Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” icon

Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка”



НазваниеРеферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка”
Дата конвертации11.09.2012
Размер220.82 Kb.
ТипРеферат


Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра економічної теорії


Реферат на тему


Філософія ринкової системи Ф. Хайєка”


Виконав:

Студент ЕП-24

Фалінський С.В.


Перевірив:

Викладач

Нікітенко Д.В.


Рівне 2005


Зміст



  1. Вступ 3

  2. Біографія Ф.Хайєка 4

  3. Відродження економічного лібералізму Ф. фон Хайєка 6

  4. Концепція “спонтанного ринкового порядку” 8

  5. Протиставлення монетаризму і кейнсіанству 9

  6. Критика соціалізму 11

  7. Висновок 14

  8. Список використаної літератури 15



1. Вступ


Одним з основних напрямків сучасної економічної теорії і економічної політики, що ґрунтується на визнанні необхідності поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки є неолібералізм.

Хайєк, як один із представників даного напряму, виступав проти державного втручання в ринкову економіку. В основу доктрини Хайєка покладено концепцію “спонтанного порядку”, що ґрунтується на індивідуальній свободі. Оскільки інформацію, на основі якої господарюючі суб’єкти приймають рішення надає ринок, то будь-яка координація з боку держави призведе до спотворення природної інформації тим самим провокуючи ірраціональні економічні рішення. Головне завдання держави — охорона “спонтанного порядку”, створення сильної конкурентної економіки. Хайєк визначає і обґрунтовує необхідність втручання держави лише у сфери, які створюють внутрішнє середовище розвитку економіки (освіту, право, ідеологію, мораль), тому і покладає на неї функцію захисту від впливу зовнішнього середовища.

Хайєк стверджує, що будь-яке відхилення від фритредерського принципу індивідуальної свободи, з якою благородною метою воно не здійснювалося б, в перспективі призводить до диктатури.

Досвід розвитку країн 70 - 80-х рр. реально довів, що нарощування державного втручання в економіку має границі, за якими воно перетворюється на реальну загрозу функціонування ринкової системи.


^ 2. Біографія Ф.Хайєка.

Хайєк Фрідріх Август фон (1899 — 1992) народився 8 травня 1899 р. у Відні в сім'ї з глибокими академічними традиціями. З березня 1917 р. по­чинає армійську службу артилерійським офіцером. В наступному році, після закінчення першої світової війни, вступає до Віденського університету. Бу­дучи студентом, виявляє інтерес до лекцій з юриспруденції, економіки, соціології, психології та філософії. Великий вплив на Ф. Хайєка в той час мали праці Ернста Маха, відомого фізика і філософа.

У молодості Ф. Хайєк дотримувався соціалістичних ідей. Саме вони спо­нукали його зробити вивчення економіки своєю професією. Взимку 1919 —: 1920 рр. Ф. Хайєк знайомиться з книгою М. Шліка "Загальна теорія знан­ня", яка справила тоді значний вплив на формування уявлення про природу знання.

У 1921 р. Ф. Хайєку був присуджений науковий ступінь доктора права. Тоді ж він починає працювати в Австрійському бюро врегулювання військо­вих претензій, не полишаючи вивчення теорії політики. Невдовзі, у 1923 р., стає доктором економіки. У 1927 р. він залишає державну службу і разом з Людвігом фон Мізесом засновує Австрійський інститут економічних дослі­джень (кон'юнктури). Після чотирьох років керівництва інститутом на запрошення англійського економіста Л. Роббінса переїздить до Лондона. Працює спочатку професором місцевого університету, а потім — завідува­чем кафедри економіки та економічної статистики у Лондонській школі економіки. В 1938р., не бажаючи залишатися в окупованій Гітлером Австрії, він стає британським підданим. Через три роки в Лондонському універси­теті йому було присуджено науковий ступінь доктора природничих наук.

Життя Ф. Хайєка в Англії насичене плідною науковою роботою. Він за­войовує авторитет як один з лідерів (поряд з Л. Мізесом) неоавстрійської школи політичної економії. Вчений виступає одним з перших і найстійкішим опонентом Дж. М. Кейнса. Якийсь час його теорія розглядається, навіть, як можлива альтернатива кейнсіанству.

В 1947 р. вчений створює "Товариство Мон Пелерін", яке об'єднало інтелектуалів про ринкової орієнтації. Довгі роки вивчення проблем органі­зації господарства при соціалізмі приводять його до висновку про те, що пе­реконання в неефективності ринкової економіки, в необхідності заміни кон­куренції плануванням, яке є ядром будь-якої соціалістичної доктрини, не підкріплене серйозним аналізом. Воно належить до числа тих тверджень, які запозичуються авторами одним в одного до тих пір, доки шляхом простого повторення не перетворяться у встановлений факт. Ф. Хайєк впевнений, що планове

господарство не здатне ефективно функціонувати з метою кращого використання потенціалу суспільства для задоволення потреб людей.

Слід підкреслити, що вчений особливо важливими для підтримання рин­кового порядку вважає два правила — відмову від привласнення чужої влас­ності та виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань. Лише в тому випадку, коли учасники ведуть себе за обов'язковими і єдиними для всіх правилами, конкурентна гра перестає бути грою з нульовою сумою.

В 1950 р. він переїздить у США і до 1962 р. працює професором соціаль­них наук і етики Чиказького університету. Прочитаний в ньому курс лекцій приніс вченому світову славу. Незважаючи на те, що ці роки для нього були плідним періодом наукового пошуку, Ф. Хайєка тягне в Європу, куди він переїздить після відставки. Спочатку, до 1969 р., він працює професором економічної політики у Фрайбурзькому університеті (ФРН), а з 1970 р.— професором-консультантом Зальцбурзького університету (Австрія). Потім повертається до Фрайбурга, де і помер у березні 1992 р.

У 50 — 60-ті роки західні економісти починають ставитися до Ф. Хайєка з іронічною зневагою як до ретрограда, який безнадійно відстав від часу. Цьому було декілька причин. Зокрема, поразка у дискусії з Дж. М. Кейнсом, нехтування ним макроекономіки і економетрики, відстоювання позиції противника державного втручання у роботу ринку.

Але у 1974 р. за піонерну роботу з теорії грошей і економічних коливань, а також за глибокий аналіз взаємозв'язків економічних, соціальних та інституціональних феноменів Фрідріху Хайєку разом з Гуннаром Мюрдалем була присуджена Нобелівська премія з економіки. Інтерес до праць вченого відро­джується. Стагфляція підтвердила обґрунтованість багатьох його давніх застережень. Термін "стагфляція" запропонував свого часу П. Семюельсон для характеристики небаченого раніше поєднання швидко зростаючої інфляції зі спадом ділової активності.

Досвід 70—80-х років показав також, що посилення державного втручан­ня має межу, за якою воно перетворюється на реальну загрозу нормальному функціонуванню ринкової системи. І тут ідеї ліберально-ринкової системи Ф. Хайєка прийшлися як ніколи до речі.

У своїх працях він на аналітичній та історичній основі показав загальне значення зв'язку процесу пригнічення особи з втратою нею економічної са­мостійності, відходом від ринку як універсального механізму вільного узгодження інтересів. У1978 р. вчений зокрема твердить, що соціальна спра­ведливість — не більш ніж пуста формула, а спроби здійснити соціальну справедливість на практиці не сумісні з суспільством вільних людей. Своєю теорією Нобелівський лауреат захищає людину як самодостатню цінність у цілому, а в умовах науково-технічної революції та економічної кризи — зок­рема. Коло його дослідницьких інтересів надзвичайно широке: економічна теорія, політологія, право, методологія науки, психологія, історія ідей.

Багатющу наукову скарбницю Ф. Хайєка становлять його 18 книг, зок­рема, "Використання знання у суспільстві" (1945 р.), "Ціни і виробництво" (1931 р.), "Прибуток, процент та інвестиції" (1939 р.), "Чиста теорія капіта­лу" (1941 р.), роботи пізнього періоду "Структура сприйняття" (1952 р.), "Контрреволюція науки" (1952 р.), "Конституція свободи" (1960 р.), трило­гія "Право, законодавство і свобода" (1973 — 1979 рр.), дві збірки лекцій і статей "Дослідження з філософії, політики, економіки та історії ідей" (1967—1978 рр.) і "Фатальна концепція: помилки соціалізму" (1989 р.) та десятки статей. Нобелівська лекція Ф. Хайєка включена до його книги "Без­робіття і грошова політика. Уряд як генератор "ділового циклу" (1979 р.).


^ 3. Відродження економічного лібералізму Ф. фон Хайєка


Основні наукові інтереси Хайєк зосередив навколо філософських, правових, політичних та економічних проблем ринкової економіки, а та­кож теорії й методології процесу пізнання. Серед багатьох наукових праць Хайєка важливе місце посідають наступні: "Шлях до рабства" (1944), в якій будь-яка форма державного втручання в економіку розглядається як різновид тоталітаризму; "Індивідуалізм та економічний порядок" (1948), В якій економічні інтереси індивідів, їх переваги і суб'єктивні оцінки роз­глядаються як основа "економічного порядку"; "Конституція свободи" (1960), де викладені правові принципи суспільства, заснованого на ідеа­лах лібералізму. Викладені тут ідеї отримали подальший розвиток у три­томній праці Хайєка "Право, законодавство і свобода" (1973,1976,1979), в якій автор оцінює правові і політичні основи сучасної західної демократії як такі, що суперечать ідеалам істинного лібералізму, і накреслює шля­хи їх реформування з метою наближення до цих ідеалів. Остання праця Хайєка "Фатальна концепція: помилки соціалізму" (1989), яка підво­дить свого роду підсумок його більш як піввікової науково-публіцистич­ної діяльності, націлена переважно на обґрунтування переваг ринкової економіки і критику соціалізму.

Особливості методології Хайєка має кілька своєрідних рис. Насам-

перед для автора характерний свого роду соціологічний підхід до суспільних, у тому числі економічних, явищ. У коло проблем, які розглядаються ним, включаються не лише власне економічні питання, але і в тісному зв'язку з ними соціальні, політичні та етичні аспекти життя суспільства. Економічні явища роз­глядаються як невід'ємна частина соціально-економічної системи, пере­дусім підкреслюються ті із соціальних рис і властивостей, які характерні для ринкової системи в цілому в умовах вільної конкуренції, зокрема, індивідуалізм господарюючих суб'єктів, їх суб'єктивні оцінки, їх уявлення про економічну свободу, їх конкурентна природа і т.п. При цьому власне економічний зміст зазначених явищ, як правило, залишається у тіні. Основою такого підходу є значно більша, ніж у ранній австрійській школі, суб'єктивізація економічної теорії. На думку Хайєка, економічні явища у принципі не можуть бути відбиті в "об'єктивних" термінах, оскільки вони відображують лише суб'єктивні уявлення людей і нічого більше. Звідси Хайєк робить висновок про докорінну відмінність методів суспільних і природничих наук, в яких "об'єктивні" категорії цілком відповідають природі предмета, який вивчається.

Ця особливість методології Хайєка органічно пов'язана з властивим йому методологічним індивідуалізмом і суб'єктивізмом, який покладений в основу викладеного вище соціального підходу до економічних явищ. Ця друга особливість методології Хайєка навіяна філософією неокантіанства з її проповіддю обмеженості людського розуму і ґрунтується на уявленні про відсутність об'єктивних критеріїв істини при аналізі економічних процесів, оскільки всякий дослідник за необхідності вносить у процес аналізу своє власне "я" — свій досвід, свої помилки, своє світорозумін­ня і т.д. Об'єкт дослідження, таким чином, стає в певному розумінні не­від'ємним від його суб'єкта. У природничих науках, пояснював Хайєк, дослідник знаходиться поза об'єктом, який вивчає, тоді як предмет су­спільних наук — поведінка людей і її мотиви — передбачає, що власні мо­тиви та настанови дослідника включені в цей предмет, і це не може не по­значатися на результатах дослідження. Тому завдання суспільних наук Хайєк вбачав не в тому, щоб віднайти об'єктивні закони суспільного роз­витку, а в тому, щоб знайти межу пізнання соціально-економічних про­цесів. За Хайєком, слід визнати обмеженість пізнавальних можливостей людини і не вимагати від науки нічого понад суб'єктивно-психологічних оцінок економічних явищ. Звідси Хайєк робить, зокрема, висновок про принципову неможливість математизації економічної науки, яка перед­бачає, що економічні знання мають об'єктивну основу, а це, на думку вче­ного, не відповідає дійсності.

Методологічний індивідуалізм і суб'єктивізм Хайєка фактично озна­чають визнання непізнаваності економічних явищ, оскільки теоретична модель економіки, на його думку, будується дослідником на суб'єктивно­му, а отже довільному виборі окремих елементів дійсності. Таким чином, ця модель не може дати істинно наукових знань про економіку, які б не залежали від суб'єктивного досвіду дослідника. Справа ще й у тім, що як економічна дійсність, так і людський розум не залишаються незмінними, а постійно еволюціонують.

Разом з тим, методологічний індивідуалізм і суб'єктивізм Хайєка зу­мовлював мікроекономічну спрямованість його концепції і заперечення ним макроекономічного аналізу. На його думку макроекономічні залежності, якими оперують представники багатьох шкіл економічної думки ( кейнсіанства, марксизму, монетаризму і ряду інших), ма­ють мало спільного з реальною дійсністю, оскільки в основі господарського Життя лежать індивідуальні суб'єктивно-психологічні оцінки і мотиви господарюючих суб'єктів, що жодним чином не зводяться до яких би то не було загальних закономірностей. З цих позицій неоавстрійська шко­ла виступає і проти неокейнсіанської теорії рівноваги. Визнаючи мож­ливість економічної рівноваги щодо окремих фірм на мікрорівні, її пред­ставники заперечують застосування цього поняття з економічною метою на макрорівні, оскільки в протилежному випадку довелося б визнати пізнаваність економічних явищ.


^ 4. Концепція спонтанного ринкового порядку


Важливе місце в теорії економічного лібералізму Хайєка посідає його вчення про спонтанний характер ринкового порядку. Воно відіграє двояку роль: по-перше, виступає як один із основних методологічних принципів, по-друге — як центральний ланцюг концепції.

На думку Хайєка, ринкова економіка виникає та еволюціонує у ре­зультаті взаємодії людей. Однак звідси не випливає висновок про те, що такий характер її формування і розвитку створює для людей можливість цілеспрямованого впливу на ці процеси. Справа в тому, що ринкова еко­номіка розвивається відповідно до своєї власної внутрішньої логіки, зумов­леної тією обставиною, що в її формуванні люди керуються своїми прак­тичними знаннями, втіленими у звичаях. Це, так би мовити, невидиме знання, яке не усвідомлюється його носієм і тому не може бути окремо від нього формалізованим, узагальненим в якихось теоріях і покладеним в основу економічної політики. Практичні знання, що використовуються господарськими суб'єктами, являють собою свого роду інформацію, яка "розсіяна" і "швидко псується". Ця інформація величезна за обсягом, вона стосується конкретних умов і параметрів поточної діяльності у галузі еко­номіки. Характер знання, покладеного в основу еволюції ринкового поряд­ку, повністю виключає, на думку Хайєка, саму можливість будь-якого втручання у цей процес без загрози часткового або повного його руйнуван­ня. Ринковий порядок, твердить Хайєк, принципово відрізняється від природних і технологічних об'єктів і систем, знання про які у вигляді кон­кретних даних, формул, графіків і т.п. легко піддаються формалізації і Можуть бути використані для управління такими об'єктами і системами. Хайєк вважає, що провідна роль у формуванні і поширенні практич­них поточних знань про господарство належить механізму ринку, який через систему цін, зміну співвідношення попиту і пропозиції, рекламу тощо систематично передає інформацію про те, що, де, як, коли виробля­ти, купувати і продавати, і тим самим забезпечує координацію дії учас­ників ринку. Ринок, таким чином, розглядається як своєрідний інформа­ційний механізм, який забезпечує отримання не фрагментарних, а системних знань про економіку, без яких неможлива скільки-небудь ефек­тивна господарська діяльність.

З цих позицій Хайєк вступає у полеміку з іншими представниками неокласичної школи, які вважають, що ринок — соціальний механізм, що розподіляє обмежений і до того ж відомий обсяг ресурсів відповідно до обсягів і згідно зі структурою потреб покупців. З точки зору Хайєка, якби проблема полягала у такого роду розподілі, то ринок із властивою йому конкуренцією був би не потрібен. З таким зав­данням цілком справилася б система планового розподілу виробничих факторів із єдиного центру. Ринок же сам здатний ефективно розподіля­ти ті ресурси, що раніше не були і не могли бути враховані, на господарські цілі, які раніше не були і не могли бути виявленими. Ринок може виконувати, відмічає Хайєк, в силу того, що він спроможний виявити, розповсюдити й ефективно використати рані­ше невідомі дані про потреби, ресурси і технології, тобто виступити у ролі специфічної інформаційної системи. Конкуренція, писав Хайєк, це ефективний спосіб направлення невідомих ресурсів на невідомі цілі. Доречі, Ф.Хайєк у 1929 році незалежно від Шумпетера сформував ідею ефективної конкуренції включивши в неї дещо інший чинник в модель — монополію і інформацію, що його він зв’язував з НТР, так із характеристиками діяльності підприємця-новатора.

Хайєк писав: ”Практично кожен індивід має певні переваги щодо інших у тім розумінні, що він володіє унікальною інформацією, якій можна знайти вигідне застосування, але котру можна використати лише за умови, коли рішення, що залежить від цієї інформації, приймає він сам або бере в цьому активну участь1”. Хайєк підкреслював, що така конкуренція дає стимули до виявлення вже накопичених знань або до пошуку нових, які можуть мати велику економічну цінність Ринок, таким чином є каталізатором і координатором пошукової активності, незалежно монополізований він чи ні.

Як пояснює Хайєк, спонтанний характер ринкового порядку озна­чає, що будь-яке втручання в нього може лише підірвати механізм рин­ку і паралізувати господарську систему в цілому. Більше того, всякий свідомий контроль над господарським життям, будь-яка економічна політика, націлена на отримання певних результатів — чи то буде політика повної зайнятості, чи економічного росту, чи боротьби з інфля­цією або економічним спадом, чи балансування попиту і пропозиції гро­шової маси, — на думку Хайєка, у принципі неможлива, оскільки вона не в змозі врахувати і використати той масив знань, який необхідний для її успішної реалізації. Таке втручання у ринковий порядок з метою його реформування або удосконалення, незалежно від того, якими намірами керувалися особи, посягаючи на цей порядок, може мати лише руйнівні наслідки. Ринковий порядок, відмічає Хайєк, розвивається на основі власної внутрішньої логіки, не маючи нічого спільного з морально-етич­ними нормами, які відстоюють представники тих чи інших соціальних верств і класів, вимагаючи "великої справедливості", тобто більшої рівності у розподілі доходів і майна.


^ 5. Протиставлення монетаризму і кейнсіанству


Ідею спонтанного розвитку ринкового порядку Хайєк поширював і на гроші. Останні, на його думку, не можуть виступати у ролі інструменту економічної політики держави, яка має на меті (як вважали монетаристи) забезпечення постійного темпу приросту грошової маси в обігу відповідно до попиту на гроші. З точки зору Хайєка, це суперечить самій природі цього явища. Стабільність грошової системи може бути до­сягнута, як думав Хайєк, лише на шляху її лібералізації, яка передбачає відміну урядової монополії на емісію грошей і заміну її конкуренцією при­ватних емітентів. Такого роду конкуренція відповідала б ринковій природі грошей і була б спроможна, на погляд Хайєка, не допустити інфляції та економічних спадів, що породжуються політикою державного регулюван­ня економіки. Ця позиція Хайєка спрямована як проти монетаризму, так і проти кейнсіанської концепції, що розглядала гроші як один з інструментів державного впливу на економіку.

Кейнсіанство взагалі стало одним із основних напрямів критики Хайє­ка. Виступаючи проти нього, Хайєк використовував свою концепцію спон­танного ринкового порядку, котра у принципі виключає будь-яке втру­чання держави в економічне життя суспільства. Разом з тим, Хайєк у цій боротьбі опирався на своє розуміння "неявного" знання господарюю­чих суб'єктів, докоряючи Кейнсу, що він переоцінює можливості еконо­мічної науки, яка дає лише абстрактні, а тому неповні знання про найбільш загальні тенденції економічного життя, залишаючи осторонь головне — практичні знання господарюючих агентів, які покладені в основу реальних економічних процесів. Неприйнятним для Хайєка виявив­ся і підхід Кейнса до явищ ринкової економіки з позицій макрорівня. За Хайєком, цей рівень економічних залежностей не має аналогів у реальній діяльності, де всі економічні рішення приймаються лише індивідами з ура­хуванням їх суб'єктивних оцінок і переваг.

Хайєк протиставляє теорії Кейнса не лише загальні основи своєї кон­цепції, але і деякі спеціальні аргументи, спрямовані проти центральних положень кейнсіанства. Він, наприклад, вважає необґрунтованою кейнсіанську концепцію ефективного попиту на тій підставі, що вона залишає поза увагою проблему співвідношення структури попиту і структури про­позиції. При значному розходженні цих структур, відмічає Хайєк, това­ри не будуть реалізовані, незалежно від загального обсягу сукупного по­питу. На думку Хайєка, необґрунтованим є пояснення Кейнсом причин безробіття. Воно виникає не в наслідок недостатнього рівня ефективного попиту, як вважав Кейнс, а через високий рівень заробітної плати, зумов­лений непомірними вимогами профспілок, що призводить до невиправда­ного скорочення прибутку підприємств і до відповідного зменшення по­питу на працю. Оскільки причиною безробіття виступають профспілкові організації, твердить Хайєк, немає ніяких підстав перекладати відпові­дальність за безробіття на уряд, і тим більше уряд не зобов'язаний вжива­ти заходів щодо його усунення. Потрапила під вогонь критики Хайєка і кейнсіанська концепція регулюваної валюти. Хайєк твердить, що вико­ристання помірної інфляції як засобу боротьби з безробіттям насправді лише посилить безробіття і доповнить його інфляційним процесом. Спра­ва в тому, пояснював Хайєк, що це призведе до нерівномірності росту цін, а отже, і до нераціонального використання ресурсів, оскільки вони будуть направлятися в галузі зі штучно високою кон'юнктурою, визначеною ро­стом цін. Для підтримки цієї кон'юнктури будуть потрібні нові грошово-кредитні ін'єкції, що посилить інфляційний процес, а структурні диспро­порції, які виникнуть у зв'язку з цим, посилять безробіття. Розв'язання перелічених проблем слід шукати не на шляху міфічної "кривої Філліпса", відмічав Хайєк, а в рамках вільного ринкового господарства.


^ 6. Критика соціалізму


Критика учення про спонтанний характер ринкового порядку, а у також концепцію "неявного" знання Хайєк широко викори­стовував і в своїй критиці соціалізму. Концентрація еко­номічної влади в руках планових органів видавалася йому такою, що мала виключно негативні наслідки з цілого ряду причин. На його думку, вона підриває природний хід суспільно-історичного процесу, позбавляючи його внутрішніх рушійних сил розвитку. Вона нав'язує суспільству до­вільно вибрану шкалу цінностей, якою воно має керуватися у своїй госпо­дарській діяльності. Така шкала за необхідності відбиває боротьбу різних груп у центральних, у тому числі планових органах, а інколи і волюнта­ристські зигзаги найвищих посадових осіб, а тому дезорієнтує при визна­ченні конкретних цілей господарювання і заходів їх досягнення. Центра­лізована планова економіка, на думку Хайєка, позбавлена тих механізмів компенсації помилок господарюючих суб'єктів, які діють у ринковій еко­номіці. В цій останній, пояснює Хайєк, господарські рішення приймають­ся всіма без винятку суб'єктами економіки. З цієї причини помилки од­них неминуче компенсуються успішною господарською діяльністю інших. У плановій же економіці допущена помилка може бути помічена і виправлена лише після того, як господарству вже завдано непоправних збитків. Планова економіка не в змозі ні використати покладені в осно­ву господарської діяльності "неявні" знання, ні замінити їх чимось адек­ватним. Така система ліквідує економічну свободу громадян і перетво­рює їх із активних самостійних суб'єктів господарювання у пасивних об'єктів планової економіки. В суспільстві, де все планується “зверху”, добробут кожного буде залежати не від його вмінь і таланту, а від суб’єктивного рішення вищого органу2.

Негативне ставлення викликає у Хайєка і зв'язана із соціалізмом ідея соціальної справедливості, яка має на меті послаблення на користь мало­забезпечених верств населення, у тому числі і за допомогою прогресивної системи оподаткування. Ця ідея, вважає Хайєк, позбавлена раціонально­го змісту, оскільки етичні положення не можуть бути застосовані до спон­танних соціально-економічних процесів, як незастосовні вони до фізич­них процесів, що відбуваються, скажімо, у межах Сонячної системи. До того ж політика соціальної справедливості підриває адаптивні якості рин­кового порядку, який передбачає систематичне відмирання тих галузей і сфер господарства, які перестають відповідати потребам і стають причи­ною безробіття, зниження доходів і т.п.

Перерозподіл доходів на користь відживших свій вік видів господарської діяльності здатний лише знизити економічну ефективність і уповільнити економічний ріст. Тим часом, відмічає Хайєк, саме прискорений економіч­ний розвиток, неодмінною умовою якого є невтручання у стихійно діючі сили ринкового порядку, якраз і може компенсувати зниження доходів у неперспективних галузях. Разом з тим, Хайєк вважав, що держава, ство­рюючи загальні передумови для функціонування вільної ринкової еконо­міки, має надати суспільству деякі соціальні послуги, які не може запро­понувати ринок. Насамперед — це пенсійне забезпечення, розвиток системи охорони здоров'я й освіти, страхування від безробіття тощо.

Головна праця Хайєка, яка спрямована проти соціалізму — це вже згадана вище книга "Фатальна концепція: помилки соціалізму". В ній протиставляються капіталізм, представлений Хайєком як "розширений порядок людського співробітництва", що виник природним чином у ре­зультаті дотримання, як він висловлюється, певної моральної практики, і соціалізм, який в уяві Хайєка виступає як штучно сконструйована соці­ально-економічна система. З його точки зору, єдиний можливий шлях розвитку людства — це капіталізм. Тому проблему вибору між капіталіз­мом і соціалізмом він трактує як питання про саме існування людського суспільства. "Спір про ринковий порядок і соціалізм,— писав він,— є спір про виживання — ні більше, ні менше. Наслідування соціалі­стичній моралі привело б до знищення більшої частини сучасного люд­ства і зубожіння основної маси суспільства". Хайєк вважав, що систе­ма, котра виникла спонтанно, природним чином, завжди досконаліша від штучно створеної. Не випадково, відмічає він, при ринковому порядку виробляється і нагромаджується більше знань і багатства, ніж це можли­во при централізовано-керованій економіці. Адже справа в тому, що капі­талізм "має найбільшу здатність використовувати розсіяні знання" завдяки властивій йому ринковій конкуренції, яка являє собою єдиний відомий людству спосіб інформування господарюючого суб'єкта про на­прями діяльності, що можуть дати максимальний результат.

Протиставляючи капіталізм і соціалізм, Хайєк виділяє два принципи регулювання відносин між людьми. По-перше, це інстинкти, які відігра­ють велику роль на початковому етапі розвитку людства — стадному. По-друге, це правила розширеного порядку як спонтанна складна система людської поведінки у суспільстві. До цієї системи слід віднести чесність, дотримання домовленостей, приватну власність, конкуренцію, прибуток і власне життя. Ці останні правила, на відміну від інстинктів, які переда­ються біологічним шляхом, поширюються через традиції, навчання і на­слідування. Людям доводиться жити у двох системах правил, які знахо­дяться у конфлікті одна з одною, оскільки правила розширеного порядку примушують утримуватися від того, до чого спонукає їх інстинкт — до за­хоплення чужої власності, порушення договорів та інше.

Порівнюючи ці дві системи правил, із яких перша зумовлена біологіч­ною природою людини, а друга має суто соціальний характер, Хайєк відмічає, що розширений порядок являє собою штучне утворення. Він писав, що цей порядок має "неприродний характер, оскільки не відпо­відає біологічній суті людини". Разом з тим, вчений відмічає, що такий порядок не більше штучний, ніж вся людська цивілізація, мова, розум, мистецтво і т.п. "В іншому розумінні розширений порядок — це досить природний порядок, тому що, подібно до біологічних феноменів, він при­родно розвивався у процесі природного добору". Першу систему правил, яка ґрунтується, за словами Хайєка, на природних інстинктах людини з характерною для них мораллю солідарності, альтруїзму, групового прий­няття рішень і т.п., він засуджує, оскільки вбачає в них перепону до поширення і використання "розсіяних" знань і зростання багатства. Разом з тим, ці інстинкти, за оцінкою Хайєка, являють собою "головне джерело колективістської традиції". Діяльність реформаторів, які намагаються внести у процес суспільного розвитку "свідоме досягнення відомих і без­посередньо відтворюваних корисних цілей", трактується Хайєком як "пе­режиток інстинктивності й оглядової мікроетики малого стада".

Основна ідея книги Хайєка, відбита в її назві, полягає в тому, що "згуб­ну самовпевненість" реформаторів і насамперед соціалістів він вбачав у перебільшенні ними ролі розуму в суспільному розвитку, через що вони вважають можливим втручання в спонтанний хід суспільної еволюції. "Моральні норми і традиції, а не інтелект і розважливий розум дозво­лили людям, — зазначав Хайєк, — піднятися над рівнем дикунів". Ха­рактерно, що до норм моралі він відносить, "зокрема, наші інститути власності, свободи і справедливості". Хайєк засуджує цю згубну самовпев­неність, трактуючи її як уявлення про здатність людини "ліпити" навко­лишній світ відповідно до своїх бажань. Тут соціальне реформаторство виведене ним як прояв справжнього волюнтаризму.

Отже, Хайєк формулює теоричну модель політики держави, щодо розвитку суспільства, яка в загальному вигляді передбачає:

    • формування автономної економіки на засадах приватної власності, індивідуалізму, конкуренції та невтручання держави ( навіть у сферу грошової емісії ).

    • Активну роль держави у створенні умов для вільного та успішного функціонування економіки.

В суспільстві, де все планується “зверху”, добробут кожного буде залежати не від його вмінь і таланту, а від суб’єктивного рішення вищого органу3.

7. Висновок


Отже, можна зробити висновок, що у Ф.Хайєка “економічна свобода” — це передусім індивідуальна свобода окремої людини, яка незалежно розпоряджається належними їй ресурсами з тим єдиним обмеженням, яке не дозволяє їй обмежувати свободу інших.

Свобода є поняттям, яке за своєю внутрішньою суттю може бути застосованим тільки до окремої особи. “Свобода, коли жодна людина не підкоряється волі іншої, — на думку Хайєка, є вищою людською цінністю. Свобода полягає не в більш-менш рівномірному розподілі матеріальних благ і ресурсів державою, а в праві кожної людини вільно розпоряджатися своїм капіталом і своїми здібностями4.

Також необхідно зазначити, що в своїх працях Ф. Хайєка вималював контури послідовної та пройнятої внутрішньою єдністю світоглядної системи. Запропоновані ним ідеї, незва­жаючи на їх, здавалося б, абстрактний теоретичний характер, справили серйозний вплив на практичну політику багатьох країн.


8. Список використаної літератури


  1. Історія економічних учень-П. І. Юхименко, П. М. Леоненко, К-2001;

  2. Історія економічних учень за ред. П. Корнійчука, К-2001;




  1. Костюк В.Н. “История экономических учений”- М-1997;




  1. П.Корнійчук, Л.Погорєлов “Історія економічних учень в” К-2001;




  1. “Економічна думка в історичному аспекті ”В.Ковальчук, М.Сарай Тернопіль-1999.




1 Хайєк. Ф. “Індивідуалізм та економічний порядок” К-1999,ст..569

2 “Економічна думка в історичному аспекті ”В.Ковальчук, М.СарайТернопіль-1999,ст.228;


3 П.Корнійчук, Л.Погорєлов “Історія економічних учень в” К-2001,ст.-202

4 Костюк В.Н. “История экономических учений” М-1997, ст.-215





Нажми чтобы узнать.

Похожие:

Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: Філософія Середньовіччя, її особливості
У-хіу ст.). Якщо антична філософія за своєю суттю була космоцентрична (визначальною реальністю для неї була природа, Космос), то...
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації
Досвід багатьох держав світу засвідчує, що не можна побудувати могутню державу без опори на добре відрегульовану в правовому відношенні...
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему Філософія
Вступ
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: філософія відродження план Філософія
Західної Європи. Але надто спрощено було б вважати, що поняття Відродження відбиває лише смисл тієї епохи і що в духовному житті...
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему Філософія І культура зміст вступ

Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: Система Norton Utilities (версія 0) Склад системи
До складу системи Norton Utilities (версія 0) входить біля 30 утиліт, загальний об'єм яких становить близько 3 Мбайт. Файли системи...
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: Філософія Середньовіччя, її особливості. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя > Християнсько-середньовічна апологетика і патристика
У-хіу ст.). Якщо антична філософія за своєю суттю була космоцентрична (визначальною реальністю для неї була природа, Космос), то...
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему
Однак функцію соціально-політичної думки в Київській Русі християнська філософія виконувала обмежено
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат з дисципліни:”Інформаційні системи” на тему: «Системи електронних грошей»
Основні елементи та загальна структура електронних грошей
Реферат на тему “Філософія ринкової системи Ф. Хайєка” iconРеферат на тему: Історія економічної теорії
Третій — оригінальні дослідження складних проблем сучасного переходу від централізовано-планової економіки до ринкової
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы