1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці icon

1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці



Название1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці
Дата конвертации22.09.2012
Размер99.47 Kb.
ТипДокументы

1.Теоретичні основи регулювання ринку праці м.Рівного.

1.1. Основні поняття і складові ринку праці.

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту й пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх. Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринкова економічна система в сучасних умовах являє собою сукупність взаємопов’язаних ринків, які забезпечують можливість купівлі або продажу товарів. Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. У сучасній економічній літературі неможливо знайти однозначне трактування ринку праці, як і ринку взагалі.

Отже, Ринок (market) – це інститут або механізм, за допомогою якого відбувається об’єднання та взаємодія покупців та продавців конкретного товару або послуги.

Ринок праці – це сукупність відносин власності між найманими працівниками, капіталістами і державою щодо умов праці та часткової оплати її результатів. Часткової тому, що ця оплата обмежена величиною необхідного продукту, а у сфері розподілу постає у формі заробітної плати. Ринок праці є складовою ринку робочої сили.

Отже, ринок праці є системою суспільних відносин, соціальних – в тому числі, юридичних – норм та інститутів, які забезпечують нормальне відтворення і ефективне використання праці, кількість і якість якої відповідним чином винагороджується. Тобто ринок праці є корисним проявом системи суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин. У вужчому трактуванні ринок праці розглядається як система соціально-економічних відносин між роботодавцями – власниками засобів виробництва – та населенням – власниками робочої сили – щодо задоволення попиту перших на працю, а других – на робочі місця, які є їх джерелом засобів існування.

Як і кожний інший, ринок праці характеризується видом товару, який на ньому продається, його ціною, попитом та пропозицією.

Оскільки на момент продажу товару на ринку праця як доцільна діяльність ще не існує, на ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці.

Відмінність ринку праці від всіх інших полягає в тому, що в результаті купівлі-продажу товар не відокремлюється від його попереднього власника, тобто фактично об’єктом купівлі-продажу є право на використання робочої сили, при чому предметом торгу є не тільки певний вид здатностей виконувати трудові функції, а і тривалість та умови використання цих функцій.

Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції. Його основна функція полягає в забезпеченні через сферу обігу перерозподілу робочої сили між галузями та сферами виробництва, та забезпечення роботою всього економіко активного населення, яке в даний конкретний момент пропонує свою робочу силу на ринку праці.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема, можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.

На ринку праці взаємодіють, головним чином, роботодавці і наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. Повна частина економічно активного населення прагне реалізувати свою здатність до праці на умовах самостійної організації виробництва та збуту продукції. В такому випадку товар продається самому собі, фактично для власного споживання.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридично рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит із боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу - це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

- попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий

ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу

залежить від попиту на продукт фірми, організації;

- стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу,

розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів

організації виробництва й праці тощо;

- якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю,

продуктивністю

працівника;

- фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для

наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний

розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти

роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника,

тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята.

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.

У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Кон 'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

• трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції

праці;

• трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно

надлишок пропозиції праці;

• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару.

Для найманого працівника основним джерелом засобів існування й індивідуального відтворення є його праця.

Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавцями і найманими працівниками — держава, профспілки і спілки роботодавців.

Ринковий механізм являє собою єдність двох складових: стихійних регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюючого впливу держави на ці процеси.

Ринку праці України притаманне виконання таких функцій:

1. суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника

та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями і

кваліфікацією, галузями виробництва й регіонами;

2. інформаційну. В умовах ринку ціни на продукцію, попит і пропозиція,

відсоткові ставки на кредит постійно змінюються, що позначається на стану ринку праці. Ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару „робоча сила” інформацію про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо. Сучасний ринок праці, хоч і з деяким запізненням, реагує на будь-які зміни в ході конкурентної боротьби, виявляє середньостатистичні витрати на робочу силу, дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили і інформує зацікавлених суб’єктів ринку;

3. посередницьку.Ринок праці встановлює зв’язок між роботодавцями та

працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару „робоча сила”. У нормально розвиненій економіці найманий працівник має змогу вибрати оптимальне для нього робоче місце. Він виконує важливу соціальну функцію – сприяє добору складнішої, вищеоплачуваної, престижної роботи залежно від розвитку особистих здібностей і ділових якостей, професійної майстерності найманих працівників. Водночас роботодавцеві надається можливість вибору найбільш підходящої робочої сили;

4. відтворювальну. Це основна функція ринку праці, який встановлює

рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. При цьому задоволення попиту досягається за рахунок розширення пропозиції, підвищення якості та ціни робочої сили, які перебувають в постійному русі й урівноважують одне одного. Лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару „робоча сила” та його суспільної корисності. Тут виявляються суспільнонеобхідні умови відтворення цього товару і визначається його вартість. Основне, на чому базується механізм ціноутворення на ринку праці, - це трудова теорія вартості та співвідношення і взаємозв’язок попиту та пропозиції;

5. стимулюючу. Ця функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку

лицем до потреб людей, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб. З одного боку, завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку і прибутковості виробництва. З іншого боку, він висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи найманих працівників, поліпшувати її якісні характеристики з метою ефективної реалізації цього товару на ринку, що значною мірою залежить від конкурентоспроможності робочої сили;

6. оздоровлюючу. Завдяки конкуренціїсуспільне виробництво звільняється

від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок – це найоб’єктивніший суддя, найдемократичніший механізм економічного добору ефективно діючих господарств і банкрутства слабких. Процес добору жорсткий та безжалісний, проте скаржитись можна лише на свою некомпетентність. Реалізуючи цю фунуцію, ринок товарів підтримує рентабельність всієї економіки. Аналогічно діє також ринок праці, який дає змогу діставати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з вищими якісними показниками робочої сили. Низькі характеристики робочої сили здатні забезпечити найманому працівникові лише низькооплачувану некваліфіковану роботу або статус безробітного. Досвід зарубіжних країн свідчить, що результативність дії ринкового механізму як стимулятора значно вища, ніж функції відповідних органів управління. Адже саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, змушує працівників утримувати робочі місця, а отже, і доход в умовах гострої конкуренції, а з іншого – матеріально зацікавлює, стимулює їхню ініціативність, компетентність, кваліфікованість;

7. регулюючу. Ринок узагалі впливає на всі сфери економіки і передусім на

виробництво. Він дає відповіді на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Певною мірою ринок впливає і на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переливанню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетно розвиваються і є високогентабельними. Тобто він регулює надлишки трудових ресерсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів у народному господарстві, спонукаючи підприємців утримквати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечують його прибутковість.









Нажми чтобы узнать.

Похожие:

1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconПлан : Поняття І складові ринку праці (функції, попит, пропозиція ринку праці)
Види ринків праці, їх сегментація (локальні, міські за професійною кваліфікацією, структурою)
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconПлан : Поняття І складові ринку праці (функції, попит, пропозиція ринку праці)
Види ринків праці, їх сегментація (локальні, міські за професійною кваліфікацією, структурою)
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці icon1 Регулювання ринку праці
Перехід до ринкової економіки передбачає формування ринку праці як частини економічної системи, в межах котрої відбувається залучення...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconHttp://www zsu zp ua/lab/mathdep/mme/IV/econtrud/trud htm теоретичні основи аналізу ринку праці
У західних економічних теоріях розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconHttp://www niss gov ua/Evrointeg/Prez1/ro htm Становлення та розвиток ринку праці в Україні: проблеми та перспективи розв'язання
Кризи окремих галузей І підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconЗаробітна плата і її вплив на формування ринку праці в сучасних умовах
Механізм функціонування ринку праці включає взаємодію продавців трудових послуг і покупців. Попит на працівників визначається попитом...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconЗаробітна плата і її вплив на формування ринку праці в сучасних умовах
Механізм функціонування ринку праці включає взаємодію продавців трудових послуг і покупців. Попит на працівників визначається попитом...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconПроблеми ринку праці в україні
Таким чином, на ринку праці робітники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозицію, а роботодавці пред'являють...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconПроблеми ринку праці в україні
Таким чином, на ринку праці робітники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозицію, а роботодавці пред'являють...
1. Теоретичні основи регулювання ринку праці м. Рівного. Основні поняття І складові ринку праці iconПроблеми ринку праці в україні
Таким чином, на ринку праці робітники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозицію, а роботодавці пред'являють...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы