Джерела приватного права icon

Джерела приватного права



НазваниеДжерела приватного права
Дата конвертации26.01.2013
Размер52.75 Kb.
ТипДокументы

Джерела приватного права

Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми пра­ва). У такому разі, ведучи мову про джерела приватного права, ма­ємо на увазі чинники, елементи, які створюють у процесі взаємо­дії сукупність (явище, категорію) нової якості.

Існує кілька видів джерел приватного права.

1. Оскільки приватне право є наднаціональною системою пра­ва, що має за основу так звані "загальнолюдські цінності", то го­ловним його джерелом є норми природного права, які створюють своєрідне правове підґрунтя взаємин приватних осіб між собою, а також зазначених осіб із суспільством. Ці норми охоплюють при­родні, невід'ємні права людини. Зокрема вони зафіксовані у За­гальній декларації прав людини 1948 р., Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року й інших аналогічних міжна­родних угодах. До таких норм належить право: на життя, на при­ватне життя, на приватну власність тощо.

Необхідно підкреслити, що норми природного права не тому належать до джерел приватного права, що вони закріплені в між­народно-правових актах, Конституції, інших законах; навпаки, - та обставина, що це невід'ємні природні права людини, зумовлює необхідність створення відповідних законодавчих актів.

2. Іншим джерелом приватного права є норми національних систем права.

У кожній країні (у кожної цивілізації, етносу тощо) існують свої уявлення про становище особи в суспільстві, можливість, межі і порядок захисту її прав.

Хоча ці норми ґрунтуються на певних загальних уявленнях про свободу індивіда, але, будучи пропущеними через специфічну (міс­цеву, національну) свідомість, вони набувають відповідного ідеоло­гічного забарвлення, а відтак, за допомогою колізійних норм впли­вають на зміст приватного права.

3. Ще одним джерелом приватного права є міжнародно-право­ві угоди з питань правового становища приватних осіб.

Хоча при укладенні таких угод враховуються норми природно­го права І національні традиції права, однак внаслідок досягнення певного компромісу утворюються норми нової якості.

4. Нарешті, ще одним джерелом приватного права як категорії, перманентне властивої європейським цивілізаціям, є римське при­ватне право, що є своєрідним еталоном європейських систем при­ватного права.

^

Значення римського приватного права


Торкаючись питання про значення римського приватного пра­ва як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової системи можуть застосовуватися безпосередньо в сучасно­му цивільному (торговому) обігу.
Однак і применшувати його вплив не варто, оскільки він не тільки не зменшується, а навпаки, зростає завдяки такому феномену, як рецепція права.

Власне, рецепція римського приватного права не є унікальним явищем. Рецепції інших правових систем взагалі і рецепції приват­ного права зокрема трапляються досить регулярно — кілька разів на тисячоліття. Однак саме римському приватному праву як право­вій системі, що втілила вищі досягнення філософської, гуманітар­ної і юридичної думки античності, судилося стати основою сучас­ного приватного права в Європі

У найзагальнішому вигляді рецепція права може бути визначе­на як запозичення однією державою розвиненішого права іншої держави .и Таке визначення характерне для популярних довідкових видань. Його можна зустріти практично в будь-якій юридичній ен­циклопедії або юридичному словнику.

При характеристиці рецепції необхідна вказівка на те, що йдеться про право держави, яка вже не існує і не має прямих наступників, у зв'язку з чим має місце повне або часткове відроджен­ня правової системи минулого.

Отже, вказівка на відродження римського права необхідна для визначення поняття його рецепції.

З урахуванням висловленого, рецепція римського приватного права може бути визначена як його відродження, сприйняття духу, головних принципів, положень і окремих норм на новому етапі розвитку цивілізації.

Оскільки рецепція римського приватного права — поняття не­одномірне, відбуватися вона може в різних формах:

1) вивчення римського права як загального надбання культури;

2) вивчення римського права в юридичних навчальних закладах як юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формування світогляду майбутніх правознавців;

3) дослідження, аналіз і коментування римських юридичних джерел;

4) безпосереднє застосування норм і положень римського при­ватного права;

5) використання норм римського приватного права як зразків при створенні нормативних актів (особливо при реалізації кодифі­каційних проектів);

6) застосування римсько-правової методики створення норма­тивних актів або практики їх реалізації;

7) сприйняття і використання засад, ідей і категорій римського приватного права.

Запропонована класифікація виходить з необхідності виокрем­лення форм рецепції права в навчально-методичних цілях. На практиці рецепція, як правило, відбувається не в одній якійсь фор­мі, а є наслідком їх сукупності і взаємодії.

До зазначеного треба додати, що рецепція римського приватно­го права може мати не лише різні форми, а й різні види.

Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосередньо­го контакту цивілізацій та їх правових систем у часі, то залежно від характеру контакту цивілізацій варто розрізняти рецепцію пряму і опосередковану (похідну, повторну).

Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто. Зазвичай во­ни мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація готова для сприйняття досягнень культури, в тому числі права, у той мо­мент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але від­тоді пройшло не настільки багато часу, щоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо. Прикладами такого виду рецеп­ції можуть бути рецепція грецького права в Римі, римського — у Візантії.

Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положен­ня, правові рішення реципіюються опосередковано, шляхом запо­зичення їх із правової системи якоїсь країни, що вже реципіювала римське право. Прикладом може бути запозичення багатьма краї­нами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоча слід зазначити, що їх створення також частково є ре­зультатом опосередкованої рецепції — проміжною ланкою була ре­цепція римського права у Візантії у VI—X ст.).

Рецепція може бути не тільки явною, а й латентною (прихова­ною). Це має місце в тих випадках, коли запозичення певних ідей або принципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині дер­жави декларується принципово інший підхід, відмова від "застарі­лого" права тощо.

З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при кодифікаціях цивільного законодавства в Радянській державі, де офіцій­но заперечувалося значення римського права для розвитку радян­ського цивільного права, але фактично мала місце його рецепція при кодифікаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х рр. XX ст.


^ Приватне право і цивільне право

У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Ні­дерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь — сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирі­шення цих питань, хоча не виключене формування нового цивіль­ного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.




Похожие:

Джерела приватного права iconЄвропейські родини приватного (цивільного) права
Вище вже згадувалося, що європейські системи приватного пра­ва на підґрунті подібності визначальних ознак можуть бути згрупо­вані...
Джерела приватного права iconВиди джерел міжнародного приватного права
Під джерелами міжнародного приватного права в юридич­ній науці розуміють, зокрема, форми, в яких знаходить ви­раження правова норма....
Джерела приватного права iconРечі як об'єкти цивільних прав (правовідносин). Речі приватного права. Види речей приватного права
Приступаючи до характеристики речей як об'єктів цивільних прав насамперед варто звернути увагу на такі обставини
Джерела приватного права iconДжерела права
Кожна юридична норма для того, щоб стати відомою суб’єктам суспільного життя і вступити в дію повинна бути зовнішньо виражена, мати...
Джерела приватного права iconПоняття, предмет І система міжнародного приватного права

Джерела приватного права icon1. Поняття про джерела конституціного права
Скажімо, право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно ро­зуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його...
Джерела приватного права icon3 Цивільний кодекс усрр 1922р
Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Украї­ні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне І пуб­лічне,...
Джерела приватного права iconЦивільне право в Україні за радянських часів
Значною мірою радянська цивільно-правова доктрина в Украї­ні виявилась у відмові від визнання поділу права на приватне і пуб­лічне,...
Джерела приватного права iconПоняття і предмет науки цивільного права
Цивілістика вивчає поняття цивільного права як галузі права та його місце в загальній системі права, систему і зміст цивільно-пра­вових...
Джерела приватного права iconДжерела галузі конституційного права. Зміст
Констиутція України один з найважливіших різновидів джерел конституційного права. 9
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы