Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р



НазваниеБілет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р
страница1/4
Дата конвертации25.09.2012
Размер0.53 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4

Білет №7

7.1. Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах УНР із радянською Росією наприкінці 1917 - початку 1918 р.

5 грудня 1917р. Раднарком Росії оголосив ультиматум Центральній Раді. а наступного дня оголосив війну.

Можна визначити наступні основні причини поразки українських військ у війнах УНР із Радянською Росією.

1. Загальна чисельність радянських військ складала в грудні 1917 р. - січні 1918 р. близько 60 тис. чоловік. Це були частини регулярної російської армії, що перейшли на сторону більшовиків, червоногвардійці Москви, Петрограда й інших міст Росії, загони моряків. Це були сильні, досить навчені військові підрозділи. Досвідченим воєначальником був В. Антонов-Овсієнко, його помічником - М. Муравєв.

Більшовицьким військам протистояли селянське ополчення «вільних козаків», січові стрільці під командуванням Є. Коновальиа, загони з колишніх військовополонених галичан, кілька невеликих загонів із фронту, кілька сотень київських гімназистів, що пішли на фронт прямо зі шкільної лави. Військовий міністр Центральної Ради С. Петлюра мав у своєму розпорядженні не так багато підготовлених у військовому відношенні підрозділів.

Український історик Ф. Гурченко вважає, що по чисельності війська УНР не уступали радянським, однак вірні Центральній Раді війська були розсіяні по всій Україні, у той час як керовані більшовиками угруповання діяли на основних напрямках.

Таким чином, численним і добре навченим радянським військам протистояли менш підготовлені, деякою мірою розрізнені українські військові підрозділи.

2. Ефективно діяла більшовицька агітація, завдяки якій удалося деморалізувати частину військових частин. Американський історик Р. Пайпс писав, що «у перші місяці громадянської війни все населення було збито з толку, дезорієнтоване і не знало, за ким йти. Гарний агітатор коштував сотень збройних солдатів: він міг залучити на свою сторону війська супротивника і тим самим вирішити долю важливих боїв». Більшовики не шкодували ні грошей, ні людей для того, щоб проникнути в українські загони, що значною мірою створювалися з дуже наївних у питаннях політики селян, і переконати останніх чи не приймати участі в боях, чи приєднатися до більшовиків.

^ 3. Велику допомогу регулярним частинам Червоної Армії зробила «п'ята колона» - місцеві більшовики, що спираються на добре озброєні загони Червоної гвардії.

З числа організованих ними майже в кожнім великому місті повстань проти Центральної Ради саме небезпечне спалахнуло 16 січня 1918 р.
у Києві, коли робітники захопили завод «Арсенал», на кілька днів скувавши дії українських військ і змусивши українське командування зняти частину військ із фронту для придушення заколоту.

Незважаючи на подвиг 300 українських гімназистів, що загинули в нерівному бої під Крутами 16 січня 1918р., опір інших українських бійців, радянські війська продовжували наступ.

Це - основні причини поразки українських військ.

Можна відзначити ще кілька факторів, що сприяли не тільки воєнній поразці військ Центральної Ради, але і поразці Української революції взагалі.

^ 4. На думку канадського історика О. Субтельного, Центральній Раді не вдалося створити ефективний адміністративний апарат, відсутність якого позбавило її можливості підтримувати зв'язки з губерніями і селом, де зосереджувалася найбільша кількість її можливих прихильників.

5. Непослідовність соціальних перетворень Центральної Ради і її нерішучість, з погляду відомого політичного діяча і письменника В. Винничвнко, привели до того, що «українська демократія розійшлася зі своїми масами», що не підтримали Центральну Раду в критичний момент історії.

6. Історик Д. Решетар вважає, що в кінцевому рахунку поразка Центральної Ради обумовила нерозвиненість українського національного руху.

7.2. Охарактеризуйте структуру і головні положення Конституції України - Основного Закону держави.

Конституція України - Основний Закон держави - була прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.

Конституція складається з преамбули і 15 розділів:

Розділ I. Загальні засади.

Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

Розділ III. Вибори. Референдум.

Розділ IV. Верховна Рада України.

Розділ V. Президент України.

Розділ VІ. Кабінет Міністрів України; Інші органи виконавчої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VIII. Правосуддя.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний Суд України.

Розділ XIII. Внесення змін у Конституцію України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення.

• У преамбулі (вступній частині) визначаються цілі, задачі, мотиви і базові документи, що лежать в основі даного Основного Закону. Тут дається тлумачення поняття «український народ» як «громадяни України всіх національностей».

Стаття 1 Конституції України визначає її як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу.

Додатковий матеріал. З книги Л. Д. Кучми «Про саме головне». - К.. 1999.-С.11. ...Є велика різниця між поняттями «незалежність» і «суверенітет». Суверенітет - це форма існування суб'єкта міжнародних відносин, а незалежність - це не категорія міжнародного права, але політична реальність. Наприклад, Наддністрянщина чи Чечня не суверенні, оскільки статус, на який вони претендують, суперечить міжнародному праву, вони не визнані у світі - зате реально незалежні. УРСР же була формально суверенна (хоча б як член ООН), але незалежної не була.

Стаття 2 Конституції України визначає її як унітарну державу. Це означає, що в межах державних кордонів України немає і не може бути яких-небудь утворень, що мали би ознаки суверенітету.

^ Унітарна держава - форма державного устрою, при якій територія держави, на відміну від федерації, не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель і т.д.), а підрозділяється на адміністративно-територіальні одиниці (райони, області і т.д.).

• Конституційно в Україні встановлена республіканська форма правління (Стаття 5). У відповідність з цим, єдиним джерелом влади в нашій державі визнається народ. Республіка - форма правління, при якій глава держави (наприклад, президент) обирається населенням чи спеціальною виборчою колегією. Законодавча влада належить виборному представницькому органу (парламенту).

Влада народу може здійснюватися безпосередньо через референдуми чи вибори і через своїх представників, яких він обирає в органи державної влади чи місцевого самоврядування.

Важливою гарантією повновладдя народу в Україні є конституційно закріплене тільки за ним право визначати і змінювати конституційний лад у країні.

Статті 3 і 4 Конституції України закріплюють основні принципи взаємин держави й особистості. Найвищою соціальною цінністю визнається людина, його життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і безпека.

Конституція встановлює принцип єдиного громадянства, що означає неприпустимість для громадян України мати одночасно ще і громадянство іншої держави.

• В Україні державна влада здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (Стаття 6). Реалізація цього принципу покликана запобігти концентрації усієї влади в руках однієї особи чи одного органа.

В Україні визнається і гарантується принцип верховенства права. Відповідно до нього всі положення правових норм повинні неухильно втілюватися в життя.

• У статтях 13, 14, 16 Конституції закріплюються основні принципи економічних відносин українського суспільства. Тут визначаються об'єкти, що є власністю українського народу. До таких об'єктів Конституція відносить землю, її надра, атмосферне повітря, водяні й інші ресурси. Основним національним багатством, що знаходиться під охороною держави, є земля.

• Конституція також закріплює обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку, уживати заходів по подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи.

^ Стаття 15 гарантує волю політичної, економічної й ідеологічної діяльності в державі.

• Загальна конституційна характеристика України завершується конституційним установленням невід'ємних атрибутів суверенної держави – державних символів (Стаття 20). Символами нашої держави є Державний Прапор - прапор із двох горизонтальних смуг блакитного і жовтого кольорів. Великий і Малий Державні Герби з зображенням «тризуба» («тризубця») і Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицкого (відомий за назвою «Ще не вмерла Україна»).

7.3. Поясніть, за що колишнього прем'єр-міністра Великобританії М. Тэтчер прозвали «залізною леді». Складіть її політичний портрет.

До 1979 р., коли у влади знаходився лейбористський кабінет ^ Дж. Каллагену, Великобританію називали «хворою людиною Європи»: інфляція і безробіття зростали, продуктивність праці падала. Сотні тисяч англійців жили за встановленою в країні межею бідності. Вплив Великобританії у світі зменшилося.

^ На парламентських виборах 1979 р. консерватори одержали 13,7 млн. голосів, випередивши лейбористів на 2 млн. Главою уряду Великобританії вперше стала жінка - новий лідер консерваторів (з 1975р.) Маргарет Тетчер.

Основні напрямки діяльності уряду М.Тетчер (1979-1990)

1. М. Тетчер відмовилася від кейсианської теорії державного регулювання економіки, якій довгі роки дотримувались англійські політичні діячі і фактично провела «неоконсервативну революцію», повернувши до вільних ринкових відносин.

^ 2. М. Тетчер поклала в основу діяльності свого уряду тверду монетаристську концепцію обмеження грошової маси в обороті. З метою стимулювання капіталовкладень уряд знизив податки на великі доходи і збільшив на середні. Різко скоротилися державні витрати на соціальну сферу.

^ 3. У жовтні 1980 р. були скасовані всі обмеження на експорт капіталу, що існували 40 років.

4. В економіці відбувалася структурна перебудова на користь сучасних наукомістких галузей. В економіку країни почали активніше вкладати кошти іноземні інвестори.

5. М. Тетчер денаціоналізувала державні підприємства. Після приватизації 21 державної компанії 9 млн. жителів країни стали власниками.

6. Уряд консерваторів рішуче припинив страйки шахтарів, обмежило вплив профспілок.

^ 7. В області зовнішньої політики М. Тетчер дотримувала доктрини «ядерного стримування», розширила стратегічні зв'язки з адміністрацією США. У 1982 р. Великобританія рішуче вступила у військовий конфлікт з Аргентиною за Фолклендські острови і домоглася перемоги. Авторитет Великобританії у світі стрімко зріс.

Політичний портрет М. Тетчер.

Життєвий шлях М. Тетчер - це досить звичайний для багатьох представників нинішньої політичної еліти Британії шлях людини, що пробились «наверх» не завдяки зв'язкам чи приналежності до «обраного» стану, а винятково, чи майже винятково, завдяки власним зусиллям.

Маргарет Хілда Тетчер (дівоча прізвище Робертс) народилася 13 жовтня 1925р. у маленькому містечку Грантем у Північній Англії. Її батько був власником бакалійної крамниці, на гроші від якої жила родина. Жили вони небагато, і діти допомагали батькам у крамниці.

Маргарет з молоком матері перейняла дух, що зберігався в провінційних містах, вікторіанської Англії з її преклонінням перед власністю, ощадливістю, міцним сімейним вогнищем, релігійністю й іншими цінностями традиційної англійської моралі.

Однак вже ученицею гімназії вона відчула вузькість і провінціальність світу, що її оточував. З дівочих років у її життя ввійшли не тільки преклоніння перед провінційним укладом, але і прагнення вирватися з нього, вийти в «велике життя». Тоді ж зароджується в ній інтерес до політики, чому в чималому ступені сприяло, видимо, вплив батька, що грав помітну роль у політичному житті свого містечка в якості одного з лідерів консерваторів, що працював у місцевій раді.

У 1943 р. Маргарет вступає на хімічний факультет Оксфордського університету й активно включається в роботу студентської консервативної асоціації, згодом ставши її президентом. З тих пір політика складає головний інтерес у її житті, а професія хіміка усе менш задовольняє її. Проробивши біля чотирьох років без особливих успіхів на цьому поприщі, вона виходить заміж у 1951 р. за заможного бізнесмена Дениса Тетчера. Це заміжжя, звільнивши від турбот про хліб, дозволяє їй швидко закінчити другий, юридичний факультет того ж університету з явним прицілом на політичну кар'єру.

Після п'яти років адвокатури, затвердивши за собою репутацію активного і цілеспрямованого консерватора, вона в 1959р. обирається в парламент. Молоду, здатну й енергійну жінку швидко помічають, і вона недовго затримується на задніх лавах палати громад. З 1967р. Тетчер входить у число ведучих «тіньових міністрів». З 1970 р. вона займає посаду міністра з питань науки й освіти в уряді Е. Хіта. У 1975 р., на 50-м році життя М. Тетчер обирається лідером Консервативної партії й активно включається у виборчу кампанію.

М. Тетчер виявила себе переконаною прихильницею консервативних поглядів, людиною з твердим і непохитним характером, за який англійці прозвали її «залізною леді». Вона прийшла до влади, маючи чітку програму дій і стала наполегливо проводити її в життя.

Додатковий матеріал

...Крок за кроком ми відтискуємо назад соціалізм і повертаємо владу народу. ...Мені завжди представлялося, що соціалісти переконані, начебто інші люди створюють усе у світі тільки для того, щоб вони, соціалісти, могли б усе це перерозподіляти. ...Я твердий керівник, і я керую людьми. Я не диктатор, але я знаю, чого я хочу. Я знаю напрямок, у якому хочу йти, і намагаюся протиставити аргументам аргументи...

Влада народжує самітність. Легкі рішення приймають друг не, а на твою частку залишаються самі важкі.

М. Тетчер має великий авторитет у Великобританії й у світі. Рональд Рейган назвав її «великою жінкою - державним діячем світу». Під керівництвом Тетчер Консервативна партія здобула перемоги на виборах у 1979, 1983 і 1987 р., а «залізна леді» очолювала уряд одинадцять з половиною років підряд. Деякі біографи називають її правління «Ерою Тетчер».

Білет №8

8.1. Порівняєте умови мирного договору УНР із державами

германо-австрійського блоку в Брест-Литовську з Ризьким мирним договором 1921 р.

1. Історичні передумови підписання Брестського договору і його умови.

Україна, яка була частиною Росії, знаходилася в стані війни з Німеччиною й Австро-Угорщиною. На переговорах у Брест-Литовську її інтереси представляла Центральна Рада, що намагалася відгородити Україну від більшовиків.

27 січня 1918р. (9 лютого за новим стилем), коли під натиском радянських військ Центральна Рада змушена була евакуюватися з Києва в Житомир, українська делегація підписала Брестський договір із країнами Четверного Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина – супротивники країн Антанти в Першій світовій війні).

Основними умовами цього договору були:

1. УНР була визнана незалежною рівноправною державою, виходила з Першої світової війни.

^ 2. Україна зобов'язалася поставити в Німеччину й Австро-Угорщину протягом першої половини 1918 р. 60 млн. пудів хліба, 2750 пудів м'яса, багато картоплі, цукру й іншої сільськогосподарської продукції. У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні необхідні їй сільськогосподарські машини, вугілля, сіль і інші товари.

^ 3. Кордони УНР установлювалися по довоєнних кордонах Росії; кордон з Польщею повинен був бути визначеним спільною комісією з урахуванням етнічного складу населення.

2. Історичні передумови підписання Ризького договору і його умови.

У ході радянсько-польської війни Південно-Західний фронт Червоної Армії підійшов до Львова, Західний фронт наблизився до Варшави. Однак у результаті підйому польського національно-визвольного руху, посилення польської армії і вимотаності в боях радянських військ Червона Армія потерпіла поразку, понесла величезні втрати і відступила.

Бачачи, що війна може прийняти затяжний характер, до чого не були готові обидві сторони, Польща підписує 18 березня 1921 р. у м. Ризі договір із РСФСР і УРСР. На переговори прибула офіційна делегація ЗУНР, але польська і російська сторони виступили проти її участі.

^ Відповідно до Ризького договору:

1. Польща визнавала Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УРСР), сторони оголосили про анулювання попереднього договору між Польщею й Українською Народною Республікою (УНР).

^ 2. До Польщі відійшли українські території - Холмщина, Західна Волинь, Західне Полісся, а також Східна Галичина (за рішенням Паризької конференції 1923р.); до УРСР території, що знаходились під повним контролем Радянської Росії - Східна Волинь і Лівобережна Україна.

Таким чином, можна визначити принципові розходження, пов'язані з підписанням і умовами Брестського і Ризького договорів.

^ 1. Під час підписання і Брестського, і Ризького договорів сторони прийшли до компромісу, переживаючи політичні і економічні труднощі; договори визначали закінчення воєнних дій.

^ 2. Обоє договори визначали політичний статус України. Але за умовами Брестського договору, що поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави, обмеження її суверенітету Німеччиною не мало альтернативи: у випадку наступу германо-австрійських військ військові частини УНР були приречені на знищення, і Україна перетворилася б у колонію Німеччини й Австро-Угорщини.

Відповідно до Ризького договору Польща визнавала маріонетковий режим УРСР, що цілком залежав від Радянської Росії.

Ризький договір знаменував собою остаточну поразку української демократії в боротьбі за незалежну державу.

3. За умовами Брестського миру Україна зберігала територіальну цілісність.

Ризький мир визначив нове розчленовування території України між сусідами: Румунією (яка в 1918 р. захопила Буковину); Чехословаччиною (захопила в 1919р. Закарпаття), Польщею (захопила в 1921 р. Західну Україну) і Радянською Росією, що контролювала з 1921 р. Наддніпрянську Україну.

8.2. Охарактеризуйте державну символіку України, розкрийте її історичне походження.

Відповідно до Конституції України, її державними символами є «Державний Герб України, Державний Прапор України і Державний Гімн України» (Стаття 20).

1. Герб. Зображення Великого Державного Герба України поки ще не встановлено. У Конституції України лише сказано, з яких елементів він складається:

1) малого Державного Герба України - Знака Князівської Держави Володимира - тризубця (тризуба);

^ 2) герба Війська Запорізького - козака з рушницею. Серед численних теорій і версій про походження тризубця Володимира Святославича (980-1015) найбільш популярні ті, котрі бачать його корені в культурі Греції, Боспору, Візантії.

Спочатку тризубець прижився в Києві як символ князівського роду. Пізніше він став знаком власності і, нарешті, при Володимирі Святославичі - гербом держави. Існують різні тлумачення зовнішнього вигляду тризубця, у тому числі такі: плетіння у виді луку в центральній частині - родовий знак Рюриковичів.

У 1918 р. зображення тризубця на синім фоні стало гербом УНР. Автором проектів герба був художник В. Кричевский.

Символіку з зображенням тризубця в 1920-1940-і рр. використовували різні політичні об'єднання Західної України. Тризубець із середнім зубом у виді меча використовувала Організація українських націоналістів (ОУН), тризубець із середнім зубом у виді хреста - релігійні організації. 15 вересня 1939р. як державний герб тризубець був визнаний Сеймом Карпатської України.

Ще один український герб, так називаний «козак з мушкетом», теж був у свій час широко розповсюджений. Очевидно, печатка з таким гербом була дана запорізькому гетьману польським королем Стефаном Баторием у 1576р. Під час Визвольної війни українського народу «лицар-козак з самопалом» був одним з найважливіших атрибутів козацької державності – поряд з «архангелом Михайлом», що тоді вважався символом країни й особистим гербом гетьмана.

У XVIII в. «козак із самопалом» придбав, мабуть, значення етнічного символу України. Цей герб перестав використовуватися після ліквідації гетьманської влади в 1764 р.

2. Прапор. Державний прапор України - прапор із двох горизонтальних смуг блакитного і жовтого кольорів.

Українське синьо-жовте колірне сполучення - одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Історія його така.

• Синьо-жовте сполучення кольорів походить від герба Галицько-Волинського князівства, землі якого в XII в. літописці називають «Україною». В другій половині XIII в. отут з'являється золотий лев на синім фоні.

• У 1410 р. ополчення Львівської землі брало участь у Грюнвальдській битві під синьою корогвою з зображенням золотого лева, що піднімається на скелю. Згодом золотий лев на синім фоні став гербом Руського воєводства, утвореного в 1434 р., що об’єднало Львівську, Галицьку, Сяноцьку й інші землі.

• «Головна Руська Рада» - орган, що представляв національний рух українського населення Галичини - у жовтні 1848 р. проголосила своїм гербом золотого лева на блакитному тлі і синьо-жовтий прапор.

• Жовто-синій прапор (з жовтою смугою вгорі) був державним прапором УНР у 1918 р. Після перевороту П. Скоропадського в гетьманщині порядок кольорів прапора був змінений на синьо-жовтий; таким він залишався і в часи Директорії.

• Синьо-жовтий прапор був національним прапором українського народу в Галичині.

3. Гімн. Відповідно до Конституції України, Державним Гімном є «національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом».

Таким чином, остаточна редакція слів гімну ще не затверджена.

Вірш “Ще не вмерла Україна” було визнано національним гімном у свій час І. Франко, Лесею Українкою. Як Державний гімн воно було затверджено сеймом Карпатської України в 1939 р. Слова цього вірша зберігалися в народній пам'яті до кінця 1980-х - початку 1990-х рр., коли вони були узяті на озброєння українським національним рухом, що відроджується.

Автор цього вірша - П. Чубинський, український інтелігент ліберально-демократичних поглядів, відомий етнограф і фольклорист. Народився він у 1839 р. на Київській землі. У 1861 р. закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Вірш «Ще не вмерла Україна» було написано, імовірно, у 1862 р. і відразу було заборонено царською владою: у повідомленні про українофільську діяльність П. Чубинського воно було визнано крамольним твором. Через рік його автор був засланий у Сибір.

Українська молодь виконувала твір «Ще не вмерла Україна» на мотив широко відомого в той час сербського гімну. Вперше опубліковано воно було в 1863 р. у журналі «Мета» разом з творами Т. Шевченка. Це був період підйому української національної самосвідомості, глибокої зацікавленості козацькою героїкою, творчістю І. Котляревського, Т. Шевченко, П. Куліша. Укладачі віршів Великого Кобзаря в журналі «Мета» подали твір П. Чубинського як Шевченківське, і українська громадськість сприйняло цей текст як національний гімн.

Музика до гімну народилася в 1864 р., коли Львівський український центр показав спектакль польсько-українського письменника К. Гейнча «Запорожці». Сама п'єса виявилася звичайна, але преса високо оцінила прекрасну пісню «Ще не вмерло Запорожжя», уперше виконану тоді хором і з захватом зустрінута публікою, за бажанням якої пісню виконали повторно. Це була музика М. Вербицького - мелодія майбутнього національного гімну «Ще не вмерла Україна».

М. Вербицький, як і П. Чубинський - український інтелігент, що вийшов з народу. Народився він у 1825 р. у селі Улюч біля Перемишля. Музичну освіту одержав у школі півчих у Перемишлі й у Львівській духовній семінарії. У 40-і рр. був регентом церковних хорів у Львові і Перемишлі, а з 1852 р. жив у рідному селі. Тут він писав інструментальну, а також хорову музику, у тому числі на слова Т. Шевченко. Композитор, хоровий диригент і музичний діяч був одним з перших композиторів-професіоналів у Галичині.

8.3. Проаналізуйте план Маршалла і визначите його роль у відновленні післявоєнної Західної Європи.

1. Передумови прийняття плану Маршалла.

В умовах конфронтації, що почалася, між СРСР і західними країнами, а також початку комуністичної експансії Радянського Союзу, яка ставила за мету підкорити своєму впливу не тільки країни Східної Європи, де знаходилися радянські війська, але й інші країни континенту, адміністрація США вживає відповідних заходів. При цьому враховувалося прагнення населення Західної Європи бачити перспективу свого розвитку в приватній власності, ринковій економіці і вільній конкуренції.

У березні 1947 р. американський президент Гаррі Трумен заявив про обов'язок США допомагати іншим країнам у боротьбі з комуністичною загрозою (доктрина Трумена). Ґрунтуючись на положеннях цієї доктрини і прагненні США посилити свій вплив на хід подій у Західній Європі, американський уряд прийняв рішення зробити західноєвропейським країнам широкомасштабну економічну допомогу.

2. Задачі плану Маршалла.

5 червня 1947 р. у своєму виступі в Гарвардському університеті державний секретар США генерал^ Дж. Маршалл повідомив про готовність США здійснити програму допомоги потерпілим під час війни європейським країнам. При наданні фінансової допомоги США висували різні умови, у тому числі - вивід зі складу уряду комуністів. Ця вимога була виконана у Франції й Італії в 1947 р. Таким чином, США, керуючись доктриною Трумена і планом Маршалла, зробили ставку на Європу, який приділялася вирішальна роль у збереженні рівноваги у світі.

Для США план Маршалла був також засобом підтримки американського експорту. По його умовах 2/3 виділюваної суми повинні були бути витрачені на покупку американських товарів. 2 квітня 1948р. Конгрес США прийняв Закон №472 «Про допомогу іноземним державам», у якому викладалися цілі, задачі, принципи й умови надання допомоги у виді позик, субсидій, а також містилися положення, спрямовані на обмеження торгівлі західноєвропейських країн із країнами, що не є учасниками плану, у першу чергу з СРСР і країнами Східної Європи.

^ Основною умовою надання допомоги було відмовлення від націоналізації промислових об'єктів, усіляке стимулювання приватного підприємництва.

3. Реалізація плану Маршалла.

План Маршалла спочатку передбачав надання допомоги всім країнам Європи, за винятком фашистської Іспанії, включаючи і СРСР. Однак сталінський уряд категорично виключав таку допомогу і піддав план Маршалла запеклій критиці, виходячи, насамперед, з ідеологічних установок. А Польщі, Чехословаччині й іншим країнам Східної Європи, що прагнули приєднатися до плану, Москва в грубій формі заборонила це робити.

У квітні 1948р. 16 західноєвропейських країн (Великобританія, Франція, Італія, Португалія, Ірландія, Греція, Нідерланди, Ісландія, Бельгія, Люксембург, Швейцарія, Туреччина, Австрія, Данія, Швеція і Норвегія) підписали зі США окремі угоди про надання їм фінансової допомоги на загальну суму 17 млрд. доларів протягом 4-х років.

60% коштів за планом Маршалла одержали Західна Німеччина, Великобританія, Франція, Італія. ФРН із супротивника США фактично перетворилася в їхнього союзника. Підписаний 27 вересня 1950 р. Труменом закон «Про додаткові і надзвичайні асигнування» уключав положення про те, що у випадку, якщо країни - учасниці плану Маршалла будуть продавати СРСР товари, що могли б використовуватися на шкоду безпеки США, допомога їм буде припинена.

4. Результати.

У результаті реалізації плану Маршалла було здійснено:

• швидке відновлення економіки країн Західної Європи на принципах розвитку ринкових відносин;

• відбулася стабілізація їхнього внутрішнього становища;

• підсилилися інтеграційні процеси.

У 1947-1950 р. обсяг промислової продукції в Західній Європі збільшився на 50%, стрімко ріс експорт товарів.

^ Разом з тим, на тлі загострення міжнародної обстановки після Другої світової війни, вже в 1951 р. план Маршалла став перетворюватися в програму надання допомоги військового характеру, сприяв післявоєнному розколу Європи, формуванню воєнно-політичного блоку західних держав, посиленню «холодної війни», залежності західноєвропейських країн від США.

Білет №9

^ 9.1. Проаналізуйте внутрішню і зовнішню політику Української Держави при П. Скоропадському.

Після вступу німецьких військ в Україну влада Центральної Ради ставала усе більш обмеженою, формальною. В останні дні свого існування Центральна Рада схвалила проект Конституції УНР, обрала Президентом УНР М. Грушевського. Однак відсутність ефективного працюючого адміністративного апарату, відсутність у цей період народної підтримки Центральної Ради і деякі інші фактори привели до її падіння.

29 квітня 1918 р. на Конгресі хліборобів у м. Києві за підтримкою німецького командування Центральна Рада була скинута, і гетьманом України був проголошений генерал П. Скоропадський: замість УНР був проголошений гетьманат за назвою «Українська Держава».

1. Внутрішня політика гетьманського уряду.

1. Був сформований Кабінет міністрів з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб: міністром закордонних справ - Я Дорошенко (член партії соціалістів-федералістів - єдиний соціаліст, якого удалося залучити в уряд); міністром освіти – відомий український політик Н. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному - партії кадетів.

Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція і т.д.). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва несло погрозу Українській державі.

2. Відповідно до головного пріоритету у внутрішній політиці - земельним питанням - у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників.

У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.

^ 3. Була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. чоловік.

Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.

4. Була реформована банківська мережа, збалансований державний бюджет, початі заходи для становлення української грошової системи.

5. Відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.

^ 6. У гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, анархістів і представників інших лівих партій.

Під тверду цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.

^ 7. Найважливішими досягненнями характеризувалася національно-культурна політика:

а) були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:

(поряд з російськими гімназіями утворювалися українські, котрих восени 1918 р. нараховувалося 150;

(був прийнятий закон про обов'язкове навчання українській мові і літературі, історії і географії України;

відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам’янець-Подільську;

 у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському – почали працювати кафедри української мови, літератури, історії і права;

б) 24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія Наук. першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський і ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський;

в) була організована Національна бібліотека. Національний Архів, Національна галерея мистецтв. Національний історичний музей, Український національний театр під керуванням П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса.

2. Зовнішня політика гетьманського уряду. Одною з головних задач гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:

1) союз з Німеччиною:

2) установлення дипломатичних відносин з іншими країнами. У період гетьманату Україну визнали 30 країн, а 10 з них мали свої представництва в Києві. Україна мала своїх представників у 23 країнах.

3) підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.).

4) дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалась анексувати (захопити) східно-галицькі землі і Холмщину.

5) підтримка контактів з біло-козачим Доном.

3. Підсумки.

У цілому в Україні вдалося досягти стабілізації економіки, дати могутній імпульс розвитку української культури, домогтися ряду успіхів у зовнішній політиці.

Однак реставрація дореволюційних порядків на селі, однобічна орієнтація гетьманату на великих землевласників і буржуазію відштовхувала від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Крім того, опора на німецькі війська була хитлива, тому що Німеччина програвала війну й у ній зріла революція.

Починаючи з літа 1918 р. опозиція режиму П. Скоропадського підсилилася. Очолив її Український національний союз, головою якого з 18 вересня 1918 р. став В. Винниченко. У боротьбі проти гетьманату українські соціалісти пішли навіть на укладання союзу з більшовиками.

14 грудня 1918 а. П. Скоропадський відрікся від влади, а війська Директорії УНР вступили в Київ.

^ 9.2. Складіть розгорнутий план відповіді на питання «Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 р.»

1. Розчленовування території України.

1. Територія України була розчленована нацистами на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам.

а) Чернівецька й Ізмаїльська області були включені до складу Румунії. Одеська область, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії фашисти об'єднали в губернаторство «Транснистрія». і також уключили до складу Румунії;

б) західні землі – Дрогобицька, Львівська, Тернопільська, Станіславська області - на правах окремого дистрикту (округу) за назвою «Галичина» увійшли до складу окремого губернаторства, що включало польської землі з центром у м. Кракові;

в) Чернігівська. Сумська, Харківська області і Донбас як прифронтові зони підкорялися німецькому військовому командуванню;

г) інші українські землі входять до складу рейхкомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне. Він поділявся на шістьох округів. Рейхкомісаром України був призначений Эрих Кох;

д) Закарпатська Україна з 1939 р. була окупована Угорщиною.

2. Установлення нацистського «нового порядку».

1. Окупаційний режим здійснювався гестапо, військами СС, Службою безпеки (СД). Діяла також допоміжна адміністрація з числа місцевих жителів (бургомістри, старости, поліція).

2. Нацисти в ідеологічній роботі використовували як негативні приклади діяльність Більшовиків проти народу України.

3. Окупанти обіцяли провести аграрну реформу, розвивати українську культуру, повернути солдата додому, але це були способи морально-психологічного тиску, на тлі якого жителі України були громадянами «третього сорту», їхнє життя строго регламентувалося правилами і наказами, порушення яких спричиняло концтабір чи розстріл.

4. Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворення України в колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейха, життєвий простір для колонізації представників «вищої раси».

5. Трагедія Бабиного Яру в Києві. Жертвами нацистів у перші місяці стали 850 тис. українських євреїв.

6. Економічний грабіж країни. Вивіз у Німеччину сировини, устаткування, продовольства, творів мистецтва.

7. Вивіз у Німеччину на роботу працездатного українського населення. 2,4 млн. чоловіків і жінок, переважно молодих погнали в нацистське рабство протягом 1941-1944 р.

8. Організація примусової праці населення на окупованих територіях з метою зміцнення економічної міці «третього рейха».

9.3. Розкрийте процес утворення держави Ізраїль і виникнення палестинської проблеми.

1. Ідея утворення національного центра євреїв (єврейської держави) була висунута австрійським журналістом Т. Герцлем наприкінці XIX в. Він обґрунтував її на Конгресі сіоністського руху в Базелеві (Швейцарія) у 1889 р.

Сіонізм - єврейський національний рух, спрямований на створення і зміцнення єврейської держави.

Конгрес прийняв рішення про утворення єврейської держави на території Палестини. На площу близько 25 тис. кв. км планувалося пересилити 10 млн. євреїв з усього світу. Сіоністи запропонували турецькому султану, під владою якого знаходилася Палестина, продати цю територію, він відмовився. Незважаючи на це, євреї почали таємно переселятися в Палестину, де організували замкнуті громади з натуральним господарством.

2. Під час Першої світової війни уряд Османської імперії почав виселяти євреїв, обвинувативши їх у допомозі країнам Антанти. 2 листопада 1917р., після окупації Палестини, Великобританія прийняла декларацію Бальфура, що поклала початок новій хвилі переселення євреїв.

У 1920р. у Палестині починають створюватися єврейські політичні і воєнні організації. У 1922р. Великобританія одержала від Ліги Націй мандат на керування Палестиною, що відразу викликало повстання арабів проти англійців і євреїв. Лондон сприяв переселенському руху до кінця 30-х рр. Якщо в 1914р. у Палестині євреї складали 5% населення, то в 1922 р. їх було 18%. а в 1937р. - 28%. Коли співвідношення єврейського й арабського населення стало загрозливим для стабільності британської колоніальної імперії, Великобританія заборонила переселення.

3. Після закінчення Другої світової війни, коли світ довідався про трагедію Голокосту, питання про утворення єврейської держави знову стало актуальним.

Голокост (від англ. holocaust - катастрофа) - загибель значної частини єврейського населення Європи (близько 6 млн. чоловік) в результаті організованого знищення євреїв нацистами і їхніми пособниками в Німеччині і на захоплених нею територіях у 1933-1945 р.
  1   2   3   4




Похожие:

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПричини поразки та уроки української революції 1917-1920 рр
Боротьба за державність України наприкінці 1917—1920 pp відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції....
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПричини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 початок 1918 рр Причини та наслідки агресії більшовицької Росії
Причини та наслідки агресії більшовицької Росії. Унр в кінці 1917 – початок 1918 рр
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили в період національно-визвольної боротьби 1917-1920р
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconПерша світова війна. Причини та характер Початок першої світової війни. Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичнихпротиріч наприкінці 19 ст. І особливо на початку 20 ст

Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили україни в період національно-визвольної
Протягом 1917 р було стихійно створено чимало українських вій­ськових підрозділів. Та тільки після проголошення Цен­тральною Радою...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р iconЗбройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917-1920рр
Протягом 1917р було стихійно створено чимало українських військових підрозділів. Та тільки після проголошення Центральною Радою Української...
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon1. Державний переворот 29 квітня 1918 р в унр І встановлення гетьманату
Державний переворот 29 квітня 1918 р в унр І встановлення гетьманату П. Скоропадмький
Білет №7 Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р icon5 родів військ Українських військово-повітряних сил (впс)
Військово-транспортна авіація призначена для перекидання та десантування аеромобільних й повітряно-десантних підрозділів, повітряних...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы