Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району icon

Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району



НазваниеЕкологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
Дата конвертации09.08.2012
Размер187,16 Kb.
ТипРеферат
Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району


Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району.|Зміст. || |Вступ. | ||1. |Функціонально-територіальна структура та економічний | || |потенціал району. | ||2. |Запаси, розміщення та економічна оцінка ресурсів. | ||3. |Проблеми природовикористання. | ||4. |Охорона та відтворення природно-ресурсного потенціалу. | ||5. |Регіональні особливості антропогенного впливу на навколишнє| || |середовище та шляхи подолання цих негативних наслідків. | || |Висновки. | || | | || | | | Вступ. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ єпроцесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресуочевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріальноговиробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминучепов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількостіприродних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвиткупродуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов іресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи абосповільнюючи динаміку їх. Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічнихнаслідків виробничої діяльності, у зв'язку з чим проблема охоронинавколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсівнабуває першорядного значення. 1. Функціонально-територіальна структура та економічний потенціал району. У територіальній структурі Карпатського району виділяють двавнутрішньообласних райони: Підкарпатський (нафта, газ, сірка, калійнідобрива, продукція деревообробки, санаторно-курортне господарство) іПівнічний (видобуток кам'яного вугілля, харчова і легка промисловість).Головні економічні центри Львівського Підкарпаття: Дрогобич(машинобудування, деревообробна, легка промисловість), Стрий(машинобудування, харчова і деревообробна промисловість), Борислав(видобуток нафти, легка і хімічна промисловість). Новий Роздол (виробництвосірки); центри Львівської півночі — Червоноград (видобуток кам'яноговугілля, легка промисловість), Сокаль (хімічна промисловість), Добротвір(електроенергетика). У цих районах формуються вузли: Дрогобицько-Бориславський і Червоноградсько-Сокальський. У центральній частині області сформувався великий Львівськийекономічний вузол, який є провідним у її функціонально-територіальнійструктурі (машинобудування, харчова і легка промисловість). Його територія— це міста і селища міського типу Красне, Кам'янка-Бузька, Жовква, Івано-Франкове, Городок, Руд-ки, Миколаїв. Площа — 56,6 тис. км2. Населення — 6460,3 тис. чол. Склад — Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецькаобласті (див. картосхему на с. 320). Львівська область займає 21,8 тис. км2, тут проживає 2754 тис. чол.,в Івано-Франківській відповідно — 13,9 тис. км2, 1431 тис. чол., уЗакарпатській — 12,8 тис. км2, 1258 тис. чол. і Чернівецькій — 8,1 тис.км2, 938 тис. чол."[9, стор. 248] Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття. Карпатський економічний район розташований близько до центра Європи,на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північнийсхід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл. Природно-географічне положення Карпатського району характеризуєтьсяпограничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший. Для Карпатського району важливим є його еколого-географічнерозташування в зоні західного перенесення повітряних мас з Атлантики доСхідної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічнихі металургійних підприємств з Західно- і Середньоєвропейського простору. Район займає вигідне транспортно-географічне положення: лежить наперехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій —залізниць Київ — Львів — Прага, Київ — Львів — Краків, Варшава — Перемишль— Львів — Бухарест; газопроводів Уренгой — Помари — Ужгород, Оренбург —Західний кордон; ЛЕП Вінниця — Альбертірша. Карпатський район густонаселений: у Львівській області — 126,3,Чернівецькій — 115,9, Івано-Франківській — 103,0 і в Закарпатській — 98,3чол./км2. У всіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення. Урайоні більш висока, ніж загалом в Україні (86 чол./км2), густотанаселення. Найвища вона в Підкар-патті та рівнинному Закарпатті (понад 90чол./км2), найменша — в гірській частині Карпат (менше ніж 20 чол./км2). Цепов'язано як з історією освоєння і заселення території, так і з впливомприродних умов. У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов'язана знаближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортноюмережею. Для всіх областей району характерні інтенсивні маятниковіміграції: у них бере участь понад 25 % усього працездатного сільськогонаселення. Львів, посідаючи за чисельністю населення сьоме місце в Україні,вийшов на третє місце (після Києва і Харкова) за кількістю маятниковихмігрантів (понад 100 тис. чол. щодня). Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшуєіндустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузейпромисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічнікультури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять великуі дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством,художнім вишиванням, обробкою металу і шкіри, деревини, художньою різьбоюна дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування,хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складнугалузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з вісьмохвзаємопов'язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічної індустрії, лісовиробничого,індустріально- будівельного, агропромислового, рекреаційного,транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природнихресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце втериторіальному поділі та інтеграції праці. Найбільш розвинені в Карпатському економічному районімашинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість,промисловість будівельних матеріалів. Зовсім не розвинена рибнапромисловість. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.[9, стор. 249] До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництвопалива — кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного іприродного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях. Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Во-линськомубасейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Тепер за ріквидобувають майже 15 млн т енергетичного вугілля. Більше ніж половинакам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобуваєтьсятільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району). Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловістьПрикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизивсявнаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності вДрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляціїприродного привізного газу — Да-шава, Рудка, Угорське, Більче (Львівськаобл.). Провідна галузь комплексу — електроенергетика, представлена великимиБурштинською (2,4 млн кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядоммалих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі,яке видобувають у Львівсько-волинському районі. Електростанції об'єднані всистему "Львівенерго". Важливою є роль західноукраїнської розподільноїпідстанції у міждержавній енергосистемі "Мир" (біля м. Ходорова Львівськоїобл.). На межі Чернівецької і Хмельницької областей побудована ДністровськаГЕС. Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонтгірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Чер-вонограді,Львові). Територіальна структура комплексу представлена Прикарпатськимнафтогазоенергетичним, Львівсько-волинським вугільно-енергетичним районамиі рядом енергетичних центрів. Машинобудівний комплекс — це приладобудування, виробництвотелевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медичної апаратури,верстатів з програмним управлінням, металорізальних інструментів. Вінорієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова ізосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництвоавтобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові,автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв'язки з іншимирайонами і зарубіжними країнами. У тісному зв'язку з АПК району розвивається і сільськогосподарськемашинобудування (у Львові, Коломиї). [9, стор. 243] У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри(всі обласні центри, а також Дрогобич, Коломия, Мукачеве). Комплекс хімічної індустрії — це переважно галузі гірничої хімії(виробництво природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), видобутоккалійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солот-вині. До основноїхімії, яка грунтується на місцевій і привізній сировині, належитьвиробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних (у Калуші,Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роздолі). Розвивається хімія органічного синтезу — виробництво штучних волокон(у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (вІвано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовленняполіетилену надходить до Калуша ети-ленопроводом з Угорщини. Розвиненіхіміко-фармацевтична промисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (уЛьвові, Бориславі), нетканих матеріалів (у Бориславі). Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК:агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія),індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). У перспективіможливий розвиток на базі ресурсів місцевої сировини гірничо-хімічної таосновної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовищакалійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширеннявиробництв побутової хімії, хімі-ко-фармацевтичних та мінеральних добрив. У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування таіндустріальна інфраструктура комплексу. Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на виробництвімеблів. З цією галуззю тісно пов'язані лісопильне виробництво, виготовленнячорнових і чистих меблевих заготовок, фанери, деревно-стружкових іволокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол,фурнітури. Великими центрами целюлозно-паперової промисловості є Жи-дачів,Рахів; лісохімії — Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтніпідприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують уЛьвові (у лісотехнічному інституті). Головні райони комплексу в Івано-Франківську, Жидачеві, Чернівцях, Ужгороді, Мукачевому, Дрогобичі, Сваляві,Надвірній. Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів(виробництво меблів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі)та ін. В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси: а)рослинницького напряму — цукробуряковий, виноградно-виноробний,спиртогорілчаний, плодоовоче-переробний та ін.; б) тваринницького напряму —м'ясоперероб-ний, молокопереробний, птахопромисловий. У тісному зв'язку з деякими з цих комплексів розвиваються галузілегкої промисловості — текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, якіорієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на привізнусировину та напівфабрикати. Найбільшу земельну площу має Львівська область (табл. 1), на якуприпадає найбільша площа ріллі і сіножатей, найменшу — Чернівецька область,що має найменшу площу сіножатей. [9, стор. 252] Таблиця 1. Загальна земельна площа сільськогосподарських угідь в областях (на 1 січня 1997 р.), тис. га| |Загальна|Земельна |Усі угіддя |У тому числі ||Область |земельна|площа у |сільсько | || |площа |користуванні |госпо | || | |сільськогоспо| | || | |дарських |дарських |рілля|сіно || | |підприємств і|підпри | |жаті і || | |господарств |ємств і | |пасо || | | |госпо | |вища || | | |дарств | | ||Закарпатська |1275 |629 |448 |198 |217 ||Івано-Франківська|1393 |685 |535 |414 |105 ||Львівська |2183 |1384 |1169 |820 |327 ||Чернівецька |810 |564 |468 |338 |102 ||Всього |5661 |3262 |2620 |1770 |751 | Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське виробництво здобре сформованими зонами спеціалізації: лісостеповою (зернове господарство, м'ясне і молочне скотарство,свинарство, птахівництво); карпатською з підзолами: а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-м'ясне тваринництво, овочівництво); б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво,тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і птахівництво). 2. Запаси, розміщення та економічна оцінка ресурсів. Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірськачастина Українських Карпат належить до південної і південно-західноїтериторії району. Через зручні перевали гірських масивів прокладенізалізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюютьсявнутрішньорайонні транспортно-економічні зв'язки, а також з Чехією,Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами. Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття,частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатськаобласть, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах. Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буваєпосух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісовігрунти та опідзолені чорноземи (на Волин-сько-Подільській височині),дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (угірських районах Карпат) тощо. Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. УПрикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, якімають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральнихбудівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам'яневугілля, природний газ. У територіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, дварайони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська поліком-понентна зона зкущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ,озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ,калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухоннасіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк,скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировинадля виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південнихмакросхилах Карпат і в передгір'ї виділяються Закарпатськийполікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит,перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль,мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським(ртутна сировина, андезит). У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту(Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться Львів-сько-Волинський монокомпонентний район (кам'яне вугілля). Лісові ресурси — це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина,ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені вКарпатах. Ліси високопродуктивні, про що свідчить приріст на 1 га. На хвойні лісиприпадає 54 % загального запасу деревини — сосна — 35 %, ялина — 16, ялиця— 3 %. Майже 40 % запасів деревини становлять твердолистяні поро-ДИ — дубвисокостовбурний — 18 %, дуб низькостовбурний — 4, бук — 13, граб — 2 %. Хвойні породи зосереджені на Поліссі (сосна) та в Карпатах (ялина,ялиця), дуб переважає на Поліссі і в Лісостепу, бук — у Західній частиніУкраїни. Водні ресурси району — це поверхневі води річок, озер, водосховищ іпідземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, яківикористовуються для водопостачання населених пунктів, виробництваелектроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах — Теребля-Ріцька, на Дністрі —Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).Підземні води району: прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні(м. Мукачеве в Закарпатті); мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько таін.). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основнимрекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с.Черче Івано-Франківської обл.). Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок їїнесистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїхскладових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) інавіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшогопрогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатськогорайону. Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніхсільськогосподарських культур, садівництву, виноградарству. Тривалістьсонячного сяйва 2100 год на рік створює умови для дозрівання високоякіснихфруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечуєрайон водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини,горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам'яні солі, вугілля дали можливістьрозвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокеритстворити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір'я,Східниця, Гірська Тиса та ін. [5, стор. 48] Великим багатством видів відзначається рослинний і тваринний світКарпатського регіону (близько 2О тис. видів рослин і майже 35 тис. видівтварин). Внаслідок антропогенного впливу на природний комплекс змінюєтьсявидовий склад як рослин, так і тварин. Для збереження усього видовогоскладу флори та фауни створюються заповідні території. 3. Проблеми природовикористання. Особливо актуальною проблемою України є охорона водних ресурсів. Урозрахунку на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на рік,але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західнійекономічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище,ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, СіверськийДонець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя. [7,стор. 24] Ресурси підземних вод становлять 5,6 км3 і концентруються у Західній(2,3 км3) та Східній (2,4 км3) економічних зонах. Забезпечення населення і промисловості прісною водою здійснюється восновному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис. На територіїУкраїни переважають невеликі річки, лише близько 130 з них мають довжинупонад 100 км. Із загального обсягу стоку, який становить 210 км3 води, нарічний стік басейну Дніпра припадає 53,3 км3, Дністра — 8,7, СіверськогоДінця — 5, Південного Бугу — 3,4 км3. У межах України протікає Дунай на 174-кілометровій ділянці, який дає в середньому 123 км3 річного стоку. На рештубасейнів річок припадає трохи більше ніж 16 км3. [3, стор. 148] Значні запаси води зосереджені в озерах і лиманах (всього 11 км3, зних прісної води — 2,5 км3). Разом з тим в областях Західної економічної зони споживання води булона низькому рівні — 0,1—0,3 млн м3 на рік, або в 20— 40 разів менше, ніж уСхідній та Південній економічних зонах. Інтенсивне ведення сільського господарства на основі методів водної тахімічної меліорації останніми роками значно погіршило баланс гумусу,особливо в чорноземних грунтах, підвищилась концентрація шкідливих хімічнихпродуктів, збільшилася засоленість і кислотність грунтів, порушилися воднийі повітряний режими. У зв'язку з цим особливої актуальності набули проблемирозвитку аграрної науки, особливо нових технологій обробітку грунту івирощування сільськогосподарських культур з метою збільшення потужностіродючості грунту. При вирішенні цієї проблеми слід враховувати, що вУкраїні значна частина родючого гумусового шару щороку втрачається черезводну та вітрову ерозію. Найбільшої шкоди водна ерозія завдає в Карпатах,на Подільській, Придніпровській та Середньо-руській височинах, Донецькомукряжі та в Кримських горах. Значної шкоди якості грунтів завдає невміле використання мінеральнихдобрив, гербіцидів, пестицидів та інших хімічних речовин з великоютоксичністю, що впливає як на грунти, так і на флору, фауну і людину. Шкодизавдає також повільне відтворення, а в деяких областях свідоме знищенняполезахисних смуг. Північна, західна та центральна частини України зайняті грунтами зпідвищеною кислотністю, які потребують вапнування (9,8 млн га). Фактичновапнування проведено на площі 1,2— 1,4 млн га. На 1 га необхідно вносити до5,8 т вапна. На цукрових заводах нагромадилося до 50 млн т відходів, якімістять вапняк (карбонат), і його можна використати для вапнування грунтів.[10, стор. 85] Непродумана система внесення мінеральних добрив та інших хімічнихречовин призвела до того, що у грунтах сконцентрувалися шкідливі речовини,які переходять у сільськогосподарські продукти (залишкова кількістьгербіцидів, нітратні форми азоту), що негативно впливає на організм людини.Відомо, що онкологічні захворювання на 80 % пов'язані із забрудненнямнавколишнього середовища. 4. Охорона та відтворення природно-ресурсного потенціалу. Потребують уваги питання охорони унікальних лісових ресурсів Карпат,здійснення протиерозійних заходів, регулювання стоку карпатських річок, якізатоплюють у період повеней значні передгірські території. Необхідно вжитидійових заходів щодо усунення промислових викидів у повітряний і воднийбасейни, передусім у районах розміщення гірничо-хімічних виробництв іцементної промисловості. В зв'язку з приватизацією підприємств потрібно вирішити питання проохорону природи в цьому районі. Проблема економіки полягає в замінізастарілих технологій у промисловості, сільському господарстві. Створенняфермерських господарств потребує від фермера відповідальності за деградаціюземельної ділянки. Заслуговує на увагу в Карпатському районі дослідження регіональнихособливостей продуктивних маятникових міграцій, що набуває великогодержавного значення. Суспільні та особисті втрати,-пов'язані з ними, єнастільки вагомими, що дають змогу порушувати питання про потребудержавного планування цього процесу й управління ним. Важливими є проблеми місцевого самоврядування та фінансовоїсамостійності регіонів. Охорона і раціональне використання земель пов'язані із створеннямполезахисних смуг, лісових насаджень, терасуванням крутих схилів,спорудженням гідротехнічних протиерозійних, проти-селевих, протизсувнихоб'єктів, рекультивацією земель, застосуванням нових методів обробіткугрунту, меліорацією. Зрозуміло, що ці види робіт враховуються при розробцізаходів і вони мають бути різними для кожного з регіонів України. Захист лісових ресурсів не тільки не втратив своєї актуальності, а,навпаки, останнім часом набув особливого значення. Ліси виконують багато функцій, тому їхні масиви треба, з одного боку,охороняти і раціонально використовувати, а з другого — розширювати іполіпшувати видовий склад. Ліси дають цінний матеріал для різних галузейпромисловості, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче,природоохоронне значення. Площа під лісами займає близько 9 млн га, щостановить 14 % всієї площі України. У західній і північній частинах країничастка площ під лісами досягає 20—40 %, у Карпатах — понад 40, на Поліссі —понад 25 %. У Криму лісистість становить 10 %, у Степу — 4 %.[8, стор. 79] Лісосмуги та лісові масиви мають важливе ґрунтозахисне, водо-акумулятивне, противітрове значення, а також є місцем гніздування птахів ірозмноження диких тварин, тому їх необхідно постійно відтворювати. За післявоєнні роки заліснено близько 4,5 млн га, або майже половинулісопокритих площ, які необхідно і надалі розширювати, довівши до 20 %всієї території України. Роль лісу не обмежується лише тим значенням, про яке йшлося вище. Віночищає повітря, акумулює воду, рівномірно розподіляє поверхневий стік,захищає круті схили ярів, балок, гір від розмивання, має рекреаційнезначення. Захист лісів полягає у раціональному використанні деревини.Україна забезпечує себе деревиною на 25 %, тому раціональне використаннялісових масивів має виняткове значення. Необхідно не стільки нарощуватилісозаготівлі, скільки збільшити глибину переробки. В Україні корисновикористовується деревини не більш як на ЗО %, а решта йде у відходи.Збільшення виходу виробів з тієї самої кількості деревини рівнозначнедодатковій кількості лісозаготівель. Отже, звичайний резерв економіїдеревини пов'язаний з раціональним використанням заготовленого лісу. Велике значення має захист лісу від шкідників, пожеж, хвороб. Необхідноактивізувати лісовідновлення, що дасть змогу у перспективі збільшити обсяглісозаготівель. 5. Регіональні особливості антропогенного впливу на навколишнє середовище та шляхи подолання цих негативних наслідків. Проблема охорони навколишнього середовища зумовлена історичними таекологічними факторами розвитку економіки. Так, займаючи 2,7 % територіїколишнього СРСР, Україна мала понад 18 % усього населення, вироблялаблизько 20 % промислової та 25 % сільськогосподарської продукції. Такависока концентрація населення та промислового виробництва значно впливалана навколишнє середовище, а, враховуючи нерівномірність розселення тапромислового виробництва на території України, в окремих регіонах такийвплив створював дуже напружену екологічну ситуацію. [5, стор. 216] Екологічне напруження зумовлено розміщенням у цих регіонах потужниххімічних та нафтохімічних виробництв. У деяких районах Івано-Франківської області рівень забрудненнянавколишнього середовища досить високий внаслідок розміщення в них великихоб'єктів електроенергетики (теплові та атомні електростанції). Регіонами, які належать до екологічно напружених, є Прикарпаття(Чернівецька, Івано-Франківська області). Висока територіальна концентрація великих промислових підприємствпризводить до підвищення викидів у повітря шкідливих хімічних речовин.Охорона атмосферного повітря забезпечується насамперед спорудженнямгазопиловловних об'єктів, застосуванням маловідходних технологій,утилізацією шкідливих речовин і тепла. Найбільшими забруднювачами є підприємства хімічної, нафтохімічної,металургійної, електроенергетичної промисловості. Проблема очищення атмосферного повітря й надалі залишаєтьсяневирішеною. Досі в атмосферу викидається багато окислів азоту, сірчистогоангідриду, які випадають у вигляді кислотних дощів, внаслідок чогознижується врожайність сільськогосподарських культур. Хоча західні області України забруднюють повітря менше, проте,враховуючи безпосередню близькість промислових зон країн Європи і переважнозахідний напрям переміщення атмосферних мас, забруднення повітря доситьвисоке і кислотні дощі завдають великої шкоди сільському господарству.Західні вітри приносять на територію України щороку 3,3 млн т сполук сірки. Територію України за рівнем забруднення поділяють на: [9, стор. 320] 1. Надзвичайно забруднені території (61 тис. км2). Тут забрудненняповітря в 20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5— 25 разів, грунтів —у 1,5—8,5 раза. До цієї зони належать Придніпров'я, Донбас, східна частинаПричорномор'я, Чорнобильська АЕС і Чернівецька область, а також 78 міст, вяких забруднення повітря перевищує допустимі норми у 60 разів, а також 21місто, де забруднення води перевищує норми у 12 разів. 2. Дуже забруднені (116,7 тис. км2) та забруднені (121,2 тис. км2) — цетериторії, зосереджені в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС,південної частини України, Полісся. 3. Помірно забруднені території (144,8 тис. км2) є найбільшсприятливими для життя, трудової діяльності і відпочинку (до них належатьцентральна частина України, а також західні області (крім Полісся),Харківська, Полтавська, Сумська, південна частина Чернігівської області). 4. В Карпатах розташовані умовно чисті території (див. Картосхему на мал.2) Висновки. Охорона навколишнього середовища зумовлена потребою усуненнянегативного антропогенного впливу на деякі компоненти природи. Для вирішення проблем охорони навколишнього середовища слід поглибитирівень наукових досліджень, розгорнути обгрунтування екологічних прогнозівдля окремих регіонів та України в цілому. Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяльністю, виробитисистему адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів тавизначити відповідальність населення за порушення заборони викиданнянеочищених вод у водойми і викидів у атмосферу, виробити систему безпечнихтехнологій внесення у грунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, нанауковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звестишкідливий вплив від вирубування лісу. Особлива проблема — створення екологічного моніторингу — досліднихстанцій, постійних постів спостереження за окремими компонентами природи таекологічною ситуацією в регіонах, які найбільш екологічно небезпечні.Нагромадження фактичних даних дасть змогу посилити глибину науковихдосліджень та вносити пропозиції до екологічної політики. Необхіднообов'язково робити висновки про екологічність проектів кожногоспоруджуваного об'єкта. Слід зазначити, що оздоровлення навколишнього середовища в Українінеможливе без координації зусиль усіх організацій, які займаютьсяпроблемами екології. Треба виробити національну програму екологічногооздоровлення, яка може стати базою поступового нормування всіх компонентівприродних комплексів. З цією метою територію України поділяють на окремічастини за рівнем забруднення і розробляють регіональні програмиекологічного оздоровлення. Для України важливим є забезпечення контролю якостісільськогосподарської продукції у зв'язку з радіоактивним і хімічнимзабрудненням, що перевищує допустимі концентрації. Для кожного з регіонів України характерні особливі проблеми охорониприроди, тому для них слід розробляти окремі програми. Для виконання таких програм необхідне фінансування. Зрозуміло, щозначні кошти на оздоровлення екології повинні виділятися з державногобюджету. Екологічні проблеми обов'язково мають враховувати економістирізних рівнів управління. Список літератури. 1. Анучин В.А. Основы природопользования. - М.: «Мысль» 1994. 2. Бондар В.С. та ін. Комплексне використання і охорона лісів. - К.: Урожай, 1985. 3. Дудар Т.Г. Ехономіка природокористування. - К., 1994. 4. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів, 1994. 5. Конищева Н.И. та ін. Ресурсозбереження. - К.: Наук. думка, 1992. 6. Національна доповідь про стан навколишнього прродного середовища в Україні. - К., 1993. 7. Мирзаев Г.П, Иванов Б. А. Экология и рациональное использование природных ресурсов - Л.» 1983. 8. Руденко Д.П. Довідних з географії природно-ресурсного потенціалу Україна. - К., Вища. шк., 1993. 9. Розмiщення продуктивних сил України: Пiдручник С.П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та iн.; За ред. Є. П. Качана.- К.: Вища шк., 1998. 10. Суховеркова С.М. Экономика и экология. - М.: Высш.-шк., 1903. 11. Экологические проблемы Украины и пути их решения: -К., 1991.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconЗміст Вступ
Природно-ресурсний потенціал І розміщення продуктивних сил Донецького економічного району
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconКонтрольна робота з курсу розміщення продуктивних сил
Використання природних багатств повністю залежить від рівня роз­витку продуктивних сил І, навпаки, наявність відповідних природних...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconРеферат з дисципліни Розміщення продуктивних сил
Хімічна промисловість України, її значення, галузева структура І сучасний етап розвитку.”
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconФен-шуй – вчення про розміщення об’єктів у просторі Ми завершили вивчення теми «Теорії та концепції розміщення продуктивних сил І регіонального розвитку»
Згідно фен-шуй здоров’я, щастя та успіх людини багато в чому залежить від того, як облаштоване її житло та робоче місце. Фен-шуй...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconФен-шуй – вчення про розміщення об’єктів у просторі Ми завершили вивчення теми «Теорії та концепції розміщення продуктивних сил І регіонального розвитку»
Згідно фен-шуй здоров’я, щастя та успіх людини багато в чому залежить від того, як облаштоване її житло та робоче місце. Фен-шуй...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconПриродні передумови рпс
Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил І, навпаки, наявні природні умови й ресурси...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconРозміщення продуктивних сил І регіональна економіка

Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconВелика французька буржуазна революція
З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх основи. Тоді настає епоха соціальної революції”. Конфлікт між зростанням...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconВелика французька буржуазна революція (кінець xviiiст.)
З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх основи. Тоді настає епоха соціальної революції”. Конфлікт між зростанням...
Екологічні проблеми розвитку І розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району iconНа тему: “Екологічні проблеми Карпатського регіону” Підготувала студентка гр. М-11
Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы