Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П icon

Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П



НазваниеСлово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П
Дата конвертации24.08.2012
Размер98.79 Kb.
ТипРеферат
Слово о полку Ігоревім. Мова твору


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М. П. ДРАГОМАНОВА МОВА “СЛОВА О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ” Студента Юрія КИЇВ – 2002 Все багатство давньоруської літературної мови Київської Русі зособливою силою виявляється, звичайно, не в перекладних, а в оригінальнихтворах давньоруських письменників, прикладом чого може бути мова “Слова ополку Ігоревім”. “Слово” – твір давньої Київської Русі, вицвіт її культури і, яктакий, нерозривно і органічно зв’язаний з українською народною поезією.Проте значення “Слова” куди ширше – воно твір близький і рідний усімслов’янським народним поезіям, зокрема його книжні елементи роблять його“своїм” для всіх тих літератур, що користувалися також церковнослов’янськоюмовою. Але багато мовних рис “Слова” та його виразні поетичні засоби маютьяскравий український колорит. Дуже важливим у “Слові” є поєднання мовних течій традиційноїлітературно-книжної і другої, що в інших творах мало виявлялась, – народно-поетичної. Так, автор “Слова” – високоосвічена людина, яка володіла прекраснимизнаннями всіх родовідних князів, їхніх стосунків і їхнього особистого життя– дає дуже багатий на художні засоби, в тому числі й почерпнуті з народноїтворчості, твір. Фразеологія “Слова” тісно пов’язана з народною поезією. Це ще у 1833році відзначав М. Максимович. Мову “Слова” він називав, як етап “борення”живої мови з книжною болгарською. Мова поеми – українська, з сіверськимидіалектичними особливостями. Дослідник О. Пипін (1858) писав, що в “Слові” з’єдналася літературнаі народна творчість, багатющі засоби якої знав автор. Деякі вчені (В. Антонович, О. Огоновський, М. Максимович, П. Куліш,О. Потебня, Ф. Колесса, С. Гординський, В. Бєлінський та ін.) визначалиподібність “Слова” до українських народних дум. Зокрема рима у думахнайчастіше дієслівна, така ж вона і у “Слові”: Той Олег мечемъ крамолу коваше, И стрелы по земли сіяше. Уже нам своих милых чад ни мыслию смыслити, Ни думою сдумати, Ни очима съглядати, А злата и сребра ни мало того потрепати. Що ж стосується приналежності мови твору до однієї зсхіднослов’янських, то ще на початку ХХ ст. І. Франко писав: “Темні місця“Слова” та і загалом вся мова “Слова” мають у собі ще одну важну признаку –вказують на українство їх автора, на його повне володіння тодішньоюукраїнською мовою, такою, яка жила коли не в устах простолюддя, то в усякімразі, в устах тої вояцької верстви, з якої походив автор.” І в цьому наспереконує сам текст. Насамперед неважко помітити лексичні українізми “Слова”: вельми,вергати, година, звычаи, жалощі, могутній, порох (в значенні “пил”), про(прийменник), смага, туга, хула, цвілити, чи (частка), яруга та ін. Крім того, є деякі архаїчні слова, які нині зустрічаються вукраїнських діалектах. Наприклад, у гуцульському діалекті: паполома,комонь, смага, болонє, шелом, черлений, текти (в знач.
“йти”), рци (“кажи”,“мовляв”); у бойківсько-лемківському: чілка, далече; даві (дуже рано),обратити, отворити, оступити, вергнути, зронити, узріти, шибати, сяпомолодити, борзий, сриберний, пламень та ін. Помітні також фонетичні та морфологічні ознаки української мови:готови, осідлани, повити, взліліяни (пор. з рос. ”готовые”, “оседланные» іт. д.), а також дівиця (пор. з рос. “девица” ).Чергування с – ж є такожукраїнським явищем : пардус-пардуже (пор. з рос. “пардуше”). Чергування х -с знаходимо в теремі златовръсімь”; г – з : “на березі” ; к – ц : “въжестоцімъ“. Ці явища розвинулися саме в українській мові. Українською мовоютакож збережені закінчення –ови (-єви) в давальному відмінку одниниіменників чоловічого роду, хоча властиві взагалі давньоруській літературніймові і, зокрема, мові південноруських пам’яток: красному Романови, поДунаеви. Кличний відмінок, притаманний українській мові: княже, Рюриче,Давыде, Осмомисле Ярославе, господине, Романе, Мстиславе і т. д. Вросійській мові це явище майже зовсім зникло (винятком є вислови “ О ,Боже! ” і “Чего тебе надобно, старче?”). Форми імперфекта 3 особи однини і множини з закінченням –ть тежувійшли до складу української мови (помняшеть). І взагалі, дієслова в творів основному закінчуються на –ти: сдумати, потрепати. Зустрічається паралельне вживання форм займенників себі і собі,займенник тъи (той), а не “тот”, як у росіян. Характерне також паралельне вживання форм -ла-, -ра- і -оло-, -оро-:Владимир – Володимир, глава – голова, младий – молодий, вран – ворон,забрало – забороло, храбрый – хоробрий, преградити – перегородити. Навіть форма слова рітко замість рідко вказує на оглушення при вимові,характерне для українців. Автор “Слова” користується поетичними образами-формулами українськоїусної поезії – це передусім постійні епітети, однакові в поемі і народнійпоезії: чисте поле, широке поле, синє море, ясне сонце, світле сонце, чорназемля, зелена трава, зелене дерево, бистра ріка, камінна гора, студенароса, чорний ворон, сірий вовк, лютий звір, сизий орел, буйний тур, готовіконі, осідлані коні, острий меч (шабля), золоте сідло (стремено), тисовакровать, залізні пута, криваві рани, молодий князь, милий брат, краснадівка. Це тільки ті епітети, що пов’язані з однаковими, що й у “Слові”іменниками, хоч чорна туча (хмара), криваве вино (пиво) або “драгыяоксамиты” (дорогі сукна) мають епітети того самого значення. Або порівняймотавтології, які є в “Слові” і в народних піснях: мости мостити, думудумати, пісню співати, в труби трубити тощо. Багато поетичних образів, що є в “Слові”, пізніше розвинулися вукраїнських піснях., замовляннях. Наведемо деякі порівняння з маловідомих вУкраїні досліджень. Так, С. Гординський пише, що образ погоні орла(сокола) за лебідкою є досить популярним зачином до багатьох українськихнародних пісень. Ось одна з них: Ой на морі, на морі синенькім, Там плавала біла лебедонька Із маленькими лебедятами. Де ся взяв сизопірий орел, Став лебедку бити й забивати, Стала лебедка до його промовляти: “Ой не бий мене, сизопірий ороньку, Скажу я тобі всю щирую правдоньку...” Чи не цю метафору використав автор “Слова” в зачині, де пальціпорівняв з десятьма соколами, а струни зі зграйкою лебедів? – “Боянъ же,братіє, не десять соколовъ на стадо лебедій пущаше, нъ своя віщія пръсты наживая струны въскладаше; они же сами княземъ славу рокотаху.” А ось плач Ярославни можна порівняти з українським замовляннямдівчини, що благає в Сонця для себе краси: Добридень тобі, Сонечко яснеє, Ти святе, ти ясне-прекраснеє. Порівняймо зі “Словом”: “Світлое и тресвітлое Сълнце! Всемъ тепло икрасно еси! Чему, господине, простре, гарячюю свою лучю на лады воі?” Багато дослідників помітили в плачі Ярославни риси, притаманні самеукраїнським голосінням. Про це пише також І. Огієнко. Не виключено, щоспівець “Слова” чув подібний плач і використав його в поемі. Це нібипохоронне голосіння в поєднанні зі зверненням до сил природи врятуватикоханого чоловіка і його воїнів. С. Гординський порівнює заклик до Ярослава Осмомисла в “Слові” зукраїнським замовлянням, записаним П. Чубинським: “Ніч темна, ніч тишна,сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному, замикаєш ти комори, дворціі хлівці, церкви й монастирі і Києвські престоли. Замкни й моїм ворогамгуби і губища, щоки і пращоки, щоб вони на мене народжену, хрещену імолитвовану, рабу Божую – зубів і очей не витріщали, гніва в серці не мали,щоб усі поважали і в добрих мислях мали.” У “Слові”высоко сідиши на своемъзлатокованном столізатворивъ Дунаюворотаотворяєши Кіеву вратастріляй, господине,Кончака У замовляннісидиш на коні буланому,на сідлі соколиномузамикаєш ти комори,дворцізамикаєш.... Києвські престолизамкни моїм ворогам губи. Як бачимо, тут наявна спільна композиція: спочатку йде величання,прославляння, а далі прохання або наказ. У давній літературі Київської Русіє й інші заклики до князів, що мають форму заговорів. Отже, мова ”Слова” зберегла ряд архаїчних рис, притаманнихукраїнській мові, українському фольклору, українському світогляду. Як твір художній “Слово” відзначається надзвичайною образністю мови.Отже, як зазначалося вище, в ньому дуже багато влучних епітетів, наприклад:“Гзак біжит сєрым влъком, Кончак ему слід править к Дону великому”; інодіепітети поетично сміливі, наприклад: ”Един же изрони жемчюжну душу изхрабра тіла чрес злато ожереліе”; так само численні в “Слові” метафори:“Другого дня вельми рано кровавыя зори свєт повєдают”; “Дремлет в полеОльгово хороброе гнездо. Далече залетело” і т. п.; порівняння: “Крычаттіліги полунощы, рци – лебеди ролспужени…”; “Сами скачють акы стєрыи влъцив полє” ; паралелізми: “ Что ми шумить, что ми звенить далече рано предзорями? Игорь плъкы заворочает”; “Не буря солколы занесе чрез поля широкая:галици стады біжать к Дону великому”; “Боян же, братіе не 10 соколовь настадо лебедєй пущаше, нъ своя віщіа пръсты на живая струны въскладаше…”;персоніфікації: “Ничить трава жалощами, а древа с тугою к землипреклонилось” ; “Уныша бо градом забралы, а веселіе пониче”. Для поетичного стилю “Слова” характерна його різноманітна яскравасимволіка. Яка є засобом образного розкриття фактів і подій у творі.Наприклад, бій змальовується як весільний бенкет, на якому “кровавого винане доста; ту пир докончаша храбріи русичи: сваты попоиша, а сами полегошаза землю Рускую”. Як спостерігаємо в літописах, так і в “Слові” автор звертається всвоєму викладі до драматизації. Такі місця досить часті. В цих випадкахзвичайно вживається трафаретна формула “и рече”, після якої наводятьсявласні слова говорящого, наприклад: “И рече Игорь к дружині своей: “Братіеи дружино! Луце ж бы потяту быти, неже полонену быти...”; “Тогда ВеликійСвятъслав изрони злато слово с слезами смішено и рече: «О моя сыновчя,Игорю и Всеволоде!…” Ще однією трафаретною формулою є конструкція “од...до...”, яка часто зустрічається в українських пам’ятках ХІ-ХІІ століть. Алеу “Слові” період “старого времени” представлений “старим Володимиром”, аперіод “сего времени” – “нинішнім Ігорем”. Дуже помітні в “Слові” елементи риторичного стилю: звернення дослухача, як наприклад: “Не лєпо ли ны бяшеть, братіе...”; “Братіе идружино!” та ін., або прийоми експресивної мови, що є виразом почуттяавтора, яке виявляється в повторенні тих самих слів, наприклад: “Ужеснесеся хула на хулу. Уже тресну нужда на волю, уже вържеся Дивь на землю”;“Ту ся брата разлучиста. Ту кровавого вина не доста; ту пир докончашахрабріи русичи...” або в повторенні однотипних синтаксичних сполучень,наприклад: “Пути им вєдоми, ядуги им знаеми, луци у них напряжени, тулиотворени, сабли изъострени.” Того ж стилістичного характеру – окличні речення, наприклад: “Бытигрому великому!” “А Игорева храброго плъку не крісити!” і питальні речення,наприклад: “Что ми шумить, что ми звенить далече рано пред зорями?” та ін. Основа “Слова” – похід князів проти половців. Залежно від такої темизначний шар становить у творі лексика військова, напр.: і м е н н и к и :боронь (і брань), вои, дружина, кметь, плък (= похід), рать, стрєлок;копіе, лук, мечь, папорзи, сабля, стремень, струг, стяг, суліца, сєдло,тул, хорюговь, шелом і деякі інші; п р и к м е т н и к и (щохарактеризують воїна): буй, многовой; удалый, храбрый, яр; (щохарактеризують зброю): желєзный, злат, каленый, острый та ін.; д і є с л ов а : битися, одолєти, побєждати, полечи (у битві), положити (голови вбою), приломити (копіе), ранити, стрєляти, сєдлати (комони) та ін. З військовою лексикою і фразеологією в “Слові” часто поєднується вметафоричному вживанні термінологія землеробського побуту: “На Немизі снопыстелют головами, молотят чепи харалужными, на тоці живот кладут, віют душуот тіла. Немизі кроваві брезі не бологом бяхуть посіяни; посіяни костьмирусских сынов.” Надзвичайно майстерно автор “Слова” застосовує також вислови і образимисливського діалекту: “Коли сокол в мытех бывает, высоко птиц възбивает,не дает гнізда своего в обиду.” Дуже багата в “Слові” загальна лексика, що служить на означеннянайрізніших об`єктів, ознак., процесів. Так, маємо групу і м е н н и к ів: на означення предметів і явищ природи: болото, гора, земля, море, озеро,поле, поток, рєка, хлъм, яруга; древо дубіе, ковыліе, лозіе, тростіе, зоря,мєсяц, небо, ночь, свєт, солнце, буря, вихр, вєтр, гроза, дождь, гром,млънія; на означення предметів живої природи (тварин, птахів): влък, ворон(і вран), галица, гоголь, гусь, дятел, зегзица, комонь, лебедь, орел,сокол, соловій (і славий). Такі ж різноманітні і п р и к м е т н и к и,наприклад, тільки на означення кольору: багряный, бєлый, зеленый, пламян,свєтлый, синій, сєрый, темный, чръленый, чръный, шизый. Велику різноманітність д і є с л і в н о ї л е к с и к и можнабачити хоч би з першого абзаца “Слова” (подаємо звідси дієслова, вінфінітиві, в порядку тексту): быти, начяти (і начати),хотєти, растєкатися,помнити, пускати, дотечи (“дотечаше”), пєти, зарєзати, въскладати, рокотати(всіх дієслів у «Слові» 298). “Всіх повнозначних слів – іменників, прикметників, дієслів іприслівників – у тексті 857. Багато з них повторюються по кілька разів(всіх випадків уживання повнозначних слів 1937), причому деякі вживаютьсяне тільки в одному певному значенні, а часто і в різних переносних,метафоричних значеннях. Все це є свідченням кількісного і якісноголексичного складу пам’ятки.”[1] В “Слові” є лексичні елементи латино-грецького або грецькогопоходження (вино, корабль, оксамит, паполома, пардужь (пардуже гніздо) таін.). Більше, проти цих, у ньому слів з тюркських мов (боярин, каганъ,кощей, ногата, чага, салтан, тєлєга, харалужный та ін.). Ці словаздебільшого вже засвоїлися або засвоювалися давньоруською мовою. Фразеологія в “Слові” різноманітна і різного походження. Великачастина її, відповідно до батального характеру твору, взята з живої мовивійськово-дружинного середовища, як наприклад: “копіе приломити”, “копіяприламати”, “испити шеломомь Дону”, “стоять стязи”, “поля чрьлеными щитыперегородиша.”. До цього ж джерела належать і такі фразеологізми, як “луцеж бы потяту быти, неже полонену быти” та ін. Навпаки, книжними здаютьсяфразеологізми такого типу: “истягну ум кріпостію своею”; “поостри сердцасвоего мужеством”; “наплънився ратного духа” та ін. А тепер виділимо деякі характерні ознаки твору: . повторення прийменника: на ріці на Каялі; . цілу фразу, вставне речення, автор “Слова” ставить не на “своє” місце: “Спала князю умь похоті, і жалость ему знаменіе заступи, искусити Дону великого”. Це можливо лише в ораторській прозі, коли вставне речення виділяється інтонацією. . манера автора “Слова” “сполучати слова, які подібно звучать” (цю особливість виділив Л. А. Булаховський): “а самъ подъ чрълеными щиты на кроваві траві притрепанъ Литовскыми мечи, и с хотию на кровать, и рекъ”. . місцевий відмінок без прийменника на позначення часу досить часто вживається в мові твору, як і в давньоруській: рекъ Боянъ исходи на Святъславля – сказав Боян на кончине Святослава. Отже, “Слово” недаремно називають вершиною культури художнього словаепохи Київської Русі. Автор твору часто виходить за межі описуваної події,перериваючи своє оповідання про похід Ігоря ліричними відступами,міркуваннями про сучасне і минуле в житті Русі, закликами до єднання князівта ін. Безсмертне “Слово” включає в себе елементи військової історичноїповісті, ораторського твору і ліричної пісні. Через те в цілому мова твору,сповнена художніх прикрас, надзвичайно різноманітна і барвиста. Справді, наоснові цієї поеми можна скласти своєрідний реально-енциклопедичний словникживої народної східнослов'янської мови. Але цей величний твір, як не дивно,не залишив ніякої поетичної традиції: у древній писемності мало слідів йоговпливу. І все ж, розповідь про похід, про битву, про скорботу покинутоїЯрославни виконаний поетичними рисами рідкої краси, паралелі якихвідшукуються тепер у народно-поетичному переказі. ЛІТЕРАТУРА 1. Слово о полку Игореве: Древнерусский текст/ Пер., сост. вступ. ст., примеч. Д. С. Лихачёва – М.: Просвещение, 1984. 2. Скляренко В. “Темні місця»” в “Слові”// Мовознавство.– 1998 – №1 – с. 13-19. 3. Скляренко В. “Темні місця»” в “Слові”// Мовознавство.– 1999 – №2-3 – с. 10-20 . 4. Лозко Г. “Слово...” – видатна пам`ятка української літератури: (Поетичність мови “Слова”)// Дивослово – 1995 – №9 – с. 21-27 5. Яценко Борис. “Слово…” та його доба: (Комплексне дослідження) – Київ; в-во ім. О. Теліги: Веселка, 2000. 6. Курс історії української літературної мови/ ред. В. Л. Шикан 7. Гординський Святослав. “Слово…” і українська народна поезія: Вибрані проблеми, – Вінніпег: УВАН, 1963.-----------------------[1] Курс історії української літературної мови/ під ред. В. Л. Шикана




Похожие:

Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconСлово о полку Ігоревім. Мова твору
Все багатство давньоруської літературної мови Київської Русі з особливою силою виявляється, звичайно, не в перекладних, а в оригінальних...
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconДодаток до листа Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України від 26. 03. 2012р. №1/9-224 положення про VI міжнародний конкурс «Учитель музики XXI століття»
...
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти І науки України одеський національний морський університет
Робота виконана в Одеському національному морському університеті Міністерства освіти І науки України
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти І науки україни національний університет "львівська політехніка"

Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти україни київський національний економічний університет
Вступ
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти І науки україни кіровоградський державний педагогічний університет Кафедра зарубіжної літератури та компаративістики Курсова робота на тему
Висновки
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти І науки України Національний університет водного господарства І природокористування
Вступ
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти та науки україни національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”

Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство освіти І науки України Міністерство освіти І науки арк інститут спеціальної педагогіки апн україни Інститут корекційної педагогіки та психології Київського національного педагогічного університету ім.
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інклюзивна освіта на сучасному етапі становлення школи інноваційного типу», яка відбудеться...
Слово о полку Ігоревім. Мова твору міністерство освіти україни національний педагогічний університет ім. М. П iconМіністерство Освіти і Науки України Національний університет “Львівська політехніка”
Методичні матеріали до конспекту лекцій з дисципліни “Системи мультимедіа” для студентів базового напрямку 0915 "Комп'ютерна інженерія"...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы