Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист icon

Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист



НазваниеКафедра теб лекція з курсу Цивільний захист
Дата конвертации10.09.2012
Размер291.95 Kb.
ТипЛекція

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"


Кафедра ТЕБ


ЛЕКЦІЯ 1.1.


з курсу "Цивільний захист"

для студентів всіх спеціальностей

Тема: "Державна система запобігання і регулювання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру"


Львів-2007

Лекція – 1


Роль і місце цивільної оборони України у державній системі безпеки й захисту населення.

План лекції



з/п

Навчальні питання

Час

(хв)




Організація заняття і вступ

5

1

Система захисту населення в законах і правових документах

15

2

Загальні принципи організації системи Цивільного захисту України

30

3




25

4




12

5

Заключення

3

Всього:




90


Вступ

Значна кількість великих катастроф, що відбулися на території України за останній час (серед яких особливе місце займає Чорнобильська), змістила пріоритети у призначенні Цивільної оборони від захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, від галузевого (відомчого) формування і функціонування на функціональні (із задіянням усіх рівнів виконавчої влади) принципи формування і реагування на надзвичайні ситуації.

Прийняті за останні роки Верховною Радою України закони: «Про Цивільну оборону України» (1999 р.), «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998 р.), «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000 р.
) чітко визначили призначення і завдання Цивільної оборони України, відповідальність виконавчої влади всіх рівнів щодо захисту життя і здоров'я людини від наслідків надзвичайних ситуацій, державну важливість цієї проблеми.

Організація безпеки і захисту населення України, об'єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядатися як невід'ємна частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об'єктів економіки і національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Суха статистика свідчить: протягом останніх 30 років кількість катастроф невпинно зростає. Втрати від них у 1995 році зросли у порівнянні з попереднім на 4%, у 1996 -на 6%, у 1997 - на 7%, у 1998 - на 9%, за перше півріччя 1999 року вони становили на 20% більше ніж у відповідний період 1998 року.

Таким чином, проблема техногенної і природно-техногенної безпеки набуває такого важливого значення, що вимагає невідкладного вироблення цілісної державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, створення досконалої системи захисту населення від небезпечних наслідків аварій та катастроф техногенного, природного та воєнного характеру.


^ 1. Система захисту населення в законах і правових документах


Захист населення - це створення необхідних умов для збереження здоров'я і життя людей у НС мирного та воєнного часів.

Головна мета захисних заходів - уникнути або послабити ураження населення, зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха.

Як основні напрямки забезпечення захисту населення можна розглядати наступні:

- прогнозування і оцінка можливих наслідків НС;

- планування заходів по запобіганню або зменшенню імовірності виникнення НС, зменшенню масштабів їх наслідків;

- забезпечення стійкої роботи об'єктів господарювання в екстремальних умовах;

- навчання населення правилам дій і способам захисту у НС;

- накопичення засобів індивідуального та колективного захисту населення;

- розробка заходів захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, сильнодіючих отруйних речовин та бактеріальних засобів;

- своєчасна підготовка до ліквідації негативних наслідків аварій, катастроф, стихійних явищ, застосування сучасних засобів ураження та ін.

Для реалізації зазначених напрямків, забезпечення конституційного права громадян на захист їх здоров'я і життя від наслідків НС і створена системи цивільної оборони України, яка є частиною загальнодержавної системи безпеки й захисту населення.

Правовою основою (базою) будівництва системи захисту населення України від наслідків НС є:

- Закон України "Про Цивільну оборону України" від 23.02.1993 р. (з доповненнями та змінами згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про цивільну оборону" від 24.03.1999р.);

- "Положення про Цивільну оборону України" затверджене постановою Кабінету міністрів України від 10.05.1994 р. № 229;

- Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" (постанова Кабінету міністрів України від 03.08.1998 р. № 1198)

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19.12.1991р. і Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996р.

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995р.

Основні положення міжнародного права з питань захисту людей (мирного населення, поранених, хворих, безпорадних і т.п.) під час бойових дій відображені в матеріалах Женевської конвенції від 12.08.1949 р. і додаткових протоколах до конвенції від 08.06.1977р.


^ 2. Загальні принципи організації системи Цивільного захисту


Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

– органи державної виконавчої влади всіх рівнів, адміністрації підприємств, установ і організацій;

– органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності і підпорядкування;

– сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

– фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

– системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

– центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

– курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

– служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями цивільної оборони є:

– запобігання виникнення НС техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

– оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний та воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку;

– захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів масового ураження;

– організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та воєнних дій;

– організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха та осередках ураження;

– створення системи аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх в готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часів;

– підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) і діяти в НС;

Керівництво Цивільною обороною відповідно до її будови покладається на Кабінет міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, організацій і установ незалежно від форм власності та їх підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, начальниками цивільної оброни у міністерствах, інших центральних органах влади, організаціях, установах та на підприємствах є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними на підприємствах, організаціях, установах силами та службами цивільної оборони.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад народних депутатів межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевості під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам запобігання у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

З метою оперативного планування і здійснення екстрених заходів по ліквідації (запобіганню) негативних наслідків НС створені Комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій АРК, областей та міст Києва і Севастополя. Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків Не, попередження цих ситуацій є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи (МНС України).

Основними завданнями МНС України є:

– розробка і реалізація заходів захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;

– керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивільної оборони і підпорядкованих спеціальних підрозділів;

– координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій всіх форм власності з розв'язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків;

– визначення основних напрямків роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи територій;

держаний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки, готовність до дій у НС та проведення заходів щодо запобігання їх;

– організація та координація здійснення заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішення питань фінансування охорони громадського порядку і здоров'я персоналу, який працює на цій території, захисту наукових та економічних інтересів України;

– координація робіт, пов'язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;

– підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та захисту населення від НС, навчання населення діям і надзвичайних ситуаціях.

Створення чіткої системи запобігання аваріям, катастрофам, іншим НС як в країні, так і за її межами відповідно до системи законів та нормативно-правових актів і затвердження Державної програми з техногенно-екологічної безпеки - мета і покликання МНС України.


Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання

Комісії у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України, Положенням Кабінету Міністрів України «Про державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій» (ТЕБ і НС), іншими актами законодавства.

Ці комісії створюються на державному, регіональному, рай­онному (міському) і об'єктовому рівнях.

Основними завданнями комісії є:

– координація діяльності центральних місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням і функціонуванням Національної системи попередження і реагування на аварії, катастрофи й інші надзвичайні ситуації;

– участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

– організація і керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Комісія відповідно до поставлених завдань у надзвичайних умовах:


– готує і подає пропозиції по визначенню прав і обов'язків у цій сфері центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;

– координує діяльність органів виконавчої влади з питань розробки і реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідемічного благополуччя, а також реагування на надзвичайні ситуації;

– розглядає питання створення чи припинення діяльності державних підприємств, що використовують складні і небезпечні технології;

– бере участь у проведенні експертизи найважливіших проектів по будівництву і реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

– сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи Цивільної оборони населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

здійснення безпосереднього керівництва ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

– здійснює організацію робіт і взаємодію органів центральної та місцевої виконавчої влади, громадських організацій по евакуації населення, надання потерпілим необхідної допомоги;

– залучає до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні й інші формування,

– взаємодіє з відповідними організаціями сусідів, територія яких піддалася негативним впливам у результаті надзвичайних ситуацій, що виникли на території району (області, України);

– організовує визначення розміру збитку, завданого суб'єкту господарювання і населенню внаслідок надзвичайної ситуації.

Склад обласної постійної комісії:

Керівник комісії — перший заступник керівника обласної адміністрації (органу місцевого самоврядування, керівника підприємства).

Перший заступник керівника комісії — начальник управління з питань надзвичайних ситуацій і у.справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Заступники керівника комісії:

- завідувач охороною здоров'я області;

- заступник начальника внутрішніх справ області. Членами комісії можуть бути начальники управління, керівники великих підприємств.

Рішення комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади.


^ Єдина Державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру


У законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000 р.) визначені цілі і завдання Єдиної системи: «З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі — Єдина державна система), що складається з територіальних і функціональних підсистем».

Захист населення і територій у випадку виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру забезпечується шляхом координації функціонування постійно діючих функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи (схема 1.3).

Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і захистом населення і територій у випадку їх виникнення.

Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними міністерствами і погодженими зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення від надзвичайних ситуацій.

Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в межах їх територій.

Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Радою Міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за узгодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.




Структура органів управління ЄДСНС


У залежності від обстановки, ступеня поширення прогнозованої чи виниклої надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у межах конкретної території встановлюється один з режимів функціонування системи захисту населення і територій.


^ Режим повсякденного функціонування при умовах нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, при відсутності епідемій, епізоотії, епіфітотій тощо.

^ Режим підвищеної готовності — у випадку істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при наявності можливості виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

^ Режим надзвичайної ситуації — у випадку виникнення і при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру.

Режим надзвичайного становища — вводиться відповідно до законів України.

Основні заходи, які виконує Єдина державна система, здійснюються в залежності від визначеного режиму її функціонування.

У режимі повсякденного функціонування:

– ведеться спостереження і здійснюється контроль за станом навколишнього середовища на потенційно-небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях;

– розробка і виконання цільових та науково-технічних програм, заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій, забезпечення безпеки і захисту населення, зниження можливих матеріальних збитків, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки і збереження національної культурної спадщини у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;

– організація навчання населення умінню використовувати засоби захисту, правильним діям в умовах надзвичайних ситуацій;

– створення і відновлення резервів матеріальних і фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

– оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків.

В режимі підвищеної готовності:

– виконання заходів, визначених для режиму повсякденної готовності;

– формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації;

– посилення спостереження і контролю за станом обстановки на потенційно небезпечних об'єктах, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її наслідків;

– розробка комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;

– приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів, переміщення їх у район можливого виникнення надзвичайних ситуацій;

– організація цілодобового чергування членів державної, регіональної, місцевої та об'єктової комісії (у залежності від масштабу прогнозованої надзвичайної ситуації).

У режимі надзвичайної ситуації:

– здійснюється відповідальною комісією в межах її повноважень безпосереднє керівництво функціональними підсистемами і структурними підрозділами Єдиної державної системи;

– організовує захист населення і територій;

переміщує оперативні групи в район виникнення надзвичайної ситуації;

– організовує РІНР;

– визначає межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

– організовуються роботи, спрямовані на забезпечення функціонування насамперед об'єктів економіки й об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

– здійснюється постійний контроль за станом обстановки в осередку аварії (катастрофи);

– здійснює постійну інформацію про обстановку, що складається на об'єкті, у вищі органи, а також населенню.

У режимі надзвичайного стану:

- виконуються заходи, передбачені Законом України «Про надзвичайний стан». Для фінансування витрат, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій усіх рівнів, створюються за рахунок державного і місцевого бюджетів резерви фінансових і матеріальних ресурсів.

На підставі спостереження змін навколишнього природного і техногенного середовища і відповідних регламентуючих документів в областях, районах, містах і на об'єктах господарювання плани роботи з попередження надзвичайних ситуацій і реагування на прогнозовані варіанти можливого їх розвитку міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і його структурні підрозділи на місцях здійснюють організаційно-методичне керівництво плануванням дій Єдиної державної системи, організовують взаємодію органів керування і підлеглих їм сил усіх рівнів.


^ Класифікація надзвичайних ситуацій


Усупереч розповсюдженій думці про те, що технічна цивілізація знизила ризик, який пов'язаний з впливом на людину несприятливих природних процесів та явищ, аналіз сучасного світу доводить, що він залишається вразливим до надзвичайних ситуацій, які дестабілізують соціальні та економічні системи.

Надзвичайною ситуацією (НС) називається порушення нормальних умов життя людей на об'єкті або території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіфітотією, епізоотією, великими пожежами, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських втрат і матеріальних збитків. Надзвичайні ситуації класифікують за походженням (схема 1).

НС класифікують також на класи, підкласи та групи (таблиця 1). Важливою характеристикою виникнення НС є швидкість її формування. За часом, який проходить від моменту виникнення НС до її кульмінації, їх можна поділити на два типи: "вибухові" і повільні. В НС першого типу час визначається не годинами, а хвилинами, а іноді секундами (стихійні лиха, техногенні катастрофи: аварії на АЕС, ТЕС, газопроводах, хімічних підприємствах). Для ситуацій другого типу характерний період "підготовки", що продовжується іноді десятиріччями.

Ще однією важливою характеристикою НС є масштаби впливу і наслідків, включаючи простір, соціально-екологічні і економічні аспекти (людські і матеріальні втрати, деградація екосистем). За цією ознакою виділяють ще п'ять типів НС: локальні, територіальні, регіональні, державні і глобальні.





Таке розмежування НС умовне, бо деякі з них (повені, землетруси, пожежі) можуть мати як природний, так і природно-антропогенний характер. Існує зв'язок між "вибуховими" і "повільними" НС. Вибух газопроводу під Уфою в 1989 р. належить до "вибухового" типу, хоч назрівав майже 4 роки. Це газопровід Нижнєвартовськ-Нєфтєкумськ (Росія). Його довжина 1850 км. Спроектований в 1982 р., а побудований в 1985 р. Експлуатацію заборонено в 1989 р. За цей час на ньому сталося 4 великих вибухи, проте найтрагічніший – в 1989 році. Від вогняного смерчу загинуло 572 пасажири зустрічних поїздів, біля 1000 чоловік стали інвалідами. Сила вибуху дорівнювала атомному потужністю 6-8 кілотонн. Це тільки вдвічі менше від вибуху над Хіросімою.

Таблиця 1

Основні класифікації


Характер генезису (ненавмисності)

Тип ситуацій

Навмисні

Ненавмисні

Класи

Соціальні та воєнні конфлікти

Технологічні катастрофи

Стихійні лиха

Комбіновані надзвичайні ситуації

Підкласи

Соціально-політичні конфлікти

Воєнно-політичні конфлікти

Проми-слові

Транс-портні

Інші (еколо-гічні)

Гідроме-теогенні

Природ-но-техно-логічні

Природ-но-соціальні

Соціаль-но-техно-логічні

Природ-но-техно-соціальні



Групи

Страйки, саботаж, терорис-тичні акти

Диверсії, прикор-донні конфлікти, війни

Катас-трофи на енерге-тичних (АЕС, ГЕС) і промисло-вих (хімічних) об'єктах

Катастро-фи при перевезен-ні ванта-жів, на трубопро-водах

Забрудне-ння води, повітря, грунту, продуктів харчуван-ня, виснажен-ня озоно-вого шару

Землетру-си, цунамі, повені, смерчі,сні-гові бурі, оповзні, посухи

Опусте-лювання, заболоче-ння, просадка грунту, пересиха-ння водойм

Епідемії інфекцій-них захво-рювань, СНІД

Епідемії професій-них захво-рювань (селікоз, алергії)

Епідемії психічних захворю-вань (ро-зумові відставан-ня, фобії)

Типи ситуацій

Антропогенні (включаючи техногенні)

Природні

Природно-антропогенні

Основна класифікація


Характер генезису (природний)



^

Масштаби надзвичайних ситуацій










Локальна НС може при певних умовах перерости в регіональну, державну і глобальну, в залежності від того, за якими параметрами її класифікувати. Аварію на ЧАЕС або катастрофу на хімічному підприємстві в індійському місті Бхопалі в грудні 1984 року (найбільша за всю історію хімічної промисловості) можна вважати локальними. В результаті вибуху було викинуто в повітря більше 30 тонн сильнодіючої отруйної речовини, що становить 2,5 млрд. смертельних доз. Причини катастрофи - принципові помилки технічного проекту. В перші години загинуло більше 3 тисяч чоловік, 20 тисяч отримали серйозні пошкодження очей, біля 100 тисяч було госпіталізовано. За техніко-економічними критеріями ці катастрофи можна віднести до локальної екстремальної ситуації, за економічними – до державної, а за соціально-політичними (маючи на увазі міжнародний резонанс) і соціально-екологічними (найбільші катастрофи за всю світову історію індустрії й енергетики) критеріями – до глобальної НС.

Однією із важливих властивостей НС є несподіваність та раптовість. Але це лише форма їх реалізації, проявлення. По суті вони виникають як закономірний результат дії багатьох факторів, що утворюють причинно-наслідковий ланцюг подій, які призводять до екстремальних ситуацій. НС не можна сприймати як одномоментний акт – катастрофу, а треба розглядати в динаміці, як процес, в якому одні події є наслідком інших. Звідси випливає, що суспільство не повинно дотримуватись пасивної очікувальної стратегії, концентрувати сили і засоби виключно на захист населення безпосередньо в умовах екстремальних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Треба максимум зусиль направляти на зменшення ризику виникнення НС.

Втручаючись в природу і створюючи більш потужні інженерні комплекси, людство формує нову надзвичайно складну систему, включаючи техносферу, закономірності розвитку і функціонування якої ще не зовсім пізнані. Історія людства породила новий парадокс – протягом століть людство вдосконалювало техніку, щоб захистити себе від випадкового небезпечного природного явища, але в результаті прийшло до ще більшої технічної небезпеки, яка пов'язана з технологічним ризиком, особливо при виробництві ядерної енергії.

Руйнівний потенціал технологічних катастроф, в наш час, порівнюється із загрозою військово-політичних НС. Тільки в сфері енергетики видобувається, зберігається і переробляється приблизно 10 млрд. тонн умовного палива, яке може горіти і вибухати, руйнівну силу якого можна порівняти з арсеналом ядерної зброї на планеті. Зберігаються і перевозяться сотні трильйонів смертельних доз небезпечних хімічних сполук, що в десятки разів вище накопичених радіоактивних речовин в тих же одиницях.

Декілька десятиріч назад, розглядаючи дилему про технологічний оптимізм і песимізм, відомий німецький філософ К.Ясперс застерігав: "Цілком очевидно, що в техніці закладені не тільки безмежні можливості, але й безмежна небезпека. У всіх тих випадках, коли техніка усуває технічну неблагонадійність, ця неблагонадійність може посилюватись. Абсолютна технократія при цьому неможлива". В наш час зростає насиченість виробництва і соціальної інфраструктури, збільшується складність інженерних комплексів, технологічних процесів, зростає в більшості випадків одинична потужність машин і обладнання. Це приводить до зростання руйнівності технологічних катастроф.

Великі аварії і катастрофи на об'єктах можуть виникнути внаслідок стихійного лиха, а також порушень технології виробництва, правил експлуатації різних машин, обладнання і встановлених норм безпеки.

Під аварією слід розуміти раптову зупинку роботи або порушення процесу виробництва на промисловому підприємстві, транспорті, інших об'єктах, що призводять до пошкодження або знищення матеріальних цінностей.

Під катастрофою розуміють раптову біду, подію, яка обумовлює трагічні наслідки. Найбільш небезпечними є вибухи і пожежі. Аварії і катастрофи на підприємствах нафтохімічної та газової промисловості обумовлюють загазованість атмосфери, розтікання нафтопродуктів, агресивних рідин і сильнодіючих отруйних речовин. Аварії і катастрофи можуть відбуватися на залізничному, повітряному, водному і автомобільному транспорті, а також в будівництві і при виконанні монтажних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. №1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" встановлені загальні ознаки надзвичайних ситуацій та їх розподіл відповідно до проходження аварійних подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України розрізняються:

надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидами (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, на дамбах;

надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного характеру: здійснення реальних загроз терористичного акту, збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку і та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна, викрадення чи спроба викрадення або знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівок тощо. Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством, окремими нормативними і відповідними оперативними і мобілізаційними планами і тому їх конкретні та спеціальні ознаки не ввійшли до класифікатору.

Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

1. Наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

2. Заподіяння економічних збитків;

3. Істотне погіршення стану довкілля.

У процесі визначення рівня надзвичайних ситуацій послідовно розглядається три групи факторів:

1. Територіальне поширення;

2. Розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

3. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Принципи побудови класифікатора надзвичайних ситуацій (схема 3). Надзвичайні ситуації поділяються в залежності від характеру з наданням відповідного коду. Тому кожну НС визначає оригінальний код, який складається з 5 цифр та однієї літери.

Головний склад НС: ОООООД

Код класу НС 10000-20000, 30000

Код групи НС 0100-9900 (через 100)

Код виду НС 01-99

Код рівня НС 0 (М, Р, Д)

У кожній кваліфікаційній картці у стовпчику “Код” ознаки наводиться додатково цифроволітерний код конкретної ознаки віднесення аварійної події до НС, який обов'язково має 3 цифри, а для уточнення ознак може мати ще додаткову малу літеру.

Користування класифікатора НС є обов'язковим. У класифікації НС, як правило не дублюються ознаки, що визначають людські втрати чи економічні збитки.

^ Класифікатор НС використовується при вирішенні двох завдань:

1. Встановлення факту віднесення аварійної події до рангу НС, визначення виду та рівня цієї НС.

2. Визначення коду характеру та досягнутої межі НС, ведення статистичної обробки інформації та інформаційно-аналітичної роботи.

^ Визначення НС відповідно до територіального поширення та обсягів технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації НС.

1. До загальнодержавного рівня відносяться НС, яка розвивається на території двох і більше областей (Автономна республіка Крим, Київ, Севастополь) або загрожує транскордонним перевезенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Крим, Київ, Севастополь), але не менше 1% видатків відповідного бюджету;

^

Структура класифікатора НС





2. До регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення) Криму, Києва, Севастополя, а також у разі коли для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості можливості окремого району, але не менш 1% обсягу видатків відповідного бюджету;

3. ^ До місцевого рівня НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені об'єкти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш 1% обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівню також відносяться НС, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, які не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

4. До об'єктового рівня відносяться всі НС, які не підлягають під зазначені визначення.

З моменту введення Класифікатора НС всі оперативно-чергові служби Управління з надзвичайних ситуацій передають до органів державної влади 5-значний цифровий код та характеристику рівня НС

З метою інформаційно-аналітичної обробки одночасно з вказаним кодом НС передає органам державного управління та органам статистики передаються коди і досягнуті параметри всіх визначених класифікаційних ознак.

Введенням Класифікатора НС чіткої системи кодування класів, груп, видів, ознак НС дозволяє проводити швидкісне комп'ютерне узагальнення по всіх необхідних параметрах.

Приклад: До органів влади надійшло повідомлення: У місті N НС код 20105-М, ознаки: 220-поодинокі об'єкти, 201-27 осіб. Це розшифровується:

У місті N має місце осідання чи провал земної поверхні (код 20105), безпосередньо поруч з поодинокими об'єктами економіки (код ознаки 220) і це створило загрозу життю 27 осіб (код ознаки 201), НС є місцевого рівня і її ліквідація контролюється органом повсякденного управління НС (код рівня М).

Відповідно до названої постанови Кабінету Міністрів доповнення і періодичне не рідше 1 разу на 2 роки коригування Класифікатора покладено на міністерство з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.






Похожие:

Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconКафедра теб лекція з курсу Цивільний захист
Тема: "Надзвичайні ситуації в Україні та їх уражаючі фактори не техногенного характеру"
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconКафедра теб лекція з курсу Цивільний захист
Сучасні досягнення у всіх областях науки розширили уявлення про різні природні явища
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconКафедра теб лекція з курсу Цивільний захист
Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ І організацій незалежно від форм власності...
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconКафедра теб лекція з курсу Цивільний захист
Оцінка обстановки проводиться з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту І прийняття обгрунтованих рішень на проведення...
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconДоктрина про міжнародний цивільний процес
Вико­ристовуючи термін "міжнародний цивільний процес", пам'ята­ють про його умовність. Поняття "міжнародний цивільний процес" сформувалося...
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconСторони в кримінальному процесі план загальне поняття сторін в кримінальному процесі Захисник, його права І обов‘язки
Цивільний позивач та цивільний відповідач у кримінальній справі, їх права і обов‘язки
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconВитяг з протоколу № від 2008 р засідання кафедри "Захист інформації" Слухали доц. Стрілецького З. М. про зміст методичних вказівок: «Побудова локальних комп'ютерних мереж»
«Побудова локальних комп'ютерних мереж» до практичної роботи з курсу “Інформаційна безпека у відкритих системах” для студентів спеціальності...
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconЗахист в цивільному праві
Правовий захист трактувався і як державно-примусова діяльність, що спрямована на відновлення порушеного права, забезпечення виконання...
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconЗахист цивільних прав та інтересів судом
Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина
Кафедра теб лекція з курсу Цивільний захист iconЛекція №1 3 Роль і місце мікропроцесорних систем в сучасних радіотехнічних системах 3 Лекція №2 3 Основні положення та визначення 3
Побудова процесора на мп комплексі кр580 з системною шиною одного користувача. 21
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©rushkolnik.ru 2000-2015
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы