Вступ icon

Вступ



НазваниеВступ
страница1/4
Дата конвертации17.09.2012
Размер0.66 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4





Зміст


Вступ.................................................................................................3
Розділ 1. Суть бюджетної системи......................................................6

Розділ 2. Державні доходи. Податки.................................................10

Розділ 3. Державні витрати.................................................................18

Розділ 4. Дефіцит державного бюджету та державний борг України

4.1. Дефіцит державного бюджету......................................26

4.2. Державний борг та його реструктуризація..................27

Висновки...........................................................................................32

Література..........................................................................................36

Вступ.


Бюджет як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно – в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднував би всі доходи і видатки держави). Його поява пов'язана з відділенням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Термін “бюджет” має декілька основних значень.

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів дер­жави. Ці економічні відносини виникають в результаті роз­поділу валового внутрішнього продукту країни.

^ За матеріальним змістом бюджет — це сам централізова­ний фонд грошових коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюєть­ся природою держави, яка за своїм призначенням поклика­на виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товар­но-грошових відносин та іншими факторами.

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економі­чними перетвореннями в країні за останні роки.

Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов’язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій – управління, оборони, регулювання економіки, соціальної.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.

Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, “Про податкову систему України” і такі підзаконі акти, як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують місцеві Ради народних депутатів. Згідно з цими документами планування показників бюджетів покладено на Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, які виконують заключні розрахунки та їх обгрунтування.

Матеріали для складання бюджету подають до Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів усі міністерства, відомства, підприємства, організації, установи, корпорації, асоціації всіх форм власності. На основі поданих даних встановлюються взаємовідносини цих господарських структур з бюджетом – платежі до бюджету і асигнування з нього.

Таким чином, в основу законодавства України занесене по­няття бюджету як плану. В той же час це фонд, з якого держа­ва черпає свої фінансові ресурси для забезпечення свого фун­кціонування. Вище вже йшла мова про те, що термін «бюджет» має кілька поняттєвих аспектів. Державний бюджет Ук­раїни є планом, що містить в собі перелік доказів і прибутків, які повинні отримати в наступному році, і майбутніх видатків; тому це розпис доходів і видатків держави на наступний бюд­жетний рік. Водночас бюджет є фондом грошових коштів, але в фінансово-правовій літературі відмічалось, що бюджет ніко­ли в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після надход­ження коштів на бюджетний рахунок вони використовуються на фінансування державних потреб.

Тому суть бюджету поля­гає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знахо­дяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напря­ми спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані.

Державний бюджет України є основним фінансовим пла­ном. В Україні існує багато фінансових планів утворення і використання певних фондів коштів. Але бюджет є основ­ним з них за величиною, за суспільно-політичним значен­ням, за ступенем впливу на інші фонди коштів. Крім того, Державний бюджет України з абсолютною більшістю з них об'єднаний організаційно, тобто надходженням або витра­чанням певних грошових коштів.

Державний бюджет України має велике суспільне, економічне, політичне та інші значення.

^ Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допо­могою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, хоча стан цієї сфери життя суспільства на сьогоднішній день складний. Кризові явища в еко­номіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах держав­ний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

^ Політичне значення бюджету багатогранне і, зокрема, воно полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу.

Державний бюджет України на­буває свого статусу тільки після затвердження його Вер­ховною Радою України в формі закону. Виключно законами України встанов­люються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України). Якщо утворення державного бюджету і ви­користання його коштів здійснюють органи виконавчої влади, то розподіл бюджетних ресурсів - прерогатива Верховної Ради України. Парламент України також роз­глядає і приймає рішення щодо звіту про Державний бюд­жет України.

Місцеві бюджети в Україні мають велике значення у фінан­суванні соціальних потреб населення. Вони в значній час­тині забезпечують фінансовими ресурсами освіту, охорону здоров'я, культуру, житлово-побутові витрати та ін. З рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим фінан­суються видатки на потреби, загальні для жителів Автоном­ної Республіки Крим, а з обласних і районних бюджетів — відповідно для жителів цих адміністративно-територіальних одиниць.

Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке визначен­ня: державний бюджет — це встановлений законом на певний період основний фінансовий план (розпис) доходів і видатків централізованого фонду коштів держави, необхідних для здійснення її завдань і функцій.

Розділ 1.

Суть бюджетної системи”.


У відповідності із статтею 2 Закону України «Про бюджетну систему України» бюджетна система України складається з Державного бюджету України, респуб­ліканського бюджету Автономної Республіки Крим та місце­вих бюджетів. Згідно ст.95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадя­нами і територіальними громадами.

В фінансово-правовій літературі дається наукове визначен­ня бюджетної системи України. Це “заснована на економіч­них відносинах, врегульованих правовими нормами, сукупність видів бюджетів, які існують на території держави”.

Поняття «бюджетна система» відображає тільки загальну структуру бюджетів в Україні, яка визначається адміністра­тивно-територіальним устроєм і побудовою системи органів влади в Україні. Разом з тим Закон «Про бюджетну систе­му в Україні» ввів поняття «бюджетний устрій», яке відоб­ражає не лише систему бюджетів, а й взаємовідносини між ними.

^ Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного ус­трою і адміністративно-територіального поділу України.

Таким чином, бюджетний устрій — більш широке поняття, яке включає в себе бюджетну систему, взаємозв'язок між бюджетами і принципи їх функціонування. При цьому слід враховувати, що Україна є унітарною державою, хоча до її складу входить Автономна Республіка Крим; в той же час в Україні визнається і гарантуєть­ся місцеве самоврядування, здійснення якого неможливе без власних місцевих бюджетів (значний вплив на це має Європейська Хартія місцевого самоврядування, до якої приєдналась Україна).

Сукупність всіх бюджетів, які входять до бюджетної сис­теми України, складає зведений (консолідований) бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад дер­жавного регулювання економічного і соціального розвитку України. Слід зазначити, що зведені бюджети існують не тільки в мас­штабах України, але і в ланках нижчого рівня. До їх числа можна також віднести бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей, бюджети районів, бюджети міст, які мають районний поділ.

^ Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республі­канський бюджет та бюджети районів і міст республікан­ського підпорядкування Автономної Республіки Крим. При цьому слід мати на увазі, що така система бюджетів Авто­номної Республіки Крим не виходить за рамки бюджетної системи України. Згідно Конституції України Ав­тономна Республіка Крим є невід'ємною складовою части­ною України і нормативно-правовове регулювання бюджетних і в цілому фінансових питань вона не здійснює.

^ Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети.

^ Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді адміністра­тивне підпорядковані інші міста, селища чи сільські насе­лені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюдже­ти об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам яких підпорядковані населені пунк­ти.

Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджетом місцевого самовря­дування (місцевим бюджетом) є план утворення і викорис­тання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Районні і обласні бюджети входять до числа місцевих бюджетів і є планами утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територі­альних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Разом з тим вони формуються з коштів державно­го бюджету для їх відповідного розподілу між територіаль­ними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з місцевих бюд­жетів для реалізації спільних соціально-економічних та куль­турних програм. Тому районні і обласні бюджети займають проміжне становище між державними та сільськими, се­лищними, міськими бюджетами.

Бюджетний устрій України грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, само­стійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

В Законі України «Про бюджетну систему України» не знайшла свого відбиття, але в фінансово-правовій літературі виділяється як принцип, спеціалізація показників доходів і видатків бюджетів. Цей принцип полягає у конкретному визначенні розмірів доходів за джерелами утворення і видатків за їх призначенням.

Закон визначає бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме че­рез бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюд­жетів.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабіне­том Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:

Розділ І. Доходи бюджету.

Розділ II. Видатки бюджету.

Розділ III. Фінансування бюджету.

Розділ IV. Державний борг.

Розділ І “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгру­пи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надход­ження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіта­лом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Розділ ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональ­ної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України ви­значає основні напрями державної діяльності:

  1. Державне управління;

  2. Міжнародна діяльність;

  3. Фундаментальні до­слідження і сприяння науково-технічному прогресу;

  4. Націо­нальна оборона і т.д. (всього 24 розділи). Розділи поділя­ються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприк­лад, розділ «Державне управління» включає в себе 6 підрозділів: функціонування законодавчої влади, функціо­нування виконавчої влади, утримання Президента України та його апарату, утримання фінансових та фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби, інші видатки на загальнодержавне управління. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.

Економічна структура видатків групує видатки державно­го і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона по­діляється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

^ Розділ III «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі IV «Державний борг» наводиться структура дер­жавного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Оцінка бюджетних орієнтирів, зафіксованих у проекті бюд­жету на 2001 рік, коректна лише з огляду на стратегію соціально-економічного розвитку України на найближчу перспективу. Такі стратегічні завдання визначені у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття — стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки” та розробленій на цій основі програмі Уряду. Серед визначаль­них пріоритетів першими названо утвердження механізмів, які повинні забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних умов її приско­реного зростання. Зокрема, на 2001 рік основним стратегічним завданням проголошено забезпечення зростання ВВП на 4% як першооснови підвищення суспільного добробуту. У ряду інструментів, здатних сприяти його виконанню, поряд з важелями про­мислової та аграрної політики особливе значення мають важелі фінансової політики, у тому числі бюджетно-податкової.

При визначенні бюджетної політики на 2001 рік, кількісних параметрів проекту бюджету логічним є висновок, що високопріоритетними повинні бути завдання, продекларовані вище­зазначеною стратегією соціально-економічного розвитку. Це максимальна концентрація ресурсів на вирішенні ключових за­вдань, які сприятимуть економічному зростанню, зниженню податкового навантаження шляхом скорочення кількості податків при одночасному підвищенні рівня їх стягнення, подальше ре­формування системи міжбюджетних відносин з метою форму­вання ефективної територіальної економічної політики.

Розділ 2.

Державні доходи. Податки.


Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову части­ни, які мають бути збалансовані між собою.

В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподат­кові доходи). За соціально-економічними ознаками вони мо­жуть бути поділені на:

  1. доходи від господарської діяльнос­ті;

  2. доходи від використання природних ресурсів;

  3. дохо­ди від зовнішньо-економічної діяльності;

  4. доходи від бан­ківської діяльності;

  5. доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння;

  6. державне мито;

  7. митні платежі;

  8. збо­ри та інші неподаткові доходи;

  9. доходи від приватизації;

  10. доходи від громадян тощо.

Такий загальний перелік до­ходів всіх ланок бюджетної системи України. Але основним бюджетним питанням є їх розподіл між окремими ланками всередині бюджетної системи.

Розподіл доходів належить до повноважень представниць­ких органів держави, оскільки це є одним з основних пи­тань функціонування бюджетної системи України. Головну роль в цьому відіграє Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні. Верховна Рада встанов­лює постійний розподіл закріплених доходів між ланками бюджетної системи і щорічний перерозподіл регулюючих.

Основним завданням при розподілі доходів бюджетів є наділення кожного з державних органів — суб'єкта бюджет­ного права — таким об'ємом коштів, який міг би забезпечи­ти виконання його завдань і функцій, передбачених Кон­ституцією та законами України. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, за­побігання касових розривів та інше, бездефіцитність бюд­жетів. Доходи кожного бюджету повинні бути найбільшою мірою пов'язані з підвідомчим господарством і соціальною сферою.

З врахуванням юридичного та економічного аспектів роз­поділу доходів між ланками бюджетної системи всі вони можуть бути поділені на закріплені і регулюючі.

До закріплених належать доходи, які постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального над­ходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нор­мативі). Прикладами доходів, закріплених за Державним бюджетом України, можуть бути:

  • надходження від зовнішньоекономічної діяльності, які повністю, на невизначений строк закріплені за загальнодер­жавним бюджетом;

  • плата за землю, яка дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України, та інші.

Закріплені доходи створюють основу дохідної бази кожно­го бюджету. Але для повного покриття потреб кожного з бюд­жетів їх недостатньо і тому кожен з бюджетів (крім державно­го) необхідно врегулювати за допомогою інших дохідних дже­рел. Оскільки потреба в доходах кожного з бюджетів часто змінюється, то держава щорічно здійснює бюджетне регулю­вання — щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів. Досягається це за допомогою регулюючих доходів та інших методів.

Регулюючі доходи — це передбачені в Законі про Держав­ний бюджет або в рішенні про бюджет представницьких органів доходи бюджетів, які щорічно перерозподіляються між різними ланками бюджетів. Розмір частини кожного з доходів, яка передається у бюджет нижчого рівня, визна­чається, виходячи з потреб цього бюджету, і може щорічно змінюватись. Так, в 1997р. як регулюючі доходи були вико­ристані акцизний збір (50 відсотків його передавались до бюджетів областей, міст Києва і Севастополя), прибутковий податок з громадян та ін. Але вже в Законі про Державний бюджет України на 1998 р. було дано перелік всіх доходів, які в повному обсязі або частково надійдуть до державного бюджету і перелік доходів, які надійдуть до бюд­жетів Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севасто­поля. Таким чином було здійснене бюджетне регулювання, тобто забезпечення вказаних бюджетів дохідною базою.

Але при нестачі коштів для збалансування бюджетів дер­жава може використати і такий метод бюджетного регулю­вання як дотації, субвенції, субсидії, які можна назвати єдиним терміном – трансферти. Цей метод застосовується у багатьох країнах світу. Щоправда, в законодавстві України ці терміни лише згадуються без розкриття їх суті, але, вико­ристовуючи світовий досвід, фінансово-правова наука ви­робила їх поняття.

Дотація являє собою певну суму грошо­вих коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюд­жету нижчого рівня для покриття його дефіциту. Вона має загальний характер і не підлягає поверненню до бюджету вищого рівня (сам термін походить від латинського слова dotatio - дар). На відміну від дотації субвенції і субсидії мають цільовий характер і це передбачає, що у випадках їх невикористання або використання не за цільовим призна­ченням вони мають бути повернені до бюджету, з якого були надані. Різниця між субвенцією і субсидією полягає в тому, що субвенція передбачає як обов'язкову умову участь у ви­діленні коштів на певні цілі з бюджетів нижчого рівня поряд з сумою субвенції, а для субсидії це не обов'язково. Але у випадках невикористання або використання не за цільовим призначенням субвенції і субсидії мають бути повернені до бюджету, з якого вони були виділені. Законом про Держав­ний бюджет України на 1998 р. було передбачено виділення дотацій республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та міському (міста Севастополя) бюджетам (всього їх 22) на загальну суму 2 502 213 тис. гривень на фінансування видатків, що не покриваються власними та закріпленими доходами.

Таким чином, як випливає з викладеного вище, Держав­ний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети — з трьох:

  1. власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю;

  2. закріплених доходів, тобто доходів, які постійно закріплені за ними;

  3. доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання (процентних відрахувань, дотацій, субвенцій, субсидій).

Крім цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах. Ще одним джерелом фінансування видатків з цих бюджетів є позабюджетні цільові (у тому числі валютні) фонди коштів. Органи місцевого самоврядування мають право, за рішенням зборів гро­мадян за місцем їх проживання, запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.

^ Проект Бюджетного кодексу змінює розподіл доходів міх рівнями бюджетної системи. Проаналізуємо можливі зміни в податкових доходах місцевих бюджетів на прикладі даних про виконання бюджету України в 1998 і 1999 роках (табл.1).

Таблиця 1


Доходи місцевих бюджетів, передбачені проектом

Бюджетного кодексу України




1998


1998


1998


1999


млн. грн.


млн.грн.


% ВВП


% ВВП


Податки на виконання власних повноважень





Місцеві податки і збори


392,1


441,5


0,38


0,35


Податок на промисел


12,41


13,8

0,01


0,01


Податки на виконання делегованих повноважень





Прибутковий податок з громадян


3570,6


4434,4


3,48


3,49


Плата за землю


1114,9


1090,3


1,09


0,86


Плата за видачу ліцензій та сертифікатів


68789,6


5763,3


0,07


0,00


Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності


13,1


11,3


0,01


0,01


Плата за торговий патент на деякі види підприємницької' діяльності


255,9


294,5


0,25


0,23


Державне мито


108,3


88,5


0,11


0,07


Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними і тютюновими виробами


34,6


100,0


0,03


0,08


Надходження від адміністр. штрафів


89,7


99,0


0,09


0,08


Доходи від податків на виконання делегованих повноважень


5255,9


6123,8


5,12


4,82

^
Джерело: журнал “Економіст”, №10, 2000. - Розрахунки Міністерства фінансів України


У 1998 - 1999 роках доходи від місцевих податків і зборів, а також податку на промисел становили менш ніж 0,4% ВВП (табл.1). Власні надходження бюджетних установ — це новий вид бюджетних доходів, який з'явився в 2000 році і досягає в місцевих бюджетах 0,3% ВВП.

Отже, на виконання власних повноважень місцеві бюджети України можуть витрачати близько 0,7% ВВП, або менш як 8% витрат у 1999. Якщо виходити з доходів, які згідно з проектом Бюджетного кодексу України закріплюються за місцевими бюджетами, то понад 90% бюджетних компетенцій органів місцевого самоврядування припадатимуть на делеговані по­вноваження.

Для фінансування делегованих повноважень передба­чається використовувати спеціальні податки і збори, що утво­рюють так званий «кошик доходів». До його складу включено: прибутковий податок з громадян, податок на землю, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються місцевими органами вла­ди (в тому числі - ліцензії на право роздрібної торгівлі горілча­ними і тютюновими виробами), плату за торговельний патент і державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, надходження від адміністративних штрафів, а також штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства. Надходжен­ня від доходів, які формують «кошик доходів» і призначені для виконання делегованих повноважень, у 1998 і 1999 становили близько 5% ВВП, тоді як загальна сума доходів місцевих бюджетів, наприклад, у 1999 — 10,35% ВВП. Таким чином, доходи місцевих бюджетів від податків і зборів зменшуються приблиз­но наполовину. Внаслідок перерозподілу податків, що зарахо­вуються до державного і місцевих бюджетів, останні втрачають серйозні податкові гарантії: із загальної кількості податків місцеві бюджети одержують тільки прибутковий податок із громадян, податок на землю і місцеві податки. Фінансування делегованих повноважень значною мірою здійснюватиметься за рахунок трансфертів з державного бюджету.

Обласні бюджети взагалі не отримують твердих податко­вих гарантій (стаття 66 Проекту). Їх доходи визначено як 25% від «кошика доходів», які збираються на території області, та трансфертів з державного бюджету, а також із місцевих бюд­жетів міст, сіл і селищ на виконання «спільних програм». У проекті не обгрунтовано, чому саме 25% доходів і чому фінансування спільних програм має відбуватися за рахунок трансфертів з неясними умовами їх надання? Якщо реалізація спільних програм - добровільне рішення органів місцевого са­моврядування, то їх фінансування може здійснюватися шля­хом пайової участі на договірній основі. Якщо ж обласні Ради несуть відповідальність за надання жителям області якихось суспільних благ, то прийняття відповідних рішень має входити до їх компетенції, а за обласними бюджетами повинні закріплюватися податки, необхідні для цього.

В останні роки частка місцевих бюджетів у доходах Зведе­ного бюджету (без трансфертів) постійно знижується. У 1998 вона досягала 45,7%, у 1999 - близько 40%, а в 2000 — менш ніж 30%. Проект Бюджетного кодексу України є ще од­ним кроком у цьому напрямі. У 2001 році частка місцевих бюджетів у податкових доходах знижується майже до 29%.

^ Бюджетне регулювання — це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансуван­ня всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кож­ним місцевим органом своїх завдань і функцій. Бюджетне регулювання здійснюється кожним представницьким орга­ном щодо бюджетів безпосередньо нижчого рівня, тобто обласні ради регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування) бюджети, районні ради — селищні, сільські, міські (міст райнного підпорядкування) бюджети, міські Ради — бюджети районів в містах. Верховна Рада України, яка здійснює розподіл бюджетних коштів, при цьому регулює обласні, міські (міст Києва і Севастополя) бюдже­ти, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим регулює бюд­жети районів, які входять до її складу.

Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних областей, районів та населених пунктів.

У процесі бюджетного регулювання застосовуються мето­ди, зміст яких вже був викладений вище: процентні відраху­вання від регулюючих доходів, дотації, субвенції, субсидії. Їх перелік і розміри визначаються в кожному році окремо.

У випадках, коли доходи від закріпле­них за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюд­жету держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про Державний Бюджет. Закон «Про бюджетну систему України» дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України, доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановле­них законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.


На 2001 рік заплановано зібрати «живими грошима» по­датків, що становитимуть 28,2% ВВП. З метою загальної оцінки цих параметрів досить звернутися до даних, які ілюстру­ють динамічний ряд доходів консолідованого бюджету протягом останніх років. За період 1995-1999 років цей ряд характеризу­вався такими даними: 30,3%, 28,2, 30,1, 27,8, 25,4% від ВВП1. На 2000 рік цей показник становив — 26,5 % ВВП. При цьому базисний індекс ВВП у відношенні до 1990 в періоді, що аналізується, становив відповідно 47,8%, 43,0%, 41,6%, 40,9%, 40,5% та у 2000 — 42,5%. Таким чином, проектом бюджету на 2001 рік передбачено зростання рівня до­ходів бюджету до ВВП на 1,7% при зростанні номінального ВВП згідно зі стратегічними завданнями — на 4%. Для визначення ре­альності подібних бюджетних орієнтирів проаналізуємо рівень виконання планових показників Зведеного бюджету України.

Наведені в таблиці 2 дані свідчать, що в середньому за даний період рівень виконання планових показників доходної частини бюджету становив близько 92%. Водночас при хронічному не­виконанні бюджету планові надходження на наступний рік не­обгрунтовано підвищувалися. Зокрема, план 1999 становив від виконання плану 1998 120%, а план 2000 від виконання плано­вих показників 1999 - майже 129%. Відрив від реальних мож­ливостей призводить і до невиконання витратної частини бюд­жету. Тобто задеклароване зниження податкового навантажен­ня в дійсності не підтверджене бюджетними параметрами.

Дані таблиці доводять, що напруженість планових показників в ос­танні роки зменшується. Якщо в 2000 році плановий показник виконання дохідної частині бюджету зріс на 6%, то у 2001 — лише на 4%. Однак з огляду на рівень виконання планових показ­ників навіть такий сценарій розвитку виглядає нереальним. Так, за 2000 рік надходження доходів бюджету України, які контролюються ДПА, становили всього 53%.
  1   2   3   4




Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Вступ iconЗміст вступ 2 цінова політика в системі маркетингу 3
Вступ 2
Вступ iconФілософія абсурду Альбера Камю” зміс т вступ
Вступ
Вступ iconМета надати студентам навичок психічної саморегуляції. Вступ
Вступ прийняття докладу від Чергового в групі, тренування елементів стройової підготовки без зброї
Вступ iconМета надати студентам навичок психічної саморегуляції. Вступ
Вступ прийняття докладу від Чергового в групі, тренування елементів стройової підготовки без зброї
Вступ iconМета надати студентам навичок психічної саморегуляції. Вступ
Вступ прийняття докладу від Чергового в групі, тренування елементів стройової підготовки без зброї
Вступ iconМета надати студентам навичок психічної саморегуляції. Вступ
Вступ прийняття докладу від Чергового в групі, тренування елементів стройової підготовки без зброї
Вступ iconПлан: Вступ Етапи роботи з документом Інтеграція можливостей програм Використана література Вступ
В документі Word 97 можна розміщувати текст, малюнки, таблиці, діаграми і графіки
Вступ icon1 Вступ
Вступ. На сучасному перехідному періоді при різноманітті складних кризових економічних процесів І взаємовідносин між підприємствами,...
Вступ iconЗміст вступ
Вступ
Вступ iconГуцульська вишивка вступ. Вступ
Народне декоративно-прикладне мистецтво розвивається в наш час у вигляді домашнього ремесла та художніх промислів. Як результат творчої...
Вступ iconВступ до фаху. Робота в банку. Вступ
Питання повернення депозитних вкладів та ступеня свободи діяльності фінансово-кредитних установ завжди було актуальним для забезпечення...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы