1. Соціально-економічна концепція людського розвитку icon

1. Соціально-економічна концепція людського розвитку



Название1. Соціально-економічна концепція людського розвитку
Дата конвертации22.09.2012
Размер254.11 Kb.
ТипКонцепція

1. Соціально-економічна концепція людського розвитку


Визнаним у всьому світі інтегральним показником стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин, виступає індекс людського розвитку, запропонований Програмою розвитку ООН (ПРООН).

В основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу.

Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема:

§ § Прожити довге й здорове життя;

§ § Набути, розширювати й оновлювати знання;

§ § Мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя.

Людський розвиток визначається як процес зростання людських можливостей, що забезпечується політичною свободою, правами людини, повагою до особистості. Матеріальне благополуччя розглядається як одна з базових можливостей вибору, але воно не є всепоглинаючою метою.

Визначальною тезою концепції людського розвитку є положення про те, що люди не потребують безкінечно високого доходу для забезпечення гідного рівня життя. Вищий дохід в цілому сприяє розширенню вибору людини, але цей вплив зменшується у міру збільшення доходу відповідно до теорії зменшення корисності доходу.

Концепція людського розвитку пропонує наступні способи оптимізації зв’язку між економічним зростанням та людським розвитком:

1) 1) збільшення інвестицій в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку, що сприятиме реалізації здібностей людини та її участі у виробництві та розподілі благ;

2) 2) справедливий розподіл доходів і національного багатства, що забезпечуватиме матеріальну базу розвитку широких верств населення і протидіятиме концентрації ресурсів у нечисленних груп;

3) 3) збалансованість соціальних витрат і зміцнення економічної бази соціальної сфери, диверсифікація джерел її фінансування;

4) 4) розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній та економічній сферах, передусім тих груп населення, які з різних причин мали обмежені можливості (жінки, мігранти, етнічні меншини).

Вибір орієнтованого на людський розвиток типу економічного зростання потребує зміни в поглядах на співвідношення економічного та соціального аспектів розвитку. За традиційного трактування соціальний аспект вважався похідним від економічного, людський розвиток – доповненням до економічного. За нової економічної моделі побудови суспільства економічна могутність створюється і примножується за рахунок творчої інноваційної праці: управління інформаційними потоками, створення високих технологій тощо. Це передбачає обов’язковою умовою високу трудову мотивацію та безперервний розвиток людей.


У розвинутих країнах визнання продуктивної природи вкладень у людський розвиток має своїм наслідком збалансоване співвідношення економічної та соціальної складових суспільного розвитку, високі темпи розвитку „з людським обличчям”. Динамічний приріст ВВП сам по собі вже не відображає високої якості розвитку, і саме тому міжнародні організації (ООН, Міжнародний банк реконструкції та розвитку) рекомендують використовувати індекс людського розвитку, у якому поєднуються соціальні та економічні параметри.


В Україні усвідомлення значення концепції людського розвитку і, зокрема, доцільності використання його індикаторів для оцінки ефективності суспільного прогресу, почало формуватись в 1992-1993 рр. Ця ідея знайшла втілення і в наукових працях, і у політичних деклараціях, зокрема в документах стратегічної спрямованості.

2. Індекс людського розвитку

Концепція людського розвитку створювалась ПРООН для вирішення завдань сприяння людському розвитку на міжнародному рівні. У зв’язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані по всіх країнах світу. Кожен з них покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку (рис.18.1).

Рис.8.1. Ключові напрями людського розвитку

Індекс тривалості життя визначається за наступною формулою:

, (8.1)

де Хі – очікувана тривалість життя при народженні населення і-тої території;

Хmax – максимальне значення показника;

Хmin – мінімальне значення показника.

Максимальна та мінімальна очікувана тривалість життя визначається не за генеральною сукупністю країн світу, а встановлена спеціалістами ПРООН. Мінімальне значення цього показника становить 25, максимальне – 85 років. Жодна з країн світу у своєму розвитку ще не досягла максимального значення, тому даний показник є своєрідним цільовим орієнтиром.

Перевагою даного підходу є те, що фіксація координат, в яких вимірюється це явище, дає можливість проводити динамічні порівняння.

Другою складовою ІЛР є індекс досягнутого рівня освіти населення.

Особливістю цього показника є те, що він складається із двох компонент:

§ § досягнутий рівень писемності дорослого населення;

§ § сукупна частка учнів і студентів у загальній чисельності населення віком від 6 до 22 років (включно).

Для розрахунку зазначені компоненти беруться з ваговими коефіцієнтами. При цьому удвічі більша вага надається досягнутому рівню писемності дорослого населення.

Індекс досягнутого рівня освіти населення визначається за наступною формулою:

, (8.2)

де Хadult – рівень писемності дорослого населення (частка писемних серед дорослого населення);

Хchild – частка учнів і студентів у загальній чисельності населення віком від 6 до 22 років (включно).

Складові цього індексу визначаються аналогічно індексу тривалості життя. Максимум і мінімум тут також фіксовані – за максимум прийнято 100%, за мінімум – 0%.

Розрахунок індексу скоригованого реального ВВП на душу населення також має свої особливості.

Між країнами світу існують значні розбіжності за рівнем доходів. Починаючи з певного рівня, базові можливості виявляються задоволеними (харчування, одяг, житло, освіта). Людині не потрібні необмежено високі доходи згідно з теорією зниження корисності доходів. Тому при розрахунку ІЛР використовується логарифмічне нормування за десятковим логарифмом, що дозволяє скоригувати вплив надвисоких доходів у розвинених країнах світу.

Індекс скоригованого реального ВВП на душу населення визначається за наступною формулою:


. (8.3)

Максимальне й мінімальне значення прийняті відповідно за 40000 та 100 доларів на рік на особу за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Інтегральний ІЛР визначається за формулою простої середньої арифметичної з індексів окремих складових:

. (8.4)

Значення основних індикаторів людського розвитку в Україні у 1992-2002 рр. подані у табл.8.1.

Таблиця 8.1

Значення основних індикаторів людського розвитку в Україні у 1992-2002 рр.

Показник

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Середня очікувана тривалість життя, років

69,1

68,4

67,7

66,9

67,1

67,1

67,4

68,1

68,1

69,2

69,5

Частка грамотного дорослого населення, %

98,5

98,5

98,6

98,6

98,7

98,7

98,7

98,7

99,6

99,6

99,6

Сукупна частка учнів серед населення відповідного віку, %

73,7

72,5

72,4

72,7

73,4

74,1

74,9

76,9

77,3

81

84

ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності, дол. США)

5921

5192

4097

3734

3406

3295

3194

3458

3816

4350

4870

Індекс очікуваної тривалості життя

0,74

0,72

0,71

0,70

0,70

0,70

0,71

0,72

0,72

0,74

0,74

Індекс досягнутого рівня освіти

0,90

0,90

0,90

0,90

0,90

0,91

0,91

0,92

0,92

0,93

0,94

Індекс реального ВВП

0,68

0,66

0,62

0,60

0,59

0,58

0,58

0,59

0,61

0,63

0,65

ІЛР

0,773

0,76

0,744

0,734

0,731

0,73

0,731

0,742

0,748

0,766

0,777

Динаміка рейтингу України за ІЛР протягом 1992-2002 рр. подана на рис.8.2.

Рис.8.2. Рейтинг України за ІЛР протягом 1992-2002 рр.

Як бачимо, протягом 1992-1997 рр. показники людського розвитку в Україні значно погіршились. ІЛР з 0,773 у 1992 р. зменшився до 0,730 у 1997 р., проте з 1998 р. почав покращуватись і у 2002 р. становив 0,777. Не дивлячись на покращання показника ІЛР, за даним показником у 2002р. Україна посіла лише 70 рейтингове місце серед 177 країн, для яких розраховувався ІЛР.

Для порівняння: у 2002 р. ІЛР у Норвегії, яка вже кілька років займає перше рейтингове місце, становив 0,956. Загальносвітовий рівень становив 0,729. Росія мала у 2002 р. ІЛР 0,795 і посіла 57 рейтингове місце, Білорусія – 0,790 і 62 місце, Естонія – 0,853 і 36 місце.

Система числових показників вимірювання рівня людського розвитку, яка використовується ПРООН для більшості країн світу, далека від досконалості, у зв’язку з чим вона не лише постійно вдосконалюється, але й постійно підлягає критиці. Однак вона теоретично обґрунтована й обумовлена наявністю статистичних даних, зіставних практично для всіх країн світу.

Разом з тим для розрахунку показників людського розвитку у конкретній країні можна і доцільно застосовувати ширшу національну статистичну базу, з використанням якої розробити виваженіші та інформативніші показники.

З метою адаптації основних ідей вимірювання людського розвитку до конкретних умов України науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України та фахівцями Державного Комітету статистики України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку.

Методика базується на розрахунку 94 первинних показників людського розвитку, які інтегруються у 9 блоків:

1) 1) демографічний розвиток;

2) 2) розвиток ринку праці;

3) 3) матеріальне становище населення;

4) 4) умови проживання;

5) 5) рівень освіти;

6) 6) стан здоров’я;

7) 7) соціальне середовище;

8) 8) екологічна ситуація;

9) 9) фінансування людського розвитку

Наприклад, демографічний розвиток характеризують наступні показники:

§ § сальдо міграції;

§ § сумарний коефіцієнт народжуваності;

§ § коефіцієнт перинатальної смертності;

§ § коефіцієнт смертності немовлят;


§ § коефіцієнт інтенсивності міграції;

§ § середня очікувана тривалість життя:

- - при народженні;

- - при досягненні 15 років;

- - при досягненні 45 років;

- - при досягненні 65 років.

Для характеристики рівня освіти населення використовуються наступні показники:

§ § рівень охоплення дітей 3-6 років дошкільними дитячими закладами;

§ § рівень охоплення дітей 6-9 років початковою шкільною освітою;

§ § рівень охоплення дітей 10-14 років базовою середньою освітою;

§ § рівень охоплення дітей 15-19 років повною середньою освітою;

§ § чисельність студентів у вузах І-ІІ рівнів акредитації;

§ § чисельність студентів у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації;

§ § середня тривалість навчання;

§ § питома вага осіб з вищою освітою серед населення старше 25 років.

3. Взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку

Розвиток економіки відкриває широкі можливості для розвитку людського потенціалу і розширення для людини можливостей вибору. Але для того, щоб цей потенціал міг бути реалізований, необхідно забезпечити постійне розширення можливостей людей, справедливий розподіл цих можливостей між усіма членами суспільства.

Разом з цим без економічного зростання спроби домогтися справедливого розподілу можливостей людського розвитку можуть призвести до загального нульового результату, коли розширення можливостей для одних груп людей буде досягатися за рахунок скорочення їх для інших груп.

Можливість займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей для розвитку.

Серед причин ключового значення проблем зайнятості з погляду концепції людського розвитку слід виділити наступні:

1) 1) трудова діяльність людини дає їй змогу самостійно забезпечити необхідні для гідного існування доходи, які можуть бути спрямовані на індивідуальний людський розвиток;

2) 2) трудова діяльність дає можливість кожному реалізувати накопичений людський капітал і створює стимули для одержання освіти;

3) 3) ефективно функціонуючий ринок праці, надаючи більшості працездатних роботу і дохід, дозволяє державі зосередитись на підтримці та захисті окремих соціально вразливих і непрацездатних категорій громадян і, таким чином, забезпечити більшу рівність можливостей для людського розвитку всіх громадян;

4) 4) високий рівень зайнятості в умовах ефективного виробництва забезпечує зростання податкових надходжень до державного бюджету і сукупних доходів суспільства, створюючи можливості для виробництва більшої кількості суспільних благ, що сприяють людському розвитку;

5) 5) трудова діяльність багато в чому визначає процес соціалізації особистості, формує ціннісні настанови, перешкоджає поширенню криміногенної поведінки.

Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку.

Забезпечення продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так і розширення можливостей людського розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.

Висновки


Визнаним у всьому світі інтегральним показником стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин, виступає індекс людського розвитку. В основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу.

Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема: прожити довге й здорове життя; набути, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя.

Концепція людського розвитку пропонує наступні способи оптимізації зв’язку між економічним зростанням та людським розвитком: збільшення інвестицій в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку; справедливий розподіл доходів і національного багатства; збалансованість соціальних витрат і зміцнення економічної бази соціальної сфери; розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній та економічній сферах.

У розвинутих країнах визнання продуктивної природи вкладень у людський розвиток має своїм наслідком збалансоване співвідношення економічної та соціальної складових суспільного розвитку, високі темпи розвитку „з людським обличчям”. Динамічний приріст ВВП сам по собі вже не відображає високої якості розвитку, і саме тому міжнародні організації рекомендують використовувати індекс людського розвитку, у якому поєднуються соціальні та економічні параметри.

Методологія розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані по всіх країнах світу. Кожен з них покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку: здоров’я населення, рівень освіти, економічний добробут населення. Індекс людського розвитку розраховується як проста середня індивідуальних індексів тривалості життя, рівня освіти й скоригованого ВВП на душу населення.

Протягом 1992-1997 рр. показники людського розвитку в Україні значно погіршились. ІЛР з 0,773 у 1992 р. зменшився до 0,730 у 1997 р., проте з 1998 р. почав покращуватись і у 2002 р. становив 0,777. Не дивлячись на покращання показника ІЛР, за даним показником у 2002р. Україна посіла лише 70 рейтингове місце серед 177 країн, для яких розраховувався ІЛР.

З метою адаптації основних ідей вимірювання людського розвитку до конкретних умов України науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України та фахівцями Державного Комітету статистики України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку. Методика базується на розрахунку 94 первинних показників людського розвитку, які інтегруються у 9 блоків: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальне становище населення; умови проживання; рівень освіти; стан здоров’я; соціальне середовище; екологічна ситуація; фінансування людського розвитку.

Можливість займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей для розвитку. Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку.

Забезпечення продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так і розширення можливостей людського розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.

Питання для самоперевірки

1. 1. Дати характеристику основним вимірам, які використовуються при розрахунку індексу людського розвитку.


2. 2. Розкрити значення матеріального багатства у людському розвитку.

3. 3. Пояснити, чому згідно з концепцією людського розвитку люди не потребують безкінечно високого доходу для забезпечення гідного рівня життя.

4. 4. Розкрити значення освіти, культури, інтелектуального потенціалу як чинників людського розвитку.

5. 5. Розкрити роль показників здоров’я та тривалості життя у людському розвитку.

6. 6. Дати характеристику основним способам оптимізації зв’язку між економічним зростанням та людським розвитком.

7. 7. Розкрити методологію розрахунку індексу людського розвитку, яку використовує ПРООН.

8. 8. Дати порівняльний аналіз методики розрахунку індексу людського розвитку, яку використовує ПРООН, та методики побудови регіональних індексів людського розвитку, розробленої науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України та фахівцями Державного Комітету статистики України.

9. 9. Розкрити взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку.

10. 10. Розкрити причини ключового значення проблем зайнятості з погляду концепції людського розвитку.

Тема 9

Населення і трудовий потенціал

4. 1. Населення як демоекономічна категорія.

5. 2. Характеристики відтворення населення.

6. 3. Економічно активне населення та трудові ресурси.

7. 4. Трудовий потенціал суспільства.

1. Населення як демоекономічна категорія

Людські ресурси виступають найважливішим і специфічним видом ресурсів.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в тому, що:

1) 1) по-перше, люди не лише створюють, а й споживають матеріальні та духовні цінності;

2) 2) по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості;

3) 3) по-третє, для сучасного етапу розвитку суспільства характерним є підвищення вимог щодо знань, вмінь, особистих якостей працівників.

Залежно від напряму дослідження людські ресурси характеризують різні категорії:

- - населення,

- - економічно активне населення,

- - трудові ресурси,

- - трудовий потенціал,

- - людський капітал.

Населення – це сукупність людей, які проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо).

До категорії населення входять усі люди незалежно від їхніх вікових, статевих, освітніх, національних та інших характеристик.

Населення є джерелом ресурсів праці, тому питання вивчення чисельності, складу, динаміки населення (які є предметом дослідження демографії) виступає і важливим напрямом дослідження в економіці праці.

Чисельність, склад і показники природного руху населення в Україні у 1992-2005 рр. подано в табл.9.1.

Таблиця 9.1


Чисельність, склад і показники природного руху населення в Україні у 1992-2005 рр.

Од. виміру

1992

1996

2000

2003

2004

2005

Чисельність населення

мн. осіб

52,1

51,3

49,4

48,0

47,3

46,9

у тому числі

- за віком

працездатного віку

%

55,7

55,9

56,8

59,2

молодші

%

22,8

21,5

19,5

17,3

старші

%

21,5

22,6

23,7

23,5

- за місцем проживання

міське населення

%

68

68

67,5

67,5

67,7

67,9

сільське населення

%

32

32

32,5

32,5

32,3

32,1

Кількість народжених

тис. осіб

596,8

467,2

385,1

408,6

427,3

426,1

Кількість померлих

тис. осіб

697,1

776,7

758,1

765,4

761,3

782,0

Природній приріст (зменшення)

тис. осіб

-100,3

-309,5

-373,0

-356,8

-334

-355,9

Дані табл.9.1 вказують на те, що чисельність населення постійно скорочується. Це скорочення викликане у першу чергу зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих та від’ємним сальдо міграції.

2. Характеристики відтворення населення

Відтворення населення - це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

У процесах відтворення населення розрізняють:

§ § види руху,

§ § типи відтворення

§ § режими відтворення.

Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення — це результат процесів народження та смерті людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення.

Природній приріст (зменшення) населення в Україні подано на рис.9.1.

Рис.9.1. Динаміка природного приросту (зменшення) населення України у 1959-2005 рр.

До 1990 року в Україні кількість народжених перевищувала кількість померлих, причому показник природного приросту хоча і мав додатне значення, але починаючи з 60-х років XX ст. мав тенденцію до зниження. Після 1990 року кількість померлих перевищувала кількість народжених. Показник перевищення смертності над народжуваністю продовжував збільшуватись до 2000 р. Протягом останніх років даний показник припинив зростання, хоча і має від’ємне значення.

Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення). Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо).

Розрізняють:

§ § зовнішню міграцію, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією - прибуття з інших країн);

§ § внутрішню міграцію, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках кращих умов працевлаштування.

Виїзд висококваліфікованих кадрів негативно впливає на кількісні та якісні показники людських ресурсів. За даними дослідних організації ООН при виїзді одного фахівця країна втрачає близько 300 тис. дол.

За різними підрахунками обсяг українців – міждержавних мігрантів коливається в межах 5,0-7,0 млн. осіб на рік. Найбільше на заробітки виїжджають: молодь із вищою та середньою освітою у віці 22-38 років, науковці, медики та працівники високої кваліфікації.

Нескладні підрахунки дадуть цифри про щорічні втрати Україною, пов’язані з виїздом фахівців, які важко навіть збагнути через кількість нулів, що вони містять.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Економічний рух населення пов'язаний із зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний, міграційний, соціальний та економічний рух населення взаємозалежні та взаємопов'язані. У сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

У природному русі населення розрізняють типи його відтворення: традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний).

Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій). У результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, у структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку людського суспільства.

Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.

Існує три режими відтворення населення:

§ § розширене - характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення,

§ § просте - означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності,

§ § звужене або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення.


Відтворення ресурсів для праці - це процес постійного безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності всього населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але ця залежність не проста. Тобто збільшення (зменшення) чисельності населення призводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин ці зміни відбуваються не одночасно і не в однаковому масштабі.

У відтворенні ресурсів для праці, як і у відтворенні всього населення, розрізняють види руху, типи і режими.

Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний - на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави.

Типи відтворення ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення мають різне змістовне значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення. Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращанням здоров'я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу.

3. Економічно активне населення та трудові ресурси

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і економічно неактивне (рис.9.2)

Поділ за методикою Міжнародної організації праці

Рис.9.2. Класифікація населення в економіці праці

До економічно активного населення згідно з методикою МОП належить населення, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці.

Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю та чисельності безробітних.

Рівень економічної активності населення України поданий на рис.9.3.

Рис.9.3 Рівень економічної активності населення України в 1995-2004 рр.

Частка економічно активного населення України у загальній чисельності населення у 2004 р. порівняно з 1995 р. зменшилась на 8,6%

Зайняті економічною діяльністю – це особи у віці 15-70 років, які:

§ § працювали протягом обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду у грошовому чи в натуральному виразі;

§ § працювали індивідуально (самостійно) на власному (сімейному) підприємстві або в окремих громадян;

§ § працювали протягом 30 год. на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-якому з членів домогосподарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

§ § були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних особисто від них обставин (хвороба, відпустка, в тому числі і без збереження заробітної плати, з ініціативи адміністрації або за власним бажанням, сезонний характер роботи тощо).


Зайнятими за даною методикою вважаються зазначені вище особи незалежно від того, була це у них постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Не включаються до зайнятого населення особи, які виконували громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

Безробітними за методикою МОП є особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які задовольняють три наступні умови:

- - не мають роботи (прибуткового заняття);

- - активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу, тобто протягом останніх чотирьох тижнів, що передувати обстеженню, робили конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;

- - готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів.

До категорії безробітних належать також особи, які не шукають роботу через те, що її вже знайшли і готуються до неї приступити через деякий час, але на даний момент ще не працюють, а також особи, що навчаються за направленнями державної служби зайнятості населення.

Динаміка економічно активного населення, зайнятих та безробітних за методологією МОП в Україні протягом 1999-2004 рр. подана на рис.9.4.

Рис.9.4 Динаміка економічно активного населення, зайнятих та безробітних за методологією МОП в Україні протягом 1999-2004 рр.

Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні.

До даної категорії належать:

§ § учнів, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

§ § особи, що одержують пенсії за віком чи на пільгових умовах;

§ § особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

§ § особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

§ § особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

§ § інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що володіє фізичними й розумовими здібностями та знаннями, необхідними для здійснення трудової діяльності.

До трудових ресурсів належать:

§ § працездатне населення у працездатному віці за винятком непрацюючих пільгових пенсіонерів;

§ § працюючі підлітки;

§ § працюючі інваліди;

§ § працюючі пенсіонери.

Виходячи з цього, трудові ресурси охоплюють як зайнятих в економіці країни працівників, так і потенційних, які не зайняті, але можуть працювати.

Працездатний вік в Україні на даний момент часу для жінок складає 16-54 роки, для чоловіків – 16-59 років.

Нижню межу працездатного віку визначають, виходячи з тих міркувань, що для того, щоб працювати людина повинна мати певний рівень фізичного та розумового розвитку.

Верхня межа працездатного віку вказує на те, при досягненні якого віку людина може претендувати на соціальну допомогу по старості.

Для деяких видів трудової діяльності (наприклад, при роботі в шкідливих умовах праці) пенсійний вік встановлюється на 5-10 років раніше. Такі люди є пільговими пенсіонерами.

Залежно від здатності працювати розрізняють працездатних і непрацездатних осіб.

Працездатними є фізично й психічно здорові люди для того, щоб працювати.


До непрацездатних людей відносяться інваліди першої та другої групи. Такі особи отримують пенсію за інвалідністю.

Кількість і частка даної категорії населення залежить від комплексу умов, що впливають на здоров’я й працездатність людей. До таких умов належать екологія, якість медичного обслуговування, рівень матеріального добробуту, умови праці та ін.

Слід відзначити, що кількість пенсіонерів за інвалідністю в Україні невпинно зростає.

Серед людей непрацездатного віку (які не досягли 16 років чи досягли пенсійного віку) є значна частина, які можуть і хочуть працювати. Це працездатні особи в непрацездатному віці, до яких відносять працюючих підлітків та працюючих пенсіонерів.

Історичний досвід свідчить про те, що кількість таких людей (працездатних у непрацездатному віці) обернено пропорційна рівню добробуту населення.

Якщо зіставити терміни „економічно активне населення” та „трудові ресурси”, то останній є ширшим, оскільки також включає працездатних непрацюючих людей та тих що стаціонарно навчаються.

Реально трудові ресурси це фізично й розумово здатне працювати населення, а економічно активне населення – це частина трудових ресурсів, яка на даний момент добровільно працює або хоче працювати.

4. Трудовий потенціал суспільства

Категорії „економічно активне населення” і „трудові ресурси” є кількісними характеристиками людських ресурсів. Проте за різних обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими за однієї і тієї самої кількості трудоактивного населення.

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Основними компонентами трудового потенціалу виступають:

§ § здоров’я;

§ § освіта;

§ § професіоналізм;

§ § моральність;

§ § мотивованість;

§ § вміння працювати в колективі;§

§ творчий потенціал;

§ § організованість;

§ § активність та ін.

На рівні суспільства ці компоненти можна оцінити наступними узагальненими показниками:

1. 1. Здоров’я населення характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за окремими віковими групами, розміром та часткою витрат на охорону здоров’я та ін.

2. 2. Моральність населення визначається відношенням суспільства до соціально незахищених верств населення, релігійністю, показниками соціальної напруги, злочинністю.

3. 3. Творчий потенціал і активність характеризується темпами науково-технічного розвитку, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій та ін.

4. 4. Організованість визначається якістю і стабільністю законодавства, політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо.

5. 5. Рівень освіти оцінюють середньою кількістю років навчання у розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту у державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти та ін.

Нажаль більшість із цих показників в Україні за роки кризи погірчилась.


Наприклад, очікувана тривалість життя при народженні (кількість років, які в середньому належить прожити поколінню новонароджених за умови, що протягом всього життя цього покоління при переході його від одного віку до іншого рівень смертності буде дорівнювати сучасному рівню смертності населення в окремих вікових групах) протягом 1991-2004рр. знизилась із 69,3 років до 68,22 років. Динаміка даного показника в Україні протягом 1991-2004 рр. подана на рис.9.5.

Рис.9.5 Очікувана тривалість життя при народженні в Україні

Дані української статистики свідчать також про те, що протягом останніх років спостерігається погіршання стану здоров’я населення за цілою низкою параметрів. Кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань у 2004р. порівняно із 1990р. збільшилась на 385 тис. і становила 32573 тис. осіб. Збільшилась кількість випадків захворювань на:

§ § новоутворення з 310 тис. у 1990р. до 406 тис. у 2004р.;

§ § хвороби системи кровообігу з 1149 тис. у 1990р. до 2498 тис. у 2004р.;

§ § хвороби кістково-м’язової системи і сполучної тканини з 1374 тис. у 1990р. до 1609 тис. у 2004 р.

§ § уроджені аномалії (вади розвитку), деформації з 41 тис. у 1990р. до 55 тис. у 2004р. та ін.

Одним з основних показників, який характеризує сукупний трудовий потенціал країни, є рівень освіти та професійної підготовки. У країнах із соціально орієнтованою розвинутою ринковою економікою на кінець ХХ ст. середня підготовка найманих працівників досягла 14 років навчання. В Україні у 2002р. середня кількість років навчання зайнятого населення становила 11,9 року, економічно активного – 11,8 року.

Висновки

Людські ресурси виступають найважливішим і специфічним видом ресурсів. Залежно від напряму дослідження людські ресурси характеризують різні категорії: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал.

Населення – це сукупність людей, які проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Населення є джерелом ресурсів праці, тому питання вивчення чисельності, складу, динаміки населення (які є предметом дослідження демографії) виступає і важливим напрямом дослідження в економіці праці.

Відтворення населення - це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь. У процесах відтворення населення розрізняють види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний), типи (екстенсивний та інтенсивний) та режими відтворення (розширене, просте, звужене відтворення).

Відтворення ресурсів для праці - це процес постійного безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний - на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави.

До економічно активного населення згідно з методикою МОП належить населення, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю та чисельності безробітних.

Трудові ресурси – це частина населення країни, що володіє фізичними й розумовими здібностями та знаннями, необхідними для здійснення трудової діяльності. До трудових ресурсів належать працездатне населення у працездатному віці за винятком непрацюючих пільгових пенсіонерів, працюючі підлітки, працюючі інваліди та працюючі пенсіонери. Виходячи з цього, трудові ресурси охоплюють як зайнятих в економіці країни працівників, так і потенційних, які не зайняті, але можуть працювати.

Категорії „економічно активне населення” і „трудові ресурси” є кількісними характеристиками людських ресурсів. Проте за різних обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими за однієї і тієї самої кількості трудоактивного населення. Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Основними компонентами трудового потенціалу виступають здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, організованість, активність та ін.




Похожие:

1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconСоціально-економічна сутність заробітної плати
З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconФілософська концепція творчості
Реформатори-особистості творчого гатунку, провидці бачать нові шляхи розвитку суспільства, науки, культури, виступають за реалізацію...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconФілософська концепція творчості
Реформатори-особистості творчого гатунку, провидці бачать нові шляхи розвитку суспільства, науки, культури, виступають за реалізацію...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconТворчість І світогляд” Філософська концепція творчості
Реформатори-особистості творчого гатунку, провидці бачать нові шляхи розвитку суспільства, науки, культури, виступають за реалізацію...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconТворчість і світогляд” Філософська концепція творчості
Реформатори-особистості творчого гатунку, провидці бачать нові шляхи розвитку суспільства, науки, культури, виступають за реалізацію...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconДипломна робота на тему: Концепція розвитку трудових ресурсів у Товаристві з обмеженою
Концепція розвитку трудових ресурсів у Товаристві з обмеженою відповідальністю “мкт”
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconСоціально-економічна сутність заробітної плати
Проте, як свідчить досвід зарубіжних держав, це втручання повинно мати непрямий, соціально-орієнтований характер
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconЦиклічна концепція Д. Віко
Конта, пройшовши випускний клас, всі суспільства повинні закінчити на "стадії позитивізму", або "соціалізму", або "анархії", або...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconСоціально-економічна природа інфляції Вступ Актуальність роботи
Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища I тенденцiї у розвитку свiтової економiки. Одне з перших...
1. Соціально-економічна концепція людського розвитку iconСоціально-етнічні спільності людей та тенденції їхнього розвитку
Різноманітні соціально-етнічні спільності як суб'єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы