Поняття держави Теорії виникнення держави icon

Поняття держави Теорії виникнення держави



НазваниеПоняття держави Теорії виникнення держави
Скочиляс Л.С
Дата конвертации25.09.2012
Размер144.86 Kb.
ТипЛекція

Лекція 7. Держава і громадянське суспільство

(2 год)

Автор: кандитат політичних наук, доцент
кафедри українознавства ЛДІФК
Скочиляс Л.С.


План

  1. Поняття держави

  2. Теорії виникнення держави

  3. Форма держави (типологія держав)

  • форма державного правління

  • форма державного устрою

  • типи держав

4. Громадянське суспільство


  1. Поняття держави.


Держава є центральним інститутом політичної системи і володіє складною інституціональною структурою, виконує специфічні функції. Генезис поняття "держави". Н.Макіавеллі. "Stato".

Термін держава використовується в двох значеннях. У широкому розумінні держава розглядається як спільнота людей, об’єднаних органом вищої влади і таких, що проживають на певній території. Ототожнюється з такими поняттями як "країна", "суспільство". У вузькому значенні держава розглядається як організація політичної влади, що сприяє переважному здійсненню конкретних інтересів у межах певної території. У цій якості держава відіграє особливу роль у політичній системі, додаючи їй свого роду цілісність і стійкість. Держава характеризується цілою низкою тільки їй властивих ознак:

1. Примус. Держава має у своєму розпорядженні систему органів примусу, застосовуваного відповідно до закону у необхідних ситуаціях. Цю ознаку вважав однією з найважливіших ще М. Вебер. "Держава є відносини панування людей над людьми, що спираються на легітимне насильство як засіб".

2. Суверенітет. Поняття "суверенітет" розкривається через поняття "верховенство": загальнообов'язковість рішень для всього населення, можливість скасування рішень недержавних політичних організацій. Держава має найвищу владу на певній території і незалежно в міжнародних відносинах. Державний суверенітет характеризується таким базисними ознаками, як єдність і неподільність території, недоторканність границь і невтручання у внутрішні справи. Економічною основою суверенітету є володіння територією, матеріальними ресурсами. Політичною основою – наявність достатньо розвитнутої організації політичної влади. Правова основа суверенітету забезпечується системою внутрішнього законодавства і міжнародним правом.

3. Загальність. Ця ознака показує, що держава включає в сферу свого впливу всіх людей, що знаходяться на її території.

Ключові ознаки держави доповнюються її атрибутами. Наявність публічної влади, відділеної від суспільства. Поява особливого поділу праці на керівників і тих, ким керують, приводить до утворення особливого апарату управління суспільством. Відношення панування і підпорядкування. Політична еліта примусово нав'язує свою волю суспільству через спеціальні інститути.
Держава є сукупністю організацій і установ, система керування громадським життям. Держава – інституціональна влада . Територія (частина суші, повітряного і водяного простору), що фіксує границі держави. Населення, на яке поширюється державна влада. Монополія на правотворчість. Держава організує громадське життя на основі права. Тільки держава в особі певних органів може затверджувати норми обов'язкові для всього суспільства. Право на стягування податків і зборів з населення. Громадянство характеризує зв'язок індивіда з державою. Виключні права держави – грошова емісія, здійснення бюджетної політики, монополія на засоби збройної боротьби.

"Держава – політична цілісність, утворена національною і багатонаціональною спільнотою, закріпленою на певній території, де підтримується юридичний порядок, встановлений елітою".

"Держава – особлива форма організації політичної влади в суспільстві, що володіє суверенітетом, монополією на застосування легітимного насильства, що здійснює управління суспільством за допомогою спеціального апарату".


"Держава – основний інститут політичної системи, що організує і контролює спільну діяльність і відносини індивідів, соціальних груп".


^ 2.Теорії виникнення держави.


1) Патріархальна (Конфуцій, Р.Філмер) теорія трактує процес виникнення держави як результат послідовного об'єднання родин, родів, племен у спільності, держави. Держава розглядається як велика родина, у якій відносини монарха і його підданих ототожнюються з відносинами глави і членів родини.

^ 2) Теократична (Аврелій Августин, Тома Аквінський, Гегель) концепція пов'язує виникнення держави з волею Бога. Держава – частина порядку, установленого Богом, результат божественного промислу. Теократична концепція безроздільно панувала в епоху середньовіччя.

^ 3) Іригаційна (К.Віттфогель). У процесі будівництва великих іригаційних споруд формувалися групи людей, що організують будівельні роботи. Саме вони стали основою державного апарату. Абсолютизується роль географічного фактора. Локальний характер.

^ 4) Теорія завоювання чи насильства (Л. Гумплович, К.Каутський – зовнішнє, Е.Дюрінг - внутрішнє) пояснює процес виникнення держави необхідністю закріплення панування більш сильних соціальних груп над слабкими. Держава виникає як наслідок завоювання одних груп іншими.

^ 5) Расова теорія (Ж. Бобіно, Ф. Ніцше). Державу створюють вищі раси, що панують над нижчими.

6) Інцестна (Леві-Стросс). Впровадження заборони кровозмішування привело до виділення людини з природи і виникнення держави.

^ 7) Спортивна теорія. (Х. Ортега-і-Гассет). Виникнення держави зумовлене походженням ігор, фізичних вправ і спорту. Обряд ініціації. Утворення спеціальних груп. Виникнення родової і військової аристократії результат проведення змагань.

^ 8) Патримоніальна (Галлер Р., Вебер). Право власності (зокрема, на землю) – першооснова держави.

9) Органічна (Г. Спенсер).

10) Договірна теорія (Т. Гоббс, Дж. Локк, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо). Відповідно до цієї теорії держава виникла в результаті добровільної угоди людей з метою забезпечення своїх основних прав і воль.

^ 11) Соціально-економічна (класова) (марксистська) теорія основні фактори утворення держави бачить у розвитку суспільного поділу праці, виникненні приватної власності, класів і експлуатації одних класів іншими. Держава створюється економічно пануючими групами для підпорядкування собі незаможних шарів населення.

^ 12) Психологічна (Г. Тард, Петражицький, Ж. Бюрдо). Основа держави – психологічна потреба людини жити в рамках організованого співтовариства. Суспільство і держава є сума психологічних взаємодій людей і їхніх різних об'єднань і наслідок психологічних закономірностей людини.

13) Дифузійна (Гребнер). Держава – результат передачі досвіду управління від одних народів до інших.


^ 3. Форма держави.


Будь-яка держава має визначену форму, під якою розуміється звичайно спосіб організації політичної влади, що охоплює форму правління, форму державного устрою і політичний режим.

У структурі сучасної держави розрізняють п'ять основних елементів: представницькі органи, виконавчо-розпорядницькі, судові, органи прокурорського нагляду, органи державного контролю. Існує два основних принципи організації державної влади. Відповідно до першого, законодавча, виконавча і судова галузі влади повинні знаходиться в одних руках.

Принцип поділу влади виражається в чіткому розмежуванні законодавчої, виконавчої і судової влади по функціями і складу. Законодавчі, виконавчі і судові інститути, будучи незалежними, друг від друга, взаємно контролюють один одного і не допускають зосередження влади в одних руках.

Вищим законодавчим органом держави є парламент – представницький інститут, що обирається в сучасних демократичних країнах на основі загального виборчого права. Сучасні парламенти мають складну структуру і складаються, як правило, із двох палат. Нижні палати парламентів формуються за допомогою виборів. Способи формування верхніх палат більш різноманітні. У Великобританії палата лордів складається спадкоємних і довічних перів і вищих ієрархів англіканської церкви. У США в сенат обираються по двох представника від кожного штату. У Німеччині депутати вищої палати призначаються урядами земель. У Росії Рада федерації формується з глав законодавчої і виконавчої влади суб'єктів федерації.

Уся розмаїтість існуючих парламентів підрозділяють у залежності від характеру його взаємин з виконавчою владою на п'ять груп.

Домінуючі парламенти відіграють ведучу роль у політичному житті, формують і жорстко контролюють виконавчу владу (Італія).

Автономні парламенти в основному контролюють законодавчий процес, самостійні у своїй діяльності, але не мають достатніх повноважень для відсторонення виконавчої влади (США). Автономні парламенти в більшому ступені характерні для країн зі сформованою практикою міжгрупових консультацій по політичних проблемах.

Обмежено автономні парламенти характеризуються конфронтацією між урядом і опозицією (Великобританія).

Підлеглі парламенти знаходяться в залежному положенні від виконавчої влади і не мають можливості контролю за її діяльністю (Кенія).

Цілком підлеглі парламенти характерні для багатьох популістських мобілізаційних (Танзанія), військових (Ірак), комуністичних режимів (СРСР). Такі парламенти рідко збираються на сесійні засідання, що носять чисто формальний характер.

Функції парламентів.

Парламенти як представницькі органи законодавчої влади виконують наступні функції: легітимації, представництва, рекрутування і соціалізації еліт, контроль за виконавчою владою.

Виконавча влада здійснює безпосереднє керування суспільством на основі прийнятих законів. Основними видами виконавчої влади є абсолютна й обмежена. Виділяють п'ять основних функцій політичної влади: визначення основних напрямків політики держави; контроль за її виконанням; мобілізація пануючої еліти і мас для підтримки проведеної політики; церемоніальне керівництво; керівництво в кризових ситуаціях.

Сутність держави.

У сучасної політологи можна виділити два основних підходи до визначення сутності держави. У рамках класового підходу сутність держави полягає в пріоритетному забезпеченні інтересів пануючого класу і придушенні протесту інших соціальних груп. На ранніх етапах історичного розвитку переважала саме ця сторона діяльності держави.

У сучасних умовах сутність держави найчастіше трактується з позицій загальносоціального підходу. Держава в цьому випадку визначається як політична організація, що створює умови для компромісу інтересів основних соціальних груп населення. Воно виступає як арбітра й активного учасника відносин між основними соціальними групами, прагнучи не допускати небезпечного для суспільства загострення конфліктів.

Задачі, що вирішує держава, виражаються в його функціях. У вітчизняній літературі звичайно виділяють зовнішні і внутрішні функції держави. До внутрішнього відносяться: економічне, соціальне, екологічна, забезпечення правопорядка і законності, культурно-освітня, захист суспільного ладу, соціальний арбітраж. Зовнішні функції: участь у рішенні глобальних проблем, забезпечення національної безпеки, розвиток взаємовигідного співробітництва.


^ 4. Типологія держави.


Одним із загальноприйнятих критеріїв класифікації держав є форма правління, обумовлена структурою і правовим режимом вищих органів державної влади. Традиційно виділяють дві основні форми правління – монархію і республіку.

Монархія характеризується номінальною приналежністю державної влади одному обличчю, що займає свою посаду у встановленому порядку престолонаследия. Монархії буваю абсолютними, обмеженими, конституційними. Абсолютна монархія характеризується всевладдям глави держави (Саудівська Аравія, Непал). Уряд призначається монархом. Воно виконує його волю і відповідально тільки перед ним.

У конституційній монархії влада монарха обмежена конституцією. Виділяють два види конституційних монархій – дуалістичну і парламентську. У дуалістичній монархії монарх наділений переважно виконавчою владою (Кувейт, Йорданія). У парламентській монархії монарх вважається главою держави, але фактично виконує лише представницькі функції. Закони приймаються парламентом. Право вето монархи в сучасному світі, як правило, не використовують. Уряд формується парламентом і йому підзвітне. Воно здійснює реальне керування країною. Усі видавані монархом розпорядження повинні бути підтверджені главою уряду. Монарх же виконує важливу функцію символу нації і верховного арбітра, що забезпечує єдність країни.

Республіка. У республіках джерелом влади є народ. Вищі державні органи обираються законом. Республіканська форма правління є найбільш розповсюдженої в сучасному світі. Існує три основних види республіки: президентська, парламентська і змішана

Президентська республіка припускає твердий поділ влади. Виконавча влада очолюється президентом, що є одночасно і главою держави. Президент обирається незалежно від парламенту.

Парламентська республіка характеризується тим, що уряд формується парламентом і відповідально перед ним. Парламент також видає закони, затверджує бюджет, здійснює контроль над урядом. Уряд має виконавчу владу. Керівник уряду є фактично першим обличчям у політичній ієрархії.

Змішана республіка. Для цієї форми правління характерне сполучення сильної президентської влади з реальним контролем парламенту за діяльністю уряду. Головна відмітна риса змішаної республіки - подвійна відповідальність уряду (перед президентом і парламентом).

У залежності від національно-територіальної організації державної влади виділяють три форми держави – унітарне, федерація і конфедерація.

Унітарна держава відрізняється наявністю єдиною системою вищих органів державної влади, єдиної конституції, єдиного громадянства, єдиної судової системи.

Федерація – це держава, що має у своєму складі щодо самостійних державних утворень. У федерації існують два рівні влади. Повноваження їхніх органів розмежовані федеральною конституцією. Відмінною рисою федерації є наявність подвійної правової системи, подвійного громадянства, двопалатного парламенту. До ведення федерального уряду відносяться питання зовнішньої політики, оборони, фінансового регулювання, установлення найважливіших податків. Суб'єкти федерації не можуть за своїм розсудом вийти з федерації. Федерації можуть створюватися по територіальній ознаці (США, Німеччина), національному (Індія), змішаному (Росія).

Конфедерація це союз цілком незалежних держав, що об'єдналися для проведення єдиної політики в загальних цілях. Кожен член конфедерації зберігає повну державну самостійність і делегує центру лише строго обмежене коло повноважень. У конфедерації, як правило, відсутній єдиний вищий законодавчий орган. Рішення загальних органів не мають обов'язкового характеру. Не існує єдиного громадянства, єдиної правової і податкової системи. Суб'єкти можуть самостійно виходити з конфедерації. У визначені періоди своєї історії конфедеративна форма державного устрою була характерна для США (1776 – 1787 р.), Швейцарії (1848 р.), Німеччини (Німецький союз у 1815 – 1867 р.). В даний час Швейцарія хоча й іменується офіційно Швейцарською конфедерацією, але реально є федерацією. У сучасному світі можна з визначеною часткою умовності вважати конфедерацією Європейському союз (1991 г). У перспективі складне і суперечливе сполучення інтеграційних і дезінтеграційних процесів у сучасних федераціях може привести до утворення нових конфедерацій.

Після розпаду СРСР на його території з'явилася нова форма асоційованого державного об'єднання – Співдружність Незалежних Держав (СНД). Ця форма ще більш аморфна і невизначена чим конфедерація.

У сучасній політології існують і інші класифікації типів держави. Відповідно до пріоритетних функцій держави підрозділяють на поліцейські (військові), правові, соціальні.

Поліцейські держави головною своєю задачею вважають захист насильницькими методами існуючого державного ладу.

Правові держави як основну функцію бачать забезпечення основних прав і воль громадян. Правова держава характеризується цілим поруч відмітних ознак: верховенство закону у всіх сферах громадського життя, захищеність основних прав і воль громадян, взаємна відповідальність держави й особистості, поділ влади.

Соціальна держава характеризується турботою про дотримання інтересів усіх своїх громадян, створенням для них гідних умов життя. Воно прагне сформувати новий тип солильних відносин на принципах справедливості, цивільного світу.


^ 4. Громадянське суспільство


Громадянське суспільство є концептуальний код епохи 70-80-90-х років ХХ століття, за допомогою якого розкривається зміст сучасних трансформацій у суспільстві і державі. Розмежування громадянського суспільства і держави як ознака демократичних політичних систем чітко проявився в цей період становлення демократичних принципів і інститутів у ряді країн Західної (Греції, Іспанії, Португалії) і Східної Європи. І в Росії громадянське суспільство розглядається як ключ, що відкриває двері у світ волі і прав людини, як важіль становлення демократії і ринкової економіки, як шлях до правової держави. Тому з'ясування його сутності й умов функціонування, почате в західному суспільствознавстві, що склало перевірену історією традицію, представляється сьогодні актуальним для Росії.

Протягом цих десятиліть тема громадянського суспільства сплелася не тільки з уявленнями про демократію і правову державу, але і з представленням про відкрите суспільство, заснованому на політичному плюралізмі, громадянському консенсусі і партнерстві різних груп населення, на широких зв'язках інститутів і асоціацій із громадськістю.

Досліджувана проблема разом з тим дає можливість виявити людський вимір політики; визначити Homo politicus як культурно-історичний феномен; усвідомити ліберально-правовий вимір політики і статус громадянина, з яким сполучена концепція прав людини. Саме звертання до теми повинне сприяти соціалізації особистості і зміцненню державності, внести визначену лепту у вітчизняний дискурс, що розробляє глобальну теорію громадянського суспільства.

Ця творча перспектива з необхідністю сполучить в інтерпретації громадянського суспільства:

  • "філософський" підхід, що визначає місце і роль громадянського суспільства в суспільному житті в цілому, що намічає поняття і методи дослідження;

  • "політичний" підхід, що розглядає дане суспільство у взаємозв'язку з державою, політичною системою в цілому;

  • "правовий", що розкриває зміст і роль природного і позитивного права, співвідношення прав і обов'язків у становленні особистості як громадянина, у визначенні соціальних груп як інститутів громадянського життя. "Правовий" підхід аналізує також зміст і роль суспільного договору, конституції, міжнародного права у формуванні суспільства і його взаємодії з державою, а також функції міжнародного права в питаннях війни і світу, у втіленні ідеї всесвітньої християнської імперії з універсальними нормами гуртожитку;

  • "соціальний" підхід акцентує увага на наявності і функціонуванні соціальних груп і інститутів;

  • "економічний" наголошує на ролі власності в його походженні і інституціоналізації;

  • "історичний" досліджує конкретні форми громадянського суспільства на визначених етапах національної історії. При цьому політична історія основна увага приділяє правової регламентації по створенню і функціонуванню державних і суспільних інститутів.

Дійсно, справжній розвиток політичного знання в цілому й історико-політичного зокрема сьогодні можливо лише за підтримкою стратегії міждисциплінарних досліджень.

Аналіз феномена громадянського суспільства в історії політичної думки Західної Європи надає можливість звернутися до джерел соціальності: умовам виникнення суспільства, влади, держави і права.

Як самостійний об'єкт дослідження, ідея громадянського суспільства в її історичному ракурсі розглянута у вітчизняному дискурсі в роботах Ю.М. Рєзника "Громадянське суспільство як феномен цивілізації. Частина 1. Ідея громадянського суспільства в соціальній думці". (М., изд-во "Союз", 1993, 167 с.), де автор висловлює ряд цікавих, але не безперечних положень щодо історичних форм ідеї, і робота В.В. Вітюка "Становлення ідеї громадянського суспільства і її історична еволюція" (М., 1995, 91 с.), де увага приділяється насамперед розвитку ідеї громадянського суспільства після Гегеля, марксистської традиції і формам її модернізації.

Вітчизняний дискурс із проблем громадянського суспільства представлений також відповідними главами в підручниках і навчальних посібниках по політології, поруч робіт із проблем формування громадянського суспільства в сучасній Росії, статтями в періодичних виданнях. З публікацій у періодичних виданнях звертає на себе увага спроба застосування синергетичного підходу до аналізу феномена громадянського суспільства.

У вітчизняній науковій літературі існують різні трактування змісту поняття громадянське суспільство, його структури, взаємозв'язку елементів, і, проаналізувавши вихідні методологічні положення, на яких будуються чи компоненти цілі концепції громадянського суспільства, що позначають історичні віхи її формування від античності до нового часу, автор займає визначені позиції в науковому дискурсі.

Права людину і громадянина, громадянські і політичні свободи, роль права приватної власності досліджуються в системі владних відносин суспільства і держави.


ЛІТЕРАТУРА


Гаджиев К.С. О перспективах демократической государственности в России. // Полис. 1994. №3.

Дарендорф Р. От социального государства к цивилизованному сообществу. // Полис. 1993. №5.

Лаполамбара Д.Ж. Бюрократия и демократия // Кентавр. – 1991. №2.

Санистебан Л. Государство и общество. // Диалог. 1993. №5-6.

Тарасевич Е.Н. Государство как институт политической системы. // Социально-политический журнал. 1994. №1-2.

Урсул А.Д. Проблема государственности в перспективе перехода к устойчивому развитию // Социально-политический журнал. – 1997. - №2

Фрэнк Ричард Д. Государство, общество и бизнес в условиях индустриальной демократии. // Проблемы теории и практики управления. 1993. №1.

Шабо Ж.-Л. Государственная власть: конституционные пределы и порядок осуществления. // Полис. 1993. №3.

Элейзер Д.Дж. Сравнительный федерализм. // Полис. 1995. №5.

Чешков М.А. Феномен неотатизма. // Полис. 1996. №2.

Шестопал А. Из мирового опыта федерализма // Общественные науки и современность. – 1994. - №1.

Колодій А. Виступ на семінарі журналу "Ї" "Громадянське суспільство: гармонія чи конфлікт?". – http://www.ji-magazine.lviv.ua/seminary/2001/sem01-03.htm

Джон Дж. Патрік. Громадянське суспільство в період третьої хвилі демократії: його значення для громадянської освіти //Громадянська освіта. – Львів, ЦПД. – 2001.

Robert D. Putnam. Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy.– Princeton: Princeton University Press, 1993.

Слесарева Г. Гражданское общество в истории политической мысли Европы (от античности до первой трети XIX века). – М.: 2000. – 256 с.

Руткевич Е. Развитие идеи гражданского общества в истории социально-философской мысли//Профессионалы за сотрудничество. - М.: Московский проект "Кеннан", Книжный дом "Универсситет", 1999.-400 с







Похожие:

Поняття держави Теорії виникнення держави iconВиникнення загальної теорії держави І права. Предмет теорії держави І права. Функції теорії держави І права. Метод теорії держави І права Виникнення загальної теорії держави І права. Предмет теорії держави І права
Ь передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспіль­ної практики викликали необхідність...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconОсновні теорії походження держави. Особливості виникнення держав у різних народів світу Основні теорії походження держави
Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н. К. Михайловський, М. Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconПоняття й ознаки правової держави. Виникнення ідеї правової держави та її поняття 2
Кінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним І духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconПоняття й ознаки правової держави. Виникнення ідеї правової держави та її поняття 2
Кінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним І духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconПоняття й ознаки правової держави. Виникнення ідеї правової держави та її поняття 2
Кінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним І духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconПоняття й ознаки правової держави. Виникнення ідеї правової держави та її поняття 2
Кінець другого тисячоліття характеризується ідеологічним І духовним розкріпаченням людства, здійснюваний шляхом утвердження гідності...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconПоняття правової держави Ознаки правової держави
Ми є свідками й учасниками творення новітньої Української держави. Більш як тисячолітній досвід суспільної та політичної консолідації...
Поняття держави Теорії виникнення держави iconОзнаки механізму держави
Механізм держави. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави. Принципи організації та діяльності державного апарату
Поняття держави Теорії виникнення держави iconОсновні теорії виникнення теорії держави І права
В літературі дається різне пояснення терміну “держава”. Синонімами даного слова є терміни: “країна”, “народ”, “суспільство”, “вітчизна”....
Поняття держави Теорії виникнення держави iconТема: Основні теорії виникнення теорії держави І права. План
В літературі дається різне пояснення терміну “держава”. Синонімами даного слова є терміни: “країна”, “народ”, “суспільство”, “вітчизна”....
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы