. Те, що стосується категорій і інститутів, то тут неможна невизнати оригінальністю радянського права. По зовніш-ньому вигляду в ньомузбережені категорії і інститути романо-германської системи, однак за своєюсуттю вони корінним образом оновлені. В суспільстві нового типу, заснованимна іншій економічній системі, і яка керується іншими ідеалами, виникаютьзовсім інші проблеми. Радянська система права , хоч зовнішньо і залишається такою ж , як ісистема романо-германського типу, але існують і значні відмін-ності:сімейне право відокремлено від цивільного, зникло торгове право, з’явилоськолгоспне і житлове право. Констицуційне право у вищій мірі відрізняється від конституцій-ногоправа західних країн. Особливо характерні дві риси: ведуча роль, відведенакомуністичній партії, та здійснення влади і управління Рада-ми всіх рівнів.Оригінальність соціалістичного права не зводиться лише до характеристикиконституційного права, теж можна сказати і про інші галузі: адміністративнеправо, кримінальне, трудове, цивільне і т.д. Ще одним важливим аспектом соціалістичного права є запере-ченняприватного права. Права, за думкою теоретиків марксизма-ленінізма - це небільш чим аспект політики, інструмент, в руках панівного класу. В ційконцепції не залишається місця для приватного права, яке претендувало б нанезалежність від яких би то небуло упереджених думок і політичних обставин. Для соціалістичної правової системи залишились чужими ідеї пануванняправа і думки про те, що потрібно вишукувати право, яке відповідає почуттюсправедливості, заснованому на примиренні, погодженні інтересів приватнихосіб і суспільства. Право носило імперативний характер, було пов’язане здержавною політокою, являлось її аспектом, забезпечувалося партійною владоюі примусовою силою правоохоронних органів. В теорії виключалась можливістьдля судової практики виступати в ролі утворювача норм права. Їй відводиласялише роль суворого пояснювача права. Це принципова позиція в якійсь міріпідкріплювалась і відсутністю в країні судової «касти», яка претендувала бна те, щоб стати незалежною від державної влади. Не дивлячись наконституційний принцип незалежності суддів і підлеглості їх тільки закону,суд залишався інструментом в руках панівного класу (групи), забезпечувавйого панування і захищав його інтереси. Судова влада не намагаласяконтролювати законодавчу і виконуючу гілки влади. В теперішній час, в результаті змін, які пройшли в першу чергу вколишнім СРСР, соціалістичне право (за винятком деяких країн) практичноперестало існувати. І це, в котрий раз доводить, що коли держава ставитьсебе вище права, коли право являєтья «інструментом в руках панівного класучи партії» - така держава заздалегідь обрікає себе на руйнування ізагибель. В данній роботі були розглянуті риси основних правових систем сучасногосвіту. Як висновок, хотілося б відмітити, що згідно актам проголошеннянезалежності України від 24 серпня 1991р. і Конституції України від 26червня 1996р. - Україна являє собою незалежну суверенну державу. Всідержавні інститути України знаходяться на початку реформування, в томучислі і правова система. Україна являється країною кодифікованого права,тобто правову систему України можна віднести до романо-германської, в якійголовною рисою є верховенство закону. Найбільш важливий закон на Україні -Конституція. І для нас дуже важливо знайти ту ідеальну правову модель, якаб нас задовольнила. Але мабуть не існує ідеальної правової моделі, яка б одночаснопідходила б для всіх країн світу. Багато плюсів можна відмітити у романо-германської правової системи. Правові норми чітко кодифіковані,правозастосовнику не важко знайти ту чи іншу норму. Але з іншого боку,доктрина яка виражає рівність права і закону, може зіграти і негативнуроль. Так було в 30-х роках в Німеччині і ряді інших країн, коли до владиприйшов тоталітарний режим, і змінив закони, поставивши закон над правом. У прецендентного права перевага у тому, що воно ближче до практики, алез іншого боку дуже ускладнений пошук прецендентів для реалізації нормправа. Також неважко побачити, що і належність країни до однієї і тієї жвеликої правової сім’ї, не виключає суттєвих відмінностей між національнимиправовими системами цих країн. В результаті розвитку міжнародного права, торгових і економічнихзв’язків між країнами спостерігається тенденція до зближення правовихсистем різних країн. Так в країнах «загального права» все більше значеннянабуває кодифікація, а в країнах континентального права - навпаки судовийпрецедент. Розширення міжнародних зв’язків, як економічних так і політичних,сприяє уніфікації правових систем. Інтегруючу роль відіграло утворення«спільного ринку», різноманітних міжнародних організацій, які завдякиєдиному правовому регулюванню стимулюють наближення джерел права. В результаті цього, хоч і збільшується круг джерел права, алеспріввідношення їх впливу все рівно неоднакове. Наприклад, в країнах зромано-германським правом основним джерелом права є закон і підзаконнийакт; в державах, чиї правові системи належать до англосаксонської правовоїсім’ї ведучу роль грає судовий прецедент, який інколи стоїть вище закону. Зараз в англо-саксонських країнах намітилась тенденція до збільшеннязначення закону і підзаконних актів; в державах континентального правнавпаки, роль судової практики і прецендента зростає з кожним днем. Пріорітетними серед норм права цивілізованих держав стають, перш завсе, націлені на захист прав і свобод людини. Правда, найбільш складнопроцеси уніфікації правових норм і законодавства в цілому проходять в тихдержавах, правові системи, яких знаходяться під сильним впливом релігійнихі національних традицій. Література.Загрядский Г.В. Правовые системы современности. М., 1995. 2. Рене Давид. Основные правовые системы современности. М.: Прогресс., 1988. 3. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 1994. 4. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.----------------------- Контрольна робота з основ права студента 2-го курсу 1-ої групи заочної форми навчання факультету «Заочного навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів» за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства» Салецького Юрія.




Похожие:

Основні правові системи сучасності iconПравові системи сучасності
Різним політичним суспільствам, різним країнам І навіть різним історичним епохам властиві різні державні правові системи зі своїми...
Основні правові системи сучасності iconОсновні дидактичні системи
«Дидактичні системи характеризуються внутрiшньою цiлicнiстю структур, створе­них єднicтю цiлей, органiзацiйних принципiв, змicту,...
Основні правові системи сучасності iconПолітичні партії І партійні системи. Виборчі системи Основні причини та способи утворення політичних партій
Термін „партія (від лат ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину якоїсь великої спільноти
Основні правові системи сучасності icon“Економічні системи”
У цій темі зясуємо суть економічної системи та її основні компоненти, а також ознаки товарного господарства. Це допоможе нам зрозуміти,...
Основні правові системи сучасності iconЕкономічні системи
У цій темі з¢ясуємо суть економічної системи та її основні компоненти, а також ознаки товарного господарства. Це допоможе нам зрозуміти,...
Основні правові системи сучасності iconРеферат з дисципліни:”Інформаційні системи” на тему: «Системи електронних грошей»
Основні елементи та загальна структура електронних грошей
Основні правові системи сучасності icon36. Основні ідеї філософської системи Гегеля. Охарактеризуйте протиріччя філософської системи та діалектичного методу Гегеля
Основні ідеї філософської системи Гегеля. Охарактеризуйте протиріччя філософської системи та діалектичного методу Гегеля
Основні правові системи сучасності iconЗміст Основні положення Аналіз системи організації перевезень та управління роботою автотранспортного підприємства Висновок Основні положення
Аналіз системи організації перевезень та управління роботою автотранспортного підприємства
Основні правові системи сучасності iconОсновні показники роботи транспортної системи України*

Основні правові системи сучасності icon2 Державний бюджет України
Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы