Лекція Політична система суспільства icon

Лекція Політична система суспільства



НазваниеЛекція Політична система суспільства
Скочиляс Л.С
Дата конвертации25.09.2012
Размер102.92 Kb.
ТипЛекція

Лекція 6. Політична система суспільства


Автор: кандитат політичних наук, старший викладач
кафедри українознавства ЛДІФК
Скочиляс Л.С.


План

  1. Поняття політичної системи

  2. Структура та функції політичної системи

  3. Типи політичних систем

  4. Особливості політичної системи сучасної України.


1. Поняття політичної системи


Політична система суспільства являє сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних державних, партій­них організацій, громадських об'єднань, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціо­нування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.


^ Саме ж слово система означає пев­ну кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті. У навколишньому світі існують різноманітні системи, однією з яких є полі­тична. Поняття "система" запозичене з електроніки та кібернетики, а його "перенесення" у політичну науку здійснили американські учені Г. Алмонд, Д. Істон, У. Мітчел.


Політична система є центральною проблемою політології. Вона дає за­гальне цілісне уявлення про організацію та функціонування політичного життя суспільства, його структуру тощо. У сучасній політичній науці існує багато теорій політичних систем. Зокрема, вагомий внесок у розроб­ку цієї проблеми зробили Д. Істон, Г. Алмонд (системний аналіз), К. Дойч (кібернетичний підхід), Т. Парсонс (політична система як специфічний еле­мент соціальної системи), Г. Пауелл, М. Каплан (зовнішньополітичний ас­пект функціонування політичної системи) та інші учені.

Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політич­ної системи ведуть свій початок від Арістотеля, але по-справжньому ва­гомих результатів досягнено лише у XX ст. після застосування амери­канським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу у працях "Політична система" та "Системний аналіз політичного життя". По­літична система, на думку Д. Істона, є цілісною множиною багатьох еле­ментів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, на його думку, є неврівноваженою системою; у якій увесь час відбувається порушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Тому системи бувають стійкими і нестійкими. Д. Істон вважає, що неру­хомість політичної системи недосяжна, поки політична система живе.


^ Основними ознаками політичної системи є:

• взаємозв'язок групи елементів;

• утворення цими елементами певної цілісності;

• внутрішня взаємодія всіх елементів;

• прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

• здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Політична система, як і економічна, правова, духовна, а також соціальна-класова системи, є підсистемою суспільства. Якщо істотною ознакою економічної системи є власність, правової '— правові норми як регулятори суспільного життя, духовної — формування цінностей, відтворення особистості, адекватної цим цінностям, то істотна ознака політичної системи полягає у формуванні та здійсненні політичної, державної влади. Саме владні відносини характеризують політичну систему.

Особливості політичної системи:

1) вона володіє монополією на владу в масштабах усього суспільства;

2) визначає стратегію суспільного розвитку загалом і економічну, соціальну, культурну та зовнішню політику зокрема;

3) визначає і репрезентує інтереси панівних соціальних груп або всього суспільства на державному рівні;

4) забезпечує політичне та адміністративно-державне управління суспільними процесами;

5) сприяє стабілізації або дестабілізації суспільного життя;

6) формує правову систему і функціонує в її рамках або виходить за межі правового поля.
Сучасна наукова література знає безліч визначень політичної системи. Одні автори надто розширено тлу­мачать її, ототожнюючи її з політичним життям, інші надто звужують, зводячи до політичної організації суспільства. Одне з найпоширеніших визначень політичної системи таке:


^ Політична система - це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси усіх політичних і соціальних сил суспільства.


^ 2. Структура та функції політичної системи


Політична система суспільства має свою структуру. Чітка окресленість структурних елементів дає можіивість краще збагнути механізм функціонування політичної системи, ступінь її розвитку, політичні ложливості.

^ Структуру політичної системи суспільства визначають на таких рівнях:


1) інституційному (розкриває характер функціонування основних інтситутів політичної ситстеми. На цьому рівні можна виділити такі сстурктурні елементи політичної системи:


а) політична, державна влада;

б) політичні відносини;

в) політична організація суспільства;

г) політична культура.


^ 2) процесуальному, що розкриває сутність форм і взаємодії інституційних елементів (конфлікти, спрівпраця, конкуренція, відокремленість)


Як бачимо, політична система суспільства являє собою сукупність неоднонорядкових елементів, які об'єднані однією сферою політичного життя. Різноякіс­ність елементів політичної структури забезпечує до­статню усталеність зв'язків між ними. Це властиво складним, багатомірним системам. Така складність ви­ражає закономірність: чим розвинутіше суспільство, тим складнішою є його політична система.


Політична система у суспільстві виконує ряд функцій:

  1. владно-політичну:

  2. інтеграції;

  3. стабілізації;

  4. модернізації;

  5. управління;

  6. уконституювання.



Владно-політична функція полягає у механізмі формування, використання і підтримки влади відповідно до рівня політичної культури та інтересів суб’єктів політичного процесу.



^ Функція інтеграції зводиться до забезпечення цілісності політичної спільноти на рівні, громадянства, нації, економічного, культурного чи духовного ареалу.


^ Функція стабілізації – це здатність політичної системи з’ясовувати причини різноманітних конфліктів, неузгоджень та інших небезпек, попереджати їх поглиблення та знаходити вирішення шляхом досягнення компромісів чи застосування сили або права.

^ Модернізаційна функція політичної системи проявляється у реформуванні усіх сторін суспільно-політичного життя.


Функція управління передбачає систему державних, партійних, громадських, адміністративних органів, що становлять аппарат управління суспільством.


^ Правова функція означає те, що політична система формує право і функціонує в його рамках. Вона передбачає існування законодавчого органу, а також суб’єктів політичного процесу, що спроможні висловлювати свої інтереси та їх обстоювати задля зміни чи корекції існуючих правових норм і збереження таким чином стабільності у суспільстві.


^ 3. Типи політичних систем


Функціонування політичної системи обумовлене наявніс­тю відносин з іншими політичними системами. Кожна політич­на система має свої ознаки й характеристики, форми і типи. Для з'ясування того, як вони формуються, чим різняться або як поєднуються, політологія ставить перед собою важливе за­вдання з вироблення класифікації, тобто типології політичних систем.

Розв'язання цього питання почалося ще за часів Платона, який вирізняв монархію, аристократію та демократію. Розши­рив класифікацію форм правління Арістотель, запропонував­ши шестичленну систему: монархія — тиранія, аристократія — олігархія, політія — демократія. Значно пізніше, коли політич­на система почала набувати структурних рис, марксизм, спи­раючись на класові пріоритети, виводив типологію з соціаль­но-економічних структур суспільства: рабовласницька, фео­дальна, буржуазна й соціалістична системи. Нині на Заході існує багато різних типологій, що спираються на різноманітні критерії.

У сучасній західній політичній науці вирізняють такі типи політичних систем: військові та громадянські; консервативні й ті, що трансформуються; закриті й відкриті (в основу покладе­но ступінь і глибину зв'язків з навколишнім середовищем і зовнішнім світом); завершені й незавершені (основний крите­рій — наявність усіх складників); мікроскопічні, макроскопічні та глобальні; традиційні й модернізовані; демократичні, авто­ритарні й тоталітарні.

^ Досить поширеною є типологія Ж. Блонделя, який вирізняє п'ять типів політичних систем:

ліберальні демократії,

радикально-авторитарні (комуністичні) системи,

традиційні (збереження наявних соціальних відносин), популістські (властиві кра­їнам третього світу),

авторитарно-консервативні.

Американський вчений Г. Алмонд визначив чотири типи систем: англо-американську (характерні риси — прагматизм, раціоналізм, ос­новні цінності — свобода особистості, індивідуалізм, добробут, безпека); континентально-європейську (взаємодія політичних субкультур із модернізованими інститутами); доіндустріальну (або частково індустріальну), що передбачає перехрещення різ­них політичних культур і відсутність чіткого поділу владних повноважень; тоталітарну (концентрація влади в руках бюрок­ратичного апарату, монополія правлячої партії, заідеологізо­ваність). Дж. Коулмен поділяв політичні системи на:

конкурентні,

напівконкурентні

авторитарні.

^ В основу типології російсько­го вченого К. Гаджієва покладено такі ознаки:

1) природа політичної системи, характер політичного режиму (демократія, авторитаризм, тоталітаризм);

2) форми державно-адміністративного устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація);

3) співвідношення різних гілок влади (монархія, республіка та їх різновиди).

Усі вищеназвані типології є умовними. Насправді не існує «чистого» виду політичних систем, оскільки всі вони, насампе­ред, е плодом свідомих зусиль людей, що живуть у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства — досить специфічне і своєрідне утворення, характер якого виз­начається історичними, економічними, культурними та інши­ми умовами.

Наприкінці 50-х рр. XX ст. американський політолог ^ Г. Алмонд виділив такі чотири типи політичних систем: англо-американськйй, континенталь­но-європейський, доіндустріальний чи частково індустріальний, тоталі­тарний. Характерними рисами англо-американської політичної системи є чіткий розподіл влад, наявність механізму стримувань і противаг, висока організованість, стабільність. У континентально-європейських політичних системах (ФРН, Австрія, Швейцарія та ін.) домінують елементи, прита­манні англо-саксонській політичній системі, але тут помітнішим є вплив традицій, структур, які прийшли з доіндустріальної епохи. Доіндустріаль­ний і тоталітарний типи політичної системи характеризуються, як правило, відсталістю, нестабільністю, низьким рівнем політичної культури.

У сучасній західній науці вирізняють такі основні типи політичної системи:

• військові та громадянські;

• консервативні та ті, що трансформуються;

• завершені та незавершені (основний критерій такого поділу - на­явність усіх складників системи);

• мікроскопічні, макроскопічні, глобальні;

• традиційні та модернізовані;

• демократичні, авторитарні, тоталітарні.


  1. ^ Особливості політичної системи сучасної України.


Дестабілізаційні процеси, які виявляються через конф­лікти між гілками влади, політичними блоками, центром і регіонами, конфесіями, а також через різку майнову дифе­ренціацію, свідчать про низьку стабілізаційну спроможність політичної системи в Україні, Проте Українській державі вдалося уникнути кривавих ексцесів, а також налагодити цивілізаціймі контакти з країнами Сходу і Заходу. Це ха­рактеризує широкі можливості політичної системи в реалі­зації цієї функції,

Політична система в Україні визначається дуже низькою здатністю до соціальних новацій і як наслідок цього реформи в державі проходять повільно, незбалансовано і супровод­жуються великими соціальними втратами. Державні органи і політичні організації часто стають заручниками інтересів могутніх номенклатурних угруповань, які звикли до соціаль­ного паразитизму. Однак, реформістський потенціал політич­ної системи зростає тією мірою, якою старі господарські, політичні і культурні структури вичерпують себе повністю і розвалюються, а громадська думка в результаті кризи звільняється від тоталітарних і посттоталітарних міфологій.

Суспільству загалом і політичній системі зокрема, влас­тиві певні межі, в рамках яких здійснюються суспільні пере­творення, успадковані від попереднього історичного розвит­ку. Тяжкий вантаж колоніального і тоталітарного минулого, який є основною причиною відставання політичної системи України від інших держав у здійсненні соціальних реформ спричинив несконсолідованість нації, відсутність політичної еліти, здатної по-сучасному, без регіональних та ідеологіч­них стереотипів, осмислити сучасні реалії, виробити сус­пільні і державні пріоритети розвитку України; наявність індустріальних гігантів з величезною енергомісткістю і мате­ріаломісткістю, орієнтованих на господарський комплекс рес­публік (особливо — Росії) колишнього СРСР.

Управлінська функція політичної системи в Україні є не­ефективна з огляду па збереження структури і функцій старого апарату, принципів і методів старої кадрової політи-ки також мотиваційного механізму до праці.

Політична система лише тоді може забезпечувати віль­ний розвиток особи і суспільства, коли її інститути функ­ціонують у рамках правової системи. До недоліків правової системи України можна віднести: повільне і суперечливе втілення норм Конституції у законодавчі акти, затягнутий процес реформування судової влади як основного механізму захисту конституційних прав громадян, відсутність чіткої субординації між правовими актами, законами і підзаконнн-ми актами, відсутності нових правових кодексів (Цивільного, Кримінального), які б відповідали Конституції і міжнародним стандартам, відсутність цілісної концепції реформування правової системи; в правовій системі домінують інтереси державної бюрократії, фінансової і комерційної олігархії, а не суспільні; надмірне поширеня підзаконних актів (урядо­вих, відомчих) як джерел права; непрямий характер дії законів, коли для їх застосування використовують цілий пакет підзаконних актів; нерівномірну врегульованість зако­нодавством рійних сфер суспільного життя; недостатню роз­робку механізму реалізації закону і відповідальності за його порушення; недосконалу процедуру підготовки та прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів; відста­вання за кількістю юристів від передових країн Заходу; пра­вову неграмотність і правовий нігілізм громадян і політичної еліти,

Основною причиною недосконалості політичної системи є те, що політичні сили керуються у своїй діяльності не пра­вовими нормами, а груповими інтересами. Коли та чи інша політична партія порушує свої програмові засади і статутні норми, вона не зможе на рівні державних органів твердо дотримуватися правових процедур. Правовий прогрес зале­жить від правової культури суспільства, розгортання кон­куренції. становлення середнього класу, для якого правовий хаос несумісний з нормами буття-

Проаналізувавши функції сучасної політичної системи в Україні, можна визначити її типологічні ознаки. З точки зору формаційного підходу, політична система України є посткомуністичною, де в еклектичній формі поєднується елементи старої командно-адміністративної, мафіозної і су­часної демократичної систем. До елементів командно-адміні­стративної можна віднести: збереження структури і функцій старого адміністративного апарату, довготривале функціону­вання радянської представницької системи, модифікація ознак тоталітарної культури у вигляді нетерпимості.









Похожие:

Лекція Політична система суспільства iconПолітична система суспільства
Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України
Лекція Політична система суспільства iconЗміст політика як суспільне явище І об\'єкт дослідження 1 Політична влада І політична система 6
Виникнення і розвиток політології, як і всіх інших галузей суспільствознавства, зумовлені потребою знань, які допомагають людству...
Лекція Політична система суспільства iconЗакон і політична система суспільства
Держава ж є од­ним з найважливіших елементів політичної системи суспільства. Тому, регламентуючи основи державної організації та...
Лекція Політична система суспільства iconПолітична думка у класових
Політична думка давнини пов'язана з долями стародавніх народів Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Персії, Греції, Риму. Оскільки усі...
Лекція Політична система суспільства iconЛекція Тема. Політична стабільність І конфлікти
Політична стабільність, а особливо конфлікти І напруга – це коло питань, на яких значною мірою зосереджена увага політологів
Лекція Політична система суспільства iconПолітична система суспільства Теорії політичної системи
Берталанфі в 20-х роках для позначення процесу обміну клітини з зовнішнім середовищем. В його інтерпретації система представляє собою...
Лекція Політична система суспільства icon“Соціально-економічні умови виникнення І розвитку політичної системи суспільства”
Категорія "політична система" відображає політичну діяль­ність, підкреслює системний характер політичного життя
Лекція Політична система суспільства iconСуспільства І держава Громадянське суспільство І держава. Політична система суспільства І держава
Слід відрізняти поняття «суспільство» І «громадянське суспіль­ство», «держава» І «суспільство»
Лекція Політична система суспільства iconПолітична культура юриста
Багатовікова атмосфера закритості суспільства звичайно позначилась і на його політичній культурі. Тому має місце певна політична...
Лекція Політична система суспільства iconХарактеристика типології політичної влади Політична влада
Політична влада — публічні, вольові (керівництва — підко­рення) відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы