Засади цивільного права icon

Засади цивільного права



НазваниеЗасади цивільного права
Дата конвертации26.01.2013
Размер92.37 Kb.
ТипДокументы

Засади цивільного права

Характерні риси цивільно-правового методу правового регулю­вання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.3 ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під яки­ми маються на увазі фундаментальні ідеї, згідно з якими здійсню­ється регулювання відносин, що становлять предмет цивільного права.

Слід зазначити, що незалежно від того, йдеться про осіб при­ватного чи публічного права, їх участь у цивільних відносинах ре­гулюється цивільним законодавством на однакових засадах, перед­бачених ст.3 ЦК. У кожній із зазначених тут засад виявляються ті чи інші вимоги до практичного забезпечення правового становища приватної особи.

Як випливає зі ст.3 ЦК, засадами цивільного права (законодавс­тва) України визнаються:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Це означає вимогу забезпечення свободи особис­тості, яку іноді іменують "суверенітетом особистості", вкладаючи в це поняття можливість індивіда визначати тип і характер поведін­ки, своє місце в суспільстві у системі цивільних відносин на влас­ний розсуд;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випад­ків, встановлених законом. Цей принцип означає, що правова охорона власності забезпечується усім власникам, незалежно від її форм та видів. Водночас власник може бути позбавлений свого права (наприклад, у випадку реквізиції, конфіскації майна за ви­роком суду, вилученні майна, в інших випадках, передбачених ст. ст.350-354 ЦК);

3) свобода договорів полягає у визнанні за суб'єктом цивільно­го права можливості укладати договори (або утримуватись від їх ук­ладення) і визначати зміст останніх на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості;

4) свобода підприємницької діяльності, не забороненої зако­ном, означає закріплення в законодавчому порядку загального пра­вила про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також ус­тановлення юридичних гарантій реалізації цього права. Стаття З ЦК розмежовує підприємницьку діяльність, заборонену і не забо­ронену законом. Перша є правопорушенням і тому не належить до сфери цивільно-правового регулювання. Що ж стосується підпри­ємницької діяльності, не забороненої законом, то право займатися нею є однією з важливих засад цивільного законодавства України;

5) принцип судового захисту цивільного права та інтересу. Цей принцип цивільного права грунтується передусім на положенні Конституції України, згідно з яким правосуддя в Україні здійсню­ється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі пра­вовідносини, що виникають у державі (ст. 124). При цьому судовий захист можливий як щодо тих цивільних прав, що прямо вказані у ЦК, так і стосовно тих, що випливають із норм Конституції чи ін­шого закону (див. постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").


Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод фізичних осіб. Суд не має права відмовити особі у прийнятті позовної заяви або скарги, наприклад, на тій підставі, що її вимоги можуть бути захищені в іншому порядку.

Проте слід мати на увазі, що реалізація принципу судового захис­ту цивільного права та інтересу не означає встановлення вимоги звер­нення за захистом виключно до суду. Наприклад, згідно зі ст.ст.17-19 ЦК захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, орга­нами місцевого самоврядування, нотаріусом, а також власними сила­ми особи в порядку самозахисту. Спір про порушене цивільне право може бути вирішений також третейськими судами, які створюються за домовленістю суб'єктів відповідних цивільних відносин;

6) вимога справедливості, добросовісності та доцільності ци­вільного права (законодавства) практично виявляється в установ­ленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту поруше­ного цивільного права або Інтересу; поєднанні створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з пова­гою до прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

^

Функції цивільного права


Характеристику цивільного права як галузі національного права Доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови.

Функції цивільного права — це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою впорядкування останніх. Вони визна­чаються специфікою предмета і методу цивільного права, а також завдань (цілей), поставлених перед ним.

До основних функцій цивільного права цивілісти традиційно відносять регулятивну, охоронну.

Іноді цей перелік виглядає дещо інакше: регулятивна, охорон­на, превентивна функції.

Такий підхід, вірний по суті, водночас, із погляду можливості загальної оцінки функцій цивільного права, може призвести до не­адекватних уявлень про них, оскільки не дає повної картини фун­кціонального механізму цієї галузі.

З таких міркувань доцільно при характеристиці функцій цивіль­ного права вказувати й на ті, що мають загальний характер, а та­кож на ті, що є специфічними у цій сфері.

При такому підході варто розмежовувати загальноправові на рівні цивільного права та специфічні цивілістичні функції.

Загальноправовими функціями, що проявляються на цивілістичному рівні, є:

1) інформаційно-орієнтаційна. Здійснюється ознайомлення суб'єктів цивільних відносин із концепцією прав людини (приват­ної особи), засадами визначення становища приватної особи, за­гальними тенденціями правового регулювання в цій галузі тощо. Таким чином, відбувається орієнтація суб'єктів цивільного права на певний тип поведінки, усвідомлення ними своїх прав та обов'язків. У разі невиконання цих завдань учасники цивільних відносин практично втрачають можливість усвідомлювати себе суб'єктами приватного права, а відтак не можуть повною мірою реалізувати свої цивільні права та обов'язки;

2) виховна (запобіжно-виховна, превентивна). Полягає у вихо­ванні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопо­рядку тощо. Невиконання цивільним правом цієї функції може призвести до розмивання межі між правом і "неправом", до пору­шення одними суб'єктами цивільних відносин у процесі реалізації ними цивільних прав інтересів інших осіб, до зловживання цивіль­ними правами тощо;

3) регулятивна. Полягає в позитивному регулюванні цивільних відносин, наданні прав та обов'язків їх учасникам, встановленні правил поведінки суб'єктів цивільного права;

4) захисна. Виконує завдання захисту цивільних прав та інте­ресів від порушень. Досягається ця мета шляхом передбачення правових засобів належного виконання цивільних прав та обов'язків, встановлення відповідальності за цивільні правопорушення тощо.

Аналізуючи зазначені функції в цілому, можна дійти висновку, що вони властиві будь-якій галузі права, але набувають специфіч­них властивостей за рахунок предмета (сфера приватних або ж ци­вільних відносин) та методу досягнення мети, виконання завдання. Водночас цивільне право виконує специфічні, властиві лише йому функції, що є передумовою, проявом і результатом застосу­вання цивільно-правового методу регулювання.

Специфічними цивілістичними функціями в галузі цивільних від­носин є:

1) уповноважувальна функція. Полягає в тому, що цивільне право створює нормативну базу передумови для саморегулювання у сфері приватного права, визначає засади внутрішнього регулю­вання за допомогою угоди сторін цивільних відносин.

Ця функція є специфічною цивілістичною функцією, оскільки лише в цій галузі учасники відносин можуть самі визначати для се­бе правила поведінки, фактично створювати нормативні акти ло­кальної дії тощо.

Концептуальною основою зазначеної функції є відома ще рим­ському приватному праву сентенція: "Дозволено все, що прямо не заборонено законом", яка протиставлялася і протиставляється ни­ні положенню публічного права: "Дозволено лише те, що прямо зазначено в законі";

2) компенсаційна функція. У процесі її виконання забезпечуєть­ся можливість поновлення порушеного цивільного права та інтере­су на еквівалентній основі.

Ця функція також властива лише цивільному праву, оскільки в ін­ших галузях мета поновлення порушеного права на еквівалентній ос­нові, як правило, не ставиться. Наприклад, адміністративно-правові норми можуть виконувати функцію припинення правопорушення, навіть повернення учасників відносин у становище, яке існувало до правопорушення. Водночас майнові санкції, котрі застосовуються в цих відносинах, мають завданням покарати правопорушника, але не поновити майнове становище потерпілого. Натомість, у цивільному праві зменшення майна у порушника договірного зобов'язання або в особи, котра завдала шкоди іншій особі, практично завжди означає відповідне прирощення у майновій сфері потерпілого.

^

Структура цивільного права


У літературі з цивільного права при характеристиці внутрішньої побудови (розміщення норм) цієї галузі найчастіше йдеться про систему або структуру цивільного права.

Відомо, що може бути використаний як той, так і інший термін. Однак при цьому необхідно мати на увазі, що "система" тлумачить­ся також як цілісна сукупність норм, що має характерні властивос­ті (наприклад, "система приватного права", "правові системи сучасності" тощо). З цих міркувань для характеристики взаємоузгодже­ного розташування цивільно-правових норм точнішим видається вживати термін "структура цивільного права".

У найпростішому вигляді структуру (систему) цивільного права можна визначити як сукупність норм, що об'єднані у правові інс­титути або існують самостійно і знаходяться у певному ієрархічно­му взаємозв'язку.

Однак на сучасному етапі розвитку цивільного права його структура ускладнюється. У зв'язку з цим деякі вчені, наприклад, О.А. Пушкін, звертали увагу на необхідність враховувати існування не тільки інститутів, а й підгалузей цивільного права.

Такий підхід вважається виправданим. При цьому, однак, слід враховувати, що замість терміна "підгалузь" можна використовува­ти таке поняття, як "розділ цивільного права" тощо.

З урахуванням зазначеного структура цивільного права --це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у послідов­ності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Норма цивільного права -- це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обігу, встановлене їх угодою, корпоратив­ним рішенням, актом законодавства або таке, що випливає з при­писів природного права.

Інститут цивільного права може бути визначений як сукупність норм, що регулюють певні групи суспільних відносин у сфері ци­вільного обігу (наприклад, інститут купівлі-продажу, інститут опі­ки та піклування тощо).

Підгалузь (розділ) цивільного права — це сукупність інститутів і окремих норм, що охоплюють своїм регулюванням цілісну групу відносин у сфері цивільного обігу (наприклад, право власності, зо­бов'язальне право, спадкове право тощо).

Перевага цієї позиції полягає в тому, що вона дозволяє уникнути непорозумінь, які можуть виникнути внаслідок вживання однакових термінів (наприклад, "інститут зобов'язань" та "інститут договору", "інститут спадкування" та "інститут заповідального відказу" тощо).

Відповідно, це впливає на визначення структури цивільного права.

Традиційним для приватного (цивільного) права Європи було існування двох основних систем його побудови (структури) — інституційної та пандектної.

Інституційна система побудови (структура цивільного права) включає такі інститути: особи, речі, способи придбання речей.

її перевагами є простота й логічність. Але, з іншого боку, над­мірна спрощеність структури не дає можливості точно встановити взаємозв'язок і взаємодію норм, у неї не вписуються багато норм та інститутів сучасного цивільного права.

Пандектна система складається з таких частин: загальні поло­ження, речове право, зобов'язальне право, сімейне право, спадко­ве право.

її перевагами є виокремлення загальної частини, що дозволяє уникнути повторювань при характеристиці окремих інститутів, чіт­кий поділ на розділи (підгалузі) тощо. Водночас, на відміну від інституційної системи, цивільно-правове становище особи тут ніби відступає на другий план, що не відповідає сучасним тенденціям розвитку цивільного права.

Однак слід мати на увазі, що тепер ні тієї, ні іншої системи в чистому вигляді не існує.

Хоч деякі цивільні кодекси й побудовані за інституційною (Цивіль­ний кодекс Франції) або пандектною (Німецький цивільний кодекс) системами, але структура цивільного права як галузі нині складніша.

Зокрема вона охоплює:

1. Загальні положення.

2. Правове становище особи.

3. Речові права (права на речі).

4. Права інтелектуальної власності.

5. Договори (договірні зобов'язання).

6. Недоговірні зобов'язання.

7. Спадкове право.

8. Сімейне право. В Україні останнє поки що традиційно тлу­мачиться багатьма юристами як самостійна галузь, але по суті на­лежить до предмета і сфери дії цивільного права.

Щодо структури цивільного права слід зазначити, що викликає заперечення поділ цієї галузі на загальну і спеціальну частини1.

Такий поділ недоцільний, оскільки у цивільному праві універ­сальної "загальної частини" не існує. Натомість "загальна частина" складається начебто з двох рівнів: є положення, загальні для всьо­го цивільного права, і є загальна частина зобов'язального права. Понад те, можливий і третій рівень — загальна частина договірно­го права, загальна частина недоговірних зобов'язань, загальні пи­тання спадкового права тощо. Тому виокремити "загальну частину" як таку практично неможливо.

У зв'язку з цим виправданим видається вести мову не про за­гальну і спеціальну частини, а про окремі розділи цивільного пра­ва. При цьому перший розділ цивільного права охоплює його за­гальні положення. Наступні розділи, як правило, адекватні відпо­відним підгалузям цивільного права і до того ж у кожному з них є своя загальна і спеціальна частини.




Похожие:

Засади цивільного права iconПоняття і предмет науки цивільного права
Цивілістика вивчає поняття цивільного права як галузі права та його місце в загальній системі права, систему і зміст цивільно-пра­вових...
Засади цивільного права iconОсобливості формування цивільного права в Україні
Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс­титути речового та зобов'язального права мають за основу принци­пові...
Засади цивільного права iconОсобливості формування цивільного права в Україні
Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс­титути речового та зобов'язального права мають за основу принци­пові...
Засади цивільного права iconПоняття та види джерел цивільного права
Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно з'ясувати, де і в яких формах знаходять вираження ті норми права,...
Засади цивільного права iconПредмет цивільного права
Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини,...
Засади цивільного права iconЦивільне законодавство поняття та види джерел цивільного права
Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно з'ясувати, де і в яких формах знаходять вираження ті норми права,...
Засади цивільного права iconЗміст цивільного правовідношення
Соціальним змістом цивільного правовідношення є те суспіль­не відношення, юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Змістом...
Засади цивільного права iconПредмет, метод, принципи І система цивільного права загальні риси цивільного права
Украї­ни галузі права розрізняються за особли­востями їхніх предметів і методів право­вого регулювання. Проте можливі й інші варіанти...
Засади цивільного права iconВласність і право власності
Цією темою, як правило, розпочинається вивчення окремих інститутів цивільного права. Інститут права власності посідає центральне...
Засади цивільного права iconШпаргалка з цивільно-процесуального права Поняття цивільного процесуального права /предмет і метод цивільного процесуального права
Поняття цивільного процесуального права /предмет і метод цивільного процесуального права
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы