1. Світогляд: сутність та структура icon

1. Світогляд: сутність та структура



Название1. Світогляд: сутність та структура
страница1/7
Дата конвертации24.09.2012
Размер0.95 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6   7

1. Світогляд: сутність та структура.

Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини. А також життєві позиції та програму поведінки і дій людей.Цілісний характер світогляду зумовлений тим, що в ньому поєднуються почуттєвий ( емоційний ) і розумовий ( інтелектуальний ) рівні. Сприймається світ передусім органами чуття, внаслідок чого формується світовідчуття. Досвід формування пізнавальних уявлень за допомогою наочних образів називається світосприйняттям. В результаті їх поєднання виникає світорозуміння – найвищий рівень світогляду. Специфіка світоглядних знань: вони визначають відношення людини до світу. Існує 3 аспекти світогляду: натуралістичний(Віднош.люд.до природи)соціокультурний (віднош.до суспіл.) і егоїсти-ний (відношення ”Я” до себе). Поняття „світогляд” не можна звести тільки до філософії. Воно містить ін.види світогляду: міфологічний, релігійний.Світогляд являє собою структурну складність: вирізняють емоційно-психоло-гічний рівеня-світовідчуття та світоспоглядання(тут фіксую-ться окремі,зовнішні прояви буття,світ явищ,а не сутностей).Наступні за глиби-ною відображення рівні-світосприйняття і світоуявле-ння. На цих рівнях форм. цілісна картина світу. Світог. на цьому рівні повяз. з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, і його можна назвати світорозумі-ння.Основні елементи світогляду:знання, норми, оцінки, принципи, уявлення, переконання, настанови.

Історичні типи: міфологія, релігія, філософія.


^ 2. Типи світогляду та їх взаємозв’язок

Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цiнностi, ідеали, органiзованi у єдину систему, у центрі якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розуміння людиною свого місця світі можна виділити кілька основних типів світогляду:

1.Міфологічний - це результат практично-духовної діяльно-стi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не відокремлює себе від речей природного світу, а окрема людина не відокремлює себе від суспільства в цілому. В мiфологiчному свiтоглядi не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свiдомiстю та рез. льнiстю, предметом та думкою про предмет.

^ 2.Науковuй світогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Світ у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно від людини, а людина вбачається в ньому тільки частиною світу - природи чи суспільства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людині поставити закони природи собі на службу i створити комфортний світ цивiлiзацiї.

3.Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Мистецький світогляд дає суб'єктивний образ свiтy, в якому художник досягає rapмонії зі світом тому навіть сучасне художне бачення світу близьке до мiфологiчного.

^ 4.Релiгiйний світогляд чітко поділяє світ та людину, природнє та надприроднє, земне та потойбічне. Люди на, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. У релiгiйному свiтоглядi, через вipy в потойбічне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до свiтy, надає йому смислової завершеності i таким чином досягає rapмонії з ним.

^ 5. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту. Порівняно з наукою її особливість поля гає в тому, що вона дає змогу об'єктивно, в теоретичній формі осмислити світ як світ лю­дини, розглянути місце i становище людини у світі, її смисложиттєві проблеми.


3. Розкрийте суть компонентної структуру світогляду.

Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини. А також життєві позиції та програму поведінки і дій людей.Структура:Компонентна передб.форму сягнення людиною світу(норма-взірець, елем.форма вимоги, яка вираж.поведінку люд. співбуття і носить обов. хар-ер; цінності-довготрив. і прод.в смислов.відношенні мета, яка є чимсь бажаним і необх.для людини; оцінка-виявлення значимості світу, в залежн.від уявлення про належне і неналежне;знання-сук-ть інф-ії про вас-ті, хар-ки, ознаки процесів, явищ.; переконання -погляди, які є складовою внутр. світу людини, опосеред. досвідом, якими людина керується в своєму житті.


4. Розкрийте рівневу структуру світогляду.

Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини. А також життєві позиції та програму поведінки і дій людей. Рівнева-певні ланки узагальнення світоглядного досвіду (світовідчуття - ставлення людини до світу в чуттєво-емоц.формі, тут перев.чуттєві органи.На цьому рівні форм.ставлення людини до світу -песим.,оптим.,нейтр.; Світосприйняття - включає все те,що і світовідч., а також включає знання, просторово-часові хар-ки.На цьому рівні форм.образ світу; Світорозу-міння-вкл.світовідч.і світосп-рийн., на цьому рівні став. питання: чому цей світ такий, і що лежить в його основі.На цьому рівні форм.картину світу). Функціональна: ідеал-образ бажаного, як переживає-ться як належне,віра-визнання певних положень,які не потребують доведень, надія-мрія, у здійснення якої людина повірила, Любов-глибоке почуття до ін.людини, сус-ва, до якогось високого ідеалу, яким живе людина.


^ 5. Розкрийте структуру філософії як системи знань?

Структура філософ. Знання: 1) Ядро філ. - діалектика, наука про самі загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. 2) Гносеологія (теорія пізнання) - наука про те, як людина пізнає світ і самого себе. 3) Онтологія - вчення про буття. 4) Загальна соціологія-про закономірності і рушійні сили розвитку людства. Від загальної соц. Відділилися такі науки : етика, політологія, релігієзна-вство.

Онтологія рівнозначно мета-фізиці вивчає вищі, непри-ступні органам чуття, лише передбачувані початки всього існуючого, обов’язкові для всіх наук. Вона виступає в тісному зв'язку з природничо науковим і гуманітарним знанням. Онтологія виступає як система умоглядних загальних визначень буття. Проблему буття тісним чином пов'язують з науковим і життєвим (екзистенціальним) досвідом, з межами і можливостями пізнання дійсності.

Гносеологія - важлива частина філософської теорії, вчення про здатність людини пізнати дійсність, про джерела, форми і методи пізнання, про істину і шляхи її досягнення. Термін ввів Кант. Матеріалістична гносеологія. виходить з визнання об'єктивності зовнішнього світу і можливості його пізнання. Ідеалістична гносеол. або затверджує, що пізнання є віддзеркаленням містичної ідеї, або вважає, що мир створюється в процесі сприйняття, оскільки предмети суть “комплекси відчуттів”, або у принципі заперечує можливість пізнання миру.

Аксіологія - розділ філософії, присвячений вченню про цінності. Перетворю оточуючий мир, люди створюють досвідчений. і духовн. цінності. Серед них виробничо-побутова техніка, здоров'я, сім'я, етичні норми, художні твори. У контакті з ними проходить життя індивіда і для нього не байдуже, який круг цінностей буде орієнтиром і мотивом в його житті. Особливе значення як цінності мали істина, добро і краса.


^ 6. Розкрийте суть філософської проблематики. Людина як проблема філософії. Людське існування завжди є “буття-у-світі” і в той же час “співбуття”, тобто людина не відділена “китайською стіною” від навколишніх речей і процесів, а тим більше від інших людей. “Буття-у-світі” тлумачиться як “закинутість” у світі, а “спів-буття” – як формальний колектив. У процесі “спів-буття” окремі людські існування ніби взаємно “гасять” унікальність своїх індивідуальних проявів, і люди перетворюються на “безликі” одиниці, “натовп”. Взаємонівелюючий вплив людських існувань призводить, зрештою, до виникнення анонімної, безособової влади “іншого” над кожним, яка “вирівнює будь-які відмінності” і спричиняє “втрату власного існування”.Сутність людсько-го існування виражає не смерть, а свобода.Проблемами взаємодії людини і природи виступають: продовольча, енергетична,сировинна,екологічна,демографічна. Проблема несвідомого.В духовному до-свіді людства усвідомлюється проблема смерті та безсмертя.

Проблематика марксизму:1. Проблема подальшої демокра-тизації суспільства.2. Пробле-ма подальшого соціального захисту населення. 3. Виріше-ння глобальних проблем сучасності.4.Розробка новітніх принципів формування і введення світового порядку


^ 7. Виникнення філософії?

Проблема походження філосо-фії непроста. Психологічною передумовами виникнення було усвідомлення того, що традиційні погляди (міфологі-чні, релігійні) виявилися неспроможними, що в свою чергу викликало здивування, а тому потребу нового пояснення. Формою такого пояснення і виступила філософія. ”Здивування і є початком філ-ї ”Платон. Прагнення людей до знання обумовило потребу в філ-ї. В момент виникнення філ-ї 7-6ст.до н.е.виникла1Розумова праця, як поштовх до виникнення філ-ї; 2Поява грошових відносин; 3Гно-сеологічні передумови - потяг, цікавість до реалій буття. Філ-ія як наука виникла в 15-18ст.разом з добою Відродження. Етапи становлення і розвитку філ. Думки:1.Філ.думка Давнього Сходу (кін.ІІ-поч.Ітис.до н.е.)2.Антична філ. (6ст.до н.е.поч.4ст.н.е.)3.Філ.середніх віків(5-15ст.)4.Філ. доби Відродження (15-16ст)5.Філ.Нового часу(17-19) 6.Філ.погляди новітніх часів(2пол.19-20ст). На всіх етапах залишалася головна проблема” людина-світ”


^ 8. Типи філософування та їх характеристика?

В античності визначилися 2 способи філософствування. Один з них – софійний – націлював філософа на відкритість і неупередженість думки в пошуках істини. Світ багатоманітний, то й відповіді на проблеми котрі його турбують мислитель вибирає з багатьох можливих варіантів, не вважаючи їх кінцевими. Явища в ньому перебувають у постійному розвитку і взаємозв’язку. Подібне бачення світу ототожнюється з діалектичністю поглядів, тобто соф спосіб реалізує себе в діалектичному методі. Існує ще один спосіб філософ. –епістемний. Він спрямований на розчленування й упорядкування дійсності, сворює чіткі моделі світу. Він спирається на догматичний ( метафізичний ) метод світорозуміння, який ігнорує багатоманітність світу та розвиток і взаємозв’язок усіх його явищ. Ц і два способи філософ. Є однаково для здійснення філософією її життєвих функцій.


^ 9. Який зв’язок існує між філософією, релігією та міфологією ?

Міфологічний світогляд – перша спроба людини поясни-ти світ. Саме через міфотво-рчість люди намагалися з’ясувати для себе похо-дження, початок і будову Всесвіту.Сутність найважливі-ших явищ природи, вини-кнення рослин і тварин, самих людей і стадій їх життя та розгадати таємницю смерті. Виникали міфи і про культурні досягнення людей – використання вогню, зароджу-ння і розвиток ремесел, землеробства, скотарства. Міфологгія, таким чином, являла собою найбільш ранню форму духовної культури. Це була перша цілісна картина світу, що поєднувала в собі реальність і фантазію, природне й надприродне, думки й емоції, знання й віру.

Міфи зміцнювали прийняту в даному суспільстві систему цінностей, мораль, поведінку, обов’язки та відповідальність особистості перед колективом і – навпаки.Пізнавальна і трудова діяль-ність поступово розкривала неспроможність міфічного пояснення світу. Так у надрах міфології зароджується новий історичний тип світогляду – релігія. У своєму поясненні світу вона виходить із визнання надприродного поділу світу на « поцейбічний» - земний, природний, і « потойбічний» - надчуттєвий, надприродний, небесний. Релігія – складне духовне утворення. Способом її існування є внутрішня віра людини, яка не потребує доведень, вважається самодостатньою. Зовнішня ж форма релігії знаходить виявлення у культі – системі дій, якими віруючі нама-гаються вплинути на надпри-родне і реальний світ. Одно-значної оцінки релігії дати не можна, бо, крім бездоказової віри в надприродне, вона по своєму відображає реальний життєвий досвід людей, збе-рігає систему образно – емоційних уявлень і пере-конань, цінностей, норм жи-ття, моральних ідеалів. Таким чином, міфологію і релігію слід вважати тими істори-чними типами світогляду. З яких зароджувалася філософ-фія.


^ 10. Місце філософії в системі культури. У системі “Людина - світ” людина не винесена з рамки світу, вона всередині нього, найближчим до неї є суспільне життя, яке опосередковує відноше-ння людини до світу впродовж усього культурно історичного процесу. Як універсальна і найбільш ваго-ма форма суспільної свідомо-сті, філософія виступає узагальненою концепцією суспільного життя в цілому і різних його підсистем – пізнання, практики, моралі, права, мистецтва, релігії. Якщо схематично зобразити місце філософії в системі культури, то це нагадуватиме ромашку, у якої пелюстки означатимуть специфіку кожної із сфер науки і культури, а осердя – це філософія. (галузі – техніка, історія, політика, право, мораль, наука, мистецтво, релігія) В системі людської культури філософія пронизує всю систему знань людини.

Система знань виділяє такі функції:

-світоглядна

-гносеологічна

-прогностична

-нормативна-сприяє формуванню певних норм за допомогою яких формує своє бачення про світ;

-виховна

-орієнтаційна

-методологічна-полягає в тому, що філософія розробляє методику подальшого пізнання людиною світу, а також використанні цієї методики і методології, які будуть сприяти розвитку конкретної системи знань


^ 11.Порівняти східну і західну парадигми філософування.

Східна філософія: Наявність єдиного духовного канону, якому підпорядковані всі основні сфери. Відданість традиціям, цінування старого, орієнтація на минуле (традиційналізм).Самозаглиблення, прагнення віддатись природному ходу речей. Домі-нування цілого (загального) на індивідуальним.Образний, притворчий, афористичний стиль мислення. Західна філософія:Відносна автоном-ність різних сфер суспільного життя (політики, економіки та ін.). Відданість новаціям, цінування нового, орієнтація на майбутнє (прогресизм). Активізм, прагнення зміню-вати дійсність. Домінування індивідуального над загаль-ним. Раціональне, аналітичне, логічно послідовне мислення.


^ 12.Основні риси і проблема-тика античної філософії

У розвитку античної філософії виділяють такі етапи:

1. Охоплює VII-V ст до н. е. – досократівський. В цей час діяла Мілетська школа-Фалес(першоосновою буття вбачав у воді), Анаксимандр (першооснова-невизначена матерія «айтерон»), Анак-симен (першооснова-повітря); Геракліт(вогонь); Елейська школа – Парменід, Зенон, в основі сущого вбачали буття як певне логічне поняття, охаракт.буття як щось вічне, ціле,неділиме на число, нерухоме; Піфагор (вбачав найвищу мудрість у числі, і в основу бачення космосу поклав число. Першим вживає термін „філософія”) і піфагорійці; атомісти – Левкіпп і Демокріт. У центрі ранньої – досократівської – грецької натурфілософії стояли проблеми фізики та космосу.

Левкіп і Демокріт – вважали, що першоначалом є атоми (розглядаються як буття) і пустота (небуття, де рухаються атоми).

2. Приб із сер V ст до н. е. – до кін IV ст до н.е. – класичний. Софісти й Сократ, які вперше спробували визначити суть людини, здійснили антропо-логічний поворот у філософії. Філософська спадщина Платона й Арістотеля, що характеризується відкриттям надчуттєвого і органічним формулюванням основних класичних проблем, найголо-вніше відображає досягнення цієї епохи.

3. Кін IV-II ст до н.е. – елінністичний. Формуються такі школи: перипатетики, стоїчна й епікурейська, скептицизм. Усі школи об’єднує одна особливість: перехід від коментування вчень Платона й Арістотеля до формування проблем етики, моралізаторською відвертістю в епоху занепаду елліністичної культури. Арістотель виділяє 4 начала:сутність буття як форма;матерія-форма внос.у матерію і дає існувати всьому що є; «першодвигун»-Бог; ціль,заради якої все існує в світі.Загалом основні риси такі: сформулювати основні філософські проблеми. Космоцентризм – орієнтація на космос як гармонічно організовану цілісність,де панує розум і порядок. Пошук першооснов світу. Проблема людини і її моралі, до проб.людини зверт. Сократ (сутність людини полягає в душі, душа має бути розумна, совісна, пізнаю чаю. Лише розумом можна осягнути добро). Вирішення етичних і соц.-пол. проблем: Епікуреїзм – напрям,де прод.вчення демокріта про атоми.Епікур розр.вчення про свободу.Стоїцизм-в свті панує доля,яка підпор.людині,для цього необх.виробити певну поведінку,апатію(скромність,справедливість). Скептицизм-заперечення існування добра і зла.


^ 14. Дайте загальну характеристику філософських поглядів Середньовіччя?

Період Середньовіччя є одним із значних у своїй продовжуваності(2-4 ст.н.е-10-16ст н.е.) для якого характерна антична філософія (Платон,Арістотель)і святе письмо. Знання про Бога буде підійматись до найвищих ланок.Особливості Середн : геоцентризм–Бог-основа всьо-го сущого(причина всього існуючого–причина філософ-фії); теїзм-первинність Бога, можливість втручання в життя людини, в світ; креаціонізм-Бог творить світ з нічого (одним своїм словом); догматичність-наявність певних вічних положень,які створені Богом і є обов’язковим для виконання (вони не критикуються); людина вважається найвищим творінням,яка наділена свободою; світ важається пізнанням через пізнання Бога., а пізнання Бога можливе через віру. Характерна особливість Сер.– співвідношення віри і розуму. Схоластика-такий тип філософування,де засобами люд.розуму намагаються довести сприйнятність на віру положення і істини. Притама-нним для схоластики є протиставлення реалізму і номіналізму. Реалізм-середньовічний об’єктивно-ідеалістич.напрям у середн.схоластиці,представники якого на противагу номіналізмові вв.,що заг.поняття є не відображенням предметів і явищ мат.світу у свідомості,які становили субстанцію речей,а реальними дух.сутностями.


^ 15. Основні риси і особливості філософії Відродження

Відродження(з франц. «ренесанс»)-період,що охоплює14-поч.17ст.–перехідний період від філ.середньоіччя до ф.нового часу.В цей період зростає роль розум.праці і філологічно-лінгвістичні дослідження(тлумачення,переклади,звернення до постійної мови,до ораторства). В пошуках ідеалу звертаються до ідеалі античної філ-іїі критика схоластики.Зростає роль міст,які виступають як торгові центри,геогр..відкриття,певні зрушення в медицині. Головні риси В.: антропоцентризм-в основі всього сущого лежить людина,вчення про людину як сильну і вільну істоту,яка ствердж.свою індивід-ть.; гуманізм-віра в людину та її можливості;звертаєт.особ.увага на тіт-ру мову,зокрема поезію,велика роль виділя-ється красномовству та ораторству; антиклерикалізм-як опозиція проти церковної ідеології,що проявилась в ідеях реформації.Це не ідеал проти Бога, а критика свяще-нників(проти католицизму); натурфілософія-осмислення світу на засадах природоз-навства Пред.М.Кузанський, Дж.Бруно; пантеїзм як ототожнення Бога і природи, містич.пант.-надає перевагу Богу, натураліст.-особливий акцент на природу;посилений інтерес до соц. проблематики (сус-во-проблема соц.рівності, держава-цю проблему розгя-дав Н.Маккіавелі-проблеми управ.державою, метод впли-ву на людей, методи пол. боротьби-люди є злі, корис-ливі, егоїст.,але необх.їм забезп.соц.стан і це повинна зробити держава).


^ 16.Назвіть основні риси і дайте характеристику філо-софії Нового часу.

Середина ХVІІ ст.. коли в Зх. Європі наступає епоха капіта-лізму, виникла буржуазна революція у Франції, Німе-чині, Росії, Нідерландах, Англії, Бені люкс. Капіталізм революція у виробництві. На заміну мануфактури виступає машинне виробництво пов’я-зане з необхідністю наукового знання (Математики, фізики, хімії, біології)щоб була наука потрібні вчені які повині навчити людей створювати машини. Буржуазія була зацікавлена у зростанні виробництва і тому вона підтримувала розвиток науки і освіти. Філософія базувалася на природознавстві на відміну від філософії середньовіччя яка базувалася на релігії і відродження – на літературі і мистецтві.Проблеми: пробле-ма розвитку науково матеріа-лістичних ідей і теорій які б обґрунтували сутність світу виходячи з природних наук; проблема пошуку методів наукового пізнання з метою запровадження наукових відкриттів у практику; пробле-ма просвітництва метою якої є пропаганда наукових знань, освіти, розробка проблеми людини її свободи і справе-дливого устрою суспільства в ХVІІІ ст. епоха просвітництва. Вирішальну роль видіграла наукова революція, була започатко-вана Ньютоном тому філософія стала носити матеріалістичний характер (людина машина – механічний лібералізм) У зв’язку із розвитком наукового пізнання виникла проблема пошуку методів наукових досліджень цей пошук привів до виникнення і розробки два основних методів наукового пізнання вони існують до цього часу: емпіричний метод (емпіріо – досвід, дослід) започаткував і розробив Френсіс Бекон 1561-1626 р. Анг. вчений базується на основі людських відчуттів і включає в с конкурентних фактів, лабораторних експери-ментальних досліджень. Мета: розробка таких способів пізнання які б давали кон-курентний результат в практи-чній діяльності людини. Розробив основи емпіричного методу і їх принципи. Раціональний метод (раціо – розум)фр. Філософ і математик Рене Декарт 1596-1650 р. положив початок розробки методів раціонально логічного пізнання що стало основою розробки наукових теорій і привело до відкриття та обґрунтування законів науки.


^ 17 Філософське вчення Ф.БЕКОНА, Р.Декарта.

Англ. філософ родоначальник емпіризму Ф.Бекон велику увагу приділяв критиці схоластичної філософії (релігійно-філос.Засновки+ раціональна мето-дика).Тому він протиставив індуктивний метод. Істинна індукція через чуттєве і окреме поступово піднімається до усвідомлення заг. Положень, завдяки чому наука стає плідною. З дослідів та експериментів індукція виводить загальні положення, а потім з цих заг.положень чи принципів – нові досліди і експерименти. Бекон базує свій метод на визнанні вагомої ролі досвіду (empeiria - досвід) в пізнанні. Пізнання – відображення зовнішнього світу в свідомості людини. Не погоджуючись з Беконом про достовірну силу експе-рименту, Декарт переносить акцент на людський інтелект, розум. Звідси – раціоналізм, який стає домінантною лінією в подальшому розвитку філософії. Методом пізнання Декарта є метод раціональної дедукції, цінність якої обгрун-товується такими правилами: достовірність, очевидність піз-нання, аналітичність, вис-новки з думок, систематизація як пізнаного, так і того, що пізнається. В цілому Дедукція – визначення невідомого через раніше пізнане і відоме. Ці правила стали основними характеристиками наукового пізнання в нашу епоху.

  1   2   3   4   5   6   7




Похожие:

1. Світогляд: сутність та структура icon1. Світогляд, сутність, структура, типи
Специфіка світоглядних знань: вони визначають відношення людини до світу. Існує 3 аспекти світогляд натуралістичний(Віднош люд до...
1. Світогляд: сутність та структура iconЛекція 1 φιλοσοφία Що таке філософія, її витоки|джерела| Світогляд: суть|сутність,єство| І форми. Світогляд І філософія
Предмет філософії. Основні філософські проблеми і напрями|направлення|. Функції філософії
1. Світогляд: сутність та структура icon1. Світогляд: сутність та структура
На цих рівнях форм цілісна картина світу. Світог на цьому рівні повяз з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, І його можна...
1. Світогляд: сутність та структура icon1. Світогляд: сутність та структура
На цих рівнях форм цілісна картина світу. Світог на цьому рівні повяз з абстрактним мисленням, теоретичним пізнанням, І його можна...
1. Світогляд: сутність та структура icon1. сутність поняття планування сутність та структура об’єктів планування форми планування та види планів
Потреба в матеріалах на ремонт будівель, обладнання, інструменті, мастильних матеріалах
1. Світогляд: сутність та структура icon1. Світогляд: сутність,структ. Типи
Філософія "любов до мудрості" виникла у 8-6 столітті до нашої ери, к Греції. Перші давньогрецькі філософи були І фізиками, природознавцями....
1. Світогляд: сутність та структура icon1. Світогляд: сутність,структ типи
Філософія "любов до мудрості" виникла у 8-6 столітті до нашої ери, к Греції. Перші давньогрецькі філософи були І фізиками, природознавцями....
1. Світогляд: сутність та структура icon2. Основні складові світогляду. Чому світогляд є загальнолюдським явищем?
Світогляд це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве...
1. Світогляд: сутність та структура iconЗагальний огляд будівельної промисловості україни. Місце комплексу з виробництва будівельних матеріалів в будівельній промисловості. Сутність, структура І роль в народногосподарському комплексі україни
Промисловість будівельних матеріалів україни: структура, особливості розміщення І розвитку
1. Світогляд: сутність та структура iconСутність та структура пізнавального процесу
Жодна уява не спроможна винайти стільки суперечливих почуттів, які постійно співіснують в одному людському серці
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы