Основні показники рівня розвитку національної економіки icon

Основні показники рівня розвитку національної економіки



НазваниеОсновні показники рівня розвитку національної економіки
Дата конвертации23.09.2012
Размер328.83 Kb.
ТипДокументы


Тема Основні показники рівня розвитку національної економіки.


1. Роль системи національних рахунків в аналізі економічних процесів

2. Система показників, що характеризують динаміку соціально-економічного розвитку національної економіки


1. Роль системи національних рахунків в аналізі еко­номічних процесів

Передумовою ефективного державного регулювання є облік і аналіз економічних процесів на макрорівні, який передбачає за­стосування системи показників.

Спроба макроекономічного аналізу відноситься до сер. XVII ст. і належить англійському економісту В.Петті, який пер­ший у світі здійснив вартісну оцінку національного доходу своєї країни. Першу макроекономічну модель національної економіки майже через 100 років створив француз Франсуа Кене, що знай­шло відображення в його знаменитому творі «Економічна таб­лиця» (1758 р.).

У 20-30-ті роки XX ст. в СРСР була створена система показників і таблиць у формі балансу народного госпо­дарства (БНГ), за допомогою якого здійснювався аналіз суспіль­ного виробництва. Інтегрування України у світовий економічний простір викликало потребу нової системи обліку і аналізу еко­номічних процесів, сформованої у відповідності до міжнародних стандартів і адаптованої більш ніж у 120 країнах світу.

З травня 1992 року Указом Президента в Україні було запроваджено систему національних рахунків (СНР).

Система національних рахунків (СНР) - це система макро­економічного, бухгалтерського, цифрового відображення взає­мопов'язаних показників розвитку економіки за певний госпо­дарський період (як правило за рік), яка застосовується для ана­лізу і кількісного виміру результатів суспільного відтворення.

СНР побудовано у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної дія­льності, структуру економіки, найважливіші зв'язки в націона­льному господарстві.

СНР - містить наступні групи рахунків:

  • рахунок виробництва;

  • рахунок утворення доходів;

  • рахунок розподілу доходів (субрахунок первинного роз­поділу доходів; субрахунок вторинного розподілу дохо­дів);

  • рахунок перерозподілу доходів;

  • рахунок використання доходів (субрахунок використання наявного доходу; субрахунок використання скоригованого наявного доходу);

  • рахунок нагромадження (субрахунок капіталу, субфінансовий рахунок; субрахунок інших змін в обсягу активів, субрахунок переоцінки);

  • рахунок товарів і послуг;

  • рахунок зовнішньоекономічних зв'язків (субрахунок по­точних операцій; субрахунок капітальних витрат).

Рахунки відображають всі економічні операції і балансу­ються за принципом «використання - ресурси». Це дає можли­вість здійснювати облік і аналіз суспільного виробництва на всіх стадіях: безпосередньо виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Система національних рахунків дає можливість аналізувати складну структуру національної економіки і відображати процес взаємодії всіх її структурних елементів. З цією метою результати економічної діяльності обліковуються за секторами та галузями економіки.

Сектор являє собою сукупність інституційних одиниць, згру­пованих відповідно до типу економічної поведінки. Згідно концеп­ції національного рахівництва виокремлюють наступні сектори:

^ Сектор нефінансових корпорацій - найбільший за економіч­ною потужністю сектор, що здійснює ринкове виробництво то­варів і послуг з метою одержання прибутку. До цього сектору відносяться підприємства засновані фізичною чи юридичною особою усіх форм власності. Рівень розвитку даного сектору характеризує виробничий потенціал національної економіки і має вирішальне значення для відновлення економічного зрос­тання в Україні.

^ Сектор фінансових корпорацій - складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями (кредитні установи і страхові компанії). Аналіз доходів і видатків фінансового сек­тора економіки відображає розвиток фінансової системи країни з метою визначення можливих фінансових потоків та обсягів кре­дитування економіки.

^ Сектор загального державного управління - займається на­данням неринкових послуг, призначених для колективного спо­живання. Включає Уряд та інші органи державного управління усіх рівнів підпорядкування, що здійснюють загальне управління (регулювання та планування економіки), зайняті в сфері фінансів (збирають податки, мито, внески та інші платежі), охорони здо­ров'я, культури, мистецтва, спорту, соціального забезпечення. Аналіз операцій даного сектору характеризує обсяги і структуру видатків бюджету.

^ Сектор домашніх господарств - це фізичні особи, які отримують заробітну плату чи підприємницький дохід від під­собного господарства, дрібних промислів, індивідуального будівництва, надання побутових послуг. Аналіз доходів та ви­датків сектора домашніх господарств та їх прогнозування на перспективний період закладають основи формування соціа­льної політики.

^ Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домаш­ні господарства. Ці неринкові установи спираються на доброві­льні внески і займаються наданням неринкових послуг для домашніх господарств, зокрема, в сфері охорони здоров'я, культури, мистецтва, соціального обслуговування тощо.

^ Сектор зовнішньоекономічних зв'язків включає закордонні економічні одиниці, які здійснюють операції з резидентами даної країни.

Доходи і видатки інституційних секторів економіки на всіх етапах економічного обороту національного продукту дають змогу обчислити кінцеву економічну ефективність функціону­вання економіки і визначити напрямки впливу держави на еко­номіку і соціальну сферу.

Дослідження структури економіки і формування на цій ос­нові ефективної структурної політики набуло нових можливос­тей у зв'язку з переходом України на загальносвітову класифі­кацію галузей народного господарства за видами економічної діяльності, яка була запроваджена в 2001 році (див. табл.1).

Таблиця 1

Класифікація галузей народного господарства за видами економічної діяльності*


Код КВЕД (секція)

Назва видів економічної діяльності за КВЕД

Секція А

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

Секція В

Рибне господарство

Секція C

^ Добувна промисловість

Секція D

Обробна промисловість

Секція Е

Виробництво електроенергії, газу та води

Секція F

Будівництво

Секція G

^ Оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засо­бами, послуги з ремонту -

Секція Н

Готелі та ресторани

Секція І

Транспорт

Секція J

^ Фінансова діяльність

Секція К

Операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам

Секція L

^ Державне управління

Секція М

Освіта

Секція N

^ Охорона здоров'я та соціальна допомога

Секція O

Колективні, громадські та особисті послуги

Секція Р

Послуги домашньої прислуги

Секція Q

Екстериторіальна діяльність
*3а даними Держкомстату: «Роз'яснення по складанню статистичної звітності з структурної політики»


Дана класифікація є інформаційною основою аналізу структу­рних зрушень в економіці і дає можливість здійснювати порів­няння структури економік різних країн та регіонів. З загальних позицій можна відзначити, що в Україні (порівняно з розвину­тими країнами) занадто високою є частка сільського господар­ства, мисливства та лісового господарства, що включає власне перелічені галузі та пов'язані з ними послуги, занижена частка машинобудування, легкої промисловості, оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту, інших галузей сфери послуг взагалі. Галузева структура про­мисловості України, занадто обтяжена виробництвом первин­них сировинних ресурсів і напівфабрикатів, зокрема продукці­єю металургійного комплексу. В той же час питома вага про­дукції машинобудування в 3-4 рази нижча, ніж у розвинених країнах і світі в цілому. Щоб вийти на середньоєвропейські по­казники пропозиції та попиту промислової продукції необхідно в майбутньому підняти частку машинобудування в 3 рази, лег­кої промисловості в 6 разів, відповідно скоротивши частку ме­талургії на оброблення металу у 3-4 рази. Що стосується част­ки послуг, то різниця між Україною та розвиненими країнами обумовлена відносно низькими витратами на транспорт, зв'язок, готелі і ресторани, діяльність у сфері відпочинку і роз­ваг, культури та спорту, індивідуальні послуги та послуги до­машньої прислуги. Тому необхідно прискорене формування невиробничої інфраструктури. Послуги в сфері державного Управління, громадської діяльності, освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги тощо в Україні структурно досить ви­сокі.

На їх процентні індикатори впливає той факт, що вартість ві­дповідних послуг в розвинених країнах, передусім в СІНА, в ба­гато разів вища, а ціни на продовольство, одяг, взуття в цілому паритетні. Оптимізація структури виробництва і споживання за­лежить понад усе від системи державного макроекономічного регулювання, формування ефективної структури економіки та активізації інвестиційних процесів.

Загалом система національних рахунків є інформаційною ос­новою для дослідження і аналізу розвитку ринкової економіки. Всебічне відображення руху національного продукту та основних зв'язків в національній економіці забезпечують формування науково обґрунтованих прогнозних та програмних документів.


2.^ Система показників, що характеризують динаміку соціально-економічного розвитку національної економік

При макроекономічному аналізі досліджуються глобальні проблеми функціонування національної економіки і її зв'язки з зовнішнім світом:

  • обсяг і структура суспільного виробництва;

  • чинники економічного розвитку національної економіки, окремих її галузей і регіонів;

  • рівень національної конкурентоспроможності;

  • інфляційні процеси;

  • безробіття і зайнятість;

  • міжнародні економічні відносини і їх вплив на розвиток національної економіки.

Для кількісного і якісного аналізу визначених проблем та прогнозування тенденцій розвитку національної економіки за­стосовуються чотири групи економічних показників:

  • показники, що визначають кількісні параметри;

  • показники, за допомогою яких відображуються якісні ха­рактеристики національної економіки;

  • структурні показники розвитку економічної системи;

  • показники динаміки.

В сучасній системі національного рахівництва використову­ються різні макроекономічні показники та їх модифікації, які кі­лькісно характеризують параметри економічної системи.

Центральне місце в системі цих показників відводиться валовому внутрішньому продукту (ВВП), який є мірилом економічної ак­тивності.

За його допомогою обчислюється сукупну ринкову вартість кінцевих продуктів, створених в межах території даної країни протягом певного періоду (як правило року), незалежно від того, чиїми факторами виробництва вони були створені - вітчизняними чи іноземними загальна ринкова ва­ртість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території пе­вної країни .

При обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт (вартість проміжного продукту, тобто вартість сировини і факторів виро­бництва, що спожиті у процесі виробництва, не враховуються, Для того, щоб уникнути подвійного врахування одного й того самого ж продукту).

Кінцеві товари та послуги характеризуються тим, що для них цикл відтворення закінчено і вони доходять до кінцевого споживача, тобто при цьому не враховується проміжний продукт.

У колишньому Радянському Союзі для обчислення результатів суспільного виробництва використовувався показник сукуп­ний суспільний продукт (ССП), який враховував тільки показни­ки матеріального виробництва (вартість послуг не враховува­лась) і вартість проміжного продукту. На відміну від ССП до ВВП включено тільки суму валової доданої вартості (ВДВ) - суму валового випуску за вирахуванням величини проміжного споживання. По суті, валовий внутрішній продукт (ВВП) - це сума валової доданої вартості усіх галузей і секторів економіки.

Близьким до ВВП за змістом є показник валового національ­ного продукту (ВНП). Валовий національний продукт - це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених національними факторами виробництва, незалежно від того, в якій країні вони виробляли цей продукт. Валовий національний продукт підраховується за національним принципом. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розра­хунків із зарубіжними країнами.

У закритій економіці за відсут­ності зовнішніх потоків товарів і капіталів ВНП і ВВП рівні.

Але в дійсності певна частина створених у країні факторних доходів (від капіталу, робочої сили і землі) може являти собою власність іноземців, тому в складі ВНП такі доходи не враховуються, але вони включаються у ВВП. Разом з тим доходи, отримані грома­дянами даної країни за кордоном, враховуються у ВНП, але не входять до обсягу ВВП. Відмінності між ВВП і ВНП незначні. Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне зіставлення темпів і рівнів економічного розвитку різних країн, а й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.

Існують три основні методи обчислення ВВП (ВНП):

  • за доданою вартістю (виробничий метод);

  • за видатками (метод кінцевого використання);

  • за доходами (розподільчий метод).

Виробничий метод застосовують переважно для того, щоб уникнути подвійного підрахунку вироблених товарів та наданих послуг. За виробничим методом ВВП визначають як різницю між обсягом виробленої продукції та поточними витратами на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, послуг інших підприємств. Додана вартість включає в себе оплату праці, прибуток, процент.

За видатками ВВП включає в себе суму видатків всіх макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів та послуг.

ВВП = споживчі видатки (С) + валові приватні внутрішні інвестиції (І) + державні видатки (G) + чистий експорт (NE)

За доходами ВВП розраховується як сума усіх факторних доходів суб'єктів господарювання, амортизація та непрямі податки.

ВВП = заробітна плата найманих працівників (ЗП) + рента (Р) + процент (П) + прибуток корпорацій (ПК) + дохід некорпоративного сектора (ДНС) + амортизація (А) + непрямі податки (НП)

До ВВП при цьому не враховують:

  • суто фінансові угоди (купівля-продаж акції, облігацій);

  • перепродаж старих речей, які були у користуванні;

  • трансфертні платежі (виплати по соціальному страхуванню, допомога по безробіттю, стипендії тощо)

  • види діяльності, що неможливо точно прорахувати (робота домогосподарств, тіньові операції, бартер).

Існує також низка інших взаємопов'язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП.

^ Чистий внутрішній продукт (ЧВП) - це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань. Цей показник не врахо­вує вартості зношених засобів виробництва.

Національний доход (НД) можна отримати, якщо ЧВП змен­шити на величину непрямих податків на бізнес (податок на дода­ну вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі тощо). Національ­ний доход - це сукупний дохід в економіці, який отримують вла­сники факторів виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей. Національний дохід розраховується як чистий внутрішній продукт за вирахуванням податків на бізнес.

На основі національного доходу визначають особистий наяв­ний доход (ОД). Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податок на прибуток підприємств, а також прибуток, що використовується для роз­ширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємства) і додати трансфертні платежі, які включають виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, допомогу і ви­плати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим і непраце­здатним тощо, то отримаємо суму особистого наявного доходу.

Особистий наявний доход - це одержаний дохід, а націо­нальний доход - це зароблений дохід.

Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особис­тому розпорядженні домогосподарств (використовуваний дохід) - кінцевий показник си­стеми національного рахівництва.

Він використовується на споживання та заощадження. Згідно з кейнсіанською трактовкою наявний доход виражає споживацьку діяльність населення та суб'єктів госпо­дарювання. В системі національних рахунків наявний доход визначає максимальну суму, яку домашнє господарство чи ін­ший господарюючий суб'єкт може спрямувати на споживання та заощадження.

^ Національне багатство є результатом діяльності попередніх поколінь людей і в той же час основою виробничої діяльності поколінь, що живуть зараз. Воно є вартістю сукупності економічних об'єктів, що забезпечують їх власникам можливість отримання економічної вигоди.

Національне багатство (національний капітал) в традиційному розумінні відображає величину накопичених в країні матеріальних і нематеріальних цінностей, створених для виробництва і споживання, золотовалютних запасів, боргів інших країн (за вирахуванням боргів іншим країнам) і власності даної країни в інших країнах. У цьому плані воно є реальним, речовим багатством, реальними активами національної економіки.

Разом з тим, національне багатство може бути визначене як сукупна ринкова вартість всіх економічних активів (як фінансових, так і нефінансових), що знаходяться у власності резидентів країни, за вирахуванням їх фінансових зобов'язань нерезидентам країни.

Складовими національного багатства є:

  • чиста вартість власного капіталу – різниця між активами і зобов'язаннями резидентів країни у взаєминах з нерезидентами. При цьому слід враховувати, що фінансові документи (акції, облігації і інші цінні папери), як правило, мають цінність лише тому, що представляють права власності на речові елементи національного багатства та доходи від них.

  • індивідуальні капітали. Вони формально виступають як ресурси незалежних виробників товарів і послуг.

  • нефінансові і фінансові активи.

Нефінансові активи підрозділяються на нефінансові вироблені активи і нефінансові невироблені активи. Окремо визначається обсяг споживчих товарів тривалого користування в домашніх господарствах і прямі іноземні інвестиції.

^ Нефінансові вироблені активи - це активи, що є результатом виробничої діяльності: основний капітал, запаси матеріальних оборотних коштів і цінності.

^ Нефінансовими невиробленими активами є активи виробництва, що не є результатом виробництва:

  • матеріальні невироблені активи - це пізнані ресурси: земля, вода, повітря, ліси, розвідані корисні копалини, кліматичні умови.

  • нематеріальні невироблені активи (права на певні види діяльності, усі людські здібності, досягнення у науці та техніці, культурі і спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні)).

Фінансові активи - це активи, яким, як правило, протистоять фінансові зобов'язання інших господарюючих суб'єктів.

Наприклад, наданий кредит є активом для того, хто надав кредит і борговим зобов'язанням для особи, що його отримала. Активи і фінансові зобов'язання між резидентами країни в основному відповідають один одному.

^ Особисте майно населення враховується окремо. До його складу включаються житлові і невиробничі споруди, побутові товари тривалого користування і запаси споживчого призначення. До них відносяться автомобілі, холодильники, пральні машини, телевізори, комп'ютери і інші матеріальні активи, що знаходяться в домашніх господарствах. Включення їх в окрему групу обумовлено тим, що категорія національного капіталу пов'язана з розумінням національного капіталу як сукупності економічних об'єктів, що приносять дохід.


Якісні показники розвитку націона­льної економіки.

Якісні показники є похідними від показників обсягу і характеризують рівень ефективності використання на­явних ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних). Узагаль­нюючим показником ефективності є відношення результату до затрат:

  • ефективність використання трудових ресурсів обчислю­ється за допомогою показника продуктивності праці;

  • показником ефективності використання капіталу є фондо­віддача;

  • ефективність використання матеріальних ресурсів розра­ховується на основі матеріалоємності.

Крім економічної ефективності якісною характеристикою ро­звитку економічної системи є соціальна ефективність, яка ви­значається рівнем розвитку людського капіталу та умовами його відтворення. Формування умов для відтворення людського капі­талу, для стимулювання до отримання та примноження набутих знань, навичок, підвищення кваліфікації, реалізації творчих зді­бностей забезпечується зростанням загального рівня заробітної плати, інвестицій в освіту, науку, охорону здоров'я.

Досвід еко­номічно розвинутих країн, які вийшли на постіндустріальну тра­єкторію свого розвитку, підтверджує, що основою конкурентос­проможності на цьому етапі є інновації, а єдиним їх продуцен­том та реалізатором людина, творчі та репродуктивні здібності якої і визначають якість економічного розвитку.

Для оцінки структури окремих елементів економічної системи показники, обчислені в абсолютних одиницях виміру (об'ємних, вартісних) подаються в порівнюваному вигляді або розраховуються як пи­тома частка від цілого. Наприклад: структура споживчого попи­ту України характеризується наступними даними: товари корот­кострокового використання - 76,5%, товари довгострокового ви­користання - 1,2%, послуги - 22,3%. В США відповідні показ­ники - 14%, 32%, 54%. Структурні співвідношення промислово­сті України: добувна промисловість 12,8%, обробна промисловість 71,0%, виробництво та розподілення електроенергії газу та води 16,2%. Прогнозування обсягів і динаміки структурних показників має за мету охарактеризувати вплив структурних змін на розвиток економічної системи.

Показники динаміки характеризують тенденції соціально-економічного розвитку. Розвиток, як відомо, не тотожний зрос­танню і характеризується зміною якісних і кількісних параметрів економічної системи, які визначаються за допомогою об'ємних, якісних і структурних показників. Розрахунки динаміки соціаль­но-економічних процесів здійснюються на основі побудованих динамічних рядів - послідовно розташованих у хронологічному порядку значень того чи іншого показника. Застосовуються на­ступні показники динаміки:

Абсолютні показники:

  • абсолютний базисний приріст ;

  • абсолютний ланцюговий приріст ;

  • прискорення (різниця між теперішнім і минулим при­ростом)

;

Відносні показники:

  • базисний коефіцієнт зростання (базисний темп зростання) розраховується діленням рівнів ряду на той самий рівень,
    який обирається за базу порівняння уn. Частіше всього це
    початковий рівень Kt(зр.б.) = уt / у1;

  • ланцюговий коефіцієнт зростання (ланцюговий темп зрос­тання) розраховується діленням рівня ряду ( уt) на попередній рівень (уt-1)

Kt(пр.л.) = уt / уt-1;

  • базисний коефіцієнт приросту виражає загальний при­ріст усіх рівнів часового ряду зіставлений з базисним рівнем y1

Kt(пр.б.) = (yt1) / у1;

  • ланцюговий коефіцієнт приросту виражає відношення приросту сусідніх рівнів до абсолютного значення попереднього рівня

Kt(пр.л.) = (yt - уt-1) / уt-1;


Середні показники:

  • середня арифметична (середній рівень) ;

  • середній абсолютний приріст

  • середній темп зростання ;

  • середній темп приросту ,

де у1 - перше (як правило, базисне) значення показника в ряду динаміки;

уt - поточне значення показника в ряду динаміки;

yt-1 - попереднє до поточного значення показника в ряду ди­наміки;

уn - останнє значення показника в ряду динаміки;

Показники динаміки, змінюючись, відображають тенденції розвитку економічних процесів і використовуються для прогно­зування соціально-економічного розвитку національної економі­ки та обґрунтування економічної політики.


З метою порівняння динаміки реальних обсягів виробництва у структурі національної економіки обчислюють реальний (у поточних цінах) та номінальний (у базових цінах) ВВП. Співвідношення між ними прийнято називати дефлятором ВВП.

Дефлятор ВВП = ВВП номінальний / ВВП реальний


Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відображають системні зрушення у структурі національного господарства країни.

До них, наприклад, можна віднести:

  • Індекс людського розвитку,

  • Індекс вартості життя,

  • Індекс промислових конкурентоспроможних компаній,

  • Індекс технологічного розвитку,

  • Індекс людського капіталу,

  • Індекс інноваційних можливостей тощо.

Індекс людського розвитку - це спеціальний показник, що поєднує три складові (ВВП, грамотність і тривалість життя) та дає складну оцінку людського прогресу. На сьогоднішній день він модифікований у двох своїх видах: у показниках освіти та доходу (ВВП на душу населення).

Вважається, що країни з ІЛР менше 0,5 мають низький рівень людського розвитку; 0,6-0,8 - середній рівень; вище 0,8 - високий рівень розвитку.

Індекс вартості життя - характеризує зміну цін на товари і послуги, якими користується населення країни. Застосовується для динаміки реальної заробітної плати у країні.

Індекс промислових конкурентоспроможних компаній - показник відносної конкурентоспроможності виробів національної промисловості, які експортуються в інші країни.

Індекс технологічного розвитку - показник, що відображає роль техніки та науки у розвитку економіки. Він враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави. В Україні цей показник зменшився на кінець 2005 початок 2006 року на 0,053 одиниці у порівнянні з 1995 роком і становив 0,600 (що відповідає 39 місцю серед інших країн світу). Це менше, ніж у Болгарії, Литві, Білорусі.

Індекс людського капіталу включає рівень грамотності + кількість людей, що мають середню освіту + кількість людей з вищою освітою (у відсотках від усього населення країни).

За розрахунками Світового Банку в Україні даний показник є досить високим - у 2005-2006 рр. він становив 0,810 або 27 місце серед інших країн світу, що більше, ніж, наприклад, у Німеччині чи Швейцарії. Даний факт пов'язаний, у першу чергу з тим, що в Україні відповідно до традицій СРСР освіті надається досить велика увага, оскільки людина визнається основним фактором інноваційного зростання.

Індекс інноваційних можливостей - інтегральний показник, що визначається як сума Індексу людського капіталу та Індексу технологічного розвитку нації.

Рівень експорту високотехнологічної продукції України становить лише 5% від загальної кількості промислових товарів раїни, тоді як у розвинених державах частка експорту високотехнологічної продукції іноді перевищує 60-80% від загальної кількості експорту промислових товарів.

Існує також комплексний індекс, розроблений Світовим банком, - Індекс економіки, що базується на знаннях. Він враховує такі групи показників, як: режими та форми економічних стимулів, рівень освіти в державі, інновації та інформаційну інфраструктуру.


^ Практична частина


Завдання 1 За наведеними даними розрахуйте:

а) обсяг ВНП за потоком доходів та за потоком витрат;

б) обсяг ЧНП;

в) обсяг національного доходу.


Рахунок

Грош. од.

Процент за кредит

12

Валові приватні інвестиції

55

Заробітна плата

218

Прибуток корпорацій

113

Непрямі податки, неподаткові зобов’язання і трансфертні платежі, що виплачуються приватними виробниками

22

Орендні платежі

20

Податки на прибуток корпорацій

50

Чистий експорт товарів і послуг

9

Державні закупівлі товарів і послуг

90

Чисті приватні інвестиції

45

Доходи від власності

21

Чисті субсидії державним підприємствам

2

Трансфертні платежі населенню

23

Споживчі витрати

260


Завдання 1

а) Розрахунок ВНП за доходами:

заробітна плата (218) + доходи від власності (21) + орендні платежі (20) + прибуток корпорацій (113) + процент за кредит (12) - субсидії державним підприємствам (2) + не­прямі податки, неподаткові зобов’язання і трансфертні платежі, що виплачуються приватними виробниками (22) + плата за споживання капіталу (валові інвестиції - чисті інвестиції) (10) = 414 грош. од.

Розрахунок ВНП за витратами:

споживацькі витрати (250) + валові приватні інвестиції (55) + державні закупівлі товарів і послуг (90) + чистий експорт товарів і послуг (9) = 414 грош. од.

б) ЧНП = ВНП - плата за споживання капіталу (валові інвестиції - чисті інвестиції) = 414 - 10 = 404 грош. од.

в) НД = ЧНП - непрямі податки, неподаткові зобов’язання і приватні трансферти, що виплачуються виробниками + субсидії державним підприємствам = 404 - 22 + 2 = 384 грош. од.


Завдання 2

Маємо наступні дані:

Рік

Номінальний ВНП, грош. од.

Індекс рівня цін, %

Реальний ВНП, грош. од.

2004

105

121

-

2005

54

91

-

2006

98

100

-

Дайте відповіді на запитання:

а) Який рік з трьох є базовим?

б) Який обсяг реального ВНП (розрахуйте для кожного року).

в) В якому випадку Ви проводили операцію дефлювання, а в якому - інфлювання?
Відповідь дайте по кожному року.



Завдання 2

а) Базовим є 2006 р., оскільки індекс рівня цін саме цього року приймається за 100%.

б) Реальн. ВНП2004 = 105 : 121 · 100 = 87 грош. од.

Реальн. ВНП2005 = 54 : 91 · 100 = 59 грош. од. Реальн. ВНП2006 = 98 грош. од.

в) При розрахунку реального ВНП у 2004 р. була проведена операція дефлювання (зменшення номінального ВНП відповідно до індексу цін, індекс цін цього року більше 100%).

При розрахунку реального ВНП у 2005 р. була проведена операція інфлювання (збільшення номінального ВНП відповідно до індексу цін, індекс цін цього року менше 100%).


Завдання 3. Припустимо, що національне виробництво включає лише два товари: X та Y. Х -споживчий товар, Y - інвестиційний товар. У поточному році було вироблено 100 оди­ниць товару X за ціною 2 грош. од. та 20 одиниць товару Y за ціною 4 грош. од. До кінця поточного року 6 одиниць інвестиційного товару мають бути замінені новими.

Розрахуйте:

а) ВНП;

б) ЧНП;

в) обсяг споживання і обсяг валових інвестицій;

г) обсяг чистих інвестицій.


Завдання 4

За наведеними даними розрахуйте:

а) обсяг ВНП за потоком витрат та доходів;

б) обсяг ЧНП;

в) обсяг національного доходу.

Рахунок

Грош. од.

Процент за кредит

10

Валові приватні інвестиції

60

Заробітна плата

230

Прибуток корпорацій

110

Непрямі податки, неподаткові зобов’язання і трансфертні платежі, що виплачуються приватними виробниками

20

Рентні платежі власникам майна, що орендується

25

Податки на прибуток корпорацій

50

Чистий експорт товарів і послуг

10

Державні закупівлі товарів і послуг

90

Чисті приватні інвестиції

50

Доходи від власності

20

Чисті субсидії державним підприємствам

5

Трансфертні платежі населенню

25

Споживчі витрати

260


Завдання 5

Припустимо, що ВНП країни становить 6000 грош. од., споживчі витрати - 3000 грош. од., державні витрати - 1000 грош. од., а чистий експорт - 80 грош. од. Розрахуйте:

а) величину інвестицій;

б) обсяг імпорту за умови, що експорт дорівнює 250 грош. од.;

в) ЧНП за умови, що сума амортизації становить 150 грош. од.


Завдання 6

На основі наведених даних розрахуйте:

а) ЧНП;

б) НД;

в) дохід, що перебуває у розпорядженні домогосподарств.


Рахунок

Грош. од.

Валовий національний продукт

100

Амортизаційний фонд

10

Споживчі витрати (витрати домашніх господарств на придбання товарів і послуг)

50

Державні закупівлі товарів і послуг

15

Чисті інвестиції приватного сектору

16

Імпорт

8

Експорт

9

Прямі індивідуальні податки

5

Непрямі податки з бізнесу

3


Завдання 7

Припустимо, що номінальний ВНП збільшився з 480 млрд грн до 600 млрд грн, а дефлятор ВНП - із 120 до 150%. За таких умов величина реального ВНП:

а) не зміниться;

б) збільшиться;

в) зменшиться;

г) не може бути розрахована на основі цих даних.

Завдання 8

В Україні ВВП (у фактичних цінах) у 2000 р. становив 170070 млн грн, а в 2004 р. -344822 млн грн. Вартість основних засобів (у фактичних цінах) на кінець 2000 р. дорівнювала 829 млрд грн, а на кінець 2004 р. - 1047 млрд грн.

Визначити:

а) віддачу від використання основних засобів у 2000 р. та 2004 р.;

б) темпи зростання ВВП за період 2000-2004 рр.;

в) темпи зростання основних засобів за період 2000-2004 рр.;

г) темпи зростання віддачі від використання основних фондів за період 2000-2004 рр.


Завдання 9

Реальний ВВП країни становив 100 тис. грош. од. у першому році, а в другому році -120 тис. грош. од. Населення країни зросло з 40 тис. осіб у першому році до 41 тис. осіб - у другому.

Визначити:

а) темпи приросту ВВП;

б) темпи приросту ВВП на душу населення.


Завдання 10

Рік

Чисельність населення, тис. осіб

Обсяг ВНП, тис. грош. од.

1

500

1000

2

460

900

3

455

930

4

456

935

5

458

940

6

500

990

7

502

1005


Визначити:

а) обсяг ВНП з розрахунку на душу населення;

б) приріст ВНП у четвертому році порівняно з третім;

в) абсолютну величину приросту ВНП у другому році порівняно з першим;

в) приріст ВНП з розрахунку на душу населення в сьомому році порівняно з шостим.


Завдання 11

Обсяг ВВП України (у фактичних цінах) у 2000 р. становив 170070 млн грн, чисельність населення - 48,7 млн осіб. У 2004 р. чисельність населення зменшилась до 47,1 млн осіб, а обсяг ВВП (у фактичних цінах) збільшився до 344822 млн грн.

Визначте:

а) темпи приросту ВВП України за період з 2000 р. до 2004 р.;

б) темпи скорочення чисельності населення України за цей період;

в) темпи зміни ВВП на душу населення за цей період.


Завдання 12

На основі даних таблиці визначте наступні показники:


Рік

Населення (млн осіб)

Реальний обсяг ВВП (млрд дол. США)

Реальний обсяг ВВП на душу населення (дол. / особу)

1870

30

9




1900

60

24




1920

90

45




1940

120

66




1960

150

90




1980

180

99




2000

210

105




а) реальний обсяг ВВП із розрахунку на душу населення;

б) темпи зміни реального ВВП на душу населення у 2000 р. порівняно з 1960 р.


Завдання 13

Визначте, до якої з фаз економічного циклу, кризи чи пожвавлення належать перераховані процеси:

а) зростання інвестицій у приватному секторі;

б) скорочення прибутку;

в) зростання податкових надходжень;

г) зростання попиту на працю;

д) падіння курсу акцій;

е) зростання інфляції;

є) збільшення виплат по безробіттю;

ж) зниження рівня відсоткової ставки.


З’ясуйте, до яких фаз класичного економічного циклу (криза, депресія, пожвавлення, піднесення) належать наступні економічні явища:

а) стрімке падіння цін;

б) незначне підвищення рівня виробництва;

в) надвиробництво товарів;

г) призупинення падіння цін, стабілізація товарних запасів;

д) підвищення цін і скорочення безробіття.


Визначте, які з перерахованих нижче економічних явищ характеризують фазу піднесення середньострокового циклу:

а) зростання цін;

б) зростання безробіття;

в) зростання рівня виробництва;

г) зростання заробітної плати.


Які з перерахованих нижче заходів здійснює держава у фазі спаду? У фазі піднесення:

а) підвищення податкових ставок;

б) підвищення відсоткових ставок по кредитах;

в) збільшення державних витрат;

г) обмеження в галузі проведення амортизаційної політики.






Похожие:

Основні показники рівня розвитку національної економіки iconДержавне регулювання” Склад та структура
Промисловість – це найбільша галузь національної економіки, ведуча ланка народногосподарського комплексу. Від рівня І масштабів її...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconПланування соціально-економічного розвитку країни 2
Програмування національної економіки — як явище в системі державного регулювання економіки — було започатковане у світовій практиці...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconНеобхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки
З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету І, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому “придушенням”...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconНеобхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки
З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету І, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому “придушенням”...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconОсновні фактори розвитку економіки І шляхи соціально-економічного зростання
Людство в процесі свого розвитку наростаючими темпами збільшувало споживання усіх видів природних ресурсів
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconНомінальний та реальний ввп
Кожен економіст повинен вміти вираховувати макроекономічні показники для того щоб вміти аналізувати ефективність діяльності національної...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconОсновні показники розвитку фармацевтичної промисловості України
Про стан та перспективи розвитку фармацевтичної промисловості в Україні доповідали провідні спеціалісти фармацевтичної галузі й міністерства...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconРеферат на тему: “Показники економічного рівня країн, типи країн
Показники, що визначають рівень економічного розвитку країн світу. Типи країн світу
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconПоказники І методи вимірювання продуктивності праці
Важливою передумовою визначення результативності праці є правільне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх Сферах...
Основні показники рівня розвитку національної економіки iconЗарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу
Важливим елементом продуктивних сил І головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы