Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План icon

Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План



НазваниеСтосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План
Дата конвертации24.01.2013
Размер99.8 Kb.
ТипДокументы

Стосунки медичних працівників між собою. Особистість і колектив.


ПЛАН

  1. Поняття медичного колективу, його значення для медичного працівника і для лікування. Одужання хворих. Поняття соціально-психічного клімату в колективі.

  2. Принципи дружніх відносин в медичному колективі.

  3. Причини сварок і пліток у медичному колективі і їх профілактика.

  4. Такт і безтактність у стосунках медичних працівників.




  1. Колектив (від латинської “колектівус” – збірний) – вищий рівень розвитку і фукціонування групи людей, які характеризуються спільними цілями.

В медичному колективі такими спільними цілями є діагностика і лікування хворих.

Успіх в лікуванні хворих багато в чому визначається взаємовідносинами медичних працівників між собою, тобто соціально-психологічним кліматом в медичному колективі.

^ Позитивний соціально-психологічний клімат в медичному колективі сприяє формуванню в кожного медичного працівника почуття задоволеності від участі у спільній діяльності, а звідси – бажання працювати, а, отже, підвищується ефективність праці і відповідно здійснюється благо приємний вплив на хворих.

І, навпаки, негативний соціально-психологічний клімат сприяє почуттю незадоволеності, понижується ефективність праці, і це негативно впливає на хворих.

^ Професійний склад медичного колективу:

1 – лікаря;

2 - середній медичний персонал;

3 – молодший медичний персонал;

4 – адміністративно-господарський персонал.


Головні гумові формування потрібних взаємовідносин в колективі:

    1. творча діловитість і цілеспрямованість;

    2. взаємна повага, чесність;

    3. довіра і принципова критика.

Медичний колектив на вищому рівні свого розвитку стає колективом лікувальним, який безпосередньо здійснює терапевтичний вплив на хворих (якщо в медичному колективі позитивний соціально-психологічний клімат).


  1. Колегами називають людей, об’єднаних спільністю ділових (професійних) інтересів.

^ Бути колегами – значить притримуватись принципів взаємоповаги і взаємодопомоги, взаємно збагачувати один одного щирістю і красою тощо.


Якщо у медичного працівника виникають сумніви, невпевненість в правильності міроприємств по здійсненню хворому допомоги, він звернеться за порадою до своїх колег, в першу чергу до більш досвідчених і знаючих, і з їх допомогою виділить труднощі, які виникли.

В боротьбі з недоліками в роботі важливе місце займає дружня, здорова критика (але тільки тут умові відсутності хворих). Якщо медичний працівник вміє переборювати свої слабкості, самокритичний, то і справедлива критика в його адрес зі зовсім не як особиста образа, а як необхідна допомога. Дружня критика примушує ретельно проаналізувати причини дефектів в своїй роботі, намітити шляхи їх усунення, зробити певні висновки, підсилити самоконтроль.

Починаючий медичний працівник потребує допомоги старших і більше досвідчених колег по роботі.

Підвищення ділового рівня середнього медичного працівника має бути постійною турботою лікаря (наприклад після обходу лікар має розказати медичній сестрі про зміни в станах хворих, дати їй пояснення до призначень і т.п.).

Обов’язки кожного лікаря і медичної сестри ж взаємне збагачення накопиченим досвідом, висновками своїх спостережень і роздумів тощо.


  1. ^ Основні причини сварок у медичному колективі:

    • Строго не встановлені точні межі професійної діяльності і обов’язки тоді виникають труднощі і напруженість у відносинах медичних працівників (такі сварки здійснюються в основному між медичними сестрами, які замінюють одна одну).

Профілактика: встановлювати точні обов’язки кожного і точні межі професійної діяльності.

    • ^ Протиріччя в стилях роботи медичних працівників (наприклад зіткнення акуратності і неохайності і т.п.).

Профілактика: стиль роботи медичних сестер має бути по можливості однаковим, оскільки в ідеалі колектив характеризується єдиним стилем роботи.

    • Невиконання службових обов’язків (наприклад, відлучення в робочий час і т.п.).

Профілактика: бесіда з колективом старшої медичної сестри, завідуючою відділом, головного лікаря.

    • Неввічливість медичних працівників (високомірність, невихованість і т.п.)

Профілактика: підбір належного персоналу.


  1. Так і безтактність в стосунках медичних працівників (виноситься на самостійну поза аудиторну роботу студентів).


4. Поняття уваги, її фізіологічна основа, види. Розлади уваги, поведінка медичного працівника з такими хворими (відведено на самостійну поза аудиторну роботу студентів).


  1. Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти й явити, доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Отже, мислення – це вищий пізнавальний процес.

^ Фізіологічна основа мислення – діяльність кори півкуль великого мозку, яка здійснюється у взаємодії сигнальних систем.

Мислитель на діяльність людини складається з таких операцій (функцій):

  1. аналіз – процес поділу на складові частини того, що сприймається;

  2. синтез – процес мисленнєвого з’єднання в одне ціле окремих частин;

  3. порівняння – встановлення схожості і відмінності ознак та властивостей об’єктів;

  4. узагальнення –виділення головного, загального з розрізнених частин;

  5. абстракція – перехід від одиничного до загального;

  6. конкретизація – перехід від загального до одиничного.

Форми мислення:

    • поняття - вищий рівень узагальнення;

    • судження – відображає логічні зв’язки між предметами і явищами;

    • умовивід – висновок, зроблений з кількох суджень.

Види мислення (за змістом розв’язуваних проблем):

  1. наочно-дійове – розв’язування задачі здійснюється за допомогою реального перетворення ситуації, випробування властивостей об’єктивів (властиво і вищим тваринам);

  2. наочно-образне – пов’язане з конкретними образами, ситуаціями і змінами в них (характерне для дітей молодшого віку – 5-6 років);

  3. словесно-логічне (абстрактне) – узагальнення мислення у формі понять і міркувань (формується на основі наочно-дійового наочно-образного мислення в процесі ігрової, навчальної. Трудової і громадської діяльності людини.

^ Розлади мислення:

  1. маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати:

    • манія впливу – хворі думають, що їх гіпнотизують і т.п.;

    • манія величності – хворі вважають себе видатним громадським діячем, вченим, артистом і т.п.;

    • нав’язливі ідеї гріховності, самозвинувачення - хворі вважають себе злочинцями і т.п.;

    • нав’язливі ідеї самоприниження – хворі вважають, що вони не варті того, щоб до них ставились по-людськи і т.п.;

    • нав’язливі іде матеріального руйнування – хворі вважають, що вони, їх рідні, їх діти, місто – все зруйновано і т.п.;

    • іпохондричного характеру – хворі вважають, що в них рак шлунку, немає серця і т.п.;

    • параноїдна манія переслідування – хворим здається, що все оточення має до нього відношення; більшість людей є ворогами і хочуть їх отруїти чи вбити і т.п.;

    • маячні ідеї метаморфози – зміни особистості.

  1. Над цінні ідеї – патологічне перетворення природної реакції на реальні події; домінування у свідомості ідей, які не відповідають їх дійсному значенню, супроводжуються значною емоційною напругою і відсутністю. Критичного відношення до них.

  2. Нав’язливі думки – думки, уявлення. Згадування. Які виникають мимо волі людини при повній критичності своїх суджень:

    • нав’язливі стани, серед яких – фобії;

      • агорафобія – страх перед широким простором;

      • клаустрофобія – боязно закритих приміщень;

і інші.

  1. Паралогічне мислення – порушення здатності висловлювати правильні логічні судження.

  2. Розенерство – безплідне мудрування” (міркування заради міркування).

  3. Сповільнене мислення – хворі розмовляють і думають повільно.

  4. В’язке мислення – хворі повторюють одні і ті самі думки.

  5. Прискорене мислення – мовне збудження, вихор думок, що швидко змінюють одна одну; непослідовність думок; хворий не встигає закінчити оду фразу, а вже починає іншу.

За такими хворими дуже непросто доглядати. Хворі можуть неправильно розуміти або по своєму тлумачити звернення до них питання. Їхні неадекватні вчинки і висказування викликають роздратованість навколишні. Саме тому такі хворі потребують витримки і високого рівня співчуття. Найкраща форма поведінки для медичного працівника – доброзичливість.

  1. ^ Мова – основа мислення.

Мова – суспільно-зумовлена система знаків, що служить засобом спілкування в даному суспільстві.

Функції мови:

    • спілкування (комунікативна функція) – це головна функція мови;

    • означення (сигніфікативна функція);

    • вираження (експресивна);

    • впливу;

    • передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду та знаряддя інтелектуальної діяльності тощо.

Фізіологічна основа мови – центральні механізми (різні відділи кори півкуль головного мозку) і периферичні механізми (функція голосових зв’язків, органів мови і дихання).

Види мови:

    1. усна (експресивна) – мова вголос;

    2. внутрішнє (імпресивна) – мова про себе і для себе;

    3. письмова – мова при писанні.

Оскільки з допомогою речень людина має змогу виражати поняття, судження про предмети і явища, про їх найрізноманітніші властивості, зв’язки, тому мова тісно пов’язана з мисленням. Вона є безпосередньою дійсністю думки.

^ Розлади мови:

  1. Афазія – порушення мови, спричиненні хворобливими процесами:

    • динамічна афазія – порушення складного усного і писемного активного мовлення; хворий не може говорити фразами, хоча може повторити слова, назвати предмети і розуміти мову інших;

    • еферентна моторна афазія - порушується принцип послідовності; хворий може вимовляти окремі звуки, але не в змозі об’єднати їх у слова;

    • аферентна моторна афазія – порушується здатність вибирати потрібні звуки; буває також порушення самостійного письма і письма під диктовку;

    • семантична афазія – порушується розуміння логіко-граматичних конструкцій; поєднання з порушенням лічби, просторового мислення;

    • сенсорна афазія – порушення здатності розрізняти звуковий склад (труднощі в розумінні усного мовлення);

    • амнестична афазія – порушення здатності називати предмети, причому можливість характеризувати їх зберігається; якщо підказати початкові букви, то хворий згадує потрібне слово.

  1. Афонія – нездатність голосно говорити; хворий може шепотіти.

  2. Дизартрія – розлад артикуляції, що виявляється в нечіткому вимовленні звуків (особливо приголосних) сповільненому або уривчастому мовленні, заїканні.

Догляд за хворими з розладами мови складає чималі труднощі: персонал часто не може зрозуміти хворого, а хворий не розуміє звернене до нього питання. При догляді за такими хворими від медичних працівників вимагається велике терпіння, спостережливість і чуйність.

  1. Інтелект (від латинської – розсудок, розуміння) – це мислитель ні здібності людини.

Інтелект – це система всіх пізнавальних здібностей людини, зокрема, здібність до пізнання і рішення проблем, які визначають успішність будь-якої діяльності.

Форми інтелекту:

  1. вербальний інтелект – включає запас слів, ерудицію, вміння розуміти прочитане;

  2. здатність рішати проблеми;

  3. практичний інтелект – вміння адаптовуватись до навколишньої обстановки.

Типи інтелекту:

    1. – генетичний (не може бути виявлений жодним тестем);

    2. – поведінковий (виявляється в поведінці людини на основі виховання, освіти і спадковості);

    3. – вимірюваний (представляється оцінками з тестів).

Інтелект включає в себе набуті знання, досвід, здатність до їх подальшого накопичення і використання при розумовій діяльності.

Мислення являє собою активну функцію інтелекту. Тобто мислення – інтелект в дії.

Посередництвом мови формуються всі поняття, тому мислення, а, отже, і інтелект, неможливі без мови. А мислення і інтелект виражається через мову. Отже мова, мислення, інтелект – тісно взаємозв’язані.

^ Розлади інтелекту:

  1. Олігофренія – це затримка розвитку інтелектуальної сфери, що виникає під впливом спадкових, внутрішньоутробних несприятливих факторів або перенесених у ранньому дитинстві захворювань. Поділяють на 3 форми:

    • дебільність - легкий ступіть олігофренії, характеризується примітивність суджень і умовиводів, недостатньою диференціацією емоцій;

    • імбецильність – форма олігофренії, яка посідає середнє місце між дебільністю і ідіотією, характеризується сповільненим і непослідовним мисленням; так, можуть писати окремі слова, але реченні скласти не під силу, рахують у межах двох десятків; їхня трудова діяльність має перебувати під постійним наглядом;

    • ідіотія – найтяжча форма олігофренії, характеризується практичною відсутністю психічних реакцій і мовлення; не піддаються навчання, не здатні обожити себе, бо не відрізняють їстівне від неїстівного.

  1. Слабоумство (деменція) – це стійке збіднення і спрощення психічної діяльності, що характеризується зниженням пізнавальних процесів, збідненням емоцій і порушенням поведінки; виникає у більш пізньому періоді життя під дією патогенних факторів. Поділяють на:

    • тотальне слабоумство – виявляється у порушенні психічної діяльності, стиранні індивідуальних якостей особистості; хворі стають нетактовними некритичними до свої вчинків, втрачають основні морально-етичні властивості особистості;

    • парціальне слабоумство – слабоумство з невираженими симптомами випадіння пам’яті, інтелекту, емоцій при наявності усвідомлення захворювання, а в ряді випадків із збереженням критичного ставлення до свого стану.

Хворих з розладами інтелекту непросто доглядати. Вони нерідко неправильно розуміють або по-своєму тлумачать звернене до них запитання. Неадекватні висказування і вчинки їх викликають роздратованість навколишніх. Велика витримка і співчуття потребується від медичних працівників при догляді за такими хворими. Краща форма відношення – доброзичливість.









Похожие:

Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconПоняття та структура правового статусу. Права людини і права громадянина
Стосунки людей між собою у процесі життєдіяльності, а також взаємозв'язок між державою та індивідом знаходять своє закріплення у...
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconРозвиток медичних знань в Україні ХVII-XVIII ст.” План
Перш ніж говорити про розвиток медичних знань, варто розкрити загальну картину медичних знань та їх становлення у світі загалом....
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План icon11. Керівництво та лідерство в організації Сутність, основні засади керівництва та лідерства
При цьому успішним керівництвом можна вважати таке, за якого існують налагоджені стосунки між управлінцями та їх підлеглими, ініціативність...
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconКолектив та управління його діяльністю” план людина та її місце в колективі. Взаємодія людини І організаційного оточення
Але ж організація як система ніколи не буде життєздатною, якщо всі її елементи не будуть виконувати призначену їм функцію. Отже,...
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconЗакон Ампера. 53 Як взаємодіють між собою магнітна стрілка і кулька з діелектрика, якій надано позитивний електричний заряд?
Як взаємодіють між собою магнітна стрілка і провідник, по якому протікає постійний електричний струм?
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconСистема та зміст внутрішніх планів
Внутрішнє план-ня органічно поєднане із зовнішнім,але значною мірою є формалізованим. Оскільки підрозділи підпр-ва технологічно пов’язані...
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconГігієна праці медичних працівників
З'явившись на ранніх етапах зародження людського су­спільства, одяг пройшов значну еволюцію
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconПро вдосконалення організації
Наказ №120 про попередження професійного зараження медичних працівників на віл-інфекцію
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План icon4. Розуміти і усвідомлювати відповідальність за свої дії
Більшість середніх медичних працівників готові взяти на себе вирішення певного кола проблем, зв‘язаних з доглядом за пацієнтом
Стосунки медичних працівників між собою. Особистість І колектив. План iconРеферат: Статистика сільського господарства
Всі ці дисципліни, незважаючи на тісний зв'язок між собою, не повторюють одна одну, а мають свій зміст І свої методи. Що ж представляє...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы