Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности icon

Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности



НазваниеВолонтёрство в психолого-педагогической деятельности
Дата конвертации05.08.2012
Размер380.22 Kb.
ТипРеферат
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности


План: Вступ I. Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства. II. Людські ресурси волонтерського руху. III. Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників. IV. Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності. V. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері. VI. Iз досвіду організації волонтерської роботи в ЦССМ. Висновки Література Вступ Cучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічною,економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення,девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростаннямзлочинності і насильства. Соціально-психологічні проблеми в Українівідобразились на психологічному самопочутті різних верств населення. Щебільш відчутно визначились категорії людей, які потребують соціально-психологічної допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного заняття,дорослі безробітні, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьківабо не мають батьків, пенсіонери, інваліди та інші. На сучасному етапірозвитку нашої країни висококваліфікованих психологів та соціальнихпрацівників в Україні не вистачає. Щоб вирішити дану проблему, необхідно,по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення, по-друге,визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи,які допоможуть у реалізації цих проблем, по-третє, потрібна підготовкависококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджуватирозроблені концепції і програми соціально - психологічної роботи. [12] Незаперечним також є і той факт, що потреби населення у соціальнійдопомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникланеобхідність у залученні до соціально-психологічної роботи з різнимиверствами населення добровільних помічників-волонтерів. Термін "волонтер" вперекладі з англійської мовою означає "доброволець". Волонтер - це людина,яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю накористь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди. «Волонтер – цестан душі” – так вважає Світлана Валентинівна Толстоухова – директорУкраїнського державного центру соціальних служб для молоді. “Заразволонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти насебе частину повноважень державних соціальних установ. У західних країнахлевову частину тієї роботи, яку у нас виконують державні соціальніпрацівники, виконують саме волонтери. Це стосується і підтримки сім’ї, іроботи з інвалідами тощо. Проте аби громадські організації мали змогузайматися подібним на рівні з державними, необхідна відповідна підготовка,розгалужена мережа, філіали в регіонах. Ситуація, яка сьогодні склалася вУкраїні – унікальна. Країна переживає пік громадської активності, колибагато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому. Українах Європи подібне явище спостерігалося в 50-70х роках, тепер всеперетворилося просто на звичайну процедуру.
Можливо, ми не маємо такихпотужних матеріальних, технічних можливостей, проте людський факторвідіграє значно важливішу роль.” [1] Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто їїпотребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, такі на державному рівнях і, разом з цим, як двосторонні та міжнародніпрограми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробутікраїн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвиткугуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини,демократії та миру. Волонтерський рух також є основою діяльностінедержавних та міських організацій, професіональних асоціацій тапрофспілок. Більшість компаній з раціонального використання ресурсів таохорони навколишнього середовища не може обійтися без роботи волонтерів. Мета нашого дослідження: з’ясувати особливості участі волонтерів усоціально-педагогічній діяльності ЦССМ. Об’єкт: волонтерська діяльність ЦССМ. Предмет: зміст, напрямки, методи і форми волонтерської соціально-педагогічної діяльності. Завдення: 1. З’ясувати сутність понять волонтер, волонтерство, волонтерський рух. 2. Проаналізувати основні напрями і зміст соціально-педагогічної роботиволонтерів. 3. Визначити основні ресурси волонтерства і дати їх характеристику. 4. Виявити оптимальні шляхи управління волонтерами в соціальнопедагогічній роботі. 5. Вивчити досвід роботи з волонтерами в ЦССМ. I.Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства. Початок розгалудження мережі центрів соціальних служб для молоді вУкраїні припадає в основному на 1992-1993 рр. Інтенсивний розвиток таспецифіка роботи цих служб зумовлені вимогами часу, що водночас викликалопотребу у створенні багатопрофільної інфраструктури, складовою частиноюякої, поряд з професійними соціальними працівниками, змогли б статидобровільні помічники – волонтери. Волонтерські служби при центрахсоціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державноїмолодіжної політики. Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати,проте вони мають дещо інше - розвиток власних здібностей, моральнезадоволення, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги,відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання тощо. Скільки усвіті волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи. Волонтер – нетільки інструмент впливу на об'єкт соціально-педагогічної роботи, а й сам єоб'єктом такої роботи. Тому соціалізація волонтера - не менш, а може йнавіть більш важлива проблема, ніж та соціально-педагогічна робота, яку вінвиконує. [10] Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки їїрозглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне наданнясоціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною. Добровільність - це широке коло можливостей саморозвитку, розширеннязнань про інших людей, демонстрація свого піклування про інших,випробування себе в нових умовах і обстановці, добра перспектива намайбутнє. Це конкретний спосіб підвищити якість життя людини, яка відчуваєдискомфорт. Волонтери - це група людей, яка відчуває необхідність пошукунових шляхів для надання своєму життю суспільної цілі і цінності. Волонтерські групи та загони об'єднують людей, які на добровільнихзасадах беруть участь у соціально-психологічних програмах щодо попередженнянегативних явищ у молодіжному середовищі, надання допомоги різним верствамнаселення, соціальному становленню та інтеграції молоді у суспільство.Волонтери - добровільні помічники фахівців соціально-педагогічної галузі,надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така діяльність добровольцівпотребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань зпсихології, педагогіки, соціології, медицини, тощо. Волонтери повинніволодіти навичками спілкування з різними прошарками молоді, знайомитись зкращим досвідом роботи волонтерів нашої країни та зарубіжжя. Організаціярізних форм навчання волонтерів стає актуальним питанням сьогодення. Так як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участьв одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробкисистемного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності тапідтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцненні позиційдобровольців та формуванні позитивного ставлення громадськості до їхдіяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, про щоговорить досвід волонтерства інших країн. Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв'язання проблем у соціально- педагогічній, економічній, культурній, гуманітарній сферах. ГенеральнаАсамблея ООН, приймаючи до уваги рекомендації Економічної і СоціальноїРади, передані в резолюції 1997/44 від 22 липня 1997 р. на 52 сесіїприйняла рішення: - проголосити 2001 рік "Роком волонтерського руху "; - закликати уряди держав, волонтерські, громадські, урядові та неурядовіорганізації до співробітництва; - намітити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризаціїдіяльності; волонтерських організацій; - Об'єднаній організації волонтерів розробити програму роботи. Ініціатива проведення МРВ 2001 підтримувалася наростаючим прагненнямлюдей запропонувати свої послуги в якості волонтерів. Для того, щобздійснити цю мету, необхідні визнання та допомога волонтерській роботі,посилена пропаганда цього виду діяльності. Це потребує використання“найкращої практики” роботи волонтерів, об’єднаної в єдину систему длядосягнення успішного результату.[4] Отже, аналізуючи витяг загальної декларації волонтерів, можна сказати, щоволонтерство: - це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції; - це активна участь громадянина у житті людських спільнот; - сприяє покращенню якості життя, особистому росту та поглибленнювідчуття солідарності; - сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості тамиру у суспільстві; - сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку,створенню нових робочих місць та професій. [6] II. Людські ресурси волонтерського руху Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожноїлюдини свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвийдосвід, який збагачується і нашаровується в процесі суспільної діяльності.Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті.Волонтерська діяльність - це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому удобровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів. Перший крок в роботі з волонтером, який приходить за власним бажаннямспівбесіда, під час якої з'ясовується: - як людина знайшла організацію; - чому її зацікавила дана робота; - де вона зараз працює і де працювала раніше, яка в неї освіта і досвід -це поможе підібрати відповідну роботу для неї; - необхідно дізнатись, чим би людина хотіла зайнятись, скільки часумайбутній волонтер може витратити на роботу в організації; - чи не має обмежень із здоров'ям; - важливо зрозуміти: збирається людина весь час працювати волонтером,прийшла з метою отримати оплачувану посаду. В останньому випадку кращечесно розповісти про перспективи; - чи є наявний досвід роботи волонтером, де. Чому пішов з попередньоїорганізації У разі, якщо інтереси організації збігаються з інтересами потенційноговолонтера детальніше потрібно ознайомити з організацією, запропонуватинавчання, залучити роботи за конкретною програмою. Іноді робота,запропонована волонтеру, дуже відповідальна, потребує професійних навичок.Після навчання можна взяти волонтера на роботу з випробувальним терміном.Відповідальність перед клієнтом, складність поставлених завдань потребуютьпрактики і обережності у виборі людей. Відповідно до віку, соціальної ролі та соціального статусу можнавиокремити наступні групи добровільних помічників. Діти та підлітки. Для підлітків головною причиною участі у волонтерськійдіяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків,вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування зоднолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власногодозвілля. Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька,проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категоріяволонтерів є незамінною у практичній діяльності. По-перше, підлітки абсолютно мобільні; по-друге, у підлітків немаєкомунікаційних проблем з дітьми і підлітками – об’єктами соціальної роботи.Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого коладітей та молоді, а також для груп ризику; по-третє, бажання підлітківоволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, щене розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання,пошук нових форм і методів. Робота з ними потребує врахування кількох важливих правил: - робота добровільного помічника не повинна заважати навчанню; - робота не повинна бути одноманітною; - у кожній справі, яку довірили дітям або підліткам, обов'язково має бутимісце для їх власної ініціативи і самостійних рішень, а також персоналвідповідальності; - їх участь у волонтерському русі має бути погодженою з батьками іучителями - робота має бути безпечною для дитячої психіки, тому при роботі зжертвами насилля, психічно хворими, помираючими не потрібно залучати дітей- психологічний тренінг для них дуже важкий. Такого погляду додержуєтьсябагато спеціалістів, які працюють в цих сферах; - потрібно чітко визначити засоби заохочення, ні в якому разі не обіцятибільше ніж можна дати; - необхідно демонструвати, по можливості, перспективи їхньої діяльності ворганізації і обговорювати з ними плани на майбутнє; - не можна переоцінювати можливості дітей, особливо вголос. За умов дотримання цих правил кмітливі, швидкі, винахідливі помічникизабезпечені. Волонтери-фахівці – це психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальніпрацівники, юристи, лікарі, які надають консультативну допомогу соціальнимпрацівникам та іншим волонтерам або практично допомагають різним клієнтамсоціальних служб. Практика дозволила виокремити три основних правила в роботі зспеціалістами як волонтерами: - професійні погляди обох сторін на дану проблему мають збігатися (вкращому разі "не розбігатися"); - гнучкий графік для спеціаліста; - забезпечення можливості професійної або наукової кар'єри. Дуже обережнопотрібно ставитися до пропозиції створення на базі організації експериментального майданчика для перевірки наукової гіпотези, особливо,якщо організація працює з інвалідами, дітьми, наданням психологічнихконсультацій і т. п Звичайно, це не означає відмову від усього нового. Але запропонуватиінших професіоналів цієї ж сфери, дати оцінку запропонованій методиці,визначити випробувальний термін, відстежити результати - дуже потрібно. 3. Спонсори. Вони не обов'язково можуть підтримувати організаціюматеріально. Але керівники фірм можуть надати реальну методичну допомогу ворганізації роботи і пошуку фінансів. Такий варіант часто називаютьпатронаж організації. Кращий спосіб організувати патронаж - створитиопікунську раду при організації, де опікунами будуть керівники різних фірм,відомі в місті або країні особи: артисти, музиканти. Опікун не завждидопоможе грошима, але спрацює його ім'я, він залучить інших, порадить, щоробити. Потрібно пам'ятати, що керівники багатьох фірм мають вищуекономічну освіту, величезний досвід роботи з фінансами, досвід управління. Юрист фірми може надати безкоштовну консультацію або постійну юридичнупідтримку. Співробітники фірми можуть у вільний від роботи час виконуватироботу не пов'язану з їх основною діяльністю. Деякі компанії оплачуютьвласним працівникам той час, який вони витрачають на допомогу благодійнійорганізації. У фірмі можна орендувати зал для проведення благодійнихзаходів без орендної плати. Принципи роботи з волонтерами з бізнесу такі ж самі, що і з іншими. Дужеважливо поважати і враховувати їхні можливості, не вимагати від них більше,ніж вони можуть зробити, заохочувати, в тому числі і подарунками, і листами– подяками. Є тільки два доповнення щодо роботи з волонтерами -бізнесменами. Перше: до них потрібно ставитися, як до рівних - не зверхньо,не принижуючи себе. Друге: не можна вимагати коштів, якщо керівник фірми,хтось із співробітників працюють в організації волонтером. 4. Чиновники. Люди, які працюють у державному апараті, наприклад уміській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Однак, перш ніжзалучити їх до цієї діяльності, слід з'ясувати, чи не призведе це доконфлікту волонтера з начальством. Надійній варіант - керівництво даєзгоду на роботу свого працівника волонтером. Чиновники місцевої адміністрації можуть бути волонтерами як приватніособи. 5. Клієнти. Волонтерами можуть бути і ті, кому надається допомога –клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачівиховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше іхоче працювати волонтером в різних програмах. Принципи роботи з волонтерами-клієнтами такі ж, як і з дорослими. Слід пам’ятати про їх особисті потреби,про те, що вони прийшли не тільки допомагати, а й отримувати допомогу. 6. Члени організації. Волонтери-члени громадських організацій надаютьширокий спектр соціальних послуг різним категоріям населення. Протеосновний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримціокремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, розподілі гуманітарноїдопомоги підтримці матеріально не забезпеченої частини населення продуктамихарчування. Майже половина громадських організацій (49%) залучені саме дотаких видів соціальної роботи. До актуальних послуг належить сфера дозвілляякою опікуються 28% громадських організацій, 22% - приділяють особливуувагу питанням сексуального виховання молоді і планування сім’ї. До соціальної роботи залучені дитячі та молодіжні організації, волонтерижіночих організацій. Досвід знаних громадських організацій продемонстрував, що для нихнайголовнішим є: віра в успіх, яку керівництво товариства або асоціації повинно постійнопідтримувати у своїх колег; бачити, що завдання, які ставить перед собою організація або конкретнапрограма, реальні і їх можна вирішити. 7. Студенти різних навчальних закладів різного типу в переважнійбільшості працюють як волонтери в організаціях під час проходженняпрактики. У студентів-волонтерів особливі мотиви для добровільноїсоціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вони можутьбути як формальними – одержання заліку, проходження практики, так іреальними – набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацюваннянавичок спілкування з клієнтами. Студентів-волонтерів цікавлять тільки тівиди соціальної роботи, які безпосередньо пов’язані з майбутньою професією.Вони віддають перевагу індивідуальній роботі або роботі в невеликих групах– це дослідження або групове консультування тощо. 8. Батьки. Мотивація участі волонтерів-батьків в соціальній роботі –бажання допомогти собі особисто, а разом з тим і іншим сім’ям з іншимипроблемами. Рівень кваліфікації батьків може бути різним, проте всі вонимають великий життєвий досвід проживання та спілкування у кризовій сім’ї,знання про можливості виживання в кризовій ситуації, і тому їхня допомога єдосить важливою. Спрямованість роботи волонтерів-батьків, як правило,диктується їхньою особистою проблемою. Залучення волонтерів-батьків досоціальної роботи – процес ланцюговий: через усвідомлення, що самі батькиможуть допомогти своїм сім’ям, збільшується спектр сімей, які хочутьоб’єднатися для взаємної допомоги.[6] Отже, волонтером може бути людина, будь-якої статі і віку, з будь-якоюосвітою, чи без неї, яка спроможна відчувати означені потреби інших людей іна добровільних засадах допомагати їм. III. Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників. Будь-які волонтерські групи при центрах соціальних служб для молоді діютьв межах соціальних програм, які реалізуються центрами, передбачені планамиробіт, завданнями, що покладені на центри державою. Тому потрібенінструмент для оволодіння волонтерами змістом діяльності центру саме тогонапрямку, в якому вони бажають працювати і до помагати, визначення власнихзавдань, їх обсягу, методів та форм роботи. Центри, які залучають до роботиволонтерів, повинні планувати систематичне їх навчання, наради,інструктування, дискусії, семінари, "круглі столи", тренінги, що дозволяєурізноманітнити форми ознайомлення волонтерів із змістом, напрямками,особливостями, видами соціально-педагогічної роботи залежно від рівняпрофесійної підготовки до такої діяльності. Сьогодні істотну роль у зміцненні статусу добровольців при центрах ССМ таформуванні позитивного ставлення громадськості до їхньої діяльностівідіграє впровадження системи навчання волонтерів. Виходячи із специфікидіяльності та завдань соціальних служб для молоді, використовуються доситьрізноманітні форми навчання добровольців з метою формування в них знань,умінь та навичок, наприклад: - протягом року - школа волонтерів; - протягом півріччя - тематичні волонтерські курси; - протягом місяця - табір підготовки добровольців-помічників; - протягом тижня - курси підвищення майстерності тощо. Становленняволонтерського руху в Україні сьогодні відбувається за кількома основниминапрямками, які мають такі особливості: 1. Добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських танекомерційних організаціях - надання допомоги різним категоріям населення убудь-яких видах діяльності, навчання, розвитку. Таке спрямування діяльностіволонтерів будь-якого віку сприяє їх творчій та соціальній самореалізації,саморозвитку та самоспостереженню. 2. Добровільна систематична або епізодична допомога державним установамреалізовувати соціальну політику - допомога освітянським (шкільним тапозашкільним) закладам у навчально-виховній роботі, установам соціальногозабезпечення в роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами та людьмипохилого віку. 3. Волонтерська діяльність є наслідком творчого саморозвитку, навчанняінших тому, що сам добре знаєш, але ця діяльність не є професійною. 4. Педагогічно спрямована волонтерська діяльність, по суті, виступає імеханізмом розвитку особистості, її соціалізації і духовного становлення.Цей напрямок розвивається в дитячих та молодіжних об'єднаннях (метою їхстворення є суспільно корисна діяльність), в різних групах при ЦССМ.[5] Характерною особливістю волонтерського руху, який стихійно розвиваєтьсяпри різних соціальних установах, організаціях та об'єднаннях в Україні, євключення до добровільної діяльності молоді віком від 15 до 25 років.Привертання уваги неповнолітніх, молоді, людей похилого віку є ефективнимзасобом активізації саморозвитку особистості в діяльності і спілкуванні, яккультурному процесі. Якщо детальніше проаналізувати складові цього процесу,то стає зрозумілим, що молоді волонтери завдяки соціально - педагогічнійдіяльності набувають змістовно життєвих орієнтирів, оволодівають мистецтвомжиттєдіяльності особистості шляхом: - самовизначення; - самоорганізації; - самопізнання; - саморегуляції та самореабілітації; - самореалізації; - самоосвіти та самовиховання. Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Українізалишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності.Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитись зісторією руху в інших країнах, організувати роботу і контроль, навчитисяскладати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завждивраховувати думку і досвід самих добровільних помічників. Аналіз матеріалів обласних ЦССМ дозволив виявити основні напрями роботидобровільних помічників: 1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативнихявищ у молодіжному середовищі. - робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки; - профілактика та подолання вживання алкогольних напоїв; - профілактика та запобігання тютюнопалінню; - профілактика та запобігання вживанню наркотичних речовин; - профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу; - підтримка дітей та підлітків, що постраждали від морального, фізичного,сексуального насильства; - підтримка дітей та молоді, що перебувають у кризовому стані; - соціальна робота з „дітьми вулиці”. В цьому напрямку волонтерами центрів ССМ проводяться різноманітні бесіди, диспути, лекції на різну тематику, організовуються вечори, концерти “За здоровий спосіб життя”, проводяться рольові та творчі ігри з молоддю та з “дітьми вулиці”. Розповсюджуються інформаційні листівки, буклети про негативний вплив на організм вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин. Тут застосовуються як групові форми роботи, так і індивідуальні. 2. Соціальна опіка і захист найменше захищених категорій дітей та молоді. - підтримка та сприяння розвитку творчих здібностей молодих інвалідів; - соціальна допомога молодим сім’ям; - соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленимибатьківського піклування; - соціальна підтримка військовозобов’язаної молоді; - соціальна робота з жіночою молоддю; - соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім’ям, багатодітнимсім’ям; - допомога у вирішенні соціальних проблем учнівської та студентської молоді. Організовуються концерти, конкурси, змагання, ярмарки, створюються різноманітні луби за інтересами, проводяться благодійні акції, вечори. Все це робиться для того, щоб такі категорії дітей та молоді відчули себе потрібними в цьому суспільстві. 3. Соціальний супровід молоді, допомога її інтеграції у суспільство. - сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню дітей тамолоді; - формування та розвиток якостей творчої особистості; - соціальна підтримка безробітної молоді, сприяння в працевлаштуванні; - розвиток та підтримка обдарованих дітей та підлітків; - організація змістовного дозвілля дітей та молоді як шлях профілактики дитячої бездоглядності і правопорушень.[11] Проводяться змагання, олімпіади, походи, екскурсії, конкурси творчих робіт, тематичні дні, вогнища, свята, ярмарки, також іде залучення молоді та підлітків до різноманітних гуртків та секцій. До найбільш типових форм роботи з різними групами волонтерів належать: лекція, як базовий метод при навчанні волонтерів у Всеукраїнській школіволонтерів; бесіда на заняттях для волонтерів для більш плідної взаємодії з групою,для закріплення матеріалу та вивчення нового, для визначення настрою групитощо; гра ділова на заняттях з різних напрямків соціальної роботи дляефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок; „мозковий штурм” на заняття волонтерів для стимулювання до вивчення тієїчи іншої теми та більш ефективного навчання; дискусія з волонтером або з групою волонтерів з найбільш актуальнихгострих питань, тем; колоквіум як форма обговорення проблеми за участю більшості членів групи; семінар практикум для волонтерів та працівників соціальних служб з метоюподальшого засвоєння теоретичних знань; тренінг для волонтерів з метою більш ефективного вивчення тем навчання; конференції для працівників та волонтерів ССМ з метою обміну досвідом танапрацювання методик викладання та навчання волонтерів; „круглий стіл” для волонтерів з залученням державних та громадськихструктур з метою обговорення взаємодії з питань функціонування школиволонтерів, розвитку волонтерського руху; збори волонтерів різних центрів ССМ для обміну досвідом та напрацюваннянових форм роботи з різними категоріями молоді. Отже, аналізуючи напрями і деякі форми роботи, слід відзначити, щопрактично вся робота центрів ССМ допускає можливість залученняволонтерів.[12] IV. Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності У різних регіонах залучення людей до діяльності волонтерами відбуваєтьсярізними шляхами і на основі різних принципів. Найбільш розповсюдженийваріант – залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальнихробітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи черезволонтерські групи. Так у м. Запоріжжі на добровільних засадах працюють 12соціальних педагогів та психологів–студентів факультету соціальноїпедагогіки та психології Запорізького державного університету. Волонтеризаймаються статевою освітою підлітків у літніх таборах шкіл. УДніпропетровській області діє програма “Терези Феміди”, де задіяноволонтерський молодіжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти –правовики випускного курсу Дніпропетровського державного університету. На базі Чернівецького ОЦССМ працюють волонтерські загони, де волонтерамив переважній більшості є студенти педагогічного університету. Крім них, доволонтерської роботи залучаються студенти педагогічного училищадержуніверситету та медпрацівники. У м. Вінниці волонтерами-студентамифілологічного факультету педагогічного університету розроблено тематичнийкурс занять “Вивчаємо класичну літературу” для підвищення загальногокультурного та інтелектуального рівня молоді з певними вадами розвитку, атакож проводяться заняття, спрямовані на ознайомлення з основами світовихрелігій. У м. Луцьку волонтерську роботу проводять 25 волонтерів – студентимедичного училища та психологічного факультету університету. Їхняпрофесійна підготовка, безперечно, вплинула і на характер та напрямидіяльності волонтерів. У м. Херсоні студенти ліцею журналістики, бізнесу іправознавства проводять роботу з усіх напрямів соціальної роботи. Безумовно, це досить продуктивний шлях залучення добровольців досоціальної роботи. По-перше, він дозволяє досить просто вирішити самупроблему участі студентів в соціальній роботі, причому в багатьох областяхцентри соціальних служб для молоді підписали угоди про взаємодію з вищиминавчальними закладами. Реально студенти проходять навчальну практику в ССМ,тобто мають “винагороду” у вигляді заліку по практиці. Але це не робота завласним бажанням, а в певному розумінні – примусова участь у соціальнійроботі. Водночас факт залучення фахівців до соціальної роботи на етапінавчання є позитивним явищем, оскільки соціальна робота – одна з професій,де пряма передача досвіду “із уст в уста” є невід’ємною складовою воволодінні професією важливим мотивом участі фахівців у соціальній роботістала можливість для них підвищити свій освітній рівень.[8] В усьому світі головним об’єктом волонтерства є недержавні організації:дитячі, молодіжні, жіночі тощо. На Україні громадські організації щенедостатньо включені в соціальну роботу. Хоча приклади плідногоспівробітництва вже маємо. Так, у м. Чернівці волонтерські загони постійноконтактують з діючими молодіжно-громадськими організаціями – “Буковинськігайди”, “У гармонії з природою”, дитячими організаціями “Паросток” і“Веселка”. Херсонська асоціація молодіжних організацій та неформальних об’єднань“Фридом” організовує концерти по районах області із залученням спеціалістівХОЦССМ. Члени Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus”допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу із підлітками на базіклубів за місцем проживання, ділові ігри (у т.ч. на вулицях міста), вестироботу клубу “Дебати”. Як відомо значне місце у волонтерській соціальній роботі посідаютьрелігійні організації. На відміну від громадських релігійні організації вУкраїні виконують значну за обсягами і різноманітну за напрямами соціальнуроботу. Однак їх діяльність дуже рідко збігається і дуже рідкозастосовується в роботі центрів соціальних служб для молоді. Наприклад, ум. Житомирі до роботи клубу сімейного спілкування “Особлива дитина” длядітей-інвалідів та їх батьків при ЖОЦССМ залучено 8 волонтерів легіону прикатолицькому костьолі св. Софії. Вони здійснюють соціальний патронаж дітейінвалідів вдома. Взаємодія з релігійними організаціями багатьох конфесій, на нашу думку,допоможе розширити й урізноманітнити соціальну роботу, яку виконуютьволонтери. Певна пересторога у взаємодії соціальних служб для молоді зрелігійними організаціями, на наш погляд, обумовлена інерцією мислення іздебільшого невиправданим острахом. При взаємній повазі до віросповіданнякожного з партнерів цього можна уникнути. Для роботи волонтерами потрібна відповідна теоретична і практична база. Так, протягом 1997-1998 рр. у м. Миколаєві під час реалізації програми“Волонтер “Телефону довіри” пройшли курс підготовки “лекційні заняття,рольові та психологічні тренінги, стажування на “Телефоні довіри”) 25волонтерів, які після навчання отримали відповідні сертифікати. У Криму в рамках програми “Рубікон” здійснюється підготовка групиволонтерів-активістів природоохоронного руху з числа обдарованих школярів істудентів з метою екологічної пропаганди на місцях через ЦССМ. Харківським ОЦССМ укладено угоди з Харківським інститутом екології тасоціального захисту про спільну діяльність щодо створення і функціонування“Школи волонтерів”, з громадською організацією Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” – про спільну діяльність щодосоціальної та психологічної допомоги молоді за місцем проживання. Коли організація залучає волонтерів, вони віддають частину вільного часу.Якщо волонтеру робота здаватиметься нецікавою або якоюсь міроюнезадовільною, він робитиме щось інше в свій вільний час. Таким чином,вміння розпізнати і забезпечити реалізацію головних мотивів - один знайважливіших моментів волонтерської програми адже окрім "хорошої" роботиорганізація не може запропонувати волонтерам нічого іншого. І хоча ця сферамістить дуже багато важливих та складних моментів, їй все рівноприділяється мало уваги. Якщо організація має цікаві та продуктивні обсягироботи добровільних помічників, вона не матиме складностей із їхзалученням та утримуванням. Але, як показує практика, чимало організаційзалучають волонтерів до нецікавих робіт і через це мають проблему. В такихвипадках персонал вважає помічників не надійними. І дуже рідко вдаєтьсявизначити, що проблема полягає саме у незадовільно му забезпеченніреалізації головних мотивів. Розуміння мотивацій волонтерів - це головневміння для хороших керівників волонтерських програм. Знання про те, чомулюди роблять те, що вони роблять - необхідна передумова для того, щобдопомогти їм реалізувати свої мотивації та попередити випадки, колимотивації можуть викликати певні ускладнення. Типовий волонтер має досвід різноманітних мотивацій для роботи, починаючиз альтруїстичних і до власної зацікавленості. Ці мотивації можутьзмінюватись протягом волонтерської діяльності. Волонтери знають, що їхмотивація змінюється при переході від організації до організації, а також ів межах однієї організації. Добре організована волонтерська програма повинна створювати умови длярозвитку всіх різновидів залучення волонтерів до праці. Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні помічникипрацюють в тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм недати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність. Саме створення потрібних для волонтерства умов праці і є найголовнішимпунктом успішної діяльності. Також важливим моментом залучення добровольців до соціально-педагогічноїдіяльності є надання інформації про неї у вигляді буклетів, листівок пропевні організації, публікації в пресі, інформація в Інтернеті тощо. Отже існує 10 заповідей роботи з волонтерами, давно відкритих людьми, якіз успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді однаково працюютьі в Америці, і в Англії, і в Україні. Якщо їх дотримуватись, є надія, щоорганізація не втратить унікального людського потенціалу. 1. Плануючи реалізацію проектів, наперед необхідно визначити, де можутьбути корисними волонтери, і у відповідності до цього проводити відбірлюдей. 2. Приймаючи на роботу добровільних помічників, потрібно врахувати їхінтереси, бажання, можливості, в тому числі і тимчасове навантаження, місцепроживання, фізичні можливості, освіту. 3. Хибною є думка, що волонтери можуть виконувати тільки "чорну" роботу,а змістовну роботу повинні виконувати професіонали, яким це оплачується. По-перше можна знайти волонтерів-професіоналів у даній галузі, а по-друге,волонтерів можна і потрібно навчати для підвищення їхнього рівня. 4. Добровільних помічників треба набирати тільки у разі необхідності. Алеу випадку, коли людина приходить без запрошення, важливо не відштовхнутиїї, навіть якщо зараз для неї немає роботи. Волонтер може підготуватися дороботи, може виконувати окремі доручення - завжди знайдеться варіант, заяким, навіть відмовившись від його послуг, можна зберегти його на майбутнє. 5. Потрібно пояснити новій людині, за якими принципами працює організаціячого вона прагне, хто за що відповідає. 6. Необхідно чітко формулювати обов'язки і відповідальність самогодобровольця вимоги до нього. Важливо розповісти не тільки про характерроботи, але й про те, які функції треба буде виконувати, якщо людина доцього не займалася такою роботою 7. Потреба волонтера у постійній подяці за виконану роботу, заохочення доуспіхів 8. Ставлення до волонтера як до колеги. 9. Забезпечення добровільному помічнику можливості просування ворганізації отримання різного досвіду. 10. Необхідно запитувати думку самого волонтера з різних питань абопроблем організації і враховувати цю думку.[2] V. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері Однією з головних проблем є раціональне використання волонтерів. Вивчившитеоретичні аспекти і практичну діяльність державних і недержавнихорганізацій у цьому напрямку, можна побудувати теоретичну схему вирішеннясоціально-психологічних проблем за допомогою волонтерів: 1.Інформація про необхідність вирішення проблеми. 2.Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт. 3.Визначення персоналу, який задіяний у проекті. 4.Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів. 5.Визначення вимог до волонтерів, що будуть залучатися до даної роботи. 6.Підбір волонтерів за власними критеріями. 7.Переконання волонтерів у необхідності й важливості тієї роботи, що їмпропонується. 8.Навчання волонтерів з метою формування необхідних навичок. 9.Соціально-психологічна допомога конкретній людині з конкретноюпроблемою. 10.Зворотний зв'язок. Коротко зупинимося на кожній із зазначених позицій. Інформація про необхідність вирішення проблеми. Практично будь-якийсоціальний проект починається зі збору інформації про необхідністьдіяльності в певному напрямі. Незалежно від наявності державної інформації(про незахищені групи населення, кількість неповних сімей, кількістьінвалідів, прояв негативних явищ серед молоді) є потреба зробити аналізданої проблеми на місцевому рівні. Для розвитку програм з профілактикинегативних явищ серед молоді необхідна статистика, яка здебільшогознаходиться у відділах у справах молоді, для програм по роботі з дітьми-інвалідами - інформація про їх кількість, списки інвалідів, що складаютьсяна підставі даних відділів соціального забезпечення, інформації центральноїрайонної лікарні. Дуже корисними для визначення актуальних проблем дітей і молоді можутьбути результати соціологічного дослідження, рейтинги проблем, визначенихсамою молоддю. У більшості випадків цей етап роботи проходить без волонтерів, але наетапі практичної реалізації проекту важливо, щоб кожний його учасник знавпро значущість, актуальність проблеми, до вирішення якої вони причетні. Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт. Напідставі наявної інформації розробляється програма, спрямована на повне абочасткове вирішення проблеми. Практично всі проблеми, з якими стикаютьсяЦССМ, громадські організації соціально-психологічного спрямування, єсоціально-психологічними і спричинені не окремими індивідами, асуспільством. Тому претендувати на повне вирішення проблеми нереально. Вирішувати соціально-психологічні проблеми необхідно на двох рівнях: - формування соціальної політики для вирішення конкретної проблеми; - надання індивідуальної допомоги конкретним особам, які потерпають відцієї проблеми. Завдання ЦССМ і громадських організацій - це, як правило, наданняіндивідуальної допомоги конкретним людям. Визначення персоналу, зайнятого в проекті. План реалізації конкретноїсоціально-психологічної програми, конкретні заплановані заходи передбачаютьнаявність відповідного персоналу. Безумовно, координатор програми має бутипрофесіоналом такого напряму роботи. Для ЦССМ це, як правило, штатнийпрацівник центру. Для громадської організації він може бути і функціонером,і волонтером. Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів. Цей етап роботиможливий тільки на підставі попереднього. У центрах ССМ, де загальнакількість працюючих складає 2-3 людини, питання вирішується автоматичнометодом винятку: не директор, не бухгалтер, отже - єдиний фахівець будекерівником. У центрах, де штатним розкладом передбачені фахівці, запрошенідо роботи центру, можливе керівництво програмою запрошеним фахівцем. Увипадку з запрошеним фахівцем важливо, щоб він був не лише професіоналом,але й хорошим організатором, який зміг би не тільки організувати роботуволонтерів, а й викликати в них інтерес до цієї роботи, бажанняспівпрацювати. Визначення вимог до волонтерів, які будуть залучатися до даної роботи. Дорізних груп волонтерів ставляться різноманітні вимоги. Так лікар-педіатрповинен мати, з одного боку, високу кваліфікацію, з іншого - бути достатньомобільним і контактним. Співробітник міліції може бути діючим або увідставці, основне його завдання – консультування. Психолог маєспеціалізуватися у галузі дитячої психології. Для студентів визначені таківимоги: одні мають бути майбутніми педагогами, інші - майбутнімипсихологами. Для тих і для інших важлива наявність певних знань, хоча бтеоретичних. До того ж їм має бути більше 18 років, оскільки вони маютьвідповідати за свої дії і за власну безпеку. Підбір волонтерів за заданими критеріями. Практично зміст роботи на цьомуетапі полягає у визначенні місць, де можна залучити волонтерів. У нашомувипадку - це органи охорони здоров'я (педіатр і психолог), педагогічний іпсихологічний факультети вищих навчальних закладів (III і IV рівнівакредитації). Для центрів, де діють постійні загони волонтерів, і громадськихорганізацій з фіксованим членством пошук волонтерів полегшується за рахуноквже підготовлених добровольців. Волонтерами можуть бути і молоді люди, які нещодавно виступали в якостіклієнтів. Так, у програмах по роботі з наркоманами часто беруть участьколишні наркомани, їхні батьки. В роботі з сиротами доцільно використатиколишніх випускників інтернатних установ та ін. Переконання волонтерів щодо необхідності і важливості тієї роботи, що їмпропонується. В організаціях повинна проводитись робота з метою переконанняїх взяти участь у певному виді соціально-психологічної діяльності. Мотививолонтерської діяльності найрізноманітніші і використати їх необхідно уповному обсязі. Деякі центри соціальних служб для молоді пропускають цей етап, практичнопоєднуючи його з попереднім. Існує думка, що волонтер готовий до будь-якоїроботи і немає потреби в чомусь його переконувати. Робота з волонтером єіндивідуальною. Кожен волонтер має знати свої завдання і бути готовим до їхвиконання. Навчання волонтерів з метою формування необхідних навичок (психологічних,медичних тощо). Навчання може мати індивідуальний або груповий характер.Для підлітків, студентів, волонтерів-батьків це можуть бути теоретичні йпрактичні курси. Саме тут виправдують себе школи волонтерів. Для фахівцівважливе не саме навчання, а введення їх у суть справи, докладне визначеннямети, завдань, режиму роботи, вимог до них як волонтерів. Практично від навчання волонтерів у майбутньому залежить значна частинауспіху програми. Тут важливо підготувати волонтерів не лише у професійномуплані, а й у моральному. Досвід доводить, що значна частина волонтеріврозгублюється, втрачає впевненість в собі вже при першій зустрічі зклієнтами, особливо з сім'ями дітей-інвалідів, з наркоманами,безпритульними сім'ями, засудженими. Важливо, щоб волонтери малимаксимальну інформацію про об'єкт їхньої роботи, змогли спочаткуспостерігати за ними, і лише після цього вступати в прямий контакт. Соціально-психологічна допомога конкретній людині з конкретною проблемою.Етап безпосередньої допомоги є ключовим у всій роботі волонтера. Йомуприсвячений весь попередній, досить довгий і нелегкий підготовчий шлях. Тут треба зазначити, що підготовки потребують не лише волонтери, а йклієнти. Наприклад, діти-інваліди і особливо їх батьки не завжди адекватносприймають волонтерську допомогу. Більшість з них звикли до певноговідчуження їх дітей, вважають, що все повинно бути так, як тривало багатороків. Діти вулиці теж нелегко йдуть на контакт, оскільки їх спосіб життяґрунтується на недовірі до оточуючих. Те саме практично можна сказати провсі групи ризику. Тому все це потрібно враховувати у кожному конкретномувипадку і готувати "об'єкт". Надання соціальної допомоги волонтером - процес багатогранний. Це можебути масова робота волонтерів по проведенню дослідження або масовогозаходу. Може бути робота у невеликих групах: спільний турпохід волонтерів здітьми-сиротами, проведення ігротек на вулицях, коли волонтери можутьпідтримати один одного, отримати певну допомогу від керівника під часреалізації програми. Найвідповідальнішим видом волонтерської роботи є індивідуальний. Томувключати в процес волонтера необхідно поступово: спочатку - колективнаробота, потім - в малих групах, і вже після цього - індивідуальна робота. Зворотний зв'язок. Для кожної людини, котра виконує роботу, а тим більшена добровільних засадах, важлива оцінка її діяльності. Для одних важливовизнання цінності їх роботи ровесниками, для інших - професіоналами, длятретіх - керівниками програм тощо. Тому в кожному соціальне - психологічному проекті необхідно передбачатиоцінку його ефективності. Зауважимо лише те, що кожен учасник проекту маєбути оцінений і оцінений об'єктивно. Це важливо не лише для волонтерів, а йдля розвитку конкретної програми. Безумовно, наведені рекомендації мають загальний характер. У кожномуконкретному випадку вони можуть видозмінюватися. Головний висновок, якийслід зробити, це висловити пораду: необхідно ставитися до волонтерів як доповноправних членів колективу, враховувати їх інтереси, розвивати їхсоціально - психологічні значущі прагнення, допомагати їмсамоутверджуватися. У цьому - запорука успіху волонтерської діяльності.[2] VI. Із досвіду організації волонтерської роботи в центрах соціальнихслужб для молоді Залучення волонтерів до соціальної роботи є одним із завдань центрівССМ. З метою вивчення цього напряму діяльності були проаналізовані звітиобласних ССМ про залучення волонтерів до соціальної роботи. Певна робота щодо розвитку волонтерства в межах ЦССМ, безперечнопроводиться. Так, працівниками Чернівецького ОЦССМ та волонтерами з числастудентів педагогічного факультету ЧДУ організовано постійне чергуванняміському притулку для неповнолітніх дітей. Дніпропетровським ОЦССМ під часпроведення семінару директорів центрів ССМ області проведено ділову гру“Мої права” для фахівців та волонтерів ЦССМ. У квітні 1998 р. зареєстровановолонтерський клуб Дніпропетровського ОЦССМ “Юр-клуб”, створений з метоюпідвищення правової освіти молоді області, задоволення і захисту їхсоціально-економічних та інших прав. У Київському міському притулку для неповнолітніх притулку активно працюєзагін волонтерів. У притулку працюють волонтери – студенти педагогічногоколеджу та Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова,які двічі на тиждень проводять заняття для дітей молодшого віку, що невідвідують школу. Велика робота проводиться ЦССМ спільно з волонтерами у плані розробкипідготовки та розповсюдження друкованого агітаційного матеріалу середмолоді та підлітків. З метою профілактики негативних явищ ДніпропетровськимОЦССМ розповсюджено близько 15000 листівок, буклетів, пам’яток; з метоюпрофілактики та боротьби зі СНІДом Донецьким міськцентром СММ спільно зміським Центром здоров’я і волонтерами розповсюджено 500 у міськомутранспорті, а до Дня молоді Донецький ОЦССМ розробив і розповсюдив листівки“Обережно! Наркотики!!!”, “СНІД” та інші, міськими та районними ЦССМДонецької області розроблені та розповсюджені пам’ятки “СНІД...”. На сьогодні ЦССМ України ведуть активний пошук волонтерів з метою їхнавчання та подальшої роботи: Харківським ОЦССМ організовано роботуекспериментального майданчика “Школа волонтерів” на базі Інституту екологіїта соціального захисту і економічного ліцею для відпрацювання соціальнихтехнологій для роботи з дітьми, підлітками та молоддю з груп ризику. Викликає інтерес груповий тренінг у Львові, проведений для студентів-волонтерів “Дозволь собі бути щасливим”. Слід зазначити, що волонтериберуть активну участь у розповсюдженні профілактично-агітаційного матеріалупід час різноманітних акцій та масових форм роботи, включаються в роботу“Телефону довіри” та консультативних пунктів. Реалізація широкого спектра програм дозволяє волонтерам побачити як їхскладність, так і їх привабливість. Водночас деякі можуть остаточновизначитись, яким видом діяльності вони зможуть займатися у подальшійроботі. У Кримському РЦССМ діє навчально-консультативний пункт для сімей, девиховуються діти з обмеженими фізичними можливостями. В його роботі берутьучасть волонтери, студенти-практиканти, Сімферопольського університету, яківолодіють уже певними професійними знаннями і вміннями. Кожний ОЦССМ шукаєсвої шляхи активізації волонтерського руху. Наприклад, Полтавським ОЦССМпроведено обласний семінар-практикум “Сімейна психотерапія таконсультування в соціальній роботі”, в якому взяли участь спеціалістимережі ЦССМ, волонтери, психологи, котрі надають допомогу ЦССМ з даноїпроблеми. Особливу увагу на семінарі приділено методикам психодіагностикисімейної ситуації, сучасним концепціям сімейної психотерапії та деякимметодикам корекції сімейної ситуації. Проведено також тематичний семінар“Соціальна робота з неблагополучними сім’ями” у Лохвицькому РЦССМПолтавської області.[4] Взагалі під волонтерством зазвичай розуміють чотири різних видидобровільної участі в соціальній і благодійній роботі: Волонтерство – безкоштовна допомога конкретного волонтера конкретнійособі, яка потребує реальної допомоги з боку іншої людини. Волонтерська робота фахівців у плані організації діяльності гуртків іклубів за інтересами. Залучення дітей і молоді до роботи у самокерованих групах. Доброчинна діяльність. Сьогодні неможливо уявити діяльність структури ССМ міста Києва безволонтерів. Першим кроком участі молоді у реалізації соціальних програм наволонтерських засадах була програма „Разом заради розвитку”. головниммотивом для початку її впровадження була необхідність вирішити цілийкомплекс конкретних проблем., пов’язаних з Фестивалем дітей-інвалідів„Повіримо у себе”. Попередній досвід роботи з дітьми, які мають функціональні обмеження, таїхніми батьками показав, що, як правило ці категорії досить ізольовані відрешти громади, при чому така ізоляція створюється з обох сторін: з одногобоку, досить часто люди уникають спілкування з такими дітьми і такимисім’ями, з іншого – такі сім’ї не хочуть виставляти свої проблеми,обговорювати їх з іншими. У 1993-1994 рр. У Києві вже створились та структурувались громадськіорганізації, які об’єднали батьків дітей-інвалідів. Було визначено певнусистему роботи, поводиться засідання клубів, вечори, акції взаємодопомогитаких сімей. Соціальна служба для молоді в основному працює з громадськимиорганізаціями, які ставлять за мету соціалізацію дитини у дитячомуколективі шляхом розвитку самоврядування, самовизначення, проведенняспільних вправ. Як правило, це організації скаутського типу або ті, щопрацюють за скаутськими програмами. Розпочата волонтерська робота за дітьми-інвалідами мала непрогнозоване інекероване продовження: члени дитячих організацій почали запрошувати дітейз інтернатів до себе на спільні заходи, вечірки, походи і навіть наспортивні та туристичні змагання, ігри. Наступним проектом, який об’єднав молодь для волонтерської діяльності,був проект „Діти вулиці”. Як правило, ці діти добровільно відмовилися віддержавної або батьківської опіки. Спроби ізолювати їх, повернути в сім’ю,інтернат або притулок були малоефективними – діти знову опинялися навулиці. За 4 роки реалізації програми „Разом заради розвитку” сформувався великиймасив підлітків та молоді, які присвятили себе волонтерській діяльності. Серйозною проблемою волонтерської роботи залишається психологічнареабілітація волонтера у випадках, коли ані він, ані його команда, анісоціальна служба не спроможні нічого змінити в долі конкретної людини або всистемі соціальних відносин та соціальної політики. Особливу роль у розвитку волонтерського руху відіграють літні наметовітабори та збір-похід дитячих та юнацьких громадських організацій,волонтерських загонів „молодь за здоровий спосіб життя”. В них вдаєтьсяпоєднати самообслуговуючу працю, пісні біля вогнища, розвиваючі ігри,практичні заняття та тренінги і польову роботу навколишніх селах. Із досвіду Ніжинського ЦССМ. Спеціалістам міського центру ССМ доводитьсявирішувати різноманітні проблеми, пов’язані з потребами дитинства тамолоді. Так, у місті проживає 264 дітей-інвалідів віком до 16 років, надиспансерному обліку перебувають 8107 дітей, інвалідів віком 16-30 років –407. у багатодітних, малозабезпечених сім’ях, виховується 1428 дітей вікомдо 16 років. За минулий рік 12 неповнолітніх народили дітей, а 27неповнолітніх зробили аборти. Рівень безробіття по місту складає 12,36%. Наобліку в міському центрі ССМ знаходиться 93 сім’ї, що належать до категоріїпедагогічно неспроможних. Занепокоєння викликає стан алкоголізації танаркотизації молоді – 75% опитуваних вживають тютюнові і алкогольні вироби.Існує також проблема доцільного проведення підлітками і молоддю дозвілля. Провідними напрямами роботи міського ЦССМ стали: соціально-педагогічнапідтримка дітей-сиріт та дітей із багатодітних та малозабезпечених родин,дітей-інвалідів та молодих інвалідів; робота з важковиховуваними, дітьми знеблагополучних сімей; профілактика негативних явищ у молодіжномусередовищі; робота з творчою молоддю та інші. В полі зору спеціалістівцентру знаходяться молоді сім’ї, допризовна молодь, молоді матері-одиначки.При центрі діють Служба знайомств, “Телефон довіри”, пункт обміну речей,численні клуби. Звісно, що для результативного вирішення завдань центрупотрібні помічники-волонтери. За порівняно невеликий проміжок роботиміського центру ССМ накреслився певний контингент його добровільнихпомічників. Старшокласники і студенти навчальних закладів міста, гуртківціі вихованці позашкільних закладів епізодично залучаються до певних видівроботи (рознести запрошення, привітання, виступити з концертом тощо).Батьки дітей-інвалідів, які об’єднані у клуб взаємодопомоги “Віра”,виступають в якості волонтерів у роботі зі своїми дітьми. Постійнимипомічниками у соціально-педагогічній роботі центру є організаторивищезгаданих інтелектуального клубу “Кліо” та рок-клубу. Спонсорськудопомогу для проведення своїх заходів центр отримує від директора фірми“Вавілон” (м.Ніжин) та фірми “Смак” (м.Київ). З відкриттям при НДПУ іменіМ.Гоголя спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія” долав волонтерів приєдналися студенти й викладачі цього закладу. На їх основіпри міському та районному центрах ССМ формуються волонтерські загони,розроблено відповідне положення. Спеціалістами міського центру створенопрограму “Через волонтерство – до здорової нації”. На допомогу спеціалістам приходять також викладачі вузу, надаючи їмнеобхідне науково-методичну та практичну допомогу. Силами викладачів тастудентів спеціальності “соціальна педагогіка та практична психологія”третій рік в університеті організуються благодійні акції “Допоможиближньому” по збору речей, дитячих іграшок і літератури, а також благодійніімпрези, кошти з яких та зібрані речі передаються дітям-інвалідам, сиротамта малозабезпеченим. [3] Звичайно, всі ці реальні досягнення були б неможливі без формуванняцільової молодіжної політики. Серед молодих людей є такі, які навчилисярозуміти проблеми інших, не чекають допомоги від когось і готові доактивної соціальної дії. Це свідчить, що формується саме те покоління, якебуде спроможним побудувати власне життя, гідне людини. Висновки. Волонтерський рух є по суті частиною кожної цивілізації та будь - якогосуспільства. У загальному розумінні - це той внесок, який робиться людьмина засадах добровільницької діяльності, без матеріального заохочення, длядобробуту і процвітання суспільства. Ця діяльність може набувати різнихформ: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій психологів тасоціальних працівників під час кризи. Кожна людина, яка живе в суспільстві, намагається зайняти в ньому певнемісце, свідомо керуючись тими вимогами, які суспільство висуває до кожногоз його членів. Волонтерська діяльність дає людині можливістьсамореалізувати себе, вдосконалити індивідуальні якості та властивостіособистості, відкрити внутрішні резерви людини. Тому ми вважаємо, щоволонтерську діяльність можна розглядати як соціально-педагогічнудіяльність. З одного боку, волонтери надають соціальну допомогу тим, хто їїпотребує, а з іншого - вони починають розуміти свої особистісні недоліки тапроблеми, поступово їх долаючи і стаючи цілісними особистостями. В основіволонтерства лежить розуміння себе та впевненість в своїх силах. Сьогодні необхідність у волонтерстві зросла як ніколи. В зв'язку зпосиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких світовихпроблем, як винищення довкілля, зловживання наркотиками, загроза поширенняСНІД/ВІЛ, постала нагальна проблема в тому, щоб волонтери взяли на себечастину відповідальності за вирішення соціально-психологічних проблемсуспільства. На даний момент в Україні більшість аспектів роботи волонтерів при їїнеосяжності залишаються невизнаними, оскільки у багатьох випадках їхдіяльність здебільшого має неофіційний та неструктурований характер. Цепов'язано ще й з тим, що волонтерство в нашій країні почало розвиватись 10років тому, у той час, коли за кордоном воно має давню історію. Ефективність волонтерської діяльності на належному рівні досліджена вКанаді, Англії, Франції, Америці, Німеччині. Але ми не можемо повністюперенести іноземний досвід волонтерської роботи в умови сучасної України. Реальна соціально-педагогічна робота по наданню допомоги в нашій країні,в основному, сконцентрована в системі центрів соціальних служб,різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійнихорганізаціях. Актуальність вивчення теоретичних аспектів та практичнихшляхів залучення волонтерів до соціально-педагогічної роботи є важливою здвох причин: 1) розширення соціально-педагогічної допомоги; 2) соціалізація дітей та молоді, які беруть участь в процесі наданнясоціальної та психологічної допомоги тим, хто її потребує. Зроблено спробу простежити за різними механізмами залучення населення доволонтерської діяльності залежно від первинних мотивів включення в неї. Відзнання та розуміння мотивів волонтерської діяльності залежить ефективністьроботи добровільних помічників у соціально-педагогічній сфері. Знаючи, чомулюдина прагне допомогти іншим людям, можна передбачити та попередитивипадки, коли мотиви можуть викликати певні ускладнення. Успіхволонтерської діяльності полягає у створенні оптимальних можливостей длякожного учасника, втіленні якомога більших мотиваційних потреб. Людям, які керують волонтерськими програмами, потрібно пам'ятати провелику відповідальність, яку вони несуть. Адже, з одного боку, вонивідповідають за самих волонтерів та їх дії, а з іншого - за клієнтів, якимнадається добровільна допомога. Коли рівень соціальних послуг, якінадаються волонтерами є нижчим, ніж загальноприйняті норми у суспільстві,то особі, якій надається така допомога, завдається шкода. Тому коженкерівник волонтерської програми повинен знати принципи роботи зволонтерами, вміти правильно організовувати їх діяльність і підвищуватирівень ефективності волонтерської роботи. Зрозуміло, що за результати надання соціальних послуг клієнтамвідповідають не тільки керівники волонтерських угрупувань, але й саміволонтери. Категорій добровільних помічників, залучених до соціальноїроботи, є багато. Тому це створює деякі труднощі у волонтерськійдіяльності. Адже категорії добровільних помічників відрізняються не тількимотивами включення у волонтерську роботу, але й професійним рівнемпідготовки, тобто сформованістю певних знань, умінь і навичок. Особливоїобережності у волонтерській діяльності потребують діти, підлітки і клієнти,які стали добровільними помічниками з тих чи інших причин. Керівництво волонтерами включає роботу з людьми і тому вимагаєрегулювання змін у методах роботи людей. Добровільницька діяльністьпостійно раціоналізується, виникають нові форми, методи та підходи до даноїпроблеми. Це пов'язано з тим, що розвиток суспільства не стоїть на місці.Кожен день ми стикаємось з новими вимогами нашого суспільства. Тому ті, хтозаймається проблемою волонтерської діяльності, повинні розробляти новітехнології раціонального використання волонтерів у соціально-педагогічнійсфері. Для добровільних помічників потрібно створювати оптимальні умовипраці, детально продумувати дії самих волонтерів, намагатись максимальнонаближено передбачити ефективність надання волонтерами соціально-педагогічних послуг.[7] Отже, в результаті нашого дослідження ми з’ясували значення таких понять,як: волонтер, волонтерство, волонтерський рух. Аналізуючи звіти ЦССМ ми виявили основні напрями соціально-педагогічноїдіяльності волонтерів: 1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативнихявищ у молодіжному середовищі. Тут здійснюється робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;профілактика вживання алкогольних напоїв, запобігання тютюнопалінню,вживанню наркотичних речовин тощо. 2. Соціальна опіка і захист найменше захищених категорій дітей та молоді. Який включає підтримку та сприяння розвитку творчих здібностей молодихінвалідів, соціальну допомогу молодим сім’ям, самотнім матерям, неповнимсім’ям; здійснюється соціальна робота з військовозобов’язаною молоддю;велика увага приділяється роботі з жіночою молоддю. 3. Соціальний супровід молоді, допомога її інтеграції у суспільство. Здійснюється соціальна підтримка безробітної молоді, сприяння впрацевлаштуванні; розвиток та підтримка обдарованих дітей та підлітків таорганізація їхнього дозвілля. Вивчивши досвід діяльності волонтерів, ми побачили, що при центрах ССМстворюються клуби для дітей та молоді за інтересами, клуби для батьківдітей-інвалідів, організовуються чисельні вечори, благодійні концерти,створюються пункти прийому речей, які передаються в дитячі притулки тамалозабезпечені сім’ї, проводиться розповсюдження буклетів, листівок зпрофілактики негативних явищ в молодіжному середовищі. Отже, волонтером може бути кожна людина незалежно від статі, віку,расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціальногота матеріального становища, а саме: діти і підлітки, спеціалісти, спонсори,чиновники, клієнти, члени організацій, батьки, студенти. Кожний волонтерпрагне не тільки надавати допомогу людям, а й отримувати її. Література: 1. Василенко К. Волонтер – це стан душі // Волонтер//2001, №10 2. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку/К.: Академпрес, 1999 3. Волонтерство в соціально-педагогічній діяльності//Наукові записки - №1,2, 2002р. 4. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства З,1996 5. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю, Київ УДЦССМ, 2001 6. Капська А.Й. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах, Київ-2001 7. Капська А.Й. Технології соціально-педагогічної роботи, К.: УДЦССМ, 2000 8. Пинкус А., Манахан А. Практика социальной работы М.:”Союз”, 1993 9. Романенкова Л.А. О системе волонтёрской помощи в Канаде//Практична психологія і соціальна робота//К., 1999-№6 10. Словник-довідник для соціальних працівників та соціальних педагогів/за заг. ред. А.Й. Капської – К., 2000 11. Социальная работа. Теоретические основы подготовки социальных работников М., 1992 12. Соціальна робота в Україні: теорія та практика, Київ УДЦССМ, 2001




Похожие:

Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconПрограмма развития государственного образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической реабилитации и коррекции №12 на 2011-2015 годы
Центра психолого-педагогической реабилитации и коррекции №12 (обобщение и систематизация практического опыта)
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconАналитический отчёт психолого-педагогической службы моу сош №28
В соответствии с основной целью содержание работы психолого-педагогической службы школы определяется
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconУчебная программа дисциплины «Психолого-педагогический практикум» Специальность «050711. 65 – социальная педагогика» Программу составил
Целью данного курса является формирование первоначальных учений и навыков организации и осуществления психолого-педагогической деятельности...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconО порядке взаимодействия психолого-медико-педагогического консилиума (пмпк) с родителями (законными представителями) обучающегося договор
Вательным учреждением для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconГосударственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической
Государственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconГосударственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической
Государственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconГосударственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической
Государственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconГосударственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи, центр психолого-педагогической
Государственное областное бюджетное образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной...
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconМуниципальное образовательное учреждение для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи «Корсаковский Центр психолого-медико-социального сопровождения»
Муниципального образовательного учреждения для детей, нуждающихся в психолого-педагогической и медико-социальной помощи
Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности iconОписание профессиональных компетенций педагогической деятельности*
«Профессиональном стандарте педагогической деятельности» Реализация компетентностного подхода к анализу педагогической деятельности...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы