Київська Русь – теорії походження та розвиток icon

Київська Русь – теорії походження та розвиток



НазваниеКиївська Русь – теорії походження та розвиток
Дата конвертации19.01.2013
Размер71.39 Kb.
ТипДокументы



Київська Русь – теорії походження та розвиток

Зараз у науці нема єдиної думки щодо походження Дав­ньоруської держави — Київської Русі. Існує декілька теорій.

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук.

«Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездат­ні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської дер­жави. Слово «Русь» походить від фінської назви шведів «Ruotsi».

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різно­видом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там вод­ночас правили два царі — цар по крові (хакан каган), та його «заступник» (хакан-бек). Тогочасні візантійські та арабські джерела згадують Аскольда з титулом хакана.

3. Панюркська теорія, за якою слово «Русь» походить від іранського і означає — світлий та належить іраномовним ме­шканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

4. Теорія природно-історичного (автохтонного розвитку). Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї дер­жави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існува­ла майнова диференціація, відбувалося захоплення старійши­нами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість врем'яних літ», який розпові­дає про правління князя-слов'янина Кия (кін V — поч.УІ ст.) та хроніка «Бертинські аннали».

Перші три концепції, хоч і мають під собою певну факти­чну основу (варязьке походження багатьох руських князів, правління двох князів одночасно, різні варіанти походження слова «Русь» тощо), але ігнорують повністю ту обставину, що державність — це результат тривалого соціально-економічно­го і політичного розвитку, її не можна принести ззовні. Тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утво­рилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіс­нообщинного ладу та формування класового суспільства у схі­дних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у «княжіння» дер­жавного типу.

Київська Русь об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбільшим державним утворенням у тогочасній Євро­пі, її кордони простягалися від Ладоги й Білого моря до Чор­ного та від Карпат до верхів'їв Волги. Територія становила 1,1 млн. км2, населення — приблизно 5 млн. Найбільше місто — Київ, 50 тис. мешканців. Київська Русь була державним об'єднанням більш ніж 20 різних племен і народностей. Вона утворилася як велика середньовічна держава. Поряд з нови­ми формами суспільного життя у слов'ян зберігалося чимало пережитків: повинності селян обмежувалися сплатою дани­ни, скликалися народні збори — віче, для захисту держави збиралося народне ополчення. Існував звичай кровної помсти за вбитих родичів.

Проте зі зміцненням слов'янської держави прискорювався процес відмирання залишків первісних форм суспільного життя, розвиток соціальних відносин. Спираючись на постій­ні озброєні загони-дружини, князь у вирішенні питань дер­жавного життя не зважав на віче, а скликав раду бояр. Суд став князівським. Князь та бояри захоплювали общинні зем­лі, силоміць примушували селян-смердів не лише платити данину, а й відробляти певні дні в їх. господарствах. Крім цього, селяни мусили за наказом князя брати участь у війсь­кових походах для завоювання нових земель і відсічі нашес­тям кочівників зі сходу.

Київська Русь — ранньофеодальна монархічна держава. Київський великий князь зосереджував всю владу в своїх ру­ках (судову, адміністративну, воєнну), вважався верховним власником усіх земель і уособлював державну владу. У зале­жності від нього перебували місцеві князі й бояри, які воло­діли князівствами і удільними вотчинами. Дрібніші феодали, що, в свою чергу, перебували у залежності, були власниками менших міст чи окремих сіл.

Нижчий щабель цієї ієрархії займали виробники-селяни, об'єднані у сільські територіальні общини. Основною катего­рією населення були феодально залежні смерди. Смерди, ко­трі сплачували данину, належали до общини, на яку поши­рювалася влада феодала. Існували різні форми залежності — закупи (селяни, які потрапили у залежність через позику, коли віддавали або відробляли, то ставали вільними); рядовичі (селяни, які уклали договір і таким чином потрапили у залежність). Крім залежних смердів, існувала дворова челядь, яка працювала на феодала і мешкала у його дворі. До челяді належали раби, або холопи.

Землеробство було провідною галуззю господарювання, за­стосовувалася 2-3-пільна система. На той час існувала вируб­на (лісові місцевості) і перелогова (степ і лісостеп) системи землеробства. Основними знаряддями праці були: плуг, боро­ни, заступи, серпи, коси. Вирощувалися пшениця, жито, про­со, ячмінь, овес. Крім зернових, вирощували також бобові та технічні культури.

Значного розвитку досягло скотарство, особливо у степовій смузі. Розводили велику і малу рогату худобу, свиней, коней тощо.

Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ре­месло. Існувало понад 60 видів ремісничих спеціальностей. Найважливішою галуззю була чорна металургія. Значного рівня досягли також інші ремесла — ювелірне, гончарство, ткацтво та деревообробне виробництво.

Не втратили свого значення промисли, особливо мисливст­во, рибальство і бортництво.

Значного розвитку набула торгівля. Вироби ремісників об­мінювали на сіль, господарську продукцію. Була певна спеціа­лізація деяких районів: з Прикарпаття везли сіль, з півдня — хліб, худобу, з півночі — хутро. Поступово внутрішня торгівля концентрувалася у містах. Значного розвитку досягла зовніш­ня торгівля. Експортували хліб, худобу, сіль, хутра, вироби ремісників, Імпортували: тканину, вино, прянощі тощо. Через територію Київської Русі проходило три найважливіші торгівельні шляхи: “із варяг у греки”, “соляний”, “залозний”.

В історії Київської держави можна виділити такі основні періоди:

1) 882-972рр. (від початку правління князя Олега до смер­ті князя Святослава) — період швидкого зростання Київської Русі, За цей час було створено величезне господарське й полі­тичне об'єднання. Князь Олег підкорив древлян, сіверян, ра­димичів. Успішно воював з Візантією, хозарами. Ігор продов­жив політику свого попередника, підкоряючи своїй владі східнослов'янські племена (підкорив племена уличів та древ­лян). Воював з перемінним успіхом з Візантією, печенігами, здійснив успішних похід у Закавказзя. Загинув під час збору полюддя (вбито повсталими) у Древлянській землі. Дружина Ігоря княгиня Ольга придушила древлянське повстання, провела перші державні реформи, які впорядкували систему збо­ру і розміри данини тощо. На відміну від князя Олега й Ігоря, надавала перевагу мирним відносинам з іншими країнами, її син Святослав Ігорович, прозваний Завойовником, за своїм покликанням був більше полководцем, ніж державним дія­чем та політиком. Він провів ряд успішних походів проти в'я­тичів, Хозарського каганату, Волзької Болгарії, ясів і касогів. Воював він і на Балканах, проте невдало. Загинув у битві з печенігами.

2) 980-1054рр. (охоплює князювання Володимира Святос­лавовича та Ярослава Мудрого) — доба закріплення Києвом своїх завоювань, досягнення вершини політичної могутності, стабільності, економічного та культурного розвитку. На про­тивагу територіальному зростанню попереднього періоду, в цей час переважає внутрішній розвиток. Видатною подією цього періоду було прийняття християнства. Князь Володимир лік­відував владу племінних князів, замінив її практикою посадження у землях Київської держави своїх синів і довірених осіб. Успішно воював проти в'ятичів, радимичів, поляків, Ві­зантії, печенегів. Запровадив державну релігію — християнс­тво. За часів його сина Ярослава Мудрого Київська Русь дося­гла апогею свого розвитку, її територія простягалась від Чорного моря на півдні до Фінської затоки на півночі, від Карпат на заході до Волги на сході. Ярослав Мудрий запрова­див систему ротації для успадкування великокняжого престо­лу. За його княжіння видано збірник законів «Руська прав­да» — правовий кодекс держави. У зовнішніх стосунках надавав перевагу дипломатичним стосункам та династичним шлюбам.

3) 1054-1240рр. (охоплює період від смерті Я. Мудрого до зруйнування Києва монголо-татарами) — період безупинних князівських чвар, зростаючої загрози нападів кочівників та економічного застою.. Він пов'язаний з періодом феодальної роздробленості Київської Русі.

Проте роздробленість не призвела до занепаду економіч­ного та культурного життя в країні.

За період 1146-1246рр. київські князі мінялися 4? разів, повертаючись час від часу на престол. Лише Володимиру Мономаху та його сину Мстиславу вдалося на певний час припи­нити князівські усобиці, об'єднати значну частину Русі під своєю владою, зупинити натиск половців на руські землі. Причини феодальної роздробленості:

1) панування натурального господарства;

2) великі географічні розміри Київської держави сприяли зростанню місцевого сепаратизму, загостренню міжкнязівських відносин;

3) ріст великого землеволодіння;

  1. зростання кількості міст;

  2. зміна торгівельних шляхів;

6) міжусобиці та вторгнення кочівників;

7) система ротації, яку запровадив Я. Мудрий»

Як результат, у середині XII ст. держава розпалася на 15 князівств. Напередодні монгольської навали їх було 60, а у XIV ст. — вже 250.

Боротьба за київський престол, постійні князівські усоби­ці призвели до послаблення князівств. Цим скористалися сусідні народи — половці, угорці, поляки, спустошуючи своїми нападками українські землі. Але найжахливішої руйнації Русі завдали монголо-татари, навала яких значною мірою загаль­мувала соціально-економічний, політичний розвиток. Проте вона не знищила українську державність київської доби. Спад­коємицею Київської Русі стала Галицько-Волинська держава.

Значення Київської Русі:

1. Київська держава IX — XIII ст. — це колиска української державності, одна з найбільших держав середньовічної Європи, яка відігравала важливу роль у долях держав Європи і Азії.

2. Київська Русь стала центром православ'я на Сході Європи.

3. Давньоруська держава стала фактично щитом, який за­хищав Європу від диких кочових орд. За цим «щитом» інші країни успішно будували свої власні держави.

4. Вийшовши на історичну арену воєнними походами, вона поступово перейшла від збройних сутичок із сусідніми краї­нами до рівноправної участі в політичному житті Європи та Близького Сходу. Руські князі укладали угоди з Візантією, Германською імперією, Польщею, Угорщиною, вели династи­чну шлюбну політику.

5. Створивши власну самобутню культуру, населення Ки­ївської Русі досить швидко опанувало найкращі здобутки куль­тури Візантії та Західної Європи.




Похожие:

Київська Русь – теорії походження та розвиток iconПоходження українців, росіян, білорусів та їхніх мов Київська Русь ранньоукраїнська держава

Київська Русь – теорії походження та розвиток iconСхіднослов’янська держава Київська Русь
Петербурзької Академії Наук Г. Байєр та Г. Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про прикликання...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconСхіднослов’янська держава Київська Русь
Петербурзької Академії Наук Г. Байєр та Г. Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про прикликання...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconСхіднослов’янська держава Київська Русь
Петербурзької Академії Наук Г. Байєр та Г. Міллер обґрунтували концепцію норманізму. Посилаючись на літописну легенду про прикликання...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconОсновні теорії походження держави. Особливості виникнення держав у різних народів світу Основні теорії походження держави
Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н. К. Михайловський, М. Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconПоходження І значення слова "Русь"
Русь” було сформульовано безліч гіпотез. Існують слов'янські, давньоруські, готські, шведські, іранські та інші варіанти походження...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconРеферат на тему: „Господарський розвиток Київської Русі
Метою написання даного реферату є дослідження періоду розвитку та занепаду феодалізму на східнослов’янських землях (ці землі були...
Київська Русь – теорії походження та розвиток icon“Виникнення і розвиток Давньоруської держави”
Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ І візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconТема: “Виникнення І розвиток Давньоруської держави”
Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ І візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний...
Київська Русь – теорії походження та розвиток iconТема: “Виникнення І розвиток Давньоруської держави”
Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ І візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы