Планування обсягів виробництва І реалізації, планування потреби в добривах, планування затрат на автоперевезення. Планування обсягів виробництва І реалізації

Планування обсягів виробництва і реалізації, планування потреби в добривах, планування затрат на автоперевезення. Планування обсягів виробництва і реалізації Сучасна концепція маркетингу як філософії управління передбачає, що в центрі уваги менеджменту перебуває орієнтування всього підприємства (разом з розробкою) на ринок збуту. Маркетинг зумовлює планування виробу, його продаж, виробництво, складування і сервісне обслуговування. Планування обсягів та структури виробництва повинно починатися з дослідження потреб ринку, його місткості, сегментації, каналів реалізації, динаміки цін на товарну продукцію тощо. У маркетинговому плануванні виділяють такі маркетингові стратегії: „ціна-кількість”, що орієнтує на помірні ціни та значні обсяги збуту, виробництво та збут великої кількості стандартизованої (масової) продукції на широкому ринку за рахунок добре опрацьованих технологій, які дозволяють знижувати витрати та ціни. Цей вид стратегії застосовують більшість підприємств у сільському господарстві, яке характеризується стабільністю асортименту продукції; „стратегія переваг”, яка передбачає створення стабільної переваги над конкурентами через можливості зміни технології виробництва, розвиток сервісу та логістики, що дозволяє вести нецінову конкуренцію. Обґрунтування планових цін реалізації продукції передусім залежить від таких складових: якості продукції. Управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, забезпечення сталості відповідних характеристик товарів є основою для реалізації заходів маркетингової політики; строків реалізації продукції. Ціни на сільськогосподарську продукцію під дією сезонності змінюються через зміну попиту і пропозиції протягом року. Найнижчі ціни на ринку встановлюються відразу після збирання врожаю. Тому необхідно обґрунтувати найбільш ефективні терміни реалізації і визначити способи їх продовження; каналів та обсягів реалізації продукції тощо. Щодо внутрішніх факторів, які впливають на планові обсяги виробництва, аналізуються ефективність вирощування і реалізації окремих культур та фактори їх урожайності, розробляються агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення урожайності та виконання плану виробництва продукції (сорти, насіння, система добрив, пестициди, меліорація). Обґрунтування виробничої програми з рослинництва повинно також включати планування використання земельних угідь і підвищення їх родючості, структури посівних площ, враховувати обмеження у сівозмінах. Планування обсягів виробництва у рослинництві проводять одночасно з плануванням тваринницьких галузей з тим, щоб забезпечити узгодженість основних, допоміжних і обслуговуючих виробництв та розкрити раціональне поєднання галузей. Крім того, плани виробництва враховують внутрішнє використання урожаю, наявні (на початок планового періоду) і планові (на кінець планового періоду) запаси готової продукції і незавершеного виробництва. В технологічній карті по вирощуванню озимої пшениці пропонована система агро-технології забезпечує врожайність основної продукції на рівні 35ц/га і побічної 35ц/га. На площі 500га валовий збір основної і побічної продукції становитиме 17500ц=1750т. Оприбуткування виробітку та реалізацію готової продукції здійснено в період збирання врожаю – у липні. Але грошові кошти надходять, як правило, не відразу після відвантаження продукції, а поступово у наступні періоди. Тому планування грошових надходжень (по кожній операції реалізації) передбачає розрахунок коефіцієнтів інкасації для кожного місяця (планового періоду) – частки виручки від реалізації, яка надходить в цей місяць. Так, коефіцієнт інкасації у липні 0,5 означає, що в цей місяць планується одержати на розрахунковий рахунок половину грошових коштів за відвантажену продукцію. При використанні продукції на внутрішні цілі її оприбутковують за трансфертними (внутрішньогосподарськими) цінами, які встановлюють на рівні виробничої собівартості або ринкових цін, що визначається фінансовою та обліковою політиками підприємства. ^ Бюджет виробництва і продажу озимої пшениці Табл. 2 Місяць Валове вироб-ництво, т Використання, т Ціна реалізації, грн./т Виручка від реалі-зації (за відванта-женням), тис. грн. Коефіцієнт інкасації дебіторської заборго-ваності Надход-ження грошових коштів, тис. грн. оплата за оренду землі на насіння на продаж 1 2 3 4 5 6 7 8 9 VII 1750     1750 667 1167,25 0,5 583,625 VIII             0,3 350,175 IX             0,2 233,45 Всього 1750     1750 х 1167,25 х 1167,25 Планування потреби в основних засобах, розрахунок поточного ремонту, ТО та амортизації. ^ Вибір типу машинно-тракторного агрегату. Для забезпечення вибору найбільш доцільного з економічної точки зору машинно-тракторного агрегату для виконання конкретної технологічної операції розглядається декілька альтернативних варіантів з урахуванням комплексу техніко-експлуатаційних та економічних показників, таких як продуктивність агрегату, кількість обслуговуючого персоналу, витрати палива, балансова вартість трактора та сільськогосподарських машин в агрегаті, експлуатаційні витрати в розрахунку на одиницю роботи, питомі капіталовкладення, а також приведені витрати по кожному варіанту. Мінімальні приведені витрати по машинно-тракторному агрегату на одиницю роботи є визначальним критерієм оцінки та вибору з альтернативних варіантів: П=S+Eн*Ку де Ку – питомі капіталовкладення, грн. га; Eн – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, Eн=0,15; S – експлуатаційні витрати, грн./га; S=З+G+Тр+А, Де З – оплата праці персоналу, що обслуговує машинно-тракторний агрегат; G – вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених на одиницю роботи; Тр – відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування по машинно-тракторному агрегату в розрахунку на одиницю роботи; А – амортизаційні відрахування по машинно-тракторному агрегату. З урахуванням таких розрахунків у технологічній карті запропоновані найбільш доцільні машинно-тракторні агрегати. ^ Машинно-тракторні агрегати на технологічних операціях Табл. 3 Назва операції Склад агрегату Марка трактора Марка машин 1 2 3 Лущення стерні Т-150К БДВ-6,5 Навантажування міндобрив (N60P60K60) ЮМЗ-6 ПЕ-Ф-1А Внесення міндобрив ЮМЗ-6 МВУ-100 Обробіток ґрунту Т-150 Агро-3 Протруювання насіння   ПС-10 Транспортування та завантажування сівалок ГАЗ-53 УЗСА-40 Сівба (4-5 млн.од./га, 160-250кг/га, (N10P10K10) Т-150 СП-11+2хС3-5,4 Коткування посівів ЮМЗ-6 СП-11+2хЗККШ-6А Навантажування мінеральних добрив (N30) ЮМЗ-6 ПЕ-Ф-1А Транспортування добрив ГАЗ-53 УЗСА-40 Ранньовесняне підживлення Т-150 СП-11+2хС3-5,4 Транспортування гербіцидів (4кг/га) Т-16М   Транспортування води для приготування розчину (200л/га) ЮМЗ-6 ВР-3М Приготування розчину ЮМЗ-6 МПР-3200 Обприскування гербіцидами ЮМЗ-6 ОП-2000 Пряме комбайнування з подрібненням соломи Дон-1500   Транспортування зерна від комбайна ЗІЛ ММЗ-554М Транспортування подрібненої соломи ЮМЗ-6 2ПТС-887А Скиртування подрібненої соломи ЮМЗ-6 ПФ-0,5 ^ Розрахунок потреби в техніці. Потребу в тракторах та сільськогосподарських машинах визначають за допомогою графічного способу, що базується на використанні технологічних карт. Графічний спосіб визначення потрібної кількості тракторів і агрегатів використовується з тим, щоб узгодити за термінами виконання різних робіт на різних культурах. Так, по-перше, визначають потребу в машинно-тракторному агрегаті по кожному виду робіт шляхом ділення обсягу робіт (О) на продуктивність агрегату (Н3) за агротехнічний строк (Д) та з урахуванням коефіцієнта змінності(к): , де N – необхідна кількість машин; О – обсяг роботи, га, т; Н3 – змінна норма виробітку, га, т; Д – кількість днів роботи; к – коефіцієнт змінності. При цьому дробові числа округлюють до цілих. Множенням потреби в машинно-тракторних агрегатах на кількість кожної машини в агрегаті визначають загальну потрібну кількість в тракторах і сільськогосподарських машинах. ^ Потреба в техніці на вирощуванні озимої пшениці Табл. 4 Потрібна кількість машин Максимальна потреба в МТА Кількість машин в МТА Всього необхідно машин 1 2 3 4 Т-150 2 1 2 Т-150К 2 2 4 ЮМЗ-6 3 8 24 Т-16М 1 1 1 Дон-1500 1 1 1 БДВ-6,5 2 2 4 ПЕ-Ф-1А 1 1 1 МВУ-100 1 8 8 ВР-ЗМ 2 1 2 МПР-3200 1 1 1 ПС-10 1 1 1 ОП-2000 1 1 1 УЗСА-40 1 1 1 СЗ-5,4 1 1 1 3ККШ-1,4 1 1 1 2ПТС-887А 2 4 8 ПФ-0,5 1 2 2 Агро-3 1 1 1 СП-11 2 1 2 ^ Розрахунок поточного ремонту та амортизації. Відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування Тр визначаються по кожній марці машини в розрахунку на дану культуру в цілому (але не по окремих операціях): , де р – норма щорічних відрахувань на поточний ремонт і технічне обслуговування, %; Бк – балансова вартість усіх машин даної марки, що використовуються на вирощуванні культури, визначається таким чином: , де Б – балансова вартість однієї машини даної марки, грн.; Тк – зайнятість машин на вирощуванні даної культури, год.; Тн – нормативна річна зайнятість машин, год.; Nm – кількість машин в агрегаті. Зайнятість машини на вирощуванні культури визначається підсумовуванням кількості нормо-змін на всіх операціях, виконаних даною машиною, і множенням цієї суми на 7 годин: , де Нс – кількість нормо-змін, виконаних даною машиною на вирощуванні культури. Амортизаційні відрахування розраховуються як і відрахування на ремонт та ТО, тільки за іншими нормами: , де а – норма амортизаційних відрахувань, %. Нормативна річна зайнятість тракторів і сільськогосподарських машин у годинах, орієнтовна балансова вартість тракторів і машин, середні норми щорічних відрахувань на поточний ремонт тракторів і машин та на їх технічне обслуговування, норми амортизаційних відрахувань по тракторах та машинах висвітлюємо в таблиці 5. Кількість нормо-змін роботи кожного трактора та машини помножити на 7 год. і визначити скільки часу ця машина або трактор працювали на озимій пшениці. Частка знайденого значення зайнятості машини на даній культурі від її нормативної річної зайнятості помножена на балансову вартість однієї машини та кількість використовуваних машин, дає балансову вартість машини, що припадає на озиму пшеницю. Амортизацію та відрахування на ремонт по машинах необхідно віднести на виробничу собівартість культур пропорційно зайнятості на них, що і дає відношення зайнятості на культурі до нормативної річної зайнятості машини. Для визначення відрахувань за один місяць відрахування Тр і А, слід поділити підсумки на 12, а для визначення відрахувань за увесь період роботи агрегатів знайдені значення помножити на тривалість (кількість місяців) вирощування культури: Тр=312,11/12*13=338,11 (тис. грн.) А=554,07/12*13=600,24 (тис. грн.). ^ Планування потреби в добривах. Використання добрив дає змогу активно регулювати забезпечення рослин поживними речовинами і програмувати умови одержання запланованого врожаю. Озима пшениця дуже вибаглива до умов живлення, оскільки її коренева система характеризується невисокою здатністю засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук у ґрунті. Винос елементів живлення озимою пшеницею зумовлюється, передусім, її врожайністю та внесенням добрив. У живленні озимої пшениці виділяють два періоди – осінній, від появи сходів до виходу рослин у зиму, та ранньовесняний – від початку відновлення росту і до початку виходу рослин у трубку. У перший період для доброго росту та перезимівлі рослини мають бути забезпечені помірним азотним живлення та підвищеним фосфорно-калійним. У другий період рослини озимої пшениці найбільш чутливі до азотного живлення. Для основного удобрення використовують усі форми азотних, фосфорних та калійних добрив. Під час сівби вносять гранульований суперфосфат, амофос, нітрофоску. Для кореневих підживлень найкраще використовувати аміачну селітру. У процесі планування потреби в добривах сільськогосподарські підприємства застосовують розроблені науково-дослідними установами зональні, диференційовані за типами ґрунтів нормативи (норми внесення органічних і мінеральних добрив на 1 га посівів для одержання врожаю в певних інтервалах, норми витрат добрив на одиницю продукції, норми виносу азоту, фосфору і калію з урожаєм). Ці норми мають задовольнити потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, забезпечити високу якість продукції, розширене відтворення родючості ґрунту, запобігати шкідливій дії добрив на навколишнє середовище. Такі нормативи розробляють для окремих природних зон та регіонів і вони відповідають умовам тих господарств, де експериментально розробляються. Однак умови використання добрив неоднакові не тільки в господарствах, а й у бригадах і на окремих полях. До того ж нормативи встановлюють, як правило, для значних інтервалів урожайності. Тому розроблені нормативи беруть за основу і коригують відповідно до конкретних умов господарства. ^ Розрахунок вартості добрив на вирощуванні озимої пшениці. Табл. 6 Період Доб-рива Норма, кг/га Вид добрив Струк-тура, кг Вміст діючої речо-вини, % Фізик-на маса, кг/га Ціна, грн./кг Вар-тість, грн./га Вартість на всю площу, тис.грн. Липень N 60 Аміачна селітра 60 34 176,5 0,53 93,5 46,8   P2O5 60 Суперфосфат 60 19,5 307,7 0,6 184,6 92,3   K2O 60 Хлористий калій 30 59 50,8 0,53 26,9 13,5   60 Калійна сіль 30 41 73,2 0,4 29,3 14,6 Вересень N 10 Нітрофоска 30 17 176,5 1,0 176,5 88,2   P2O5 10 Нітрофоска 30 16 187,5 1,0 187,5 93,8   K2O 10 Нітрофоска 30 17 176,5 1,0 176,5 88,2 Березень N 30 Аміачна селітра 30 34 88,2 0,53 46,8 23,4 Всього х х х х х х х 921,6 460,8 Планування захисту рослин При розробці плану захисту рослин вказують обсяги робіт, календарні строки їх виконання, норми витрат препаратів на одиницю робіт (га, т) та загальну потребу в них, спосіб виконання заходів власними засобами, із залученням спеціалізованих організацій, за допомогою сільськогосподарської авіації, а також вартість цих робіт. Під час розробки плану використовують таку інформацію: площі сільськогосподарських культур, що потребують захисту від шкідників, хвороб і бур’янів та розміщення їх у полях сівозмін; карти забур’яненості полів; дані обстеження щодо поширення шкідників і зараженість хворобами культурних рослин на полях у передплановому році; прогноз шкідників, що ввійшли в зимівлю; норми витрат хімічних і біологічних препаратів та можливості їх придбання, а також типові для конкретного господарства технологічні карти виконання робіт, пов’язаних з боротьбою проти шкідників, хвороб та бур’янів. Доцільно дотримуватись такої послідовності планування заходів щодо захисту рослин. У першу чергу передбачають заходи, пов’язані з обґрунтуванням посівних площ: правильне чергування культур у сівозмінах, насичення їх проміжними і повторними культурами, що обмежують поширення бур’янів, хвороб і шкідників. Потім планують агротехнічні заходи, які включають у технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. Передбачається насичення технології операціями, що знищують бур’яни й обмежують можливості поширення окремих шкідників. Наступним етапом планування захисту рослин є використання біологічних засобів захисту рослин. Тільки після цього планують заходи хімічного захисту. При цьому перевагу надають менш шкідливим для рослин, тварин і людей пестицидам, що передбачені списком хімічних і біологічних засобів боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур’янами, дозволених для використання в сільському господарстві і затверджених Міністерством аграрної політики за погодженням Міністерством охорони здоров’я та Міністерством з охорони навколишнього природного середовища. У процесі здійснення планів передбачені роботи не є обов’язковими для виконання. Пестициди застосовують лише після обстеження посівів на виявлення шкідників і хвороб сільськогосподарських культур та встановлення доцільності виконання хімічних робіт. З кожного напрямку використання пестицидів передбачається ймовірність їх застосування (від 5 до 100%), що визначена експертним шляхом із залученням спеціалістів господарства і Укрсільгоспхімії. Пестициди за характером дії поділяють на: інсектициди – для захисту від шкідливих комах,; фунгіциди – від хвороб; гербіциди – від бур’янів; дефоліанти – для прискореного опадання листя; десиканти – для підсушування рослин. Проти коренепаросткових бур’янів у фазі розеток після оранки при вирощуванні озимої пшениці використовують гербіциди, кг/га: 2,4ДА – 1,2; 2М-4Х – 1,5; безорлон – 1,4. Для протруювання насіння проти збудників найбільш поширених хвороб застосовують 15%-ний байтан-універсал – 2кг/т; 75%-ний вітавакс – 2,5-3кг/т; 50%-ний фундазол – 2-3кг/т; 80%-ний ТМТД – 1,5-2кг/т. Проти пирію ефективне застосування по вегетуючих рослинах гербіцидів: раундапу 3,5-4кг/га, фюзилату 3-4кг/га. При появі попелиць, злакових мух проводять обприскування 40%-ним фосфамідом БІ-58 (0,8кг/га), 40%-ним метафосом (0,4-0,6кг/га). Посів, уражений борошнистою росою, обприскують 50%-ним фундазолом (0,5-0,6кг/га) або байлетоном (0,6-0,8кг/га). На початку трубкування схильні до вилягання сорти пшениці обприскують ретардантом ТУР у дозі 3-4кг/га за діючою речовиною (розчиненим у 200-300л/га води), який гальмує ріст стебла, і рослини стають стійкішими до вилягання. Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці від ураження борошнистою росою, бурою листовою іржею та іншими хворобами, пшеницю обробляють тілтом (0,5кг/га), тозонітом (0,5кг/га). ^ Розрахунок вартості пестицидів на вирощуванні озимої пшениці. Табл. 7 Період Назва препарату Призначення, од. виміру робіт Норма витрат препарату, л(кг) на 1га(т) Ціна 1 л(кг), грн. Вартість обробки, грн./га(т) Обсяг робіт, га(т) Вартість всього, тис.грн. Серпень Рексіл 6% к.с. Протруювання насіння, т 0,4 65 26 100 2,6 Квітень Фюзілад 12,5% Бур'яни, га 3 60 180 300 54 Всього х х х х х х 56,6 Планування потреби в нафтопродуктах. У структурі витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку вартість нафтопродуктів перевищує 40%. Тому в кожному підприємстві має бути правильно організоване нафтогосподарство. Якщо витрати нафтопродуктів становлять понад 500т на рік, передбачаються посади завідуючого нафтогосподарством і комірника центральної нафтобази, а якщо кожного дня заправляється 25-30 і більше машин, то вводить ще і посаду заправника. Потребу в основному паливі для роботи тракторів визначають двома способами: за нормативами на фізичну одиницю (га, т) кожного виду робіт і витрат на один умовний гектар по окремих марках тракторів. Вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених на одиницю роботи при вирощуванні озимої пшениці, за технологічною картою розраховується за формулою: Г=q*Ц, де q – витрати палива по даній операції, кг/га; Ц – комплексна ціна палива, враховуючи вартість необхідної кількості мастильних матеріалів, Ц=1,5грн./кг. Крім того, по тракторному парку враховують потребу в паливі на холості переїзди, на доставку сільськогосподарських машин на поле і з поля, для виконання стаціонарних робіт з урахуванням нормативів витрат на 1км переїзду або 1 год. роботи. Потребу в мастильних матеріалах для тракторів, комбайнів і автомобілів розраховують за встановленими відсотками від кількості основного палива. Внаслідок сезонності аграрного виробництва потреба в нафтопродуктах по періодах року в господарствах різна. Тому для забезпечення безперебійної роботи машин необхідно знати, як у господарстві змінюється потреба в паливі та мастильних матеріалах протягом року. Забезпечення нафтопродуктів пов’язане з їх зберіганням. У зв’язку з цим необхідно визначити розміри місткостей для зберігання палива і мастильних матеріалів: де V – місткість тари на нафтобазі, м3; Е – частка річного запасу палива для цього періоду – 0,3; ∑G – річні витрати палива; W – питома вага палива – 0,86м3. ^ Графік витрат на паливно-мастильні матеріали на вирощуванні озимої пшениці Табл. 8 Місяць Витрати палива, кг/міс. Комплексна ціна палива, грн./кг Витрати на нафтопродукти, тис.грн./міс. Липень 5574 1,5 8,4 Вересень 8350 1,5 12,5 Березень 2900 1,5 4,4 Квітень 4050 1,5 6,1 Липень 8788 1,5 13,2 Всього 29662 х 44,6 Планування прямих затрат праці. Затрати праці на виконання операції у людино-годинах розраховують наступним чином: Зт=7*Нс*Раг Де Нс – кількість нормо-змін на виконання всього обсягу робіт по даній операції; Раг – кількість механізаторів та інших працівників, що обслуговують агрегат на даній операції, осіб. Оплата праці по тарифу розраховується окремо для механізаторів та інших працівників за формулами: Зм=Нс*Рм*3м; Зр=Нс*Рр*3р де Зм і Зр – оплата праці відповідно механізаторів та інших працівників, грн. Нс – кількість нормо-змін; Рм і Рр – кількість механізаторів та інших робітників, що обслуговують даний агрегат, осіб; 3м і 3р – ставки за зміну механізаторів та інших працівників. Оскільки в технологічній карті розцінка вказана для персоналу, що обслуговує машинно-тракторний агрегат, оплату праці треба розраховувати за формулою: З=2*Нс*Р*N, Де З – оплата праці механізаторів та інших працівників на виконанні технологічної операції, грн.; Нс – кількість нормо-змін; Р – розцінка за норму для персоналу по агрегату на виконанні операції, грн.; N – кількість агрегатів на виконанні операції; 2 – коефіцієнт змінності агрегату. Крім того, розраховують надбавку за класність, додаткову оплату за продукцію, а також своєчасне і якісне виконання робіт, надбавку за стаж, нарахування на заробітну плату. Трактористам 1-го і 2-го класів нараховується надбавка відповідно 20 і 10%. Надбавку за класність необхідно передбачити в середньому 10% до тарифного фонду механізаторів. За високоякісне і своєчасне виконання найважливіших сільськогосподарських робіт рекомендовано нарахувати додаткову оплату в розмірі 18% на вирощуванні просапних і кормових і 12 для інших культур до основної оплати по тарифу. Додаткова оплата за продукцію встановлюється в розмірі 25-50% до основної оплати по тарифу як для механізаторів, так і на ручних роботах. Надбавка за стаж роботи встановлюється механізаторам, що працюють без перерви в даному господарстві: від 2 до 5 років – 8%; від 5 до 10 років – 10%; від 10 до 15 років – 13%; понад 15 років – 16%. Надбавку за стаж роботи необхідно передбачити в середньому 10% до загального фонду заробітної плати (основний, додаткові, включаючи надбавку за класність). Необхідно передбачити відпускні в розмірі 7% до загального фонду оплати праці, включаючи доплати. Від загальної суми оплати праці, включаючи відпускні, роблять відрахування: до Пенсійного фонду 32% і фонду зайнятості 3%. ^ Бюджет витрат на оплату праці з нарахуваннями. Табл. 9 Місяць Затрати праці, люд-годин Оплата праці (тарифний фонд - ТФ), грн. Додаткова оплата праці (30% від ТФ), грн. Надбавки за класність і стаж роботи (20% від ТФ), грн. Надбавка за якісне виконання робіт (12% від ТФ), грн. Відпускні (7% від основної та додаткової оплати праці), грн. Всього фонд оплати праці, грн. Відрахування у позабюджетні фонди (35% від ФОП), грн. VII 342,3 2407,1 722,1 481,4 288,9 273,0 4172,5 1460,4 VIII 308,3 481,0 144,3 96,2 57,7 54,5 833,7 291,8 X 401,5 358,6 107,6 71,7 43,0 40,7 621,6 217,6 III 117,8 155,8 46,7 31,2 18,7 17,7 270,0 94,5 IV 166,4 251,1 75,3 50,2 30,1 28,5 435,3 152,3 VII 3684,4 13742,7 4122,8 2748,5 1649,1 1558,4 23821,5 8337,5 Разом 5020,7 17396,2 5218,9 3479,2 2087,5 1972,7 30154,6 10554,1 Всього загальні витрати на оплату праці з нарахуваннями становлять: 30154,6+10554,1=40708,7 за весь період вирощування пшениці озимої. ^ Планування затрат на автоперевезення. Загальна сума транспортних витрат (Т) залежить від вантажообігу (т.км) і середньої собівартості одного тонно-кілометра перевезень: Т=От*Ст Де От – обсяг транспортних робіт, т.км; Ст – собівартість 1т.км, грн./т.км. У свою чергу на вантажообіг впливають обсяг вантажу (т) і середня відстань (км) перевезень. Собівартість 1т.км залежить від виду транспорту і організації використання транспортних засобів. Тому у господарстві необхідно планувати раціональні вантажоперевезення. ^ Розрахунок витрат на автоперевезення. Табл. 10. Період Назва операції Марка автомо-біля Розмір вантажо-переве-зень, т Середня відстань переве-зень, км Вантажо-обіг, т.км Собівар-тість 1т.км, грн. Витрати на автопе-ревезен-ня, тис.грн. 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Вересень Транспортування та завантаження сівалок насінням ГАЗ-53 100 10 1000 0,44 0,4 Березень Транспортування мінеральних добрив ГАЗ-53 15 10 150 0,44 0,1 Липень Транспортування зерна від комбайна ЗИЛ-ММЗ-554М 1750 10 17500 0,13 2,3 Всього х х х х 18650 х 2,8 Планування вантажоперевезень включає визначення їх загального обсягу, раціональний розподіл у часі, за напрямами і видами транспортних засобів. На розмір перевезень впливають обсяги вантажної маси (т) та повторність перевезень. Середню відстань перевезень визначають для кожного виду вантажу. Вона залежить від місця розташування господарства відносно основних точок його зовнішніх зв’язків, внутрішньогосподарського розміщення підрозділів, посівів культур. До витрат на утримання і використання власного вантажного автотранспорту належать оплата праці водіїв і працівників гаража з відрахуваннями, вартість палива і мастильних матеріалів, амортизація і поточний ремонт автомобілів, причепів, гаража і обладнання, знос і ремонт автошин, інші витрати (матеріали, інструмент, електроенергія тощо). Важливим фактором зниження витрат на транспортні роботи є зменшення коефіцієнта повторності перевезень за рахунок удосконалення технології та організації виробництва продукції. Зниженню транспортних витрат під час внутрішньогосподарських перевезень сприяє також раціональне поєднання окремих видів транспорту в господарстві (об’ємна маса вантажів у сільському господарстві коливається від 0,3т/м3 до 2т/м3). Визначаючи сфери раціонального використання окремих видів транспорту в господарстві, критерієм ефективності слід вважати зниження собівартості перевезень, звичайно, за умов додержання строків транспортування окремих вантажів, визначених технологією. Тракторним транспортом в аграрних підприємствах перевозять 35-40% вантажів. Трактори з причепами доцільно використовувати на відстань не більше 5км. Використання на транспортних роботах тракторів з метою їх додаткового завантаження дає змогу значно підвищити їх річне завантаження та знизити собівартість механізованих робіт. При визначенні раціонального співвідношення між власним і залученими автомобілями (порівнюють собівартість 1т.км перевезень, які виконують залученим транспортом, з собівартість 1т.км перевезень, які виконують власним транспортом. Розрахунки показують, що в разі використання власного автотранспорту менше 200 змін за рік собівартість перевезень (технологічні транспортні роботи) доцільно здійснювати власним транспортом, а вивезення продукції на заготівельні пункти, завезення добрив, нафтопродуктів, техніки тощо – і власним, і залученим автотранспортом. Ступінь використання автомобілів протягом року характеризує коефіцієнт використання автопарку, який визначається відношенням кількості машино-днів у роботі до машино-днів перебування автомобілів у господарстві. Він залежить від технічного стану автопарку, забезпеченості його водіями, запчастинами, шинами і т.д. При цьому виявляють причини простоїв і накреслюють заходи щодо їх ліквідації, аналізують рівень технічної готовності парку. Середньодобовий пробіг автомобілів обчислюють з урахуванням конкретних умов їх роботи (якість доріг, відстань перевезень), а також фактичних показників середнього пробігу автомобілів у минулі роки. Коефіцієнт використання пробігу визначається як відношення пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу. Він підвищується шляхом диспетчеризації автоперевезень та раціональної маршрутизації руху автомобілів. Продуктивність транспортних засобів значною мірою залежить від коефіцієнта використання вантажопідйомності, який розраховується як відношення фактичної середньої завантаженості одного автомобіля до його середньої (технічної) вантажопідйомності.

Похожие:

	Тема 11 внутрішньофірмове фінансове прогнозування та планування Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою...		Планування діяльності підприємства Принципи та методи планування, типи внутрішньофірмового планування
	Планування й аналіз чисельності працівників Планування персоналу є складовою загального планування діяльності і розвитку підприємства, спрямованою на забезпечення пропорційного...		Планування й аналіз чисельності працівників Планування персоналу є складовою загального планування діяльності І розвитку підприємства, спрямованою на забезпечення пропорційного...
	4. Планування як загальна функція менеджменту Сутність І види планування Сучасне планування характеризується усвідомленням його необхідності з метою забезпечення ефективного організування, мотивування,...		1. сутність поняття планування сутність та структура об’єктів планування форми планування та види планів Потреба в матеріалах на ремонт будівель, обладнання, інструменті, мастильних матеріалах
	План Суть І значення фінансового планування Перспективне фінансове планування визначає найважливіші по­казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою...		Реферат на тему: " Стратегічне планування та бізнес-планування в ринкових умовах господарювання" Поняття стратегічного планування Стратегія це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл...
	Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування Перспективне фінансове планування визначає найважливіші по­казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою...		Фінансова стратегія підприємств, зміст, завдання та методи фінансового планування Перспективне фінансове планування визначає найважливіші по­казники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою...