Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу icon

Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу



НазваниеРеферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу
Дата конвертации03.11.2012
Размер123.95 Kb.
ТипРеферат
скачать >>>



Реферат на тему:

Тема уроку. Леся Українка – геніальна донька українського народу.

Мета. Збагатити знання учнів про Лесю Українку, підвес­ти їх до цілісного уявлення про неї як людину, митця, гро­мадянина. Удосконалювати навички виразного читання і мовлення. Розвивати мислення за допомогою логічних операцій узагальнення, аналогії та ін.

Виховувати інтерес до знань.

Обладнання. Портрет Лесі Українки у рушнику, плакати із записаними на них темою та епіграфом уроку, фотома­теріали, твори письменниці, критична література, касети із записами класичної музики.
^

Хід уроку


Оргмомент.

I. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація вивчення теми.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

Ці слова Лесі Українки:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні! —

можна вважати девізом всього її життя. Чому?

Домашнім завданням до уроку було самостійно вивчити біографію Лесі Українки, скласти хронологічну таблицю життя і творчості письменниці.

2. Бесіда.

— Що в біографії письменниці вас найбільше вразило і схвилювало? Які твори Лесі Українки вам відомі? Якою постає в них авторка?

^ 3. Підсумки роботи.

III. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель. І. Франко оцінив Лесю як «...чи не одинокого мужчи­ну на всю соборну Україну». Що він мав на увазі? (Відповіді учнів). Але ж великий Каменяр відзначав і ніжність, і ліризм, її творів. Так, Леся Українка — філософ, геніальний митець і водночас жінка.

Ніхто не може правдивіше розповісти про неї, ніж родичі, друзі, знайомі... Отож час запросити до слова сучасників поетеси. (Виступи учнів, що виконують ролі сучасників Лесі).

Вчитель. Як людина і як митець Леся була дитям Волині. У Звячелі вона народилась, у Луцьку написала свій перший вірш.

^ Ольга Косач-Кривинюк. Ми, діти, так органічно зрослися зо всім колодяженсько-поліськоволинським, що уважали себе тоді й потім усе життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волиняків-поліщуків.

Вчитель. Лесі пощастило з родиною. Мати — відома письменни­ця Олена Пчілка. Батько — юрист, людина прогресивних поглядів. У сім'ї виховувалось шестеро дітей, яких єднала не тільки велика лю­бов, а й дружба, спільні духовні інтереси. А все починалося з дитячих ігор...
Дуже часто це було перевтілення в казкових, літературних та історичних персонажів, організація вистав — з музикою, костюмами, декораціями. Ставили навіть оперу «Коза-дереза». (Інсценізація уривку з вистави).

Лисичке ходить з віником, обмітає навкруги, чепурить свою хату. Лисичка.

Я Лисичка, я сестричка,

Не сиджу без діла:

Я гусятка пасла,

Полювать ходила.

А тепер мені в неділю

Треба відпочити,

Свою хатку гарнесенько

Треба прикрасити.

А щоб краща, щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у гайочок

Квіточок нарвати.

^ Кладе віник і біжить веселенько до лісу по квіти.

Другою стежкою вискакує несамовита Коза, перелякана, об­луплена, озирається на всі боки.

Коза (плаче).

Горе мені, горе!

Що маю робити?!

Як дожене старий дід,

Буде знов лупити.

Куди ж мені, бідній,

Куди заховатись?!

Бо так сором

І людям добрим показатись.

Побачивши лисиччину нору, радіє.

А тепер я нікого не боюсь,

Я в цю нору схоронюсь, схоронюсь.

^ Ховається в лисиччину нору, товчеться й тупоче.

Тим часом Лисичка прибігає з квітками з лісу і чує, що хтось товчеться у неї в хатці.

Лисичка (хитро питає).
^

Ой, хто, хто


В лисиччиній хатці?

Ой, хто, хто

Прийшов сюди в гості?

Коза (стукотить ногами, стукотить рогами).

Я Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена,

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Хвостиком замету,

Ніжками затопчу,

Тут тобі й смерть.

Лисичка.

Ой лишенько, ой горенько!

Бідна моя голівонька!

(Утікає до лісу).

Коза (вискакує з нори, пританцьовує).

Я коза-дереза,

Хитра та лукава,
^
Я лисицю дурну

Добре налякала.

Остап Лисенко. Леся, наша Леся! Здається, зовсім недавно прибігала вона до нас, вигадувала такі ігри, від яких ходором хо­див увесь дім. Мила сусідка, перша царівна дитячих лірій і наш перший режисер.

Вчитель. Леся змалку була незвичайною дитиною.

^ Ольга Косач-Кривинюк. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала... Найулюбленішими книжками .. були ... міфи стародавніх греків та ще книжка про подорожі різних славних мандрівників... Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишива­ти, а літом з трави робила прехороших зелених «мавок», убираю­чи їх в одежу з листя та пелюсточками квіток.

Вчитель. А ще ця білява дівчинка любила співати й танцюва­ти, була від природи дуже музикальною, швидко освоїла фор­тепіано...

^ Олена Пчілка. Леся дуже здібна як до науки, так і до мистец­тва. Вона дуже добре грає на фортепіано. І це ж тільки одну зиму бравши уроки музики.

Вчитель. Коли Леся захворіла, то не змогла більше грати. Тоді вона звертається до свого друга у вірші. Леся. (Читає поезію «До мого фортепіано»), Вчитель. Які почуття превалюють у поезії? Доведіть це слова­ми тексту. Які художні засоби поетеса використовує для цього? (Відповіді учнів).

^ Ольга Косач-Кривинюк. ...Леся була подібна до батька ... вдачею... Вони обоє однаково були лагідні і добрі безмежно, одна­ково обоє бували здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чи­мось особливо для них дошкульним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди...

Обоє вони... були однаково делікатні у відносинах з людьми, на­магаючись нікого собою не затруднити... І... ще одна спільна ... ри­са: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини.

Вчитель. Мати ж не лише сприяла загальній та літературній освіті Лесі, а й була першим критиком її творів, плекала юний та­лант. Не дивно, що в них є твори на спільну тематику.

^ Леся та Олена Пчілка (читають кожна «свої» поезії «Колис­кова» і «Люлі, люлі»).

Люлі, люлі...

Спи, моя доненько, спи, моя доленько!

Я колишу на руках:

А як заснеш, моя ясная зоренько, —

Сяду в тебе в головах.

Ласка ж та пильная, чула, прихильная

Буде твій сон стерегти,

Мати глядить тебе, квітко похильная, —

Щиро впевняйся їй ти.

І все життя твоє буду, дитя моє,

Серцем тебе пильнувать,

І спочування повік таке самеє Буду тобі уділять.

Як не вграватиме, світлом сіятиме,

Радістю серце моє, —

Горе голубки його розбиватиме,

Радість журбою пов'є!...

Вгляджу в очах твоїх щастя блискучеє,

З любкою я обіймусь,

І задавлю в собі горе пекучеє,

І до тебе усміхнусь!...

Спи ж, моя доненько! Спи, моя зоренько!

Спи, моє щастя ясне!

Хай обмина тебе лихо і горенько,

Ти на грудях у мене!

Вчитель. Чи ці дві поезії такі вже однакові?

— Знайдіть відмінності і прокоментуйте їх. Відповіді учнів.

Так, були в дочки й матері деякі розходження в поглядах. Це не­важко пояснити: великі письменниці належали до різних поколінь. Але Ольга Петрівна була не лише надзвичайно вимогливим учи­телем доньки, а й безмежно люблячою матір'ю. Вона була поруч зі своєю геніальною дочкою в найсвітліші і в найтяжчі моменті її життя. А останніх було дуже багато...

^ Оксана Старицька-Стешенко. Леся ж була надзвичайно терпляча і до фізичних страждань. Пригадую, як колись прийшла до неї., і випадково натрапила саме в той час, коли професор Сапежко зробив Лесі укол е ногу. Це надзвичайно болюча операція. Але Леся без анестезії переносила її стоїчно. Сапежко говорив, що такого витривалого пацієнта він у своїй практиці не зустрічав:

— У мене при такій операції пацієнти-мужчини ведмедем ре­вуть, а тут тендітна жінка зціпила зуби і мовчить.

Вчитель. Через хворобу вона була змушена покинути навчан­ня у школі, але самоосвіта, великий інтерес до науки допомогли їй стати однією з найосвіченіших жінок світу.

^ Оксана Старицька-Стешенко. Яскраво постає в пам'яті 1893 рік... Цю зиму Леся прожила у Києві, і ми з нею часто бачи­лись... Леся саме в той час студіювала англійську мову. Вона бу­ла надзвичайно здібна до вивчення іноземних мов. Тоді Леся вже володіла німецькою і французькою мовами, непогано знала ла­тинь та грецьку. Між іншим, вона робила підрядковий переклад Гомера для матері, коли та бралася .перекладати його.

Вчитель. У Києві, куди особливо часто наїжджали Косачі в 90-х роках, молодь збиралася вечорами в гуртку «Плеяда». Леся ніко­ли не цуралася товариства, а охоче брала участь у всіх мо­лодіжних зібраннях. Там звучали й обговорювалися власні твори, проводилися літературні конкурси, народжувалися творчі ідеї.

^ Оксана Старицька-Стешенко. ...Леся... завжди притягала до себе увагу... В той час вже перенесла одну операцію, на лівій руці носила мітенку і ходила з паличкою. Досить було їй чимсь запа­литися, як вона робилася незвичайно привабливою. Леся мала чудові сірі променисті очі, вони випромінювали з себе таку силу ясного розуму, що все обличчя сяяло внутрішньою красою.

^ Аріадна Труш. Лесю уявляють дуже «мужеською», але вона відзначалася великою жіночністю.

Леся любила одягатися. Одягалася гарно, але скромно, спеціально любила гарні блузки. На лівій руці носила чорну рука­вичку. Ходила Леся рівно, але з паличкою, а в кімнаті перебувала у напівлежачому стані.

^ Людмила Старицька-Черняхівська. У... 1896—1897 pp. бу­ло створено в Києві Літературно-артистичне товариство. Се То­вариство було російське, але давало нам можливість і нагоду бу­ти причетними до суспільного життя... У заходах, як і в іншій гро­мадській роботі, Леся брала участь, незважаючи на те, що здо­ров'я її гіршало ж знову, що й ходити без палки вона не могла.

^ Всеволод Чаговець. Це було 7 жовтня 1899 р. в Києві в кон­цертному залі Літературно-артистичного товариства... На ка­федрі стояла змучена недугою 98-літня дівчина, яка кидала в аудиторію ідеї і мислі, гідні голови мудреця і філософа. Вона вия­вила таке багатство всесторонньої культури, котрому позаздрив би усякий професор. Вона цитувала Бодлера і Кардуччі, Шекспіра і Бернзса, посилалась на Льва Толстого і Варлена, не забуваючи й рідного Шевченка. Вона називала твори світової культури і світового мистецтва, начебто в її робочій кімнаті були зібрані скарби музеїв усього світу.

Історію і долю народів вона освітлювала так, начебто ідеї істо­ричного матеріалізму були їй глибоко відомі...

Але історик, мислитель і філософ-соціолог не заглушали в ній поета...

^ Людмила Старицька-Черняхівська. А тим часом, поки Леся працювала поруч з дужими :у всіх цих літературних і громадських справах і писала свої хороші речі, хвороба підточувала її здо­ров'я... Лікарі визнали неодмінно потрібною операцію. Ся операція була дуже небезпечна для життя, але Леся без вагання зважила­ся на неї. Почали лагодитись до від'їзду в Берлін. Ні страху, ні тур­боти, ні суму не виявляла вона — говорила все про свої літературні праці, наче доручала їх.

Леся. Хутко тиждень, як я в Берліні... В неділю (5.11) мене за­хлороформують і спробують силоміць виправити мені хронічне звихнення в нозі, а як того не дасться зробити, то зараз же, в ту мить, будуть оперувати....

Однак біда бідою, а діло ділом...

Згодом подумаю і про видання своїх віршів, і багато про що, те­пер же, здається, краще ні про що не думати...

Одне прохання: не кажіть... знайомим, що зо мною зле діється...

Вчитель. Операція була важкою, але скінчилася добре, і здоров'я Лесине покращилося... Здавалося, лихо тепер хоч трохи ус­тупиться з її дороги. Але в 1900 — на початку 1901 року Ларисі Петрівні довелося пережити одну з найтяжчих своїх життєвих драм, а точніше, справжню трагедію серця. Дорога Лесі людина Сергій Мержинський поволі згасав у Мінську від сухот. Сергій Лесю не кохав, а поважав як друга. Поетка це розуміла, але не влаш­товувала істерик, а навіть допомагала йому писати листи його ко­ханій. Сама нездорова, ледве поправивши своє хитке здоров'я після Берлінської операції, вона всупереч волі батьків перебуває у Мінську, щоб у найважчий час бути біля «дорого друга»...

(Звучить класична музика).

Сергій. Взявши з неї слово, що тепер вона приїде лише на про­щання...

Леся. Думаю, що таки поїду, хоч би мені прийшлось для сього більше енергії потратити, ніж я потратила її за все своє життя, не­хай навіть це буде «жертва непотрібна», але я найбільш люблю приносити іменно жертви на олтар дружби, — в сьому логіки ма­ло, признаю, але що робить, се факт...

У С.К. я проводжу час тільки від 121/2 дня до 10 1/2 вечора, — він пізно переходить на денний стрій, бо вночі сливе не спить через кашель і жар, а ввечері починає рано усякі витирання та інші відправи, хоч я підозріваю, що то вже він видумує, аби заста­вити мене раніш іти спати. Він не дає мені нічого втомного роби­ти для нього...

Сергій. Я сознаю, что это страшный эгоизм с моей стороны, но я не в состоянии был бы отпустить вас теперь, нет, безсусловано не в состоянии...

Леся. З моїм другом дуже зле, і він вже сам не вірить, щоб міг видужати. Стан зовсім розпачливий, і на поправку нема надії. Вже не може підвестися сам. Листи замість нього пишу я, навіть його найближчим приятелям. Не може слухати читання і музики вже не в силі чути.

Сергій. Може, мені трошки полегшає на час, тоді ви мені зіграєте... Знаєте, що я в вас люблю? Спокій і силу волі. Ви ніколи не зітхаєте... Інакше я за Вас боявся би, а так вірю, що все витри­мати можете...

Вчитель. Страшні часи і дні чекання кінця... Рятувала робота. Біля постелі Мержинського Леся писала. З цього полум'я горя і нерозділеної любові вона винесла одну, з найкращих своїх драм — «Одержима».

Інсценізація уривку з драми.

Меріам (жахнулась).

Вчителю!

^ Месія.

Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі.

Міріам.

О, я не хочу,

не хочу я спокою!

Месія (лагідно і разом суворо).

Міріам,

Се дух в тобі говорить Чом не, хочеш?

Спокою прагне всякий.

Міріам.

Але ти,

вчителю, покинув мій спокій,

що був у тебе в тихім Назареті.

^ Месія.

Ти дорівнятись хочеш...

Міріам (з поривом).

Ні, Місіє,

я не рівняюся до тебе, ні!

Я знаю те, що я нещасна жінка.

^ Месія.

Так нащо ж ти зрікаєшся спокою,

Єдиної потіхи всіх нещасних?

Міріам (з раптовою одвагою).

Бо ти його не маєш, сине божий!

Месія.

Яке тобі до мене діло, жінко?

^ Меріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається та йде геть.

Месія.

Стій, Міріам, скажи, ти в меневірші?

Міріам (не одкриває лиця).

Я вірю, що ти божий син, Месіє,

І всім, окрім мене, даси рятунок. Месія.

Усім, крім тебе, жінко?

^ Міріам.

Ти сказав.

Месія.

Я не сказав того.

Міріам.

Та я те чула.

Прости, учителю, я мушу йти.

(Відступає).

Вчитель. Через півроку стан Лесі погіршується. А тут ще мандрівки. Крим, Кавказ, Австрія, Німеччина, Болгарія, Єгипет, Італія... Чужа земля не так лікує, як виснажує.

^ Людмила Старицька-Черняхівська. Се життя — се вже була рвуча боротьба зі смертю, літом на Кавказі, зимою в Єгипті. Спо­чатку се було ще не дуже тяжко, а чим далі, тим тяжчі ставали для неї сі подорожі. Проте Єгипет добре підживляв Лесю, і родина її робила все можливе, щоб Леся кожного року їздила туди.

Але, незважаючи ні на що, сили падали.

Вчитель. А між приступами хвороб була напружена Письмен­ницька праця — поетична творчість, переклади, випробування себе в різних жанрах...

Полум'яне закличне слово поетеси з особливим інтересом сприймала молодь.

— Згадайте «Давню казку». Хто найбільш прихильно ставився до поета?

(Відповіді учнів)

1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія) спинилося гаряче серце Лесі Українки. Вічність ще більше висвітлила велич геніальної до­ньки України. А сучасники? Чи знали вони творчу спадщину Лесі? Очевидно, що всю—не знали. Переважна більшість її драм за жит­тя письменниці не піднялася на театральну сцену, критика мовча­ла.

(Вчитель ознайомлює учнів з творами Лесі Українки, що вив­чатимуться у 1О класі, визначає їх місце у творчості письменниці, ставить завдання до наступних уроків).

^ IV. Узагальнення інформації.

1. Бесіда.

— Якою ви тепер уявляєте Лесю Українку?

— Чи допомогли вашому визначенню твори письменниці, що звучали на уроці? Якщо так, то як саме?

2. Підсумки роботи.

V. Закріплення інформації.

Завдання. Написати мініатюру «Лист до Лесі» (коментар вчи­теля, зауваження щодо продовження роботи вдома).

VI. Домашнє завдання.

Закінчити мініатюру; прочитати автобіографічні поезії «Contra sperms spero», «I все-таки до тебе думка лине», «Як я люблю ці години праці», «Стояла я і слухала весну», довести їх автобіог­рафічність.

VII. Підсумок уроку.





Похожие:

Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconРеферат на тему: " Леся Українка на Західній Україні" Лариса Петрівна Косач, в одруженні Квітка
Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома чита­чам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconЛеся Українка на Західній Україні”
Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома чита­чам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconТема : Її життя сонячний промінь. М. Олійник "Лесина доля", Леся Українка "Давня весна"
Тема: Її життя сонячний промінь. М. Олійник “Лесина доля”, Леся Українка “Давня весна”
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconЛеся Українка

Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconРеферат на тему: Леся Українка
Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconТема релігія: зміст, походження, функції > Тема 2, ч.І. Найпоширеніші реліпї світу > Тема 2, ч. Християнство > Тема з утвердження християнства в україні
Програма курсу включає велике коло питань з історії та сучасного розвитку релігії в Україні, особливостей становлення традицій та...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconТема релігія: зміст, походження, функції > Тема 2, ч.І. Найпоширеніші реліпї світу > Тема 2, ч. Християнство > Тема з утвердження християнства в україні
Програма курсу включає велике коло питань з історії та сучасного розвитку релігії в Україні, особливостей становлення традицій та...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconПрометеєве слово (громадянськi й нацiонально-патрiотичнi мотиви поезiї Лесi Українки)
Ав, що поет для України не лише глашатай, речник народу, а й поводир його. Тому Леся Українка присвятила свiй талант поневоленому,...
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconТема уроку: Учень І його оточення (5 кл) Мета уроку
Мета уроку: Закріпити раніше вивчений матеріал. Відпрацювати граматичну тему Präsens
Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка геніальна донька українського народу iconСвяте письмо у творчості
Біблії на формування світогляду Т. Шевченка, розкрити роль поета як національного пророка серед поневоленого фізиично і духовно українського...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы