Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці icon

Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці



НазваниеСтатистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці
Дата конвертации24.09.2012
Размер246.72 Kb.
ТипДокументы

СТАТИСТИКА ПРАЦІ:РОЗДІЛ 8. СТАТИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ


РОЗДІЛ 8. СТАТИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ

СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.1. СУТЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ


суспільному виробництві певного працівника і трудового колективу, доход, визначений на основі суспільної міри їх праці з урахуванням її результатів. Оплата праці в економіці формується за рахунок національного доходу і може здійснюватись у вигляді заробітної плати працівників.

Нові процеси, які відбуваються в економіці у зв’язку з переходом до ринкових відносин зумовлюють об’єктивну необхідність реформи оплати праці. Вона має бути спрямована на формування ефективної системи матеріального стимулювання працівників, основними принципами якої є винагорода їх у розмірах, що об’єктивно відбивають особистий трудовий внесок працівників, надання підприємствам та установам різних форм власності максимальної самостійності в питаннях оплати праці.

З 1991 р. втратив силу порядок, який діяв раніше щодо формування фондів заробітної плати, оплати праці та матеріального заохочення. У звітність з питань праці впроваджені нові показники: кошти, спрямовані на споживання; витрати на оплату праці; грошові виплати та заохочення за рахунок прибутку й інших джерел; сума наданих працівникам трудових і соціальних пільг; доходи (дивіденди, проценти), які виплачуються за акціями трудового колективу і внесками його членів у майно підприємства.

Усе це потребує внесення істотних змін до існуючої статистичної практики і відповідного вдосконалення статистичного аналізу оплати праці в статиці та динаміці. До головних завдань статистики оплати праці належать: обчислення розміру коштів споживання та фонду оплати праці, вивчення їх складу та динаміки: вивчення форм і систем заробітної плати, у тому числі нових, зумовлених розвитком ринкових відносин; аналіз формування і використання коштів на споживання та оплату праці, впливу окремих чинників на їх зміну; обчислення показників середнього рівня доходів і заробітної плати та їх динаміки; аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати; обчислення та аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати (доходів).

^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА, ЇЇ ВИДИ


Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці складаються з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно до законодавства («нетто» — грошові суми, нараховані до виплати без прибуткового податку та обов’язкових внесків працівника до фонду соціального страхування і пенсійного фонду).

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця.

При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обчисленій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період.

Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції; якщо вона надана за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю.

Усі види нарахувань в іноземній валюті включаються до фонду оплати праці в національній валюті України в сумі, яка визначається шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їх нарахування.

Дані про фонд оплати праці за відповідний період минулого року при складанні звітів з праці показуються згідно з методологією, яка прийнята у звітному періоді поточного року.


^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.3. ФОНД ОПЛАТИ ПРАЦІ


До фонду основної заробітної плати включаються:

заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюються за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової заробітної плати входять:

Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

за класність водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей народного господарства, в яких введено такі надбавки та доплати за звання майстра і класи кваліфікації;

бригадирам з числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

персональні надбавки;

керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

за знання іноземної мови;

за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;

доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;

за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному та неперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;

працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;

інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

оплата простоїв не з вини працівника;

суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати;

суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках;

надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством;

винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, установлені чинним законодавством;

винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції та інші виплати.

До інших виплат, які не входять до фонду оплати праці, належать:

суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством;

одноразові допомоги та добові, які виплачуються в разі переведення, приймання і направлення на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження;

надбавки за пересувний, роз’їзний характер робіт для працівників, безпосередньо зайнятих на будівництві, реконструкції і капітальному ремонті, а також при виконанні робіт вахтовим методом у випадках, передбачених законодавством;

суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі до місця розташування підприємства (пункту збору) — місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств;

надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює; працівникам зв’язку, залізничного, річкового, автомобільного транспорту і шосейного господарства та іншим працівникам, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер;

суми, які зберігаються за місцем основної роботи замість добових і квартирних за робітниками, відрядженими на вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів; на збирання врожаю; заготівлю кормів; виплати польового забезпечення.

Доходи працівників (дивіденди, проценти). Не включаються до фонду оплати праці (показуються у звітах з праці окремо) доходи (дивіденди, проценти) від акцій та вкладів у майно підприємства, установи, організації, працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають у їх списковому складі.

Для глибшого вивчення структури фондів оплати праці залежно від елементів виплат виділяють годинний, денний та річний (квартальний, місячний) фонди. Причому годинний та денний фонди визначаються тільки для категорії робітників на підставі внутрішньовиробничого обліку, оскільки статистична звітність не містить необхідної для цього інформації.

Фонд годинної оплати праці — це сума грошових коштів, нарахованих у звітному періоді за фактично відпрацьовані людино-години в умовах нормальної тривалості зміни. Жодні виплати за невідпрацьований час до складу цього фонду не включаються. Основні складові частини фонду годинної оплати: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами або за середнім заробітком; грошові премії; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів та ін.

Фонд денної оплати охоплює виплати за відпрацьовані людино-дні. Він складається з годинного фонду та оплати людино-годин, не відпрацьованих протягом робочого дня (оплата внутрішньозмінних простоїв не з вини робітника, оплата перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгових годин підлітків, доплата за роботу в понаднормовий час тощо). Як і годинний фонд, фонд денної оплати обчислюється за рік, квартал, місяць.

Фонд річної (квартальної, місячної) оплати охоплює всі суми заробітної плати, нарахованої працівникам у звітному періоді. Він складається з денного фонду та виплат за невідпрацьовані людино-дні з фонду оплати праці (оплата щорічних відпусток, цілоденних простоїв, днів виконання державних і громадських обов’язків; виплата вихідної грошової допомоги та ін.). Фонд річної (квартальної, місячної) оплати розраховується для всіх категорій працівників.

Склад заробітної плати за видами фондів дає змогу повніше аналізувати витрати грошових коштів на заробітну плату, визначати розмір виплат за відпрацьовані й невідпрацьовані людино-дні і людино-години та ін. Важливим напрямом аналізу є характеристика співвідношень фондів оплати праці в динаміці. Наприклад, зменшення питомої ваги фонду годинної оплати в денному фонді свідчить про зростання, зокрема, поточних простоїв, понаднормових робіт, тобто про недоліки в організації праці і її оплати.

Структура фонду оплати праці вивчається статистикою також за її формами та системами. Основними формами заробітної плати є відрядна і погодинна. Відрядна форма об’єднує пряму відрядну, посередню відрядну, відрядну-преміальну, відрядно-прогресивну та акордну системи заробітної плати. Погодинна форма охоплює просту погодинну, погодинно-преміальну та штатно-окладну системи. В умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах з різними формами власності набувають розвитку і такі нетрадиційні в минулому для нашої економіці системи оплати, як безтарифна, пайова, контрактова та ін. Визначення питомої ваги заробітної плати, яка нарахована за різними формами і системами, дає змогу характеризувати ступінь поширення кожної з них у статиці та динаміці.

^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.4. СЕРЕДНЯ ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ ТА АНАЛІЗ ЇЇ ДИНАМІКИ


Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому на підприємстві, в установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих із фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах, на середньооблікову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати та інших середніх показників (середньооблікову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період.

Для визначення середньомісячної величини за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді. Рівень середньої заробітної плати обчислюється на основі фондів оплати праці і відповідних затрат робочого часу в людино-годинах, людино-днях або середньоспискової чисельності працівників (робітників).

Середньогодинна заробітна плата робітників визначається діленням фонду годинної оплати праці на кількість відпрацьованих за період людино-годин і характеризує рівень оплати відпрацьованої людино-години.

Середньоденна заробітна плата робітників обчислюється діленням фонду денної оплати на кількість відпрацьованих ними за період людино-днів. Вона залежить не тільки від величини оплати відпрацьованого часу, а й від питомої ваги оплати невідпрацьованих годин у межах відпрацьованих днів і доплат за понаднормовість.

Середньорічна (квартальна, місячна) заробітна плата визначається для всього персоналу підприємства, а також для окремих його категорій як частка від ділення річного (квартального, місячного) фонду оплати праці на відповідну середньооблікову чисельність. При її обчисленні до фонду оплати праці додаються суми винагород за підсумками роботи за рік і одноразові заохочення працівників.

Між показниками середньої заробітної плати робітників є певний зв’язок, який формалізується таким чином:


Наприклад, маємо такі дані за звітний місяць:


Для характеристики динаміки середньої заробітної плати сукупності працівників використовують індекси, які обчислюються на основі середніх рівнів оплати праці окремих груп працівників та чисельності працівників (затрат робочого часу). Оскільки для робітників обчислюють три види середньої заробітної плати, можуть визначатись індекси середньогодинної, денної та річної (квартальної, місячної) заробітної плати. Залежно від мети обчислюють індекси середньої заробітної плати змінного, фіксованого складу та структурних зрушень. Методику обчислення індексів середньої заробітної плати розглянемо на такому прикладі:


Індекс заробітної плати змінного складу обчислюють як відношення середньої заробітної плати звітного періоду до середньої заробітної плати базисного періоду.


Як бачимо, середня місячна заробітна плата робітників зросла на 12,6 %, тобто більше, ніж у кожній групі робітників. Це пояснюється тим, що на індекс змінного складу впливають зміни у складі робітників різних кваліфікацій: у звітному періоді збільшилась питома вага чисельності кваліфікованих робітників, у яких рівень середньої заробітної плати в базисному періоді був вищим. Таким чином, індекс заробітної плати змінного складу характеризує зміну середньої заробітної плати за рахунок двох чинників: зростання середньої заробітної плати в кожній групі робітників і зміни питомої ваги робітників, які мають різні рівні заробітної плати.

Індекс середньої заробітної плати фіксованого складу обчислюють, виходячи з того, що структура чисельності працівників (або фонду відпрацьованого часу) за періоди, що порівнюються, не змінилась. Обчислення ведуть за формулою:


Отже, без урахування змін у структурі робітників середня заробітна плата зросла на 5 %.

Динаміка середньої заробітної плати під впливом зміни структури робітників (відпрацьованого часу) визначається за допомогою індексу структурних зрушень:


Індекс структурних зрушень показує, що середня заробітна плата робітників зросла на 7,2 % за рахунок збільшення питомої ваги чисельності робітників першої групи (кваліфіковані) з вищим рівнем оплати праці.

Слід мати на увазі, що розглянуті індекси характеризуються економічним змістом, тому кожний з них придатний для розв’язування лише конкретної задачі. Індекс змінного складу, відбиваючи вплив зміни середнього заробітку робітників кожної кваліфікації і зміни кваліфікаційного рівня робітників, становить певний інтерес у системі народногосподарських та галузевих показників. Для аналізу динаміки середньої заробітної плати важливе значення має й індекс фіксованого складу, який характеризує її «в чистому вигляді». Нарешті, необхідність обчислення індексу структурних зрушень зв’язана з глибокими структурними змінами в економіці, у тому числі змінами в кваліфікаційному складі працівників, які стають вагомим чинником зростання середньої заробітної плати.

Індекси середньої заробітної плати зв’язані з динамікою загальної суми фонду оплати праці й утворюють єдину індексну систему:


За даними наведеного прикладу ця система має вигляд:


тобто в даному випадку зростання фонду оплати праці робітників було забезпечено лише за рахунок зміни середньої заробітної плати, оскільки загальна кількість робітників не змінилась:


^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.5. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ РЕАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ


Визначення поняття «реальна заробітна плата» практично в усіх відомих наукових та практичних посібниках має однакове значення.

Згідно з резолюцією, яка стосується міжнародних порівнянь реальної заробітної плати і яка прийнята 8-ю Міжнародною конференцією статистики праці (1954 р.) під реальною заробітною платою розуміють «товари та послуги, що їх можна купити на заробітну плату, або які надаються як заробітна плата».

Статистичний словник визначає, що реальна заробітна плата, це обсяг товарів та послуг, які можна придбати на заробітну плату в поточному періоді, виходячи з цін у базисному періоді. Розмір реальної заробітної плати залежить від розміру номінальної заробітної плати, рівня цін на товари широкого вжитку та послуги, розміру податків, що стягуються. Динаміка реальної заробітної плати розраховується за певний період як індекс, що дорівнює частці від ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін за той самий період.

Узагальнюючи наведені визначення реальної заробітної плати, можна сказати, що це відносний показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін роздрібних цін на товари й послуги і рівня витрат на виплату податків та обов’язкових платежів.

Як відносний показник реальна заробітна плата може бути розрахована або в грошовому виразі (номінальна заробітна плата звітного періоду в цінах базового періоду), або як індекс реальної заробітної плати відповідного періоду. У першому випадку можна визначити абсолютну величину реальної заробітної плати, у другому — відносну (на скільки реальна заробітна плата зросла або зменшилася).

Абсолютна величина реальної заробітної плати розраховується шляхом ділення номінальної заробітної плати поточного періоду без урахування податків та обов’язкових платежів на ІСЦ.

Індекс номінальної заробітної плати характеризує зміну номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з заробітною платою в попередньому періоді. Визначається даний показник як шляхом безпосереднього порівняння показників середньої заробітної плати (у розрахунку на одного працівника або відпрацьовану годину) в окремих періодах, так і шляхом ділення індексу фонду оплати праці на індекс чисельності працівників (або індекс відпрацьованого часу).

Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним (індекс номінальної заробітної плати, поділений на індекс споживчих цін за той же період).

Існує принципова розбіжність між зіставленнями заробітної плати як елементу доходу і як винагороди за однакову або еквівалентну роботу.

Тому від мети дослідження істотно залежить вибір показника і спосіб використання даних.

Дослідження тенденцій заробітної плати з метою виявлення розбіжностей у винагороді за однакову або еквівалентну роботу мають стосуватися погодинної заробітної плати, оскільки однакова робота за інших рівних умов означає роботу однакової тривалості. Порівнювати також можна тижневу, місячну або іншу заробітну плату, але тільки за умови врахування різниці в тривалості робочого тижня, місяця і т. ін. Причому зазначений показник не враховує впливу на заробітну плату податків та обов’язкових внесків.

Аналіз динаміки заробітної плати як елементу доходу незалежно від виконуваної роботи має велике значення для оцінки і планування заходів соціальної політики. Далі в документі розглядається вимірювання співвідношень заробітної плати саме в аспекті елементу доходів.

Зіставлення двох показників реальної заробітної плати, які обчислені як з урахуванням податків та обов’язкових внесків, так і без них, дає змогу визначити вплив на рівень заробітної плати такого фактору, як податкова політика, тривалість відпрацьованого часу і також може використовуватись з аналітичною метою з зазначенням особливостей обчислення цих показників.

^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.6. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКІВ ІНДЕКСІВ РЕАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ


Вимірювання реальної заробітної плати є не тільки загальною проблемою статистики реальних доходів та кінцевого споживання населення, а й важливим інструментом оцінювання соціально-економічного стану окремих груп населення, забезпечення орієнтирів для отримання всебічних і взаємопов’язаних даних про заробітну плату в ув’язці з іншими соціально-економічними показниками.

Визначення поняття реальної заробітної плати дає підстави для розрахунку реальної заробітної плати, її порівняння в часі та в різних регіонах.

За наявності інфляції аналіз тенденцій заробітної плати викликає особливий інтерес. Динаміка реальної заробітної плати в країні характеризує динаміку реального рівня життя населення, яке живе на заробітну плату. Індекси реальної заробітної плати дають можливість установити її взаємозв’язок з іншими економічними показниками, наприклад, зайнятістю, виробництвом, доходом та споживанням. Вони використовуються також для аналізу економічних циклів, економічного планування, прогнозування і т. ін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг у країні. Але для визначення повного обсягу заробітної плати необхідно враховувати її виплату як у грошовій, так і натуральній формі. Можливість виплати заробітної плати натурою передбачена статтею 23 Закону України «про оплату праці».

Номінальна заробітна плата — сума грошей, нарахована протягом відповідного періоду за виконану працівником роботу. Заробітна плата нараховується відповідно до встановлених норм оплати праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за діючими системами та формами оплати праці.

Розмір та структура заробітної плати в грошовій формі (номінальна заробітна плата) визначається відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 р. № 323 та зареєстрованої Міністерством юстиції 21 грудня 1995 р. за № 465/1001.

Відповідно до пункту 1.5 зазначеної Інструкції перерахунок натуральної оплати праці в грошову здійснюється шляхом обрахування її вартості, виходячи із середньої ціни реалізації виданої продукції за звітний період.

У розрахунках номінальної заробітної плати використовується середня заробітна плата за певний звітний період. Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому на підприємстві, в установі, організації обчислюється шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці працівників як у грошовій, так і натуральній формах на:

середньоспискову чисельність штатних працівників;

середньоспискову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості;

кількість відпрацьованого або оплаченого робочого часу за відповідний період.

Залежно від складових частин виділяють:

валову заробітну плату («брутто»);

чисту заробітну плату («нетто»), тобто заробітну плату, яка належить до виплати (за винятком обов’язкових платежів).

Відповідно до чинного законодавства під час виплати заробітної плати з неї утримуються податки та обов’язкові внески. До них належать прибутковий податок та внески на обов’язкове державне соціальне страхування працівників.

Порядок визначення розміру прибуткового податку з громадян визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 «Про прибутковий податок з громадян».

Розміри оподаткування встановлюються відповідними законодавчими актами. Слід ураховувати, що оподаткування доходів громадян України, у тому числі заробітної плати, здійснюється за прогресивними ставками.

Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з кожного його виду для роботодавців і застрахованих осіб щорічно встановлюються Верховною Радою України одночасно з затвердженням Державного бюджету, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення і мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Розраховується ІСЦ шляхом об’єднання двох інформаційних потоків:

даних про зміни цін, одержаних шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку;

даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств населення, яке проживає в міських поселеннях.

ІСЦ розраховується Держкомстатом України в цілому по Україні та в розрізі регіонів (Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь).

ІСЦ в цілому по Україні публікується в періодичних виданнях.

Джерелом одержання первинних даних на рівні підприємства, установи, організації щодо розміру номінальної заробітної плати робітників та службовців, а також усіх видів податків та відрахувань із заробітної плати є такі форми первинного обліку:

№ Т-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

№ Т-51 «Розрахункова відомість»;

№ Т-52 «Розрахунок заробітної плати»;

№ Т-54 «Особовий рахунок»;

№ Т-54а «Особовий рахунок»;

№ Т-55 «Накопичувальна картка обліку виробітку і зарплати»;

№ Т-56 «Накопичувальна картка обліку зарплати».

Дані щодо нарахованої номінальної заробітної плати працівників за виконану роботу, чисельності працівників, відпрацьованого робочого часу, суми прибуткового податку з нарахованої заробітної плати відображаються у формі державної статистичної звітності № 1-ПВ (термінова) місячна.

У статистичній звітності з праці номінальна заробітна плата відображається з першого по останнє число звітного періоду (місяця, кварталу, року) незалежно від фактичного терміну виплати заробітної плати, без виключення відрахувань, здійснених згідно з чинним законодавством (наприклад, сум сплачених податків, відрахувань за виконавськими листами та ін.). Для визначення величини «нетто» заробітної плати в діючу статистичну звітність введено показник розміру прибуткового податку, утриманого з працівників відповідно до установленого порядку.

Індекс реальної заробітної плати як зміна кількості товарів та послуг, що можна купити на заробітну плату, розраховується таким чином:


Як зазначалося раніше, на величину та динаміку реальної заробітної плати впливають рівень номінальної заробітної плати, зміни споживчих цін (тарифів) на товари та послуги, що їх купують працівники, розмір податків та обов’язкових внесків, що сплачують працівники. Тому для розрахунку величини й індексу реальної заробітної плати спочатку визначається величина «нетто» заробітної плати, для чого з номінальної («брутто») заробітної плати виключається сума обов’язкових податків та платежів.

Для визначення «нетто» заробітної плати необхідно встановити відповідну величину прибуткового податку, що припадає на заробітну плату працівників, і величину внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду.

Після цього заробітна плата «брутто» зменшується на вказані величини, тобто здійснюється розрахунок «нетто» заробітної плати одного працівника за певний місяць.

Примітка. При розрахунку реальної заробітної плати за однакову роботу (погодинної заробітної плати) або її зміни величина «нетто» не обчислюється. Такий підхід доцільніший з точки зору змісту аналізу.

Приклад розрахунку «нетто» заробітної плати за місяць наводиться нижче (дані умовні).

Заробітна плата «брутто» одного працівника за звітний місяць становить 279,45 грн, за попередній — 258,11 грн, індекс споживчих цін за цей період — 101,6 %.

Заробітна плата за винятком відрахувань («нетто»):

за звітний період

279,45 – (279,45 · 0,152) = 236,97;

за попередній період

258,11 – (258,11 · 0,150) = 219,39.

Порядок розрахунку частки відрахувань (0,152 та 0,150) наведено в додатку 3.

Слід зазначити, що відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України з кожного виду страхування. Тому порядок розрахунку відсотка відрахувань, наведений у додатку 3, може змінюватись щорічно.

2. Індекс «нетто» заробітної плати:

ізп = 236,97: 219,39 = 1,08, або 108,0%,

тобто заробітна плата «нетто» зросла на 8 %.

3. Індекс реальної заробітної плати:

ізп = 1,063, або 106,3 %,

тобто реальна заробітна плата зросла на 6,3 %.

Визначення індексу реальної заробітної плати за квартал, період з початку року здійснюється «ланцюговим» методом, тобто шляхом послідовного множення значень місячних індексів реальної заробітної плати. У додатку 4 наведено приклади розрахунку індексів реальної заробітної плати в цілому в Україні (дані фактичні).

Так, індекс реальної заробітної плати за січень — грудень (графа 5) розраховується таким чином:

0,80  1,008  1,078  0,954  1,017  1,03  1,041   1,038  0,977  1,005  1,002  1,122 = 1,036, або 103,6 %,

тобто реальна заробітна плата в грудні 2000 р. відносно грудня 1999 р. збільшилась на 3,6 %.

Примітка. Використовуючи «ланцюговий» індекс, слід мати на увазі, що зіставлення за тривалий період можуть бути викривлені внаслідок накопичення помилок «ланцюгового» характеру.

Для статистичного аналізу використовується також показник середньомісячного індексу реальної заробітної плати:


Розрахунок індексів реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року проводиться на основі щомісячних індексів звітного та попереднього років. Спочатку розраховуються довгострокові індекси реальної заробітної плати з січня попереднього року до звітного місяця поточного року. Індекс реальної заробітної плати наростаючим підсумком за звітний період до відповідного періоду поточного року розраховується як відношення суми довгострокових індексів за місяці звітного року до суми довгострокових індексів за відповідні місяці попереднього року. Схема розрахунку індексу реальної заробітної плати наростаючим підсумком з початку звітного року до відповідного періоду попереднього року наведена в додатку 5.


Розрахунок індексів реальної заробітної плати у відношенні до відповідного періоду (2000 р. до 1999 р.) наведено в додатку 6.

Наприклад, індекс реальної заробітної плати за перший квартал 2000 р. у відношенні до першого кварталу 1999 р. розраховано таким чином:

^ СТАТИСТИКА ПРАЦІ:8.7. СКЛАД ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ


Одним з найважливіших напрямів досліджень у статистиці праці та зайнятості є вивчення рівня, структури та динаміки витрат на робочу силу, що мають велике значення при визначенні політики заробітної плати, при укладенні тарифних угод та вирішенні інших завдань.

Витрати на робочу силу можуть вивчатися у двох напрямах: витрати підприємства у зв’язку з використанням найманої праці та витрати на робочу силу на рівні економіки в цілому. У першому випадку основна увага приділяється вивченню тих витрат на робочу силу, які несе безпосередньо роботодавець. У другому — до уваги беруться і витрати держави на фінансування соціального забезпечення, пенсійних та інших програм. У статистичній практиці перевага віддається концепції витрат роботодавця на робочу силу. Разом з тим для міжнародних порівнянь дані про витрати роботодавців на робочу силу мають доповнюватися інформацією про участь держави у фінансуванні цих витрат.

Згідно з міжнародними стандартами вивчення витрат на утримання робочої сили проводиться на основі спеціальних виборчих обстежень один раз на два роки. Для періоду спостереження вибирається календарний рік, з тим щоб урахувати всі витрати на робочу силу — регулярні (щомісячні ) та нерегулярні. Програма таких обстежень дає змогу пов’язати витрати на робочу силу з видом діяльності, галуззю або сектором економіки, рівнем рентабельності, фондоозброєнності та іншими характеристиками підприємства.

Витрати підприємства (організації) на робочу силу — це суми винагород у грошовій та натуральній формах, що нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати організації на користь своїх працівників. Вони розглядаються, з одного боку, як частина фактичних витрат роботодавця, зв’язаних з використанням найманої праці, а з іншого — як доходи працівників підприємства.

У складі витрат на робочу силу згідно з міжнародною стандартною класифікацією виокремлюють 10 груп:

перші чотири групи охоплюють витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпрацьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохочувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі (на харчування, житло, паливо);

витрати підприємства на забезпечення працівників житлом;

вартість житла, переданого у власність працівникам; витрати на утримання відомчого житлового фонду; суми, що надані працівникам для першочергового внеску на житлове будівництво або на погашення кредиту, виданого на ці цілі; витрати на погашення позичок, що надані працівникам для покращення житлових умов;

витрати на соціальний захист працівників. У складі цієї групи можна виділити чотири групи витрат: обов’язкові відрахування в державні соціальні фонди; внески до недержавних пенсійних фондів; витрати, що є частиною виплат соціального характеру, наприклад, надбавки до пенсій працюючим на підприємстві, оплата відпусток працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, оплата послуг, що надаються працівникам підприємства установами й організаціями охорони здоров’я тощо; витрати на утримання медпунктів, профілакторіїв, будинків відпочинку, що перебувають на балансі підприємства або організації;

витрати на професійне навчання, що включають витрати на утримання та оренду навчальних приміщень, витрати на платне навчання працівників, стипендії за кошти організації працівникам, які направлені на навчання, оплату відпусток для навчання та інші витрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

витрати на культурно-побутове обслуговування, у тому числі витрати на проведення вечорів відпочинку та інших культурно-масових і спортивних заходів, на утримання їдалень, бібліотек, клубів, курсів, студій тощо, оплата відпусток на екскурсії, подорожі; витрати на відшкодування цінової різниці на продукцію, що відпускається підсобними господарствами для громадського харчування працівників підприємства;

інші витрати, що зв’язані з використанням найманої праці (оплата проїзду до місця роботи або відпочинку, вартість виданого безкоштовно форменного одягу, обмундирування, спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, витрати на відрядження, включаючи добові або кошти, що виплачуються замість добових);

податки, що пов’язані з використанням робочої сили (податок із суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників порівняно з їх нормованою величиною, плата за залучення іноземної робочої сили).

Не включаються у витрати організацій на робочу силу допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, доглядом за дитиною та інші виплати з позабюджетних фондів, витрати на капітальне будівництво житла й об’єктів соціальної сфери, прибутки з акцій та інші доходи від участі працівників у власності організації (дивіденди, відсотки тощо).

Для характеристики ефективності використання живої праці використовують показники середніх витрат у розрахунку на одиницю відпрацьованого часу (середньочасові витрати) та в розрахунку на одного працівника за місяць (середньомісячні витрати). Інтерес становить також зіставлення витрат, які несе роботодавець при використанні найманої праці, з об’ємом виробленої продукції.

Середньогодинні витрати на робочу силу розраховують шляхом зіставлення суми витрат на робочу силу з кількістю відпрацьованих людино-годин, що характеризують реальні витрати праці в поточному періоді в процесі виробництва та реалізації продукції. Взаємозв’язок між середньогодинними та середньомісячними витратами на робочу силу:

3міс=3год*a*b

де 3міс — витрати на одного працівника у місяць (ціна робочої сили);

3год — витрати у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; а — середня фактична тривалість робочого дня; b — середня фактична тривалість робочого періоду (місяця), дні.




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці icon«Облік розрахунків з оплати праці»
Організація оплати праці на підприємстві; види, форми І системи оплати праці
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці icon«Облік розрахунків з оплати праці»
Організація оплати праці на підприємстві; види, форми І системи оплати праці
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці icon«Облік розрахунків з оплати праці»
Організація оплати праці на підприємстві; види, форми І системи оплати праці
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці icon«Облік розрахунків з оплати праці»
Організація оплати праці на підприємстві; види, форми І системи оплати праці
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconОблік праці, її оплати
Завдання обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconФорми І системи оплати праці
Організація оплати праці на підприємствах здійснюється на основі розподілу функцій І робіт, нормування, тарифної системи, форм І...
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconФорми і системи оплати праці
Організація оплати праці на підприємствах здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування, тарифної системи, форм і...
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconСистеми оплати праці
Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислен­ня розмірів винагороди, належної виплати працівникам відпо­відно до витрат...
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconОсновою правового регулювання оплати праці є
За допомогою тарифної системи здійснюється диференціація оплати праці залежно від складності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності,...
Статистика праці: розділ статистика оплати праці розділ статистика оплати праці iconРеформа оплати праці cтимулюючого типу в Україні
Україні. Від наукового обґрунтування змісту реформи оплати праці, правильного вибору шляхів реформування заробітної плати багато...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы