Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р



НазваниеБілет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р
страница4/4
Дата конвертации25.09.2012
Размер0.53 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4

^ 11.2. Розкрийте причини й обставини тимчасової окупації українських земель Німеччиною і її союзниками в 1941 р.

1. Початок воєнних дій.

22 червня 1941 р. 190 дивізій Німеччини і її союзників перейшли границю від Балтійського до Чорного морів, близько 5 млн. 500 тис. солдатів і офіцерів було кинуто на розгром СРСР. Почалася радянсько-німецька війна, що тривала 1418 днів і ночей.

Відповідно до плану «Барбароса» (грудень 1940), розробленому німецьким генеральним штабом Радянський Союз повинний був бути розгромлений протягом двох місяців у ході «блискавичної війни». У загарбницьких планах фашистів Україні приділялося особливе місце.

^ За планом «Ост» гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з України мільйони чоловік, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Для досягнення поставленої мети на київському напрямку була розгорнута група армії «Південь» (командуючий - генерал-фельдмаршал Рундштедт). Її задачею було знищення радянських військ на Правобережній Україні, вихід до Дніпра і розвиток наступу на схід.

Перші місяці війни були найбільш важкими і трагічними для радянських військ. Німецькі війська і їхні союзники швидко просувалися всередину України. 25 червня був узятий Луцьк, 27-го - Дубно, 28-го - Рівне, 30-го червня - Львів і Тернопіль. До середини липня німці контролювали всю Галичину, Західну Волинь, Буковину і Бессарабію. Вирішальної для подальшого ходу воєнних дій була битва під Уманню (10- 12 серпня 1941), під час якої були розбиті частини Червоної Армії, що утримують підступи до Центральної і Східної України. Радянські війська не могли стримати натиск ворога. Німецькі війська легко проривали радянську оборону і брали в оточення частини Червоної Армії.

2. Оборона Києва. Одеси і Криму.

У середині вересня 1941р. супротивник взяв в оточення київське угруповання радянських військ Південно-Західного фронту загальною чисельністю 650 тис. чоловік. Після 72 днів оборони частини Червоної Армії залишили столицю України.

300-тисячне угруповання румунських військ з 5 серпня 1941 р. повели наступ на південний схід, метою якого було взяття Одеси. 15 вересня 1941 в. супротивник розпочав генеральний наступ й оточив місто. Цілий місяць радянські війська відбивали люті атаки ворога. 16 жовтня була проведена операція по евакуації Одеського укріпрайону. Героїчна оборона міста закінчилася. В Одесу вступили частини 4-ої румунської армії.

Наприкінці вересня 1941 р. різко погіршилося положення частин Південного фронту, що діяли в південних областях України. Фашисти, захопивши Каховський плацдарм, вийшли на Чонгарський перешийок. Частини Приморської армії – 90 тис. бійців і командирів зайняли позицію в Криму. Але удержати півострів під своїм контролем їм не удалося. 29 жовтня супротивник прорвав фронт, і Приморська армія була змушена відступити до Севастополя, а 51-я армія на Керченський півострів. 16 листопада під тиском супротивника війська 51-й армії змушені були залишити Крим і евакуюватися на Таманський півострів. Із Севастополя радянські війська пішли тільки 4 липня 1942 р.

^ 22 серпня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області, після чого вся Україна виявилася окупованою. Тринадцять місяців замість планованих декількох тижнів утратив вермахт при захопленні України.

3. Причини поразок Червоної армії:

  • масові репресії в державі, армії, флоті жертвами яких стали 47 тис. військовослужбовців. З 5 маршалів 3 вбиті (Тухочевський, Егоров та Бирхер) живими залишились Ворошилов та Буденний. З 186 командирів дивізій 154 вбито. В цілому 827 чоловік вищого командного складу в живих залишились лише 127 чоловік.

  • Недоліки у виробництві зброї (хоча саме у СРСР вперше Корольовим та Глушко були створені реактивні снаряди). Створено новий танк Т-34 групою інженерів на чолі із Косигіним. Але після смерті Тухачевського моторизовані та танкові дивізії недооформлювались, надавалась перевага кінноті.

  • Прорахунки радянського командування і особисто Сталіна:

а) визначення строків нападу Німеччиною на СРСР 76 раз доповідали Сталіну точну дату нападу

б) помилковість військової концепції яка була заснована на ідеї переможності Червоної Армії та існування теорії перемоги малою кров’ю на чужій території.

  • заборона будь якої антинімецької пропаганди і навіть звернення до громадян СРСР в засобах масової інформації.

  • Визначення помилкових пріоритетів в зовнішній політиці, спрямованих на підтримку агресії (пакт від 23.08.39 та договір про дружбу і кордони від 28 вересня 1939 року). Поряд з політичною співпрацею йшла також економічна між Німеччиною та СРСР. Поставки машин, обладнання після договору від 28 вересня 1939 року, обмін обладнання і стратегічної сировиною. На весні 1940 року Німеччина припинила поставки обладнання, з СРСР останній ешелон до Німеччини відправився в ночі 22 червня 1941 року.

  • Було заборонено збивати німецькі літаки які залітали на радянську територію. Нарком оборони видав наказ відпускати екіпажі і літаки та надавати допомогу при поверненні за допомогою супроводжуючих винищувачів.

  • Групам німецьких солдат дозволяють перетинати кордони з метою розшуку могил родичів загиблих в роки першої світової війни. В Симбірську та Тамбові знаходились німецькі танкові школи.

  • Таким чином, німцям були відомі місце розташування військ.

22 червня 1941 – напад Німеччини на СРСР

23 червня 1941 – масштабна танкова битва на лінії Луцьк – Рівне – Броди

28 червня 1941 – війська ЧА залишили Мінськ

30 червня 1941 – вступ до Львову

поч. липня 1941 – захоплення Литви, Латвії, Білорусії, Молдови, частини України

^ 7 липня – 26 вересня 1941 – оборона Києва

10 липня – 10 жовтня 1941 – Смоленська битва

29 липня 1941 – захоплення Смоленська

4 серпня – 16 жовтня 1941

оборона Одеси під командуванням генерала Петрова

^ 30 серпня 1941 – 27 січня 1943 – блокада Ленінграда

19 вересня 1941 – захоплення Києва німецькими військами

30 вересня 1941 – поч. Січня 1942 – оборона Москви. Початок операції “Тайфун”

^ Вересень – жовтень 1941

Донбаська оборонна операція

25 жовтня 1941 – захоплення Харкова

30 жовтня 1941 – 1 липня 1942 – оборона Севастополя

^ 5 грудня 1941 – поч. Січня 1942 – наступ на лінії Єлець – Калінін

4 березня 1942 – розгін Української Національної Ради

12-19 травня 1942 – невдалий наступ військ ЧА на Харків

30 травня 1942 – створення Центрального Штабу Партизанського Руху на чолі із Понаморенко, на Україні на чолі із Струкачем.

28 червня 1942 – наступ німців на Волгу та Північний Кавказ

22 липня 1942 – ЧА залишила Свердловськ – повна окупація України


Проте, з кожним місяцем опір радянських військ підсилювався, удосконалювалося мистецтво організації оборонних боїв. Це позбавляло ворога можливості вести наступ в запланованих їм темпах.

11.3. Проаналізуйте зміст радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939 р. і секретного додаткового протоколу до нього. Визначите вплив угоди на подальший розвиток події у світі.

^ Агресивні плани Гітлера вимагали забезпечення позиції нейтралітету з боку СРСР. Радянський уряд який прагнув запобігти створення антирадянської коаліції в Європі, наприкінці 1938 р. узяв курс на зближення з фашистською Німеччиною.

З призначенням на посаду наркома іноземних справ у СРСР ^ В. Молотова радянсько-німецькі переговори придбали офіційний характер, хоча і продовжували проводитися в обстановці таємності.

А в серпні 1939 р. у Москві проходили офіційні радянсько-німецькі переговори, на яких німецька сторона заявила, що будь-які політичні, економічні, територіальні інтереси СРСР будуть задоволені. Представники Німеччини також проінформували радянську сторону про плани почати бойові дії проти Польщі після 25 серпня 1939 р.

^ У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт про ненапад і секретні протоколи до нього.

Пакт-договір, угода, одне з найменувань міжнародного договору.

Пакт передбачав наступні зобов'язання сторін:

не воювати один з одним;

не брати участь в угрупованнях держав, спрямованих проти іншої сторони;

усі суперечки один з одним вирішувати винятково мирним шляхом;

підтримувати постійні контакти між собою й інформувати друг друга в питаннях, що торкаються загальних інтересів. Москва не ховала свого наміру взяти під контроль Східну Європу. Це цілком вписувалося в стратегічну концепцію Кремля про «світову соціалістичну революцію».

Секретні протоколи розмежовували сфери впливу сторін:

СРСР

Німеччина

Фінляндія, Естонія, Латвія, Східна Польща, (Західна Україна і Західна Білорусія), Бессарабія


Західна і Центральна Польща, Литва

Довгий час факт існування секретного протоколу замовчувався, мова йшла тільки про наявність його копій. Вперше оригінали секретних протоколів були виявлені в архівах політбюро ЦК КПРС у 1992 р. і були опубліковані в журналі «Нова і новітня історія» (№1, 1993). Отже, радянський уряд і особисто М.С. Горбачов, як і його попередники, знали про їхню наявність.

На думку деяких істориків, договір від 23 серпня 1939 р. віддалив на 10 років можливість виникнення війни між СРСР і Німеччиною. З іншого боку, пакт фактично означав 4-й роздягнув Польщі й активну участь СРСР у ньому. Багато істориків вважають, що підписання пакту означав домовленість між двома агресорами - Німеччиною і СРСР - про розділ Європи.

Договір вніс розкол у світовий комуністичний рух, тому що з Кремля надходили вказівки про заборону на критику фашизму й антифашистську діяльність.

Після підписання договору почалося відкрите співробітництво НКВД і гестапо, СРСР здійснював постачання в Німеччину стратегічної сировини (продовольство, нафта, чорні і кольорові метали й ін.) у період, коли Німеччина воювала з Великобританією і Францією.

З юридичної точки зору договір був укладений в обхід законів СРСР і в порушення його договірних зобов'язань перед третіми країнами: він не був ратифікований і затверджений вищими законодавчими і виконавчими органами країни. Тому пакт був юридично незаконним, що і констатував З'їзд народних депутатів СРСР у 1989 р., скасувавши його.

Білет № 12

12.1. Розкроїте обставини й історичне значення проголошення Об'єднання (Злуки) УНР і ЗУНР.

Для поляків, що очікували проголошення Східної Галичини частиною Польщі, виступ українців проти польської влади виявилося несподіваним, але вони швидко зуміли організувати опір українським військам. В Львові діяли три польські військові організації, сама впливова з який була Польська організація військова (ПОВ) - місцеве відділення загальнонаціонального об'єднання, очолюваного Ю. Пілсудським.

Збройні зіткнення між українськими і польськими військами у Львові почалися 1 листопада 1918 р., а 5 листопада по вулицях міста вже проходила лінія фронту. Одночасно розгорнулася боротьба за Перемишль, розташований на границі між Східною Галичиною і Польщею. Використовуючи кращу підготовку своїх солдатів і чисельну перевагу, польські війська зайняли Перемишль, а 22 листопада 1918р. окупували Львів. Уряд ЗУНР змушений було переїхати в Тернопіль, а з 2 січня 1919 р. - у Станіслав.

Протягом листопада - грудня 1918 р. польські війська опанували 1/6 частиною повітів, у яких була проголошена ЗУНР. У свою чергу Румунія окупувала частину Буковини, Угорщина зміцнила свій контроль над Закарпаттям.

У цих складних умовах ще більш актуальна представлялася ідея об'єднання ЗУНР з УНР, що підтримувало переважна більшість населення західноукраїнських земель.

^ 22 січня 1919 а. у Києві був проголошений «Акт об'єднання (Злуки)» Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну. ЗУНР одержала назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію.

Остаточне рішення про об'єднання західних і східних земель повинні були затвердити Українські Установчі збори, що так і не були скликані.

Значення об'єднання УНР і ЗУНР.

1. Сам факт проголошення об'єднання ЗУНР і УНР мав величезне морально-політичне значення, підтвердивши бажання українського народу жити в незалежній і соборній Українській державі.

Ця подія, за словами канадського історика О. Субтельного, свідчило про те, що вперше західно- і східноукраїнські націоналісти, що протягом поколінь проголошували існування між ними братерських зв'язків, ввійшли в контакт між собою в масових масштабах.

2. Велике значення для наступних подій мало взаємодія Української Галицької Армії й армії Директорії.

Позитивний вплив на адміністративний апарат Директорій зробили галицькі службовці.

Ці й інші приклади свідчили про можливість і необхідність об'єднання. ^ Фактичного державного об'єднання УНР і ЗУНР не відбулося, але історичний досвід державного будівництва як на сході, так і на заході України був дуже коштовний для українських політиків, для державного будівництва сучасної незалежної України.

Починаючи з 2000 р., день 22 січня відзначається в Україні як національне свято.

^ 12.2. Охарактеризуйте сучасну релігійну і між конфесійну ситуацію в Україні.

Одною з прикмет відновлення громадського життя стали нові взаємини між державою і церквою. 23 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняв Закон «Про волю совісті і релігійних організацій».

Віруючим стали повертати храми й інші культові спорудження. В Україні діють понад ^ 10 тисяч релігійних громад, 20 монастирів, близько 10 духовних семінарій і училищ.

Напередодні проголошення незалежності України активізувався релігійний рух.

1. Українська греко-католицька церква (УГКЦ). У 1987-1989 р. греко-католики провели ряд масових акцій з вимогою легалізації ^ Української греко-католицької церкви. УГКЦ виникла в результаті Брестської унії (1596), коли Українська церква об'єдналася з Римської на умовах збереження східного обряду. У 1946р. Львівський собор скасував Унію й об'єднав УГКЦ із Російською православною церквою. Фактично УГКЦ була заборонена.

У 1990р. Львівська міська рада народних депутатів передав греко-католикам собор Святого Юра.

^ 2. Створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Православна церква в Україні прагнула до відділення від Московського патріархату і до відтворення автокефальної (самостійної) церкви (УАПЦ). ліквідованої на рубежі 30-х рр.

У серпні 1989 р. у Львові священнослужителі церкви Петра і Павла першими в Україні проголосили свою приналежність до автокефальної церкви. 5 червня 1990р. відбувся перший Всеукраїнський собор автокефальної православної церкви, що створив нову структуру і прийняв Статут. Патріархом Київським і всія України був проголошений митрополит Мстислав (у світу - Степан Скрипник).

Він приходився племінником С. Петлюрі, був його ад'ютантом. Після закінчення громадянської війни С. Скрипник емігрував у Польщу. У 1942 р. був призначений помічником глави УАПЦ архієпископа Полікарпа (Сікорського) і зведений у сан архієпископа. Після Другої світової війни жив у США, де з 1972 р. очолив УАПЦ.

^ Патріарх Московський Алексій II і патріарх Константинопольський Дмитро 1 засудили «розкольницьку діяльність» УАПЦ. Більшість православних приходів залишилося під контролем Московського патріархату і стало називатися Українською православною церквою (УПЦ). На чолі УПЦ став митрополит Філарет (Денисенко).

3. Спроби об'єднання. Утворення УПЦ-КП і УПЦ-МП. Частина духівництва УПЦ і УАПЦ прагнула до об'єднання. У червні 1992р. у Києві проходив Всеукраїнський православний собор, що прийняв рішення про об'єднання Української православної й Української автокефальної православної церкви в єдину Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ-КП). Главою її обрали патріарха Мстислава, а його заступником - митрополита Філарета.

Але об'єднання православ'я в Україні не відбулося. Духівництво і віруючі, що є прихильниками Московського патріархату, об'єдналися в Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ-МП).

Об'єднання не визнала і частина автокифалістів. Після смерті Мстислава в 1993р. патріархом УАПЦ став ^ В. Димитрій (Ярема), а патріархом УПЦ-КП - митрополит Володимир (В. Романюк).

Таким чином, конфлікт виник між трьома православними церквами:

УПЦ-МП, УПЦ-КП і УАПЦ.

4. Релігійна і між конфесійна ситуація в другій половині 1990-х рр.

На початку 1995 р. УПЦ-МП нараховувала 6132 об'єднань, УПЦ-КП - 1753, УАПЦ-616.

б липні 1995 р. умер патріарх Володимир. Під час похорону в Києві почалися криваві зіткнення, а тіло померлого було поховано прямо на вулиці, перед входом у Софійський собор. Після смерті Володимира УПЦ-КП очолив Філарет.

Сьогодні українське православ'я розколоте на три церкви - дві незалежні й одну в складі РПЦ. Їхній шлях до єдиної помісної автокефальної української Церкви тільки починається.

Ще з 80-90-х рр., крім традиційних, в Україні утворилися центри римсько-католицької, адвентиської, пятидесятницької церковних організацій, був зареєстрований Статут свідків Ієгови.

В Україні зареєстровані і діють релігійні громади мусульман, іудеїв, у яких є всі необхідні умови для діяльності. Відповідно до законодавства, релігійним громадам повертаються будинки, що належали їм до антирелігійних акцій радянської влади в 1920-30-х рр.

Таким чином, відповідно до Конституції незалежної України, воля совісті стала важливим елементом життя країни. Однак факт роз'єднання православної церкви не сприяє консолідації не тільки віруючих, але і суспільства в цілому.

12.3. Зробіть порівняльний аналіз руху Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.

Рух Опору - це визвольний рух проти зовнішнього і внутрішнього фашизму і встановлених їм порядків, за відновлення національної незалежності і державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний пристрій після звільнення. Форми його були різними. В одних випадках це був збір і передача союзникам ціною інформації. В інші - саботаж, зриви військових постачань, порушення ритму військового виробництва. У ці ж роки стали створюватися перші партизанські загони в Польщі, Югославії, Албанії. Греції.

Рух Опору виник у західноєвропейських країнах, що підверглися фашистській агресії. У 1940 р. соціальна база руху Опору постійно розширювався. У його організації вступали робітники, селяни, службовці, представники інтелігенції і буржуазії. Супротивники фашизму все частіше переходили до збройної боротьби.

^ В Франції в 1942-1943 р. всі основні організації Опору, у тому числі компартія, соціалістична партія, профспілки, буржуазно-патріотичні угруповання, об'єдналися в єдину Національну Раду Опору і визнали загальне керівництво генерала Ш. де Голля. Самовіддано боролися проти фашистів французькі партизани - маки. Партійна приналежність не була перешкодою для об'єднання і консолідації антифашистських сил. І соціалісти, і комуністи, і республіканці, і радикали за мету ставили звільнення Франції від нацизму, хоча це не означало відсутність розбіжностей і протиріч між ними.

Італія. У Північній і Центральній Італії після її окупації Німеччиною учасники Опору приступили до формування бойових загонів - гарібальдиських бригад, що восени 1943 р. уперше вступили в бій з окупантами. Діяльність гарібальдиських бригад координувалися Комітетами національного звільнення, що складаються з представників шести антифашистських партій. Деякі гірські райони Італії були очищені від окупантів і перетворилися у своєрідні «партизанські республіки».

^ У Югославії рух Опору придбав характер національно-визвольної війни, що очолила компартія Югославії. У листопаду 1942 р. партизанські загони об'єдналися в Народно-визвольну армію під командуванням И. Броз Тіто.

Проти фашистів активно боролися четники («чету» - загін) - збройні формування, керовані лондонським емігрантським урядом. Особливістю руху Опору в Югославії було протиборство між партизанами Тіто і четниками, що приймало масштабні форми.

У Польщі, на відміну від інших країн, не було колабораціонізму (співробітництва) з німецько-фашистськими окупантами - ні як політичного, ні як економічного явища. Терор, геноцид, найжорстокіший окупаційний режим не розташовували до співробітництва.

Колабораціонізм - співробітництво з окупаційною владою. Геноцид - один з найтяжчих злочинів проти людства, фізичне винищування окремих груп населення по расових, національних, релігійних чи інших ознаках, а також створення таких життєвих умов, що розраховані на знищення цих груп населення. Одною з цілей гітлерівської расистської доктрини було знищення польської державності і польської нації.

Головну роль у польському русі Опору грали загони Армії Крайової, що направлялися з Лондона емігрантським урядом, і формування Армії Людової, створені польськими комуністами. Обидві армії вели боротьбу з окупантами, хоча між ними існували серйозні розбіжності щодо тактики і стратегії у визвольному русі, майбутнього пристрою Польщі, що переростали у відкрито ворожі відносини.

Одним із самих великих антифашистських виступів було повстання в 1943 р. у Варшавському гетто, куди окупанти зігнали єврейське населення. Два місяці погано озброєні повстанці боролися з фашистськими військами. У ході боїв загинуло 76 тис. чоловік.

Греція. Своєрідно розвивався рух Опору в Греції. У. Черчілль не визнавав тут домінуючого впливу СРСР, на відміну від країн Східної Європи. Народно-визвольна армія проводила операції на всій території країни, створювала звільнені райони, де владу зосередили народно-демократичні ради і комітети.

Серйозну силу представляло рух Опору в Норвегії, Бельгії, Голландії. Норвезькі робітники робили диверсії на судноверфях, де ремонтувалися судна фашистського флоту. Бельгійські і голландські патріоти перешкоджали відправленню стратегічних товарів у Німеччину, підривали транспортні комунікації, розвивали могутню підпільну мережу боротьби проти нацистів.

Патріотичний і антифашистський рух Опору зіграв видатну роль у перемозі над фашизмом. Його учасники обирали різні форми і методи боротьби з коричневою чумою, за волю і незалежність своїх країн. У русі Опору брали участь люди різних політичних і релігійних поглядів: радикали і соціалісти, католики і православні, члени профспілок і безпартійні; люди різних рас і національностей, різних соціальних кіл. Багатьом їм були призначено покласти своє життя на загальний вівтар Перемоги над ненависним ворогом.

1   2   3   4




Похожие:

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПричини поразки та уроки української революції 1917-1920 рр
Боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції....
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПричини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 початок 1918 рр Причини та наслідки агресії більшовицької Росії
Причини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 – початок 1918 рр
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили в період національно-визвольної боротьби 1917-1920р
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПерша світова війна. Причини та характер Початок першої світової війни. Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичнихпротиріч наприкінці 19 ст. І особливо на початку 20 ст

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917-1920рр
Протягом 1917р було стихійно створено чимало українських військових підрозділів. Та тільки після проголошення Центральною Радою Української...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon1. Державний переворот 29 квітня 1918 р в унр І встановлення гетьманату
Державний переворот 29 квітня 1918 р в унр І встановлення гетьманату П. Скоропадмький
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon5 родів військ Українських військово-повітряних сил (впс)
Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы